Рішення від 30.04.2025 по справі 922/83/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року м. ХарківСправа № 922/83/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

за участю секретаря судового засідання Ломакіної О.В.; представників:

позивача - Хряк А.О.;

відповідача - Сільченко Т.І.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Лабсервіс" про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Приватного підприємства "DIQ" (61184, м. Харків, Леся Сердюка, 48/2, кв. 216) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Лабсервіс" (61002, м. Харків, вул. Костомарівська, 15/17) про стягнення коштів, розірвання договорів, повернення майна

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство " DIQ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Лабсервіс", в якому просить:

- розірвати Договір оренди обладнання №I3114ДО від 21.11.2019, укладений між Приватним підприємством "DIQ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Лабсервіс";

- розірвати Договір поставки №I3114ДР від 21.11.2019, укладений між Приватним підприємством "DIQ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Лабсервіс";

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Лабсервіс" повернути Приватному підприємству "DIQ" орендоване майно за Договором оренди обладнання №I3114ДО від 21.11.2019;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Лабсервіс" на користь Приватного підприємства "DIQ" неустойку за найм речі за час прострочення у розмірі 11'600 (одинадцять тисяч шістсот) євро;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Лабсервіс" на користь Приватного підприємства "DIQ" штраф за п. 4.1. Договору оренди обладнання №I3114ДО від 21.11.2019 за кожен місяць не повернутого в термін обладнання у розмірі 29'000 (двадцять дев`ять тисяч) євро;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Лабсервіс" на користь Приватного підприємства "DIQ" пеню за порушення п. 4.1. за Договором оренди обладнання №I3114ДО від 21.11.2019 у розмірі 1'173'832,41 грн;

- cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Лабсервіс" на користь Приватного підприємства "DIQ" 3% річних за порушення п. 4.1. за Договором оренди обладнання №I3114ДО від 21.11.2019 у розмірі 92'199,22 грн.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.04.2025 позовні вимоги задоволено частково та вирішено:

- розірвати Договір оренди обладнання №I3114ДО від 21.11.2019, укладений між Приватним підприємством "DIQ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Лабсервіс";

- розірвати Договір поставки №I3114ДР від 21.11.2019, укладений між Приватним підприємством "DIQ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Лабсервіс";

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Лабсервіс" повернути Приватному підприємству "DIQ" орендоване майно за Договором оренди обладнання №I3114ДО від 21.11.2019;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Лабсервіс" на користь Приватного підприємства "DIQ" судовий збір у сумі 7267,20 грн.

25.04.2025 до суду надійшла заява відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу та докази в підтвердження понесення таких витрат в розмірі 60'000 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд установив, що представником відповідача у відзиві було зазначено попередній розрахунок судових витрат у сумі 60'000 грн та зроблено заяву про те, що докази розміру судових витрат будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

Заява відповідача про стягнення судових витрат подано до суду 25.04.2025. Відтак, враховуючи приписи ч. 7 ст. 116 ГПК України, вказана заява подана до суду з дотриманням п`ятиденного строку з дня ухвалення рішення суду (23.04.2025).

За приписами ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Оскільки у рішенні Господарського суду Харківської області від 23.04.2025 у справі № 922/83/25 не було здійснено розподіл витрат на професійну правничу допомогу, які поніс відповідач, суд вважає за необхідне вирішити заяву представника відповідача.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.04.2025 призначено заяву відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу до розгляду в судовому засіданні на "30" квітня 2025 року на 14:30 год.

30.04.2025 позивач подав заперечення на заяву відповідача про стягнення судових витрат, в якій проти стягнення заявлених відповідачем судових витрат заперечував, посилаючись на їх необґрунтованість та неспівмірність. Також позивач зазначив, що відповідачем не надано доказів того, що АО "Роланд" уповноважило адвоката Тетяну Сільченко надавати правничу допомогу ТОВ "Альфа Лабсервіс" від імені АО "Роланд". Крім того, позивач вказав на відсутність детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.04.2025 підтримав свою заяву, просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 60'000 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 30.04.2025 проти стягнення заявлених відповідачем судових витрат заперечував.

При ухваленні додаткового рішення суд виходить з наступного.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Великою Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

В якості доказів розміру понесених витрат на оплату послуг адвоката відповідач надав суду копії:

- ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 24.02.2025 №АХ1241982;

- договору про надання правничої допомоги № 2025/02/03 від 17.02.2025;

- акта № 43 від 24.04.2025;

- рахунку на оплату № 32 від 24.04.2025.

Щодо порядку обчислення гонорару.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Суд установив, що відповідачем в межах цієї справи було отримано правову допомогу від Адвокатського об`єднання "Роланд" (далі - АО) на підставі договору про надання правничої допомоги № 2025/02/03 від 17.02.2025 (далі - Договір).

Відповідно до п.3.1. Договору винагорода АО становить 60'000 грн.

Згідно з пп. 3.2.1. п. 3.2. Договір винагороду у сумі 60'000 грн, клієнт сплачує протягом 60 календарних днів з моменту підписання сторонами акту наданих послуг після винесення Господарським судом Харківської області рішення у справі №922/83/25 на підставі рахунку Адвокатського об`єднання "Роланд".

Отже, Договором встановлено фіксований розмір гонорару адвоката.

24.04.2025 між відповідачем та АО було складено акт наданих послуг до Договору на суму 60'000 грн.

Згідно з актом №43 від 24.04.2025 за Договором №2025/02/03 від 17.02.2025 Адвокатське об`єднання надало наступні види правничої допомоги:

1) Підготовка і подання до Господарського суду Харківської області відзиву на позовну заяву у справі №922/83/25;

2) Підготовка і подання до Господарського суду Харківської області заперечень на відповідь на відзиву у справі №922/83/25;

3) Представництво інтересів клієнта у судових засідань у справі №922/83/25 у Господарському суді Харківської області: 26.02.2025, 19.03.2025, 02.04.2025, 23.04.2025.

Таким чином, суд вважає доведеним факт понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 60'000 грн.

Водночас, як вже було зазначено заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір співмірним та обґрунтованим.

Позивач заперечує проти стягнення гонорару в сумі 60'000 грн за Договором, оскільки вважає, що заявлені витрати не відповідають критерію їх реальності та співмірності їхнього розміру. Також позивач зазначив, що відповідачем не надано доказів того, що АО "Роланд" уповноважило адвоката Тетяну Сільченко надавати правничу допомогу ТОВ "Альфа Лабсервіс" від імені АО "Роланд". Крім того, позивач вказав на відсутність детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Суд частково погоджується з твердженнями позивача.

Суд враховує, що спірні правовідносини не є складними, практика щодо розгляду цієї категорії спорів є сталою, а тому підготовка до розгляду цієї справи у суді першої інстанцій не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи адвоката.

З урахуванням критеріїв, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що заявлена до стягнення відповідачем з позивача сума витрат на професійну правничу допомогу в сумі 60'000 грн при розгляді даної справи, не відповідає відповідним критеріям, оскільки не є співмірною зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою в суді, а їх відшкодування матиме надмірний характер.

Доводи позивача про відсутність детального опису виконаних АО послуг суд відхиляє, оскільки Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

У даному випадку перелік наданих послуг погоджено сторонами в акті наданих послуг, як то підготовка відзиву та інших процесуальних документів, а також представництво інтересів клієнта в суді. Водночас розмір гонорару АО встановлений сторонами в Договорі в фіксованому розмірі, отже є визначеним, а факт надання послуг підтверджується матеріалами справи.

Щодо тверджень позивача про відсутність доказів того, що АО "Роланд" уповноважило адвоката Тетяну Сільченко надавати правничу допомогу ТОВ "Альфа Лабсервіс" від імені АО "Роланд", суд зазначає, що в матеріалах справи міститься ордер на надання правничої (правової) допомоги від 24.02.2025 №АХ1241982, з якого вбачається, що цей ордер виданий АО "Роланд", а адвокатом, який надає правничу допомогу, визначено Тетяну Сільченко. Вказаний ордер містить підписи адвоката та керівника АО, а також печатку АО.

Таким чином, дослідивши надані відповідачем докази та заперечення позивача, беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог у справі №922/83/25, враховуючи рівень складності даної справи, об`єм вчинених представником відповідача дій, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, суд доходить висновку, що з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7'000 грн.

Керуючись ст. 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Лабсервіс" про ухвалення додаткового рішення у справі - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у справі № 922/83/25.

Стягнути з Приватного підприємства "DIQ" (61184, м. Харків, Леся Сердюка, 48/2, кв. 216; ідент. код 31340625) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Лабсервіс" (61002, м. Харків, вул. Костомарівська, 15/17; ідент. код 35944210) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту додаткового рішення до суду апеляційної інстанції.

Повний текст додаткового рішення складено 02.05.2025.

Суддя І.В. Трофімов