Ухвала від 02.05.2025 по справі 280/11490/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ВСТАНОВЛЕННЯ СУДОВОГО КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВОГО РІШЕННЯ

02 травня 2025 рокуСправа № 280/11490/24 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши заяву представника позивача про встановлення судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.12.2024 по справі №280/11490/24 задоволено заяву про забезпечення позову, заборонено командиру та уповноваженим посадовим особам Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України вчиняти дії щодо переміщення (направлення) ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) для проходження військової служби до інших місць служби (до іншої військової частини, іншого військового підрозділу або іншого навчального центру) до набрання законної сили судовим рішенням по адміністративній справі №280/11490/24.

30.04.2025 від представника позивача до суду надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням ухвали Запорізького окружного адміністративного суду про забезпечення позову від 19.12.2024 по справі №280/11490/24, в якій заявник просить суд:

встановити судовий контроль за виконанням ухвали суду від 19.12.2024 року у справі №280/11490/24;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України надати звіт про виконання судового рішення;

накласти на керівника суб`єкта владних повноважень - військової частини НОМЕР_1 НГУ, відповідального за виконання рішення, штраф відповідно до чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи та розглянувши заяву представника позивача про встановлення судового контролю, дійшов висновку, що така заява не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 звертає увагу, що норма статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у Кодексу адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувана шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України.

Таким чином, метою застосування до суб`єкта владних повноважень судового контролю за виконанням судового рішення є дисциплінування боржників з метою своєчасного, якісного та належного виконання рішення суду, що набрало законної сили.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи.

Так, звертаючись до суду з заявою про встановлення судового контролю представник позивача вказує на те, що ВЧ НОМЕР_1 НГУ не виконуються вимоги ухвали про забезпечення позову, оскільки наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ №24 о/с від 18.04.2025 позивача переміщено з посади помічника гранатометника 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти (з оборони важливого державного об`єкту №93) до 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти (на об`єкті №95) - в інше місце розташування.

Суд зазначає, що призначення позивача в межах ВЧ НОМЕР_1 НГУ на посаду старшого стрільця 3-го відділення 1-го стрілецького взводу 1-ої стрілецької роти (з охорони та оборони важливого державного об`єкта №95) у порядку просування по службі жодним чином не суперечить вимогам ухвали Запорізького окружного адміністративного суду про забезпечення позову від 19.12.2024.

Суд звертає увагу на те, що зазначеною ухвалою суду було заборонено переводити позивача до інших місць служби (до іншої військової частини, іншого військового підрозділу або іншого навчального центру).

В свою чергу, призначення позивача на іншу посаду в межах ВЧ НОМЕР_1 НГУ не може вважатися переведенням позивача до інших місць служби, як і не може свідчити про невиконання ВЧ НОМЕР_1 НГУ вимог ухвали суду про забезпечення позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про встановлення судового контролю та відсутність підстав для її задоволення.

Враховуючи наведене, керуючись ст.382 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням ухвали Запорізького окружного адміністративного суду про забезпечення позову від 19.12.2024 по справі №280/11490/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова