Постанова

від 30.04.2025 по справі 912/3035/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2025 року м. Дніпро Справа № 912/3035/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Дарміна М.О., Чус О.В..

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

представники сторін:

від позивача: Ускова О.В.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи -1: Гриценко Ю.В.

від третьої особи -2: не з`явився

від третьої особи -3: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційних скарг

ОСОБА_1

та

Фізичної особи-підприємця Погрібної Любов Василівни

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2024 р.

( суддя Коваленко Н.М., м. Кропивницький, повний текст рішення складено 12.11.2024 р. )

у справі

за позовом

Акціонерного товариства

"Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ЦЕФЕЙ",

м. Київ

до відповідача:

Фізичної особи-підприємця Погрібної Любов Василівни,

м. Кропивницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору

на стороні Позивача:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору

на стороні Відповідача:

- ОСОБА_1 ,

м. Кропивницький

- ОСОБА_2 ,

м. Кропивницький

про заборону використання знаків для товарів та послуг

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ТОВ "Маркхолдер" ( з урахуванням заяви про зміну предмета позову ) з вимогою заборони ФОП Погрібній Л.В. використовувати будь-якими шрифтами та алфавітами позначення УКРЗОЛОТО, що є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України № 124382 від 25.06.2010 р. шляхом нанесення такого позначення на вивіски та їх розміщення, під час пропонування для продажу та/або продажу продукції 14 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків.

Позовні вимоги обгрунтовані незаконним використанням ФОП Погрібною Л.В. торгового знаку " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за місцем здіснення господарської діяльності шляхом нанесення його на вивіску ювелірного магазину, оскільки Відповідачем не укладено відповідних ліцензійних договорів з власником знаку - ТОВ "Маркхолдер".

За заявами ТОВ "Маркхолдер" та АТ "ЦЕФЕЙ" ( в порядку ст. 52 ГПК України ) господарський суд ухвалою від 01.08.2024 р. здійснив заміну Позивача - ТОВ "Маркхолдер" на його правонаступника АТ "ЦЕФЕЙ". Залучив ТОВ "Маркхолдер" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень у справі.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2024р. у справі №912/3035/19 позов задоволено повністю. Заборонено Фізичній особі-підприємцю Погрібній Любові Василівні використовувати будь-якими шрифтами та алфавітами позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України № 124382 від 25.06.2010 р. шляхом нанесення такого позначення на вивіски та їх розміщення, під час пропонування для продажу та/або продажу продукції 14 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Погрібної Любові Василівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" 1 921,00 грн. судового збору та 19 612,80 грн. судових витрат на судову експертизу.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення повністю та залишити позовну заяву без розгляду.

4. Узагальнені доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вказує на те, що місцевим судом порушено норми процесуального права ч. ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4 ГПК України, а також порушено норми матеріального права абз. 1 ч. 4 ст. 16 Закону України Про знаки для товарів і послуг та абз. 2 ч. 4 ст. 16 Закону України Про знаки для товарів і послуг.

Водночас, на думку Скаржника, місцевим судом - неправильно надано правову кваліфікацію відносинам, оскільки не враховано, що нанесення торгівельної марки на вивіску та застосування торгівельної марки ( в т. ч. нанесеної на вивіску ) під час пропонування для продажу та/або продажу товару для якого торгівельну марку зареєстровано є самостійними способами використання торгівельної марки, яким відповідають ефективні способи захисту щодо заборони нанесення торгівельної марки на вивіску, та щодо заборони застосування торгівельної марки ( в т. ч. демонтаж вивіски, пов`язаної з торгівельною маркою ) під час пропонування для продажу та/або продажу товару для якого торгівельну марку зареєстровано; неправильно визначено, що заборона нанесення торгівельної марки на вивіску відповідає характеру порушеного права відносно використання торгівельної марки у спосіб застосування нанесеної на вивіску торгівельної марки під час пропонування та продажу товару, для якого торгівельну марку зареєстровано ( абз. 2 ч. 4 ст. 16 Закону України Про знаки для товарів і послуг ).

При цьому, Скаржник зазначає, що предметом цього позову є - вимога про заборону нанесення торгівельної марки на вивіску, під час пропонування для продажу та/або продажу товару для якого торгівельну марку зареєстровано. При цьому, нанесення торгівельної марки на вивіску та застосування торгівельної марки ( в т. ч. нанесеної на вивіску ) під час пропонування для продажу та/або продажу товару для якого торгівельну марку зареєстровано є самостійними способами використання торгівельної марки. Вказаним способами використання торгівельної марки відповідають ефективні способи захисту - щодо заборони нанесення торгівельної марки на вивіску, та - щодо заборони застосування торгівельної марки ( в т. ч. демонтаж вивіски, пов`язаної з торгівельною маркою ) під час пропонування для продажу та/або продажу товару для якого торгівельну марку зареєстровано. При цьому, Позивачем заявлена вимога про заборону нанесення торгівельної марки на вивіску до відповідача, відносно якого місцевим судом не встановлено факту незаконного використання торгівельної марки у спосіб нанесення торгівеленої марки на вивіску ( абз. 1 ч. 4 ст. 16 Закону України Про знаки для товарів і послуг ); Позивачем не заявлена вимога про заборону застосування торгівельної марки ( в т. ч. демонтаж вивіски, пов`язаної з торгівельною маркою ) під час пропонування для продажу та/або продажу товару для якого торгівельну марку зареєстровано до Відповідача, відносно якого місцевим судом встановлено факт незаконного використання торгівельної марки у спосіб застосування нанесеної на вивіску торгівельної марки під час пропонування та продажу товару, для якого торгівельну марку зареєстровано ( абз. 2 ч. 4 ст. 16 Закону України Про знаки для товарів і послуг). Проте, демонтаж вивіски, пов`язаної з торгівельною маркою вказує на припинення використання торгівельної марки у спосіб застосування нанесеної на вивіску торгівельної марки під час пропонування та продажу товару, для якого торгівельну марку зареєстровано ( абз. 2 ч. 4 ст. 16 Закону України Про знаки для товарів і послуг) та доводить вичерпання спору у таких правовідносинах.

На переконання Скаржника місцевим судом також порушено п. 1 ч. 2 ст. 185 ГПК України та ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України при винесенні протокольної ухвали від 01.08.2024 р. про відмову у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду від 01.08.2024 р.. При цьому, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого Позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Місцевим судом всупереч вимогам ч. ч. 2, 4 ст. 120, ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 216 ГПК України ухвала, якою повідомлено учасників справи, які не прибули про судове засідання 01.08.2024 р. не виносилась. З протоколу судового засідання підсистеми ВКЗ від 01.08.2024 р. не вбачається передбачених ч. 5 ст. 183 ГПК України підстав для оголошення перерви у підготовчому засіданні. Крім того, місцевим судом в протоколі судового засідання підсистеми ВКЗ від 01.08.2024 не наведено мотивів для оголошення перерви у підготовчому засіданні терміном - чотири години.

Відтак, на думку Скаржника, місцевий суд не дотримався вимог ч. ч. 2, 4 ст. 120, ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 216 ГПК України та ч. 5 ст. 183 ГПК України, оскільки виніс протокольну ухвалу від 01.08.2024 р. про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 01.08.2024 р., не виконавши свій обов`язок щодо своєчасного вирішення спору.

Скаржник зазначає, що місцевий суд ухвалою від 01.08.2024 р. у справі № 912/3035/19 у задоволенні заяв про відвід судді відмовив. Про те, місцевим судом належної оцінки доводам наведеним у заяві про відвід від 01.08.2024 р. не надано. При цьому, питання про відвід у справі № 912/3035/19 всупереч вимогам ч. 3 ст. 39 ГПК України не передано на розгляд іншому судді. За таких обставин, місцевим судом справу розглянуто неповноважним складом суду, якому було заявлено відвід з обґрунтованих підстав.

Крім того, місцевий суду всупереч вимогам ч. 4 ст. 50 ГПК України не зазначив, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Суд залишив поза увагою, що заміна Позивача у цьому спорі процесуальним правонаступником АТ "Цефей" саме за заявою ТОВ "Маркхолдер" призвела до автоматичної втрати останнім статусу учасника спірних правовідносин, пов`язаних із захистом майнових прав власника торгової марки, а тому рішення суду, ухвалене у цьому спорі, не впливає безпосередньо на його права та обов`язки. Таким чином, місцевий суд не дотримався вимог ст. 50 ГПК України, оскільки виніс ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 01.08.2024 р. в частині залучення ТОВ Маркхолдер до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача на права чи обов`язки якого рішення суду у справі не може вплинути.

5. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Погрібної Любов Василівни.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Фізична особа-підприємець Погрібна Любов Василівна звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення в частині розподілу судових витрат і ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити у розподілі понесених ТОВ "Макхолдер" судових витрат, які складаються з судового збору, в розмірі 1921,00 грн. та витрат, пов`язаних з проведенням експертизи у справі, в сумі 19 612,80 грн..

6. Узагальнені доводи апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Погрібної Любов Василівни.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував у подібних правовідносинах на порушення вимог ст. 50 ГПК України, які допускалися Центральним апеляційним господарським судом при залучені ТОВ Маркхолдер до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивач ( постанови Верховного Суду від 27.02.2024 р. у справі № 912/164/20, від 07.05.2024 р. у справі № 912/3033/19, від 30.05.2024 р. у справі № 912/3032/19 ). Таким чином, ТОВ "Маркхолдер" неправомірно набув у справі № 912/3035/19 процесуальний статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача, тому судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1 921,00 грн та витрати, пов`язані з проведенням експертизи у справі в сумі 19 612,80 грн, понесені ТОВ "Маркхолдер" розподілу не підлягають.

7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ЦЕФЕЙ" надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційних скарг, вважає їх безпідставними і необґрунтованими.

Зокрема, Товариство посилається на те, що використання торговельного знаку полягає у вигляді нанесення позначення на вивіску ювелірного магазину за адресою: м. Кропивницький, вул. Правди, буд. 1а», в якому реалізовувалися вироби, та при пропонуванні до продажу ювелірних виробів. Також у касових документах при продажу ювелірних товарів вибуло зазначено УКРЗОЛОТО. Господарську діяльність за місцем розташування ювелірного магазину здійснювала саме Відповідач, про що свідчать наявні у справі матеріали. Отже, Відповідачем порушено майнові права власника торгового знаку УКРЗОЛОТО за захистом яких звернувся Позивачем, посилаючись на ст. ст.16, 420, 424, 426, 432, 492, 495 ЦК України. Тому, Позивач вважає достатнім способом і таким, що відповідає належному заборонити Фізичній особі-підприємцю Погрібній Любові Василівні використовувати будь-якими шрифтами та алфавітами позначення УКРЗОЛОТО, що є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України № 124382 від 25.06.2010 р. шляхом нанесення такого позначення на вивіски та їх розміщення, під час пропонування для продажу та/або продажу продукції 14 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків.

Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. З матеріалів справи вбачається, що заява про відвід судді від 01.08.2024 р. була розглянута суддею саме в день судового засідання - 01.08.2024 р., про що свідчить відповідна ухвала. Відтак, доводи Апелянта є надуманими.

Товариство також вказує на те, що як АТ «Цефей» так і ТОВ «Маркхолдер» було чітко визначена позиція з приводу розгляду клопотання без їх участі та оголосити перерву у справі. При цьому, первісний Позивач і замінений Позивач мали намір брати участь у розгляді справи. Також 31.07.2024 р. до суду через систему "Електронний суд" від ТОВ «Маркхолдер» надійшли заперечення на клопотання (заяву) Відповідача № б/н від 31.07.2024 р.. У запереченні ТОВ «Маркхолдер» щодо повернення сумісної заяви ТОВ «Маркхолдер» та АТ «Цефей» про заміну сторони без розгляду зазначено про таке - на її розгляді та задоволенні судом (сумісної заяви) наполягаємо, заяву підтримуємо. Згідно ч. 4 ст. 202 ГПК України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Отже, відсутні підстави для залишення позову без розгляду.

Крім того, Товариство зазначає про те, що протокольною ухвалою 01.08.2024 р. господарським судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 17:20 - 01.08.2024 р., про що відповідне повідомлення було направлене всім учасникам справи. Разом з цим, всі учасники справи скористалися своїм безумовним правом брати участь у такому засіданні на власний розсуд. Доводи Скаржника ніяким чином не впливають на зміст протокольної ухвали про перерву та взагалі незрозуміло підстави та мотиви оскарження такої ухвали. До того ж, протокольна форма ухвали не впливає на можливість її оскарження в апеляційному порядку і на суть рішення суду по даній справі. Таким чином, Скаржник намагається ввести в оману апеляційний суд, оскільки його доводи є голослівними та спростовуються матеріалами справи.

Позивач наголошує, що суд першої інстанції не змінив статус ТОВ «Маркхолдер», а окремо залучив його в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, що узгоджується з нормами ГПК України. При цьому, рішення суду в цій справі дійсно має значення для ТОВ «Маркхолдер», оскільки майбутнє ухвалене рішення у цій справі буде встановлювати/спростовувати факт, період, особу стосовно незаконного використання торгового знаку, коли саме ТОВ «Маркхолдер» був власником свідоцтва. В свою чергу, рішення щодо цих обставин має преюдиціальне значення для іншої справи № 912/3560/19 за позовом ТОВ «Маркхолдер» до ОСОБА_3 про стягнення збитків в розмірі 120 000 грн. за незаконне використання торгового знаку «УКРЗОЛОТО» протягом 2019-2020 років (коли ТОВ «Маркхолдер» був власником свідоцтва на торговий знак), яка зупинена господарським судом Кіровоградської області до прийняття остаточного рішення по даній справі № 912/3035/19.

Щодо судових витрат, то Позивач зазначив, що попередній розрахунок судових витрат АТ «Цефей» під час апеляційного розгляду справи складається з наступного: витрати на правничу (правову) допомогу в розмірі 15 000,00 грн. Докази на підтвердження витрат на правничу (правову) допомогу в суді апеляційної інстанції будуть надані суду протягом 5 днів з дня ухвалення рішення апеляційним судом.

ТОВ "Маркхолдер" у відзиві на апеляційні скарги, з доводами апеляційних скарг Відповідача та Третьої особи, не погоджується в повному обсязі та вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, оскільки є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо доводів апеляційної скарги Відповідача - ОСОБА_3 , то на переконання Третьої особи - суд першої інстанції правомірно стягнув судові витрати з Відповідача на користь ТОВ «Маркхолдер». При цьому, з доводами ОСОБА_1 ТОВ «Маркхолдер» також не погоджується, оскільки вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що Відповідач, як фізична особа - підприємець з основним видом економічної діяльності - роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах, здійснювала свою діяльність в ювелірному магазині незаконно використовуючи позначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Отже, Відповідачем було порушено майнові права власника торгового знаку УКРЗОЛОТО за захистом яких звернувся Позивачем, посилаючись на ст. ст. 16, 420, 424, 426, 432, 492, 495 ЦК України. Тому, достатнім способом і таким, що відповідає належному способу захисту є вимоги Позивача заборонити Фізичній особі-підприємцю Погрібній Любові Василівні використовувати будь-якими шрифтами та алфавітами позначення УКРЗОЛОТО, що є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України №124382 від 25.06.2010 шляхом нанесення такого позначення на вивіски та їх розміщення, під час пропонування для продажу та/ або продажу продукції 14 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків.

Доводів Апелянта, що місцевим судом справу розглянуто неповноважним складом суду, якому було заявлено відвід з обґрунтованих підстав, Третя особа вважає безпідставними та надуманими, оскільки суд якщо доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Крім того, суд першої інстанції правомірно відмовив у клопотанні про залишення позову без розгляду.

Товариство також вказує на те, що оголошенням перерви у судовому засіданні передбачається можливість слухання справи у цьому ж судовому засіданні. Закон не встановлює, скільки разів суд може переносити засідання.

ТОВ «Маркхолдер» наголошує на тому, що матеріалами справи підтверджується, що воно було власником свідоцтва на торговий знак « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до 27.10.2021 р., подало до суду позов в даній справі, сплатило судовий збір, витрати на експертизу, понесло витрати на правничу допомогу у справі і тому має право отримати відшкодування цих витрат, що дозволяє статус третьої сторони, яка не заявляє самостійних вимог у справі. Суд першої інстанції не змінив статус ТОВ «Маркхолдер», а окремо залучив його в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, що узгоджується з нормами ГПК України. При цьому, рішення суду в цій справі дійсно має значення для ТОВ «Маркхолдер», оскільки майбутнє ухвалене рішення у цій справі буде встановлювати/спростовувати факт, період, особу стосовно незаконного використання торгового знаку, коли саме ТОВ «Маркхолдер» був власником свідоцтва. В свою чергу, рішення щодо цих обставин має преюдиціальне значення для іншої справи № 912/3560/19 за позовом ТОВ «Маркхолдер» до ОСОБА_3 про стягнення збитків в розмірі 120 000 грн. за незаконне використання торгового знаку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » протягом 2019 - 2020 років ( коли ТОВ «Маркхолдер» був власником свідоцтва на торговий знак ), яка зупинена господарським судом Кіровоградської області до прийняття остаточного рішення по даній справі № 912/3035/19. Більш того, враховуючи наслідки залучення/незалучення ТОВ «Маркхолдер», при залученні третьою особою ТОВ «Маркхолдер» права чи інтереси інших осіб не порушуються та не зачіпаються, судом першої інстанції дотримано порядок залучення третіх осіб і враховано можливі наслідки їх не залучення.

Щодо судових витрат, то АТ «Маркхолдер» вказало, що попередній розрахунок судових витрат під час апеляційного розгляду справи складається витрат на правничу (правову) допомогу в розмірі 10 000,00 грн. Докази на підтвердження витрат на правничу (правову) допомогу в суді апеляційної інстанції будуть надані суду протягом 5 днів з дня ухвалення рішення апеляційним судом.

Третя особа -3 не скористалася своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надала суду відзив на апеляційні скарги, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

8. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколів передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.12.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Дармін М.О., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024 р. витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 912/3035/19.

Матеріали справи № 912/3035/19 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.01.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначити апеляційну скаргу ОСОБА_1 до розгляду в судове засідання на 30.04.2025 р..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.01.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізична особа-підприємець Погрібної Любові Василівни. Об`єднано до сумісного розгляду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Погрібної Любов Василівни з апеляційною скаргою ОСОБА_1 . Розгляд апеляційних скарг призначено в судове засідання на 30.04.2025 р..

14.01.2025 р., через систему "Електронний суд", від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про відвід від розгляду справи № 912/3035/19 суддів Центрального апеляційного господарського суду Кощеєва І.М. та Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2025 р. визнано необгрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Кощеєва І.М., Чус О.В. від розгляду справи № 912/3035/19. Заяву ОСОБА_1 , про відвід суддів Кощеєва І.М., Чус О.В. від розгляду справи № 912/3035/19, для вирішення питання про відвід, передано судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу і визначається в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України.

Згідно протоколу розподілу судової справи між суддями від 20.01.2025 р., для розгляду заяви про відвід суддів у даній справі визначена суддя Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2025 р. ( суддя Верхогляд Т.А.) в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Центрального апеляційного господарського суду Чус О.В. та Кощеєва І.М. від розгляду справи № 912/3035/19 відмовлено.

Відповідач та Треті особи -2, -3 не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Відповідача та Третіх осіб -2, -3.

У судовому засіданні 30.04.2025 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

9. Встановлені судом обставини справи.

ТОВ "Маркхолдер" належало право власності на торговий знак " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ( далі - Торговий знак ), що зареєстрований, зокрема, для категорії товарів "Ювелірні вироби" ( клас 14 Міжнародний класифікатор товарів та послуг ). Право власності на знак засвідчується свідоцтвом № 124382, зареєстрованим в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 25.06.2010 р..

У відповідності до інформації, опублікованої у виданні в сфері інтелектуальної власності "Промислова власність" Бюлетень № 19, 2019, ТОВ "Маркхолдер" було власником Торгового знаку згідно рішення № 25921.

ТОВ "Маркхолдер" стало відомо про незаконне використання Торгового знаку шляхом нанесення його на вивіску ювелірного магазину, що розташовується в місті Кропивницькому за адресою: м. Кропивницький, вул. Правди, буд. 1а. За місцем розташування зазначеного ювелірного магазину, господарську діяльність з продажу ювелірних виробів здійснювала ФОП Погрібна Л.В. ( РНОКПП НОМЕР_1 ). На підтвердження зазначеного ТОВ "Маркхолдер" надано копії: товарного чеку від 24.10.2019 р., фіскального чеку № 1047001 від 25.10.2019 р. та фото розміщення вивіски за місцем розташування торгової точки.

За твердженням ТОВ "Маркхолдер" в порушення вимог законодавства, не уклавши відповідних ліцензійних договорів з власником знаку - ТОВ "Маркхолдер", Відповідач незаконно використовує його за місцем здійснення господарської діяльності, тому є порушеними права ТОВ "Маркхолдер" щодо виключного права використання Товарного знаку ( зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг ).

Зазначені обставини стали підставою для звернення ТОВ "Маркхолдер" до суду з позовом.

Разом з тим, Відповідач стверджував, що вивіска з позначенням " ІНФОРМАЦІЯ_1 " є твором образотворчого мистецтва у вигляді "Зображення логотипу " ІНФОРМАЦІЯ_1 " відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_2 від 11.10.2016 р., виданого на ім`я авторів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..

За клопотанням ТОВ "Макхолдер" господарський суд ухвалою від 21.01.2020 р. призначив у справі експертизу об`єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Згідно висновку № 3655/20-53/20442/20-53 від 18.08.2020 р. експерта за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності: позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що використовується на вивісці ювелірного магазину під час пропонування ювелірних виробів до продажу, є схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком для товарів та послуг " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", зареєстрованим за свідоцтвом України № НОМЕР_3 щодо споріднених товарів і послуг, визначених у Додатку до Висновку; позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що використовується на вивісці ювелірного магазину під час пропонування ювелірних виробів до продажу, є використанням знаку для товарів та послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_3 ; позначення (напис) " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яке розташоване на вивісці ювелірного магазину на будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , є відтворенням знаку для товарів та послуг за свідоцтвом України №124382 від 25.06.2010 р.. Встановити чи є позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яке розташоване на будівлі за адресою:м. Кропивницький , вул. Правди, буд. 1 а., відтворенням твору образотворчого мистецтва у вигляді "Зображення логотипу " ІНФОРМАЦІЯ_1 " відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_2 від 11.10.2016 р. за наявними матеріалами, не видається за можливе.

При цьому, за твердженням Відповідача, ФОП Погрібна Л.В. використовувала "Зображення логотипу "УКРЗОЛОТО" саме як твір образотворчого мистецтва на підставі ліцензійного договору від 02.01.2019 р., укладеного з авторами такого твору відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_2 від 11.10.2016 р..

Тому, після надходження до справи додаткових доказів, господарський суд за клопотанням Відповідача відповідно до ухвали від 07.10.2021 р. призначив у справі додаткову експертизу об`єктів інтелектуальної власності, на вирішення якої поставлено питання: Що відтворено в написі " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", розташованому на будівлі за адресою: АДРЕСА_1 - Знак для товарів і послуг відповідно до Свідоцтва на знак для товарів і послуг № 124382 від 25.06.2010 р. чи Твір образотворчого мистецтва у вигляді "Зображення логотипу " ІНФОРМАЦІЯ_1 " відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_2 від 11.10.2016 р.? Витрати по проведенню вказаної експертизи було покладено на Відповідача.

Однак, вказана експертиза проведена не була у зв`язку з несплатою її вартості ( лист № 741/415-16-22/3 від 27.09.2022 р. щодо господарської справи № 912/3035/19 Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності).

За заявами № б/н від 23.07.2024 р. ТОВ "Маркхолдер" та № б/н від 01.08.2024 р. АТ "ЦЕФЕЙ" ( в порядку ст. 52 ГПК України ) господарський суд ухвалою від 01.08.2024 р. здійснив заміну позивача - ТОВ "Маркхолдер" на його правонаступника АТ "ЦЕФЕЙ". Залучив ТОВ "Маркхолдер" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржувані рішення у даній справі.

Судове рішення мотивоване тим, що заявлена позовна вимога, з урахуванням її зміни, закріплена законом та відповідає характеру порушеного права і забезпечує поновлення порушеного права, оскільки має вплив на порушника і припиняє порушення. Господарським судом встановлено наявність порушеного права Позивача, як правонаступника ТОВ "Маркхолдер", зі сторони Відповідача на момент звернення до господарського суду. Здійснення ФОП Погрібною Л.В. торгівельної діяльності з продажу ювелірних виробів в приміщенні, на якому розміщено вивіску " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", є свідченням використання саме ФОП Погрібною Л.В. торгового знаку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", право власності на який належить Позивачу. ТОВ "Маркхолдер" не надавався ФОП Погрібній Л.В. дозвіл на використання знаку для товарів та послуг "УКРЗОЛОТО", а отже права Позивача як правонаступника ТОВ "Маркхолдер" щодо виключного права використання Торгового знаку порушені Відповідачем. При цьому, демонтаж вивіски з позначенням "УКРЗОЛОТО" під час розгляду справи в суді, у тому числі з урахуванням зміни предмету позову, не доводить наявність підстав для закриття провадження у справі згідно з ст. 231 ГПК України.

Разом з тим, врахувавши, що судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1 921,00 грн та витрати, пов`язані з проведенням експертизи у справі в сумі 19 612,80 грн, були понесені ТОВ "Маркхолдер", про що до матеріалів справи долучено платіжні доручення: № 73374 від 29.10.2019 р. та № 733962 від 14.05.2020 р., суд першої інстанції вказані судові стягнув на користь ТОВ "Маркхолдер".

10. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Позивача та Третьої особи -1, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у цій справі спір виник у сфері інтелектуальної власності, а саме щодо здійснення прав на торговельну марку. Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю дій Відповідача, які полягали у використанні Відповідачем за відсутності дозволу власника знака для товарів та послуг за Свідоцтвом України № 124382 ( право власності на яке належало ТОВ "Маркхолдер", як на момент виникнення спірних відносин, так і на момент звернення до суду ), тобто з порушенням відповідних норм та прав власника торгової марки.

Отже, спірні правовідносини, які виникли між Позивачем і Відповідачем у цій справі, відносяться до сфери інтелектуальної власності, а саме щодо такого об`єкта, як торговельна марка. Правове регулювання цих відносин має притаманні лише цій сфері специфіку та особливості.

Правовідносини, які виникають у зв`язку з набуттям і здійсненням прав на торговельні марки в Україні регулюються Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" ( далі - Закон, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин ), а також нормами Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України ).

Цивільний кодекс України визначає, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом ( ст. 418 ЦК України ).

Ст. 420 ЦК України визначено, що до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать торговельні марки ( знаки для товарів і послуг ).

Способи використання об`єкта права інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та іншим законом. Використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом ( ст. 426 ЦК України ).

За приписами ст. 492 ЦК України торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Відповідно до ст. 493 ЦК України суб`єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи.

Положеннями ст. 494 ЦК України передбачено, що набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 495 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є, зокрема: право на використання торговельної марки; виключне право дозволяти використання торговельної марки; виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання, інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до Закону знаком для товарів і послуг є позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб ( ст. 1 ).

Об`єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом ( ст. 5 Закону ).

У ст. 16 Закону передбачено, що свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом ( ч. 2 ). Використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака ( ч. 4 ).

Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати ( ч. 5 ). Власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору (ч. 8).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

За приписами ст. 21 Закону захист прав на знак здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку. Суди відповідно до їх компетенції розв`язують, зокрема, спори про порушення прав власника свідоцтва.

Обсяг правової охорони, який надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, і засвідчується з наведеними в ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

У відповідності до інформації, опублікованої у офіційному бюлетені "Промислова власність" за № 19, 2019 року, попередній власник свідоцтва - ОСОБА_4 здійснила передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак "УКРЗОЛОТО" ТОВ "Маркхолдер".

Так, наявними матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Маркхолдер" з 2019 року було власником на знак для товарів і послуг " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", який зареєстрований, у тому числі для категорії товарів "Ювелірні вироби" (клас 14 МКТП), засвідченим свідоцтвом №124382, зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 25.06.2010 р..

Відповідач з 11.10.2005 р. зареєстрована як фізична особа-підприємець, зокрема, з такими видами економічної діяльності: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний); 47.77 Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах.

ТОВ "Маркхолдер" зазначено, що за місцем розташування приміщення, в якому Відповідачем здійснювалась торгівельна діяльність з продажу ювелірних виробів, розміщено вивіску з позначенням " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

Обставини фактичного розміщення на будівлі за адресою: АДРЕСА_1 вивіски з позначенням " ІНФОРМАЦІЯ_1 " не заперечено іншими учасниками під час розгляду справи.

Як стверджував Відповідач у відзиві на позов, вказане позначення є твором образотворчого мистецтва у вигляді "Зображення логотипу " ІНФОРМАЦІЯ_1 " відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_2 від 11.10.2016 р., виданого на ім`я авторів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яке використовується ФОП Погрібною Л.В. на підставі ліцензійного договору, укладеного з авторами. Про вказане також зазначає третя особа - ОСОБА_1 в поясненнях до суду першої інстанції.

Міністерством економіки України згідно поданих до суду документів підтверджено реєстрацію авторського права на твір образотворчого мистецтва " ІНФОРМАЦІЯ_2 " " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та видачу Свідоцтва № 68218 від 11.10.2016 р. авторам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ..

Законодавче регулювання об`єктів авторського права визначено Законом України "Про авторське право і суміжні права" ( тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин ), а торгівельних марок - Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

Ст. 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" закріплено, що об`єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва. Авторові належить виключне право на використання твору, що дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом та надавати дозвіл чи заборону використання твору іншими особами (ст. 15). Використанням твору є його відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі, опублікування, публічне виконання тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарі і послуг" (в редакції, чинній на момент вирішення спору) торговельною маркою є позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Тобто, торговельна марка використовується для позначення товарів чи послуг з метою виділення їх виділення серед інших подібних, що перебувають в обороті. За допомогою торгової марки споживачі повинні легко відрізняти товари і послуги одних осіб від товарів і послуг інших осіб.

Основною сферою застосування знаку для товарів і послуг є комерційна діяльність, оскільки він виконує функцію вирізнення товарів та послуг одного виробника від товарів та послуг іншого виробника.

Відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права" авторові належить виключне право на використання твору. Воно охоплює, зокрема, право здійснювати, дозволяти або забороняти відтворення твору, розповсюдження оригіналу або примірників твору в будь-який спосіб, у тому числі шляхом продажу, право здавання у прокат оригіналу або примірників твору, надання оригіналу або примірників твору в тимчасове користування, а також право на імпорт, публічний показ, публічне виконання та інші дії, передбачені законом. Основною функцією об`єктів авторського права є естетичне задоволення, адже їх не використовують для позначення відповідних товарів і послуг у комерційній діяльності.

Таким чином, якщо особа, яка володіє об`єктом авторського права, маркує таким позначенням відповідні товари і послуги, перелік яких відображений у свідоцтві на знак для товарів і послуг, такі дії розцінюються як посягання на права власника свідоцтва, передбачені ст. 16 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг, у тому числі як вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, і в свою чергу є порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника свідоцтва таке порушення має бути припинене, а порушник зобов`язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки. Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару та його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати.

З матеріалів справи слідує, що у приміщенні за адресою: м. Кропивницький, вул. Правди, буд. 1 а, на якому була розміщена вивіска з позначенням " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", ФОП Погрібна Л.В. здійснювала господарську діяльність з продажу ювелірних виробів.

Вказане не заперечено Відповідачем у відзиві на позов від 28.11.2019 р. та підтверджено наступними матеріалами справи: товарним чеком від 24.10.2019 р., в якому зазначено " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та відомості про товар і його ціну, адреса: пр. Правди, 1 а; фіскальним чеком № 1047001 від 25.10.2019 р., на якому зазначено податковий номер продавця - 1473414623, який співпадає із реєстраційним номером облікової картки платника податків ФОП Погрібної Л.В.; фотокопіями розміщення вивіски за місцем розташування магазину; актом фіксації № 1 від 06.11.2019 р.; випискою з ЄДР, відповідно до якої видами економічної діяльності ФОП Погрібної Л.В. є: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах ( основний ); 47.77 Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах.

Як неодноразова зазначив Верховний Суд у своїх постановах - у вирішенні спорів, пов`язаних із захистом прав на торговельні марки для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань, з дотриманням принципів змагальності, рівності та диспозитивності господарський суд не має перебирати на себе непритаманні суду функції експерта та у випадках , порядку та за умов, передбачених ГПК України, призначає експертизу.

За нормами ГПК України, висновок експерта є одним із засобів доказування ( ст. 73 ГПК України ).

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством ( ч. 1 ст. 98 ГПК України ).

Згідно висновку № 3655/20-53/20442/20-53 від 18.08.2020 р. експерта за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності: позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що використовується на вивісці ювелірного магазину під час пропонування ювелірних виробів до продажу, є схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком для товарів та послуг " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", зареєстрованим за свідоцтвом України № 124382 щодо споріднених товарів і послуг, визначених у Додатку до Висновку; позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що використовується на вивісці ювелірного магазину під час пропонування ювелірних виробів до продажу, є використанням знаку для товарів та послуг за свідоцтвом України № 124382; позначення (напис) " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яке розташоване на вивісці ювелірного магазину на будівлі за адресою: м. Кропивницький, вул. Правди, буд. 1 а, є відтворенням знаку для товарів та послуг за свідоцтвом України № 124382 від 25.06.2010 р.. Встановити чи є позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яке розташоване на будівлі за адресою: м. Кропивницький, вул. Правди, буд. 1 а, відтворенням твору образотворчого мистецтва у вигляді "Зображення логотипу " ІНФОРМАЦІЯ_1 " відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_2 від 11.10.2016 р. за наявними матеріалами, не видається за можливе.

Разом з тим, відповідно до висновку № 3655/20-53/20442/20-53 від 18.08.2020 через недостатність матеріалів для дослідження, експертом не було надано відповідь на одне із питань експертизи (третє), яке є важливим для встановлення обставин справи, а саме: що відтворено в написі " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", розташованому на будівлі за адресою: м. Кропивницький, вул. Правди, 1А - Знак для товарів і послуг відповідно до Свідоцтва на знак для товарів і послуг № 124382 від 25.06.2010 р. чи Твір образотворчого мистецтва у вигляді "Зображення логотипу " ІНФОРМАЦІЯ_1 " відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_2 від 11.10.2016 р..

Тому, місцевим господарським судом за клопотанням Відповідача відповідно до ухвали від 07.10.2021 р. було призначено у справі додаткову експертизу об`єктів інтелектуальної власності, на вирішення якої поставлено питання: Що відтворено в написі " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", розташованому на будівлі за адресою: АДРЕСА_1 - Знак для товарів і послуг відповідно до Свідоцтва на знак для товарів і послуг № 124382 від 25.06.2010 р. чи Твір образотворчого мистецтва у вигляді "Зображення логотипу " ІНФОРМАЦІЯ_1 " відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_2 від 11.10.2016 р.? Витрати по проведенню вказаної експертизи покладено на Відповідача.

Однак, вказана експертиза проведена не була у зв`язку з несплатою її вартості ( лист № 741/415-16-22/3 від 27.09.2022 р. щодо господарської справи № 912/3035/19 Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності ).

Таким чином, як слушно зауважив суд першої інстанції додаткова експертиза не була проведена з вини Відповідача, якою не здійснено оплату рахунку за її проведення і відповідно до ч. 4 ст. 102 ГПК України, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

З підстав викладеного та у відповідності до наведених вище доказів, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про підтвердження матеріалами справи, що використання позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на вивісці приміщення за адресою: АДРЕСА_1 є використанням знаку для товарів і послуг відповідно до Свідоцтва на знак для товарів і послуг № 124382 від 25.06.2010 р., а здійснення ФОП Погрібною Л.В. торгівельної діяльності з продажу ювелірних виробів в приміщенні, на якому розміщено вивіску " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", є свідченням використання саме ФОП Погрібною Л.В. торгового знаку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", право власності на який належить Позивачу.

З матеріалів справи слідує, що ТОВ "Маркхолдер" не надавався ФОП Погрібній Л.В. дозвіл на використання знаку для товарів та послуг "УКРЗОЛОТО", а отже права Позивача як правонаступника ТОВ "Маркхолдер" щодо виключного права використання Торгового знаку були порушені Відповідачем.

За частиною 5 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом, позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що заявлена позовна вимога, з урахуванням її зміни, закріплена законом та відповідає характеру порушеного права і забезпечує поновлення порушеного права, оскільки має вплив на порушника і припиняє порушення.

Наведеним вище спростовуються доводи Скаржника щодо обрання Позивачем неналежного способу захисту своїх прав.

Щодо доводів Скаржника пов`язаних із недотриманням місцевим господарським судом вимог ст. 50 ГПК України, в частині залучення ТОВ Маркхолдер до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи - право власності на торгову марку "УКРЗОЛОТО" за свідоцтвом України № 124382 від 25.06.2010 р. ТОВ "Маркхолдер" відчужено, про що в матеріалах справи наявні докази, зокрема: копія договору про передачу прав власності на торговельні марки (на знаки для товарів і послуг) від 30.06.2021 р., згідно з яким ТОВ "Маркхолдер" за винагороду передав право власності на торгову марку " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за Свідоцтвом України від 25.06.2010 р. № 124382 на користь АТ "Цефей"; копія рішення № 29314 від 19.10.2021 р.; копія виписки з державного реєстру свідоцтв України від 27.10.2021 р., копія свідоцтва № 124382.

З урахуванням того, що власником свідоцтва України № 124382 від 25.06.2010 р. є АТ "Цефей", господарський суд ухвалою від 01.08.2024 р. здійснив заміну Позивача - ТОВ "Маркхолдер" на його правонаступника - АТ "Цефей", а ТОВ "Маркхолдер" залучив до участі у справі на стороні Позивача в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Залучаючи до участі у справі в якості третьої особи ТОВ "Маркхолдер", господарський суд дійшов висновку, що рішення суду у справі за даним позовом може вплинути на права та обов`язки ТОВ "Маркхолдер".

Колегія суддів зазначає, що процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов`язків. Реалізація процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника ( позивач, відповідач тощо ).

Згідно з частинами 1 3 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні Позивача або Відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі ( частина 4 ст. 50 ГПК України ).

Верховний Суд зауважує, що суть інституту третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, полягає в тому, що його застосування слугує процесуальним забезпеченням права регресу, а умова, що за законом третя особа залучається чи вступає у справу на стороні Позивача чи Відповідача, передбачає, що участь у процесі третьої особи випливає з тих відносин, які пов`язують її з однією із сторін у процесі. Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10.05.2023 р. у справі № 201/2760/20 та від 27.02.2024 р. у справі № 912/164/20.

У розумінні ст. 50 ГПК України підставою участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, є їх заінтересованість у результатах вирішення спору, а саме: ймовірність виникнення в них у майбутньому права на позов або можливості пред`явлення до них позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача.

Таким чином, в силу положень наведеної вище норми умовою для залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, як за ініціативою суду, так і за клопотанням відповідних осіб, є саме те, що рішення господарського суду може вплинути на їх права та обов`язки.

Водночас, положення частини четвертої цієї статті визначають обов`язок суду зазначити обставин, на які саме права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду.

Разом з тим, суд першої інстанцій, надаючи оцінку доводам заяв ТОВ "Маркхолдер" і АТ "Цефей" наявності / відсутності підстав для залучення ТОВ "Маркхолдер" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача - лише зазначив, що рішення суду у справі за даним позовом може вплинути на права та обов`язки ТОВ "Маркхолдер".

У постанові від 10.05.2023 р. у справі № 201/2760/20 Верховний Суд наголосив, що суть інституту третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, полягає в тому, що його застосування слугує процесуальним забезпеченням права регресу такій особі і передбачає, що участь у процесі третьої особи випливає з тих відносин, які пов`язують її з однією із сторін у процесі. У зв`язку з цим важливо розмежовувати випадки, коли рішення суду порушує права осіб і коли рішення суду може зачіпати права таких осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 р. у справі № 910/17792/17 вказала, що підставою для вступу ( залучення ) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони Позивача чи Відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції на виконання положень частини 4 ст. 50 ГПК України, надаючи оцінку доводам вказаної заяви ТОВ "Маркхолдер" зазначає, що ТОВ «Маркхолдер» було власником свідоцтва на торговий знак «УКРЗОЛОТО» до 27.10.2021 р., подало до суду позов в даній справі, сплативши судовий збір та витрати на експертизу. Разом з тим, як наголошує ТОВ «Маркхолдер» - рішення суду в цій справі дійсно має значення для нього, оскільки встановить/спростує факт, період, особу стосовно незаконного використання торгового знаку, коли саме ТОВ «Маркхолдер» був власником свідоцтва. В свою чергу, рішення щодо цих обставин має значення для справи № 912/3560/19 за позовом ТОВ «Маркхолдер» до Погрібної Любові Василівни про стягнення збитків в розмірі 120 000 грн. за незаконне використання торгового знаку «УКРЗОЛОТО» протягом 2019-2020 років ( коли ТОВ «Маркхолдер» був власником свідоцтва на торговий знак ), яка зупинена Господарським судом Кіровоградської області до прийняття остаточного рішення по даній справі № 912/3035/19.

Крім того, з посиланням на ч. 3 ст. 39 ГПК України, Скаржник зазначає, що справу розглянуто неповноважним складом суду, якому було заявлено відвід з обґрунтованих підстав.

Наведені доводи суд апеляційної інстанції також відхиляє, як необґрунтовані з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

Обґрунтовуючи наявність підстави апеляційного оскарження, передбаченої пунктом п. 2 ч. 3 ст. 277 ГПК України Скаржник вказує на те, що місцевий суд ухвалою від 01.08.2024 р. у справі № 912/3035/19 у задоволенні заяви про відвід судді відмовив. Про те, судом належної оцінки доводам наведеним у заяві про відвід від 01.08.2024 р. не надано. При цьому, питання про відвід у справі № 912/3035/19 всупереч вимогам ч. 3 ст. 39 ГПК України не передано на розгляд іншому судді. За таких обставин, місцевим господарським судом справу розглянуто неповноважним складом суду, якому було заявлено відвід з обґрунтованих підстав.

Так, у заяві про відвід від розгляду справи № 912/3035/19 судді Господарського суду Кіровоградської області Коваленко Н.М., яке надійшло до господарського суду 01.08.2024 р. через систему Електронний суд від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача Білого Д. Б. зазначається, що під час розгляду підготовчих засідань у справах № 912/3031/19, № 912/3030/19, № 912/3035/19 обговорювалося, зокрема, процесуальне питання в порядку ст. 52 ГПК України щодо заміни позивача ТОВ Маркхолдер його правонаступником АТ Цефей. Вказані особи участі у підготовчих засіданнях призначених на 01.08.2024 р. о 12.10, 12.20, 12.40 у справах № 912/3031/19, № 912/3030/19, № 912/3035/19 не приймали. За результатами обговорення, зокрема, процесуального питання в порядку ст. 52 ГПК України щодо заміни Позивача ТОВ Маркхолдер його правонаступником АТ Цефей було оголошено перерву у підготовчих засіданнях у справах № 912/3031/19, № 912/3030/19, № 912/3035/19 на 01.08.2024 р. о 16.40, 17.00, 17.20. Випадку, передбаченого ч. 5 ст. 183 ГПК України для оголошення перерви у підготовчих засіданнях у справах № 912/3031/19, № 912/3030/19, № 912/3035/19 на 01.08.2024 о 16.40, 17.00, 17.20 судом не наведено. При цьому, за даними ЕС 01.08.2024 о 12.55 АТ Цефей надіслано заяву в порядку ст. 52 ГПК України. У даному випадку розумна і безстороння людина не зможе пояснити поведінку суду щодо безпідставного оголошення перерв у підготовчих засіданнях у справах № 912/3031/19, № 912/3030/19, № 912/3035/19, в яких вирішуються процесуальні питання в порядку ст. 52 ГПК України та поведінку АТ Цефей, який подав заяву про розгляд процесуального питання в порядку ст. 52 ГПК України без його участі та під час вирішення такого питання у підготовчих засіданнях призначених на 01.08.2024 о 12.10, 12.20, 12.40 у справах № 912/3031/19, № 912/3030/19, № 912/3035/19 подав нову редакцію заяви в порядку ст. 52 ГПК України. За таких обставин, процесуальна діяльність судді Господарського суду Кіровоградської області Коваленко Н. М. при здійсненні правосуддя у справах № 912/3031/19, № 912/3030/19, № 912/3035/19 вказує на неповагу до учасників судового процесу, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, що викликає обґрунтовані сумніви в неупередженість та об`єктивність такої судді ( п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України ).

Ухвалою Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коваленко Н.М. від 01.08.2024 р. у задоволенні заяви №б/н від 01.08.2024 р. третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про відвід судді відмовлено.

Ухвала Господарський суд Кіровоградської області від 01.08.2024 р. обгрунтована тим, що заява третьої особи про відвід судді Коваленко Н.М. містить виключно сумніви щодо правомірності рішення суду про оголошенням перерви в підготовчому засіданні суду. При цьому, суд зазначив, що заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також незгода з процесуальними рішеннями судді, наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи чи на процесуальні рішення прийнятті суддею, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ не можуть бути підставами для відводу судді.

Відповідно до пункту 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суд апеляційної інстанції відхиляє зазначені доводи Скаржника, оскільки відповідно до частини 4 ст. 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Інших підстав в обґрунтування необ`єктивності чи упередженості суддів Скаржник не навів.

Отже, Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду попередньої інстанції, що наведені Третьою особою доводи, які викладені на обґрунтування заяви про відвід судді не можна вважати об`єктивно обґрунтованими, оскільки вони не свідчать про упередженість та необ`єктивність судді безпосередньо та однозначно не вказують на його особисте упереджене ставлення та / або до особисту прихильність до будь-якої зі сторін.

Питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження ( ч. 7 ст. 39 ГПК України ).

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні ( або раніше ) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною 1 ст. 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

З матеріалів справи вбачається, що заява про відвід судді від 01.08.2024 р. була розглянута суддею саме в день судового засідання - 01.08.2024 р., про що свідчить відповідна ухвала. Відтак, доводи Апелянта з цього приводу є помилковими.

Щодо не погодження Скаржника з ухваленням місцевим господарським судом протокольних ухвал під час розгляду спору в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне: як зазначено в п. 61 постанови Верховного Суду від 31.03.2021 р. у справі № 914/284/19 - суддя, здійснюючи правосуддя, самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід вчинити, з урахуванням конкретних обставин справи, ступеня підготовки матеріалів самими сторонами, у тому числі, й розглядає заявлені сторонами клопотання та заяви. Ухвалення суддею судових рішень в іншій справі не свідчить про необ`єктивне та/або упереджене ставлення судді до однієї зі сторін чи надання переваг окремим учасникам процесу, а є формою реалізації суддею своїх повноважень в господарському судочинстві. Незгода сторін з ухваленими суддею рішеннями може бути предметом розгляду апеляційної чи касаційної скарг на такі рішення, водночас не є підставою для відводу судді від розгляду справи.

З огляду на наведене вище Суд зазначає, що вказані доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції по суті спору.

Щодо доводів Скаржника про порушення місцевим судом норм процесуального права п. 1 ч. 2 ст. 185 ГПК України та ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України при винесенні протокольної ухвали від 01.08.2024 р. про відмову у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду від 01.08.2024 р., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.07.2024 р. ТОВ «Маркхолдер» і АТ «Цефей» подано сумісну заяву в якій вони просили суд: Здійснити у справі № 912/3035/19 процесуальне правонаступництво Позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркхолдер» на його правонаступника - Акціонерне товариство «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ЦЕФЕЙ», змінивши процесуальний статус ТОВ «Маркхолдер» з Позивача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні Позивача. Оголосити перерву для належної реалізації АТ «Цефей» процесуальних прав в якості Позивача, зокрема, можливого уточнення, зміни предмету або підстав позовних вимог. Розгляд клопотання провести без участі представників ТОВ «Маркхолдер» та АТ «Цефей».

Тобто, як АТ «Цефей» так і ТОВ «Маркхолдер» було чітко визначена позиція з приводу розгляду клопотання без їх участі та оголосити перерву у справі.

Також 31.07.2024 р. до суду через систему "Електронний суд" від ТОВ «Маркхолдер» надійшли заперечення на клопотання (заяву) Відповідача № б/н від 31.07.2024 р..

Згідно ч. 4 ст.202 ГПК України у разі неявки Позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, у господарського суду були відсутні підстави для залишення позову без розгляду.

Щодо оскарження рішення господарського суду в частині розподілу судових витрат понесених ТОВ "Макхолдер", які складаються з судового збору, в розмірі 1921,00 грн. та витрат, пов`язаних з проведенням експертизи у справі, в сумі 19 612,80 грн., суд апеляційної інстанції зазначає, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

У аспекті порушених в апеляційній скарзі питань апеляційний суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 ст. 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на Відповідача; у разі відмови в позові - на Позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 ст. 129 ГПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Положеннями частини 13 ст. 129 ГПК України визначено, що судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Проаналізувавши вищенаведене правове регулювання спірних правовідносин щодо розподілу судових витрат, зміст оскаржуваного рішення суду, апеляційний суд відзначає, що у вирішенні питання розподілу судових витрат ТОВ "Маркхолдер", понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції, останній застосував саме положення частини 9 ст. 129 ГПК України у контексті відносин щодо виникнення спору внаслідок неправильних дій Відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені в апеляційних скаргах аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржниками норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційних скарг.

11. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявників апеляційних скарг про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.

12. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за їх подання і розгляд покладаються на Скаржників.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Погрібної Любов Василівни - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2024 р. у справі № 912/3035/19 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покласти на Скаржників.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.05.2025 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус