Постанова від 30.04.2025 по справі 705/289/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року

м. Черкаси

Справа № 705/289/25Провадження № 22-ц/821/562/25Категорія: на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,

розглянувши впорядку письмовогопровадження вм.Черкаси апеляційнускаргу ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 січня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного податкового університету про визнання та скасування наказу про відрахування студента, зобов`язання його поновлення, -

в с т а н о в и в :

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Державного податкового університету про визнання та скасування наказу про відрахування студента, зобов`язання його поновлення.

Обґрунтовуючи територіальнупідсудність даноїцивільної справи Уманському міськрайонному суду Черкаської області, ОСОБА_1 який зареєстрований та фактично проживає в АДРЕСА_1 , послався, зокрема на ч. 5 ст. 28 ЦПК України, яка визначає, що позови про захист прав споживачів можуть пред`являтись також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди.

Уманський міськрайонний суд Черкаської області ухвалою від 30.01.2025 постановив матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державного податкового університету про визнання та скасування наказу про відрахування студента, зобов`язання його поновлення передати за підсудністю на розгляд до Ірпінського міського суду Київської області.

Ухвала мотивована тим, що підставою звернення позивача з позовом не є порушення відповідачем ЗУ «Про захист прав споживача», позов не містить жодного посилання на порушення прав позивача саме як споживача та способи їх захисту, передбачених цим Законом, оскільки після укладення сторонами Договору від 23.09.2020 виникають інші правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього Договору ЗУ «Про захист прав споживачів» не може застосовуватися. Крім того, позивачем не зазначено, які саме умови Договору було порушено відповідачем при винесенні наказу про його відрахування.

За таких обставин, суд першої інстанції, застосував правила ч. 2 ст. 27 ЦПК України, відповідно до якої позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Судом вказано, що місцезнаходження відповідача Державного податкового університету є м. Ірпінь Київської області, що належить до території Ірпінського міського суду Київської області.

Відтак, суд постановив передати матеріали позовної заяви ОСОБА_1 за підсудністю на розгляд до Ірпінського міського суду Київської області.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. Просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30.01.2025 та направити справу для продовження розгляду до Уманського міськрайонного суду Черкаської області.

Вказує, що скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеним в оскаржуваній ухвалі, що права особи як споживача мали місце лише на стадії замовлення продукції для власних потреб, а коли продукція вже використовується, то на цій стадії діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.

Зазначає, що освітня послуга за своєю суттю є особливим нематеріальним благом, яке надається працівниками закладу освіти та споживається студентами для власних потреб отримання кваліфікації, відповідного освітнього ступеня, знань, умінь, навичок.

Тобто, спірні правовідносини є споживчими не згідно Договору про навчання № 20056700 від 23.09.2020, а в силу положень ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про освіту» та є правовідносинами триваючими, тобто такими, що пов`язують їх суб`єктів протягом всього терміну надання освітньої послуги, а не лише до укладення Договору про навчання.

В апеляційній скарзі скаржник також зазначає, що суд першої інстанції хибно встановив спірні правовідносини між позивачем та відповідачем, що призвело до порушення норм процесуального права щодо неможливості застосування альтернативної підсудності і постановлення помилкової ухвали про направлення справи за підсудністю, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

24 квітня 2025 року від Державного податкового університету на адресу Черкаського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначено, що у даному випадку слід застосувати правила ч. 2 ст. 27 ЦПК України, відповідно до якої позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Вказано, що місцезнаходження відповідача Державного податкового університету є м. Ірпінь Київської області, що належить до території Ірпінського міського суду Київської області. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК Україниокремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема, передачі справи на розгляд іншого суду.

Згідно ч. 2 ст.369ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду (п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.129Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а відповідно до ч. 1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Постановляючи ухвалу про направлення справи за підсудністю до Ірпінського міського суду Київської області, суд першої інстанції виходив з того, що підставою звернення позивача з позовом не є порушення відповідачем ЗУ «Про захист прав споживача». У даному випадку підлягають застосуванню правила ч. 2 ст. 27 ЦПК України, відповідно до якої позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

У ст.124Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За ст.125Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

ЄСПЛ у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно із ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів»ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Частиною 1 ст. 23 ЦПК Українивстановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справ до його юрисдикції (предметної та суб`єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції).

Територіальна юрисдикція визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК Українисуд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Стаття 28ЦПК України встановлює правила підсудності справ за вибором позивача, яку ще називають альтернативною підсудністю. Альтернативною називають підсудність, за якою декілька судів є компетентними розглянути справу. Не виключаючи можливість звернення особи до суду за правилами загальної підсудності (за місцезнаходженням відповідача), вона встановлює можливість звертатися до іншого або інших судів, тобто встановлює альтернативу - можливість для позивача обрати один із двох чи більше судів.

Альтернативна підсудність є пільговою, вона встановлена для невеликої категорії справ, які мають особливо важливе значення для громадян. Специфіка цього виду підсудності полягає в тому, що в залежності від характеру матеріальних правовідносин та предмету спору, особистих обставин позивач може обирати серед двох, трьох чи більшої кількості судів, які будуть компетентними розглянути таку справу.

Відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК Українипозови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Згідно із ч. 16ст. 28 ЦПК Українипозивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно із цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленою статтею 30 цього Кодексу.

У випадку, коли пред`явлення позову не пов`язано із захистом прав споживачів, встановлена для цих позовів альтернативна підсудність не поширюється.

Відповідно до преамбули доЗУ «Прозахист правспоживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно п. 17 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до п. 18 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів»продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.

Згідно п. 22 ч. 1 ст. 1 цього ж Законуспоживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Отже, з огляду на характер правовідносин, які регулюються ЗУ «Про захист прав споживачів», ним врегульовані відносини, які виникають із договорів, актів законодавства та інших угод, які не суперечать Закону.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Державного податкового університету із позовом про визнання та скасування наказу про відрахування студента, зобов`язання його поновлення.

В обґрунтування позовних вимог посилався на положення ЗУ «Про захистправ споживачів» та вважав, що між ним та відповідачем склалися правовідносини споживання, де суб`єктами правовідносин є споживач (позивач) та виконавець (відповідач), змістом правовідносин надання освітньої послуги (продукції) закладом вищої освіти студенту за Договором.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що у спірних правовідносинах ОСОБА_1 не є споживачем послуг в розумінні п. 22 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Це відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 08.02.2022 у справі № 607/319/19.

Враховуючи, вищевикладене, висновки суду першої інстанції, що правовідносини, які є предметом позову, не підпадають під діюЗУ «Про захист прав споживача», є вірними.

В зв`язку із наведеним, норми ч. 5ст. 28 ЦПК Україниу даній справі не підлягають застосуванню.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали.

Згідно зі ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Уманського міськрайонногосуду Черкаськоїобласті від30січня 2025року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Текст постанови складено 30 квітня 2025 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: Ю. В. Сіренко

Т. Л. Фетісова