Ухвала

від 05.03.2025 по справі 916/330/24

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 березня 2025 року

м. Київ

Справа № 916/330/24

Провадження № 12-8гс25

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Банаська О. О.,

суддів Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.,

перевіривши наявність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи

за касаційною скаргою Южненської міської ради Одеського району Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 04 липня 2024 року

у складі судді Цісельського О. В.

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01 жовтня 2024 року

у складі колегії суддів Ярош А. І. (головуючої), Діброви Г. І., Принцевської Н. М.

за позовом Держави в особі Кабінету Міністрів України

до

1) Южненської міської ради Одеського району Одеської області;

2) Державного реєстратора Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області Шевчук Ангеліни Ігорівни;

3) Одеської районної ради Одеської області;

4) Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача

1) Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»;

2) Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанії Техагро»

про усунення перешкод у користуванні майном та розпорядженні майном, повернення у користування земельних ділянок,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст і підстави заявлених позовних вимог

1. У січні 2024 року Держава в особі Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Южненської міської ради Одеського району Одеської області (далі - Южненська міська рада), державного реєстратора Фонтанської сільської ради Лиманської району Одеської області Шевчук А. І. (далі - держреєстратор), Одеської районної ради Одеської області (далі - Одеська райрада), Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі - ГУ Держгеокадастру), в якому просила суд усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні майном, а саме:

1) усунути існуючі перешкоди у користуванні та розпорядженні Державі в особі КМУ акваторією Аджалицького лиману та земельними ділянками під нею площею 0,8600 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0286) та площею 2,5119 га (кадастровий номер: 5122755400:01:002:0289), шляхом скасування:

- рішення Новобілярської селищної ради від 22 грудня 2017 року № 291-VII «Про затвердження генерального плану смт Нові Біляри, поєднаного з планом зонування території смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області» (в частині встановлення меж смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області за рахунок земель водного фонду, що знаходяться в межах акваторії Аджалицького лиману площею 0,8600 га та площею 2,5119 га і які в подальшому були зареєстровані Державному земельному кадастрі (кадастрові номери 5122755400:01:002:0286 та 5122755400:01:002:0289);

- рішення Лиманської районної ради Одеської області від 03 квітня 2018 року № 372-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж селища міського типу Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області» (в частині встановлення меж смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області за рахунок земель водного фонду, що знаходяться в межах акваторії Аджалицького лиману площею 0,8600 га та площею 2,5119 га і які в подальшому були зареєстровані Державному земельному кадастрі (кадастрові номери 5122755400:01:002:0286 та 5122755400:01:002:0289);

- рішення Новобілярської селищної ради від 21 грудня 2018 року № 442-VI1 «Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Техагро» (далі - ТОВ «Компанія «Техагро») дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морською транспорту із земель комунальної власності, які перебувають у запасі на території смт Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області»;

- державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі площею 2,5119 та з кадастровим номером № 5122755400:01:002:0289, з припиненням речових прав територіальної громади смт Нові Біляри в особі Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області;

- рішення Новобілярської селищної ради від 26 квітня 2019 року № 492-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ТОВ «Компанія «Техагро» земельної ділянки в оренду строком на 49 років та надання в оренду земельної ділянки, розташованої на території смт Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області»;

- рішення держреєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 03 червня 2019 року № 47173660 про реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий номер: 5122755400:01:002:0289 площею 2,5119 га) за територіальною громадою в особі Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області;

- пунктів 2, 3 рішення Новобілярської селищної ради від 08 червня 2018 року № 357-VII «Про надання ТОВ «Компанія «Техагро» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту із земель комунальної власності, які перебувають у запасі на території смт Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області»;

- державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі площею 0,8600 га з кадастровим номером № 5122755400:01:002:0286, з припиненням речових прав територіальної громади смт Нові Біляри в особі Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області;

- рішення Новобілярської селищної ради Лиманської районної ради Одеської області від 25 січня 2019 року № 451-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ «Компанії «Техагро» в оренду строком на 49 років для будівництва та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області» (в частині що стосується земельної ділянки площею 0.8600 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0286);

- рішення держреєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 05 червня 2019 року № 47216674 про реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий номер: 5122755400:01:002:0286 площею 0,86 га) за територіальною громадою в особі Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області;

2) повернути у користування та розпорядження Держави в особі КМУ земельні ділянки під акваторію Аджалицького лиману: площею 0,8600 га та площею 2,5119 га, які зареєстровані у Державному земельному кадастрі за номерами: 5122755400:01:002:0286 та 5122755400:01:002:0289 відповідно.

2. Позивач вважає, що протиправними діями відповідачів порушені його права як власника спірних земельних ділянок, які належать до земель водного фонду та є дном Аджалицького лиману, так і самого водного об`єкту - акваторії Аджалицького лиману, що є частиною акваторії державного морського порту «Південний», на яку поширюється режим права державної власності, як на водний об`єкт розташований над спірними земельними ділянками. Внаслідок таких обставин позивач зазначає, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок відповідачі, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ці ділянки належать до державної власності, отже набуття комунальної власності на них є неможливим. Проте, всупереч приписам чинного законодавства України, відповідачами вчинені дії, за наслідками яких спірні земельні ділянки вибули з державної власності та були передані до комунальної власності відповідних територіальних громад всупереч закону.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 04 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01 жовтня 2024 року, у задоволенні позову Держави в особі КМУ до держреєстратора відмовлено. Позов Держави в особі КМУ до Южненської міської ради, Одеської райради та ГУ Держгеокадастру - задоволено частково: усунуто перешкоди у користуванні та розпорядженні держави в особі КМУ, акваторією Аджалицького лиману та наступними земельними ділянками під нею: площею 0,8600 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0286) та площею 2,5119 га (кадастровий помер: 5122755400:01:002:0289) шляхом скасування рішень Новобілярської селищної ради та Лиманської районної ради Одеської області (щодо встановлення нових меж смт Нові Біляри), рішень держреєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, державної реєстрації земельних ділянок з припиненням речових прав та повернуто у користування та розпорядження Держави в особі КМУ земельні ділянки під акваторією Аджалицького лиману площею 0,8600 га та 2,5119 га. В решті позовних вимог відмовлено.

4. Під час судового розгляду, судами обох інстанцій було встановлено, що постановою КМУ від 30 серпня 2007 року № 1073 «Про надання акваторії у користування державному підприємству «Морський торговий порт «Южний» акваторія Аджалицького лиману (до урізу води) включена до меж акваторії морського порту Южний, а розпорядженням КМУ від 07 жовтня 2009 року № 1356-р «Про надання державному підприємству «Морський торговельний порт «Южний» у постійне користування земельної ділянки» було надано Державному підприємству «Морський торговельний порт «Южний» земельну, розташовану в межах наданої йому акваторії Аджалицького лиману.

5. Внаслідок прийняття КМУ розпорядчих документів щодо здійснення процедури реорганізації підприємств морського транспорту шляхом виділу стратегічних об`єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов`язків стосовно них, відповідно до розподільчих балансів, було утворено державне підприємство "Адміністрація морських портів України", яке є правонаступником реорганізованих державних підприємств морського транспорту у частині майна, прав та обов`язків відповідно до розподільчих балансів.

6. Постановою КМУ від 03 червня 2013 року № 406 "Деякі питання акваторій морських портів" були внесені зміни, зокрема, у пункт 2 постанови КМУ від 30 серпня 2007 року № 1073 щодо зміни Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" на Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" і зміни назви додатка, яким визначались межі порту, на "Про межі акваторії морського порту Южний".

7. Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що:

- в частині позовних вимог про скасування оспорюваних рішень державного реєстратора належним відповідачем є Южненська міська рада (правонаступник Новобілярської селищної ради), стосовно якої були вчинені реєстраційні дії щодо державної реєстрації права комунальної власності на спірні земельні ділянки, а відтак заявлені позовні вимоги до державного реєстратора, в силу висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/15792/20, є позовом, пред`явленим до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у позові в частині позовних вимог до держреєстратора;

- щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначив, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) є неможливим: розташування земель водною фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу. Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц). З метою ефективного захисту своїх прав власника як спірних земельних ділянок, які є дном Аджалицького лиману, так і самого водного об`єкту - акваторії Аджалицького лиману, що є частиною акваторії морського порту «Південний» і на яку поширюється режим права державної власності, як на водний об`єкт розташований над земельною ділянкою на переконання суду, позивачем правильно обраний спосіб захисту порушеного права у вигляді усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядженні Державі в особі КМУ державною власністю - акваторією Аджалицького лиману та землями під нею;

- щодо позовних вимог про скасування рішень Новобілярської селищної ради, якими ТОВ «Компанії «Техагро» були надані дозволи на розробку проекту відведення для передачі в оренду строком на 49 років із земель комунальної власності земельної ділянки орієнтовною площею 0,8600 га (п.п. 2, 3 рішення від 08 червня 2018 року № 357- VII) та земельної ділянки орієнтовною площею 2,52 га (рішення від 21 грудня 2018 року за № 442-VII), а також рішень, якими були затверджені проєкти відведення спірних земельних ділянок та ТОВ «Компанії «Техагро» ці земельні ділянки передані в оренду строком на 49 років (рішення від 25 січня 2019 року за № 451-VII та від 26 квітня 2019 року за № 492-VII), суд зазначив, що договори оренди землі були розірвані, а спірні земельні ділянки повернуті Южненській міській раді. Виходячи з того, що на час розгляду цієї справи оспорювані рішення вичерпали свою дію фактичним виконанням внаслідок укладання відповідних договорів оренди, суд дійшов висновку, що задоволення вимог про визнання такого рішення недійсним та його скасування не відновить порушені права позивача у цій справі, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, а тому в їх задоволенні слід відмовити;

- щодо скасування рішення Новобілярської селищної ради від 22 грудня 2017 року № 291-VII та рішення Лиманської райради від 03 квітня 2018 року № 372-VII, за якими до меж смт Нові Біляри та до комунальної власності були включені землі державної власності, зокрема, спірні земельні ділянки, суд зазначив, що право користування акваторією морського порту відповідно до постанови КМУ від 30 серпня 2007 року №1073 належить ДП АМПУ, а виключне право розпорядження таким об`єктом - Державі в особі КМУ. Спірні земельні ділянки відносяться до земель водного фонду, знаходяться в акваторії Аджалицького лиману, який належить до водних об`єктів загальнодержавного значення, в межах акваторії морського порту «Південний», а тому незаконне набуття Новобілярською селищною радою на підставі оскарженого рішення з перевищенням своїх повноважень у комунальну власність земель водного фонду акваторії Аджалицького лиману в межах акваторії морського порту «Південний» без відповідного волевиявлення КМУ, а також наступне затвердження цього рішення відповідним рішенням Лиманської районної ради, є таким, що порушує права держави в особі КМУ як власника спірних земельних ділянок, є незаконним, а тому суд дійшов висновку що вимога позивача про скасування рішення Новобілярської селищної ради від 22 грудня 2017 року № 291-VII та рішення Лиманської районної ради Одеської області від 03 квітня 2018 року № 372-VII підлягає задоволенню;

- щодо скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, суд дійшов висновку, що державна реєстрація спірних земельних ділянок, проведена 22 січня 2019 року та 05 квітня 2019 року, є незаконною, оскільки матеріалами справи підтверджується, що спірні земельні ділянки у встановленому законодавством порядку не вибували з державної власності, віднесені до категорії земель водного фонду і в силу законодавства є державною власністю. Вищезазначені обставини унеможливлювали здійснення державної реєстрації спірних земельних ділянок в силу приписів частини шостої статті 24 Закону «Про державний земельний кадастр». Відтак, з огляду на невідповідність поданих для здійснення державної реєстрації земельних ділянок документів законодавству та здійснення державної реєстрації спірних земельних ділянок, які фактично знаходяться в межах акваторії Аджалицького лиману, який є частиною акваторії морського порту «Південний» та перебувають у власності держави, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог щодо скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок;

- щодо скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію речових прав на спірні земельні ділянки, суд, з урахуванням висновків щодо скасування рішень Новобілярської селищної ради та Лиманської районної ради, зазначив, що рішення держреєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 03 червня 2019 року № 47173660 про реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий номер: 512275 5400:01:002:0289 площею 2,5119 га, за територіальною громадою в особі Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 05 червня 2019 року № 47216674 про реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий номер: 5122755400:01:002:0286) площею 0,8600 га, за територіальною громадою в особі Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області є протиправними, а тому такими, що підлягають скасуванню;

- щодо зобов`язання повернути державі спірні земельні ділянки, то за умови встановлення неправомірності реєстрації права комунальної власності за Новобілярською селищною радою на спірні земельні ділянки, невизнання Южненською міською радою права державної власності на ці земельні ділянки, суд вважав правомірним обраний позивачем спосіб захисту в інтересах держави щодо усунення перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у користування та розпорядження держави в особі КМУ земельних ділянок площею 0,8600 га та 2,5119 га з кадастровими номерами 5122755400:01:002:0286 та 5122755400:01:002:0289 (відповідно).

Подання касаційної скарги

8. Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, Южненська міська рада звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким:

- закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування:

1) рішення Новобілярської селищної ради від 22 грудня 2017 року № 291-VII «Про затвердження генерального плану смт Нові Біляри, поєднаного з планом зонування території смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області» (в частині встановлення меж смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області за рахунок земель водного фонду, що знаходяться в межах акваторії Аджалицького лиману площею 0,8600 га та площею 2,5119 га і яким в подальшому були зареєстровані в Державному земельному кадастрі (кадастрові номери 5122755400:01:002:0286 та 5122755400:01:002:0289);

2) рішення Лиманської районної ради Одеської області від 03 квітня 2018 року № 372-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж селища міського типу Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області» (в частині встановлення меж смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області за рахунок земель водного фонду, що знаходяться в межах акваторії Аджалицького лиману площею 0,8600 га та площею 2,5119 га і яким в подальшому були зареєстровані Державному земельному кадастрі (кадастрові номери 5122755400:01:002:0286 та 5122755400:01:002:0289);

- відмовити в іншій частині задоволених позовних вимог;

- в решті рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів залишити без змін.

9. В обґрунтування своїх доводів скаржник посилається на те, що:

- позовні вимоги в частині оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства (про скасування рішення Новобілярської селищної ради від 22 грудня 2017 року № 291-VII та рішення Лиманської районної ради Одеської області від 03 квітня 2018 року № 372-VII);

- суди дійшли помилкових висновків про те, що спірні земельні ділянки не можуть належати на праві власності територіальним громадам, оскільки з 01 січня 2013 року, відповідно до вимог до пунктів 3,4 розділу II. Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» ЗК України не було заборонено перехід земель під водними об`єктами загальнодержавного значення, які знаходяться у межах населеного пункту, за умови що на цих землях не розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, земельні не перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук та не відносяться до земель оборони;

- суди дійшли помилкових висновків, що починаючи ще з 2013 року ДП АМПУ є користувачем земельної ділянки, розташованої у межах акваторії Аджалицького лиману, оскільки єдиним доказом на підтвердження наявності (оформлення) права постійного користування земельною ділянкою є державна реєстрація такого права. Закріплення за державним підприємством акваторії морського порту не є підтвердженням наявності права постійного користування земельною ділянкою під даною акваторією, а вказує на наявність у державного підприємства виключного права на отримання землі у постійне користування;

- суди дійшли помилкових висновків, що відповідно до норм матеріального права управління та контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів, у тому числі розпорядження водними об`єктами загальнодержавного значення належить до відання КМУ, тому КМУ є розпорядником спірних земельних ділянок, оскільки розпорядження акваторією морських портів відноситься до виключних повноважень КМУ, а розпорядження земельним ділянками під акваторією у межах громади віднесено Законом до повноважень органів місцевого самоврядування, у разі якщо земельна ділянка під акваторією знаходиться у межах територіальної громади. При цьому органи місцевого самоврядування обмежені у своєму праві розпорядження земельними ділянками під акваторією морських портів, які розташовані у межах територіальної громади та відповідно до положень Водного кодексу мають право надавати земельну ділянку виключно підприємствам (суб`єктам господарювання), за якими КМУ закріпив (здійснив відведення) акваторію;

- суди дійшли помилкових висновків, що земельна ділянка станом на 28 травня 2021 року не була сформована та в Державному земельному кадастрі була відсутня інформація відносно форми власності або постійного користування цієї земельної ділянки, оскільки всі землі, розташовані за межами населених пунктів у межах Южненської міської територіальної громади, в тому числі, спірні земельні ділянки, вважаються землями комунальної власності цієї громади (крім земель, які залишаються у державній власності згідно з п.п. а-е пункту 24 розділу X «Перехідні положення» ЗК України). Дата набрання чинності пункту 24 розділу X «Перехідні положення» ЗК України (27 травня 2021 року) є датою фактичного переходу земель водного фонду (за межами населеного пункту, на території Новобілярської сільської ради), які перебували у власності держави, у комунальну власність Южненської міської територіальної громади в особі Южненської міської ради;

- позивач, подаючи негаторний позов, обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном ніяким чином не відновить порушене, на думку позивача, право Одеської районної державної адміністрації, як власника земельної ділянки. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. На думку Южненської міської ради, в межах даного провадження ефективним способом захисту порушеного права є витребування з незаконного володіння.

10. Скаржником умотивовано подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)) та зазначено про відсутність висновків Верховного Суду щодо:

- предметної юрисдикції господарським судам справ про скасування нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування, про затвердження містобудівної документації та меж населеного пункту у подібних правовідносинах;

- застосування статей 83, 84, 125, 173, 174 ЗК України у подібних правовідносинах;

- застосування пункту 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», статей. 123, 125 ЗК України щодо встановлення знаходження земельної ділянки водного фонду у постійному користуванні державного підприємства;

- застосування підпунктів 2, 14-1 частини першої статті 14 Водного кодексу України (далі - ВК України) у взаємозв`язку з частиною другою статті 3, частинами першою, восьмою статті 122 ЗК України;

- застосування пункту 24 розділу Х ЗК України у взаємозв`язку зі статтями 122, 125 ЗК України;

- застосування статті 391 ЦК України у взаємозв`язку зі статею 59 ЗК України.

Рух касаційної скарги

11. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 грудня 2024 року відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11 лютого 2025 року та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 07 січня 2025 року.

12. 11 лютого 2025 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав справу № 916/330/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України, а саме з мотивів оскарження учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

13. Мотивуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що відповідач оскаржує судові рішення в частині позовних вимог про скасування рішення Новобілярської селищної ради від 22 грудня 2017 року № 291-VII та рішення Лиманської районної ради Одеської області від 03 квітня 2018 року № 372-VII з підстав порушення правил предметної юрисдикції, та зазначає, що позовні вимоги в частині оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

14. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду посилається на наявність трьох умов, передбачених частиною шостою статті 302 ГПК України, за яких справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

15. Так, колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначено, що під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції скаржником подавались додаткові пояснення щодо розгляду вимоги про скасування наведених вище рішень органів місцевого самоврядування, які, за твердженням скаржника, є нормативно-правовими актами та підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

16. Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду встановив, що касаційна скарга відповідача в обґрунтування своїх доводів містить посилання на висновки, викладені у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, а саме:

- у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 210/3729/17(2-а/210/204/17) суд касаційної інстанції зазначив, що у порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені, зокрема, Генеральний план, План зонування та інша містобудівна документація особою, щодо якої її застосовано або яка є суб`єктом правовідносин, в яких цей акт буде застосований. Під час розгляду таких справ адміністративні суди здійснюють оцінку законності оскаржуваного нормативно-правового акта та його відповідності актам вищої юридичної сили;

- у постанові від 15 травня 2024 року у справі № 580/1763/19 суд касаційної інстанції вказав, що до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово. При цьому особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень врегульовано статтею 264 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду та відкриття провадження у справі), і відповідно до частини третьої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

17. До того ж колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що з аналізу постанов Великої Палати Верховного Суду не встановлено наявності випадку, що Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, постановляючи ухвалу

18. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для передачі справи на її розгляд за частиною шостою статті 302 ГПК України з огляду на таке.

19. Відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

20. Справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України лише за одночасної відсутності всіх трьох указаних у цій частині випадків. Якщо наявний хоча б один з них, справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

21. Такий підхід неодноразово застосовувався Великою Палатою Верховного Суду при вирішенні питання щодо наявності підстав для передачі справи на її розгляд (див. ухвали від 13 січня 2020 року у справі № Б-39/02-09, від 22 вересня 2020 року у справі № 916/3322/19, від 30 червня 2021 року у справі № 914/1992/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 922/3322/20, від 11 січня 2022 року у справі № 27/104б, від 19 жовтня 2022 року у справі № 904/6264/21, від 15 червня 2022 року у справі № 904/8573/21, від 23 січня 2024 року у справі № 904/7464/21).

22. У світлі обставин цієї справи з урахуванням мотивів її передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідно зосередити увагу на встановленні одночасної відсутності всіх трьох випадків передбачених частиною шостою статті 302 ГПК України як необхідної передумови для позитивного рішення про її прийняття.

Щодо першої умови

23. Як зазначено в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та вбачається з оскарженої постанови суду апеляційної інстанції, учасник справи, який оскаржує судові рішення заявляв про порушення правил предметної юрисдикції під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції шляхом подання додаткових пояснень, в яких, зокрема, зазначалось, що не підлягають задоволенню вимоги щодо скасування відповідних рішень органів місцевого самоврядування які, за його твердженням, є нормативно-правовими актами та підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Щодо другої умови

24. Надалі Велика Палата Верховного Суду дослідила постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 210/3729/17 (2-а/210/204/17) та від 15 травня 2024 року у справі № 580/1763/19, на які посилався скаржник у касаційній скарзі обґрунтовуючи порушення правил предметної юрисдикції при розгляді цього спору, і вважає за необхідне звернути увагу на те, що зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

25. При цьому аналізуючи подібність правовідносин для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин, Велика Палата Верховного Суду звертається до своїх висновків викладених у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункти 24-26, 31, 32 постанови) в якій наголошено на тому, що слово «подібний» в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті правовідносини, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.

26. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

27. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. На те, що зміст спірних правовідносин визначальний для їхнього порівняння на предмет подібності, вказує, зокрема, частина десята статті 11 ГПК України щодо можливості застосування аналогії закону, якщо правовідносини подібні саме за змістом.

28. Отже, у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій, а в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, порівнювати суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) та об`єкти спорів). Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

29. З урахуванням наведеного вище Велика Палата Верховного Суду констатує, що у справі № 210/3729/17 (2-а/210/204/17) предметом позову було визнання протиправним та скасування рішення Криворізької міської ради від 26 червня 2013 року № 2044 «Про затвердження Плану зонування територій м. Кривого Рогу». Підставою подання позову визначено обставини перешкоджання позивачу в погодженні містобудівного розрахунку та відмову в отриманні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення існуючої одноповерхової нежитлової будівлі магазину позивача, оскільки розміщення зазначеного об`єкта не відповідає затвердженій містобудівній документації.

30. У свою чергу за обставинами справи № 580/1763/19 спір виник у зв`язку з прийняттям відповідачем оскаржуваного рішення, яким відтерміновано набрання чинності рішенням Виконавчого комітету Черкаської міської ради про затвердження детального плану території між вулицями Дахнівська, Соснівська та автодороги Н-16 в м. Черкаси (про віднесення земельної ділянки до земель рекреаційного призначення з можливістю розташування на ній будинків відпочинку та пансіонатів) до моменту внесення змін до генерального плану м. Черкаси (який визначає розміщення на цій території лісів). В обґрунтування позовних вимог, зазначено, що внесеними змінами відповідач фактично зупинив дію рішення на невизначений термін, чим порушив право позивача на отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, якою позивач користується на підставі договору оренди.

31. Зі змісту судових рішень слідує, що зазначені справи розглянуті Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду як провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів без надання оцінки обставинам порушення права власності позивачів.

32. Натомість у справі, що передана до Великої Палати Верховного Суду спір виник у зв`язку з порушенням права власника щодо земель державної власності водного фонду акваторії Аджалицького лиману, який належить до водних об`єктів загальнодержавного значення, в межах акваторії морського порту «Південний» у зв`язку з включенням їх до меж населеного пункту без відповідного волевиявлення КМУ на підставі рішення Новобілярської селищної ради, затвердженого відповідним рішенням Лиманської районної ради.

33. Наведене підтверджує неподібність підстав та предмету позову у цій справі та у справах, зазначених заявником у касаційній скарзі.

34. Враховуючи викладене вище, постанови Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 210/3729/17 (2-а/210/204/17) та від 15 травня 2024 року у справі № 580/1763/19 не є судовими рішеннями іншого касаційного суду щодо питання визначення юрисдикції у справі з подібними підставою та предметом позову у подібних правовідносинах.

Щодо третьої умови

35. Варто зазначити, що Велика Палата Верховного Суду, вже формулювала правовий висновок у подібних спорах, зокрема, див. mutatis mutandis подібний підхід щодо визначення предметної юрисдикції спорів про оскарження рішень місцевої ради щодо визнання комунальною власністю територіальної громади шляхом включення до меж населеного пункту земельних ділянок, які перебували в постійному користуванні державної установи та є державною власністю, викладений у постанові від 26 червня 2018 року у справі № 902/517/17. Так, Велика Палата Верховного Суду констатувала про те, що:

- відповідно до частини четвертої статті 173 ЗК України землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки

- рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень;

- натомість розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають з владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення порушується право особи на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

36. Відтак, Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновки щодо питання юрисдикції спору у подібних правовідносинах. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не посилається на незгоду з такими висновками Великої Палати Верховного Суду.

37. Таким чином, визначена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду правова підстава для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачена частиною шостою статті 302 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

38. Інших підстав з відповідним обґрунтуванням для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачених приписами статті 302 ГПК України, в ухвалі не наведено.

39. Згідно з частиною шостою статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала.

40. За викладених вище обставин Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для прийняття справи № 916/330/24 до розгляду та повертає справу до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідній колегії суддів для розгляду.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

1. Справу № 916/330/24 разом з касаційною скаргою Южненської міської ради Одеського району Одеської області на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01 жовтня 2024 року та рішення Господарського суду Одеської області від 04 липня 2024 року повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. О. БанаськоСудді: О. Л. Булейко М. В. Мазур Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв І. А. Воробйова К. М. Пільков М. І. Гриців С. О. Погрібний О. А. Губська О. В. Ступак Ж. М. Єленіна І. В. Ткач Л. Ю. Кишакевич О. С. Ткачук В. В. Король В. Ю. Уркевич О. В. Кривенда Н. В. Шевцова