Ухвала від 14.04.2025 по справі 361/5582/13-ц

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/5582/13-ц провадження № 6/361/297/24

14.04.2025

У Х В А Л А

«14» квітня 2025 року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань Бас Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєва Сергія Вікторовича про визначення частки майна боржника у спільному майні у справі № 361/5582/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «МетаБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У липні 2024 року приватний виконавець Ніколаєв С.В. звернувся до суду із даним поданням, в якому просить визначити частку майнаборжника успільному майні,а саме квартирі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 37945332106) загальною площею 63,6 кв.м, житловою площею 45,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).

Подання мотивовано тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєва С.В. перебуває зведене ВП № 74769682, до складу якого входять: ВП № 74767706 з примусового виконання виконавчого листа № 351/5582/13-ц від 30 жовтня 2018 року, що видав Броварський міськрайонний суд Київської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «МетаБанк» заборгованості за кредитним договором № 32-22-07/0071-КН від 14 листопад 2007 року в розмірі 214866 грн. 51 коп., із яких прострочена заборгованість за кредитом 187 863 грн. 21 коп., прострочена заборгованість за відсотками 24 039 грн. 12 коп., пеня 2 844 грн. 00 коп., пеня по процентам 120 грн. 18 коп., залишок заборгованості складає 194451 грн. 61 коп.; ВП № 74767017 з примусового виконання виконавчого листа № 361/5582/13-ц, виданого 30 жовтня 2018 року, Броварським міськрайонним судом Київської області про стягнення солідарно з

ОСОБА_1 на користь ПАТ «МетаБанк» заборгованості за кредитним договором

№ 32-22-07/0071-КН від 14 листопада 2007 року в розмірі 508516 грн. 29 коп., із яких прострочена заборгованість за кредитом 82 950 грн. 00 коп., прострочена заборгованість за відсотками 45540 грн. 50 коп., пеня по простроченому кредиту 268890 грн. 01 коп., пеня по простроченим процентами 111135 грн. 78 коп., залишок заборгованості становить

461435 грн. 90 коп.

16 квітня 2024 року виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження на виконання зазначених вище виконавчих документів, та виконавчі провадження № 74767706 та № 74767017 об`єднано у зведене у ВП № 74769682.

23 квітня 2024 року на адресу приватного виконавця надійшла заява боржника про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій, на підставі якої, того ж дня приватним виконавцем винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операцій та направлено до виконання в АТ «УкрСиббанк».

28 травня 2024 року, приватним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на майно боржника. Дані внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.

Згідно з відповіддю Державної фіскальної служби України юридичну особу або фізичну особу підприємця знято з обліку у контролюючих органах.

На арештованих рахунках боржниці відсутні кошти для покриття заборгованості за виконавчим документом.

Згідно з даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта боржниці на праві спільної сумісної власності належить квартира (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 37945332106), загальною площею 63.6 кв.м., житловою площею 45.2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

У судове засідання приватний виконавець виконавчого округу Київської області Ніколаєв С.В. не з`явився. 23 вересня 2024 року подав до суду клопотання про розгляд подання у його відсутність.

Боржник ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду подання повідомлялася у встановленому цивільним процесуальним законодавством порядку. Причини неявки до суду не повідомлені. 23 грудня 2024 року від представника ОСОБА_6 на адресу суду надійшли пояснення, в яких вона просила залишити подання приватного виконавця Ніколаєва С.В. без розгляду, оскільки боржником виконується рішення суду, а також, розгляд подання виконавця про визначення частки в майні є по суті спором про право.

Дослідивши подання приватного виконавця, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1Закону України«Про виконавчепровадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Підставою звернення державного виконавця до суду з даним поданням стало те, що бездіяльність боржника ускладнює виконання рішення та на переконання державного виконавця є необхідність у зверненні стягнення на майно боржника, яким він володіє спільно з іншими особами. Таке майно є спільною сумісною власністю, та відсутність виділеної частки майна боржника унеможливлює виконавцю вчинити виконавчі дії пов`язані з майном боржника.

Відповідно до частини шостої статті 48Закону України«Про виконавчепровадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні, визначений статтею 443 ЦПК України, відповідно до якої питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року (справа № 2-591/11) зазначено наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі

№ 2-24/494-2009 (провадження № 12-4гс20), щодо відступу від висновків якої вирішується питання, колегія суддів зазначила, що під час розгляду подання державного чи приватного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не можуть застосовуватися норми Господарського процесуальногокодексу України (далі ГПК України), що регулюють позовне провадження. Отже, розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 335ГПК України (аналогія статті 443 ЦПК України) не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод за наявності спору про право. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що стаття 335ГПК України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право. У цьому разі відповідно до статті 338Господарського процесуальногокодексу України подання державного чи приватного виконавця розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від суб`єктного складу боржника та інших співвласників майна. Натомість за наявності спору про право стаття 335Господарського процесуальногокодексу України не підлягає застосуванню. Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким поданням (позовною заявою) в порядку позовного провадження. Пунктом 1 частини першої статті 231ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Оскільки в цій справі вбачається спір про право боржника з дружиною, яка вважає себе одноосібною власницею спірного майна, то судові рішення в частині визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, слід скасувати, а провадження в цій справі за поданням приватного виконавця в цій частині - закрити.

Натомість мотиви відступу від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 2-24/494-2009 (провадження

№ 12-4гс20), зводяться до того, що єдиною допустимою законом формою звернення виконавця до суду за вирішенням питання про визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є звернення з поданням.

Однак, ВП ВС дійшла висновку, що розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 443ЦПК України не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободза наявності спору про право.

Отже, норми статті 443ЦПК України підлягають застосуванню виключно за відсутності спору про право.

Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким позовом в порядку позовного провадження.

Обов`язок ініціювання будь-якого наступного судового процесу з метою виконання попереднього судовогорішення Законом України «Про виконавче провадження»покладено на компетентні органи, уповноважені Державою на забезпечення виконання судових рішень, а не на кредитора, який правомірно очікує від Держави належного виконання остаточного судового рішення про стягнення боргу.

Повноваження виконавця на звернення з позовною заявою про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в порядку позовного провадження є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 2 ст.4, ч. 4 ст.42 ЦПК України), в тому числіза позовом про визнання недійсним правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна (оспорення фраудаторного правочину).

Спір про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є спором між боржником і іншими співвласниками майна. Після відкриття провадження за позовною заявою виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, боржник набуває статусу позивача (абзац 1 частини п`ятої статті 56 ЦПК України).

Оскільки виконавець може звертатися з позовною заявою про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від волі боржника чи навіть всупереч такій волі, та враховуючи, що процесуальний кодекс не містить вичерпного регулювання участі виконавця у позовному провадженні, підлягають застосуванню правила частин третьою та четвертої статті 57 ЦПК України: зменшення розміру позовних вимог, зміна предмета або підстави позову, укладення мирової угоди, відмова від апеляційної або касаційної скарги, заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими або виключними обставинами можлива лише за письмовою згодою виконавця; якщо боржник не підтримує заявлених позовних вимог, то це не є підставою для залишення подання без розгляду; відмова боржника від позову, подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє виконавця права підтримувати позов і вимагати розгляду справи по суті.

Велика Палата Верховного Суду знов звертає увагу, що необхідно розмежовувати випадки, коли щодо вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, існує спір про право, і коли такого спору немає.

За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору. Такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до частини першої статті 368ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).У разі, якщо майно належить двом або більше особам на праві спільної власності із визначенням часток кожного з них у праві власності, то відповідно до частини першої статті 356 ЦК Українимайно належить таким особам на праві спільної часткової власності. Якщо розмір часток співвласників відомий, то спір про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не виникає. Водночас може виникнути спір про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї (частина перша статті 366 ЦК України).

Якщо ж виник спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення - право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності (див mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20, пункт 8.74).

При цьому відбувається припинення права власності одного виду і виникнення права власності іншого виду не тільки боржника, а й іншої особи (співвласника), яка могла взагалі не брати участі у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Відсутність згоди такої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, у тому числі заперечення самого існування права спільного з боржником права власності (як у справі, що переглядається), свідчить про наявність матеріального спору, який не вирішувався і не міг бути вирішений у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Це новий матеріальний спір, який не може розглядатися як процесуальне питання, а тому не може вирішуватися за правилами розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. Такий спір має бути вирішений судом у порядку позовного провадження. Тому заява про визначення частки майна боржника у спільному майні за наявності спору, подана до суду виконавцем, незалежно від її назви (позовна заява, подання) за своєю суттю є саме позовною заявою. Особа, яка є стверджуваним співвласником майна боржника у такому спорі, є стороною у спорі, якій має бути забезпечена можливість користуватися всіма правами, якими наділений відповідач відповідно до закону. Лише в цьому разі буде забезпечене право такої особи на справедливий суд, гарантованестаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду про те, що поняття «спір про право», наявність якого є підставою для залишення заяви без розгляду, а не закриття провадження у справі, передбачено в окремому провадженні. Натомістьрозділ VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК Українине регулює дії суду у випадках, коли виконавець звертається до суду в порядку цього розділу за наявності матеріального спору, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. Отже, уЦПК України наявна прогалина, яку належить заповнити шляхом застосування за аналогією закону частини шостої статті 294 ЦПК України, відповідно до якої якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Тому якщо під час розгляду подання виконавця або скарги в порядку розділу VI«Процесуальні питання,пов`язаніз виконаннямсудових рішеньу цивільнихсправах тарішень іншихорганів (посадовихосіб)»ЦПК України суд дійде висновку про наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає подання або скаргу без розгляду і роз`яснює заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах. Такий висновок узгоджується з висновком, сформульованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц (провадження № 14-194цс18) про залишення позову без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 жовтня 2020 року у справі

№ 2-24/494-2009 (провадження № 12-4гс20) зазначила, що виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний; водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким поданням (позовною заявою) в порядку позовного провадження.

Оскільки зазначені висновки сприйняті Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду як можливість виконавця звернутися до суду в порядку позовного провадження з різними по суті процесуальними документами, Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним роз`яснити свою позицію шляхом уточнення своїх висновків. Зазначене уточнення полягає в такому. В разі, якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, звернення виконавця до суду завжди за своєю суттю має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору. При цьому позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядкурозділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. У останньому випадку суд має або закрити провадження (якщо порушені правила про юрисдикцію спору), або залишити заяву (подання) без розгляду (якщо правила про юрисдикцію спору не порушені).

Отже, оскільки приватний виконавець звернувся до суду із поданням про вирішення питання про визначення частки майна боржника у спільному майні, яким боржник володіє спільно з іншими особами, частка боржника у спільному майні не визначена, а отже, наявний спір про право, який повинен вирішується в позовному провадженні, а не в межах справи в порядкурозділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що подання приватного виконавця слід залишити без розгляду, роз`яснивши заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.

Керуючись статтями 257-261, 353-354, 443 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області Київської області,

у х в а л и в:

Подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєва Сергія Вікторовича про визначення частки майна боржника в спільному майні залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику право звернутися до суду з позовом у порядку позовного провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин