Постанова від 25.07.2018 по справі 361/5582/13-ц

Постанова

Іменем України

25 липня 2018 року

м. Київ

справа № 361/5582/13-ц

провадження № 61-21402св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство МетаБанк ,

представник позивача - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2013 року у складі судді Сердинського В. С., рішення Апеляційного суду Київської області від 01 вересня 2015 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Ігнатченко Н. В., Фінагєєва В. О. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 15 березня 2017 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Сліпченка О. І., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2013 року публічне акціонерне товариство МетаБанк (далі - ПАТ МетаБанк ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 14 листопада 2007 року між акціонерним банком Металург , правонаступником якого є ПАТ МетаБанк , та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким остання отримала кредит на поточні потреби у сумі 1 000 000 грн на строк до 09 листопада 2017 року включно.

Для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором у той же день було укладено договори поруки окремо з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також договір іпотеки з ОСОБА_6 , згідно з яким останній передав банку в іпотеку належне йому домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку за цією ж адресою.

20 грудня 2010 року між ПАТ МетаБанк та ОСОБА_6 було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, шляхом визнання за банком права власності на предмет іпотеки. Наслідком укладення цього договору стало підписання 20 грудня 2010 року додаткової угоди № 4 до кредитного договору, якою було внесено наступні основні зміни до кредитного договору: сума виданого кредиту зменшилася до 270 813,21 грн, строк виконання основного зобов'язання зменшився на один рік - до 09 листопада 2016 року включно, виконання основного зобов'язання забезпечується тільки порукою ОСОБА_3 та порукою ОСОБА_4, встановлено новий порядок погашення кредиту.

Банк вказував, що свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_2 не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором станом на 22 травня 2013 року у розмірі 732 382,80 грн.

Ураховуючи наведене, ПАТ МетаБанк просило суд стягнути солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у сумі 732 382,8 грн та сплачений судовий збір.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2013 року позов ПАТ МетаБанк задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ МетаБанк заборгованість за кредитним договором від 14 листопада 2007 року у сумі 721 648,79 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши позичальнику кошти, а відповідачі, як позичальник, так і солідарні боржники - поручителі, прострочили виконання зобов'язань з повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків, у зв'язку з чим станом на 22 травня 2013 року виникла заявлена банком заборгованість. При цьому, суд дійшов висновку про зменшення суми пені з 271 734,01 грн до 270 000 грн на підставі частини третьої статті 551 ЦК України.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 01 вересня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ МетаБанк заборгованість за кредитним договором від 14 листопада 2007 року у розмірі 732 382,8 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ МетаБанк заборгованість за кредитним договором від 14 листопада 2007 року у розмірі 732 382,8 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши позичальнику кошти, а відповідачі прострочили виконання зобов'язань з повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків, у зв'язку з чим станом на 22 травня 2013 року виникла заявлена банком заборгованість. Проте, апеляційний суд вказав, що договори поруки укладалися банком із поручителями окремо, таким чином кожен з них має окреме зобов'язання, а тому є солідарним боржником із позичальником, але не між собою.

При цьому апеляційний суд не вбачав підстав для зменшення розміру пені відповідно до вимог частини третьої статті 551 ЦК України .

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 01 вересня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Рішення Апеляційного суду Київської області від 01 вересня 2015 року залишено без змін.

Апеляційний суд, повторно переглянувши справу в порядку статті 318 ЦПК України 2004 року, визнав апеляційну скаргу ОСОБА_4 необґрунтованою та, враховуючи, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 01 вересня 2015 року вже було правильно скасовано судове рішення місцевого суду та ухвалено нове рішення по справі, то суд залишив без змін це рішення. Також зазначив, що порушень положення статті 65 СК України не доведено.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно взяв до уваги розрахунок заборгованості, наданий банком, оскільки він складений неправильно та не на державній мові, яку відповідачі не розуміють.

Посилається на те, що суди не врахували практику Верховного Суду України про застосування частини четвертої статті 559 ЦК України та не звернули увагу, що кредитний договір від 14 листопада 2007 року передбачає повернення кредиту частинами, тому шестимісячний строк припинення поруки слід відраховувати по кожному черговому платежу окремо.

Вказує, що строк виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором настав 09 листопада 2016 року та банк не приймав рішення про дострокове стягнення боргу в цілому, тому безпідставними є вимоги позову банку, який було пред'явлено у 2013 році.

У запереченнях, поданих у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ МетаБанк вказує, що судові рішення апеляційного суду є законними і обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Вважає, що суди дійшли правильного висновку про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 солідарно з кожним із поручителів, оскільки позичальником не виконуються належним чином зобов'язання по кредитному договору від 14 листопада 2007 року . Вказує на те, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки судом доказів, які були дослідженні судами та їм була надана належна оцінка.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Касаційні скарги підлягають задоволенню частково.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що 14 листопада 2007 року між АБ Металург , правонаступником якого є ПАТ МетаБанк , та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 32-22-07/0071-КН, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 1 000 000 грн на строк до 09 листопада 2017 року включно на поточні потреби у порядку та на умовах, передбачених цим договором. Позичальник зобов'язалася протягом дії цього договору здійснювати погашення кредиту щоквартально до передостаннього робочого дня кожного останнього місяця кварталу, починаючи з другого кварталу 2008 року по другий квартал 2017 року включно по 26 400 грн, а у передостанній робочий день третього кварталу 2017 року сплатити 20 000 грн.

14 листопада 2007 року між АБ Металург та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 32-22-07/0071-КН/П-2, а також із ОСОБА_3 - договір поруки № 32-22-07/0071-КН/П-1, за умовами яких поручитель, у разі невиконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором від 14 листопада 2014 року, укладеним між позичальником та банком, зобов'язується у порядку, передбаченому цим договором, погасити борг позичальника банку в сумі наданого кредиту 1 000 000 грн, сплатити відсотки за кредитом, комісії, суми неустойки і нанесених збитків та інші платежі за кредитним договором, виходячи з умов кредитного договору, за весь період користування позичальником кредитом.

Поручитель зобов'язаний самостійно слідкувати за виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором (пункт 4 договору поруки).

Згідно з пунктом 4.1 кредитного договору банк видає позичальнику кредит шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника або готівкою, на вибір позичальника. Позичальник щомісячно, згідно умов цього договору, сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 18,5 % річних від суми кредиту, зазначеної у пункті 1.1 цього договору.

Відповідно до пункту 4.3 кредитного договору позичальник сплачує банку комісію за надання кредиту в розмірі 3 500 грн у день укладення цього договору.

13 червня 2008 року між АБ Металург та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, за якою останній абзац пункту 5.6 виключено з кредитного договору.

25 грудня 2008 року між АБ Металург та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, за якою підпункт 4.2 кредитного договору викладено у наступній редакції: Позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 25,60 % річних. Відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником за весь час фактичного користування кредитом за період з дня підписання цієї додаткової угоди по день, зазначений у пункті 1.1 цього договору .

31 березня 2009 року між АБ Металург та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору, за якою змінено порядок погашення кредиту.

20 грудня 2010 року між ПАТ МетаБанк та ОСОБА_6 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за умовами якого іпотекодавець передає, а іпотекодержатель набуває право власності на нерухоме майно, а саме домоволодіння за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Комишева 18, та земельну ділянку за цією ж адресою. Згідно пункту 8 договору, після укладення цього договору непогашеною залишається заборгованість за кредитним договором у розмірі 270 813,21 грн.

20 грудня 2010 року між ПАТ МетаБанк та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 4 до кредитного договору у зв'язку з укладанням договору про задоволення вимог іпотекодержателя між ОСОБА_6 та банком. Зменшено розмір отриманих кредитних коштів до 270 813,21 грн і строк їх повернення - до 09 листопада 2016 року.

Також, згідно з пунктом 1.3 договору, забезпеченням виконання зобов'язань позичальника за цим договором є порука ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Змінено порядок погашення кредиту. Змінено відсоткову ставку на 3 % річних з 20 грудня 2010 року, зазначено підвищену відсоткову ставку за порушення строків та розмірів щодо погашення заборгованості у розмірі 19 % річних. Змінено умови щодо розміру пені за порушення позичальником строку сплати відсотків та комісій, погашення кредиту.

20 грудня 2010 року між ПАТ МетаБанк та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки, яким погоджено, що у пункті 1 договору слова та цифри у сумі наданого кредиту 1 000 000 грн вважати відповідно словами та цифрами в сумі залишку заборгованості станом на дату набуття чинності додаткової угоди № від 20 грудня 2010 року до кредитного договору № 32-22-07/0071-КН від 14 листопада 2007 року 270 813,21 грн . Поручитель ознайомлений та надає безумовну згоду щодо зміни усіх умов передбачених додатковими угодами: від 13 червня 2008 року № 1, від 25 грудня 2008 року № 2, від 31 березня 2009 року № 3 та від 20 грудня 2010 року № 4 до кредитного договору від 14 листопада 2007 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалуючи нове рішення про задоволення позову ПАТ МетаБанк , суд апеляційної інстанції, як при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_3, так і при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_4, виходив із того, що банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши позичальнику кошти, а відповідачі прострочили виконання зобов'язань з повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків, у зв'язку з чим станом на 22 травня 2013 року виникла заявлена банком заборгованість, яка підлягає стягненню з позичальника солідарно з кожним із поручителів.

При цьому, апеляційний суд стягнув повну суму заборгованості, як з позичальника, так і солідарно з кожним із поручителів.

Проте, з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог ? відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Боржник (а відтак і поручителі) узяла на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 09 листопада 2016 року, сплачуючи її частинами згідно з графіком платежів.

Сторони встановили не лише строк дії договору, а й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення періодичних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Таким чином, у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначене періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу .

Отже, саме з часу прострочення несплаченої заборгованості починається обчислення встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя щодо окремих зобов'язань за кредитом.

Тобто банк повинен був протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання пред'явити вимоги до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через 6 місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

У справі, яка переглядається, апеляційний суд не врахував наведених норм матеріального права та того, що кредитним договором передбачено виконання грошових зобов'язань шляхом здійснення періодичних платежів (згідно з графіком), а за договором поруки відповідальність поручителя настає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором. Крім того, суд не з'ясував, чи банк пред'явив вимоги до поручителів у межах 6 місяців за кожним періодичним платежем, та чи не припинилась порука ОСОБА_3 й ОСОБА_4 за окремими платежами.

Оскаржувані судові рішення суду апеляційної інстанції не відповідають сталій практиці Верховного Суду України, зокрема, правовим висновкам, висловленим Верховним Судом України у постановах: від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16.

Крім того, правильне застосування частини четвертої статті 559 ЦК України було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18).

За результатом розгляду вказаної справи, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року виклала правовий висновок про те, що немає підстав для відступлення від сталої практики Верховного Суду України й Верховного Суду та вказала, що з огляду на положення другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами ). У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам , то справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 01 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 15 березня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В.Черняк