Справа № 2-а-608/11
№ провадження 2-а/495/9/2025
р і ш е н н я
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
01 травня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,
за участю секретаря Дарій О.М.,
справа № 2-а-608/11
особисто позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород-Дністровському Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -
представника Військової частини НОМЕР_1 Євчук І.В.
прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону Кришталевич В.М.
ВСТАНОВИВ:
22 березня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо нарахувань не у повному обсязі у період 1 квітня 2006 року по 15 грудня 2010 року грошового забезпечення без врахування діючих на той час окремих нормативно-правових актів; просив зобов`язати відповідача, з урахування надбавки за слідчу роботу, донарахувати надбавки до грошового забезпечення, нарахувати у грудні 2008 року винагороду у розмірі 1,5 посадового окладу і окладу за військовим званням при досягненні у листопаді 2008 року строку безперервної календарної військової служби понад 20 років; нарахувати з 01 січня 2008 року по 15 грудня 2010 року різницю між грошовим забезпеченням (без премії), визначеною за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність, та розміром заробітної плати, встановленими за новими умовами оплати праці згідно п. 9 Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 № 268; доплатити у повному обсязі грошове забезпечення у період з 01 квітня 2006 року по 15 грудня 2010 року, виходячи з різниці між отриманим фактичним грошовим забезпеченням та належним грошовим забезпеченням; негайно виконати постанову суду.
З урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
1)визнати протиправною бездіяльність відповідача військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та не виплати йому грошового забезпечення за період з 01 травня 2007 року по 15 грудня 2010 року 10% надбавку до посадового окладу відповідно до додатку № 40 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 № 268 та за період з 01 січня 2008 року по 15 грудня 2010 року різницю між заробітною платою (без премії), грошовим забезпеченням (без премії), визначеною за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність (Укази Президента України від 23.02.2002 № 173/2002, від. 05.03.2003 № 389/2003) та розміром заробітної плати, встановленими за новими умовами оплати праці, яка суттєво зменшена;
2)зобов`язати військову частину НОМЕР_1 до отриманої за період служби заробітної плати (грошового забезпечення) (у тому числі до матеріальної допомоги на оздоровлення за 2007-2010 роки та допомоги для поліпшення соціально-побутових умов за 2007-2010 роки, одноразових й щомісячних винагород (у тому числі на день свят) донарахувати та виплатити за період з 01 травня 2007 року по 15 грудня 2010 року 10% надбавку до посадового окладу відповідно до додатку № 40 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 № 268;
3)зобов`язати військову частину НОМЕР_1 донарахувати та виплатити за період з 01 січня 2008 року по 15 грудня 2010 року різницю між заробітною платою (без премії), грошовим забезпеченням (без премії), визначеною за умовами оплати праці, згідно з нормативно правовими актами, що втратили чинність (Укази Президента України від 23.02.2002 № 173/2002, від. 05.03.2003 № 389/2003) та розміром заробітної плати (у тому числі до матеріальної допомоги на оздоровлення за 2008-2010 роки та допомоги для поліпшення соціально-побутових умов за 2008-2010 роки, одноразових і щомісячних винагород (у тому числі на день свят), встановленими за новими умовами оплати праці, яка суттєво була зменшена;
4)зобов`язати військову частину НОМЕР_1 надати до Пенсійного Фонду України у Білгород-Дністровському районі оновлену довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), до якої включити за 24 місяці перед зверненням до пенсії всі види оплати праці, на які нараховані страхові внески (урахуванням надбавки та різниці згідно пунктів 3-4 позовних вимог), та донарахувати та виплатити грошову допомогу без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за 16 повних років роботи (з відрахуванням раніше виплаченої суми грошової допомоги).
5)зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити вказані нарахування та виплату грошового забезпечення шляхом складання відомостей на виплату грошового забезпечення;
6)зобов`язати військову частину НОМЕР_1 сплатити страхові внески до органів Пенсійного Фонду України.
Стислий виклад позицій сторін
В обґрунтування уточнених позовних вимог (10.02.2015) позивач зазначає, що проходив військову службу в органах військової прокуратури Генеральної прокуратури України з 04грудня 2000рокупо 15 грудня 2010 року на посаді військового прокурора Болградського гарнізону Південного регіону України. Наказом Міністра України від 26.11.2010 №1363 був звільнений у запас на підставі п. 67 «б» Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 07.11.2001 № 1053/2001, за станом здоров`я.
З 01 січня 2008 року по 15 грудня 2010 року заробітна плата як військового прокурора гарнізону, складалась з посадового окладу, окладу за військове звання, надбавок за вислугу років, за роботу з таємними документами та за високі досягнення у праці, інших доплат та підвищень, і зменшилась на суму надбавок у зв`язку з втратою чинності указів Президента України від 23.02.2002 №173/2002 та від 05.03.2003 № 389/2003.
Вважає, що має право на донарахування та виплату з урахуванням нових розмірів посадових окладів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006, зі збереженням раніше виплачуваних видів грошового забезпечення різниці грошового забезпечення між грошовим забезпеченням, визначеним за умовами оплати праці згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність та розміром грошового забезпечення, встановленого за новими умовами оплати праці, визначеного постановою Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006.
Але військова частина НОМЕР_1 з 01.01.2008 відмовляє у донарахуванні та виплаті надбавки та різниці.
Крім того, звертає увагу, що обсяг його прав, в частині отримання надбавок, різниці не може бути звуженим, так само як і самою постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 прямо передбачене його право на нарахування та виплату надбавки 10 % до посадового окладу та різниці у зв`язку зі зменшенням розміру грошового забезпечення.
Військова частина НОМЕР_1 , не погодившись з позовними вимогами, звернула увагу суду на наступне. З 01 травня 2006 року відповідно до листа ФЕУ Ордена Червоного прапора № 24/1/377 від 07.05.2006, військовослужбовці та працівники військової прокуратури Болградського гарнізону перебували на фінансовому забезпеченні у військовій частині, що передбачало отримання заробітної плати та грошового забезпечення працівникам військової прокуратури у касі військової частини НОМЕР_1 , яка нараховувалася на підставі відповідних наказів прокуратури Південного регіону, які надходили до військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно п. 6 Постанови преміювання керівників, зокрема органів прокуратури, їх заступників, встановлення їм надбавок, надання матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірі, установлених цією постановою, у межах затверджених видатків на оплату праці. Рішення про зазначені виплати приймається органом вищого рівня.
Зі змісту відзиву військової частини НОМЕР_1 вбачається, що формальне покладення ОСОБА_1 , під час перебування на посаді військового прокурора Болградського гарнізону, на себе обов`язків щодо нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів є лише підставою для розгляду керівником органу (в даному випадку військовим прокурором Південного регіону України), відповідно до п. 2 Постанови КМУ № 268, питання щодо встановлення 10% надбавки виключно у випадку фактичного здійснення особою нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та інших. Тобто юридичні наслідки щодо права особи на отримання 10% надбавки виникають лише при фактичному здійсненні такою особою нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Оскільки гауптвахта існувала у Болградському гарнізоні лише до 2007 року, а кімнат тимчасового затримання у військових частинах та установах Болградського гарнізону не було, ОСОБА_1 фактично не міг здійснювати та не здійснював вказаний нагляд.
Накази щодо встановлення позивачу 10% надбавки до посадового окладу не могли видаватися та не видавалися.
Щодо вимоги про нарахування позивачу за період з 01 січня 2008 року по 15 грудня 2010 різниці між заробітною платою зазначає, що після 01 квітня 2006 року надбавки не могли входити до складу грошового забезпечення позивача.
Водночас, позивач стверджував, що позиція відповідача за якої за відсутності гауптвахти позивач практично не міг здійснювати даний нагляд є надуманими та бездоказовими, оскільки крім гауптвахти позивач постійно здійснював нагляд щодо військовослужбовців, засуджених до таких мір покарання як штраф, службове обмеження, позбавлення волі на умовний строк.
Білгород-Дністровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області надало до суду письмові пояснення, відповідно до яких позовні вимоги щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_1 надати до Пенсійного Фонду України у Білгород-Дністровському районі оновлену довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) ОСОБА_1 , до якої включити за 24 місяці перед зверненням до пенсії всі види оплати праці, на які нараховані страхові внески (з урахуванням надбавки та різниці згідно пунктів 3-4 позовних вимог) безпідставними та передчасними.
Задоволення судом даних позовних вимог призведе в подальшому до здійснення управлінням перерахунку пенсії позивачу за відсутності права на таких перерахунок, без нарахування та сплати відповідних страхових внесків, що суперечить чинному пенсійному законодавству.
Управління вважає, що у разі задоволення позовних вимог, видача військовою частиною оновлених довідок про розмір та складові грошового забезпечення ОСОБА_1 можлива лише після фактичного виконання рішення суду в цій частині, тобто після нарахування та виплати в повному обсязі донарахованих сум грошового забезпечення, а також після фактичного нарахування та сплати страхових внесків до органів Пенсійного фонду України.
Міністерство оборони України також неодноразово звертало увагу, що порівнюючи виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 , до набрання законної сили Постанови КМУ № 268, з грошовим забезпеченням із введенням нових умов виплати грошового забезпечення загальна сума щомісячного грошового забезпечення не зменшилась, а навпаки збільшилась. Звернень з боку позивача під час його перебування на посаді військового прокурора гарнізону до військового прокурора Південного регіону України щодо не встановлення 10 % надбавки до посадового окладу (за фактичне здійснення позивачем нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та інших) відповідно до п. 2 Постанови КМУ № 268 не було. Отже, вважає позовні вимоги безпідставними та незаконними.
Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону надала до суду відзив на позовну заяву зі змісту якого встановлено, що вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Зокрема зазначає, що ОСОБА_1 на підставі наказу військового прокурора Південного регіону України встановлено посадовий оклад, після чого наказ для розрахунку та подальшої виплати щомісячного грошового забезпечення направлено до фінансової частини Військової частини НОМЕР_1 .
Посадовий оклад на 10 відсотків вище від посадового окладу відповідних категорій працівників прокуратури встановлюється працівникам прокуратури, які здійснюють нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Водночас, гауптвахта у Болградському гарнізоні функціонувала лише до 2007 року, а кімнат тимчасового затримання у військових формуваннях та установах Болградського гарнізону піднаглядних військовій прокуратурі взагалі не було.
Крім того, безпосереднє здійснення наглядових заходів за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян, постійно покладалось на помічників військового прокурора, тоді як ОСОБА_1 провадилась лише організація роботи.
Зазначає також, що доказів зменшення та відомостей щодо розміру грошового забезпечення до вступу в дію положень Постанови № 268 позивачем взагалі не надано. Виплата окремих видів (елементів) грошового забезпечення, про що наполягає позивач за вказаною постановою взагалі не передбачена.
Виплати, встановлені Указами № 173/2002 і № 389/2003, стосувалися лише військовослужбовців ЗСУ, і після 01.04.2006 щодо працівників військових прокуратур не застосовуються. Тобто, після 01.04.2006 зазначені надбавки не могли входити до складу грошового забезпечення позивача.
Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі
24 березня 2011 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, суддя Боярський О.О., відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
20 червня 2011 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, суддя Боярський О.О., до справи залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Військову прокуратуру Південного регіону України.
07 липня 2011 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, суддя Боярський О.О., роз`єднано позовні вимоги.
10 серпня 2011 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, суддя Боярський О.О., зупинено провадження у справі.
01 лютого 2012 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, суддя Боярський О.О., у справі поновлено провадження.
15 лютого 2012 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, суддя Боярський О.О., ухвалено постанову по справі.
12 липня 2012 року Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову, якою змінив постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.
04 грудня 2014 року Вищий адміністративний суд ухвалив направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
14 січня 2015 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області справа прийнята до провадження судді Гайда-Герасименко О.Д.
10 лютого 2015 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, суддя Гайда-Герасименко О.Д., поновлено строк звернення до суду.
04 березня 2015 року постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, суддя Гайда-Герасименко О.Д., позов задоволено частково.
27 травня 2015 року ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду по справі витребувано докази у військової прокуратури Південного регіону України.
08 липня 2015 року ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 березня 2015 року частково скасовано, провадження по справі закрито.
10 травня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
27 липня 2016 року Одеським апеляційним адміністративним судом постановлено ухвалу, якою постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області залишено без змін.
05 жовтня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Згідно розпорядження від 22.11.2017 № 664 щодо призначення автоматичного розподілу справи, справа надійшла до провадження судді Прийомової О.Ю.
24 листопада 2017 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області справа прийнята до провадження судді Прийомової О.Ю.
13 березня 2018 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Міністерство оборони України.
10 травня 2018 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області зупинено провадження у справі.
11 лютого 2019 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області провадження у справі поновлено.
22 вересня 2021 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області до справи залучено співвідповідача Військову прокуратуру Південного регіону України.
18 січня 2022 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області залучено Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону як правонаступника.
21 липня 2022 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у справі закрито підготовче провадження.
04 липня 2023 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі призначено судово-бухгалтерську експертизу; провадження по справі зупинено на час проведення експертизи.
25 березня 2024 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області поновлено провадження у справі та постановлено ухвалу про витребування доказів.
12 квітня 2024 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області провадження у справі зупинено.
15 листопада 2024 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області поновлено провадження у справі.
Фактичні обставини, встановлені судом
Вислухавши позивача, представників відповідачів, представника третьої особи, допитавши в якості свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши всі докази по справі, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 працював на прокурорсько-слідчих посадах в органах військової прокуратури, а саме: з 01 серпня 1994 року по 04 грудня 1995 року слідчим військової прокуратури Одеського гарнізону, з 04 грудня 1995 року по 20 травня 1996 року старшим слідчим військової прокуратури Одеського гарнізону, з 20 травня 1996 року по 24 квітня 1997 року помічником військового прокурора Одеського гарнізону, з 24 квітня 1997 року по 07 жовтня 1998 року старшим помічником військового прокурора Одеського гарнізону, з 07 жовтня 1998 року по 13 вересня 2000 року заступником (старшим помічником) військового прокурора Одеського гарнізону начальником слідчої частини, з 29 листопада 2000 року по 15 грудня 2010 року військовим прокурором Болградського гарнізону. /том 1, а.с. 9-11/
Відповідно наказу військового прокурора Болградського гарнізону від 09 січня 2007 року № 1 за ОСОБА_1 залишалась, зокрема організація роботи по виконанню галузевих наказів Генерального прокурора України на прокурорсько-слідчій дільниці військової прокуратури Болградського гарнізону в Білгород-Дністровському гарнізоні; у здійсненні нагляду за додержанням законів при виконані судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян. /том 1, а.с. 33/
Відповідно наказів військового прокурора від 02 лютого 2006 року № 6, 11 червня 2007 року № 27, від 01 листопада 2007 року № 53, від 01 серпня 2008 року № 138, від 01 березня 2010 року № 30 за ОСОБА_1 залишалась організація роботи щодо здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян (у т.ч. контроль цієї діяльності). /том 1, а.с. 40-56, 89/
Крім того, ОСОБА_1 надано копію відповіді Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за дотриманням законів у воєнній сфері, радника юстиції ОСОБА_5 , згідно якої відповідно до облікових даних з 01 травня 2007 року по 15 грудня 2010 року ОСОБА_1 здійснювався нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при здійсненні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Під час здійснення нагляду винесено 10 документів реагування. /том 2, а.с. 34-36/
15 лютого 2012 року постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Військова прокуратура Південного регіону України задоволено частково:
1)визнано право ОСОБА_1 на отримання з 01 травня 2007 року по 15 грудня 2010 року 10% надбавки до посадового окладу відповідно до додатку № 40 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 №268;
2)зобов`язано військову частину НОМЕР_1 донарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідну надбавку з 01 травня 2007 року по 15 грудня 2010 року 10% надбавки до посадового окладу відповідно до додатку № 40 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 №268;
3)зобов`язано військову частину НОМЕР_1 з урахування надбавки за слідчу роботу відповідно до рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 серпня 2011 року за справою 2а-2567/11, 10% надбавки до посадового окладу відповідно до додатку № 40 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 № 268, надбавки до грошового забезпечення згідно Указу Президента України від 05.03.2003 року № 389/2003 „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України" та Указу Президента України від 23.02.2002 року № 173/2002 „Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" відповідно до рішення Одеського апеляційного адміністративного суду за справою 2а-1216/11, донарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01 січня 2008 року по 15 грудня 2010 року різницю між грошовим забезпечення (без премії), визначеною за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність (у зв`язку із втратою чинності Указів Президента України від 5 травня 2003 року № 389 та від 23 лютого 2002 року № 173), та розміром грошовим забезпеченням, встановленим за новими умовами оплати праці згідно п.9 постанови Кабінету Міністрів України № 268 від 09 березня 2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», (включаючи щорічні суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та суми допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки);
4)зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму вихідної допомоги при звільненні з органів прокуратури з розрахунку 16 окладів грошового забезпечення, виходячи з розміру нового грошового забезпечення на момент звільнення, з урахуванням всіх надбавок, доплат, виплат, винагород та премії (з відрахуванням раніше виплаченої суми вихідної допомоги); зобов`язати військову частину НОМЕР_2 негайно виконати постанову суду.14 січня2015 року. /том 1, а.с. 213-217/
Не погодившись з вищезазначеною постановою, військова частина НОМЕР_1 оскаржила її в апеляційному порядку.
Відповідно постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2012 року апеляційна скарга задоволена частково, постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.02.2012 змінено, абзац 4 резолютивної частини викладено у наступній редакції: зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.01.2008 року по 15.12.2010 року різницю між грошовим забезпеченням (без премії), визначеним за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність та розміром грошового забезпечення, встановленим за новими умовами оплати праці згідно п.9постанови Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006 року(включаючи щорічні суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та суми допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки), з урахуванням 10% надбавки до посадового окладу відповідно до додатку №40постанови КМ України №268 від 09.03.2006 рокута постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011 року за справою 2а-1216/10/1505. /том.1, а.с. 263-265/
Надалі, 06 серпня 2012 року перший заступник військового прокурора Південного регіону України звернувся з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного адміністративного суд від 12.07.2012 у справі № 2-а-608/11/1505 до Вищого адміністративного суду України.
Крім того, військовою частиною НОМЕР_1 також було направлено касаційну скаргу на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 лютого 2012 року по справі № 2-а-608/11/1505 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суд від 12.07.2012 у справі № 2-а-608/11/1505.
За результатами розгляду касаційний скарг, 04 грудня 2014 року Вищий адміністративний суд України ухвалив скасувати вищенаведені постанови першої та апеляційної інстанцій, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд. /том 2, а.с. 64/
04 березня 2015 року постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області позов задоволено частково:
1)зобов`язано військову частину НОМЕР_1 до отриманої позивачем за період служби заробітної плати (грошового забезпечення) (у тому числі до матеріальної допомоги на оздоровлення за 2007 - 2010 роки та допомоги для поліпшення соціально-побутових умов за 2007 - 2010 роки, одноразових й щомісячних винагород (у тому числі на день свят) донарахувати та виплатити мені за період з 01 травня 2007 року по 15 грудня 2010 року 10% надбавку до посадового окладу відповідно до додатку №40 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09 березня 2006 року №268;
2)зобов`язано військову частину НОМЕР_1 донарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2008 року по 15 грудня 2010 рокурізницюміж заробітною платою (без премії), грошовим забезпеченням (без премії), визначеною за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність (Укази Президента України від 23 лютого 2002 року №173/2002, від 05 травня 2003 року №389/2003 - постанова Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 листопада 2013 року) та розміром заробітної плати (у тому числі до матеріальної допомоги на оздоровлення за 2008 - 2010 роки та допомоги для поліпшення соціально-побутових умов за 2008 -2010 роки, одноразових й щомісячних винагород (у тому числі на день свят), встановленим за новими умовами оплати праці, яка суттєва була зменшена;
3)зобов`язано військову частину НОМЕР_1 надати до Пенсійного Фонду України у Білгород-Дністровському районі оновлену довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) ОСОБА_1 , до якої включити за 24 місяця перед зверненням до пенсії всі види оплати праці, на які нараховані страхові внески (урахуванням надбавки та різниці згідно пунктів 3-4 позовних вимог), та до нарахувати та виплатити грошову допомогу без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за 16 повних років роботи (з відрахуванням раніше виплаченої суми грошової допомоги);
4)зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити вказані нарахування та виплату грошового забезпечення шляхом складання відомостей на виплату грошового забезпечення;
5)зобов`язано військову частину НОМЕР_1 сплатити страхові внески до органів Пенсійного Фонду України./том 2, а.с. 136/
Не погодившись із зазначеним рішенням військова частина НОМЕР_1 та перший заступник військового прокурора Південного регіону України звернулись з апеляційними скаргами до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Так, до апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 долучено, зокрема лист щодо грошового забезпечення офіцерського складу та заробітної плати інших працівників військових прокуратур від 03 травня 2006 року №11/1/1-18-654, зі змісту якого вбачається, що не передбачено виплати військовослужбовцям, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах таких щомісячних додаткових видів грошового забезпечення: 100% надбавки (Указ Президента України від 23.02.2002 № 173), надбавки за безперервну військову службу (Указ Президента України від 05.03.2003 № 389). Крім того, не передбачену виплату інших складових грошового забезпечення, встановлених для військовослужбовців, крім окладу за військові звання, надбавки за вислугу років. Перерахунок грошового забезпечення з урахуванням тільки нових розмірів посадових окладів та за збереженням раніше виплачуваних видів грошового забезпечення (крім окладу за військове звання, набавки за вислугу років), які з 01 квітня 2006 року не застосовуються щодо осіб офіцерського складу військових прокуратур, не допускається. /том 2, а.с. 146/
Також додано докази того, що з 01 травня 2006 року військова прокуратура Болградського гарнізону перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 . /том. 2, а.с. 147/
Крім того, до суду надано наказ Генеральної прокуратури України від 22 червня 2007 року № 524, яким наказано внести зміни, зокрема до штатів військових прокуратур регіонів. Так, посадовий оклад військового прокурора гарнізону встановлено у сумі 1600 грн. /том 2, а.с. 229/
Разом з тим, ОСОБА_1 звернувся до Одеського апеляційного адміністративного суду з заявою про відмову від позову.
Відтак,Одеським апеляційнимадміністративним судом08липня 2015року ухваленопостанову Білгород-Дністровськогоміськрайонного судуОдеської областівід 04березня 2015року усправі №2-а-608/11 вчастині позовнихвимог прозобов`язання виконатирішення Білгород-Дністровськогоміськрайонного судуОдеської областівід 19листопада 2013року скасувати,провадження усправі закритина підставіп.4ч.1ст.157КАСУ. /том 2, а.с. 249/
10 травня 2016 року Вищим адміністративним судом України ухвалу Одеського апеляційного суду від 08 липня 2015 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції./том 3, а.с. 100/
Під час повторного розгляду справи Одеським апеляційним адміністративним судом 21.06.2016 ОСОБА_1 до апеляційного суду подано заяву про наполягання на своїх позовних вимогах у справі 2-а-608/11.
27 липня 2016 року ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області залишено без змін. /том 3, а.с. 155/
Натомість, 08.08.2016 військова частина НОМЕР_1 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року та постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 березня 2015 року.
Зазначала, що військова частина не наділена повноваженнями самостійно провадити нарахування працівникам військової прокуратури, а також те, що під час першого розгляду даної справи позов ОСОБА_1 задоволено та стягнуто на його користь кошти в сумі 133363,28 грн (нарахована, але не виплачена заробітна плата за 2008-2010 роки) згідно із судовим наказом від 25 січня 2013 року. /том 3, а.с. 186/
Крім того, касаційна скарга на вищезазначені постанови до суду також була надана Білгород-Дністровським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Одеської області, оскільки судові рішення стосуються прав, інтересів та обов`язків останнього. Звертає увагу, що після прийняття Постанови КМУ № 268 розмір грошового забезпечення позивача не зменшився, а навпаки збільшився, тому законних підстав для виплати різниці недоотриманого грошового забезпечення немає./том 4, а.с. 4/
Так, за результатами розгляду касаційних скарг військової частини НОМЕР_1 і Білгород-Дністровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, 05 жовтня 2017 року Вищий адміністративний суд України ухвалив касаційну скаргу військової частини задовольнити частково, касаційну скаргу Білгород-Дністровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області - задовольнити. Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 березня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Зауважено, що суди не перевірили, чи мав право позивач самостійно приймати відповідне рішення та встановлювати собі надбавку, передбачену постановою КМУ № 268, враховуючи, що військовим прокурором Південного регіону як органом вищого рівня таких рішень щодо нього не приймалось.
Суди не встановили розмір грошового забезпечення позивача за умовами оплати праці згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність, та його розміром за новими умовами оплати праці, і не перевірили, чи зменшився у такому випадку розмір грошового забезпечення позивача у зв`язку з прийняттям постанови КМУ № 268.
Крім того, зобов`язавши в/ч НОМЕР_1 донарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу при звільненні за 16 років роботи без сплати податку, суди не навели жодних мотивів, з яких виходили, з посиланням на норму закону, що регулює спірні правовідносини. /том 4, а.с. 171-178/
Військовою прокуратурою Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України до заперечень від 03.03.2018 № 503 вих. 18 додано копії позовних заяв, у яких ОСОБА_1 використовуючи вказане рішення, як встановлений юридичний факт, посилаючись на нього та юридичні наслідки, що виникли у зв`язку із його виконанням відповідачем військовою частиною НОМЕР_1 звернувся до суду з рядом інших позовів.
Так, з наданих матеріалів судом встановлено, що за результатами розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області (справа № 495/364/14-ц) до відповідача військової частини НОМЕР_1 про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у сумі 516747,10 грн, з військової частини НОМЕР_1 у примусовому порядку стягнуто на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 516747, 10 грн. /том 5, а.с. 70-79/
Згідно повідомлень про безспірне списання коштів з рахунків боржника на виконання виконавчого листа Білгород-Дністровського міськрайонного суду в Одеській області по справі № 495/364/17 від 10.05.2017, 19 травня 2017 року проведено примусове списання коштів з рахунку № НОМЕР_3 в сумі 14665,05 грн, 20 червня 2017 року проведено примусове списання коштів з рахунку № НОМЕР_3 в сумі 263720,88 грн, 29 червня 2017 року проведено примусове списання коштів з рахунку № НОМЕР_3 в сумі 238361,17 грн. /том 5, а.с. 80-82/
Також, з посиланням на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.03.2015 ОСОБА_6 звертався до суду і з інших підстав, зокрема:
Згідно копії позовної заяви до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області до відповідача Білгород-Дністровського об`єднаного управління пенсійного фонду України Одеської області про визнання неправомірним рішення та зобов`язання переглянути розмір раніше призначеної пенсії; /том 5, а.с. 83-87/
Згідно копії позовної заяви до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області до відповідача Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів одноразової грошової допомоги у зв`язку із скасуванням постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області; /том 5, а.с.88-92/
Згідно копій позовних заяв до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області до відповідача військової частини НОМЕР_1 про стягнення з суб`єкта владних повноважень грошових коштів за недоплачену допомогу у разі виходу на пенсію у сумі 229888,32 грн та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати на суму 743312,90 грн. /том 5, а.с.93-104/
Також, судом встановлено, що згідно оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , до якого включено всі види оплати праці з урахуванням усіх доплат, надбавок, виплат на день свят, премії, матеріальної допомоги на оздоровлення, для поліпшення соціально-побутових умов, одноразової допомоги при вислуги років та індексації, згідно рішення суду по справі № 2-а-608/11/1505 від 05.12.2016 № 1532, з листопада 2008 року по жовтень 2010 року посадовий оклад ОСОБА_1 2492,00 грн, оклад за військовим званням (ОВЗ) 130,00 грн, надбавка за вислугу років 917,70 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 2831,76 грн, надбавка за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці 373,80 грн, премія (пп. 2 п. 5 ПКМУ № 1294) 2023,58 грн, доплата відповідно п.9 постанови № 268 11377,31 грн. /том 5, а.с. 59/
Станом на 26 листопада 2010 року посадовий оклад ОСОБА_1 становив 2492 грн 00 коп, оклад за військовим званням - 130 грн 00 коп, надбавка за вислугу років 35% - 917 грн 70 коп, усього 3539 грн 70 коп, що підтверджується оновленою довідкою про складові грошового забезпечення (посадовий оклад, військове звання, вислуга років) відповідно до постанови Білгород-Дністровського міськрайсуду від 04.03.2015 по справі № 2-а-608/11/1505 для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 28 вересня 2016 року № 1133. /том 5, а.с. 61/
Відповідно довідки про розмір грошового забезпечення від 28 вересня 2016 року № 1134 на день звільнення посадовий оклад ОСОБА_1 становив 2492,0 грн, оклад за військове звання 130,0 грн, надбавка за вислугу років 917,7 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 2831,76 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень 373,80 грн, премія 2023,58 грн, доплата відповідно п. 9 постанови № 268 12422,40 грн, грошова допомога на оздоровленням 1/2 1678,85 грн, матеріальна допомога для вирішення СПП 1/2 1678,85. /том 5, а.с. 62/
Відповідно до архівної довідки за архівними документами військової частини НОМЕР_4 від 17.02.2018 № 225 встановлено нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2005 року по березень 2006 року в наступних розмірах:
І місяць 2005 року посадовий оклад 160,00 грн, розмір грошового забезпечення разом з іншими виплатами (без премії) 690,23 грн;
ІІ ХІІ місяці 2005 року посадовий оклад 547,00 грн, оклад за військове звання 130,00 грн, ІІ місяць 2005 року розмір грошового забезпечення разом з іншими виплатами (без премії) 3375,44 грн; ІІІ- VІІІ місяці 2005 року розмір грошового забезпечення разом з іншими виплатами (без премії) - 3379,34 грн; ІХ-ХІІ місяці 2005 року розмір грошового забезпечення разом з іншими виплатами (без премії) 3379,33 грн.
І-ІІІ місяці 2006 року посадовий оклад 547,00 грн, оклад за військове звання 130,00 грн; І місяць 2006 року розмір грошового забезпечення разом з іншими виплатами (без премії) 3379,33 грн, ІІ місяць 2006 року розмір грошового забезпечення разом з іншими виплатами (без премії) 3311,63 грн, ІІІ місяць 2006 року розмір грошового забезпечення разом з іншими виплатами (без премії) 3311,64 грн. /том 5, а.с. 112-113/
Відповідно архівної довідки за архівними документами військової частини НОМЕР_1 від 10.01.2018 № 44 встановлено нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2006-2007 р.р. в наступних розмірах:
ІV місяць 2006 року посадовий оклад 547 грн, оклад за військове звання 130 грн, розмір грошового забезпечення разом з іншими виплатами (без премії) 3328,56 грн;
V місяць 2006 року посадовий оклад 547, 1460 грн, оклад за військове звання 130 грн, розмір грошового забезпечення разом з іншими виплатами (без премії) - 3328,56, 4353 грн;
VІ-ХІІ місяці 2006 року посадовий оклад 1460 грн, оклад за військове звання 130 грн, розмір грошового забезпечення разом з іншими виплатами (без премії) 4353 грн;
І-V місяці 2007 року оклад за військове звання - 130 грн, посадовий оклад 1460 грн; розмір грошового забезпечення разом з іншими виплатами (без премії) (І-ІІІ, V місяці) 4353 грн, розмір грошового забезпечення разом з іншими виплатами (без премії) (ІV місяць) 4465,83 грн. /том 5, а.с. 114/
Відповідно архівної довідки від 27.07.2017 № 636:
V- VІ місяці 2007 року оклад за військове звання - 130 грн, посадовий оклад 1460 грн, розмір грошового забезпечення разом з іншими виплатами (без премії) 4353 грн;
допл. V, VІІ- ХІІ місяці 2007 року оклад за військове звання - 130 грн, посадовий оклад 1562 грн; розмір грошового забезпечення разом з іншими виплатами (без премії) 4633,50 грн.
Протягом І- ХІІ місяців 2008 року оклад за військове звання - 130 грн, посадовий оклад 1562 грн (І-ІІ місяці 2008 року), ІІІ- ХІІ місяці 2008 року посадовий оклад 2265 грн; розмір грошового забезпечення разом з іншими виплатами (без премії) 4633,50грн (І-ІІ місяці), 5944,05 грн (ІІІ Х місяці), 3453,25 грн (ХІ місяць), 3573 грн (ХІІ місяць).
Протягом 2009 2010 (І-ХІ місяці) років оклад за військове звання становив 130 грн, посадовий оклад 2265 грн, розмір грошового забезпечення разом з іншими виплатами (без премії) 6159,60 грн.
ХІІ місяць 2010 року оклад за військове звання становив 62-90 грн, посадовий оклад 1095-97 грн; розмір грошового забезпечення разом з іншими виплатами (без премії)- 4490,82 грн. /том 5, а.с. 115-116/
З листа Білгород-Дністровського прокурора з нагляду у військовій сфері Південного регіону України радника юстиції Лапохи В. від 17.09.2012 № 62 вих-12 вбачається, що відповідно до облікових даних згідно з 01 травня 2007 року по 15 грудня 2010 року ОСОБА_1 здійснювався нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при здійснення заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян. /том 5, а.с. 135/
22.02.2018 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від позивача надійшла письмова заява, в якій позивач просить суд виключити військову прокуратуру Південного регіону України, як сторону у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог та залучити її в якості співвідповідача, уточнити позовні вимоги.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.05.2019 відмовлено у задоволенні заяви (клопотання) позивача про уточнення розміру позовних вимог, виключення у справі сторони в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Військової прокуратури Південного регіону України та залучення її в якості співвідповідача в цій адміністративній справі і повернуто заяву (клопотання) позивача. /том 6, а.с.25-27/
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.05.2019 скасовано в частині відмови у залученні Військової прокуратури Південного регіону України в якості співвідповідача і справу в цій частині ухвалено направити для продовження розгляду до суду першої інстанції для розгляду заяви позивача про залучення Військової прокуратури Південного регіону України в якості співвідповідача. У іншій частині ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.05.2019 залишено без змін. /том 6, а.с.119-122/
Водночас, вважаючи наведені ухвалу та постанову такими, що прийняті з порушенням вимог законодавства позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, за результатами розгляду якої суд встановив, що касаційне провадження підлягає закриттю. /том 6, а.с. 260/
04 липня 2023 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі призначено судово-бухгалтерську експертизу; провадження по справі зупинено на час проведення експертизи./том 7, а.с. 245/
Однак, позивач звернувся з апеляційною скаргою до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, у якій просив ухвалу Білгород-Дністровськогоміськрайонного судуОдеської області від 04 липня 2023 року змінити. /том 8, а.с. 5/
Так, 12 жовтня 2023 року П`ятий апеляційний адміністративний суд постановив залишити вищеописану ухвалу без змін. /том 8, а.с. 79/
Відповідно повідомлення № 23-5865 про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи за матеріалами цивільної справи № 2-а-608/11 у відповідності до ст. 72 ЦПК, п. 1.13, п. 2.2. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, повідомлено про неможливість надати висновок. /том 8, а.с. 140/
Водночас, 07.11.2024 до суду надійшла заява, згідно якої позивач ОСОБА_1 від клопотання про проведення судово-бухгалтерської експертизи, яка призначена ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 липня 2023 року відмовляється. /том 8, а.с. 164/
Нормативне обґрунтування. Оцінка аргументів сторін, висновки суду
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України)
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 76 КАС України).
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінюєдокази,які єу справі,за своїмвнутрішнім переконанням,що ґрунтуєтьсяна їхбезпосередньому,всебічному,повному таоб`єктивному дослідженні. Жоднідокази немають длясуду напередвстановленої сили. Судоцінює належність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, у судовому засіданні, під час судових дебатів, позивач просив визнати протиправною бездіяльність відповідача військової прокуратури Південного регіону України щодо не видання наказів про встановлення мені, ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2008 року по 15 грудня 2010 року різниці між заробітною платою (без премії), грошовим забезпеченням (без премії), визначеною за умовами праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність (Укази Президента України від 23.02.2002 року № 172/2002, від 05.05.2003 № 389/2003 постанова Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 листопада 2013 року) та розміром заробітної плати, встановленим за новими умовами оплати праці, яка суттєво була зменшена.
Принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених устатті 44цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
У разінаправлення справина новийрозгляд досуду першоїінстанції змінапредмета,підстав позовуне допускаються,крім випадків,визначених цієюстаттею.
Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною першою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.
Так, як вже зазначалось, ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.05.2019 відмовлено у задоволенні заяви (клопотання) позивача про уточнення розміру позовних вимог, виключення у справі сторони в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Військової прокуратури Південного регіону України та залучення її в якості співвідповідача в цій адміністративній справі і повернуто заяву (клопотання) позивача.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.05.2019 у цій частині ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.05.2019 залишено без змін.
У постанові Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі № 757/30991/18-а зазначається, що вихід суду за межі позовних вимог можливий у тому разі, якщо позивач, вказавши у заяві одну конкретну вимогу, не зазначив іншу, яка має послідовний зв`язок із попередньою та випливає із фактичної спірної ситуації, викладеної у позовній заяві. Наприклад, позивач просить визнати протиправними дії, бездіяльність суб`єкта владних повноважень, однак не просить суд зобов`язати його вчинити певні дії чи прийняти рішення; просить визнати протиправним акт індивідуальної дії, однак не просить суд про його скасування тощо.
З урахуванням того, що в уточненні позовних вимог позивачу вже відмовлялось, справа направлена до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області на новий судовий розгляд після касаційного перегляду, суд вважає, що окреслені вимоги залишаються без розгляду.
Враховуючи зазначене, щодо вимог позивача зобов`язати військову частину НОМЕР_1 до отриманої за період служби заробітної плати донарахувати та виплатити за період з 01 травня 2007 року по 15 грудня 2010 року 10% надбавку до посадового окладу відповідно до додатку № 40 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 № 268, суд звертає увагу на наступне.
Згідност. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на військовій службі в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.
Відповідно до ч. 1 ст. 46-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII (далі Закон № 1789-XII) військовослужбовці військових прокуратур у своїй діяльності керуються Законом України "Про прокуратуру" (1789-12) і проходять службу відповідно до Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу" (2232-12) та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види постачання і забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.
У п.2.2.Рішення КонституційногоСуду Українивід 25.10.2007№ 10-рп/2007зазначено,що посиланняв частинідругій статті46-1Закону (1789-12)на те,що військовослужбовцівійськових прокуратурпроходять службу відповідно до Закону № 2011-XII (2011-12) та інших законодавчих актів України, якими встановлені правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України, стосується лише тих особливостей, які не можуть бути притаманні проходженню служби іншими працівниками прокуратури, зокрема відмінностей, пов`язаних з наявністю офіцерського звання і порядком його присвоєння, порядком отримання продовольчого та речового забезпечення, обмундирування, наданням певних пільг і компенсацій, передбачених саме для військовослужбовців, тощо.
Статтею 49 Закону № 1789-XII встановлено, що заробітна плата прокурорів і слідчих прокуратури складається із посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років і має забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов`язків, а так само закріплення кваліфікованих кадрів. Надбавки за вислугу років встановлюються також іншим працівникам прокуратури (спеціалістам, службовцям, робітникам). Розміри посадових окладів, надбавок за класні чини та вислугу років затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» № 268 (далі Постанова від 09.03.2006 № 268) встановлені нові посадові оклади, у тому числі для працівників військових прокуратур.
Так, пунктом 15 Постанови від 09.03.2006 № 268 умови оплати праці, затверджені цією постановою, застосовуються з 1 січня 2006 р., а для працівників, окремі умови оплати праці яких визначені Указами Президента України, - з 1 квітня після визнання такими, що втратили чинність, цих Указів.
Грошове забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу, відряджених до органів державної влади та місцевого самоврядування складається з посадового окладу, інших виплат (крім надбавки за ранг та надбавки за вислугу років), установлених цією постановою, а також окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, установлених у розмірі і порядку, що визначаються законодавством для військовослужбовців. На зазначених осіб не поширюється діяпостанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 р. № 104 "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ", що передбачено пунктом 5 Постанови від 09.03.2006 № 268.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 700 внесено зміни до Постанови від 09.03.2006 № 268 та додатком № 40 установлені підвищені посадові оклади.
Умови оплати праці, затверджені цією постановою, застосовуються з 1 травня 2007 року, що прямо передбачено п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 700.
Так, у примітці додатку № 40 Постанови від 09.03.2006 № 268 вказано, що працівникам прокуратури, які здійснюють нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян, посадовий оклад встановлюється на 10 відсотків вище від посадового окладу відповідних категорій працівників прокуратури.
Предмет нагляду окреслено у ст. 44 Закону № 1789-XII, а саме ним є додержання законності під час перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув`язнення, в установах виконання покарань, інших установах, що виконують покарання або заходи примусового характеру, які призначаються судом, додержання встановленого кримінально-виконавчим законодавством порядку та умов тримання або відбування покарання особами у цих установах, їх прав і виконання ними своїх обов`язків.
Прокурор, який здійснює нагляд, має право:
1) у будь який час відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув`язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання, установи для примусового лікування і перевиховання, опитувати осіб, що там перебувають, знайомитись з документами, на підставі яких ці особи затримані, заарештовані, засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру;
2) перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих установ, зупиняти виконання таких актів, опротестовувати або скасовувати їх у разі невідповідності законодавству, вимагати від посадових осіб пояснень з приводу допущених порушень;
3) прокурор зобов`язаний негайно звільнити особу, яка незаконно перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув`язнення, обмеження чи позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру.
Також наказом Генерального прокурора України від 26 грудня 2005 року №7гн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян» на військових прокурорів регіонів покладено забезпечення належної організації нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Судом дійсновстановлено,що уперіод з2007року по2010рік увійськовій прокуратуріБолградського гарнізонувидавалися наказипро розподілслужбових обов`язківміж прокурорсько-слідчимипрацівниками,згідно зякими за ОСОБА_1 залишаласьорганізація роботи щодо здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян (у т.ч. контроль цієї діяльності).
Крім того, з копії відповіді Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за дотриманням законів у воєнній сфері, радника юстиції Лапохи В., та пояснень останнього в ході допиту як свідка в судовому засіданні, вбачається, що відповідно до облікових даних з 01 травня 2007 року по 15 грудня 2010 року ОСОБА_1 здійснювався нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при здійсненні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Під час здійснення нагляду винесено 10 документів реагування: від 30 грудня 2007 року, 20 березня 2008 року, 20 березня 2009 року, 15 червня 2009 року, 15 березня 2010 року, 25 червня 2010 року, 13 жовтня 2010 року.
З огляду на викладені обставини, суд відхиляє доводи відповідачів щодо не здійснення та неможливості здійснення позивачем прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Однак, вищеописані докази не підтверджують обов`язку військової частини НОМЕР_1 за період з 01 травня 2007 року по 15 грудня 2010 року 10% донарахувати та виплатити надбавку до посадового окладу відповідно до додатку № 40 Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 № 268 з огляду на наступне.
Грошове утримання прокурорів, слідчих, службовців та інших працівників військових прокуратур здійснюється Міністерством оборони України, що передбачено у ст. 52 Закону № 1789-XII.
Відповідно довстановленого порядкунарахування таотримання грошовогозабезпечення прокурорсько-слідчимпрацівникам військовоїпрокуратури Болградськогогарнізону здійснюється через фінансово-економічну частину військової частини НОМЕР_1 .
Водночас,відповідно допункту 6Постанови від09.03.2006№ 268 преміювання керівників органів виконавчої влади та інших органів, їх заступників, встановлення їм надбавок, передбачених цією постановою, надання матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірі, установлених цією постановою, у межах затверджених видатків на оплату праці. Рішення про зазначені виплати приймається органом вищого рівня.
Так, згідно приписів ст. 13 Закону № 1789-XII систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури.
До органів військових прокуратур належать військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Військово-Морських Сил України (на правах обласних), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських).
Статтею 16 Закону № 1789-XII прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та інші прокурори (на правах обласних):
1) призначають на посади і звільняють працівників, крім тих, яких призначає Генеральний прокурор України;
2) за погодженням з Генеральним прокурором України вносять зміни до встановлених штатів підлеглих їм прокуратур в межах затвердженої чисельності і фонду заробітної плати.
Органом вищого рівня щодо військової прокуратури Болградського гарнізону є військова прокуратура Південного регіону України.
Таким чином, нарахування військовою частиною НОМЕР_1 надбавки, про яку клопоче позивач, мало провадитися виключно на підставі відповідного наказу військового прокурора Південного регіону України.
Про відсутність повноважень у військової частини на встановлення розмірів грошового забезпечення та надбавок військовослужбовцям військових прокуратур, неодноразово починаючи з лютого 2012 року у своїх запереченнях та скаргах вказували представники військової частини НОМЕР_1 та військової прокуратури Південного регіону України.
Крім того, у ході розгляду справи представниками військової частини НОМЕР_1 , Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, Міністерства оборони України неодноразово зазначалось, що накази про встановлення позивачу 10% надбавки до посадового окладу не видавалися військовим прокурором Південного регіону України.
Матеріали справи не містять доказів прийняття рішення органом вищого рівня про встановлення ОСОБА_1 надбавки за період з 01 травня 2007 року по 15 грудня 2010 року 10% до посадового окладу відповідно до додатку № 40 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 № 268.
Водночас, в аспекті розгляду даного питання суд вважає за необхідне зазначити і наступне.
Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 05 жовтня 2017 року № К/800/21834/16 виснував, що «судам слід перевірити, чи стягувались на користь позивача суми недоплаченого грошового забезпечення за період з 1 травня 2007 року по 15 грудня 2010 року на виконання судових рішень у справі, що розглядається (2а-608/11/1505), чи в інших справах з ідентичних правовідносин, та з урахуванням встановлених обставин визначитись, чи порушено право позивача в даній справі та чи є підстави для присудження позивачу заявленої ним до стягнення суми грошового забезпечення».
Відповідачі, протягом розгляду справи, неодноразово звертали увагу, що 23.01.2017 ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та моральної шкоди, у якій посилався на те, що постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.03.2015 у справі № 2-а/608/11 адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору військова прокуратура Південного регіону України про визнання протиправною бездіяльність, донарахувати та виплатити різницю, зобов`язання надати оновлену довідку, зобов`язання здійснити вказані нарахування та зобов`язання сплатити страхові внески задоволено. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2016 року постанова Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.03.2015 року залишена без змін та вступила у законну силу з моменту проголошення.
Рішенням від 10 травня 2017 року у справі № 495/364/17 позов задоволено частково, на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі (грошовому забезпеченню) в розмірі 516747 (п`ятсот шістнадцять тисяч сімсот сорок сім) гривень 10 (десять) копійок. Постановою Апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2018 року рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 травня 2017 року скасовано. Провадження у справі закрито.
Постановою Верховного Суду від 25 травня 2020 року постанову Апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2018 року залишено без змін.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 грудня 2020 року у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про поворот виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 травня 2017 року відмовлено. Постановою Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року ухвалуБілгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 грудня 2020 року скасовано. У порядку повороту виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 травня 2017 року у справі № 495/364/17 та з урахуванням судових витрат стягнуто на користь Військової частини НОМЕР_1 із ОСОБА_1 516747,10 грн та 5167,47 грн, а також судові витрати у розмірі 2270 грн.
Однак, надалі, постановою Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 495/364/17, постанову Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року скасовано, ухвалуБілгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 грудня 2020 року залишено в силі.
Таким чином, з військової частини НОМЕР_1 стягнено на користь позивача заборгованість по заробітній платі за спірний період року на виконання судового рішення у справі № 495/364/17.
На підставі викладених вище норм права, з урахуванням фактичних обставин справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, ґрунтуючись на безпосередньому, всебічному, повному та обґрунтованому їх дослідженні, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 у цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача зобов`язати військову частину НОМЕР_1 донарахувати та виплатити за період з 01 січня 2008 року по 15 грудня 2010 року різницю між заробітною платою (без премії), грошовим забезпеченням (без премії), визначеною за умовами оплати праці, згідно з нормативно правовими актами, що втратили чинність (Укази Президента України від 23.02.2002 № 173/2002, від 05.03.2003 № 389/2003) та розміром заробітної плати (у тому числі до матеріальної допомоги на оздоровлення за 2008-2010 роки та допомоги для поліпшення соціально-побутових умов за 2008-2010 роки, одноразових і щомісячних винагород (у тому числі на день свят), встановленими за новими умовами оплати праці, яка суттєво була зменшена.
Так, досліджуючи окреслене питання, суд виходить із наступного.
Під час проходження служби позивачу здійснювалась виплата надбавок, передбачених Указами Президента України від 23.02.2002 № 173/2002 та від 05.03.2003 № 389/2003.
Указом Президента України від 23.02.2002 № 173/2002 «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» військовослужбовцям (крім військовослужбовців Служби безпеки України, Управління державної охорони України, суддів військових місцевих та військових апеляційних судів та військовослужбовців строкової військової служби) установлювались щомісячні надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років).
Указом Президента України від 05.03.2003 № 389/2003 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» військовослужбовцям могли встановлюватися надбавки у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в розмірі до 50.
Разом з тим, згідно з Указом Президента України від 18 грудня 2007 року №1234/2007 вищенаведені укази втратили чинність.
Відповідно достатті 8Конституції Українив Українівизнається ідіє принцип верховенстваправа. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
На реалізацію цього конституційного положення, з метою забезпечення права особи на оплату праці, пункт 9 Постанови від 09.03.2006 № 268 передбачає механізм відшкодування різниці у грошовому забезпеченні.
Зокрема встановлено, що у разі зменшення у зв`язку з прийняттям цієї постанови та визнанням такими, що втратили чинність, актів Кабінету Міністрів України та Указів Президента України, розміру заробітної плати (без премії), грошового забезпечення (без премії) в окремих працівників державних та інших органів, умови оплати праці яких визначені цією постановою, та у працівників, прирівняних згідно з нормативно-правовими актами, що втрачають чинність, за умовами оплати праці до працівників державних органів, або яким передбачено збереження умов оплати праці за попередньою посадою, на час роботи на займаній посаді виплачується різниця між заробітною платою (без премії), грошовим забезпеченням (без премії), визначеною за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність, та розміром заробітної плати, встановленим за новими умовами оплати праці.
Як вже зазначалось, пунктом 5 вказаної Постанови від 09.03.2006 № 268 передбачалося, що грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах складається з посадового окладу, інших виплат, установлених цією постановою, а також окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, установлених у розмірі і порядку, що визначаються законодавством для військовослужбовців. На зазначених осіб не поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року № 104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ». Для обчислення розміру складових грошового забезпечення замість надбавки за ранг застосовується розмір окладу за військовим званням.
Згідно з пунктом 15 Постанови №268 умови оплати праці, затверджені цією постановою, застосовуються з 1 січня 2006 року, а для працівників, окремі умови оплати праці яких визначені Указами Президента України, - з 1 квітня після визнання такими, що втратили чинність, цих указів.
Крім того, Постановою №268 не передбачено з 1 квітня 2006 року виплати працівникам прокуратури щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, встановлених Указами Президента України №173/2002 та №389/2003, застосування ж нової структури грошового забезпечення військових прокурорів узгоджується з частиною другою статті 46-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з якою на них поширюються всі види забезпечення, встановлені законодавством для офіцерського складу Збройних Сил України (відповідно до пункту 5 Постанови №268 - оклад за військовим званням та надбавка за вислугу років). Виплати, встановлені Указами №173/2002 та №389/2003, стосувалися лише військовослужбовців Збройних Сил України і не застосовуються щодо працівників військових прокуратур після 1 квітня 2006 року.
Відтак, оскільки Постановою №268 встановлені нові умови праці працівників прокуратури та нові розміри посадових окладів, тому не допускається перерахунок грошового забезпечення з урахуванням нових розмірів посадових окладів зі збереженням раніше виплачуваних видів грошового забезпечення, які з 1 квітня 2006 року не застосовуються до осіб офіцерського складу військових прокуратур.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 16 квітня 2013 року у справі № 21-79а13, від 17 грудня 2013 року у справі №21-423а13, від 03 червня 2014 року у справі №21-165а14 та від 04 червня 2013 року у справі № 21-161а13.
Позивач просив суд зобов`язати військову частину НОМЕР_1 донарахувати та виплатити за період з 01 січня 2008 року по 15 грудня 2010 року різницю між заробітною платою (без премії), грошовим забезпеченням (без премії), визначеною за умовами оплати праці, згідно з нормативно правовими актами, що втратили чинність (Укази Президента України від 23.02.2002 № 173/2002, від. 05.03.2003 № 389/2003) та розміром заробітної плати (у тому числі до матеріальної допомоги на оздоровлення за 2008-2010 роки та допомоги для поліпшення соціально-побутових умов за 2008-2010 роки, одноразових і щомісячних винагород (у тому числі на день свят), встановленими за новими умовами оплати праці.
Тому, для встановлення розміру грошового забезпечення позивача за умовами оплати праці згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність, та розміром за новими умовами оплати праці, а також перевірки, чи зменшився у такому випадку розмір грошового забезпечення позивача у зв`язку з прийняттям Постанови від 09.03.2006 № 268 суд дослідив відомості щодо розміру та складових грошового забезпечення ОСОБА_1 до та після прийняття Постанови від 09.03.2006 № 268, тобто за період з 2005 по 2010 роки.
Військовою частиною НОМЕР_1 до матеріалів справи долучено архівні довідки за відповідний період, з аналізу яких вбачається, що, у зв`язку з прийняттям Постанови від 09.03.2006 № 268, розмір грошового забезпечення (без премії) ОСОБА_1 у порівнянні з грошовим забезпеченням (без премії), яке виплачувалось позивачу відповідно до нормативно-правових актів, які втратили чинність, збільшився.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Крім того, судом вже вказувалось, що з військової частини НОМЕР_1 стягнено на користь позивача заборгованість по заробітній платі за спірний період року на виконання судового рішення у справі № 495/364/17.
Враховуючи викладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд вважає, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині необхідно відмовити.
Щодо інших позовних вимог суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Право позивача заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою, передбачено також частиною першою статті 21 КАС України.
Зі змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов`язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.
У свою чергу, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (пункт 23 частини першої статті 4 КАС України).
В адміністративному судочинстві похідна позовна вимога - це спеціальна процесуальна категорія, яка використовується для урегулювання порядку вирішення спорів та спрямована на вирішення двох основних процедурних питань (розмежування спорів за критерієм предметної юрисдикції; об`єднання та роз`єднання позовних вимог) шляхом виокремлення цієї категорії від поняття «основна позовна вимога». Правильне розмежування вимог, які містяться у позовній заяві, на основні та похідні, дозволяє позивачу однозначно визначати суд, який відповідатиме такому критерію як «суд, встановлений законом» і уповноважений розглядати відповідні вимоги, а також правильно об`єднати вимоги, які можуть міститися в одній позовній заяві та, відповідно, бути вирішені одним судом в одному процесі.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 40/6803/22 (провадження № К/990/12929/23).
З урахуванням викладеного, з огляду на те, що вимоги позивача, які викладені у пунктах 1-3 позовної заяви (уточненої), є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, суд відмовляє і у задоволенні вимог зобов`язати військову частину НОМЕР_1 надати до Пенсійного Фонду України у Білгород-Дністровському районі оновлену довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), до якої включити за 24 місяці перед зверненням до пенсії всі види оплати праці, на які нараховані страхові внески (урахуванням надбавки та різниці згідно пунктів 3-4 позовних вимог), та донарахувати та виплатити грошову допомогу без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за 16 повних років роботи (з відрахуванням раніше виплаченої суми грошової допомоги); зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити вказані нарахування та виплату грошового забезпечення шляхом складання відомостей на виплату грошового забезпечення; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 сплатити страхові внески до органів Пенсійного Фонду України.
Розподіл судових витрат
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому розподіл судових витрат за результатами судового розгляду справи не здійснюється.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 72, 73, 75, 76, 90, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи,якому повнерішення небуло врученоу деньйого проголошенняабо складення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , код НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону, код ЄДРПОУ 38296363, адреса: вул. Пироговська, 11, м. Одеса, 65012.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, адреса: Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ 20987385, адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107.
Повний текст рішення складений 05 травня 2025 року.
Суддя:
Суд | Біляївський районний суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 01.05.2025 |
Оприлюднено | 06.05.2025 |
Номер документу | 127066613 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
Прийомова О. Ю.
Адміністративне
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
Прийомова О. Ю.
Адміністративне
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
Прийомова О. Ю.
Адміністративне
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
Прийомова О. Ю.
Адміністративне
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
Прийомова О. Ю.
Адміністративне
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
Прийомова О. Ю.
Адміністративне
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
Прийомова О. Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні