Постанова

від 28.04.2025 по справі 902/957/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 року Справа № 902/957/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Крейбух О.Г. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Ткачу Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Вінницької області від 14.02.2025 (повний текст -24.02.2025) у справі №902/957/24 (суддя Нешик О.С.)

за позовом Міністерства оборони України, м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд лайнс рітейл", м.Вінниця

про стягнення 10056513,09 грн неустойки за договором купівлі-продажу

за участю представників

позивача (апелянта) - Панасюк В.М. (поза межами приміщення суду);

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 14.02.2025 у справі №902/957/24 задоволено частково позов Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд лайнс рітейл" про стягнення 10056513,09 грн неустойки за договором купівлі-продажу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд лайнс рітейл" на користь Міністерства оборони України 713229,41 грн - пені, 879277,14 грн - штрафу за прострочення поставки понад 30 днів та 47775,20 грн витрат зі сплати судового збору. В позові в частині стягнення 713229,40 грн - пені та 879277,14 - штрафу за прострочення поставки понад 30 днів та 6871500,00 грн - штрафу за односторонню відмову від виконання зобов`язань по договору, - відмовлено. Витрати зі сплати судового збору в сумі 103072,5 грн залишено за позивачем.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Міністерство оборони України звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі апелянт, зокрема зазначає, що укладаючи контракт сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі, ціну, строк виконання, штрафні санкції. Тобто відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за контрактом, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені контрактом строки поставки продукції.

За доводами апелянта відповідач не довів, що порушення зобов`язання сталося внаслідок випадку або непереборної дії, отже слід визнати і відмітити, що несвоєчасне виконання зобов`язання відповідачем відбулось безпідставно.

Звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, здійснивши перевірку правильності нарахування неустойки, дійшов висновку про правомірність заявленого позову в межах заявлених вимог щодо стягнення пені в сумі 1426458,81 грн та штрафу в сумі 1758554,28 грн, тим самим зазначивши, що проведені розрахунки вірні.

Апелянт зазначає, що три з чотирьох партій товару було поставлено у грудні місяці, тобто мали поставити за один місяць, поставили за три. Суд першої інстанції називає незначним строком, строк, який у двічі перевищує встановлений договором строк. Таким чином категорії «значно» та «незначно» є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку. Неодноразово Замовник повідомляв постачальника про нагальну потребу у якнайшвидшому виконанні зобов`язань для безперебійного забезпечення речовим майном особового складу Збройних Сил України в умовах правового режиму воєнного стану (для прикладу - лист від 13.11.2023 №220/14/7352), просили надати графіки поставки, неодноразово Замовник погоджував запропоновані Постачальником відхилення (для прикладу - листи від 05.10.2023 №370/6/4/4624, від 20.12.2023 №370/6/4/5746), не дивлячись на це товар поставлений із запізненням, і при застосуванні оціночної категорії «не було значним» слід взяти до уваги строк поставки товару визначений у договорі, бо у порівнянні з ним прострочення поставки товару було значним (у двічі більший строк ніж визначений договором).

Оплата замовником товару у розмірі 50% від вартості поставленого товару знаходиться у прямій залежності від несвоєчасного виконання своїх зобов`язань постачальником і від поставки товарів неналежної якості.

Договір про закупівлю для державних потреб товарів речової служби від 29.09.2023 №286/3/23/383 укладався Міністерством оборони України не з метою отримання прибутку, покращення майнового стану чи іншої мети направленої на отримання коштів, зазначений договір укладався на виконання своїх завдань та обов`язків передбачених Положенням про Міністерство оборони України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2024 №671 (п.20, 23 п.4). Метою такої діяльності є забезпечення особового складу Збройних Сил України речовим майном (на цьому позивачем неодноразово зверталась увага суду першої інстанції).

На думку апелянта відповідач належними та допустимими доказами не довів наявність підстав для зменшення розміру неустойки, а тому суд першої інстанції без належних правових підстав зменшив її розмір до 50%.

Також апелянт зазначає, що договір про закупівлю для державних потреб товарів речової служби укладено 29.09.2023. За умовами Договору строк постачання товару до 31.10.2023. Даний позов до суду було подано 02.09.2024. Як станом на дату подання позову так і на даний час 16.03.2025 Товар у кількості 975 пар не поставлено, що свідчить про односторонню відмову Постачальника від виконання своїх зобов`язань за Договором.

У разі односторонньої відмови Постачальника від виконання своїх зобов`язань по Договору, Постачальник зобов`язаний сплатити Замовнику штраф у розмірі 20% від суми Договору (пункт 7.3.8 Договору).

На підставі викладеного апелянт просить суд апеляційної інстанції змінити рішення Господарського суду Вінницької області від 14.02.2025 у справі №902/957/24, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд лайнс рітейл" на користь Міністерства оборони України штрафні санкції за порушення умов Договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби від 29.09.2023 №286/3/23/383 у розмірі 10056513,09 грн, з яких 1426458,81 грн пені, 1758554,28 грн штрафу за прострочення поставки понад 30 днів та 6871500 грн штрафу за односторонню відмову від виконання зобов`язань по договору». Просить покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Вінницької області від 14.02.2025 у справі №902/957/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 14.04.2025 об 14:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №4. Запропоновано відповідачу у строк до 10.04.2025 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України.

У судове засідання суду апеляційної інстанції 14.04.2025 відповідач не забезпечив явку свого представника, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку. При цьому подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та відмовила у задоволенні клопотання. Підстави для відмови викладено в ухвалі від 14.04.2025.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 14.04.2025 представник Міністерства оборони України (апелянта) підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Просив суд апеляційної інстанції змінити рішення Господарського суду Вінницької області від 14.02.2025 у справі №902/957/24, виклавши його резолютивну частину у викладеній в апеляційній скарзі редакції.

Ухвалою суду від 14.04.2025 розгляд справи відкладено на 28.04.2025 об 13:50 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул.Яворницького, 59, у залі судових засідань №4 (ВКЗ).

Розглядом матеріалів справи встановлено.

29.09.2023 між Міністерством оборони України (надалі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд лайнс рітейл" (надалі - Постачальник) укладено Договір "про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України)" №286/3/23/383 (а.с.6-10).

Відповідно до 1.2 Договору Постачальник зобов`язується у 2023 році поставити Замовнику Товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому Договорі, а Замовник забезпечити приймання та оплату Товару.

Згідно з пунктом 1.3 Договору у Специфікації сторонами погоджено номенклатуру Товару, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, а саме: гумові чоботи (18812200-6), строки постачання до 31.10.2023 (включно), загальна кількість 75 000 шт., ціна за одиницю 381,75 грн, загальна вартість 34357500,00 грн з урахуванням ПДВ 5726250,00 грн.

Ціна цього Договору становить: 34357500,00 грн з ПДВ (п.3.1 Договору).

Відповідно до п.4.1 Договору Замовник оплачує поставлені товари за договірною ціною, встановленою сторонами.

Розрахунки за фактично поставлений товар проводяться шляхом поетапної оплати замовником поставлених йому партій товарів протягом 30 банківських днів після пред`явлення постачальником рахунку на їх оплату (рахунок) (п.4.2 Договору).

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що до рахунку додаються: видаткова накладна Постачальника; акт приймального контролю (якості) товару, що підтверджує одержання Товару відповідної якості, що відповідає вимогам Договору та який оформлений та підписаний відповідно до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що затверджений наказом Міністерства оборони України №375 від 19.07.2017, відповідно до Додатку 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речовою майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт І розділу II), що затверджений наказом Міністерства оборони України №375 від 19.07.2017 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.12.2017 за №1461/31329 оформлені та підписані: оголошення, повідомлення та посвідчення, що підписані одержувачем товару та вказано фактичну кількість товару, що прийнятий на облік одержувачем товару; повідомлення-підтвердження, яке оформляється одержувачем товару відповідно до Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у Міністерстві оборони України, що затверджений Наказом Міністерства оборони України №757 від 31.12.2016.

Товар постачається на умовах DDP - склад Замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2020 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів установлених діючими стандартами тощо (п.5.1 Договору).

Строк поставки товару визначений у специфікації до договору (п.1.3) (п.5.2 Договору).

Згідно з п.5.3 Договору місцем поставки товару (партій товару) є одержувачі Замовника (Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України), що зазначені у рознарядці та ростовці Міністерства оборони України, які є невід`ємною частиною цього договору (Додаток №1 та Додаток 2), згідно з розрахунком поставки та обов`язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів Замовника та черговості відвантажень.

Відповідно до п.5.5 Договору Товар постачається партіями, які формуються відповідно до рознарядки та ростовки Міністерства оборони України, які є невід`ємними частинами цього Договору. При формуванні кожної партії товару, допускається не витримувати пропорційність за розмірами встановленими Ростовкою Міністерства оборони України, але з гарантованим подальшим дотриманням ростовки за розмірами сумарно за усіма партіями.

Як погоджено у пункті 5.7 Договору Постачальник не пізніше ніж за 24 години до початку відвантаження товару (партії товару) повідомляє Замовника та Представника Центрального управління про готовність Товару (партії товару) до постачання до місця поставки. Розвантаження товару в місці приймання здійснюється одержувачем Замовника (п.5.8 Договору).

Згідно з п.5.9 Договору датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем товару у Посвідченні, що оформлене та підписане відповідно до Додатку 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речовою майна, то постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу II), що затверджений наказом Міністерства оборони України №375 від 19.07.2017 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.12.2017 за №1461/31329.

Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати товар відповідно до Розділу IV цього договору (пп.6.1.1 Договору).

Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки (терміни) встановлені договором (пп.6.3.1 Договору).

Відповідно до пп.7.3.2 Договору за порушення строків виконання зобов`язання Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості товару з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 календарних днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості невчасно постаченого товару.

У разі односторонньої відмови Постачальника від виконання своїх зобов`язань по Договору, Постачальник зобов`язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 20% від суми Договору (пп.7.3.8. Договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п.11.1 Договору).

Пунктом 12.1 Договору сторони погодили, що Постачальник забезпечив виконання своїх зобов`язань за Договором в грошовій формі у розмірі 1% від суми Договору (платіжне доручення №11569 від 27.09.2023 на суму 343575,00 грн. Замовник не повертає забезпечення виконання Договору та перераховує грошові кошти, визначені пунктом 12.1 Договору до Державного бюджету України у разі, якщо Постачальник порушив умови Договору в частині якості та/або кількості, та/або асортименту, та/або комплектності Товару, та/або строків (термінів) постачання Товару (п.12.4 Договору).

Платіжним дорученням №11569 від 27.09.2023 (а.с.50) стверджується сплата відповідачем на користь позивача 343575,00 грн на виконання п.12.1 Договору.

Наявними у справі актами приймального контролю товару за якістю та посвідченнями підтверджується часткове виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, а саме:

- актом №1/927 від 31.10.2023 (а.с.186) та посвідченням №1125 від 31.10.2023 (а.с.186) підтверджується прийняття позивачем від відповідача 20160 одиниць товару (гумові чоботи);

- актом №2/9897 від 22.12.2023 (а.с.12) та посвідченням №1212 від 22.12.2023 (а.с.13) підтверджується прийняття позивачем від відповідача 16664 одиниць товару (гумові чоботи);

- актом №3/996 від 26.12.2023 (а.с.14) та посвідченням №1222 від 26.12.2023 (а.с.14) підтверджується прийняття позивачем від відповідача 16956 одиниць товару (гумові чоботи);

- актом №4/1003 від 26.12.2023 (а.с.15) та посвідченням №1229 від 28.12.2023 (а.с.16) підтверджується прийняття позивачем від відповідача 20245 одиниць товару (гумові чоботи).

В претензії №220/14/89 від 09.01.2024 (а.с.17-18) Міністерство оборони України повідомило відповідача про прострочення строку поставки товару за Договором, а тому, з посиланням на пп.7.3.2, 7.3.8 Договору, просило сплатити на його користь суму штрафних нарахувань в розмірі 10006041,92 грн.

Платіжними інструкціями №286/3/2078 від 10.11.2023 та №286/3/2303 від 26.12.2023 (а.с.100-101) підтверджується оплата вартості поставленого за Договором товару на суму 16869074,40 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу вимог ст.173 Господарського кодексу України та ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами укладений договір, який за своєю правовою природою є договором поставки, положення якого врегульовано главою 54 ЦК України.

Як встановлено ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст.662 ЦК України).

Згідно з ст.633 Цивільного кодексу України: продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.1 ст.689 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами ч.1 ст.193 ГК України.

Як встановлено ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У пункті 1.3 Договору сторони погодили, що терміном поставки товару є 31.10.2023.

Отже відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань з 01.11.2023.

Наявними у матеріалах справи актами приймального контролю товару з якістю та посвідченнями підтверджується виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором стосовно поставки 74025 одиниць гумових чобіт (а.с.12-16, 186).

Як правильно зазначає суд першої інстанції, зміст означених документів свідчить, що частину товару за Договором в кількості 53865 пар гумових чобіт було поставлено з порушенням терміну, визначеного п.1.3 Договору, а 975 пар гумових чобіт не було поставлено взагалі, що сторонами визнається.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з пп.7.3.2 Договору: за порушення строків виконання зобов`язання Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості товару з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 календарних днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості невчасно постаченого товару.

На підставі встановлених вище обставин та положень пп.7.3.2 Договору, позивач набув права на стягнення неустойки у зв`язку з порушенням відповідачем термінів поставки товару за Договором, а також непоставки частини товару за таким правочином.

Позивач просив стягнути з відповідача штраф в розмірі 1758554,28 грн.

Колегія суддів зазначає, що згідно з ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Як погоджено пп.7.3.2 Договору, за порушення строків виконання зобов`язання Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості товару з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 календарних днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості невчасно постаченого товару.

Доказами у справі підтверджується факт прострочення відповідачем поставки 54840 одиниць товару понад 30 календарних днів (за актами №2/9897 від 22.12.2023, №3/996 від 26.12.2023, №4/1003 від 26.12.2023, а також 975 одиниць товару, які не є поставленими, на загальну вартість 25122204,00 грн).

А тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення штрафу в сумі 1758554,28 грн.

Також позивачем було заявлено вимогу про стягнення пені, розрахованої в сумі 1426458,81 грн за період з 01.11.2023 по 30.04.2024.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з пп.7.3.2 Договору: за порушення строків виконання зобов`язання Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості товару з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, штрафні санкції за порушення строків виконання зобов`язання застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення (пеня), а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

За правилами ч.2 ст.12 Господарського кодексу України державний контракт - це договір, укладений державним замовником від імені держави з суб`єктом господарювання - виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов`язання сторін і регулюються їх господарські відносини.

Враховуючи, що Договір "про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України)" №286/3/23/383 від 29.09.2023 є державним контрактом в розумінні ГК України та Закону України "Про оборонні закупівлі" №808-IX від 17.07.2020, визначений у Договорі розмір пені відповідає положенням ч.2 ст.231 ГК України.

При цьому, згідно з п.5.9 Договору датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем товару у Посвідченні, що оформлене та підписане відповідно до Додатку 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речовою майна, то постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу II), що затверджений наказом Міністерства оборони України №375 від 19.07.2017 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.12.2017 за №1461/31329.

Додатком №1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №375 від 19.07.2017, визначено примірник контрольного зразка, який за своїм реквізитами відповідає наявним в матеріалах справи посвідченням №1125 від 31.10.2023, №1212 від 22.12.2023, №1222 від 26.12.2023 та №1229 від 28.12.2023.

Враховуючи, що наявним у справі посвідченням №1212 від 22.12.2023 підтверджується поставка 16664 пар чобіт за Договором - 22.12.2023, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність включення до періоду нарахування пені за Договором "21.12.2023".

При цьому, як правильно враховано судом першої інстанції, період нарахування пені за Договором (з 01.11.2023 по 30.04.2024) відповідає положенням ч.6 ст.232 ГК України, за якими: нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши в апеляційному провадженні правильність нарахування штрафних санкцій, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність заявленого позову в межах заявлених вимог щодо стягнення 1426458,81 грн пені.

Щодо заявлених позивачем до стягнення 6871500,00 грн - штрафу на підставі пп.7.3.8. Договору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп.7.3.8 Договору, у разі односторонньої відмови Постачальника від виконання своїх зобов`язань по Договору, Постачальник зобов`язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 20% від суми Договору.

Згідно з ст.213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

З огляду на висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №126/3476/16-ц: "Аналіз положень статті 213 ЦК України свідчить, що тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів змісту".

Як слідує зі змісту позовної заяви б/н від 02.09.2024 позивачем нараховано 6871500,00 грн - штрафу з посиланням на те, що "...товар у кількості 975 пар на суму 446647,50 грн не поставлений відповідачем до теперішнього часу." Водночас для розрахунку суми штрафу відповідно до пп.7.3.8 Договору, позивачем використано загальну ціну Договору в сумі 34357500,00 грн. Тобто позивач обставину недопоставки відповідачем товару за Договором (975 гумових чобіт) визначає як односторонню відмову відповідача від Договору.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється (ч.3 ст.615 ЦК України).

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч.3 ст.651 ЦК України).

З огляду на висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №756/420/17, від 07.06.2023 у справі №911/2385/21: "...Тлумачення статті 651 ЦК України з урахуванням принципу розумності свідчить, що: сторони в договорі як універсальному регуляторі можуть визначити момент з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору; у випадку якщо сторони не встановили момент з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору, то з урахуванням що такий односторонній правочин відноситься до таких, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, і таким моментом має бути момент одержання іншою стороною повідомлення про відмову від договору...".

Суд першої інстанції правильно відмітив, що умови Договору не визначають можливості та/або події, з настанням яких Договір вважатиметься таким, що розірваний внаслідок односторонньої відмови Постачальника від виконання своїх зобов`язань по Договору.

Докази надіслання відповідачем повідомлень позивачу про відмову від Договору матеріали справи №902/957/24 також не містять.

Натомість матеріали справи містять докази, які свідчать про намір відповідача виконати свої зобов`язання в частині поставки 975 пар гумових чобіт за Договором, а саме:

- лист Постачальника №2023/12/20-1 від 20.12.2023 (а.с.154), адресований позивачу, де Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд лайнс рітейл" висловлюється намір узгодити відхилення в конструкції 975 пар чобіт та їх подальшої поставки за Договором;

- лист позивача №370/6/4/5746 від 20.12.2023 (а.с.155), надісланий у відповідь на лист №2023/12/20-1 від 20.12.2023, в якому висловлено погодження у відхиленні конструкції 975 пар чобіт задля їх подальшої поставки за Договором.

З урахуванням наведених обставин колегія суддів погоджується, що позивачем не доведений факт односторонньої відмови постачальника від виконання своїх зобов`язань за договором, в зв`язку з чим до спірних правовідносин сторін не підлягають застосуванню положення пп.7.3.8 Договору.

Внаслідок зазначеного, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вимоги про стягнення 6871500,00 грн - штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звертався до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення заявленої до стягнення неустойки на 99%.

Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Конституційний Суд України у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013 звертає увагу, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (відповідна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №914/2202/18, від 12.09.2019 у справі №910/10427/18, від 11.09.2019 у справі №905/2149/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 27.09.2019 у справі №923/760/16).

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені та штрафу, суд першої інстанції взяв до уваги наступні обставини:

- прострочення поставки товару за Договором не було значним;

- відповідачем виконані зобов`язання за Договором щодо поставки товару на 98,7%, натомість станом на момент ухвалення цього рішення позивачем надані докази оплати лише приблизно 50% вартості поставленого товару;

- відповідачем на користь позивача сплачено 343575,00 грн в якості забезпечення виконання своїх зобов`язань за Договором, які позивачем на підставі п.12.4 Договору повернуто відповідачу не було (докази справи цього не містять);

- позивачем не здійснювалась попередня оплата за Договором, а тому несвоєчасна поставка відповідачем товару, який не був оплачений, жодним чином не вплинула на його майновий стан (такий висновок наведено також у постанові Верховного Суду від 26.07.2022 у справі №922/2567/21).

Враховуючи зазначені вище обставини, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для зменшення розміру пені та штрафу на 50%, та, в результаті, стягненню з відповідача пеню у розмірі 713229,41 грн та штраф у розмірі 879277,14 грн.

При цьому, місцевим господарським судом було враховано засади добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, а також правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

За змістом ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд лайнс рітейл": стягнення з відповідача на користь позивача 713229,41 грн - пені, 879277,14 грн - штрафу за прострочення поставки понад 30 днів та 47775,20 грн витрат зі сплати судового збору, та відмову у позові в частині стягнення 713229,40 грн - пені та 879277,14 - штрафу за прострочення поставки понад 30 днів та 6871500,00 грн - штрафу за односторонню відмову від виконання зобов`язань по договору.

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у справі покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Вінницької області від 14.02.2025 у справі №902/957/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 30.04.2025.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Коломис В.В.