Постанова від 18.07.2025 по справі 2-а-608/11

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 2-а-608/11

Перша інстанція: суддя Прийомова О.Ю.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів Бойка А.В., Федусика А.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 01 травня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області, Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області, Міністерство оборони України, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати до грошового забезпечення за період з 01.05.2007 по 15.12.2010 10% надбавки до посадового окладу відповідно до додатку № 40 до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 № 268 (далі - Постанова №268) та за період з 01.01.2008 по 15.12.2010 різниці між заробітною платою (без премії), грошовим забезпеченням (без премії), визначеними за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність (Укази Президента України від 23.02.2002 №173/2002, від 05.03.2003 № 389/2003) та розміром заробітної плати, встановленими за новими умовами оплати праці, яка суттєво зменшена;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 до отриманої за період служби заробітної плати (грошового забезпечення) (у тому числі до матеріальної допомоги на оздоровлення за 2007-2010 роки та допомоги для поліпшення соціально-побутових умов за 2007-2010 роки, одноразових, щомісячних винагород (у тому числі на день свят) донараховати та виплатити за період з 01.05.2007 по 15.12.2010 10% надбавку до посадового окладу відповідно до додатку № 40 до Постанови № 268;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 донараховати та виплатити за період з 01.01.2008 по 15.12.2010 різницю між заробітною платою (без премії), грошовим забезпеченням (без премії), визначеною за умовами оплати праці, згідно з нормативно правовими актами, що втратили чинність (Укази Президента України від 23.02.2002 № 173/2002, від 05.03.2003 № 389/2003) та розміром заробітної плати (у тому числі до матеріальної допомоги на оздоровлення за 2008-2010 роки та допомоги для поліпшення соціально-побутових умов за 2008-2010 роки, одноразових і щомісячних винагород (у тому числі на день свят), встановленими за новими умовами оплати праці, яка суттєво була зменшена;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 надати до Пенсійного фонду України у Білгород-Дністровському районі оновлену довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), до якої включити за 24 місяці перед зверненням до пенсії всі види оплати праці, на які нараховані страхові внески (урахуванням надбавки та різниці згідно пунктів 3-4 позовних вимог), та донараховати та виплатити грошову допомогу без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за 16 повних років роботи (з відрахуванням раніше виплаченої суми грошової допомоги).

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити вказані нарахування та виплату грошового забезпечення шляхом складання відомостей на виплату грошового забезпечення;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 сплатити страхові внески до органів Пенсійного фонду України.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що проходив службу в органах військової прокуратури Генеральної прокуратури України з 04.12.2000 по 15.12.2010 на посаді військового прокурора Болградського гарнізону Південного регіону України.

Далі позивач пояснює, що з 01.01.2008 по 15.12.2010 його грошове забезпечення, як військового прокурора гарнізону, складалося з посадового окладу, окладу за військове звання, надбавок за вислугу років, за роботу з таємними документами та за високі досягнення у праці, інших доплат та підвищень, втім внаслідок протиправної невиплати відповідачем надбавок, згідно Указів Президента України від 23.02.2002 №173/2002 та від 05.03.2003 № 389/2003, у зв`язку з втратою ними чинності, грошове забезпечення виплачене у значно зменшеному розмірі.

Позивач вважає, що має право на нарахування та виплату доплати до грошового забезпечення, з урахуванням нових розмірів посадових окладів, затверджених Постановою № 268, зі збереженням раніше виплачуваних видів грошового забезпечення, а також різниці грошового забезпечення між грошовим забезпеченням, визначеним за умовами оплати праці згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність та розміром грошового забезпечення, встановленого за новими умовами оплати праці Постановою №268.

На переконання позивача ВЧ НОМЕР_1 протиправно не виплачувала 10% надбавку до посадового окладу, відповідно до додатку № 40 до Постанови №268 та зауважує на тому, що обсяг його прав, в частині отримання надбавок та виплати різниці не може бути звуженим у зв`язку з прийняттям Постанови №268.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 01 травня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам справи, а рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Мотивуючи свою позицію про порушення судом першої інстанції норм процесуального права апелянт посилається на те, що суд, задовольняючи частково клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи, вирішив поставити перед експертом питання, які були заявлені ВЧ НОМЕР_1 у запереченнях на його клопотання, внаслідок чого питання, заявлені ОСОБА_1 , які мали бути вирішені експертом, взагалі не поставлені та не вирішені.

На переконання апелянта, наведене свідчить про порушення судом вимог статей 8, 9 КАС України щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування обставин у справі.

Також апелянт зазначає про упереджене ставлення судді Прийомової О.Ю. до вирішення справи по суті, на яку, як він вважає, постійно здійснювався тиск з боку представника прокуратури та представника Міністерства оборони України.

Далі в апеляційній скарзі, посилаючись на доводи, які в цілому ідентичні доводам викладеним у позовній заяві, ОСОБА_1 зауважує, що з 01.01.2008 по 15.12.2010 заробітна плата, як військового прокурора гарнізону, складалась з посадового окладу, окладу за військове звання, надбавок за вислугу років, за роботу з таємними документами та за високі досягнення у праці, інших доплат та підвищень і зменшилась на суму надбавок у зв`язку з втратою чинності Указів Президента України від 23.02.2002 №173/2002 та від 05.05.2003 № 389/2003.

Апелянт переконаний, що має право на донарахування грошового забезпечення, з урахуванням нових розмірів посадових окладів, затверджених Постановою №268 зі збереженням раніше виплачуваних видів грошового забезпечення різниці грошового забезпечення між грошовим забезпеченням, визначеним за умовами оплати праці згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність та розміром грошового забезпечення, встановленого за новими умовами оплати праці Постановою № 268.

Посилаючись на позицію Вищого адміністративного суду України, викладену, зокрема, у постановах від 22.05.2012 у справі № 1995/10, від 26.07.2011 у справі №58131/09 апелянт наголошує на тому, що обсяг його прав в частині отримання надбавок, які нараховувалися та виплачувалися раніше не може бути звуженим прийняттям Постанови № 268.

Окрім цього, апелянт вважає, що вказаним нормативно правовим актом не обмежується чинність Указів Президента України від 23.02.2002 № 173/2002 та від 05.05.2003 № 389/2003, а тому передбачені ними надбавки мали бути враховані до складу його грошового забезпечення.

Також апелянт не згодний з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити за спірний період 10% надбавку до посадового окладу, відповідно до додатку № 40 до Постанови №268.

Апелянт визнає, що на виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.05.2017 у справі № 495/364/17 на його користь з ВЧ НОМЕР_1 стягнута заборгованість по заробітній платі за спірний період у розмірі 516 747,10 грн.

Водночас, як указує апелянт, попри те, що на виконання рішення суду у справі №495/364/17 йому виплачена вказана заборгованість, він намагається досягти мети щодо дотримання його права на нарахування цих доплат, задля уникнення подальших інсинуацій з боку відповідачів та третіх осіб.

На переконання апелянта, сам факт стягнення з ВЧ НОМЕР_1 на його користь заборгованості по заробітній платі на виконання судового рішення у справі № 495/364/17, не впливає на необхідність формального відновлення його конституційного права на нарахування різниці відповідно до пункту 9 Постанови №268, шляхом визнання протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 .

Отже, на переконання апелянта протиправне рішення слід скасувати, а заявлений позов - задовольнити в повному обсязі.

Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону та ВЧ НОМЕР_1 подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на доводи, які узгоджуються із висновками суду першої інстанції зазначають про безпідставність поданої апеляційної скарги, зокрема, вказують, що скарга не містить конкретних аргументів на спростування висновків суду, а наведені аргументи вже були викладені у позові, яким суд першої інстанції надав відповідну правову оцінку. Рішення суду вважають законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим в задоволенні скарги просять відмовити, а рішення суду залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 працював на прокурорсько-слідчих посадах в органах військової прокуратури, а саме:

- з 01.08.1994 по 04.12.1995 слідчим військової прокуратури Одеського гарнізону;

- з 04.12.1995 по 20.05.1996 старшим слідчим військової прокуратури Одеського гарнізону;

- з 20.05.1996 по 24.04.1997 помічником військового прокурора Одеського гарнізону;

- з 24.04.1997 по 07.10.1998 старшим помічником військового прокурора Одеського гарнізону;

- з 07.10.1998 по 13.09.2000 заступником (старшим помічником) військового прокурора Одеського гарнізону начальником слідчої частини;

- з 29.11.2000 по 15.12.2010 військовим прокурором Болградського гарнізону (т.1, а.с. 9-11).

Згідно послужного списку Наказом Генерального прокурора України №1849к від 13.12.2010 ОСОБА_1 звільнений зі служби в органах військової прокуратури, у зв`язку із закінченням повноважень та наказом військового прокурора Південного регіону України від 15.12.2010 №4 ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу частини та знятий з усіх видів забезпечення з 15.12.2010 (т.1, а.с.9-12).

Відповідно до наявного в матеріалах справи наказу Військового прокурора Болградського гарнізону від 09.01.2007 №1 ОСОБА_1 «Про розподіл службових обов`язків у військовій прокуратурі Болградського гарнізону» на ОСОБА_1 покладені обов`язки з організації роботи по виконанню галузевих наказів Генерального прокурора України на прокурорсько-слідчій дільниці військової прокуратури Болградського гарнізону в Білгород-Дністровському гарнізоні; у здійсненні нагляду за додержанням законів при виконані судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян. (т.1, а.с. 33).

Відповідно до наказів військового прокурора Болградського гарнізону Саханова А.О. від 02.02.2006 № 6, 11.06.2007 № 27, від 01.11.2007 № 53, від 01.08.2008 № 138, від 01.03.2010 № 30 на ОСОБА_1 покладена організація роботи щодо здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян (у т.ч. контроль цієї діяльності). (т.1, а.с. 40-56, 89).

Крім того, згідно копії відповіді Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за дотриманням законів у воєнній сфері, радника юстиції В. Лапохи, відповідно до облікових даних з 01.05.2007 по 15.12.2010 ОСОБА_1 здійснювався нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при здійсненні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Під час здійснення нагляду винесено 10 документів реагування. (т. 2, а.с. 34-36).

Отже, у військовій прокуратурі Болградського району штатом посада начальника слідчої частини не передбачена, втім на ОСОБА_1 були покладені перелічені обов`язки, однак відповідач не виплачував 10% надбавку до посадового окладу відповідно до додатку № 40 до Постанови № 268, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.02.2012 у справі №2-а-608/11 позов ОСОБА_1 - задоволено частково:

Визнано право ОСОБА_1 на отримання з 01.05.2007 по 15.12.2010 10% надбавки до посадового окладу відповідно до додатку № 40 до Постанови №268.

Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 донараховати та виплатити ОСОБА_1 з 01.05.2007 по 15.12.2010 10% надбавки до посадового окладу згідно додатку № 40 до Постанови №268.

Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 з урахуванням надбавки за слідчу роботу відповідно до рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.08.2011 у справі №2а-2567/11, 10% надбавки до посадового окладу відповідно до додатку № 40 Постанови №268, надбавки до грошового забезпечення згідно Указу Президента України від 05.03.2003 №389/2003 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України» та Указу Президента України від 23.02.2002 № 173/2002 «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» відповідно до рішення Одеського апеляційного адміністративного суду у справі №2а-1216/11, донараховати та виплатити ОСОБА_1 з 01.01.2008 по 15.12.2010 різницю між грошовим забезпечення (без премії), визначеною за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність (у зв`язку із втратою чинності Указів Президента України від 05.05.2003 №389 та від 23.02.2002 № 173), та розміром грошовим забезпеченням, встановленим за новими умовами оплати праці згідно пункту 9 Постанови № 268.

Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму вихідної допомоги при звільненні з органів прокуратури з розрахунку 16 окладів грошового забезпечення, виходячи з розміру нового грошового забезпечення на момент звільнення, з урахуванням всіх надбавок, доплат, виплат, винагород та премії (з відрахуванням раніше виплаченої суми вихідної допомоги); зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 негайно виконати постанову суду від 14.01.2015 (т.1, а.с. 213-217).

ВЧ НОМЕР_1 не погодившись з вищезазначеною постановою, оскаржила її в апеляційному порядку.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2012 апеляційну скаргу задоволено частково.

Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.02.2012 змінено, абзац четвертий резолютивної частини викладений у наступній редакції:

«Зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.01.2008 по 15.12.2010 різницю між грошовим забезпеченням (без премії), визначеним за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність та розміром грошового забезпечення, встановленим за новими умовами оплати праці згідно пункту 9 Постанови №268 (включаючи щорічні суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та суми допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки), з урахуванням 10% надбавки до посадового окладу відповідно до додатку №40 до Постанови №268 та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011 у справі 2а-1216/10/1505». В іншій частині - постанову залишено без змін. (т.1, а.с. 263-265).

06.08.2012 перший заступник військового прокурора Південного регіону України оскаржив постанову Одеського апеляційного адміністративного суд від 12.07.2012 до Вищого адміністративного суду України.

Крім того, ВЧ НОМЕР_1 також оскаржила у касаційному порядку постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.02.2012 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суд від 12.07.2012.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.12.2014 (провадження К/9991/49884/12 у справі № 2-а-608/11/1505) скасовані вищенаведені постанови першої та апеляційної інстанцій, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд (т. 2, а.с. 64).

Приймаючи таке судове рішення Вищий адміністративний суд України послався на те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.02.2013 постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011 у справі 2а-1216/10/1505 скасовано та справу направлено на новий розгляд. До того ж суд зауважив на тому що позов заявлений з пропуском строків, встановлених ст. 99 КАС України.

26.01.2015 ОСОБА_1 подав заяву про уточнення позовних вимог, в яких вимоги викладені у редакції вимог, що наразі є предметом спору у справі.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.03.2015 у справі №2-а-608/11 позов ОСОБА_1 задоволено частково:

Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 до отриманої позивачем за період служби заробітної плати (грошового забезпечення) (у тому числі до матеріальної допомоги на оздоровлення за 2007 - 2010 роки та допомоги для поліпшення соціально-побутових умов за 2007 - 2010 роки, одноразових й щомісячних винагород (у тому числі на день свят) донараховати та виплатити за період з 01.05.2007 по 15.12.2010 10% надбавку до посадового окладу відповідно до додатку №40 до Постанови № 268.

Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 по 15.12.2010 різницю між заробітною платою (без премії), грошовим забезпеченням (без премії), визначеною за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність (Укази Президента України від 23.02.2002 №173/2002, від 05.05.2003 №389/2003 - постанова Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.11.2013 та розміром заробітної плати (у тому числі до матеріальної допомоги на оздоровлення за 2008 - 2010 роки та допомоги для поліпшення соціально-побутових умов за 2008 -2010 роки, одноразових й щомісячних винагород (у тому числі на день свят), встановленим за новими умовами оплати праці, яка суттєва була зменшена.

Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 надати до Пенсійного фонду України у Білгород-Дністровському районі оновлену довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) ОСОБА_1 , до якої включити за 24 місяця перед зверненням до пенсії всі види оплати праці, на які нараховані страхові внески (урахуванням надбавки та різниці згідно пунктів 3-4 позовних вимог), та донарахувати та виплатити грошову допомогу без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за 16 повних років роботи (з відрахуванням раніше виплаченої суми грошової допомоги);

Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 здійснити вказані нарахування та виплату грошового забезпечення шляхом складання відомостей на виплату грошового забезпечення.

Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 сплатити страхові внески до органів Пенсійного фонду України (т. 2, а.с. 136).

ВЧ НОМЕР_1 оскаржила вказану постанову до Одеського апеляційного адміністративного суду.

ВЧ НОМЕР_1 до апеляційної скарги надала лист щодо грошового забезпечення офіцерського складу та заробітної плати інших працівників військових прокуратур від 03.05.2006 №11/1/1-18-654, зі змісту якого вбачається, що не передбачені виплати військовослужбовцям, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах таких щомісячних додаткових видів грошового забезпечення: 100% надбавки (Указ Президента України від 23.02.2002 № 173), надбавки за безперервну військову службу (Указ Президента України від 05.03.2003 № 389). Крім того, не передбачена виплата інших складових грошового забезпечення, встановлених для військовослужбовців, крім окладу за військові звання, надбавки за вислугу років. Перерахунок грошового забезпечення з урахуванням тільки нових розмірів посадових окладів та за збереженням раніше виплачуваних видів грошового забезпечення (крім окладу за військове звання, набавки за вислугу років), які з 01.04.2006 не застосовуються щодо осіб офіцерського складу військових прокуратур, не допускається (т.2, а.с. 146).

Також надані докази того, що з 01.05.2006 військова прокуратура Болградського гарнізону перебувала на фінансовому забезпеченні ВЧ НОМЕР_1 (т. 2, а.с. 147).

Крім того, до суду надана копія наказу Генеральної прокуратури України від 22.06.2007 №52ш, яким внесені зміни, зокрема до штатів військових прокуратур регіонів, згідно якого посадовий оклад військового прокурора гарнізону встановлений у розмірі 1600 грн. (т. 2, а.с. 228).

Водночас, в ході апеляційного розгляду ОСОБА_1 подав до Одеського апеляційного адміністративного суду заяву про відмову від позову.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду 08.07.2015 прийнято відмову ОСОБА_1 від позову.

Скасовано постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.03.2015 у справі №2-а-608/11 в частині позовних вимог про зобов`язання виконати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.11.2013, провадження у справі закрито на підставі пункту 4 частини 1 статті 157 КАС України.

В іншій частині позовних вимог постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.03.2015 скасовано у зв`язку із відмовою позивач від позову (т.2, а.с. 249).

ОСОБА_1 оскаржив в касаційному порядку вказану ухвалу апеляційного суду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.05.2016 ухвалу Одеського апеляційного суду від 08.07.2015 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.(т.3, а.с. 97).

Постановляючи таку ухвалу, суд визнав помилковим надання судом апеляційної інстанції оцінки постанові суду першої інстанції за умови подання позивачем заяви про відмову від позову.

04.03.2016 ОСОБА_1 подав заяву, якою фактично відкликав свою заяву про відмову від позову (а.с.53, т.3).

Під час повторного розгляду справи Одеським апеляційним адміністративним судом 21.06.2016 ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву, в якій наполягав на своїх позовних вимогах у цій справі.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2016 апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 залишено без задоволення, постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.03.2015 - залишено без змін. (т. 3, а.с. 155).

08.08.2016 ВЧ НОМЕР_1 оскаржила в касаційному порядку ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2016 та постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.03.2015.

В касаційній скарзі ВЧ НОМЕР_1 зазначала, що військова частина не наділена повноваженнями самостійно провадити нарахування працівникам військової прокуратури, а також те, що під час першого розгляду даної справи позов ОСОБА_1 задоволено та на його користь стягнуто кошти в сумі 133 363,28 грн (нарахована, але не виплачена заробітна плата за 2008-2010 роки) згідно із судовим наказом від 25.01.2013 (т. 3, а.с. 186).

Білгород-Дністровське УПФУ також подали касаційну скаргу, в якій зауважили на тому, що після прийняття Постанови № 268 розмір грошового забезпечення позивача не зменшився, а навпаки збільшився, а тому немає законних підстав для виплати різниці недоотриманого грошового забезпечення (т.4, а.с. 4).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.10.2017 касаційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 задоволено частково, а касаційну скаргу Білгород-Дністровського УПФУ - задоволено.

Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.03.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2016 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Касаційний суд зауважив на тому, що суди не перевірили, чи мав право позивач самостійно приймати відповідне рішення та встановлювати собі надбавку, передбачену Постановою № 268, враховуючи, що військовим прокурором Південного регіону, як органом вищого рівня таких рішень щодо нього не приймалось.

Також суди не встановили розмір грошового забезпечення позивача за умовами оплати праці згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність, та його розміром за новими умовами оплати праці, і не перевірили, чи зменшився у такому випадку розмір грошового забезпечення позивача у зв`язку з прийняттям Постанови №268.

Крім того, як вказав касаційний суд, зобов`язавши ВЧ НОМЕР_1 донараховати та виплатити позивачу грошову допомогу при звільненні за 16 років роботи без сплати податку, суди не навели жодних мотивів, з яких виходили, з посиланням на норму закону, що регулює спірні правовідносини (т.4, а.с. 171-178).

21.02.2018 ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надав клопотання про уточнення позовних вимог та про призначення судово-бухгалтерської експертизи

Також ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про виключення військової прокуратури Південного регіону України, як сторону у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог та залучення її в якості співвідповідача (а.с.39-49).

Військова прокуратура Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України до заперечення проти заявленого клопотання, надала копії позовних заяв, у яких ОСОБА_1 використовуючи вказане рішення, як встановлений юридичний факт, посилаючись на нього та юридичні наслідки, що виникли у зв`язку із його виконанням відповідачем звернувся до суду з рядом інших позовів.

Так, згідно наданих матеріалів, за результатами розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 у справі № 495/364/14-ц про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у сумі 516 747,10 грн, з ВЧ НОМЕР_1 у примусовому порядку стягнуто на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 516 747, 10 грн. (т. 5, а.с. 70-79).

19.05.2017 згідно повідомлення про безспірне списання коштів з рахунків боржника на виконання виконавчого листа у справі № 495/364/17 від 10.05.2017, проведено примусове списання коштів з рахунку № НОМЕР_2 в сумі 14 665,05 грн, 20.06.2017 проведено примусове списання коштів з рахунку № НОМЕР_2 в сумі 263 720,88 грн, 29.06.2017 проведено примусове списання коштів з рахунку № НОМЕР_2 в сумі 238 361,17 грн. (т. 5, а.с. 80-82).

Також, з посиланням на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.03.2015 ОСОБА_1 звертався до суду і з інших підстав, зокрема:

-із позовом до Білгород-Дністровського УПФУ про визнання неправомірним рішення та зобов`язання переглянути розмір раніше призначеної пенсії; (т. 5, а.с. 83-87);

-із позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів одноразової грошової допомоги у зв`язку із скасуванням постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області; (т.5, а.с.88-92);

-із позовом до ВЧ НОМЕР_1 про стягнення з суб`єкта владних повноважень грошових коштів за недоплачену допомогу у разі виходу на пенсію у сумі 229 888,32 грн та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати на суму 743 312,90 грн. (т. 5, а.с.93-104).

З листа Білгород-Дністровського прокурора з нагляду у військовій сфері Південного регіону України радника юстиції Лапохи В. від 17.09.2012 № 62 вих-12 вбачається, що відповідно до облікових даних згідно з 01.05.2007 по 15.12.2010 ОСОБА_1 здійснювався нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при здійснення заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян. (т. 5, а.с. 135).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.05.2019 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про уточнення розміру позовних вимог, виключення у справі сторони в якості третьої особи - Військової прокуратури Південного регіону України та залучення її в якості співвідповідача в цій справі і повернуто заяву позивачу (т.6, а.с.25-27).

ОСОБА_1 оскаржив ухвалу суду в апеляційному порядку.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.05.2019 скасовано в частині відмови у залученні Військової прокуратури Південного регіону України в якості співвідповідача і справу в цій частині ухвалено направити для продовження розгляду до суду першої інстанції для розгляду заяви позивача про залучення Військової прокуратури Південного регіону України в якості співвідповідача.

В іншій частині ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.05.2019 залишено без змін (т. 6, а.с.119-122).

ОСОБА_1 оскаржив у касаційному порядку постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 та ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.05.2019.

Ухвалою Верховного Суду від 24.06.2021 касаційне провадження закрито з огляду на те, що нормами статей 294 та 328 КАС України не передбачено право на касаційне оскарження окремо від рішення суду судових рішень за результатами розгляду клопотання про уточнення позовних вимог, і такі судові рішення не можуть бути предметом касаційного оскарження (т. 6, а.с. 260).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.07.2023 призначено судово-бухгалтерську експертизу; провадження у справі зупинене на час проведення експертизи (т. 7, а.с. 245), яку позивач оскаржив в апеляційному порядку.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 залишено скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.07.2023 - без змін (т. 8, а.с. 79).

Водночас, відповідно до повідомлення № 23-5865 про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи за матеріалами цивільної справи № 2-а-608/11, відповідно до ст. 72 ЦПК, п. 1.13, п. 2.2. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, судовий експерт повідомив про неможливість надати висновок (т. 8, а.с. 140).

07.11.2024 до суду надійшла заява, згідно якої ОСОБА_1 від клопотання про проведення судово-бухгалтерської експертизи, яка призначена ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.07.2023 відмовляється (т. 8, а.с. 164).

Вирішуючи справу по суті позовних вимог суд першої інстанції дійшов таких висновків.

Досліджуючи питання щодо обґрунтованості вимог про визнання протиправними дії та зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за спірний період 10% надбавки до посадового окладу відповідно до додатку № 40 до Постанови №268, суд першої інстанції, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, відхилив доводи відповідачів стосовно не здійснення та неможливості здійснення останнім прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах.

Водночас, вирішуючи питання, чи підтверджують такі докази обов`язок ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу вказану надбавку, суд врахував, що відповідно до положень Закону України «Про прокуратуру» виплата такої надбавки провадитися виключно на підставі відповідного наказу військового прокурора Південного регіону України.

Суд встановив, що накази про встановлення позивачу 10% надбавки до посадового окладу не видавалися військовим прокурором Південного регіону України, у зв`язку з чим вважав, що відсутні підстави для визнання протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 та покладення на неї такого обов`язку.

Окрім цього, керуючись зауваженнями Вищого адміністративного суду України, викладеними в ухвалі від 05.10.2017, суд встановив, що на виконання судового рішення у справі №495/364/17 на користь ОСОБА_1 з ВЧ НОМЕР_1 стягнута заборгованість по заробітній платі за спірний період.

Отже, враховуючи, що право на отримання цієї доплати встановлено іншим судовим рішення, зокрема, постановою Білгород- Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.11.2013 у справі №495/6257/13-а, суд першої інстанції дійшов висновку, що в задоволенні таких вимог слід відмовити.

Далі, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у ОСОБА_1 права на нарахування та виплату за період з 01.01.2008 по 15.12.2010 різниці між заробітною платою визначеною за умовами оплати праці, згідно з Указами Президента України від 23.02.2002 № 173/2002 та від 05.03.2003 № 389/2003 та розміром заробітної плати, встановленим за новими умовами оплати праці.

Суд першої інстанції виходив з того, що Постановою №268 встановлені нові умови праці працівників прокуратури та нові розміри посадових окладів, у зв`язку з чим вважав, що не допускається перерахунок грошового забезпечення з урахуванням нових розмірів посадових окладів зі збереженням раніше виплачуваних видів грошового забезпечення, які з 01.04.2006 не застосовуються до осіб офіцерського складу військових прокуратур.

Посилання позивача про те, що внаслідок не застосування указаних нормативно правових актів, його грошове забезпечення зменшилося, суд вважав необґрунтованим оскільки на підставі архівних довідок ВЧ НОМЕР_1 встановив, що з 01.01.2008 грошове забезпечення позивача було збільшено, а тому такі аргументи позивача суд визнав такими, що не відповідають дійсності.

В задоволенні іншої частини позовних вимог суд також відмовив, оскільки вважав, що такі вимоги є похідними від досліджених судом вимог, задоволення яких в силу положень пункту 23 частини 1 статті 4 КАС України прямо залежить від задоволення основної позовної вимоги.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулювалися Законом України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі Закон №1789-ХІІ), згідно статті 3 якого повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами.

Згідно статті 13 Закону №1789-ХІІ систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури.

До органів військових прокуратур належать військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Військово-Морських Сил України (на правах обласних), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських).

Стаття 46-1 Закону №1789-ХІІ регламентує кадри органів військової прокуратури

Відповідно до частини 1 статті 46-1 військовими прокурорами і слідчими призначаються громадяни України з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту.

Відповідно до частини 2 статті 46-1 Закону №1789-ХІІ військовослужбовці військових прокуратур у своїй діяльності керуються цим Законом і проходять службу відповідно до Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види постачання і забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.

Варто уваги, що Конституційний Суд України у рішенні від 25.10.2007 №10-рп/2007 (пункт 2.2.) указав, що посилання в частині другій статті 46-1 Закону №1789-ХІІ на те, що військовослужбовці військових прокуратур проходять службу відповідно до Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та інших законодавчих актів України, якими встановлені правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України, стосується лише тих особливостей, які не можуть бути притаманні проходженню служби іншими працівниками прокуратури, зокрема відмінностей, пов`язаних з наявністю офіцерського звання і порядком його присвоєння, порядком отримання продовольчого та речового забезпечення, обмундирування, наданням певних пільг і компенсацій, передбачених саме для військовослужбовців, тощо.

Стаття 49 Закону № 1789-XII визначає, що заробітна плата прокурорів і слідчих прокуратури складається із посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років і має забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов`язків, а так само закріплення кваліфікованих кадрів. Надбавки за вислугу років встановлюються також іншим працівникам прокуратури (спеціалістам, службовцям, робітникам). Розміри посадових окладів, надбавок за класні чини та вислугу років затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 7 статті 52 Закону №1789-ХІІ грошове утримання прокурорів, слідчих, службовців та інших працівників військових прокуратур здійснюється Міністерством оборони України.

09.03.2006 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» № 268 (далі і вище - Постанова №268), якою встановлені нові посадові оклади, у тому числі для працівників військових прокуратур.

Пункт 15 Постанови № 268 визначає, що умови оплати праці, затверджені цією постановою, застосовуються з 01.01.2006, а для працівників, окремі умови оплати праці яких визначені Указами Президента України, - з 1 квітня після визнання такими, що втратили чинність, цих Указів.

Грошове забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу, відряджених до органів державної влади та місцевого самоврядування складається з посадового окладу, інших виплат (крім надбавки за ранг та надбавки за вислугу років), установлених цією постановою, а також окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, установлених у розмірі і порядку, що визначаються законодавством для військовослужбовців. На зазначених осіб не поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 № 104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ», що передбачено пунктом 5 Постанови № 268.

12.05.2007 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №700 «Про внесення змін постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268», якою внесені зміни до Постанови № 268 та, зокрема, додатком № 40 установлені підвищені посадові оклади.

Умови оплати праці, затверджені цією постановою, застосовуються з 01.05.2007, що прямо передбачено пунктом 3 Постанови № 700.

Так, відповідно до примітки додатку № 40 до Постанови № 268 працівникам прокуратури, які здійснюють нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян, посадовий оклад встановлюється на 10 % вище від посадового окладу відповідних категорій працівників прокуратури.

Главою 4 Закону №1789-ХІІ окреслений нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Стаття 44 цієї глави визначає предмет нагляду і повноваження прокурора.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону №1789-ХІІ предметом нагляду є додержання законності під час перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув`язнення, в установах виконання покарань, інших установах, що виконують покарання або заходи примусового характеру, які призначаються судом, додержання встановленого кримінально-виконавчим законодавством порядку та умов тримання або відбування покарання особами у цих установах, їх прав і виконання ними своїх обов`язків.

Згідно частини 2 статті 44 Закону №1789-ХІІ прокурор, який здійснює нагляд, має право:

1) у будь який час відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув`язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання, установи для примусового лікування і перевиховання, опитувати осіб, що там перебувають, знайомитись з документами, на підставі яких ці особи затримані, заарештовані, засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру;

2) перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих установ, зупиняти виконання таких актів, опротестовувати або скасовувати їх у разі невідповідності законодавству, вимагати від посадових осіб пояснень з приводу допущених порушень;

3) прокурор зобов`язаний негайно звільнити особу, яка незаконно перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув`язнення, обмеження чи позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру.

Також наказом Генерального прокурора України від 26.12.2005 №7гн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян» на військових прокурорів регіонів покладено забезпечення належної організації нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Повертаючись до матеріалів справи, колегія суддів враховує, що у 2007 - 2010 роках у військовій прокуратурі Болградського гарнізону був прийнятий ряд наказів про розподіл службових обов`язків між прокурорсько-слідчими працівниками, згідно з якими за ОСОБА_1 залишалась організація роботи щодо здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян (у тому числі контроль цієї діяльності).

Водночас, як правильно зауважив суд першої інстанції, виплата відповідної надбавки у розмірі 10% за виконання таких завдань ВЧ НОМЕР_1 мала б бути проведена виключно на підставі відповідного наказу військового прокурора Південного регіону України, як органу вищого рівня щодо військової прокуратури Болградського гарнізону.

Так, нарахування та отримання грошового забезпечення прокурорсько-слідчим працівникам військової прокуратури Болградського гарнізону здійснюється через фінансово-економічну частину ВЧ НОМЕР_1 .

Водночас, відповідно до пункту 6 Постанови №268 преміювання керівників органів виконавчої влади та інших органів, їх заступників, встановлення їм надбавок, передбачених цією постановою, надання матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірі, установлених цією постановою, у межах затверджених видатків на оплату праці. Рішення про зазначені виплати приймається органом вищого рівня.

Колегія суддів зауважує на тому, що як ВЧ НОМЕР_1 так і військова прокуратура Південного регіону України у своїх запереченнях та скаргах неодноразово звертали увагу на відсутність повноважень у військової частини на встановлення розмірів грошового забезпечення та надбавок військовослужбовцям військових прокуратур.

Так само Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону, Міністерства оборони України неодноразово зазначалось, що накази про встановлення ОСОБА_1 10% надбавки до посадового окладу не видавалися військовим прокурором Південного регіону України.

Варто зазначити, що під час касаційного перегляду справи Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 05.10.2017 №К/800/21834/16 виснував, що судам слід перевірити, чи стягувались на користь позивача суми недоплаченого грошового забезпечення за період з 01.05.2007 по 15.12.2010 на виконання судових рішень у справі, що розглядається (2а-608/11/1505), чи в інших справах з ідентичних правовідносин, та з урахуванням встановлених обставин визначитись, чи порушено право позивача в даній справі та чи є підстави для присудження позивачу заявленої ним до стягнення суми грошового забезпечення.

З цього приводу колегія суддів враховує, що 23.01.2017 ОСОБА_1 звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із позовом про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та моральної шкоди, у якій посилався на те, що постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.03.2015 у справі № 2-а-608/11 (яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2016) задоволений його позов до ВЧ НОМЕР_1 , 3-тя особа: військова прокуратура Південного регіону України, про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання донараховати та виплатити різницю та сплатити страхові внески.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.05.2017 у справі № 495/364/17 позов задоволено частково, на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі (грошовому забезпеченню) в розмірі 516 747,10 грн.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 30.03.2018 рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.05.2017 скасовано, провадження у справі закрито.

Постановою Верховного Суду від 25.05.2020 постанову Апеляційного суду Одеської області від 30.03.2018 залишено без змін.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.12.2020 у задоволенні заяви ВЧ НОМЕР_1 про поворот виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.05.2017 відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 16.12.2021 ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.12.2020 скасовано.

У порядку повороту виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.05.2017 у справі № 495/364/17 та з урахуванням судових витрат стягнуто на користь ВЧ НОМЕР_1 з ОСОБА_1 516747,10 грн та 5167,47 грн, а також судові витрати у розмірі 2270 грн.

Однак, надалі, постановою Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 495/364/17, постанову Одеського апеляційного суду від 16.12.2021 скасовано, ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.12.2020 залишено в силі.

Отже, на виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.05.2017 у справі № 495/364/17 на користь ОСОБА_1 з ВЧ НОМЕР_1 стягнута заборгованість по заробітній платі за спірний період у розмірі 516 747,10 грн., що, зокрема, не заперечується ОСОБА_1 .

З огляду на викладені вище норми законодавства та встановлені матеріалами справи обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині.

На думку колегії суддів доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а посилання апелянта на те, що попри те, що на виконання рішення суду у справі № 495/364/17 йому виплачена заборгованість по заробітній платі, він намагається досягти мети щодо дотримання його права на нарахування цих доплат, задля уникнення подальших інсинуацій з боку відповідачів та третіх осіб, жодним чином не свідчить про незаконність ухваленого судом першої інстанції рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

З приводу доводів апелянта про те, що з метою формального відновлення його конституційного права на нарахування різниці відповідно до пункту 9 Постанови №268 слід визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 , колегія суддів зазначає, що як мовилося вище, наведена надбавка могла бути виплачена виключно на підставі відповідного наказу військового прокурора Південного регіону України, як органу вищого рівня щодо військової прокуратури Болградського гарнізону.

Оскільки таких наказів не було прийнято, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для визнання протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 , оскільки остання виплачувала відповідне грошове забезпечення працівникам прокуратури Болградського гарнізону, в тому числі і позивачу, відповідно до норм чинного законодавства та наказів військової прокуратури.

Переходячи до оцінки доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про помилковість висновків суду першої інстанції про відсутність у останнього права на нарахування та виплату за період з 01.01.2008 по 15.12.2010 різниці між заробітною платою визначеною за умовами оплати праці, згідно з Указами Президента України від 23.02.2002 № 173/2002 та від 05.03.2003 № 389/2003 та розміром заробітної плати, встановленим за новими умовами оплати праці, колегія суддів виходить з такого.

Посилаючись на позицію касаційного суду, апелянт наголошує на тому, що обсяг прав в частині отримання надбавок, які нараховувалися та виплачувалися раніше не може бути звуженим прийняттям Постанови № 268, якою не обмежується чинність Указів Президента України від 23.02.2002 № 173/2002 та від 05.05.2003 № 389/2003, а тому передбачені ними надбавки мали бути враховані до складу його грошового забезпечення.

Відповідаючи на аргументи апелянта, колегія суддів керується наступним.

Як мовилося вище, під час проходження служби в органах військової прокуратури ОСОБА_1 здійснювалась виплата надбавок, передбачених Указами Президента України від 23.02.2002 №173/2002 та від 05.03.2003 № 389/2003.

Так, згідно Указу Президента України від 23.02.2002 № 173/2002 «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» військовослужбовцям (крім військовослужбовців Служби безпеки України, Управління державної охорони України, суддів військових місцевих та військових апеляційних судів та військовослужбовців строкової військової служби) установлювались щомісячні надбавки у розмірі 100 % грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років).

Указом Президента України від 05.03.2003 № 389/2003 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» військовослужбовцям могли встановлюватися надбавки у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в розмірі до 50%.

Водночас, 18.12.2007 Президент України прийняв Указ №1234/2007 «Про внесення зміни до Указу Президента України від 14.04.1999 № 379 та визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України», згідно з яким з 01.01.2008 втратили чинність Укази Президента України від 23.02.2002 №173/2002 та від 05.03.2003 № 389/2003.

Апелянт посилаючись на те, що відповідно до норм статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, зазначає, що обсяг його прав не може бути звужений прийняттям Постанови №268.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що з метою забезпечення права особи на оплату праці, пунктом 9 Постанови № 268 передбачений механізм відшкодування різниці у грошовому забезпеченні.

Зокрема встановлено, що у разі зменшення у зв`язку з прийняттям цієї постанови та визнанням такими, що втратили чинність, актів Кабінету Міністрів України та Указів Президента України, розміру заробітної плати (без премії), грошового забезпечення (без премії) в окремих працівників державних та інших органів, умови оплати праці яких визначені цією постановою, та у працівників, прирівняних згідно з нормативно-правовими актами, що втрачають чинність, за умовами оплати праці до працівників державних органів, або яким передбачено збереження умов оплати праці за попередньою посадою, на час роботи на займаній посаді виплачується різниця між заробітною платою (без премії), грошовим забезпеченням (без премії), визначеною за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність, та розміром заробітної плати, встановленим за новими умовами оплати праці.

Пункт 5 Постанови № 268 передбачає, що грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах складається з посадового окладу, інших виплат, установлених цією постановою, а також окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, установлених у розмірі і порядку, що визначаються законодавством для військовослужбовців. На зазначених осіб не поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 № 104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ». Для обчислення розміру складових грошового забезпечення замість надбавки за ранг застосовується розмір окладу за військовим званням.

Як мовилося вище, пункт 15 Постанови №268 встановлює, що умови оплати праці, затверджені цією постановою, застосовуються з 01.01.2006, а для працівників, окремі умови оплати праці яких визначені Указами Президента України, - з 01.04.2006 після визнання такими, що втратили чинність, цих указів.

Враховуючи, що Постановою №268 встановлені нові умови праці працівників прокуратури та нові розміри посадових окладів, тому не допускається перерахунок грошового забезпечення з урахуванням нових розмірів посадових окладів зі збереженням раніше виплачуваних видів грошового забезпечення, які з 01.04.2006 не застосовуються до осіб офіцерського складу військових прокуратур.

Висновки суду першої інстанції відповідають позиції Верховного Суду України яка викладена у постановах від 16.04.2013 у справі № 21-79а13, від 17.12.2013 у справі №21-423а13, від 03.06.2014 у справі №21-165а14 та від 04.06.2013 у справі № 21-161а13.

Заявляючи вимоги про виплату різниці між заробітною платою визначеною за умовами оплати праці, згідно з Указами Президента України від 23.02.2002 № 173/2002 та від 05.03.2003 № 389/2003 та розміром заробітної плати, встановленим за новими умовами оплати праці, апелянт посилається на положення пункту 9 Постанови №268 та вказує про зменшення розміру його грошового забезпечення.

З метою встановлення розміру грошового забезпечення позивача за умовами оплати праці згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність, та розміром за новими умовами оплати праці, а також перевірки, чи зменшився у такому випадку розмір грошового забезпечення останнього у зв`язку з прийняттям Постанови № 268, керуючись зауваженнями Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 05.10.2017 №К/800/21834/16 суд першої інстанції дослідив відомості про розмір та складові грошового забезпечення ОСОБА_1 до та після прийняття Постанови № 268, тобто за період з 2005 по 2010 роки.

Так, ВЧ НОМЕР_1 були надані до матеріалів справи архівні довідки про розміри грошового забезпечення за відповідний період.

Згідно оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , до якого включено всі види оплати праці з урахуванням усіх доплат, надбавок, виплат на день свят, премії, матеріальної допомоги на оздоровлення, для поліпшення соціально-побутових умов, одноразової допомоги при вислуги років та індексації, згідно рішення суду у справі № 2-а-608/11/1505 від 05.12.2016 № 1532, з листопада 2008 року по жовтень 2010 року посадовий оклад ОСОБА_1 становить 2492 грн, оклад за військовим званням (ОВЗ) 130 грн, надбавка за вислугу років - 917,70 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань -2831,76 грн, надбавка за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці - 373,80 грн, премія (пп. 2 п. 5 Постанови № 1294) 2023,58 грн, доплата відповідно п.9 Постанови № 268 - 11377,31 грн. (т. 5, а.с. 59).

Станом на 26.11.2010 посадовий оклад ОСОБА_1 становив 2492 грн, оклад за військовим званням - 130 грн, надбавка за вислугу років 35% - 917,70 грн усього 3539,70 грн, що підтверджується оновленою довідкою від 28.09.2016 № 1133 про складові грошового забезпечення (посадовий оклад, військове звання, вислуга років) відповідно до постанови Білгород-Дністровського міськрайсуду від 04.03.2015 у справі № 2-а-608/11/1505 для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру». (т.5, а.с. 61).

Відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення від 28.09.2016 № 1134 на день звільнення посадовий оклад ОСОБА_1 становив 2492 грн, оклад за військове звання 130 грн, надбавка за вислугу років 917,7 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 2831,76 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень 373,80 грн, премія 2023,58 грн, доплата відповідно п. 9 постанови № 268 12422,40 грн, грошова допомога на оздоровленням 1/2 1678,85 грн, матеріальна допомога для вирішення СПП 1/2 1678,85 (т. 5, а.с. 62).

Відповідно до архівної довідки за архівними документами ВЧ НОМЕР_3 від 17.02.2018 № 225 встановлено нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2005 року по березень 2006 року в наступних розмірах: І місяць 2005 року посадовий оклад 160,00 грн, розмір грошового забезпечення разом з іншими виплатами (без премії) 690,23 грн; ІІ- ХІІ місяці 2005 року посадовий оклад 547,00 грн, оклад за військове звання 130,00 грн, ІІ місяць 2005 року розмір грошового забезпечення разом з іншими виплатами (без премії) 3375,44 грн; ІІІ- VІІІ місяці 2005 року розмір грошового забезпечення разом з іншими виплатами (без премії) - 3379,34 грн; ІХ-ХІІ місяці 2005 року розмір грошового забезпечення разом з іншими виплатами (без премії) 3379,33 грн. І-ІІІ місяці 2006 року посадовий оклад 547,00 грн, оклад за військове звання 130,00 грн; І місяць 2006 року розмір грошового забезпечення разом з іншими виплатами (без премії) 3379,33 грн, ІІ місяць 2006 року розмір грошового забезпечення разом з іншими виплатами (без премії) 3311,63 грн, ІІІ місяць 2006 року розмір грошового забезпечення разом з іншими виплатами (без премії) 3311,64 грн. (т.5, а.с. 112-113)

Відповідно архівної довідки за архівними документами ВЧ НОМЕР_1 від 10.01.2018 № 44 встановлено нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2006-2007 роки в наступних розмірах: ІV місяць 2006 року посадовий оклад 547 грн, оклад за військове звання 130 грн, розмір грошового забезпечення разом з іншими виплатами (без премії) 3328,56 грн; V місяць 2006 року посадовий оклад 547, 1460 грн, оклад за військове звання 130 грн, розмір грошового забезпечення разом з іншими виплатами (без премії) - 3328,56, 4353 грн; VІ-ХІІ місяці 2006 року посадовий оклад 1460 грн, оклад за військове звання 130 грн, розмір грошового забезпечення разом з іншими виплатами (без премії) 4353 грн; І-V місяці 2007 року оклад за військове звання - 130 грн, посадовий оклад 1460 грн; розмір грошового забезпечення разом з іншими виплатами (без премії) (І-ІІІ, V місяці) 4353 грн, розмір грошового забезпечення разом з іншими виплатами (без премії) (ІV місяць) 4465,83 грн. (т.5, а.с. 114).

Відповідно архівної довідки від 27.07.2017 № 636: V- VІ місяці 2007 року оклад за військове звання - 130 грн, посадовий оклад 1460 грн, розмір грошового забезпечення разом з іншими виплатами (без премії) 4353 грн; допл. V, VІІ- ХІІ місяці 2007 року оклад за військове звання - 130 грн, посадовий оклад 1562 грн; розмір грошового забезпечення разом з іншими виплатами (без премії) 4633,50 грн.

Протягом І- ХІІ місяців 2008 року оклад за військове звання - 130 грн, посадовий оклад 1562 грн (І-ІІ місяці 2008 року), ІІІ- ХІІ місяці 2008 року посадовий оклад 2265 грн; розмір грошового забезпечення разом з іншими виплатами (без премії) 4633,50грн (І-ІІ місяці), 5944,05 грн (ІІІ Х місяці), 3453,25 грн (ХІ місяць), 3573 грн (ХІІ місяць).

Протягом 2009 2010 (І-ХІ місяці) років оклад за військове звання становив 130 грн, посадовий оклад 2265 грн, розмір грошового забезпечення разом з іншими виплатами (без премії) 6159,60 грн. ХІІ місяць 2010 року оклад за військове звання становив 62-90 грн, посадовий оклад 1095-97 грн; розмір грошового забезпечення разом з іншими виплатами (без премії)- 4490,82 грн. (т. 5, а.с. 115-116).

Аналізом інформації, яку містять вказані довідки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав стверджувати, що у зв`язку з прийняттям Постанови № 268, розмір грошового забезпечення (без премії) ОСОБА_1 у порівнянні з грошовим забезпеченням (без премії), яке виплачувалось відповідно до нормативно-правових актів, які втратили чинність, зменшився, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що такі твердження апелянта є безпідставними.

Тож колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки не допускається перерахунок грошового забезпечення з урахуванням нових розмірів посадових окладів зі збереженням раніше виплачуваних видів грошового забезпечення, які з 01.04.2006 не застосовуються до осіб офіцерського складу військових прокуратур.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні іншої частини позовних вимог, з огляду на те, що такі вимоги є похідними, задоволення яких, в силу положень пункту 23 частини 1 статті 4 КАС України, прямо залежить від задоволення основної позовної вимоги.

Стосовно доводів ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в яких апелянт посилається на те, що суд, задовольняючи частково клопотання про призначення експертизи, вирішив поставити перед експертом питання, які були заявлені ВЧ НОМЕР_1 у запереченнях на його клопотання, внаслідок чого питання, заявлені ОСОБА_1 взагалі не поставлені та не вирішені, колегія суддів зазначає, що питання законності ухвали суду першої інстанції про призначення експертизи вже було предметом апеляційного перегляду.

За наслідком розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 залишено скаргу без задоволення, а ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.07.2023 - без змін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що такі аргументи не можуть бути предметом апеляційного розгляду у цьому провадженні.

Також колегія суддів вважає недоречними посилання апелянта на упереджене ставлення судді Прийомової О.Ю. до вирішення справи по суті, на яку, як він вважає, здійснювався тиск з боку представника прокуратури та представника Міністерства оборони України, адже такі питання вирішуються у порядку подання заяви про відвід судді, що, зокрема, позивачем було зроблено.

З цього приводу колегія суддів вважає необхідним наголосити на тому, що не може бути повторно переглянуте судове рішення в апеляційному порядку, з метою досягнення іншого вирішення справи, а такі аргументи апелянта жодним чином не спростовують обґрунтованість та законність прийнятого судом першої інстанції рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять аргументів, яким би не була надана правова оцінка судом першої інстанції.

Будь-яких інших доводів, з боку апелянта, які б могли свідчити про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, апеляційна скарга не містить.

Колегія суддів вважає, що надала відповідь на ключові доводи апеляційної скарги та не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 01 травня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області, Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуюча суддя О. А. Шевчук

суддя А. В. Бойко

суддя А. Г. Федусик