Постанова

від 29.04.2025 по справі 440/2241/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 р.Справа № 440/2241/25Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 (головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк) по справі № 440/2241/25

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції третя особа: Комунальне підприємство "1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради"

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі- позивач) звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповдач), в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження від 05.02.2025 у виконавчому провадженні № 77076105 з примусового виконання виконавчого листа № 440/4842/23, виданого 18.04.2024 Полтавським окружним адміністративним судом.

В обґрунтування позову зазначило, що КП «1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» на примусове виконання пред`явлено виконавчий лист про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на його користь коштів на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок протиправного рішення в розмірі 126091,68 грн. Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області 05.02.2025 відкрито виконавче провадження № 77076105 за вказаним виконавчим листом.

Водночас, зауважувало, що виконавчі листи про стягнення коштів з боржника, який є органом державної влади, виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, шляхом безспірного списання коштів з рахунків боржника за правилами, визначеними Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою КМ України від 03.08.2011 № 845, а не органами державної виконавчої служби в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

З урахуванням наведеного, вважало, що державний виконавець не мав правових підстав для відкриття виконавчого провадження за наведеним вище виконавчим листом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 позов задоволено.

Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, не погодившись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просило його скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що у випадку, коли стягувачем за виконавчим документом є, зокрема, державне підприємство, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності такий виконавчий документ підлягає виконанню органами державної виконавчої служби в порядку Закону України «Про виконавче провадження», а не органами казначейства згідно Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Також, вказує про помилковість висновків суду першої інстанції щодо необхідності державного виконавця керуватись нормами Бюджетного кодексу України та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженим постановою КМ України від 03.08.2011 № 845 при виконанні виконавчого листа №440/4842/23, оскільки у виконавчому документі зазначено, що стягнення проводиться з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, який має код ЄДРПОУ, адресу реєстрації та розрахункові рахунки, тоді як згідно БК України та Порядку стягнення має проводитись саме з державного та місцевого бюджету.

Крім того, зауважує, що виконавчий лист вже пред`являвся до органів казначейства до примусового виконання, проте був повернутий на підставі пп. 1 п. 9 Порядку, а саме: виконавчий документ не підлягає виконанню органом Казначейств.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

КП «1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» (далі третя особа) правом на подання відзиву не скористалось.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, подали клопотання про проведення судового засідання за відсутності їх представників.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 у справі № 440/4842/23, яке набрало законної сили за наслідками апеляційного перегляду 30.11.2023 визнано протиправним та скасовано рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області від 13 грудня 2022 року № 208 "Про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду" в частині повернення страхових коштів Фонду у сумі 84061,12 грн та застосування штрафних санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду у сумі 42030,56 грн.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь КП "1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" кошти на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок протиправного рішення, у сумі 126 091,68 грн.

18.04.2024 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 440/4842/23 (зв.б. а.с. 37 а.с. 38), який КП «1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» пред`явлено до примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (зв.б. а.с. 36 а.с. 37).

05.02.2025 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 77076105 на підставі виконавчого листа № 440/4842/23 (а.с. 39).

Не погодившись із постановою про відкриття виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист № 440/4842/23 повинен виконуватися органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, оскільки боржником є орган державної влади. Натомість, прийняття до примусового виконання вищенаведеного виконавчого листа органом державної виконавчої служби є таким, що суперечить БК України та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженим постановою КМ України від 03.08.2011 № 845.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна постанова прийнята відповідачем не в межах повноважень та не у спосіб, встановлений чинним законодавством України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, єЗакон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»(даліЗакон № 1404-VIII).

Відповідно дост. 1 Закону № 1404-VIIIвиконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Примусовому виконанню за правилами ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Положеннями ст. 15 Закону №1404-VIII визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Відповідно до частин 1-3 статті 6 Закону № 1404-VIII, у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.

Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання (ч.4 ст.6 Закону №1404-VIII).

У свою чергу гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання встановлено Законом України № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі Закон № 4901-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону № 4901-VI дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Судом встановлено, що КП "1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради", яке виступає стягувачем у виконавчому листі №440/4842/23 є комунальним підприємством, засновником якого є Полтавська міська рада, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як наслідок, суд першої інстанції вірно зазначив, що дія Закону № 4901-VI не поширюється на спірні правовідносини, що також відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 25.11.2019 у справі №200/4120/19-а.

Водночас, п. 9 Розділу VI Бюджетного кодексу України встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

03.08.2011 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 845, якою затвердив Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок №845, в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до пункту 2 у цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні, зокрема:

безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів;

боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання;

виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження";

стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави.

Відповідно до п. 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до пп. 2 п. 4 Порядку №845 органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів.

З аналізу наведених норм вбачається, що виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів виключно органами Казначейства, при цьому норми БК України та Порядку № 845 поширюються на всіх стягувачів без виключення, в тому числі й на стягувачів, якими є підприємства комунальної форми власності.

Судом встановлено, що боржником у виконавчому листі є Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, що є органом державної влади.

В свою чергу, виконавчий лист № 440/4842/23 виданий про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь КП "1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" коштів на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок протиправного рішення, у сумі 126 091,68 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що такий виконавчий лист повинен виконуватися органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а не органами державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що відповідач не мав правових підстав для відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, який підлягав виконанню органами Казначейства, а повинен був повернути його стягувачу на підставі п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VІІІ.

Доводи скаржника про те, що БК України та Порядок № 845 регулюють випадки стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів, тоді як у спірному випадку стягнення проводиться з рахунку Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області колегія суддів вважає помилковими, оскільки п. 3 Порядку №845 передбачено виконання рішень про стягнення коштів органами Казначейства також з боржників, якими є, зокрема, органи державної влади.

Доводи апелянта про те, що стягувач вже звертався до органу Казначейства із виконавчим листом, який повернутий на підставі пп. 1 п. 9 Порядку № 845, а саме: виконавчий документ не підлягає виконанню органом Казначейств, колегія суддів вважає такими, що не є підставами для прийняття виконавчого листа органом державної виконавчої служби до виконання.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах відповідач діяв не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому постанова від 05.02.2025 є протиправною та правомірно скасована судом.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 287, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 по справі № 440/2241/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді А.О. Бегунц В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 05.05.2025 року