Постанова від 30.04.2025 по справі 204/15016/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2811/25 Справа № 204/15016/23 Суддя у 1-й інстанції - Приваліхіна А. І. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Халаджи О. В.

суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,

секретар Піменова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «А-Фактор Плюс», третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про припинення іпотеки, заборони на нерухоме майно та арешту нерухомого майна (суддя першої інстанції Приваліхіна А.Г.),

В С Т А Н О В И В:

7 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «А-Фактор Плюс», третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про припинення іпотеки, заборони на нерухоме майно та арешту нерухомого майна, в якому просив визнати іпотеку, заборону та арешт нерухомого майна квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , такими, що припинені.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодився позивач, та через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також те що судом першої інстанції під час розгляду справи не належно досліджено наявні докази у справі та неправильно надано ім. правову оцінку.

Скаргу мотивує тим, що місцевий суд не врахував той факт, що на момент відступлення прав вимоги ПАТ «КАБ «Надра» обрало саме судовий спосіб вирішення спору між банком та ОСОБА_1 щодо виконання останнім своїх зобов`язань за кредитним договором та отримало рішення суду на свою користь, яке набрало законної сили у справі №22-ц/490/209/12.

Спосіб стягнення боргу був визначений первинним кредитором, а сума боргу була визначена рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.02.2012 року.

Вказує, що суд першої інстанції не надав правову оцінку доводами позивача відносно того, що за наслідками укладання договорів відступлення права вимоги між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» відбувалось лише матеріальне правонаступництво, процесуальне правонаступництво не відбулось.

ОСОБА_3 просила рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Від ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» надійшов відзив на апеляційну скаргу. в якому вказано, що позивачем вже оскаржувався договір відступлення права вимоги з тих саме підстав, що заявлені у даному позові.

Сплив строку пред`явлення виконавчого листа жодним чином не позбавляє кредитора на передання ним своїх прав іншій особі за правочином, за яким наявні не виконані кредитні зобов`язання.

Директор Товариство Шерсюк К.В. просив оскаржуване рішення залишити без змін та стягнути з позивача на користь Товариства витрати на правничу допомогу.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити у повному обсязі.

Представник ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» - адвокат Чміль Ю.В. у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити рішення суду без змін.

Дніпровська міська рада про час, дату, та місце розгляду справи була повідомлена належним чином у судове засідання її представник не з`явився.

Згідно із ч. 2ст. 372 ЦПК Українинеявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 жовтня 2006 року між ВАТ «КБ «Надра» в особі філії ВАТ «КБ «Надра» Дніпропетровського регіонального управління, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8/2006/840-К/547-Н, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 81000 доларів США, зі сплатою 9,5 % річних, на строк до 25 січня 2036 року, відповідно до графіку погашення суми кредиту (а. с. 89-91).

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, того ж дня, тобто 26 жовтня 2006 року, між ВАТ «КБ «Надра» в особі філії ВАТ «КБ «Надра» Дніпропетровського регіонального управління та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 547/1-Н, за умовами якого остання поручилася за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором.

Крім того, 26 жовтня 2006 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 547/1-Н (а. с. 19-21), за умовами якого ОСОБА_1 , з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 8/2006/840-К/547-Н від 26 жовтня 2006 року, передав в іпотеку, а іпотекодержатель прийняв в іпотеку предмет іпотеки, а саме нерухоме майно квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 80,3 кв. м та житловою площею 49,5 кв. м. Визначена сторонами вартість предмету іпотеки складає 454500 гривень, що відповідно до курсу Національного банку України на день укладення договору, складало 90000 доларів США.

Право власності на квартиру АДРЕСА_3 було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В.І., зареєстрованого в реєстрі за № 1858 та рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2023 року № 204/6443/21, дата внесення запису 14 березня 2023 року 14:25:13, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 335781780 від 15 червня 2023 року (а. с. 11-12).

Відповідно до пункту 3.3.5 договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку виконання зобов`язання (або тієї чи іншої його частини), воно не буде виконане.

Пунктом 5.3 договору іпотеки визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; домовленості сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Пунктом 5.4 зазначеного договору іпотеки визначено, що іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати умови та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених пунктом 5.3 цього договору.

Вказані обставини вже неодноразово були встановлені судом, зокрема, і у рішенні Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2012 року по справі № 22-ц/490/209/12, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі 727552 гривні 08 копійок, що в свою чергу, встановлено низкою інших судових рішень, в тому числі Постановою Верховного суду від 22 листопада 2022 року у справі № 201/879/21 (а. с. 95-105 та на звороті).

15 травня 2013 року державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Ванжою О.В. була винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 37160496 (а. с. 24), зокрема з тих підстав, що пропущено встановлений строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15 червня 2023 року № 335781780 (а. с. 11-12 та на звороті) вбачається, що 24 січня 2019 року державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Коноваленко А.В., на підставі договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 547/1-Н, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В.І., за реєстровим № 1863, серія та номер: 60, що виданий 24 січня 2019 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бочкарьова А.В.» прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45575835 від 18 лютого 2019 12:30:25. При цьому, вказано, що строк виконання основного зобов`язання, яке передбачене кредитним договором № 8/2006/840-К/547-Н від 26 жовтня 2006 року є 25 січня 2036 року, а його розмір 81000 доларів США; іпотекодавець ОСОБА_1 , а іпотекодержатель ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс».

24 січня 2019 року між ПАТ «КБ «Надра» як первісним кредитором та ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» як новим кредитором було укладено Договір № 8/2006/840-К/547-Н купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором, відповідно до умов якого за результатами відкритих торгів (аукціону) з продажу майнових прав первісний кредитор передає у власність новому кредитору, а новий кредитор приймає у власність права вимоги до позичальника за кредитним договором № 8/2006/840-К/547-Н від 26 жовтня 2006 року з додатковими угодами/договорами (за наявності) зазначеними у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників позичальника, спадкоємців позичальника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки позичальника, або які зобов`язані виконати обов`язки позичальника за кредитним договором (а. с. 15-16 та на звороті).

Додатком № 2 до вказаного договору відступлення прав вимоги (а. с. 17), ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» повідомила ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 8/2006/840-К/547-Н від 26 жовтня 2006 року та договорами забезпечення: застави, поруки, іпотеки.

Також, 24 січня 2019 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» було укладено Договір про відступлення прав за договором іпотеки № 547/1-Н, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В. І., за реєстровим № 1863, за умовами якого первісний іпотекодержатель - ПАТ «КБ «Надра» відступив (передав), а новий іпотекодержатель - ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» набув (прийняв) належні первісному іпотекодержателю права за іпотечним договором (відступлені права), включаючи, але не обмежуючись, у разі невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, право задовольнити свої вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором (а. с. 22-23). Вказаній договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 60.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі № 204/3503/19 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково (а. с. 25-39). Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Ковальова С.В., КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, скасування запису про право власності, витребування майна, відмовлено. Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс», третя особа - Міністерство юстиції України, про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, скасування запису про право власності, витребування майна, задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Ковальова С.В. про державну реєстрацію права власності від 26 квітня 2019 року на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 176796612101, а саме квартиру, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 80,3 кв. м, житловою площею 49,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , номер об`єкта в РПВН 12520142, запис про право власності 31370179 від 26 квітня 2019 року, за ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс». У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2021 року у справі № 204/2987/21 (а. с. 40-46) задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_8 , треті особи ТОВ «Фірма А-Фактор Плюс», центральна адміністрація Дніпровської міської ради про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення. Зобов`язано ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_8 усунути ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перешкоди в користуванні квартирою шляхом вселення їх до квартири АДРЕСА_3 (том 1, а. с. 124-130).

Вказаним рішенням суду, з-поміж іншого, встановлено факт примусового виселення 22 березня 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зі спірної квартири. Також судом встановлено, що матір`ю неповнолітньої ОСОБА_7 та відповідно її законним представником є ОСОБА_8 , яка, в сою чергу, є керівником ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс». При цьому, суд проаналізувавши дії ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс», ОСОБА_6 та ОСОБА_8 дійшов до переконливого висновку, що всі ці особи при укладенні 02 березня 2021 року договору купівлі-продажу квартири та 01 квітня 2021 року договору дарування частин квартири були достовірно обізнані про наявність спору щодо квартири АДРЕСА_3 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2021 року у справі № 204/2987/21, залишено без змін (а. с. 47-54).

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2022 року відмовлено ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» у задоволені заяви про заміну сторони виконавчого провадження /заміну сторони стягувача у виконавчих листах у цивільній справі 2-685/11 за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ПАТ «КБ «Надра», третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Куліш В.І. про визнання договорів недійсними (а. с. 55-57 та на звороті).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2022 року у справі № 204/6443/21 (а. с. 58-64) частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс», ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в особі законного представника ОСОБА_8 , треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Заверуха Н.І., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Л.Г. та Управління-служба у справах дітей Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та договору дарування частки нерухомого майна, припинення права власності, скасування державної реєстрації права власності та витребування об`єкту нерухомого майна з чужого незаконного володіння.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири № 155 від 02 березня 2021 року, укладений між ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Заверухою Н.І. Скасовано державну реєстрацію права власності на частку квартири АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1767796612101, номер об`єкта в РПВН 12520142, запис про право власності № 40803529 від 02 березня 2021 року, за ОСОБА_6 . Скасовано державну реєстрацію права власності на частку квартири АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1767796612101, номер об`єкта в РПВН 12520142, запис про право власності № 41300303 від 01 квітня 2021 року, за ОСОБА_7 . Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 по частці квартири АДРЕСА_3 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2023 року у справі № 204/61/22 (а. с. 65-69) у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат і 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2023 року у справі № 204/61/22, залишено без змін (а. с. 70-72-а).

Постановою Верховного суду від 22 листопада 2022 року у справі № 201/879/21 (а. с. 95-105 та на звороті) касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року, залишено без змін .

24 липня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернулися до ВФВРТГ ДА Дніпровської міської ради з заявами про реєстрацію місця проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 13-14 та на звороті).

Так, із вказаних заяв вбачається, що державним реєстратором Трикоз Т.М. відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у реєстрації місця проживання на підставі п. 87 ч. ч. 1, 3 Постанови КМУ № 265 від 07 лютого 2022 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що іпотека припиняється в разі припинення основного зобов`язання, зокрема на підставі його виконання чи шляхом набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки, враховуючи, що зобов`язання за кредитним договором 8/2006/840-К/547-Н від 26 жовтня 2006 року, який в свою чергу був забезпечений договором іпотеки 547/1-Н від 26 жовтня 2006 року, не припинено його виконанням, про що свідчить наявність не виконаного рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2012 року по справі № 22-ц/490/209/12 та, що власне не заперечується самим позивачем, при цьому, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за відповідачем права власності на предмет іпотеки скасовано відповідним рішенням суду, що в свою чергу, свідчить про наявність невиконаних зобов`язань за основним договором,

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другоюстатті 10 ЦПК Українисуд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 15 ЦК Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно достатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Згідно з частиною 1статті 1054 ЦК Українипередбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина першастатті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (абзац 2 частина першастаття 1 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина 5статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до частини першоїстатті 7 Закону України «Про іпотеку»за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Аналіз положень статей33,36,37,39 Закону України «Про іпотеку», дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина першастатті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Статтею 526 ЦК Українивизначено загальні умови виконання зобов`язання, а саме: зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ізстаттею 598 ЦК Українизобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно достатті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, припинення зобов`язання можливе за умови його належного виконання, що проведено належним чином. Під припиненням зобов`язання розуміють припинення правового зв`язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов`язків, що становлять зміст зобов`язання.

Підстави припинення іпотеки визначено устатті 17 Закону України «Про іпотеку», яка містить виключний перелік підстав такого припинення, аналогічний із закріпленим устатті 593 ЦК України.

Згідно з частиною першоюстатті 17 Закону України «Про іпотеку»іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цьогоЗакону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини четвертоїстатті 36 Закону України «Про іпотеку»після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 серпня 2023 року у справі № 638/9417/21 (провадження № 61-3199св23) зазначено, що:

«у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (провадження № 14-121цс21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що частина четвертастатті 36 Закону України «Про іпотеку»передбачає недійсність вимог іпотекодержателя, які можуть виникнути до боржника після будь-якого позасудового врегулювання, зокрема після звернення стягнення на предмет іпотеки, а отже, має обмежувальний характер регулювання, тому не може тлумачитися розширено. Із цього випливає неможливість для кредитора вимагати виконання боржником основного зобов`язання в розмірі, який перевищує визначену суб`єктом оціночної діяльності вартість такого предмета іпотеки, якщо кредитор (іпотекодержатель) звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання за цією ціною (оберненням його у свою власність).

Велика Палата Верховного Суду вважала, що, допускаючи можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, законодавець тим самим встановлює правило про те, що після завершення позасудового врегулювання, зокрема стягнення на переданий боржником предмет іпотеки, будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними. Позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки вважається таким, що погашає всі вимоги кредитора до боржника, незалежно від того, чи перевищує вартість предмета іпотеки розмір вимог кредитора.

Отже, з огляду на наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, у разі якщо виконання кредитного договору забезпечено іпотекою та кредитор реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки, то після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними у зв`язку з припиненням зобов`язань за кредитним договором внаслідок його виконання.

Під завершенням процедури позасудового врегулювання, якщо звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателем, потрібно розуміти державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем на предмет іпотеки, що є забезпеченням за основним зобов`язанням.

У справі, що переглядається, іпотекодержатель скористався таким правом позасудового врегулювання спору та за обставинами справи 05 жовтня 2018 року на підставі іпотечного застереження та відповідно достатті 37 Закону України «Про іпотеку»задовольнив вимогу за кредитним договором від 29 березня 2007 року № 07/09/05/07-N в порядку позасудового врегулювання шляхом набуття права власності на предмет іпотеки - належну позивачці на праві власності квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 30, 6 кв. м, житловою площею 17, 6 кв. м.

Втім, рішенням від 29 липня 2019 року у справі № 638/16569/18 Дзержинський районний суд м. Харкова визнав незаконним та скасував рішення державного реєстратора Харківської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Харківської області Супруна В. В. від 05 жовтня 2018 року, індексний номер 43419912, про державну реєстрацію права власності ТОВ «Ей Ті Фінанс» на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 29 березня 2017 року № 0709/05/11/07-N.

Суд витребував із чужого незаконного володіння у ОСОБА_2 об`єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 29 березня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Л. А., та зареєстрованого за реєстровим номером 1001.

Постановою від 16 листопада 2022 року Полтавський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ТОВ «Ей Ті Фінанс», а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 липня 2019 року - без змін.

Отже, суд у справі № 638/16569/18 визнав незаконним позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателем та скасував рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за товариством, витребував квартиру з чужого незаконного володіння на користь її власника ОСОБА_1 .

За таких встановлених обставин немає підстав вважати, що процедура позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки завершена, та товариство за рахунок предмета іпотеки задовольнило свої вимоги за основним зобов`язанням.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 569/13956/17 (провадження № 61-39654св18) та від 17 лютого 2021 року у справі № 520/472/17 (провадження № 61-7371св19), від 27 квітня 2023 року у справі № 209/4577/21 (провадження № 61-11324св22).

З огляду на те, що суд у справі № 638/16569/18 визнав незаконною процедуру позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателем та скасував рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за товариством, витребував квартиру з чужого незаконного володіння на користь її власника ОСОБА_1, суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі правильно керувалися тим, що основне зобов`язання не є припиненим, тому немає підстав для припинення іпотеки та стягнення коштів.

З цих підстав доводи ОСОБА_1 про те, що зобов`язання за кредитним договором та договором іпотеки є припиненими, оскільки банк реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, є необґрунтованими».

Згідно з частинами першою-четвертоюстатті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третястатті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається, встановлено, що Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі № 204/3503/19 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково (а. с. 25-39). Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Ковальова С.В., КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, скасування запису про право власності, витребування майна, відмовлено. Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс», третя особа - Міністерство юстиції України, про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, скасування запису про право власності, витребування майна, задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Ковальова С.В. про державну реєстрацію права власності від 26 квітня 2019 року на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 176796612101, а саме квартиру, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 80,3 кв. м, житловою площею 49,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , номер об`єкта в РПВН 12520142, запис про право власності 31370179 від 26 квітня 2019 року, за ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс». У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2021 року у справі № 204/2987/21 (а. с. 40-46) задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_8 , треті особи ТОВ «Фірма А-Фактор Плюс», центральна адміністрація Дніпровської міської ради про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення. Зобов`язано ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_8 усунути ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перешкоди в користуванні квартирою шляхом вселення їх до квартири АДРЕСА_3 (том 1, а. с. 124-130).

Вказаним рішенням суду, з-поміж іншого, встановлено факт примусового виселення 22 березня 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зі спірної квартири. Також судом встановлено, що матір`ю неповнолітньої ОСОБА_7 та відповідно її законним представником є ОСОБА_8 , яка, в сою чергу, є керівником ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс». При цьому, суд проаналізувавши дії ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс», ОСОБА_6 та ОСОБА_8 дійшов до переконливого висновку, що всі ці особи при укладенні 02 березня 2021 року договору купівлі-продажу квартири та 01 квітня 2021 року договору дарування частин квартири були достовірно обізнані про наявність спору щодо квартири АДРЕСА_3 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2021 року у справі № 204/2987/21, залишено без змін (а. с. 47-54).

З огляду на те, що право власності ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» на предмет іпотеки згодом було припинено шляхом скасування судомрішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно квартири за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість за кредитним договором позивачем не сплачена, суди першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для визнання припиненимиправовідносин сторін за договором іпотеки та припинення обтяження.

Що стосується доводів скарги стосовно того, що строк для пред`явлення виконавчого документу щодо стягнення основного боргу минув, колегія суддів вважає, такими, що спростовуються матеріалами справи та не потребують доказування у відповідності ст. 82 ЦПК України, оскільки як було встановлено матеріалами справи,а саме наявною постановою Верховного Суду від 22 листопада 2022 року у справі № 201/897/21, в якій, з-поміж іншого спростував його доводи щодо безпідставності відступлення права вимоги боргу відповідачу за кредитним договором, зазначивши, що сплив строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не позбавляє кредитора на відступлення ним своїх прав іншій особі за правочином, за яким наявні не виконані кредитні зобов`язання, бо окрім примусового виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості наявний позасудовий спосіб виконання зобов`язань, зокрема добровільне погашення заборгованості самим боржником.

Матеріалами справи підтверджується, що зобов`язання за кредитним договором № 8/2006/840-К/547-Н від 26 жовтня 2006 року позивачем не виконано, що не заперечується позивачем та визнано ним самим, а тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду стосовно того, що відсутні підстави вважати зобов`язання припиненими.

Згідно із частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

У частині першійстатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія суддів за результатами апеляційного розгляду справи вважає, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом надана відповідна правова оцінка.

Висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Позивачем належним чином не спростовано наведені у даному рішенні обставини, а тому апеляційний суд вважає, що районний суд дійшов обґрунтованого висновку відмовивши у задоволенні позову.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись статтями 374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,в інтересахякого діє ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

О.В. Агєєв

Т.В. Космачевська

Повний текст судового рішення складено 30 квітня 2025 року.

Головуючий-суддя О.В. Халаджи