Ухвала від 29.04.2025 по справі 160/7467/19

УХВАЛА

29 квітня 2025 року

м. Київ

справа №160/7467/19

провадження № К/990/14350/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Мацедонської В. Е., Уханенка С. А.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Обласної медико-соціальної експертної комісії № 4 Комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради», треті особи: Павлоградське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

31 березня 2025 року зазначену скаргу подано засобами поштового зв`язку.

07 квітня 2025 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Смокович М. І. 28 квітня 2025 року перебував у відпустці на підставі наказу від 25 квітня 2025 року № 1276/0/5-25, у зв`язку із чим вирішення питання про відкриття касаційного провадження відбувається після виходу судді з відпустки.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд зазначає таке.

Верховний Суд на підставі частини п`ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що 05 серпня 2019 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до суду, в якій останній просив визнати незаконним та скасувати рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії № 4 Комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» від 10 вересня 2018 року про відмову у визнанні інвалідом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язання Обласну медико-соціальну експертну комісію № 4 Комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інвалідом ІІ групи.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок виробничої травми встановлено 10% втрати працездатності. Засіданням Обласної медико-соціальної експертної комісії № 4 № 112 від 10 вересня 2018 року, наданої відповідачем на адвокатський запит, за результатами його огляду комісія встановила йому основний діагноз: Наслідки виробничої травми 17 травня 2018 року у вигляді консолідованого перелому проксимальної фаланги, деформуючого артрозу II ст. міжфалангового суглобу І пальця лівої кисті. ПФС II ст. Порушення функції опорно-рухового апарату в незначному ступені. Комісією не був встановлений супутній діагноз. Позивач вважає, що вищевказаний протокол є незаконним, не вмотивованим, так як у ньому не викладені встановлені законом підстави не визнання його інвалідом II групи.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії № 4 Комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» від 10 вересня 2018 року про відмову у визнанні інвалідом ОСОБА_1 .

Зобов`язано Обласну медико-соціальну експертну комісію № 4 Комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» повторно здійснити огляд ОСОБА_1 , для прийняття рішення про встановлення групи інвалідності.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням, позивач 08 січня 2025 року засобами поштового зв`язку направив апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції, в якій просив суд апеляційної інстанції змінити рішення суду від 09 квітня 2020 року № 160/7467/19.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року залишено без руху та запропоновано протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків вказавши інші поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

На виконання вимог ухвали суду від 03 лютого 2025 року на адресу Третього апеляційного адміністративного суду надійшов письмовий документ, в якому позивач наводить пояснення стосовно поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та ставить питання про поновлення пропущеного строку. Зазначає, що у 2020 році коли отримав рішення суду першої інстанції не усвідомлював, що рішення суду першої інстанції з помилками, а адвокат про це позивачу нічого не сказав.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Не погоджуючись з судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 оскаржив їх у касаційному порядку.

Щодо оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року в касаційному порядку Верховний Суд вказує на таке.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

Частиною першою статті 328 КАС України обумовлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року не переглянуте по суті в апеляційному порядку, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Перевіряючи доводи касаційної скарги на предмет обґрунтованості оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року в касаційному порядку, Верховний Суд зазначає таке.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Частиною третьою статті 298 КАС України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, що були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, суд виходить з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, що слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.

Так, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року у справі № 160/7467/19 було опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень 10 квітня 2020 року і з цієї дати, позивач мав можливість ознайомитись з ним і подати апеляційну скаргу.

При цьому у доводах автор касаційної скарги зазначив, що у 2020 році коли отримав рішення суду першої інстанції не усвідомлював, що рішення суду першої інстанції з помилками, а адвокат про це позивачу нічого не сказав.

Наведене свідчить, що рішення суду першої інстанції позивач отримав у 2020 році, водночас звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вказане судове рішення лише 08 січня 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, встановленого статтею 295 КАС України.

Зважаючи на викладене, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відтак, підстави для відкриття касаційного провадження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року відсутні.

Керуючись статтями 3, 328, 330, 332, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року у справі № 160/7467/19.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі № 160/7467/19 за позовом ОСОБА_1 до Обласної медико-соціальної експертної комісії № 4 Комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради», треті особи: Павлоградське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді В. Е. Мацедонська

С. А. Уханенко