Постанова

від 29.04.2025 по справі 702/21/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/32/25Головуючий по 1 інстанціїСправа №702/21/21 Категорія: Жежер Ю.М. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Фетісової Т.Л., Сіренка Ю.В.

секретар Любченко Т.М.

учасники справи:

позивач Фермерське господарство «Антонінське»;

представник позивача адвокат Євич Сергій Петрович;

відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області;

представник ОСОБА_3 адвокат Лавріненко Ігор Анатолійович;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько Валентина Петрівна, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ;

особа, що подала апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 адвокат Лавріненко Ігор Анатолійович;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Лавріненка Ігоря Анатолійовича на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 20 жовтня 2022 року у справі за позовомФермерського господарства «Антонінське» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько Валентина Петрівна, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання незаконними наказів ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, договорів купівлі-продажу земельної ділянки та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

У січні 2021 року Фермерське господарство «Антонінське» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько В.П., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання незаконними наказів ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, договорів купівлі-продажу земельної ділянки та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку.

Позовну заяву мотивовано тим, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22 травня 2020 року ФГ «Антонінське» є власником 1/2 частини силосної ями загальною площею 252,2 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (на час звернення до суду з позовом Уманський район), Черкаська область, та нежитлової будівлі (вагової для скота) загальною площею 4,6 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

30 червня 2020 року ФГ «Антонінське» звернулося до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельних ділянок, які розміщені під зазначеними спорудами та під`їзними дорогами до них.

Згідно з листом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 21 липня 2020 року позивачу повідомлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 7123455500:03:001:1737, є приватною власністю іншої особи.

Так, позивач зазначав, що згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 12 липня 2019 року «Про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою» ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність, розташованої в адмінмежах Цибулівської селищної ради Уманського району Черкаської області за межами населеного пункту, орієнтований розмір земельної ділянки 1,50 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 02 вересня 2019 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» затверджено проект щодо відведення земельної ділянки площею 1,50 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Цибулівської селищної ради Уманського району Черкаської області; надано зазначену земельну ділянку, кадастровий номер 7123455500:03:001:1737, із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_2

ФГ «Антонінське» зазначало, що належні йому на праві власності 1/2 частина силосної ями та вагова для скота розташовані на території земельної ділянки, кадастровий номер 7123455500:03:001:1737, площею 1,50 га, що порушує право ФГ «Антонінське» користуватися цими об`єктами власності та під`їздами до них. ФГ «Атонінське» необхідна та частина цієї земельної ділянки, на якій розміщені належні йому будівлі та споруди і якою ФГ «Антонінське» користувалося до передачі її у власність відповідача ОСОБА_2 .

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Шелудько В. П. 20 березня 2020 року, земельна ділянка, кадастровий номер 7123455500:03:001:1737, площею 1,50 га, відчужена покупцеві ОСОБА_1 .

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 23 листопада 2020 року між продавцем ОСОБА_1 та покупцем ОСОБА_3 , земельна ділянка, кадастровий номер 7123455500:03:001:1737, площею 1,50 га, відчужена покупцеві ОСОБА_3 .

Також позивач зазначав, що відповідно до згаданого листа ГУ Держгеокадастру у Черкаській області на спірній земельній ділянці також розташована будівля комори, яка перебуває у приватній власності відповідача ОСОБА_2 .

Позивач вважав незаконною передачу земельної ділянки у власність виключно одному із власників будівель та споруд, що розташовані на цій земельній ділянці, яка необхідна для обслуговування цих будівель та споруд, оскільки у такому випадку права іншого власника будівель та споруд щодо користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані, є порушеними.

Посилаючись на викладене, ФГ «Антонінське» просило суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 12 липня 2019 року № 23-2339/14-19-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою», яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність, для ведення особистого селянського господарства;

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 02 вересня 2019 року № 23-3541/14-19-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким земельну ділянку, площею 1,50 га, кадастровий номер 7123455500:03:001:1737, розташовану в адмінмежах Цибулівської селищної ради Уманського району Черкаської області, передано ОСОБА_2 , та скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 20 березня 2020 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , кадастровий номер 7123455500:03:001:1737, площею 1,50 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Шелудько В. П., та скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 23 листопада 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та покупцем ОСОБА_3 , кадастровий номер 7123455500:03:001:1737, площею 1,50 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Шелудько В. П., та скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_3 на цю земельну ділянку.

Рішенням Монастирищенськогорайонного судуЧеркаської областівід 20жовтня 2022року позов ФГ «Антонінське» задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 02 вересня 2019 року № 23-3541/14-19-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким земельна ділянка, площею 1,50 га, кадастровий номер 7123455500:03:001:1737 та розташована в адміністративних межах Цибулівської селищної ради Уманського району Черкаської області, передана ОСОБА_2 , та скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Шелудько В.П. 20 березня 2020 року і укладений 23 листопада 2020 року між продавцем ОСОБА_2 , яка передала у власність покупця, та покупцем ОСОБА_1 , яка прийняла земельну ділянку, площею 1,50 га, кадастровий номер 7123455500:03:001:1737, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, який укладений 23 листопада 2020 року між продавцем ОСОБА_1 , яка передала у власність покупця, та покупцем ОСОБА_3 , яка прийняла земельну ділянку, площею 1,50 га, кадастровий номер 7123455500:03:001:1737,розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_3 на цю земельну ділянку.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь ФГ «Антонівське» судовий збір в розмірі 6810 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано таким.

ФГ «Антонінське», яке є власником 1/2 частини силосної ями і вагової для скота та має право на отримання земельної ділянки, на якій розміщено такі об`єкти пропорційно його частки на майно, обґрунтовано очікувало, що будь-які інші суб`єкти діятимуть відповідно до вимог закону і позивач матиме законну можливість реалізувати своє право на отримання такої земельної ділянки.

Передача у власність іншій особі земельної ділянки під майном фермерського господарства порушує право позивача на її набуття, тому місцевий суд вважав, що оспорюваний наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 02 вересня 2019 року видано незаконно і він підлягає скасуванню.

Оскільки скасовано наказ ГУ Держгеокадастру в Черкаській області, який став підставою для реєстрації права власності за відповідачем ОСОБА_2 , вимоги щодо скасування реєстрації права власності за ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Вимоги щодо скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Черкаській області «Про надання дозволу на розроблення проєкту із землеустрою» задоволенню не підлягають, оскільки цим наказом надано відповідачу ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, в порядку безоплатної приватизації. Таке рішення є підготовчою стадією процесу отримання права власності на земельну ділянку, проте отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам дозвіл не є правовстановлюючим актом. Отже, позивач не довів, яким чином факт надання дозволу відповідачу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою порушує його права.

Щодо вимоги про скасування договорів купівлі-продажу земельної ділянки суд першої інстанції керувався тим, що такі вимоги є похідними від визнання незаконними наказу ГУ Держгеокадастру у Черкаській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», який є правовстановлюючим документом, а тому вони підлягають задоволенню зі скасуванням реєстрації права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на земельну ділянку.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції,представник ОСОБА_3 адвокат Лавріненко І.А. оскаржив його в апеляційному порядку та зазначив, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, встановив доведеними обставини, що мають значення для справи, які насправді позивачем не були доведеними, ухвалив рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на момент прийняття оспорюваних наказів позивач не мав права власності на жодне нерухоме майно на спірній земельній ділянці, не був землекористувачем земельної ділянки.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що жодною нормою земельного законодавства не передбачено можливості безоплатної передачі земель державної чи комунальної власності у власність юридичним особам, позивач міг набути її у власність виключно через процедуру викупу, який можливо здійснити після закінчення дії мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення державної чи комунальної власності.

Оскільки позивач зареєстрував право власності на нерухоме майно на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна та майнового сертифікату, то зважаючи на природу таких юридичних фактів позивач не набув право власності на нерухоме майно шляхом укладення цивільно-правової угоди за наявності права на землю у відчужувача нерухомого майна, оформленого і зареєстрованого належним чином.

Набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, фактично розташованого, у тому числі на чужій земельній ділянці, не звужує повноважень власника земельної ділянки, не призводить до їх позбавлення, а тому не може слугувати підставою для набуття права власності на неї відповідно до положень статті 120 ЗК України і статті 377 ЦК України.

У відповідності до висновків суду Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, всупереч застереженням ч. 7 ст. 118 ЗК України, розглядаючи заяву не пересвідчились у відповідності місця розташування об`єкта вимогам законодавства та не врахувало вимог законів та підзаконних актів, метою яких є уникнення конфлікту між заінтересованими особами.

На думку скаржника, суд першої інстанції у даній частині рішення обмежився цитуванням загальної норми, що має бланкетний характер, а саме ст. 118 ЗК України, однак не навів конкретної підстави для визнання прийнятих актів незаконними, не вказав на обставини, які могли би слугувати підставою для відмови у наданні земельної ділянки у власність відповідача.

Таким чином, на момент прийняття наказу Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області № 23-3541/14-19-СГ від 02.09.2019 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», який суд визнав незаконним та скасував, права позивача не були порушені жодним чином, оскільки він не був землекористувачем цієї земельної ділянки чи будь-якої сусідньої, а також не був власником нерухомого майна.

Також вказує, що оскільки ОСОБА_2 набула права власності на земельну ділянку на підставі процедури безоплатної приватизації земельної ділянки, процедура якої була законною та правомірною, а також зареєструвала право власності на земельну ділянку належним чином тому вона мала право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відтак, відсутні підстави для визнання договорів купівлі-продажу недійсними.

Звертає увагу на непропорційне та протиправне порушення права власності відповідача ОСОБА_3 на земельну ділянку.

Вважає, що ефективним способом захисту прав позивача у даному випадку є встановлення порядку користування частиною земельної ділянки, необхідною для обслуговування нерухомого майна позивача, шляхом встановлення сервітуту.

У зв`язку з вищевикладеним скаржник просить суд скасувати рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 20.10.2022 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 19 січня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Лавріненка Ігоря Анатолійовича задоволено.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області

від 20 жовтня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Фермерського господарства «Антонівське» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 13620 грн.

У березні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ФГ «Антонінське» на постанову Черкаського апеляційного суду від 19 січня 2023 року, у якій заявник просив скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись нанеправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Постановою Верховного Суду від 29 травня 2024 року касаційну скаргу ФГ «Антонінське» задоволено частково. Постанову Черкаського апеляційного суду від 19 січня 2023 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У постанові від 29 травня 2024 року Верховний Суд, крім іншого, зокрема зазначив, що за відсутності встановлених обставин щодо попереднього власника, який мав право користування спірною земельною ділянкою, на якій розміщено нерухоме майно, суд апеляційної інстанції передчасно вирішив питання про незастосування до спірних правовідносин положень статей 120 ЗК України, 377 ЦК України в частині переходу прав на земельну ділянку до нового власника ФГ «Антонівське» в тому ж обсязі, в якому вони належали попередньому землекористувачу. Верховний Суд також зазначив, що встановлення зазначених обставин надасть можливість встановити, чи порушені права та законні інтереси ФГ «Антонівське», що впливає на визначення належного способу захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах, який має забезпечити саме відновлення порушеного права позивача, зокрема у порядку статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України (т.5, а.с.156).

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 04 липня 2024 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду (т.5, а.с.165).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає зазначеним вище вимогам.

В ході розгляду справи судами встановлено, що ОСОБА_6 є засновником ФГ «Антонінське», що підтверджується статутом фермерського господарства (т. 1, а. с. 1423).

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осібпідприємців від 14 липня 2011 року державну реєстрацію юридичної особи ФГ «Антонінське» проведено 04 квітня 2002 року (т. 1, а. с. 25).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22 травня 2020 року ФГ «Антонінське» на праві приватної власності належить 1/2 частка силосної ями, загальною площею 252,2 кв. м, позначена на плані літ. «І», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Запис про право власності здійснено 19 травня 2020 року за № 36586636. Підставою для державної реєстрації права власності є акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер б/н, виданий 03 березня 2020 року, видавник члени комісії СГВК «Цибулівський»; свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія та номер: № 324, виданий 05 травня 2020 року, видавник голова Цибулівської селищної ради Калашник Ю. М.; акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 11 березня 2020 року, видавник члени комісії СГВК «Цибулівський»; витяг з протоколу № 4, серія та номер: б/н, виданий 11 березня 2020 року, видавник: члени комісії СГВК «Цибулівський»; витяг з протоколу № 3, серія та номер: б/н, виданий 03 березня 2020 року, видавник члени комісії СГВК «Цибулівський» (т. 1, а. с. 28).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22 травня 2020 року ФГ «Антонінське» на праві приватної власності належить нежитлова будівля (вагова для скота), загальною площею 4,6 кв. м, позначена на плані літ. «А», рік побудови 1976, фундамент дерев`яний, стіни дерев`яні: літ. «а» навіс, рік побудови 1976, фундамент дерев`яний: № 1 ворота; № 2 огорожа; № 3 ворота, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Запис про право власності здійснено 19 травня 2020 року за № 36585295. Підстава для державної реєстрації права власності витяг з протоколу № 3, серія та номер: б/н, виданий 03 березня 2020 року, видавник члени комісії СГВК «Цибулівський»; свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія та номер: № 324, виданий 05 лютого 2020 року, видавник голова Цибулівської селищної ради Калашник Ю. М.; акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 03 березня 2020 року, видавник члени комісії СГВК «Цибулівський» (т. 1, а. с. 29).

Відповідно до технічного паспорта на нежитлову будівлю (вагова для скота), виготовленого на замовлення ФГ «Антонінське», вагова для скота, літ. «А-1», навіс, літ. «а», розташована на вулиці Шкільній, 1-Г, село Антоніна, Уманський район, Черкаська область, площа основи 5,1 кв. м, об`єм 11 куб. м (т. 2, а. с. 210213).

Згідно зі схемою розташування будівлі, літ. «І», силосна яма (1/2) розташована на АДРЕСА_1 . Відповідно до технічної характеристики силосна яма 1986 року спорудження, стіни бетонні плити, підлога асфальтобетон, площа основи 252,2 кв. м (т. 2, а. с. 214, 215).

Отже, судом встановлено, що ФГ «Антонінське» на праві приватної власності належить 1/2 частина силосної ями, яка розташована на вулиці Шкільній, 1-Є, село Антоніна, Уманський район, Черкаська область, 1986 року побудови, та нежитлова будівля вагова для скота, яка розташована на вулиці Шкільній, 1-Г, село Антоніна, Уманський район, Черкаська область, 1976 року побудови, право власності на яке зареєстроване позивачем 19 травня 2020 року.

Голова ФГ «Антонінське» Мусієнко В. І. 30 червня 2020 року звертався до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області із заявою про надання документів, які стали підставою для реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 7123455500:03:001:1737, на якій розташовані споруди, а саме силосна яма та вагова для скота, а також про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельних ділянок, що розташовані під зазначеними спорудами та під`їзними дорогами до них (т. 1, а. с. 30).

ГУ Держгеокадастру у Черкаській області 21 липня 2020 року надало відповідь, де повідомило, що у липні 2019 року до них надійшла заява від особи про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,5 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Цибулівської сільської ради Уманського району Черкаської області, під нежитловим приміщенням. У додаток до заяви було долучено свідоцтво про право власності на нерухоме майно, згідно з яким нежитлова будівля (комора) перебуває у приватній власності заявника. За результатами розгляду цих документів було видано наказ від 12 липня 2019 року «Про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою». Надалі за результатами розгляду поданого проекту землеустрою було прийнято наказ від 02 вересня 2019 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність». За даними Державного земельного кадастру земельна ділянка, кадастровий номер 7123455500:03:001:1737, є приватною власністю (т. 1, а. с. 31).

ГУ Держгеокадастру у Черкаській області 14 грудня 2020 року щодо можливості надання земельних ділянок ФГ «Антонінське» під належним йому майном надало відповідь, що відповідно до інформації з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 7123455500:03:001:1737, розташована за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває у власності ОСОБА_3 . Чи перебуває фактично майно за вказаними в запиті адресами на цій земельній ділянці не відомо, це може встановити лише огляд на місцевості. Розміщення на цій земельній ділянці майна з іншою адресою технічно неможливе (т. 1, а. с. 45).

25 червня 2020 року ФГ «Антонінське» звернулося до Монастирищенського ДЗК із заявою про надання документів, які стали підставою для реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 7123455500:03:001:1737, на якій розташовані споруди, а саме силосна яма, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та вагова для скота, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ФГ «Антонінське» (т. 1, а. с. 33).

26 червня 2020 року Монастирищенське ДЗК на заяву ФГ «Антонінське» надало оспорювані накази (т. 1, а. с. 34).

Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 12 липня 2019 року № 23-2339/14-19-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту» надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність, розташованої в адмінмежах Цибулівської селищної ради Монастиришенського району Черкаської області за межами населеного пункту. Орієнтовний розмір земельної ділянки 1,50 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства (код КВ ЦПЗ секція А, підрозділ 01.03) (т. 1, а. с. 35, т. 3, а. с. 96, 97).

Згідно знаказом ГУДержгеокадастру уЧеркаській областівід 02вересня 2019року №23-3541/14-19-СГ«Про затвердженнядокументації ізземлеустрою танадання земельноїділянки увласність беззміни цільовогопризначення» затвердженопроект ізземлеустрою щодовідведення земельноїділянки площею1,50га увласність дляведення особистогоселянського господарствав адмінмежахЦибулівської селищноїради Уманськогорайону Черкаськоїобласті.Надано ОСОБА_2 у власністьземельну ділянкуплощею 1,50га,у томучислі земліпід сільськогосподарськимита іншимигосподарськими будівлямиі дворамиплощею 1,50га (кадастровийномер 7123455500:03:001:1737)із земельсільськогосподарського призначеннядержавної власностібез зміницільового призначення дляведення особистогоселянського господарства(кодКВ ЦПЗ секціяА,підрозділ 01.03),розташовану вадмінмежах Цибулівськоїселищної радиУманського районуЧеркаської області.Право власностіна земельнуділянку (кадастровийномер 7123455500:03:001:1737)виникає змоменту державноїреєстрації правата оформлюєтьсявідповідно доЗакону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» (т.1,а.с.36,т.3,а.с.103,104).

Згідно витягу із технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок колективної власності площею 1,5130 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адмінмежах Цибулівської селищної рази (за межами населеного пункту) Монастирищенського району Черкаської області, виконаної на замовлення Цибулівської селищної ради, а саме довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 31 грудня 2015 року, наданої відділом у Монастирищенському районі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 27 липня 2020 року, земельна ділянка, площею 1,4866 га, яка розташована в адмінмежах Цибулівської селищної ради та на якій розміщені належні позивачу нежитлові споруди, належала до земель колективної власності КСП «Пам`ять Леніна» згідно з державним актом на право колективної власності на землю від 05 травня 1994 року, серії ЧР № 12-3, зареєстрованого за № 2. (т.2, а.с.207).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право на земельну ділянку, кадастровий номер 7123455500:03:001:1737, було зареєстроване за ОСОБА_2 19 серпня 2019 року (т. 1, а. с. 46).

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 20 березня 2020 року ОСОБА_2 продала ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 1,50 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7123455500:03:001:1737. Правовий режим земельної ділянки приватна власність, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, склад угідь: землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами 1,4746 га, землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами 0,0254 га (т. 1, а. с. 3740, 212, 213), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 березня 2020 року (т. 1, а. с. 214) та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23 листопада 2020 року (т. 1, а. с. 223225).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 23 листопада 2020 року земельна ділянка із кадастровим номером 7123455500:03:001:1737, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, площею 1,50 га, на праві приватної власності належить ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 231, 232).

ОСОБА_4 надав свою згоду дружині ОСОБА_1 на продаж земельної ділянки площею 1,50 га, кадастровий номер 7123455500:03:001:1737, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка набута у шлюбі, що підтверджується заявою ОСОБА_4 від 23 листопада 2020 року, яка нотаріально посвідчена (т. 1, а. с. 228).

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 23 листопада 2020 року ОСОБА_1 продала ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 1,50 га, кадастровий номер 7123455500:03:001:1737, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Правовий режим земельної ділянки приватна власність, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, склад угідь землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами 1,4746 га, землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами 0,0254 га (т. 1, а. с. 4144, 210, 211), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25 листопада 2020 року (т. 1, а. с. 229).

Отже, ОСОБА_2 станом на 04 листопада 2019 року на праві приватної власності належала земельна ділянка, кадастровий номер 7123455500:03:001:1737, площею 1,5 га на якій розміщена нежитлова будівля (комора), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та яку 20 березня 2020 остання відчужила ОСОБА_1 , яка 03 листопада 2020 року відчужила вказану земельну ділянку ОСОБА_3 також на підставі договору купівлі-продажу.

Згідно з довідкою від 04 липня 2019 року з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 31 грудня 2015 року земельна ділянка, розташована за межами населеного пункту Уманського району в адміністративних межах Цибулівської селищної ради, належить до земель запасу, категорія земель сільськогосподарського призначення, кадастровий номер відсутній, угіддя під господарськими будівлями та дворами (т. 3, а. с. 98). На кадастровому плані земельної ділянки із кадастровим номером 7123455500:03:001:1737 зображений лише один об`єкт нерухомого майна комора (т. 1, а. с. 83, 88, 233, 234, т. 3, а. с. 105).

В експлікації земельних угідь зазначено: площа земельної ділянки 1,50 га, у тому числі за земельними угіддями, 1,4746 га землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами та 0,0254 га землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами (т. 1, а. с. 84).

Надана представником позивача технічна документація на суміжну земельну ділянку в адміністративних межах Цибулівської селищної ради, що межує з земельної ділянкою, кадастровий номер 7123455500:03:001:1737, на схемі розташування земельної ділянки містить три об`єкти нерухомого майна (т. 2, а. с. 207, на звороті).

Монастирищенський районний суд Черкаської області ухвалою від 22 червня 2022 року під час судового розгляду справи вирішив провести огляд наявності будівель та споруд силосної ями, вагової для скота, які належать на праві власності ФГ «Антонінське», розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , які розміщені на земельній ділянці площею 1,5000 га, кадастровий номер 7123455500:03:001:1737, що належить ОСОБА_3 .

Залучив до участі у справі спеціаліста інженера-землевпорядника ОСОБА_7 (кваліфікаційний сертифікат № 011752), який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов`язаних із застосуванням технічних засобів під час проведення огляду на місцевості будівель та споруд за місцем їх знаходження, зі складанням відповідного письмового документа (план, схема).

Виїздом на місце знаходження будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що на оспорюваній земельній ділянці, кадастровий номер 7123455500:03:001:1737, розміщені об`єкти нерухомого майна: вагова для скота та силосна яма, 1/2 частка якої належить ФГ «Антонінське», роки побудови відповідають технічним характеристикам, зазначеним у технічній документації.

20 вересня 2022 року ОСОБА_3 повідомила суд, що 14 січня 2022 року земельна ділянка, кадастровий номер 7123455500:03:001:1737, була поділена на земельну ділянку із кадастровим номером 7123455500:03:001:1837, площею 0,11 га, та земельну ділянку із кадастровим номером 7123455500:03:001:1838, площею 1,39 га (т. 3, а. с. 212224).

Відповідно до довідки ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 05 травня 2022 року земельні ділянки з кадастровими номерами 7123455500:03:001:1837, площею 0,11 га, та 7123455500:03:001:1838, площею 1,39 га, утворились за рахунок поділу земельної ділянки, площею 1,50 га, кадастровий номер 7123455500:03:001:1737, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 3, а. с. 216), що також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру від 30 грудня 2021 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 3, а. с. 216224).

Згідно з висновком спеціаліста ОСОБА_7 , який був залучений судом до проведення огляду за місцем знаходження будівель та споруд, встановлено, що земельна ділянка, на якій розташована силосна яма ( АДРЕСА_1 ), накладається на земельні ділянки з кадастровими номерами 7123455500:03:001:1838 та 7123455500:03:001:1837, що належать на праві приватної власності ОСОБА_3 . Земельна ділянка, на якій розташована вагова для скота ( АДРЕСА_1 ), накладається на земельну ділянку за кадастровим номером 7123455500:03:001:1838, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .

Відповідно до схеми розміщених земельних ділянок об`єкти нерухомості ФГ «Антонінське» розташовані в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 7123455500:03:001:1838 та 7123455500:03:001:1837, що належать на праві приватної власності ОСОБА_3 .

Отже, об`єкти нерухомого майна: 1/2 частина силосної ями, 1986 року побудови, та нежитлова будівля (вагова для скота) 1976 року побудови, як на момент видачі оспорюваних наказів, так і станом на сьогодні, розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 7123455500:03:001:1737, яка надалі поділена на дві земельні ділянки із кадастровими номерами 7123455500:03:001:1838 та 7123455500:03:001:1837, вказані об`єкти мають різні юридичні адреси.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦК України, частина перша статті 4 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст. 2 ЦПК України).

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Звертаючись до суду з даним позовом, ФГ «Антонінське» зазначало, що є власником 1/2 частини силосної ями та нежитлової будівлі (вагової для скота), побудови 1976 року, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 7123455500:03:001:1737, а надання спірної земельної ділянки лише ОСОБА_2 як власнику комори порушує право ФГ «Антонінське» користуватися належними йому об`єктами власності та під`їздами до них.

Правовою підставою позову ФГ «Антонінське» вказувало, зокрема:

- частину другу та третю статті 152 ЗК України, відповідно до якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків;

- частини першу та четверту статті 120 ЗК України, вказуючи на те, що у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності , право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти; до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці , що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення; у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності житлового будинку, будівної або споруди;

- ст. 367 ЦК України, вказуючи до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений.

Підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови в позові.

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги зокрема щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції для встановлення фактичних обставин справи, в тому числі і щодо осіб, яким раніше належало право користування спірною земельною ділянкою чи іншого речового права, колегією суддів витребовувались у позивача копії а в подальшому оригінали договорів купівлі-продажу майнових паїв (а.с.79-88, 146-155 т.6) та задоволені клопотання про доручення доказів у справі (а. с. 35-44), (а.с. 65-108 т.6) , (а.с. 132-174 т.6).

Згідно рішення Монастирищенської районної ради народних депутатів від 26.11.1993 року «Про роздержавлення земель та видачу державних актів на право колективної власності та право постійного користування землею колективному сільськогосподарському підприємству «Пам`ять Леніна» останньому передано в колективну власність 3853,5 га земель та передано в постійне користування землі резервного фонду 370,0 га. (а.с. 38-39 т. 6).

05 травня 1994 року КСП «Пам`ять Леніна» видано Державний акт на право колективної власності на 3853,5 га в межах згідно плану (а.с. 40-41 т. 6).

Відповідно до архівної довідки від 19.08.2024 року № 156/04-10, згідно з рішенням загальних зборів колгоспників від 29 березня 1993 року колгосп «Пам`ять Леніна» було ліквідовано і на його базі створено колективне сільськогосподарське підприємство (КСП) «Пам`ять Леніна» смт. Цибулів Монастирищенськогг району, Черкаської області, яке функціонувало до 17 березня 2000 року та було реорганізовано в сільськогосподарський виробничий кооператив (СВК) «Цибулівський» смт. Цибулів Монастирищенського району Черкаської області (т.6, а.с 43-.44).

Згідно витягуіз технічноїдокументації ізземлеустрою щодопроведення інвентаризаціїземельних ділянок колективноївласності площею 1,5130га дляведення товарногосільськогосподарського виробництвав адмінмежахЦибулівської селищноїрази (замежами населеного пункту)Монастирищенського районуЧеркаської області,виконаної назамовлення Цибулівськоїселищної ради,а самедовідки з державної статистичноїзвітності пронаявність земель та розподілїх завласниками земель,землекористувачами,угіддями станомна 31грудня 2015року,наданої відділому Монастирищенськомурайоні ГУДержгеокадастру уЧеркаській областівід 27липня 2020року, земельнаділянка,площею 1,4866га,яка розташованав адмінмежахЦибулівської селищноїради тана якійрозміщені належніпозивачу нежитловіспоруди,належала доземель колективноївласності КСП«Пам`ять Леніна»згідно здержавним актомна правоколективної власностіна землювід 05травня 1994року,серії ЧР№ 12-3,зареєстрованого за№ 2.(т.2,а.с.207).

Згідно договорів купівлі-продажу майнових паїв укладених між власниками майнових паїв, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 (продавці) та ФГ «Антонінське» в особі голови ОСОБА_6 (покупець) відповідно 24 січня 2019 року, 14 жовтня 2014 року, 21 березня 2008 року, 17 березня 2009 року, 13 жовтня 2019 року, 10 квітня 2002 року, 29 травня 2002 року, 20 червня 2002 року та 30 травня 2002 року, продавці продали, а покупець купив належні продавцям майнові паї КСП «Пам`ять Леніна» відповідною номінальною вартістю 4410 гривень, 4841 гривня, 4679 гривень, 3532 гривень, 8806 гривень, 8220 гривень, 4035 гривень, 1018 гривень 4825 гривень, місцезнаходження яких с. Антоніна, Монастирищенського району, Черкаської області (а.с. 79-87, 146-154 т. 6).

Згідно пункту 3 договорів купівлі-продажу майнових паїв, право власності продавця на майновий пай посвідчується Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат).

Відповідно до пункту 5 договорів купівлі-продажу майнових паїв, разом з переходом права власності, до покупця переходять усі права, які надаються власникові майнового сертифікату (т.6, а.с.79-88, 146-155).

Відтак ФГ «Антонівське» викупило у пайовиків майнові паї КСП «Пам`ять Леніна» на загальну суму 43666 грн., що підтверджується реєстром ФГ «Антонінське» (т.6, а.с.155). В подальшому 26 червня 2020 року Цибулівською селищною радою було видано Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) Серія ЧЕ-XII № 366 ОСОБА_6 про те, що останній має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства СГВК «Цибулівський». У Свідоцтва зазначено, що частка ОСОБА_6 майнового фонду підприємства становить 43666 грн. (т.6, а.с.156), тобто саме в розмірі що відповідає розміру номінальної вартості майнових паїв придбаних за договорами купівлі-продажу у власників майнових паїв та загальному розміру іх вартості визначеному у реєстрі.

Згідно витягу із протоколу № 3 від 03 березня 2020 року ОСОБА_6 було виділено майно в натурі в тому числі силосної ями та вагової для скота.

В судовому засідання 17 вересня 2024 року представники позивача ФГ «Антонінське» пояснили, що право власності на нерухоме майно, в тому числі що знаходиться на спірній земельній ділянці було набуте ФГ в результаті викупу майнових маїв членів КСП «Пам`ять Леніна».

Таким чином, ФГ «Антонівське» набуло нерухоме майно у власність у зв`язку із викупом майнових сертифікатів у фізичних осіб членів сільськогосподарського підприємства відповідно до реєстру (а.с. 88, 155 т.6) та згідно списку фізичних осіб.

Тобто, із наданих документів, що стали підставою для державної реєстрації прав власності позивача на нерухоме майно, вбачається, що ФГ «Антонінське» право власності на нерухоме майно КСП «Пам`ять Леніна» (СГВК «Цибулівський») оформлено на підставі цивільно-правових угод щодо викупу майновий сертифікатів, укладених із фізичними особами, а не шляхом укладення відповідних правочинів із КСП «Пам`ятьЛеніна»,до колективноївласності якихналежала спірназемельна ділянка,чи йогоправонаступником СГВК «Цибулівський».

Відповідно до ч.1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною статтею та статтями 118, 122 ЗК України.

Відповідно до частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК Українивласник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістомстатті 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 328 цього Кодексупередбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зістаттею 78 ЗК Україниправо власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина 1статті 79 цього Кодексу).

Відповідно до статті 82 ЗК України (тут і далі у редакції, чинній на момент набуття позивачем права власності на споруди) юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Порядок переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду визначено статтею 120 ЗК України.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічне положення міститься в частині першій статті 377 ЦК України (у редакції, чинній на момент набуття позивачем права власності на споруди), а саме до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, зазначеними нормами передбачений перехід права на землю (права власності чи права користування) у разі набуття права власності на нерухоме майно за цивільно-правовою угодою саме за наявності відповідного права у відчужувача нерухомого майна, оформленого і зареєстрованого належними чином.

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, зміст якого розкривається у наведених нормах, особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована (пункти 51 та 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 921/158/18).

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 Велика Палата Верховного Суду підтримала правовий висновок Верховного Суду України щодо застосування статті 120 ЗК України (у редакції, чинній у період з 01 січня 2002 року до 20 червня 2007 року), висловлений у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, визначивши, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно з виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Якщо сторони в договорі, спрямованому на відчуження будинку, не обумовили розміру земельної ділянки, на якій такий будинок розташований, то встановлення розміру здійснюється відповідно до нормативів, визначених у цій місцевості, та мети, з якою земельна ділянка використовується.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) звертала увагу, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.».

У постанові Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 570/3677/21 (провадження № 61-12660св22) зазначено, що «чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.».

У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 911/3665/16 з подібними правовідносинами зазначено, що «позивач набув нерухоме майно у власність у зв`язку із викупом майнових сертифікатів у фізичних осіб членів КСП, на той час як земельні ділянки колгоспного двору, що належали КСП «Раставиця» на праві колективної власності та не підлягали паюванню, і на яких розташоване придбане позивачем нерухоме майно, залишилися у розпорядженні КСП «Раставиця», правонаступником якого на час звернення до суду є ПОП «Раставиця». Отже, право власності на нерухоме майно ПСП «Янтарне» оформлено на підставі цивільно-правових угод щодо викупу майнових сертифікатів, укладених із фізичними особами, а не шляхом укладення відповідних правочинів із КСП «Раставиця», чи його правонаступником ПОП «Раставиця». Зазначені обставини унеможливлюють застосування положень статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, які визначено позивачем підставою його позовних вимог до ПОП «Раставиця» про визнання права власності на земельні ділянки у зв`язку із придбанням нерухомого майна»

Верховний Суд у постанові від 29 травня 2024 року (справа №702/21/21, провадження № 61-4440св23), фактично вказав на те, що суди попередніх інстанційне врахували та не аналізували, що нерухоме майно позивача, яке знаходиться на спірній земельній ділянці набуте внаслідок викупу майнових сертифікатів.За таких обставин, дослідженню підлягало питання чибуло у фізичних осіб членів КСП «Пам`ять Леніна» належним чином оформлено та зареєстровано відповідне право на таку земельну ділянку.

Оскільки,в ходірозгляду даноїсправи встановлено,що ФГ«Антонінське» набулонерухоме майноу власність узв`язку звикупом майновихсертифікатів уфізичних осіб членівКСП «Пам`ятьЛеніна» напідставі цивільно-правовихугод,а саме наявнихв матеріалахсправи договорівкупівлі-продажута реєстру продавцівмайнових паїв, спірназемельна ділянка площею1,4866га відповідно до довідки із державної статистичної звітності станом на 31 грудня 2015 року яка розташована в адмінмежах Цибулівської сільської ради та на якій розміщені належні позивачу нежитлові споруди належала до земель колективної власності КСП «Пам`ять Леніна» згідно з державним актом на право колективної власності на землю від 05 травня 1994 року, правонаступником якого стало СВК «Цибулівський» в подальшому СГВК «Цибулівський», і у власності чи користуванні відчужувачів майнових паїв не перебувало, положення статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, які визначено позивачем як правова підстава його позовних вимог, до вказаних правовідносин не можуть бути застосовані.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Ст. 4 ЦПК України передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з підстав недоведеності позивачем порушеного права чи інтересу, які підлягають захисту.

Відсутність порушення права та законних інтересів позивача є самостійною підставою для відмови у позові. У разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача, судам не потрібно вдаватися до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 року у справі № 910/6091/19).

Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові необхідно відмовити.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц.

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зістаттею 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимогстатті 376 ЦПК Україниє підставами для його скасування з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 13ст. 141 ЦПК України,якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, апеляційний суд прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ФГ «Антонінське», то згідно вимог ст. 141 ЦПК України з ФГ «Антонінське» підлягає стягненню судові витрати, які складаються зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на користь ОСОБА_3 у розмірі 13620 грн.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Лавріненка Ігоря Анатолійовича задовольнити.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 20 жовтня 2022 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Фермерського господарства «Антонінське» відмовити.

Стягнути з Фермерського господарства «Антонінське» на користь ОСОБА_3 судові витрати, які складаються зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 13 620 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених устатті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 05 травня 2025 року.

Судді