Постанова від 01.05.2025 по справі 712/13996/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2025 року

м. Черкаси

Справа № 712/13996/23Провадження № 22-ц/821/736/25Категорія: 310030000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Новікова О.М., Фетісової Т.Л.

за участю секретаря: Глущенко І.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: адвокат Пилипенко Ростислав Борисович

відповідач: ОСОБА_2 ,

представник відповідача: адвокат Білінкіна Тетяна Вікторівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_2 нарішення Соснівського районногосуду м.Черкаси від05грудня 2024 року (ухваленого під головуванням судді Борєйко О.М. в приміщенні Соснівського районногосуду м.Черкаси,повний текстрішення складено09грудня 2024року) у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Городищенський відділдержавної виконавчоїслужби уЧеркаському районіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ) про стягнення неустойки (пені) у зв`язку з несплатою аліментів, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

19 грудня 2023 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) у зв`язку з несплатою аліментів.

В обґрунтуваннясвоїх позовнихвимог зазначила,що10 січня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції був зареєстрований шлюб між позивачем та відповідачем, актовий запис № 12.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Соснівському району міста Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції 12 серпня 2015 року, сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 листопада 2022 року у справі № 712/2677/22 шлюб між сторонами розірвано; відновлено позивачу дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 »; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13 квітня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

17 травня 2023 року постановою головного державного виконавця Городищенського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) Фалько Т.С. відкрито виконавче провадження № ВП 71832117 з примусового виконання виконавчого листа № 712/2677/22, виданого 14 квітня 2023 року Соснівським районним судом м. Черкаси від 27 лютого 2023 року Соснівським районним судом м. Черкаси про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 всіх доходів, але, не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.04.2022.

Відповідачем зобов`язання зі сплати аліментів на користь позивача на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконуються не належним чином.

Позивачка вказує, шо з квітня 2022 року відповідач припинив надання матеріальної допомоги на утримання малолітнього сина, хоча має стабільний дохід, інші особи на утриманні відповідача відсутні.

Згідно наданого Городищенським відділом ДВС розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 30 листопада 2023 року, відповідачем аліменти не сплачувались; за період з квітня 2022 року по листопад 2023 року заборгованість останнього зі сплати аліментів на утримання сина становить 63380 гривень 45 копійок.

На підставі викладеного, позивачка просила постановити судове рішення, яким стягнути з відповідача на своюкористь неустойку(пеню)за простроченнясплати аліментівза виконавчимлистом Соснівськогорайонного м.Черкаси від14.04.2023№712/2677/22за періодз 30.04.2022по 18.12.2023в сумі63380,45грн,а такожвитрати напрофесійну правничудопомогу адвокатау сумі8000,00грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 грудня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасну сплату аліментів в розмірі 28999,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що протягом квітня 2022 року - квітня 2023 року, тобто протягом 12 місяців, відповідачем сплата аліментів на користь позивачки на утримання дитини не здійснювалась.

Згідно наданого державним виконавцем розрахунку, лише за період з квітня 2022 року по квітень 2023 року, тобто за період, протягом якого сплата аліментів відповідачем взагалі не здійснювалась, розмір пені за несвоєчасну сплату аліментів становить 58879 гривень 33 копійки, що перевищує 100% загального розміру заборгованості відповідача зі сплати аліментів 28999,00 гривень.

Враховуючи, що матеріали справи не містять і відповідачем та державним виконавцем суду не надано доказів погашення відповідачем заборгованості зі сплати аліментів на користь позивача на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 28999,00 гривень, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 пені за несвоєчасну сплату аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 28999,00 гривень, тобто в розмірі 100% заборгованості останнього зі сплати аліментів.

Відмовляючи у стягненні витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження надання позивачеві професійної правничої допомоги адвокатом у суді першої інстанції.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 13 березня 2025 року через засоби поштового зв`язку, ОСОБА_2 , вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неповному з`ясуванні та недоведенні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, просив скасувати рішення Соснівського районногосуду м.Черкаси від05грудня 2024року та ухвалити нове рішення про відмову в позові або змінити рішення.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга ОСОБА_2 , зокрема, мотивована тим, що суд першої інстанції помилково провів заочний розгляд справи, хоча відповідач не з`явився в судове засідання на підставі поважної причини і про це повідомив суд, що є грубим порушенням норм процесуального права.

Вказує, що з часу відкриття виконавчого провадження ( постанова від 17.05.2023) з травня 2023 року відповідач регулярно сплачував аліменти, що підтверджується розрахунком державного виконавця, однак останнім ніяких дій щодо обчислення розміру заборгованості зі сплати аліментів до 30.12.2023 не проводилося та не повідомлялося про розрахунок заборгованості відповідачу.

Станом на 16 січня 2024 року сума заборгованості відповідачем була повністю погашена, що підтверджується довідкою-розрахунком №1221 від 16.01.2024 і будь-яка заборгованість станом на цю дату відсутня.

Із позовною заявою про стягнення неустойки позивач звернулась до суду 19.12.2023 та посилалась на розрахунок заборгованості, встановлений уповноваженим органом примусового виконання станом на 30.11.2023. ОСОБА_2 вказує, що дізнавшись про наявну на розгляді у суді справу та наявну заборгованість, одразу відреагував і сплатив заборгованість, про що в матеріалах справи наявний лист від 16.01.2024, де просив припинити судове провадження у зв`язку із повним погашенням боргу ( а.с. 40).

Вважає, що з часу відкриття виконавчого провадження, з 17.05.2023 по 30.11.2023 жодних виконавчих дій щодо обчислення розміру заборгованості зі сплати аліментів не проводилося та не повідомлялося про розрахунок заборгованості сторонам виконавчого провадження та реквізити рахунку, куди необхідно сплатити борг.

Вказує, що відповідач з дня відкриття виконавчого провадження щомісячно сплачував аліменти, що свідчить про відсутність у нього умислу на ухилення від сплати грошових коштів по аліментах, відтак, на нього не може бути покладено відповідальність за прострочення їх сплати.

Також долучає до апеляційної скарги ряд доказів, які не були долучені до суду першої інстанції, але вони мають суттєве значення для вирішення справи; просить їх долучити до матеріалів справи, дослідити їх та надати їм оцінку.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив

Фактичні обставини справи

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 10 січня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції був зареєстрований шлюб між сторонами, актовий запис № 12.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Соснівському району міста Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції 12 серпня 2015 року, сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 листопада 2022 року у справі № 712/2677/22 шлюб між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 10 січня 2014 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 12 розірвано;

відновлено позивачу дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 »;

стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13 квітня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

17 травня 2023 року постановою головного державного виконавця Городищенського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фалько Т.С. відкрито виконавче провадження ВП №71832117 з примусового виконання виконавчого листа № 712/2677/22, виданого 14 квітня 2023 року Соснівським районним судом м. Черкаси про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 всіх доходів, але, не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.04.2022.

Згідно наданого Городищенським відділом ДВС розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 30 листопада 2023 року, відповідачем аліменти не сплачувались; за період з квітня 2022 року по листопад 2023 року заборгованість останнього зі сплати аліментів на утримання сина становить 63380 гривень 45 копійок.

Головним державним виконавцем Городищенського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Посунько А. надано довідку - розрахунок (в порядку п.4 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження») від 10 січня 2024 року за вих. № 1221, згідно якої відповідачу за період з 13.04.2022 року по 16.01.2024 р. нараховано 70088 гривень 95 копійок, сплачено останнім протягом травня 2023 року січня 2024 року 70088 гривень 95 копійок; станом на 16 січня 2024 року заборгованість по сплаті аліментів на користь позивача на утримання дитини у відповідача відсутня.

На виконання ухвали суду головним державним виконавцем Городищенського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Посунько А. надано довідку - розрахунок (в порядку п.4 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження»), згідно якої відповідачу нараховано за період з 13 квітня 2022 року по 27 листопада 2024 року 103631 гривню 45 копійок, сплачено за вказаний період 74632 гривні 45 копійок; станом на 27 листопада 2024 року заборгованість відповідача зі сплати аліментів становить 28999 гривень.

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам не в повній мірі, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання малолітньої дитини.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав

і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків

від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються

у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак, таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку, неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, його майнове покарання за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного

цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження

№ 61-16670 сво 19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разівиникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства.Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні.Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Також у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі № 461/7406/18 (провадження № 61-2128св20) та від 28 жовтня 2020 року в справі № 610/1213/17 (провадження № 61-212св18 міститься висновок, згідно з яким відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками».

Відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України.

При цьому, стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої ст. 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Водночас, обов`язок утримувати дитину не залежить від звернення до суду, адже відповідач був обізнаний про свій обов`язок щомісячно сплачувати аліменти на дитину, тому повинен був прийняти міри для своєчасного перерахування аліментів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно заочного рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 листопада 2022 року у справі № 712/2677/22 шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 розірвано; відновлено позивачу дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 » та стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13 квітня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

17 травня 2023 року постановою головного державного виконавця Городищенського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фалько Т.С. відкрито виконавче провадження ВП №71832117 з примусового виконання виконавчого листа № 712/2677/22, виданого 14 квітня 2023 року Соснівського районного суду м. Черкаси про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 всіх доходів, але, не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.04.2022.

При зверненні до суду із даним позовом, позивачем було надано довідку-розрахунок від 30.11.2023, складену головним державним виконавцем Городищенського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) А. Посунько, з якої вбачається, що заборгованість по аліментах за період з 13.04.2022 по 01.12.2023 складає 63380,45 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було надано довідку-розрахунок № 1221 від 16.01.2021, складену головним державним виконавцем Городищенського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) А. Посунько, згідно якої розрахунок заборгованості по аліментах проведено за період з 13.04.2022 по 16.01.2024 та вбачається, що нараховано заборгованість з 13.04.2022 по 16.01.2024 у розмірі 70088,95 грн, сплачено за вказаний період 70088,95 грн, заборгованість зі сплати аліментів станом на 16.01.2024 відсутня.

06.06.2024 стороною позивача подано до суду клопотання про долучення доказів, зокрема, довідку-розрахунок від 03.05.2024, складену головним державним виконавцем Городищенського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) А. Посунько, згідно якої вбачається, що розрахунок заборгованості по аліментах здійснено за період з 13.04.2022 по 01.05.2024 і за цей період було нараховано 80151,70 грн заборгованості, і за вказаний період сплачено 51151,80 грн, заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.05.2024 становить 28999,90 грн.

Крім того, на виконання ухвали суду головним державним виконавцем Городищенського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Посунько А. надано довідку - розрахунок (в порядку п.4 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження»), згідно якої відповідачу нараховано за період з 13 квітня 2022 року по 27 листопада 2024 року 103631 гривню 45 копійок, сплачено за вказаний період 74632 гривні 45 копійок; станом на 27 листопада 2024 року заборгованість відповідача зі сплати аліментів становить 28999,00 гривень.

Розрахунок, наданий на виконання ухвали суду, щодо заборгованості по аліментам здійснено без урахуванням сплачених відповідачем коштів у рахунок аліментів у розмірі 29000,00 грн, за період з 13.04.2022 по 27.11.2024.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив із того, що сторона позивача довела, та матеріалами справи підтверджено, що протягом квітня 2022 квітня 2023 року відповідачем сплата аліментів на користь позивача на утримання дитини не здійснювалась, також відповідачем не надано доказів погашення відповідачем заборгованості зі сплати аліментів на користь позивача на утримання дитини в розмірі 28999,00 грн в ході виконавчого провадження ВП №71832117 з примусового виконання виконавчого листа №712/267/22, виданого 14.04.2024, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що з часу відкриття виконавчого провадження ( постанова від 17.05.2023) з травня 2023 року він регулярно сплачував аліменти, що підтверджується розрахунком державного виконавця, однак останнім ніяких дій щодо обчислення розміру заборгованості зі сплати аліментів до 30.12.2023 не проводилося та не повідомлялося про розрахунок заборгованості відповідачу.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та матеріали справи, колегія суддів виходить із наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, згідно заочного рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 листопада 2022 року у справі № 712/2677/22, зокрема, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13 квітня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що в період з набрання законної сили рішення суду першої інстанції про стягнення аліментів (13.12.2022) до моменту звернення позивачки до виконавчої служби із заявою про прийняття до виконання виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження (17.05.2023) з примусового виконання виконавчого листа № 712/2677/22, виданого 14 квітня 2023 року Соснівським районним судом м. Черкаси про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 всіх доходів, але, не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.04.2022, відповідачу було відомо про рішення суду щодо стягнення аліментів з нього на користь позивача на утримання неповнолітнього сина.

З моментунабрання законної сили рішення суду про стягнення аліментів, позивачка не вчиняла дії щодо виконання рішення суду в позасудовому порядку, шляхом надання реквізитів рахунку для сплати аліментів, або інші заходи щодо виконання рішення суду.

Водночас, у матеріалах справи міститься квитанція від 04.03.2022, згідно якої вбачається, що ОСОБА_8 , яка є матір`ю відповідача, здійснила переказ коштів у розмірі 5000,00 грн, де отримувачем зазначено ОСОБА_4 , тобто неповнолітній син сторін у справі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що з дня набрання заочного рішення суду від 11 листопада 2022 року у справі № 712/2677/22 законної сили, за яким були присуджені аліменти, та до моменту пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання (17 травня 2023 року), у позивачки ОСОБА_1 були відсутні майнові претензії до відповідача ОСОБА_2 щодо сплати аліментів, тому заборгованість по сплаті аліментних платежів за період з 13 квітня 2022 року по 17 травня 2023 року включно виникла не з вини платника аліментів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 761/893/23.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для нарахування пені за прострочення сплати аліментних платежів за період з квітня 2022 року по травень 2023 року включно, оскільки у відповідача відсутня вина у виникненні заборгованості, а також відсутній умисел на ухилення від сплати заборгованості за аліментами. Тобто, відповідачем спростовано презумпцію вини платника аліментів за вказаний період.

Скаржником до апеляційної скарги долучено ряд доказів, які не були долучені до суду першої інстанції, при цьому, він вказує, що вони мають суттєве значення для вирішення справи та просить їх долучити до матеріалів справи, дослідити їх та надати їм оцінку.

Щодо долучених відповідачем доказів до апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною восьмою статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, єдиний винятковий випадок, коли є можливим прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи, у цьому випадку на відповідача.

У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційний скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тлумачення змісту пункту 6 частини другої статті 356, частин першої, другої та третьої статті 367 ЦПК України вказує на те, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі подання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи, що подані відповідачем до апеляційної інстанції докази (копія заяви, адресованої органу примусового виконання від 09.01.2024, копії квитанцій Приватбанку про перерахунок коштів зі сплати аліментів на картковий рахунок ОСОБА_9 , копію скарги від ОСОБА_1 про неправомірні дії державного виконавця від 23.04.2024) мають виключне значення для правильного вирішення справи, вважає за доцільне їх прийняти.

Судом апеляційної інстанції установлено, що з копій квитанцій Приватбанку вбачається про перерахування ОСОБА_8 , яка є матір`ю відповідача, грошових переказів за період з травня 2023 по січень 2024 року на загальну суму 29000,00 грн, де отримувачем зазначено ОСОБА_4 та призначення платежу вказано « аліменти від ОСОБА_2 »

Отже, з часу відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 712/2677/22, виданого 14 квітня 2023 року Соснівським районним судом м. Черкаси (17.05.2023), до моменту звернення позивача до суду із даним позовом ( грудень 2023 року) відповідачем через свою матір вчинялись дії щодо сплати аліментів на картку малолітнього сина, що свідчить про те, що у відповідача відсутній умисел на ухилення від сплати аліментів.

Чинним законодавством не обмежується вчинення дій іншими особами ( представниками або уповноваженими особами боржника) на виконання рішення суду зі сплати аліментів.

Згідно копії скарги від ОСОБА_1 про неправомірні дії державного виконавця від 23.04.2024, адресованої органу примусового виконання, вбачається, що ОСОБА_1 визнала факт перерахування матір`ю відповідача на рахунок малолітнього сина сторін, грошових коштів у розмірі 29000,00 грн, проте вважала, що кошти у розмірі 29000,00 грн не є аліментними платежами.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини (ч. 1 статті 179 Сімейного кодексу), а тому можуть бути перераховані як на картковий рахунок того з батьків, з ким проживає дитини, так і на картковий рахунок самої дитини.

Проте, має вікові обмеження щодо розпорядження цими коштами, так як особа, яка не досягла 14 років (вважається малолітньою особою) не може самостійно брати участь у розпорядженні аліментами, проте, батьки з ким проживають діти, можуть використовувати дані кошти на її утримання.

Отже, чинне законодавство України не забороняє перераховувати аліменти на картковий рахунок малолітньої дитини (при наявності такого з підключенням SMS-повідомлення про всі операції до одного з батьків з ким проживає дитина), проте обмежує самостійне розпорядження такими коштами.

У постанові Верховного Суду від 13.06.2024 у справі № 760/17498/22 КЦС/ВС зробив висновок, що закон не містить заборони щодо можливості сплати аліментів на рахунок дитини.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що при перерахуванні коштів на рахунок стягувача , а у даному випадку на картковий рахунок дитини, обов`язковою підставою для визнання їх аліментними платежами, у квитанціях має бути зазначено, що цей платіж є аліментами.

У даній справі, у квитанціях про перерахування коштів міститься призначення платежу: аліменти.

Перерахування коштів зі сплати аліментів матір`ю відповідача на картковий рахунок малолітньої дитини, не свідчить про невиконання відповідачем грошового зобов`язання за аліментними платежами, тобто відсутній умисел відповідача на ухилення від сплати аліментів.

Щодо визначення розміру пені за прострочення сплати аліментів за період з травня 2023 року по грудень 2023, колегія суддів зазначає наступне.

Визначаючи розмір неустойки (пені), суд першої інстанції виходив із того, що пеня становить 100 % заборгованості відповідача зі сплати аліментів на користь позивачки на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та згідно розрахунку державного виконавця, здійсненого на виконання ухвали суду, становить 28999,00 грн і підлягає до стягнення.

Колегія суддівне погоджуєтьсяіз данимвисновком суду,оскільки вматеріалах справиміститься 3різних розрахункизаборгованості аліментів іззазначенням різногоперіоду нарахування,зокрема,розрахунок начас зверненнядо судувід 30.11.2023здійснений за період з 13.04.2022 по 01.12.2023 і заборгованість складає 63 380,45 грн.

Згідно довідки-розрахунку № 1221 від 16.01.2021 за період з 13.04.2022 по 16.01.2024 та вбачається, що нараховано заборгованість з 13.04.2022 по 16.01.2024 у розмірі 70 088,95 грн, сплачено за вказаний період 70 088,95 грн, заборгованість зі сплати аліментів станом на 16.01.2024 відсутня.

Вказаний розрахунок здійснений головним державним виконавцем Городищенського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) А. Посунько з урахуванням сплати відповідачем заборгованості у розмірі 41088,95 грн та квитанцій про сплату аліментів на картковий рахунок малолітнього сина сторін ОСОБА_7 .

06.06.2024 стороною позивача подано до суду клопотання про долучення доказів, зокрема, довідку-розрахунок від 03.05.2024, згідно якої розрахунок заборгованості по аліментах здійснено за період з 13.04.2022 по 01.05.2024 і за цей період було нараховано 80 151,70 грн заборгованості, і за вказаний період сплачено 51 151,80 грн, заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.05.2024 становить 28 999,90 грн та постанову про арешт коштів боржника від 28.05.2024.

Також на виконання ухвали суду, головним державним виконавцем Городищенського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Посунько А. надано довідку - розрахунок (в порядку п.4 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження»), згідно якої відповідачу нараховано за період з 13 квітня 2022 року по 27 листопада 2024 року 103 631 гривню 45 копійок, сплачено за вказаний період 74 632 гривні 45 копійок; станом на 27 листопада 2024 року заборгованість відповідача зі сплати аліментів становить 28999,00 гривень.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Колегія суддів вважає, що з огляду на те, що розрахунок заборгованості по аліментах наданий суду на виконання ухвали суду, було здійснено без урахування добровільно сплачених відповідачем коштів на виконання рішення суду про стягнення аліментів за період з травня 2023 по грудень 2023 у розмірі 29000,00 грн, дані розрахунки не можна вважати належними.

Крім того, як зазначалося раніше, добровільна сплата аліментів, не свідчить про свідоме ухилення відповідача від виконання зобов`язання щодо сплати аліментів, тому відсутні підстави для накладення на нього санкції у вигляді пені.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що вина відповідача у простроченні сплати аліментів не встановлена, оскільки відповідач до відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про стягнення з нього на користь позивача аліментів на дитину не знав, а з часу відкриття провадження з примусового виконання рішення суду щодо стягнення аліментів, виконував рішення суду у зручний для нього спосіб, враховуючи перебування його за межами території України.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції помилково провів заочний розгляд справи, хоча відповідач не з`явився в судове засідання на підставі поважної причини і про це повідомив суд, що є грубим порушенням норм процесуального права, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки розгляд даної справи проведено в порядку загального провадження.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2024 року у справі № 759/19385/17 вказано, що «з резолютивної частини рішення вбачається, що судом було чітко роз`яснено лише загальний порядок оскарження рішення суду відповідно до статті 354 ЦПК України. Про можливість перегляду рішення як заочного в порядку, зазначеному в статтях 284-287 ЦПК України, не зазначалося. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що у даній справі за результатами вирішення спору судом не приймалося рішення про заочний розгляд справи, рішення суду постановлено в загальному порядку, що виключало правові підстави для прийняття до провадження поданої заяви про перегляд рішення судом, який його ухвалив».

Як вбачається із резолютивної частини оскаржуваного рішення суду, зазначено загальний порядок та строки подання апеляційної скарги на це судове рішення відповідно до статей 354, 355 ЦПК України.

Із наведеного слідує, що зазначене рішення за формою і змістом не є заочним, що свідчить також і про прийняття судом апеляційної інстанції апеляційної скарги без перегляду справи в суді першої інстанції як заочного.

Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на порушення судом норм процесуального права, так як відповідач не з`явився в судове засідання на підставі поважної причини і про це повідомив суд, колегія суддів зазначає наступне.

Підставою для скасування оскаржуваного рішення суду у відповідності до вимог п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України є розгляд справи судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Матеріали справи свідчать про належне повідомлення відповідача та його представника про розгляд справи та стороною відповідача не обґрунтовано свою апеляційну скаргу такою підставою.

Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Отже, розгляд справи за відсутності представника відповідача при наявності клопотання про відкладення розгляду справи, не є обов`язковою підставою для скасування рішення суду.

Рішення суду першої інстанції в частині витрат на правничу допомогу в апеляційному порядку не оскаржується, тому в цій частині рішення суду не переглядається.

Враховуючи встановлені у даній справі обставини, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а тому є помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 п.п.1,3,4 ч.2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргуОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 грудня 2024 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенняпозову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа:Городищенський відділдержавної виконавчоїслужби уЧеркаському районіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ)про стягненнянеустойки (пені)у зв`язкуз несплатоюаліментів відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Т.Л. Фетісова

О.М. Новіков