Ухвала

від 05.05.2025 по справі 703/2377/25

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 703/2377/25

2-з/703/9/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 року м. Сміла

Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Волосовський В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову у цивільній справі за його позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Леус Наталія Валеріївна, Смілянський виробничий відділок комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину,-

встановив:

25 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, в якому просить:

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , посвідчене приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Леус Н.В 21 березня 2023 року, зареєстроване в реєстрі за № 196, яке видане на ім`я ОСОБА_2 . Спадкова справа ,№37/2022;

- скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №2708517271080, що був внесений на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №196 виданого 21 березня 2023 року на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 ;

- зобов`язати приватного нотаріуса Леус Н.В. надати суду спадкову справу№37/2022;

- зобов`язати Смілянський виробничий відділок КП «Черкаське обласне об`єднане БИ» провести обстеження спадкового майна: житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 та надати суду відповідний Акт з зазначенням відмінностей від стану зазначеного майна на 2010 рік;

- у зв`язку з тим, що в мережі Інтернет на сайті ОLХ містяться відомості про продаж будинку АДРЕСА_1 - ужити необхідних заходів по недопущенню відчуження, а також інших дій по відношенню спадкового майна відповідачем ОСОБА_2

- про недопустимість вчиняти правочини з продажу, інших дій пов`язані зі зміною власника житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 повідомити усіх нотаріусів нотаріального округу Черкаської області.

Під час вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у справі за вищевказаним позовом встановлено, що позовна не відповідає вимогам, встановленим цивільним процесуальним законодавством України, подана з порушенням вимог ст.ст.175, 177 ЦПК України, оскільки, однією із позовних вимог позивачем заявлено вимогу про вжиття заходів щодо заборони відчуження, а також вчинення інших дій по відношенню спадкового майна - будинку АДРЕСА_1 , що належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі оспорюваного свідоцтва про право на спадщину по закону, - як спосіб забезпечення позову.

Ухвалою судді від 30 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Леус Н.В., Смілянський виробничий відділок комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину залишено без руху та надано позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків, Так, позивачу слід було визначитись із позовними вимогами, конкретизувавши їх, та у разі подання заяви про забезпечення позову сплатити судовий збір.

На виконання вказаної ухвали суду позивач 02 травня 2025 року звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, сплативши судовий збір.

Вказану заяву позивач обґрунтовує тим, що в мережі Інтернет, на сайті ОLХ містяться відомості про продаж будинку АДРЕСА_1 , доказом чого, за твердженням позивача, є скріншот сторінки пошуку «Google».

Так, на переконання ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 вживає заходів для відчуження майна, що в подальшому унеможливить розгляд його позову до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Метою забезпечення зазначив вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

На підставі викладених обставин, ОСОБА_1 просить суд прийняти рішення про забезпечення позовних вимог, шляхом накладення заборони відчуження нерухомого майна - житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належить відповідачу ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 21 березня 2023 року приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Леус Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №196.

Згідно з ч. 1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Системне тлумачення ч. 1 ст. 153, ч. 13 ст. 158, ч. 1 ст. 187 ЦПК України дає можливість дійти висновку, що:

- законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі;

- для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п`ять днів відповідно;

- першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті;

- у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов`язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову.

Зазначена правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.06.2021 у справі № 308/8567/20.

Згідно з ч. 1 ст.154 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справу, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, які можуть бути застосовані судом.

Зокрема, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії (п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Так, судом встановлено, що між сторонами виник спір, предметом спору є нерухоме майно будинок АДРЕСА_1 ; підставою позову є визнання недійсним виданого ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

В свою чергу, обставини, що слугують підставами для забезпечення позову, обрання виду та меж такого забезпечення, є предметом доказування

Водночас, заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони відчуження вказаного нерухомого майна не можна визнати обґрунтованою. Подавши таку заяву, позивач посилався на те, що відповідач вчиняє дії по відчуженню спірного будинковолодіння. На підтвердження викладеного, приєднав до матеріалів справи роздруківку з сторінки пошуку «Google».

Разом з тим, суд відхиляє як належний доказ, що підтверджує намір відповідача відчужити спірне нерухоме майно, роздруківку з сторінки пошуку «Google», оскільки з неї вбачається, що за запитом «продаж будинку за адресою АДРЕСА_1 » - інформації не знайдено.

Посилання позивача у заяві про забезпечення позову як на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення заявлених вимог, не є обґрунтованою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Проаналізувавши зміст заяви про забезпечення позову, суд зазначає, що заявником не доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Зокрема, заявником не вказано обґрунтованих доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням заявлених позовних вимог та яким чином невжиття відповідного виду забезпечення позову призведе до невиконання чи утруднення виконання судового рішення про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Відтак, суд приходить до висновку про відсутність доказів на підтвердження наміру відповідача відчужити спірне нерухоме майно.

За приписами ст. 3 ч. 1 п. 6, ст. 13 ч. 1-3 ЦК України, ст. 2 ч. 3 п. 11, ст. 44 ч. 1 ЦПК України, що узгоджуються з іншими нормами цих законів, особа в цивільних і процесуальних відносинах повинна діяти добросовісно, не завдаючи шкоди, зловживання цивільним та процесуальними правами не допускається.

Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, ясним, зрозумілим і не повинно допускати довільного тлумачення, припущень, при постановленні ухвали про забезпечення позову, яка є виконавчим документом, має бути дотриманий принцип правової визначеності, лише таке судове рішення може бути належно виконане, що є однією з умов його законності.

Враховуючи наведене суд вважає, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити в повному обсязі. При цьому зауважує, що позивач не позбавлений права за наявності для того підстав ставити встановленим порядком питання про забезпечення позову повторно.

На підставі наведеного, керуючись ст. 151, 153, 154, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову у цивільній справі за його позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Леус Наталія Валеріївна, Смілянський виробничий відділок комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею в порядку передбаченому ч. 2 ст. 261 ЦПК України та протягом 15 днів може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: В.В. Волосовський