ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/330/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.
за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р.К.
та представників
КМУ: Полець Д.М.,
ГУ Держгеокадастру в Одеській області: Попкова Ю.П. (в режимі відеоконференції),
«Адміністрація морських портів України»: Донченко Н.С. (в режимі відеоконференції),
представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Южненської міської ради Одеського району Одеської області
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024
та рішення Господарського суду Одеської області від 04.07.2024
у справі № 916/330/24
за позовом: Держави в особі Кабінету Міністрів України
до:
1) Южненської міської ради Одеського району Одеської області;
2) Державного реєстратора Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області Шевчук Ангеліни Ігорівни;
3) Одеської районної ради Одеської області;
4) Головного управління Держгеокадастру в Одеській області
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1) Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»;
2) Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Техагро"
про усунення перешкод у користуванні майном та розпорядженні майном, повернення у користування земельних ділянок
В С Т А Н О В И В:
У січні 2024 року Держава в особі Кабінету Міністрів України звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Южненської міської ради Одеського району Одеської області, державного реєстратора Фонтанської сільської ради Лиманської району Одеської області Шевчук А.І., Одеської районної ради Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якому просила суд усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні майном, а саме:
1) усунути існуючі перешкоди у користуванні та розпорядженні Державі в особі Кабінету Міністрів України акваторією Аджалицького лиману та земельними ділянками під нею площею 0,8600 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0286) та площею 2,5119 га (кадастровий номер: 5122755400:01:002:0289), шляхом скасування:
- рішення Новобілярської селищної ради від 22.12.2017 № 291-VII "Про затвердження генерального плану смт. Нові Біляри, поєднаного з планом зонування території смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області" (в частині встановлення меж смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області за рахунок земель водного фонду, що знаходяться в межах акваторії Аджалицького лиману площею 0,8600 га та площею 2,5119 га і які в подальшому були зареєстровані Державному земельному кадастрі (кадастрові номери 5122755400:01:002:0286 та 5122755400:01:002:0289);
- рішення Лиманської районної ради Одеської області від 03.04.2018 №372-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж селища міського типу Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області" (в частині встановлення меж смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області за рахунок земель водного фонду, що знаходяться в межах акваторії Аджалицького лиману площею 0,8600 га та площею 2,5119 га і які в подальшому були зареєстровані Державному земельному кадастрі (кадастрові номери 5122755400:01:002:0286 та 5122755400:01:002:0289);
- рішення Новобілярської селищної ради від 21.12.2018 №442-VI1 "Про надання ТОВ "Компанія "Техагро" дозволу па розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морською транспорту із земель комунальної власності, які перебувають у запасі на території смт. Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області";
- державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі площею 2,5119 та з кадастровим номером № 5122755400:01:002:0289, з припиненням речових прав територіальної громади смт. Нові Біляри в особі Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області;
- рішення Новобілярської селищної ради від 26.04.2019 № 492-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ТОВ "Компанія "Техагро" земельної ділянки в оренду строком на 49 років та падання в оренду земельної ділянки, розташованої на території смт. Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області";
- рішення державного реєстратора Фонтанської сільської ради Лиманської району Одеської області Шевчук А.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 03.06.2019 № 47173660 про реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий номер: 5122755400:01:002:0289 площею 2,5119 га) за територіальною громадою в особі Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області;
- пунктів 2, 3 рішення Новобілярської селищної ради від 08.06.2018 № 357-VII «Про надання ТОВ "Компанія "Техагро" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту із земель комунальної власності, які перебувають у запасі на території смт. Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області";
- державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі площею 0,8600 га з кадастровим номером № 5122755400:01:002:0286, з припиненням речових прав територіальної громади смт. Нові Біляри в особі Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області;
- рішення Новобілярської селищної ради Лиманської районної ради Одеської області від 25.01.2019 №451-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ "Компанії "Техагро" в оренду строком на 49 років для будівництва та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області» (в частині що стосується земельної ділянки площею 0.8600 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0286);
- рішення державного реєстратора Фонтанської сільської ради Лиманської району Одеської області Шевчук А.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 05.06.2019 № 47216674 про реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий номер: 5122755400:01:002:0286 площею 0,86 га) за територіальною громадою в особі Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області;
2) повернути у користування та розпорядження Держави в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки під акваторію Аджалицького лиману: площею 0,8600 га та площею 2,5119 га, які зареєстровані у Державному земельному кадастрі за номерами: 5122755400:01:002:0286 та 5122755400:01:002:0289 відповідно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні земельні ділянки належать до земель водного фонду, які розташовані під Аджалицьким лиманом, є акваторією державного морського порту "Південний" і належать виключно до державної власності, а тому в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок відповідачі, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ці ділянки належать до державної власності, а набуття комунальної власності на них є неможливим. Проте, всупереч приписам законодавства, відповідачами вчинені дії, за наслідками яких спірні земельні ділянки вибули з державної власності та були передані до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.07.2024 (суддя Цісельський О.В.), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 (колегія суддів у складі: Ярош А.І. - головуючий, Діброва Г.І., Принцевська Н.М.), у задоволенні позову Держави в особі Кабінету Міністрів України до Державного реєстратора Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області Шевчук Ангеліни Ігорівни відмовлено. Позов Держави в особі Кабінету Міністрів України до Южненської міської ради Одеського району Одеської області, Одеської районної ради Одеської області та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області - задоволено частково. Усунуто перешкоди у користуванні та розпорядженні держави в особі Кабінету Міністрів України, акваторією Аджалицького лиману та наступними земельними ділянками під нею: площею 0,8600 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0286) та площею 2,5119 га (кадастровий помер: 5122755400:01:002:0289). Скасовано рішення Новобілярської селищної ради від 22.12.2017 № 291-VII «Про затвердження генерального плану смт. Нові Біляри поєднаного з планом зонування території смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області (в частині встановлення меж смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області за рахунок земель водного фонду, що знаходяться в межах акваторії Аджалицького лиману площею 0,8600 га та площею 2,5119 га і які в подальшому були зареєстровані в Державному земельному кадастрі (кадастрові номери 5122755400:01:002:0286 та 5122755400:01:002:0289). Скасовано рішення Лиманської районної ради Одеської області від 03.04.2018 № 372-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж селища міського типу Нові Біляри Новібілярської селищної ради Лиманського району Одеської області» (в частині встановлення меж смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області за рахунок земель водного фонду, що знаходяться в межах акваторії Аджалицького лиману площею 0,8600 га та площею 2,5119 га і які в подальшому були зареєстровані в Державному земельному кадастрі (кадастрові номери 5122755400:01:002:0286 та 5122755400:01:002:0289). Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі площею 2,5119 га з кадастровим номером № 5122755400:01:002:0289, з припиненням речових прав територіальної громади смт. Нові Біляри в особі Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області. Скасовано рішення державного реєстратора Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області Шевчук Ангеліни Ігорівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 03.06.2019 № 47173660 про реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий номер: 512275 5400:01:002:0289 площею 2.5119 га) за територіальною громадою в особі Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області. Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі площею 0,8600 га з кадастровим номером № 5122755400:01:002:0286, з припиненням речових прав територіальної громади смт. Нові Біляри в особі Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області. Скасовано рішення державного реєстратора Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області Шевчук Ангеліни Ігорівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 05.06.2019 № 47216674 про реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий номер: 5122755400:01:002:0286 площею 0,86 га) за територіальною громадою в особі Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області. Повернуто у користування та розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку під акваторією Аджалицького лиману площею 0,8600 га, яка зареєстрована у Державному земельному кадастрі за номером 5122755400:01:002:0286. Повернуто у користування та розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку під акваторією Аджалицького лиману площею 2,5119 га, яка зареєстрована у Державному земельному кадастрі за номером 5122755400:01:0 02:0289. В решті позовних вимог відмовлено.
Судами обох інстанцій встановлено, що постановою КМУ від 30.08.2007 №1073 "Про надання акваторії у користування державному підприємству "Морський торговий порт "Южний" (зі змінами), згідно з додатком (в редакції чинній на час прийняття оспорюваних рішень), акваторія Аджалицького лиману (до урізу води) включена до меж акваторії морського порту Южний.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 № 1356-р "Про надання державному підприємству "Морський торговельний порт "Южний" у постійне користування земельної ділянки" було надано ДП МТП "Южний" земельну ділянку, розташовану в межах наданої йому акваторії Аджалицького лиману.
Відповідно до розпорядження КМУ від 04.03.2013 № 133-р "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту" (зі змінами, внесеними розпорядженням КМУ № 990-р від 12.12.2018) була погоджена пропозиція Міністерства інфраструктури щодо реорганізації підприємств морського транспорту за переліком шляхом виділу стратегічних об`єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов`язків стосовно них відповідно до розподільних балансів та зобов`язано Міністерство інфраструктури: здійснити заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту; після державної реєстрації ДП АМПУ підготувати пропозиції про внесення змін, зокрема, у додаток до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації"; до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою КМУ № 1734 від 23.12.2004, тощо.
Наказом Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 № 163 "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства "Адміністрація морських портів України" була здійснена реорганізація державних підприємств морського транспорту шляхом виділу стратегічних об`єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов`язків стосовно них, відповідно до розподільчих балансів та утворено державне підприємство "Адміністрація морських портів України". Установлено, що Адміністрація морських портів є правонаступником реорганізованих державних підприємств морського транспорту у частині майна, прав та обов`язків відповідно до розподільчих балансів, та утворено комісію з реорганізації державних підприємств морського транспорту, зазначених у додатку до цього наказу, тощо.
Постановою КМУ від 03.06.2013 за № 406 "Деякі питання акваторій морських портів" були внесені зміни, зокрема, у п. 2 постанови КМУ № 1073 від 30.08.2007, Державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний" було змінено на Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" і назву додатка, яким визначались межі порту, змінено на "Про межі акваторії морського порту Южний".
Рішенням Новобілярської селищної ради від 22.12.2017 № 291-VII був затверджений генеральний план смт. Нові Біляри, поєднаний з планом зонування смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області, а також був наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області відповідно до генерального плану смт. Нові Біляри, поєднаного з планом зонування території смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області; доручено виконавчому комітету Новобілярської селищної ради замовити в землевпорядній організації розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області.
Рішенням Лиманської районної ради Одеської області від 03.04.2018 № 372-VІI був затверджений проект землеустрою щодо встановлення меж смт. Нові Біляри, а також встановлені межі селища загальною площею 1291,9300 га.
На підставі рішення Лиманської райради від 03.04.2018 за №372- VII 25.05.2018 до Державного земельного кадастру були внесені відомості про межі адміністративно-територіальної одиниці - смт. Нові Біляри, площа земель в межах території адміністративно-територіальної одиниці - 1291,9300 га.
Новобілярська селищна рада рішенням "Про надання дозволу Компанії "Техагро" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду строком на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту із земель комунальної власності, які перебувають в запасі на території смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області" від 08.06.2018 за № 357-VII (п. 2 рішення) та рішенням від 21.12.2018 за № 442-VII надала ТОВ «Компанії Техагро» дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтованою площею 0,86 га та 2,52 га (відповідно) в оренду строком на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту із земель комунальної власності, які перебувають у запасі на території смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області.
На підставі вищезазначених рішень ТОВ «Компанія Техагро» були замовлені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок площами 0,86 га та 2,52 га в оренду.
Проектами землеустрою, розробленими на замовлення ТОВ «Компанії Техагро», було передбачено зміну цільового призначення спірних земельних ділянок з земель водного фонду на землі промисловості, транспорту промисловості, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (код згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель 12.02 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту). Проекти землеустрою були погоджені у встановленому законом порядку з відповідними державними органами та службами та по ним були отримані позитивні висновки державної експертизи землевпорядної документації.
На підставі постанови КМУ "Про перейменування морського порту Южний та внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 17.04.2019 № 341 морський порт Южний був перейменований на морський порт Південний.
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0001320632022 від 22.11.2022 державна реєстрація земельної ділянки площею 0,86 га (кадастровий номер: 5122755400:01:002:0286), форма власності комунальна, у Державному земельному кадастрі була проведена 22.01.2019.
Рішенням Новобілярської селищної ради від 25.01.2019 № 451-VII був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ «Компанії Техагро» в оренду терміном на 49 років, загальною площею 1,0913 га, з них: 0,2313 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0287) та 0,8600 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0286) для будівництва обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради, а також земельні ділянки загальною площею 1,0913 га, з них: 0,2313 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0287) та 0,8600 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0286) були передані в оренду терміном на 49 років, тощо.
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0001320412022 від 22.11.2022 державна реєстрація земельної ділянки площею 2,5119 га (кадастровий номер: 5122755400:01:002:0289), форма власності комунальна, у Державному земельному кадастрі, була проведена 05.04.2019.
Рішенням Новобілярської селищної ради від 26.04.2019 за № 492-VII був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Компанії Техагро» в оренду строком на 49 років для будівництва обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту із земель комунальної власності, які перебувають в запасі на території Новобілярської селищної ради, а також ця земельна ділянка загальною площею 2,5119 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0289) була надана Компанії "Техагро" в оренду терміном на 49 років, тощо.
17.05.2019 між Новобілярською селищною радою та ТОВ «Компанією Техагро» були укладені договори оренди землі, відповідно до умов яких селищна рада передала, а ТОВ «Компанія Техагро» прийняла в строкове, платне користування земельні ділянки із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення комунальної власності, загальною площею 2,5119 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0289) та загальною площею 0,8600 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0286) для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області. Згідно з розділом 3 договорів, вони укладений строком на 49 років.
Відповідно до актів приймання-передачі земельних ділянок, земельні ділянки загальною площею 2,5119 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0289) та загальною площею 0,8600 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0286) були передані Новобілярською селищною радою та прийняті ТОВ Компанією "Техагро".
Державним реєстратором Фонтанської сільради Шевчук А.І. 28.05.2019 право користування земельними ділянками загальною площею 2,5119 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0289) та загальною площею 0,8600 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0286) на підставі договорів оренди від 17.05.2019 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
У квітні 2020 ДП АМПУ в особі Південної філії (Адміністрація морського порту Південний) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області та ТОВ Компанії "Техагро" про:
- визнання недійсним та скасування рішення Новобілярської селищної ради від 25.01.2019 за № 451-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок Компанії "Техагро" в оренду строком на 49 років для будівництва та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області";
- визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0286 від 17.05.2017, укладеного між Новобілярською селищною радою Лиманського району Одеської області та Компанії "Техагро" (справа № 916/875/20);
- визнання недійсним та скасування рішення Новобілярської селищної ради від 26.04.2019 року № 492-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення Компанії "Техагро" земельної ділянки в оренду строком на 49 років та надання в оренду земельної ділянки, розташованої на території Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області";
- визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0289 від 17.05.2017, укладеним Новобілярською селищною радою з Компанії "Техагро" (справа № 916/876/20).
За результатами розгляду справи № 916/875/20 постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023, залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.05.2023 (з урахуванням зміни постанови суду апеляційної інстанції і викладенням її мотивувальної частини в редакції постанови Верховного Суду), у задоволені позовних вимог було відмовлено повністю, а за результатами розгляду справи № 916/876/20 рішенням Господарського суду Одеської області від 28.10.2021, залишеним в силі постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2023 (з урахуванням зміни постанови суду апеляційної та рішення суду першої інстанцій з викладенням їх мотивувальних частин в редакції постанови Верховного Суду), у задоволені позовних вимог ДП АМПУ було відмовлено повністю.
Судові рішення мотивовані тим, що ДП АМПУ вибрало не ефективний спосіб захисту свого порушеного права.
У справі № 916/876/20 також було встановлено, що станом на момент розгляду справи договори оренди землі від 17.05.2019 на підставі рішення Южненської міської ради Одеського району Одеської області № 700-VIII від 30.09.2021 та угоди від 08.10.2021 були розірвані, а спірні земельні ділянки повернуті Южненській міській раді.
14.05.2020 набув чинності Закон України від 16.04.2020 № 562-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад", яким було встановлено, що до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України визначення адміністративних центрів територіальних громад та затвердження територій територіальних громад здійснює КМУ.
КМУ на виконання положень ч. 3 ст. 11 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад", розпорядженням від 27.05.2020 № 623-р "Про затвердження перспективного плану формування територій громад Одеської області" затвердив перспективний план формування територій громад Одеської області.
Розпорядженням КМУ №720-р від 12.06.2020 "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області" визначив адміністративні центри та затвердив території територіальних громад Одеської області.
Верховна Рада 17.07.2020 прийняла постанову "Про утворення та ліквідацію районів" відповідно до якої, зокрема, в Одеській області утворено Одеський район (з адміністративним центром у місті Одеса) у складі територій Авангардівської селищної, Біляївської міської, Великодальницької сільської, Великодолинської селищної, Вигодянської сільської, Визирської сільської, Дальницької сільської, Дачненської сільської, Доброславської селищної, Красносільської сільської, Маяківської сільської, Нерубайської сільської, Овідіопольської селищної, Одеської міської, Таїровської селищної, Теплодарської міської, Усатівської сільської, Фонтанської сільської, Чорноморської міської, Чорноморської селищної, Южненської міської, Яськівської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
На підставі наведеної постанови Одеська районна рада стала правонаступником, зокрема, Лиманської районної ради.
В результаті об`єднання Южненської міської ради із Новобілярською селищною та Сичавською сільською радами 17.07.2020 була утворена Южненська міська територіальна громада, на підставі чого Южненська міська рада стала правонаступником Новобілярської селищної та Сичавської сільської рад.
На думку позивача, наведені обставини свідчать про незаконне розпорядження відповідачами спірними земельними ділянками, які належить до державної власності та які знаходяться під об`єктом водного фонду, а саме, під акваторією Аджалицького лиману, що в свою чергу, є частиною акваторії порту, яка була надана в користування ДП АМПУ на підставі рішення КМУ, у зв`язку з чим не може знаходитись у комунальній власності згідно з приписами законодавства, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що:
- в частині позовних вимог про скасування оспорюваних рішень державного реєстратора належним відповідачем є Южненська міська рада (правонаступник Новобілярської селищної ради), щодо якої були вчинені реєстраційні дії щодо державної реєстрації права комунальної власності на спірні земельні ділянки, а відтак заявлені позовні вимоги до державного реєстратора, в силу висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №910/15792/20, є позовом, пред`явленим до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у позові в частині позовних вимог до державного реєстратора Шевчук А.І.;
- щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначив, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим: розташування земель водною фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, крім випадків, передбачених у ст. 59 цього Кодексу. Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц). З метою ефективного захисту своїх прав власника як спірних земельних ділянок, які є дном Аджалицького лиману, так і самого водного об`єкту - акваторії Аджалицького лиману, що є частиною акваторії морського порту "Південний" і на яку поширюється режим права державної власності, як на водний об`єкт розташований над земельною ділянкою на переконання суду, позивачем правильно обрано спосіб захисту порушеного права у вигляді усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядженні державі в особі КМУ державною власністю - акваторією Аджалицького лиману та землями під нею;
- щодо позовних вимог про скасування рішень Новобілярської селищної ради, якими ТОВ «Компанії Техагро» були надані дозволи на розробку проекту відведення для передачі в оренду строком на 49 років із земель комунальної власності земельної ділянки орієнтовною площею 0,8600 га (п.п. 2, 3 рішення від 08.06.2018 № 357- VII) та земельної ділянки орієнтовною площею 2,52 га (рішення від 21.12.2018 за № 442-VII), а також рішень, якими були затверджені проекти відведення спірних земельних ділянок та ТОВ Компанії "Техагро" ці земельні ділянки передані в оренду строком на 49 років (рішення від 25.01.2019 за № 451-VII та від 26.04.2019 за № 492-VII), суд зазначив, що договори оренди землі були розірвані, а спірні земельні ділянки повернуті Южненській міській раді. Виходячи з того, що на час розгляду цієї справи оспорювані рішення вичерпали свою дію фактичним виконанням внаслідок укладання відповідних договорів оренди, суд дійшов висновку, що задоволення вимог про визнання такого рішення недійсним та його скасування не відновить порушені права позивача у цій справі, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, а тому в їх задоволенні слід відмовити;
- щодо скасування рішення Новобілярської селищної ради від 22.12.2017 за № 291-VII та рішення Лиманської райради від 03.04.2018 за № 372-VII, за якими до меж смт. Нові Біляри та до комунальної власності були включені землі державної власності, зокрема, спірні земельні ділянки, суд зазначив, що право користування акваторією морського порту відповідно до постанови КМУ №1073 від 30.08.2007 належить ДП АМПУ, а виключне право розпорядження таким об`єктом - Державі в особі КМУ. Спірні земельні ділянки відносяться до земель водного фонду, знаходяться в акваторії Аджалицького лиману, який належить до водних об`єктів загальнодержавного значення, в межах акваторії морського порту "Південний", а тому незаконне набуття Новобілярською селищною радою на підставі оскарженого рішення з перевищенням своїх повноважень у комунальну власність земель водного фонду акваторії Аджалицького лиману в межах акваторії морського порту "Південний" без відповідного волевиявлення КМУ, а також наступне затвердження цього рішення відповідним рішенням Лиманської районної ради, є таким, що порушує права держави в особі КМУ як власника спірних земельних ділянок, є незаконним, а тому суд дійшов висновку що вимога позивача про скасування рішення Новобілярської селищної ради № 291-VII від 22.12.2017 та рішення Лиманської районної ради Одеської області №372-VII від 03.04.2018 підлягає задоволенню;
- щодо скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, суд дійшов висновку, що державна реєстрація спірних земельних ділянок, проведена 22.01.2019 та 05.04.2019, є незаконною, оскільки матеріалами справи підтверджується, що спірні земельні ділянки у встановленому законодавством порядку не вибували з державної власності, віднесені до категорії земель водного фонду і в силу законодавства є державною власністю. Вищезазначені обставини унеможливлювали здійснення державної реєстрації спірних земельних ділянок в силу приписів ч. 6 ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр". Відтак, з огляду на невідповідність поданих для здійснення державної реєстрації земельних ділянок документів законодавству та здійснення державної реєстрації спірних земельних ділянок, які фактично знаходяться в межах акваторії Аджалицького лиману, який є частиною акваторії морського порту "Південний" та перебувають у власності держави, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог щодо скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок;
- щодо скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію речових прав на спірні земельні ділянки, суд, з урахуванням висновків щодо скасування рішень Новобілярської селищної ради та Лиманської районної ради, зазначив, що рішення державного реєстратора Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області Шевчук А. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 03.06.2019 № 47173660 про реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий номер: 512275 5400:01:002:0289 площею 2,5119 га, за територіальною громадою в особі Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 05.06.2019 № 47216674 про реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий номер: 5122755400:01:002:0286) площею 0,8600 га, за територіальною громадою в особі Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області є протиправними, а тому такими, що підлягають скасуванню;
- щодо зобов`язання повернути державі спірні земельні ділянки, то за умови встановлення неправомірності реєстрації права комунальної власності за Новобілярською селищною радою на спірні земельні ділянки, невизнання Южненською міською радою права державної власності на ці земельні ділянки, суд вважав правомірним обраний позивачем спосіб захисту в інтересах держави щодо усунення перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у користування та розпорядження держави в особі КМУ земельних ділянок площею 0,8600 га та 2,5119 га з кадастровими номерами 5122755400:01:002:0286 та 5122755400:01:002:0289 (відповідно).
Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, Южненська міська рада Одеського району Одеської області звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким:
- закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування:
1) рішення Новобілярської селищної ради від 22.12.2017 № 291-VII "Про затвердження генерального плану смт. Нові Біляри, поєднаного з планом зонування території смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області" (в частині встановлення меж смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області за рахунок земель водного фонду, що знаходяться в межах акваторії Аджалицького лиману площею 0,8600 га та площею 2,5119 га і яким в подальшому були зареєстровані Державному земельному кадастрі (кадастрові номери 5122755400:01:002:0286 та 5122755400:01:002:0289);
2) рішення Лиманської районної ради Одеської області від 03.04.2018 №372-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж селища міського типу Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області" (в частині встановлення меж смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області за рахунок земель водного фонду, що знаходяться в межах акваторії Аджалицького лиману площею 0,8600 га та площею 2,5119 га і яким в подальшому були зареєстровані Державному земельному кадастрі (кадастрові номери 5122755400:01:002:0286 та 5122755400:01:002:0289);
- відмовити у задоволенні позовних вимог щодо:
1) усунення перешкод у користуванні та розпорядженні Держави в особі Кабінету Міністрів України акваторією Аджалицького лиман та земельними ділянками під нею: площею 0,8600 га та площею 2,5119 га, які зареєстровані у Державному земельному кадастрі за номерами: 5122755400:01:002:0286 та 5122755400:01:002:0289;
2) скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі площею 2,5119 га з кадастровим номером № 5122755400:01:002:0289, з припиненням речових прав територіальної громади смт. Нові Біляри в особі Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області;
3) скасування рішення державного реєстратора Фонтанської сільської ради Лиманської району Одеської області Шевчук А.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 03.06.2019 № 47173660 про реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий номер: 5122755400:01:002:0289 площею 2,5119 га) за територіальною громадою в особі Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області;
4) скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі площею 0,8600 га з кадастровим номером № 5122755400:01:002:0286, з припиненням речових прав територіальної громади смт. Нові Біляри в особі Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області;
5) скасування рішення державного реєстратора Фонтанської сільської ради Лиманської району Одеської області Шевчук А.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 05.06.2019 № 47216674 про реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий номер: 5122755400:01:002:0286 площею 0,86 га) за територіальною громадою в особі Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області;
6) повернення у користування та розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України земельної ділянки під акваторією Аджалицького лиману площею 0,8600 га, яка зареєстрована у Державному земельному кадастрі за номером 5122755400:01:002:0286;
7) повернення у користування та розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України земельної ділянки під акваторією Аджалицького лиману площею 2,5119 га, яка зареєстрована у Державному земельному кадастрі за номером 5122755400:01:0 02:0289. В решті позовних вимог відмовлено.
- в решті рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів залишити без змін.
В обґрунтування своїх доводів скаржник посилається на те, що:
- позовні вимоги в частині оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства (про скасування рішення Новобілярської селищної ради від 22.12.2017 № 291-VII та рішення Лиманської районної ради Одеської області від 03.04.2018 №372-VII);
- суди дійшли помилкових висновків про те, що спірні земельні ділянки не можуть належати на праві власності територіальним громадам, оскільки з 01.01.2013, відповідно до вимог до пунктів 3,4 розділу II. Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» Земельним кодексом України не було заборонено перехід земель під водними об`єктами загальнодержавного значення, які знаходяться у межах населеного пункту, за умови що на цих землях не розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, земельні ділянки не перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук та не відносяться до земель оборони;
- суди дійшли помилкових висновків, що починаючи ще з 2013 року ДП АМПУ є користувачем земельної ділянки, розташованої у межах акваторії Аджалицького лиману, оскільки єдиним доказом на підтвердження наявності (оформлення) права постійного користування земельною ділянкою є державна реєстрація такого права. Закріплення за державним підприємством акваторії морського порту не є підтвердженням наявності права постійного користування земельною ділянкою під даною акваторією, а вказує на наявність у державного підприємства виключного права на отримання землі у постійне користування;
- суди дійшли помилкових висновків, що відповідно до норм матеріального права управління та контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів, у тому числі розпорядження водними об`єктами загальнодержавного значення належить до відання КМУ, тому КМУ є розпорядником спірних земельних ділянок, оскільки розпорядження акваторією морських портів відноситься до виключних повноважень КМУ, а розпорядження земельним ділянками під акваторією у межах громади віднесено Законом до повноважень органів місцевого самоврядування, у разі якщо земельна ділянка під акваторією знаходиться у межах територіальної громади. При цьому органи місцевого самоврядування обмежені у своєму праві розпорядження земельними ділянками під акваторією морських портів, які розташовані у межах територіальної громади та відповідно до положень Водного кодексу мають право надавати земельну ділянку виключно підприємствам (суб`єктам господарювання), за якими КМУ закріпив (здійснив відведення) акваторію;
- суди дійшли помилкових висновків, що земельна ділянка станом на 28.05.2021 не була сформована та в Державному земельному кадастрі була відсутня інформація відносно форми власності або постійного користування цієї земельної ділянки, оскільки всі землі, розташовані за межами населених пунктів у межах Южненської міської територіальної громади, в т.ч. спірні земельні ділянки, вважаються землями комунальної власності цієї громади (крім земель, які залишаються у державній власності згідно з п.п. а-е п. 24 розд. X "Перехідні положення" ЗК України). Дата набрання чинності п. 24 розділу X "Перехідні положення" ЗК України (27.05.2021) є датою фактичного переходу земель водного фонду (за межами населеного пункту, на території Новобілярської сільської ради), які перебували у власності держави, у комунальну власність Южненської міської територіальної громади в особі Южненської міської ради;
- позивач, подаючи негаторний позов, обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном ніяким чином не відновить порушене, на думку позивача, право Одеської районної державної адміністрації, як власника земельної ділянки. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. На думку Южненської міської ради, в межах даного провадження ефективним способом захисту порушеного права є витребування з незаконного володіння.
Скаржником умотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме:
- відсутній висновок Верховного Суду щодо підсудності господарським судам справ про скасування нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування, про затвердження містобудівної документації та меж населеного пункту у подібних правовідносинах;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування ст.ст. 83, 84, 125, 173, 174 Земельного кодексу України у подібних правовідносинах, і необхідно сформувати висновок, відповідно до якого: «До 01.01.2013 у статті 84 Земельного кодексу України була встановлена заборона на передачу у комунальну власність земель під водними об`єктами загальнодержавного значення. З 01.01.2013, відповідно до вимог до пунктів 3,4 розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності у межах населеного пункту заборонено передачу розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; Виходячи із вищезазначених положень Земельним кодексом України не було заборонено перехід земель під водними об`єктами загальнодержавного значення, які знаходяться у межах населеного пункту , за умови що на цих землях не розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, земельні не перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук та не відносяться до земель оборони. Належним та допустимим доказом перебування земельної ділянки у постійному користуванні є державна реєстрація такого права»;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування п. 10 розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», ст.ст. 123, 125 Земельного кодексу України щодо встановлення знаходження земельної ділянки водного фонду у постійному користуванні державного підприємства, і необхідно сформувати висновок, відповідно до якого: «єдиним доказом на підтвердження наявності (оформлення) права постійного користування земельною ділянкою є державна реєстрація такого права. Закріплення за державним підприємством акваторії морського порту не є підтвердженням наявності права постійного користування земельною ділянкою під даною акваторією, а вказує на наявність у державного підприємства виключного права на отримання землі у постійне користування»;
- відсутній висновок щодо застосування п.п. 2, 141 ч. 1 ст. 14 Водного кодексу України у взаємозв`язку з ч. 2 ст. 3, ч.ч. 1, 8 ст. 122 Земельного кодексу України, і необхідно сформувати висновок, відповідно до якого: «пунктом 2 частини 1 ст. 14 Водного кодексу України встановлено що до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить розпорядження внутрішніми морськими водами, територіальним морем, а також акваторією морських портів. Пунктом 141 ч 1 ст. 14 Водного кодексу України встановлено, що до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить відведення акваторій морських портів. Разом з тим, частиною 2 статті 3 Земельного кодексу України, встановлено, що земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу. Згідно пункту а) частини 1 статті 13 Земельного кодексу України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Частиною 8 статі 122 Земельного кодексу України, встановлено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування, які не входять до складу адміністративно-територіальних одиниць, передає у постійне користування земельні ділянки, примусово вилучені у державну власність відповідно до Закону України "Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів", а також передає у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, передає у постійне користування земельні ділянки у випадку, передбаченому абзацом другим частини другої статті 149 цього Кодексу. Частиною 1 статі 122 Земельного кодексу України, встановлено що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Таким чином, розпорядження акваторією морських портів відноситься до виключних повноважень КМУ, а розпорядження земельним ділянками під акваторією у межах громади віднесено Законом до повноважень органів місцевого самоврядування, у разі якщо земельна ділянка під акваторією знаходиться у межах територіальної громади. Виходячи з вищезазначених норм, органи місцевого самоврядування обмеженні у своєму праві розпорядження земельними ділянками під акваторією морських портів, які розташовані у межах територіальної громади та відповідно до положень Водного кодексу мають право надавати земельну ділянку виключно підприємствам (суб`єктам господарювання) за якими КМУ закрепів (здійснив відведення ) акваторію під земельною ділянкою»;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 24 розділу Х Земельного кодексу України у взаємозв`язку зі статтями 122, 125 Земельного кодексу України, і необхідно сформувати висновок, відповідно до якого: «підпунктом е) пункту 24 розділу Х Земельного кодексу України, на відміну від підпункту а) встановлено, що у державній власності у межах територіальної громади залишаються земельні ділянки державних установ природно-заповідного фонду, державних лісогосподарських та водогосподарських підприємств, у яких відсутнє зареєстроване право постійного користування за наявністю дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Відносно усіх інших земель, необхідною умовою залишення у державної власності є наявне (зареєстроване) право постійного користування. Разом з тим, Держава в особи відповідних органів та підприємств установ організацій має право на набуття права державної власності за рахунок земель комунальної власності на підстави статі ст.123 Земельного кодексу України, пунктом 13 якої встановлено, що у разі надання земельних ділянок державної власності у постійне користування підприємствам, установам, організаціям комунальної власності одночасно здійснюється передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність і навпаки»;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування ст. 391 ЦК України у взаємозв`язку зі ст. 59 Земельного кодексу України, і необхідно сформувати висновок, відповідно до якого: «згідно зі ст. 59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть перебувати як у державний, так і в комунальної власності, то у разі, якщо право власності на спірні землі водного фонду зареєстроване за територіальною громадою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) земельної ділянки.. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем. Разом з тим, з дня набрання чинності 08.11.2024 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту інтересів власників земельних часток (паїв), а також застосування адміністративної процедури у сфері земельних відносин», яким встановлено, що всі землі, зайняті водними об`єктами державного значення, вважаються землями державної власності, у Держави виникає підстава для звернення з негаторним позовом до органу місцевого самоврядування щодо повернення у державну власність земель, які зайняті водними об`єктами державного значення».
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2024 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, визначеної п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11.02.2025 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 07.01.2025.
До Верховного Суду 07.01.2025 від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач просить касаційну скаргу задовольнити, посилаючись на те, що: станом на момент реєстрації права комунальної власності на земельні ділянку прав постійного користування за ДП «Морським торговельний порт «Южний» або за іншою юридичною особою оформлено не було; діями відповідача не порушено прав позивача; позивачем обрано неналежний спосіб захисту.
До Верховного Суду 13.01.2025 від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України надійшли пояснення на касаційну скаргу, які по суті є відзивом на касаційну скаргу, у яких представник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на помилковість доводів скаржника та правильність висновків судів.
До Верховного Суду 23.01.2025 від Заступника начальника відділу судового забезпечення КМУ Управління судового забезпечення держави Департаменту з питань судової роботи Міністерства юстиції України надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому зазначається, що Уряд України в силу свого законодавчого статусу позбавлений технічної можливості зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі). При цьому копія касаційної скарги Южненської міської ради Одеського району Одеської області на адресу Кабінету Міністрів України не надходила, і з текстом касаційної скарги представник позивача ознайомився лише 17.01.2025, що підтверджується відміткою на клопотанні про ознайомлення наявним в матеріалах справи. Враховуючи обставини того, що ухвала суду касаційної інстанції надійшла до Міністерства юстиції України лише 02.01.2025 та те, що на адресу позивача не надходила копія касаційної скарги, а тому вчинялись додаткові заходи щодо ознайомлення з її копією, з метою дотримання принципів рівності та змагальності господарського судочинства, забезпечення належного самопредставництва інтересів Кабінету Міністрів України в суді, забезпечення права позивача щодо виконання процесуального обов`язку на подання відзиву на касаційну скаргу, позивач просив продовжити Уряду України строк на подання цього відзиву на касаційну скаргу за ініціативою суду. Враховуючи вказані у клопотанні про продовження строку на подання відзиву обставини, Верховний Суд дійшов висновку про прийняття вказаного відзиву до розгляду. У відзиві позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на помилковість доводів скаржника та правильність висновків судів.
Також до Верховного Суду 23.01.2025 від ТОВ Компанії "ТЕХАГРО" надійшли пояснення у справі, які по суті є відзивом на касаційну скаргу, у яких представник просить касаційну скаргу задовольнити.
До Верховного Суду 07.02.2025 від ДП "Адміністрація морських портів України" надійшли додаткові пояснення у справі, які по суті є відзивом на касаційну скаргу, у яких представник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на помилковість доводів скаржника та правильність висновків судів.
До Верховного Суду 10.02.2025 від Южненської міської ради Одеського району Одеської області надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2025 справу № 916/330/24 разом з касаційною скаргою Южненської міської ради Одеського району Одеської області на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 04.07.2024 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 05.03.2025 справу № 916/330/24 разом з касаційною скаргою Южненської міської ради Одеського району Одеської області на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 04.07.2024 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2025 призначено касаційну скаргу Южненської міської ради Одеського району Одеської області на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 04.07.2024 до розгляду на 29.04.2025.
Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників учасників справи, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків.
Щодо доводів касаційної скарги про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування рішення Новобілярської селищної ради від 22.12.2017 № 291-VII та рішення Лиманської районної ради Одеської області від 03.04.2018 №372-VII.
Відповідач в цій частині обґрунтовує касаційну скаргу тим, що позовні вимоги в частині оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Так ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2025 справу № 916/330/24 разом з касаційною скаргою Южненської міської ради Одеського району Одеської області на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 04.07.2024 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що в даному випадку наявні три умови, передбачені ч. 6 ст. 302 ГПК України, за яких справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Повертаючи справу № 916/330/24 відповідній колегії суддів до розгляду Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 05.03.2025 вказала, що Велика Палата Верховного Суду, вже формулювала правовий висновок у подібних спорах, зокрема, див. mutatis mutandis подібний підхід щодо визначення предметної юрисдикції спорів про оскарження рішень місцевої ради щодо визнання комунальною власністю територіальної громади шляхом включення до меж населеного пункту земельних ділянок, які перебували в постійному користуванні державної установи та є державною власністю, викладений у постанові від 26.06.2018 у справі № 902/517/17. Так, Велика Палата Верховного Суду констатувала про те, що:
- відповідно до ч. 4 ст. 173 ЗК України землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки
- рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень;
- натомість розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають з владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення порушується право особи на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.
Крім цього, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у справі № 210/3729/17 (2-а/210/204/17) предметом позову було визнання протиправним та скасування рішення Криворізької міської ради від 26.06.2013 № 2044 «Про затвердження Плану зонування територій м. Кривого Рогу». Підставою подання позову визначено обставини перешкоджання позивачу в погодженні містобудівного розрахунку та відмову в отриманні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення існуючої одноповерхової нежитлової будівлі магазину позивача, оскільки розміщення зазначеного об`єкта не відповідає затвердженій містобудівній документації.
У свою чергу за обставинами справи № 580/1763/19 спір виник у зв`язку з прийняттям відповідачем оскаржуваного рішення, яким відтерміновано набрання чинності рішенням Виконавчого комітету Черкаської міської ради про затвердження детального плану території між вулицями Дахнівська, Соснівська та автодороги Н-16 в м. Черкаси (про віднесення земельної ділянки до земель рекреаційного призначення з можливістю розташування на ній будинків відпочинку та пансіонатів) до моменту внесення змін до генерального плану м. Черкаси (який визначає розміщення на цій території лісів). В обґрунтування позовних вимог, зазначено, що внесеними змінами відповідач фактично зупинив дію рішення на невизначений термін, чим порушив право позивача на отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, якою позивач користується на підставі договору оренди.
Зі змісту судових рішень слідує, що зазначені справи розглянуті Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду як провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів без надання оцінки обставинам порушення права власності позивачів.
Натомість у справі № 916/330/24 спір виник у зв`язку з порушенням права власника щодо земель державної власності водного фонду акваторії Аджалицького лиману, який належить до водних об`єктів загальнодержавного значення, в межах акваторії морського порту «Південний» у зв`язку з включенням їх до меж населеного пункту без відповідного волевиявлення КМУ на підставі рішення Новобілярської селищної ради, затвердженого відповідним рішенням Лиманської районної ради.
Наведене підтверджує неподібність підстав та предмету позову у цій справі та у справах, зазначених заявником у касаційній скарзі.
У справі № 916/330/24 рішення Новобілярської селищної ради від 22.12.2017 №291-VII «Про затвердження генерального плану смт. Нові Біляри, поєднаного з планом зонування території смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області (в частині встановлення меж смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області за рахунок земель водного фонду, що знаходяться в межах акваторії Аджалицького лиману площею 0,8600 га та площею 2,5119 га і яким в подальшому були зареєстровані в Державному земельному кадастрі (кадастрові номери 5122755400:01:002:0286 та 5122755400:01:002:0289) та рішення Лиманської районної ради Одеської області від 03.04.2018 № 372-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж селища міського типу Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області» (в частині встановлення меж смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області за рахунок земель водного фонду, що знаходяться в межах акваторії Аджалицького лиману площею 0,8600 га та площею 2,5119 га і яким в подальшому були зареєстровані в Державному земельному кадастрі (кадастрові номери 5122755400:01:002:0286 та 5122755400:01:002:0289) рішення стосуються не в цілому генерального плану смт. Нові Біляри, а позовні вимоги поєднані з планом зонування території смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області в частині встановлення меж смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області за рахунок земель водного фонду, що знаходяться в межах акваторії Аджалицького лиману площею 0,8600 га та площею 2,5119 га і яким в подальшому були зареєстровані в Державному земельному кадастрі (кадастрові номери 5122755400:01:002:0286 та 5122755400:01:002:0289) та заявлені також до ТОВ «Компанії Техагро».
Позивач зазначає, що рішенням Новобілярської селищної ради від 22.12.2017 за № 291-VII був затверджений Генеральний план смт. Нові Біляри, поєднаний з планом зонування смт. Нові Біляри відповідно якому межі смт. Нові Біляри були збільшені з 107,9943 га до 1291,9300 га, а також наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області.
В подальшому, рішенням Лиманської райради від № 03.04.2018 за № 372-VI був затверджений проект землеустрою щодо встановлення меж смт. Нові Біляри, яким були встановлені межі селища загальною площею 1291,9300 га.
Позивач зазначає, що на підставі наведених оскаржуваних рішень до Державного земельного кадастру були внесені відомості про межі смт. Нові Біляри, і зазначена площа земель в межах території адміністративно-територіальної одиниці - 1291,93 га, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць № НВ-5106342312018 від 25.05.2018.
За твердженням позивача, наведені вище дії Новобілярської селищної ради були передумовою та основою для вчинення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном держави Україна.
Рішенням Лиманської районної ради від 03.04.2018 № 372-VIІ "Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж смт. Нові Біляри Новобілярської селищної ради" був затверджений проект землеустрою щодо встановлення меж смт. Нові Біляри, яким були встановлені межі селища загальною площею 1291,9300 га.
При цьому, позивач звертає увагу на те, що без затвердження Лиманською райрадою наведеного проекту землеустрою та встановлення меж смт. Нові Біляри, було б не можливе подальше здійснення протиправних дій, спрямованих на реєстрацію у Державному земельному кадастрі спірних земельних ділянок і оформлення права комунальної власності на них за територіальною громадою смт. Нові Біляри.
Відтак, у справі № 916/330/24 спір виник у зв`язку з порушенням права власника щодо земель державної власності водного фонду акваторії Аджалицького лиману, який належить до водних об`єктів загальнодержавного значення, в межах акваторії морського порту «Південний» у зв`язку з включенням їх до меж населеного пункту без відповідного волевиявлення КМУ на підставі рішення Новобілярської селищної ради, затвердженого відповідним рішенням Лиманської районної ради, тобто вимоги позивача про скасування вказаних рішень Новобілярської селищної ради та Лиманської районної ради обґрунтовуються порушенням права державної власності на відповідні земельні ділянки, отже спір стосується приватноправових відносин, а тому суди правильно розглянули позов в цій частині в рамках господарського судочинства.
Щодо інших доводів скаржника, Верховний Суд зазначає таке.
У статті 84 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.
Відповідно до положень п. «г» ч. 3 вказаної статті, до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі під водними об`єктами загальнодержавного значення.
Згідно зі ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
За змістом ч. 1 ст. 58 ЗК України, ст. 4 Водного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами.
Усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море (стаття 3 Водного кодексу України).
Згідно зі статтею 5 Водного кодексу України до водних об`єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води та територіальне море; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об`єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних. До водних об`єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об`єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.
За змістом пункту 3 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 № 269 (у редакції постанови від 29.03.2002 № 431) внутрішні морські води України - це, зокрема, води заток, бухт, губ і лиманів, морів та проток, що історично належать Україні.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 2 ст. 117 Земельного кодексу передбачено, що до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.
Окрім того, статтею 14 Водного кодексу України встановлено, що розпорядження внутрішніми морськими водами (до яких належить Аджалицький лиман), територіальним морем та акваторією морських портів належить виключно до відання Кабінету Міністрів України.
Отже, відповідно до наведених норм матеріального права управління та контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів, у тому числі розпорядження водними об`єктами загальнодержавного значення належить до відання Кабінету Міністрів України.
Аналогічну за змістом правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 915/1134/16, від 22.09.2021 у справі № 910/11648/19, від 17.05.2023 у справі №916/978/22.
Межі акваторії морського порту Південний було визначено Постановою КМУ №1073 від 30.08.2007.
Так, постановою КМУ №1073 від 30.08.2007 "Про межі акваторії морського порту "Южний"" (з урахуванням змін) визначені межі акваторії морського порту "Южний" (нині - порт "Південний"), зазначено, що акваторія порту (у системі координат WGS-84) включає акваторію Аджалицького лиману; водний простір, обмежений дугою кола радіусом 2 милі від будинку берегової радіолокаційної станції з координатами 46 36' 03,3" північної широти, 31 01' 19,4" східної довготи; акваторію якірної стоянки №356, обмежену лініями, що з`єднують точки з такими координатами: 46 31' 47,3" північної широти, 30 57' 12,4" східної довготи; 46 32' 47,3" північної широти, 31 59' 55,4" східної довготи; 46 31' 59,3" північної широти, 31 00' 24,4" східної довготи; 46 30' 53,3" північної широти, 31 59' 55,4" східної довготи; 46 30' 13,3" північної широти, 30 58' 06,4" східної довготи; 46 28' 55,3" північної широти, 30 58' 42,4" східної довготи; 46 28' 35,3" північної широти, 30 57' 48,4" східної довготи; 46 29' 52,3" північної широти, 30 57' 12,4" східної довготи; акваторію якірної стоянки №357, обмежену лініями, що з`єднують точки з такими координатами: 46 34' 29,3" північної широти, 31 00' 42,4" східної довготи; 46 35' 41,3" північної широти, 31 05' 42,4" східної довготи; 46 35' 04,3" північної широти, 31 05' 54,4" східної довготи; 46 33' 53,3" північної широти, 31 01 00,4" східної довготи; акваторію якірної стоянки №358, обмежену лініями, що з`єднують точки з такими координатами: 46 33' 47,3" північної широти, 31 03' 54,4" східної довготи; 46 34' 52,3" північної широти, 31 07' 28,4" східної довготи; 46 34' 33,3" північної широти, 31 09' 06,4" східної довготи; 46 34' 14,3" північної широти, 31 09' 06,4" східної довготи; 46 32' 53,3" північної широти, 31 06' 18,4" східної довготи.
Згідно з п.п. 1, 2 цієї постанови ДП «МТП «Южний» надано у користування акваторію в межах згідно з додатком (у тому числі акваторію Аджалицького лиману) за умови недопущення в подальшому передачі акваторії або її частини іншим суб`єктам господарювання та доручено ДП «Морський торговельний порт «Южний» забезпечити безпеку мореплавства в межах акваторії порту Южний.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1356-р від 07.10.2009 «Про надання Державному підприємству «Морський торговельний порт «Южний» у постійне користування земельної ділянки» відповідно до статей 13, 69 і 92 Земельного кодексу України, статті 14 Водного кодексу України, статей 73-75 Кодексу торговельного мореплавства України надано Державному підприємству «Морський торговельний порт «Южний» у постійне користування земельну ділянку, розташовану в межах наданої йому акваторії Аджалицького лиману.
Окрім того, відповідно до розпорядження КМУ від 04.03.2013 за №133-р та Наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 за №163 здійснено реорганізацію державних підприємств морського транспорту та утворено Державне підприємство «Адміністрацію морських портів України» (далі -ДП «АМПТУ»).
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання акваторії морських портів» від 03.06.2013 за №406 надано ДП «Адміністрація морських портів України» у користування акваторії морських портів, межі яких визначені Кабінетом Міністрів України, за умови недопущення передачі їх або їх частин іншим суб`єктам господарювання.
Також постановою КМУ від 03.06.2013 за № 406 "Деякі питання акваторій морських портів" зокрема, надано ДП «Адміністрація морських портів України» у користування акваторії морських портів, межі яких визначені Кабінетом Міністрів України, за умови недопущення передачі їх або їх частин іншим суб`єктам господарювання.
Таким чином, акваторії морських портів, межі яких визначені Кабінетом Міністрів України та земельні ділянки, що розташовані в їх межах є державною власністю та перебувають у користуванні ДП «Адміністрація морських портів України».
При цьому, вказані вище обставини свідчать про те, що починаючи ще з 2013 року ДП АМПУ є користувачем земельної ділянки, розташованої у межах акваторії Аджалицького лиману, наданої актами Уряду, а тому твердження скаржника про те, що таке право постійного користування за АПМУ не оформлено судова колегія відхиляє як необґрунтоване та не підтверджене жодним належним чином.
Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спірні земельні ділянки також відносяться до земель водного фонду, знаходяться в акваторії Аджалицького лиману, який належить до водних об`єктів загальнодержавного значення, в межах акваторії морського порту "Південний".
Відповідно до ч.1 ст. 58 3К України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.
Частинами 1, 2 ст. 59 ЗК України закріплено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Крім того, ч.ч. 1, 2 ст. 74 ЗК України також закріплено що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають:
а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;
6) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;
в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Частинами першою-третьою статті 84 ЗК України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Судами обох інстанцій встановлено, що матеріали даної справи не містять жодних належних та допустимих доказів припинення державної власності на спірні земельні ділянки, що віднесені до земель водного фонду на яких розташований водний об`єкт загальнодержавного значення - Аджалицький лиман, у межах якого знаходиться акваторія порту Південний.
Таким чином, землі водного фонду, які є дном акваторії морських портів перебувають виключно у власності держави і не можуть надаватись у комунальну чи приватну власність.
А тому земельні ділянки з кадастровими номерами 5122755400:01:002:0289 і 5122755400:01:002:0286 є частиною (дном) водного об`єкта загальнодержавного значення та об`єкта стратегічної портової інфраструктури - акваторії Аджалицького лиману, яка є невід`ємною частиною морського порту «Південний».
Відтак, суди дійшли правильного висновку, що спірні земельні ділянки не можуть належати на праві власності територіальним громадам.
Посилання скаржника на те, що суди дійшли помилкових висновків про те, що спірні земельні ділянки не можуть належати на праві власності територіальним громадам, оскільки з 01.01.2013, відповідно до вимог до пунктів 3,4 розділу II. Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» Земельним кодексом України не було заборонено перехід земель під водними об`єктами загальнодержавного значення, які знаходяться у межах населеного пункту, за умови що на цих землях не розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, земельні не перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук та не відносяться до земель оборони колегією суддів відхиляються, оскільки:
- у п. «г» ч. 3 статті 84 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі під водними об`єктами загальнодержавного значення;
- на момент прийняття Розпорядження Кабінету Міністрів України №1356-р від 07.10.2009 «Про надання Державному підприємству «Морський торговельний порт «Южний» у постійне користування земельної ділянки» діяв Закон України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», відповідно до ст. 6 якого було встановлено, що при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності, зокрема, землі під водними об`єктами загальнодержавного значення відповідно до законодавства України, а також землі під береговими смугами водних шляхів, водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони об`єктів водного фонду загальнодержавного значення за межами населених пунктів. Вказаний Закон України втратив чинність на підставі Закону України N 5245-VI (5245-17) від 06.09.2012 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (набрав чинності з 01.01.2013);
- у Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» також було передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук (у справі № 916/330/24 судами встановлено, що починаючи ще з 2013 року ДП АМПУ є користувачем земельної ділянки, розташованої у межах акваторії Аджалицького лиману, наданої актами Уряду).
При цьому скаржник помилково вважає, що вищезазначене підтверджує довід Южненської міської ради про відсутність у земельному законодавстві заборони на перебування у комунальної власності земель під водними об`єктами загальнодержавного значення, і така заборона мала місто до 01.01.2013, оскільки, як встановлено судами, матеріали справи не містить доказів припинення державної власності на спірні земельні ділянки, що віднесені до земель водного фонду на яких розташований водний об`єкт загальнодержавного значення - Аджалицький лиман, у межах якого знаходиться акваторія порту Південний.
Між тим, оскаржуваним рішенням Новобілярської селищної ради від 22.12.2017 № 291-VII "Про затвердження генерального плану смт. Нові Біляри, поєднаного з планом зонування території смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області" (в частині встановлення меж смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області за рахунок земель водного фонду, що знаходяться в межах акваторії Аджалицького лиману площею 0,8600 га та площею 2,5119 га і яким в подальшому були зареєстровані в Державному земельному кадастрі (кадастрові номери 5122755400:01:002:0286 та 5122755400:01:002:0289) та рішенням Лиманської районної ради Одеської області від 03.04.2018 № 372-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж селища міського типу Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області" (в частині встановлення меж смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області за рахунок земель водного фонду, що знаходяться в межах акваторії Аджалицького лиману площею 0,8600 га та площею 2,5119 га і яким в подальшому були зареєстровані Державному земельному кадастрі (кадастрові номери 5122755400:01:002:0286 та 5122755400:01:002:0289).
Вказаними рішеннями до меж смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області та до комунальної власності були включені спірні земельні ділянки.
У зв`язку з викладеним, суди обох інстанцій дійшли правильних висновків про незаконне набуття Новобілярською селищною радою на підставі оскарженого рішення з перевищенням своїх повноважень у комунальну власність земель водного фонду акваторії Аджалицького лиману в межах акваторії морського порту "Південний" без відповідного волевиявлення КМУ, а наступне затвердження цього рішення відповідним рішенням Лиманської районної ради, є таким, що порушує права держави в особі КМУ як власника спірних земельних ділянок, а тому обґрунтовано задовольнили вимоги позивача про скасування рішення Новобілярської селищної ради № 291-VII від 22.12.2017 та рішення Лиманської районної ради Одеської області № 372-VII від 03.04.2018.
Відтак, хибними є доводи скаржника про те, що спірні земельні ділянки водного фонду в силу приписів ЗК України та ВК України можуть перебувати у комунальній власності, оскільки, Аджалицький лиман відноситься до водних об`єктів загальнодержавного значення, якій не може перебувати у комунальній або приватній власності, окрім того морський порт «Південний» в силу приписів чинного законодавства України відноситься до стратегічних підприємств держави, а акваторія морського порту надана йому у користування власником водного об`єкта.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (постанова від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).
У пункті 64 постанови від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок: «Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. На підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах».
Аргументи скаржника, що спірна земельна ділянка станом на 28.05.2021 не була сформована та в Державному земельному кадастрі була відсутня інформація відносно форми власності або постійного користування цієї земельної ділянки, а тому вона перейшла у власність Южненської міської територіальної громади на підставі п. 24 розділу Х Земельного кодексу України, обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій.
Так, Законом України від 28.04.2021 за №1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» доповнено пунктом « 8» частину 2 ст. 83 ЗК України, відповідно до якої у комунальній власності перебувають землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Пунктом 58 вказаного Закону, у розділі Х "Перехідні положення" доповнено пунктом 24 такого змісту: з дня набрання чинності цим пунктом, тобто з 27.05.2021, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).
Відповідно до вимог ч. 1, абз. «д» ч. 4 ст. 84 ЗК України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Водночас, спірні земельні ділянки із кадастровимм номерами 5122755400:01:002:0286 та 5122755400:01:002:0289 саме в силу закону не перейшли та не могли перейти з державної у комунальну власність, оскільки останні перебувають у загальнодержавній власності та постійному користуванні ДП «Адміністрація морський портів України», бо є частиною донної поверхні водного об`єкта загальнодержавного значення - Аджалицького лиману, є акваторією морського порту «Південний» та відносяться до внутрішніх морських вод загальнодержавного значення, тобто можуть перебувати виключно у державній власності, її законним розпорядником є Кабінет Міністрів України.
Отже, розпорядження таким землями належить виключно до компетенції КМУ, чим спростовуються помилкові доводи скаржника, що спірна земельна ділянка станом на 28.05.2021 не була сформована та в Державному земельному кадастрі була відсутня інформація відносно форми власності або постійного користування цієї земельної ділянки, а тому вона перейшла у власність Южненської міської територіальної громади на підставі п.24 розділу Х земельного кодексу України.
Щодо доводів скаржника про неправильно обраний позивачем спосіб захисту порушених інтересів держави, то відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 2 ст. 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Відповідно до ч. 3 вищевказаної статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Верховним Судом неодноразово зазначалось, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неприпустимим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, нового володільця, крім випадків, передбачених у ст. 59 цього Кодексу (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц).
Також, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).
Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного та Водного кодексів України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі власник майна може звернутись до суду з негаторним позовом про зобов`язання повернути земельну ділянку, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10131/14-ц, від 22.05.2018 у справі №469/120З/15-ц, від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц).
Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.
Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.
При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.
У постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (за позовом прокурора про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння) Велика Палата Верховного Суду виклала таку правову позицію:
« 74. Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц (пункт 71); від 4 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц (пункт 96); від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц (пункт 81); від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 97); від 7 квітня 2020 року у справі №372/1684/14-ц (пункт 46)).
75. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц (абзац п`ятий пункту 143), від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 99), від 7 квітня 2020 року у справі №372/1684/14-ц (пункт 40)).
76. Ураховуючи наведене, суди, встановивши, що земельна ділянка належить до земель водного фонду, не мали застосовувати до спірних правовідносин приписи ЦК України про витребування майна з чужого незаконного володіння замість приписів статті 391 цього кодексу та частини другої статті 152 3К України, а тому мали відмовити у задоволенні вимог, які не спрямовані на усунення перешкод у користування та розпорядженні цією ділянкою».
Відповідно до ч. 2 ст. 152 3К України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Враховуючи вищенаведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України треба розглядати, як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, а тому позивачем правильно обрано спосіб захисту прав держави.
Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно з п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 1 та 2 ст. 300 ГПК України). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.10.2020 у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за ст. 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відтак, Верховний Суд вважає необґрунтованими наведені скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень, оскільки ця процесуальна норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ст. 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
Колегія суддів зазначає, що підстав для надання правового висновку щодо застосування вказаних скаржником норм матеріального права у подібних правовідносинах немає, оскільки попередніми судовими інстанціями достеменно встановлені у цій справі обставини та надано оцінку усім доводам позивача, а доводи скаржника фактично зводяться до спонукання Верховного Суду для встановлення обставин справи та надання іншої оцінки доказам, наявним у матеріалах справи, на підставі яких суди першої та апеляційної інстанцій встановили фактичні обставини справи, що з огляду на визначені у ст. 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не належить до повноважень Верховного Суду.
Наведене у сукупності свідчить, що скаржник не довів необхідності формування Верховним Судом відповідних висновків. Доводи скаржника в цій частині свідчать про незгоду останнього зі встановленими у справі фактичними обставинами, а також з висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для часткового задоволення позовних вимог. Проте відповідні доводи не є належним обґрунтуванням необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, які зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до положень ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскільки в ході касаційного розгляду не було виявлено неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушень норм процесуального права в межах підстав касаційного оскарження, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційному провадженні також не має, у зв`язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржені постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів підлягають залишенню без змін. При цьому оскільки відповідач-1 не оскаржує судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, Верховний Суд не здійснює їх перегляд в цій частині.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржені судові рішення у відповідній частині, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Южненської міської ради Одеського району Одеської області залишити без задоволення.
Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 04.07.2024 у справі № 916/330/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О.В.
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 29.04.2025 |
Оприлюднено | 02.05.2025 |
Номер документу | 127021000 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них щодо припинення права користування земельною ділянкою, з них щодо визнання незаконним акта, що порушує право користування земельною ділянкою, з них щодо усунення порушення прав власника |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Могил С.К.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні