Постанова

від 23.04.2025 по справі 185/3430/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/22/25 Справа № 185/3430/21 Суддя у 1-й інстанції - Юдіна С. Г. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,

суддів - Городничої В.С., Єлізаренко І.А.,

при секретарі - Сахарові Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою представника особи, яка не приймала участі у розгляді справи ОСОБА_1 адвоката Тарасевича Сергія Валерійовича

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2021 року у складі судді Юдіна С.Г.

у справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Павлоградської міської ради, третя особа: Перша павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із уточненим в ході розгляду справи позовом, посилаючись на те, що він є батьком ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

04 листопада 2017 року Першою павлоградською державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу за №922/2017, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом було відмовлено, у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.

Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду від 23 лютого 2018 року йому було надано додатковий строк для прийняття спадщини.

12 квітня 2019 року державним нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті дочки ОСОБА_5 , оскільки не було встановлено коло спадкоємців. Разом з тим, на момент смерті дочки, разом з нею проживав та був прописаний її син ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач зазначає, що після померлого ОСОБА_6 приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу заведено спадкову справу 21/2018, та встановлено, що у померлого залишився неповнолітній син ОСОБА_1 , 2004 року народження та йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з неможливістю встановити коло спадкоємців, тому що на момент смерті ОСОБА_5 за адресою її місця реєстрації та фактичного проживання разом з нею був прописаний та проживав її син ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, спадкоємцем не надано правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 .

З метою усунути розбіжності прізвища матері ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позивач звертався до Софіївського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Дніпропетровській області, однак йому було відмовлено, оскільки із наданих копій документів юридичних підстав встановити, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мати та син - немає.

Враховуючи, що відсутність інших спадкоємців, які у встановленому законом порядку мають право на частку в спадщині, вимушений звернутися до суду та просити визнати право власності н6а майно, що належно померлій на праві власності.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на цілу частку квартири АДРЕСА_1 та 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для задоволення позову.

Не погодившись з рішенням суду, представник особи, яка не приймала участі у розгляді справи ОСОБА_1 адвокат Тарасевич С.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було встановлено повно та всебічно всіх обставин, які мають суттєве значення для справи, не взято до уваги факт наявності неповнолітнього спадкоємця ОСОБА_1 та не залучено його до участі у справі, що є достатньою підставою для скасування рішення суду, оскільки оскаржуваним рішенням порушено права останнього.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка 06 листопада 1967 року уклала шлюб з ОСОБА_7 та отримала прізвище ОСОБА_5 , а в подальшому, 25 квітня 1975 року уклала шлюб з ОСОБА_9 та отримала прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_10 .

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_3 , та 1/3 частина квартири АДРЕСА_2 . Інші 2/3 частини квартири зареєстровані за ОСОБА_6 , ОСОБА_9 .

Згідно наявної у матеріалах довідки про зняття з реєстрації місця проживання від 30 жовтня 2017 року, ОСОБА_5 зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла.

04 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Першої павлоградської державної нотаріальної контри із заявою про прийняття спадщини, однак йому було відмовлено, у її прийнятті, у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2018 року ОСОБА_2 визначений додатковий строк для прийняття спадщини, що відкрилася після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , тривалістю у три місяці.

Листом Першої павлоградської державної нотаріальної контори від 06 липня 2018 року сина померлої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 було повідомлено про відкриття спадкової справи за № 911/2017 від 04 листопада 2017 року на підставі заяви поданої батьком померлої ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер.

В подальшому, 10 березня 2019 року ОСОБА_11 на підставі довіреності, посвідченої державним нотаріусом Першої павлоградської державної контори від імені ОСОБА_2 звернулася до Першої павлоградської державної нотаріальної контори з заявою про видачу на ім`я довірителя свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 та 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 , що відкрилася після померлої.

12 квітня 2019 року державним нотаріусом Першої павлоградської державної нотаріальної контори у зв`язку з неможливістю встановити коло спадкоємців, оскільки на момент смерті ОСОБА_5 за адресою її місця реєстрації та фактичного проживання разом з нею був прописаний та проживав її син ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно позивачу було відмовлено. Після померлого ОСОБА_6 заведено спадкову справу 21/2018 приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу від 12 квітня 2019 року. Згідно пошуку спадкоємців у померлого залишився син ОСОБА_1 . За даними КП «МІРАЦ» інформація щодо зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_4 відсутня. Окрім цього, спадкоємцем не надано правовстановлюючих документів на вказані вище квартири.

13 червня 2018 року на підставі рішення Павлоградського міськрайонного суду від 23 лютого 2018 року, Першою павлоградською державною нотаріальною конторою зареєстровано заяву про прийняття спадщини № 1201 від громадянина ОСОБА_2 . Інших заяв про прийняття спадщини або відмову від прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5 до Першої павлоградської державної нотаріальної контори не надходило.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із наявності підстав для задоволення позову, оскільки ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті дочки та до нього перешли права на спадкове майно, що належало померлій особі.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

На підставі статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно частини третьої статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього ж Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкодавцеві з часу відкриття спадщини, яким є день смерті спадкодавця.

У відповідності з частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

На підставі частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частина друга статті 1223 ЦК України).

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. У разі якщо на об`єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно (частина перша статті 1277 ЦК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі №759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) що: «у справах про визнання права власності в порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а в разі їх відсутності, усунення їх права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року у справі №226/817/19 (провадження № 61-6327св20) зазначено, що «подання позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав для спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18).

Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої - п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18).

На «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають так юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п`ятої черги (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18).

Колегія суддів звертає увагу, що задовольняючи позов про визнання за позивачем право власності на спірне нерухоме майно, судом першої інстанції не було в достатній мірі перевірено відсутність інших спадкоємців після померлої ОСОБА_5 .

Як вбачається із матеріалів справи, після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишився спадкоємець першої черги за законом, його неповнолітній син ОСОБА_1 , 2004 року народження, який мешкав та продовжує мешкати разом зі своєю матір`ю у спірній квартирі, що знайшло своє підтвердження у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 3040/02-14 від 12 квітня 2019 року, що наявна в матеріалах справи.

Однак, суд першої інстанції розглянув справу без залучення до участі у справі ОСОБА_1 , який володіє правом на предмет спору, що робить необхідним його залучення до участі у справі.

При цьому, апеляційний суд законодавчо не наділено правом скасувати рішення, після чого, залучивши на стадії апеляційного провадження таку особу до участі у справі, вирішити спір відносно її прав, оскільки відповідно до норм процесуального закону така особа має права й обов`язки при розгляді справи в суді першої інстанції, які порушуються у разі відсутності участі її в цій інстанції.

Таким чином, судом першої інстанції порушені майнові права ОСОБА_1 , який є спадкоємцем померлого ОСОБА_6 .

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність достатніх підстав для скасування рішення суду, оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень статті 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника особи, яка не приймала участі у розгляді справи ОСОБА_1 адвоката Тарасевича Сергія Валерійовича- задовольнити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2021 року - скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 23 квітня 2025 року

Повний текст судового рішення складено 01 травня 2025 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

І.А. Єлізаренко