Постанова

від 01.05.2025 по справі 478/1405/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

01.05.25

22-ц/812/546/25

Провадження № 22-ц/812/546/25 Головуючий суду першої інстанції Сябренко І.П.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2025 року м. Миколаїв Справа № 478/1405/23

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання Колосовій О.М.,

за участі представника відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник - ОСОБА_2 , на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 20 січня 2025 року, повне судове рішення складено 23 січня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Сябренко І.П., в залі судового засідання в с-ще Казанка, за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділу №1 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою, шляхом скасування державної реєстрації договору оренди та повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

15 листопада 2023 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділу №1 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою, шляхом скасування державної реєстрації договору оренди та повернення земельної ділянки,

Позов мотивував тим, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 095272 він є власником земельної ділянки, площею 7,67 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Троїцько-Сафонівської сільської ради Баштанського (Казанківського) району Миколаївської області.

В 2013 році за усною домовленістю передав зазначену вище земельну ділянку в тимчасове користування ОСОБА_7 .

У 2020 році до нього особисто звернувся ОСОБА_7 з пропозицією офіційно укласти договір оренди землі, але позивач відмовився укладати та підписувати договір оренди землі, оскільки останнім було відмовлено йому у виплаті наперед грошових коштів за користування земельною ділянкою. Відповідно до існуючих раніше усних домовленостей ОСОБА_7 і надалі продовжував використовувати належну йому земельну ділянку, при тому, що ним було повідомлено останнього, про те що в подальшому він має намір укласти договір оренди належної йому земельної ділянки з іншим фермером.

Так, у 2022 році від жителів с. Троїцько-Сафонове йому стало відомо, що ОСОБА_7 помер, а його дружина відповідач ОСОБА_1 продовжує і надалі користуватися належною йому земельною ділянкою. Маючи намір укласти договір оренди земельної ділянки він звернувся до Державного реєстратора, де отримав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, звідки дізнався про те, що існує договір оренди землі, дата укладення 25 жовтня 2021 року, який начебто був укладений між ним та ОСОБА_7 , строком на 7 років.

Проте, позивач договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_7 не укладав та не підписував.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_5 просив суд усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, площею 7,6740 га, кадастровий номер: 4823685700:08:000:0021, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Троїцько-Сафонівської сільської ради Баштанського (Казанківського) району Миколаївської області, яка належить йому ОСОБА_5 на праві приватної власності, шляхом скасування державної реєстрації, договору оренди земельної ділянки від 25 жовтня 2021 року укладеного між ним ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , зареєстрованого 19 листопада 2021 року індексний номер: 61718919. Зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 повернути належну ОСОБА_5 земельну ділянку.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 20 січня 2025 року позов задоволено.

Усунуто перешкоди у користуванні належною ОСОБА_5 на праві власності земельною ділянкою площею 7,6740 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4823685700:08:000:0021, яка розташована в межах території Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області, шляхом скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 25 жовтня 2021 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , зареєстрованого державним реєстратором Казанківської селищної ради Миколаївської області Слободанюком В.О. 15 листопада 2021 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 45158397, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2511085748020.

Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , повернути належну ОСОБА_5 на праві власності земельну ділянку площею 7,6740 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4823685700:08:000:0021, яка розташована в межах території Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 715.73 грн, та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в розмірі 2120.39 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 715 грн 73 коп., та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в розмірі 2120 грн 39 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_5 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 715 грн 73 коп., та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в розмірі 2 120 грн 39 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що під час укладання договору оренди землі текст цього договору було підписано від імені позивача ОСОБА_5 іншою особою, яка не мала повноважень на вчинення таких дій, що свідчить про відсутність вільного волевиявлення позивача на укладення спірного договору та такий договір оренди землі є неукладеним.

За умов не підписання позивачем договору оренди земельної ділянки немає підстав стверджувати, що між сторонами було погоджено всі істотні умови договору оренди земельної ділянки, а отримання плати за користування земельною ділянкою при не укладенні договору оренди не свідчить про схвалення орендодавцем умов договору оренди в цілому.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, де посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення просила його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

По суті позивач звернувся до суду з негаторним позовом.

Право власності як абсолютне право, має захищатись лише при доведенні самого факту порушення.

ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_6 безпосередньо з ОСОБА_5 спірний договір оренди не укладали, а одержали право оренди земельної ділянки у спадщину.

Висновки суду першої інстанції про те, що з позивачем не було укладено договору оренди земельної ділянки не відповідають дійсності.

Судом першої інстанції не врахована думка відповідачів у справі, які стверджували в судовому засіданні, що договір наданий суду ОСОБА_5 не є саме тим договором про який йдеться в позові та на ньому стоїть не підпис покійного ОСОБА_7 , а невідомої особи.

Призначена судом першої інстанції судова почеркознавча експертиза була проведена експертами лише з використанням одного примірника договору, який має сумнівне походження, та з використанням зразків підписів ОСОБА_5 відібраних з порушенням відповідних інструкцій.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать про укладення спірного договору між позивачем та ОСОБА_7 та відповідно право на оренду земельної ділянки після його смерті на законних підставах перейшло до спадкоємців.

Крім того, спірне рішення тягне за собою певні наслідки, які унеможливлюють його виконання, а саме відповідачі успадкували право оренди земельної ділянки яка належить позивачу за договором оренди земельної ділянки від 25 жовтня 2021 року.

Оскаржуване рішення суду фактично скасовує свідоцтво про спадщину та безпосередньо впливає на права та обов`язки приватного нотаріуса Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Корж М.В., який його видав в тому числі і на підставі оригіналу договору оренди. Проте, приватний нотаріус не залучений до участі у справі.

Також суттєвим порушенням законодавства скаржник вважає факт вирішення питання щодо майнових прав неповнолітньої ОСОБА_6 без погодження органу опіки та піклування.

На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи не надходило.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідачів, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першоїінстанції таматеріалами справивстановлено,що ОСОБА_5 , є власником земельної ділянки площею 7,67 га, кадастровий номер 4823685700:08:000:0021, яка розташована в межах території Троїцько-Сафонівської сільської ради Баштанського (Казанківського) району Миколаївської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії МК № 095272, виданого Казанківською райдержадміністрацією Миколаївської області 01 квітня 2005 року.

25 жовтня 2021 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 було укладено договір оренди земельної ділянки № б/н, площею 7,6740 га, кадастровий номер 4823685700:08:000:0021. Термін дії договору становить 7 років. Державну реєстрацію якого проведено 15 листопада 2021 року, номер запису про інше речове право: 45158397, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2511085748020.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 08 червня 2022 року (копія), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 43 років у м. Новий Буг Баштанського району Миколаївської області, про що 08 червня 2022 року складено відповідний актовий запис за №127.

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина, до складу якої увійшло право оренди земельної ділянки площею 7,6740 га, кадастровий номер 4823685700:08:000:0021, згідно договору оренди земельної ділянки, укладеного 25 жовтня 2021 року.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_7 за законом є: дружина ОСОБА_1 , син ОСОБА_3 та донька ОСОБА_6 .

19 липня 2023 року приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Корж М.В., спадкоємцям майна ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частку майна кожному. Спадщина, на яку в зазначеній частці видано це свідоцтво, складається з: права оренди цілої земельної ділянки, на земельну ділянку площею 7,6740 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована: Миколаївська область, Баштанський район, Казанківська селищна рада, кадастровий номер 4823685700:08:000:0021, що належало спадкодавцю ОСОБА_7 на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного 25 жовтня 2021 року. Право оренди земельної ділянки на вказану земельну ділянку зареєстровано державним реєстратором Казанківської селищної ради Миколаївської області Слободанюком В.О. 15 листопада 2021 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 45158397, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2511085748020.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 350605729 від 17 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 є орендарями 1/3 частки кожен права оренди - земельної ділянки площею 7,6740 га, кадастровий номер 4823685700:08:000:0021, яка розташована в межах території Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно договору оренди землі, укладеного 25 жовтня 2021 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , строком на 7 років, дата закінчення дії: 25 жовтня 2028 року, з автоматичним продовженням дії договору.

Перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду зауважує на такому.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною 3 статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині 1 статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (частина перша статті 207 ЦК України, тут і далі у редакції, чинній на час укладення спірного договору).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).

За частиною 1 статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина 2 цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У постановах від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц та від 26 жовтня 2022 року у справі № 2227/3760/19-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом пред`явлення вимоги про повернення таких земельних ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 23 вересня 2020 року у справі № 396/1857/16, від 11 листопада 2020 року у справі № 598/538/19 (провадження № 61-9846св20) та від 14 грудня 2022 року у справі № 394/85/21-ц (провадження № 61-9582св22).

Також належним способом захисту прав орендодавця як власника земельної ділянки є судове рішення про скасування державної реєстрації права оренди.

У справі, що переглядається, встановлено, що спірний договір оренди землі позивачем не підписувався, а отже, відсутні підстави вважати, що такий договір є укладеним.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_5 не підписував оскаржуваний договір оренди, а тому його право підлягає судовому захисту у визначений ним спосіб.

Колегія суддів вважає такі висновки суду обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі.

У справі, що переглядається, позивач, наполягаючи на тому, що договір оренди не підписував та, відповідно, не укладав, зазначав, що в 2020 році на пропозицію орендаря ОСОБА_7 укласти письмовий договір оренди земельної ділянки, він відповів відмовою, отже з цього часу земельна ділянка без належних правових підстав використовувалася ОСОБА_7 , а після його смерті відповідачами.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач заявив клопотання у суді першої інстанції про проведення судової почеркознавчої експертизи, яке було задоволено судом.

За результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 06 вересня 2024 року № СЕ-19/115/-24/11634-ПЧ, підпис від імені ОСОБА_5 у договорі оренди землі від 25 жовтня 2021 року, що розташована у графі «Орендодавець» виконані не ОСОБА_5 , а іншою особою.

З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність факту не підписання договору оренди землі позивачем.

Доводи апеляційної скарги про те, що наданий на експертизу ОСОБА_5 примірник договору оренди землі не є саме тим договором про який йдеться в позові та на ньому стоїть не підпис покійного ОСОБА_7 , а невідомої особи, а також те, що призначена експертиза була проведена експертами лише з використанням одного примірника договору не заслуговують на увагу з урахуванням наступного.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у разі його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим чи, навпаки, як це має місце при використанні презумпції, - існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (частини 2 статті 77 ЦПК України).

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено з матеріалів справи при призначенні експертизи, суд першої інстанції неодноразово надавав можливість відповідачам надати договір оренди земельної ділянки, проте відповідачі не надавали такого договору.

Також сторона відповідачки при призначені судом такої експертизи не заявляла будь-яких клопотань щодо дослідження в наданому експерту договорі оренди земельної ділянки від 25 жовтня 2021 року підпису орендаря ОСОБА_7 .

Заперечуючи підпис орендаря ОСОБА_7 , відповідачка не надала доказів на спростування державної реєстрації права оренди за спірним договором оренди земельної ділянки від 25 жовтня 2021 року за відповідачами. Між тим, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно саме відповідачі реєстрували своє право оренди за цим договором, як спадкоємці після смерті орендаря ОСОБА_7 , не ставлячи під сумнів підпис останнього в договорі.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що підписи ОСОБА_5 відібрані з порушенням відповідних інструкцій не можуть бути взяті до уваги, оскільки не містять конкретних посилань які саме зразки підпису позивача надані судом експерту з порушенням та які саме вимоги та якої інструкції порушені судом при призначені експертизи. Матеріали справи не містять будь яких заперечень відповідачки при призначенні експертизи щодо зразків підписів ОСОБА_5 .

Крім того, маючи сумніви щодо правильності висновків експерта, відповідачка не заявляла клопотань перед судом про призначення повторної почеркознавчої експертизи.

Аргументи апеляційної скарги про фактичне виконання ОСОБА_5 не підписаного ним договору оренди земельної ділянки не ґрунтуються на матеріалах справи.

Так, відповідачка надала до суду докази, які на її переконання свідчать про визнання позивачем факту укладення договору, зокрема: документ під назвою « Дохід пайщиків ПП « ОСОБА_7 » 2022 р», згідно із яким у списку осіб значиться прізвище « ОСОБА_5 », номер ідентифікаційного коду платника податків, нарахований дохід 13810 грн, утриманні суми ПДФО та військового збору, сума до виплати 11117.05 грн, площа земельної ділянки та підпис (без визначення особи) та копію звіту ОСОБА_7 в податкові органи про доходи за 2021 рік, де зазначено нараховані суми доходу фізичним особам за номером облікової картки платника податків, зокрема, зазначено такий номер позивача, напроти якого значаться нараховані суми доходу 13810 грн та виплачені 13810 грн, утримані податки та збори.

Надавши оцінку вказаним доказам, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що надані відповідачкою докази не можуть бути беззаперечним свідченням того, що саме власник спірної земельної ділянки ОСОБА_5 як орендодавець за договором оренди землі від 25 листопада 2021 року отримував орендну плату від за 2021-2022 роки.

Відповідно до умов спірного договору оренди земельної ділянки «Орендна плата у грошовій формі може виплачуватися за вибором Орендаря: через касу Орендаря готівкою; шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок, який відкритий на ім`я Орендодавця або його законного представника; за реквізитами, зазначеними у відповідній заяві Орендодавця; поштовим переказом; у інший спосіб, який погоджений сторонами та незаборонений законодавством. Орендодавець вносить орендну плату один раз, в строки які визначає на власний розсуд, але не пізніше ніж до 31 грудня поточного року. Орендна плата за майбутні періоди може бути виплачена орендарем виключно на підставі письмової заяви Орендодавця, та розписки про отримання грошових коштів. Сторони погодили, що у випадку виплати орендної плати Орендодавцю за майбутні періоди, Орендодавець гарантує що не буде претендувати на перегляд орендної плати та її індексації (в тому числі, індексацію нормативної грошової оцінки землі) за виплачені періоди та доплату орендної плати у разі збільшення нормативної грошової оцінки Земельної ділянки. У випадку дострокового припинення строку дії Договору, в тому числі але не виключно шляхом його розірвання або визнання недійсним, або визнання недійсним, або відчуження Земельної ділянки третім особам, Орендодавець зобов`язується протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати припинення Договору, повернути орендну плату, яка була отримана ним за майбутні періоди, пропорційно кількості днів протягом яких орендар позбавлений можливості користуватися Земельною ділянкою. В такому випадку орендна плата виплачена Орендодавцеві за майбутні періоди визнається безпідставно одержаною та передбачає нарахування індексу інфляції та 20 (двадцять) % річних за користування чужими грошовими коштами. У випадку дострокового припинення Договору з вини та/або ініціативи Орендодавця, Орендодавець зобов`язується сплатити штраф у розмірі 30 відсотків від суми орендної плати, яку він отримав за майбутні періоди. У випадку невчасного повернення коштів Орендодавець зобов`язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення. Орендодавець повинен особисто звернутися до Орендаря за одержанням орендної плати до 31 грудня року, в якому здійснюється виплата орендної плати. Орендар не несе відповідальності за порушення строків внесення орендної плати, якщо Орендодавець не звертався до Орендаря за отриманням орендної плати або звернувся із запізненням. У випадку ухилення Орендодавця від отримання орендної плати Орендар має право, але не зобов`язаний, виконати свій обов`язок шляхом внесення орендної плати на депозит нотаріуса, нотаріальної контори» (пункту 4.2, 4.6, 4.8 Договору).

У позовній заяві ОСОБА_5 стверджував, що договір оренди землі не підписував, не виконував та орендну плату за користування землею не отримував.

Колегія суддів вважає, що надані докази («Дохід пайщиків ПП «Шевченко О.А.» 2022 р») свідчать про те що позивач отримував дохід як пайщик приватного підприємства. Зазначений документ не містить дати отримання грошових коштів, посилань на те, що виплачена сума є орендною платою саме за спірним договором та за який період.

Також зазначена виплата орендної плати у звітності орендаря в податкові органи також не є належним доказом підтвердження виплати орендної плати орендодавцю за спірним договором оренди земельної ділянки.

Крім того, саме по собі отримання позивачем орендної плати за землю від відповідача за 2021 рік не може свідчити про досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов спірного договору оренди землі, а отже і бути підставою для висновку про укладеність та виконуваність стороною орендодавця цього правочину.

Доводи апеляційної скарги про те, що оспорюване рішення суду першої інстанції порушує спадкові права відповідачки та її неповнолітньої дочки на право користування спірною земельною ділянкою є безпідставними, оскільки в даному випадку перехід прав померлого орендаря земельної ділянки до його спадкоємців повинен бути передбачений умовами договору оренди земельної ділянки від 25 жовтня 2021 року. Проте такий договір правомірно визнаний судом неукладеним, а тому відсутні підстави для переходу спадкових прав відповідно до пункту 12.8 зазначеного договору оренди земельної ділянки. З огляду на зазначене у цьому випадку дозвіл органу опіки та піклування щодо спадкових прав неповнолітньої відповідачки ОСОБА_6 цивільне законодавство не вимагає.

Таким чином, матеріали справи не містять, а відповідачка в порядку статті 81 ЦПК України не надала належних, допустимих та достовірних доказів отримання позивачем орендної плати за землю протягом усього періоду існування спірних правовідносин та досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договорів, передбачених Законом України «Про оренду землі», а тому суд першої інстанції побудував свої висновки про відсутність між сторонами правовідносин за договором оренди земельної ділянки від 25 жовтня 2021 року.

У справі, що переглядається, спірні правовідносини виникли з тих підстав, що правочин не був укладений у належній для договору оренди землі письмовій формі, оскільки ОСОБА_5 його не підписував, а його виконання з боку позивача у вигляді отримання орендної плати за весь час існування спірних правовідносин суперечить матеріалам справи. Отже, волевиявлення позивача на надання належної йому земельної ділянки в користування орендаря ОСОБА_7 , а після його смерті відповідачів, строком на 7 років з орендної платою у розмірі 11511.00 грн не підтверджено ні особистим підписом, ні його діями по отриманню орендної плати.

З огляду на встановлені у цій справі обставини не підписання позивачем договору оренди земельної ділянки від 25 жовтня 2021, відсутність достовірних доказів щодо отримання ОСОБА_5 орендної плати на підставі цього договору, його права підлягають захисту шляхом усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом повернення йому спірної земельної ділянки, що перебуває у користуванні відповідачів без відповідної правової підстави та скасування державної реєстрації права оренди цієї земельної ділянки.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України скасуванню не підлягає.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом у суді апеляційної інстанції, покладаються на заявника.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник - ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 20 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повне судове рішення складено 01 травня 2025 року.