Рішення від 11.04.2025 по справі 712/11352/21

Справа № 712/11352/21

Провадження № 2/712/119/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2025 року Соснівський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючого судді Токової С.Є.

при секретарі Білик О.Ю.

з участю представника відповідача Вороб"йова Є.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Редакція газети «Черкаський край», головного редактора газети «Черкаський край» Калиновської Тетяни Станіславівни про визнання дій щодо прославлення фашизму протиправними, захист честі та гідності, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача .

Позивач ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до відповідачів, посилаючись на те, що 09 вересня 2021 року він звернувся з листом до головного редактора газети " Черкаський край " ОСОБА_2 з проханням розмістити на ст. 4 чергового номеру вибачення та статтю про героїзм захисників «Зеленої брами» з обов`язковою фотографією пам`ятника прикордонника з собакою. За дорученням редактора йому було повідомлено, що редакція виконає таке прохання, але він повинен сам надати статтю та фото пам`ятника. 29 вересня 2021 року він завів до кабінету ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , який вручив їй статтю «За крок до оправдання гітлерівського нацизму» з фотографією пам`ятника. 06 жовтня 2021 року в № 40 газети було викладено статтю «Ще раз про героїку й трагедію 1941-го», яка виготовлена та підписана, цитує:«Дискутувала з прибічниками різних правд тетяна Калиновська головний редактор». Вважає цю статтю безпрецедентною, ганебною, необґрунтованою і незаконною, а також такою, що порушує права, передбачені ст. 38 Конституції України, стаття написана грубо, пихато, нешанобливо, образливо до його батька інваліда 1 групи Великої Вітчизняної війни. Так, позивач цитує зазначену статтю та відповідно зазначає свій коментар, зокрема: 1. «... приймали парад на Черкащині» - парад не може бути в польових умовах!! 2. Фотографія явно не з Умані! 3. «Нарада пройшла у піднесеній та радісній обстановці» - нарад в армії не буває!!! 4. «генерала І.Музичка » в Радянській Армії ні коли не було!! 5. «вони сиділи (слово яке принизливе - М.Г.) в міцному кільці й у той час, коли два європейські вожді», коли це вони були «європейським вождями»? 6. Марченко пише «Неподалік села Лзедзено вони зупинились біля древнього скіфського кургану, повз який пролягав шлях, котрим інтенсивно рухались німецькі та італійські війська на схід», а Каліновська - «... 28 серпня 1941 року нацистські вожді провели військову нараду й імпровізований парад в Умані ... "?! 7. «... два найголовніших нациста Європи... Німецькі вояки були у захваті і не приховували свого захоплення вождем та бадьоро вітали його ... активісти ще лаштували череди колгоспної худоби гнати як тоді казали - «за Дніпро»», сільради подекуди ще гуртували групи 16-17 юнаків для піших переходів теж за Дніпро...»; 8. в рубриці «Історія» не може бути «оціночних суджень журналіста».

Позивач вважає, що відповідачі провокаційно, принижуючи свій народ добре знали, що він весь консолідовано встав на захист Батьківщини не в сільрадах а у військоматах. До числа тих, кого «гуртує» редакції необхідно віднести і його батька ОСОБА_4 , 1924 року народження через що йому відмовив у призиві військомат, а знаючи це поліцаї при допиті лишили двох пальців на лівій руці. Так без двох пальців він після звільнення території від «Німецьких вояків були у захваті і не приховували свого захоплення вождем та бадьоро вітали його» пішов захищати Батьківщину і отримав поранення не від фашистів, а бандерівців!? Але ОСОБА_2 мала порівняння його батька зі скотом, вона, як диспутант принизила не тільки батька в черговий раз, а уже і його, цитує: «син ветерана Другої світової війни ОСОБА_5 »?!

Вказує, що ОСОБА_2 принизила ОСОБА_3 , не вказуючи його посаду та міняючи назву його статті, повністю викидаючи першу частину відносно доказів проти прославляння фашизму ОСОБА_6 .

Вся ця недостовірна інформація, яка не відповідає дійсності та викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі.

У зв`язку з цим, просить визнати діяльність відповідачів протиправною згідно п.8 Кодексу професійної етики українського журналіста. Визнати викладене в статтях «Як фюрер і дуче приймали парад на Черкащині» та «Ще про героїку й трагедію 1941р.» (газети «Черкаський край» №35 від 01.09.21 року, №40 за 06.10.21 року) за недостовірну інформацію, принижуючу честь та гідність покійних інваліда 1 групи Великої Вітчизняної Війни , його батька та дядька ОСОБА_7 , його інваліда 2 групі від трудового каліцтва; з метою боротьби з фашизмом в Україні, спростування наглої та цинічної брехні відносно позивача та його батька зобов`язати відповідача надрукувати в газеті спростування викладеного в обох статтях з усуненнях кощунства над командармом та його рідними; б) відшкодувати моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

Процесуальні дії суду.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 березня 2023 року провадження у справі закрито на підставі ч.1 п.1 ст. 255 ЦПК України у зв"язку із відсутністю предмета спору.

Постановою Черкаського апеляційного суду 06 червня 2023 року скасована ухвала від 28.03.2023 року, справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 13.06.2023 року справа передана до провадження судді Токової С.Є.

Ухвалою від 07 серпня 2023 року цивільна справа прийнята до провадження судді Токової С.Є., вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечувала, звертала увагу суду на невідповідність поданої заяви вимогам ст. 175 ЦПК України, наявність у позові образливої лексики. По суті позовних вимог вказувала, що у своєму позові ОСОБА_1 зазначає, що стаття журналіста Василя Марченка "Як фюрер і дуче приймали парад на Черкащині", надрукована в газеті "Черкаський край", № 35 від 01 вересня 2021 року, є недостовірною та такою, що принижує честь та гідність ОСОБА_1 , його батька та дядька Вказані твердження є необгрунтованими та безпідставними, оскільки стаття журналіста ОСОБА_8 , як і подальша стаття, надрукована в газеті " Черкаський край", № 40 від 06 жовтня 2021 року під назвою " Ще раз про героїку та трагедію 1941 го року", ніяким чином не стосується ОСОБА_1 , його батька та дядька.

У змісті цих статтей описуються конкретні історичні події. Стаття не містить згадки про позивача та його близьких осіб, жоден з них, в тому числі і позивач в цих подіях участі не брали.

Реалізовуючи право кожного вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати зберігати, використовувати та поширювати будь-яку інформацію за допомогою друкованих засобів масової інформації , яке закріплено в Конституції України та в ч.ч.1,2 Закону України " Про друковані засоби масової інформації( пресу в Україні) у газеті " Черкаський край", № 35 від 01 вересня 2021 року, була надрукована стаття журналіста Василя Марченка " Як фюрер і Дуче" приймали парад на Черкащині". Дана стаття інформативна, в ній описані події 80 річної давнини , коли 28 серпня 1941 року нациські вожді провели військову нараду й імпровізований парад в Умані. Для підготовки публікації автор використав інформацію з відкритих джерел та спогади очевидців, почуті за роки 50 -річної журналістської діяльності. Дана інформація не потребує підтвердження достовірності, оскільки взята з відкритих джерел та була надрукована в друкованому засобі масової інформації. У висвітленні подій другої світової війни редакція керується рекомендаціями інституту національної пам"яті журналістам.

З метою нібито реалізації права на спростування недостовірної інформації, вважаючи статтю недостовірною, ОСОБА_1 звернувся до головного редактора газети "Черкаський край" особисто з письмовою заявою від 09.09.2021 року викладеною російською мовою, а 29.09.2021 року до редакції газети прийшли ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які надали текст для публікації вже українською мовою, який мав назву " За крок до прославлення гітлерівського нацизму". Ці дві статті ОСОБА_1 вважає такими, що спрямовані на спростування, право на яке визначено ст. 277 ЦПК України. В той же час, позивач ОСОБА_1 не є ні автором статті, ні особою, якої така інформація стосується. Доказів про те, що інформація стосується його батька та дядька, також не надано.

За своїм змістом позовна заява являє собою критику та незгоду з інтерпритацією подій 1941 року, та в якій ОСОБА_1 висловлює незгоду з історичними фактами, викладених в статті, в інших пунктах він критикує головного редактора , автора статті та газету в цілому. В позові відсутні будь-які обгрунтування завдання моральної шкоди ОСОБА_1 , лише вказано, що його батько та дядько приймали участь у Великій Вітчизняній війні, і таким чином інформація порушує їх честь та гідність. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання позивач не з"явився, протокольною ухвалою суду від 04.10.2024 року за повторне порушення порядку в судовому засіданні та невиконання вимог головуючого позивач був видалений із залу судового засідання.

В подальшому, позивач був повідомлений про розгляд справи шляхом направлення судових повісток .

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Одночасно звертав увагу суду, що стаття, у якій викладені відомості, які просить спростувати ОСОБА_1 містить оціночні судження , які не підлягають судовому спростуванню, оскільки є проявом свободи вираження поглядів. Вказана інформація ніяким чином не стосується ні позивача, ні його родичів. Просив взяти до уваги, що позивачу головним редактором було запропоновано надати своє бачення історичних подій та здійснити їх публікацію, що і було зроблено шляхом проведення дискусії та її викладення у публікації.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Мотивувальна частина.

Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та/або/членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно зі ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі.

Судом встановлено, що 01 вересня 2021 року у газеті "Черкаський край", № 35 опублікована стаття журналіста Василя Марченка " Як фюрер і Дуче приймали парад на Черкащині"

З пояснень представника відповідача в судовому засіданні вбачається, що дана стаття носить інформативний характер, в ній описані події 80 річної давнини, коли 28 серпня 1941 року нациські вожді провели військову нараду й імпровізований парад в Умані. Для підготовки публікації автор використав інформацію з відкритих джерел та спогади очевидців, почуті за роки 50 -річної журналістської діяльності. Дана інформація не потребує підтвердження достовірності, оскільки взята з відкритих джерел та була надрукована в друкованому засобі масової інформації.

Позивач ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 будучи невдоволені викладенням історичних фактів, звернулися до головного редактора газети " Черкаський край" Калиновської Т.С., яка ініціювала питання щодо можливості позивачем опублікувати своє бачення подій того періоду

та публікувала статтю "Ще раз про героїку й трагедію 1941", яку підписала "дискутувала з прибічниками різних правд" Тетяна Калиновська , головний редактор .

Позивач стверджує, що відповідачем всупереч нормам діючого законодавства України було розповсюджено недостовірну інформацію, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача, його померлих батька ОСОБА_4 , 1924 року народження та дядька ОСОБА_7 .

Застосовані норми права, оцінка аргументів сторін.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У відповідності з ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

В свою чергу ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України у пункті 5 постанови від 27.02.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.

Відповідно до статті 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Згідно з положень частин 1-3 ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

За змістом частини 1 ст. 277 ЦК України, особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування.

Верховний суд України у пункті 18 постанови Пленуму від 27.02.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27.02.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Верховний Суд дотримується позиції, що предметом спростування можуть бути лише фактичні твердження, які можна перевірити на істинність чи хибність. Оціночні судження ( думки, припущення, переконання ) не підлягають судовому спростуванню, оскільки вони є проявом свободи вираження поглядів.

Позивач просить визнати недостовірною інформацію, яка викладена в статтях опублікованих в газеті " Черкаський край " "Як фюрер і дуче приймали парад " від 01.09.2021 № 35 та № 40 від 06.10.2021 року " Ще раз про героїку й трагедію 1941 -го" опублікованих в газеті " Черкаський край ".

У відповідності до роз`яснень Пленуму ВСУ, наданих у постанові від 27.02.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем (пункт 9).

Верховним судом України наголошено у пункті 19 вказаної постанови Пленуму від 27.02.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням - висловлюванням, яке не містить фактичних даних, за виключенням винятком образи чи наклепу, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. гідно з роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України у п. 5 постанови від 27.02.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.

Кваліфікація поданої в тексті негативної інформації як фактологічної (ствердної) або суб`єктивно-оцінної (суб`єктивна думка, припущення, оцінне судження) має значення для з`ясування підстав юридизації спірного тексту, наявність або відсутність його елементів у площині правового регулювання. Відсутність у висловлюваннях маркерів суб`єктивної модальності, оцінних слів, конструкцій та інших показників, що виражають невпевненість, сумніви автора щодо вірогідності висловлюваного (гіперболи, алегорії, сатира, риторичні питання), а також спеціальних вставних конструкцій та прислівників, що виражають оцінність, невпевненість, підкреслюють вірогідність повідомлюваного, і вказують на те, що висловлюване є суб`єктивною думкою та поглядом автора на подію, його суб`єктивною оцінкою того, що відбувається, а отже відбивають його особисту точку зору та ставлення до описуваної події і не можуть бути перевірені на предмет відповідності дійсним фактам.

Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

У пункті 19 Постанови Верховного суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Верховний Суд України наголосив на тому, що оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а відповідно до ст. 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим 04.11.1950, ратифікована 17.07.1997).

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював фундаментальну роль свободи вираження поглядів, особливо для журналістів у демократичному суспільстві.

Так, статтею 10 Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, держувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Право на свободу вираження поглядів є не лише основною засадою демократії, але і передумовою здійснення багатьох інших прав і свобод, що гарантуються Конституцією.

Враховуючи положення статті 10 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на підставі своєї практики застосування Конвенції Європейський суд з прав людини встановив, що норма статті обумовлює різний ступінь захисту для тих чи інших категорій вираження поглядів.

Більше того, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens v. Austria).

Як питання загального принципу, "необхідність" будь-якого обмеження свободи вираження поглядів має бути переконливо встановлено. Звичайно, передусім національні органи влади мають оцінювати, чи є "нагальна соціальна потреба" обмеження. У справах стосовно преси національна можливість відхилення від виконання вимог Конвенції окреслюється інтересами демократичного суспільства у забезпеченні й підтриманні вільної преси. Аналогічно ці інтереси матимуть основну вагу при визначенні, чи це обмеження було пропорційним переслідуваній законній меті, відповідно до пункту 2 статті 10 рішення "Тома проти Люксембургу" (Thoma v. Luxembourg), N 38432/97, від 29 березня 2001 року, п. 48).

Право на висловлення суб`єктивної позиції здійснене цілком у межах свободи вираження поглядів, гарантовані статтею 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, жодна із підстав обмеження такої свободи, вичерпно визначених цією ж статтею, не наявна.

Вказана інформація,яку позивач вважаєтакою,що принижує честь та гідністьйого,його батька тадядька, стосується виключно тлумачення історичних подій, що в свою чергу є правом журналіста на свободу вираження поглядів і припустимість історичної дискусії, оскільки публічне обговорення історичних тем є складовою демократичного суспільства .

В той же час, позивач, звертаючись до суду з даним позовом не зазначає та не надає докази на підтвердження того, які саме недостовірні відомості (конкретні твердження) є такими, що принижують честь та гідність померлих батька та дядька, а також особисто його самого.

При цьому, позивач ОСОБА_1 для підтвердження своєї позиції використовує лише власне бачення та власні доводи, що не підкріплені фактами.

Невід`ємними елементами юридичного складу правопорушення у даній категорії справ є поширення недостовірної інформації та порушення прав внаслідок її поширення.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Поряд з цим, позивачем на підтвердження своїх позовних вимог щодо порушення його прав та прав його рідних у поширеній відповідачем інформації у статтях "Як фюрер і дуче приймали парад на Черкащині" та " Ще раз про героїку й трагедію 1941", жодних доказів не надано.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», згідно з положеннями статті 277 ЦК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Крім того, відповідач має гарантовану п. 1 ст. 10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, свободу вираження поглядів, яка становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. Саме

в межах такої свободи вираження поглядів ним і реалізовано це право в межах власних суб`єктивних оцінок.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст.ст. 277, 297 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенніпозову ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю" Редакціягазети «Черкаськийкрай»,головного редакторагазети «Черкаськийкрай» КалиновськоїТетяни Станіславівнипро визнаннядій щодопрославлення фашизмупротиправними,захист честіта гідності,стягнення моральноїшкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законноїсили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю " Редакція газети " Черкаський край ", код ЄДРПОУ 02475813, 18000, Черкаська обл. м. Черкаси , вул. Хрещатик, будинок 251;

Відповідач : ОСОБА_2 , АДРЕСА_2