Постанова

від 05.05.2025 по справі 916/3825/24

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/3825/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді С.І. Колоколова,

суддів: Г.І. Діброви, Я.Ф. Савицького,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ФЛОРА КОСМЕТИК

на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2024, повний текст складено 24.12.2024

у справі №916/3825/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФЛОРА КОСМЕТИК

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АВАНГАРД-ОПТ

про стягнення,

суддя суду першої інстанції: Н.В. Рога

місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду від 28.11.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ФЛОРА КОСМЕТИК до Товариства з обмеженою відповідальністю АВАНГАРД-ОПТ про стягнення заборгованості у розмірі 175091,52 грн, пені у розмірі 20311,19 грн, інфляційних втрат у розмірі 67700,57 грн та 3% річних у розмірі 14091,92 грн задоволено повністю.

02.12.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю ФЛОРА КОСМЕТИК подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 19.12.2024 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ФЛОРА КОСМЕТИК про ухвалення додаткового рішення у справі №916/3825/24 відмовлено повністю.

Ухвалюючи вказане додаткове рішення, місцевий господарський суд зазначив, що, враховуючи відсутність в матеріалах справи акту прийняття виконаних робіт, підписаного клієнтом на підтвердження прийняття таких робіт, у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення має бути відмовлено.

Не погодившись з ухваленим додатковим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю ФЛОРА КОСМЕТИК звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що визначення вартості правничих послуг обумовлено та конкретизовано сторонами в положеннях укладеного договору про надання юридичних послуг яка є фіксованою, а тому не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Крім того, з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, апелянт вказує, що у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен.

Скаржник вказує, що з позовної заяви вбачається, що позивач додав до неї належним чином посвідчені копії договору про надання правової допомоги, платіжну інструкцію про сплату гонорару в сумі 10000 грн., а також попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, копії яких направлено відповідачу. Отже, доданими до позову доказами підтверджено обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, та, відповідно, розмір понесених позивачем судових витрат.

Посилаючись на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 21.07.2022 у справі №922/1964/21, апелянт зазначає, що якщо сторона, якій суд компенсує витрати на правову допомогу, користується послугами адвоката, має професійного представника в суді, то презюмується виконання робіт (надання послуг) адвокатом у певному, хоча б мінімальному, обсязі.

Крім цього, скаржник вказує, що як зазначив КАС ВС в своїй постанові від 16 травня 2019 року у справі №823/2638/18, договір про надання правової допомоги, опис виконаних робіт у формі рахунку та квитанція про оплату є достатніми доказами для підтвердження розміру витрат на адвокатські послуги. Суд не потребує інших доказів, якщо це не передбачено умовами договору. Однак суд першої інстанції не врахував того, що складення акту приймання-передачі наданих послуг не передбачено умовами договору, а виставлений рахунок клієнту та його оплата свідчать про їх прийняття.

Також при прийнятті рішення по суті спору суд не врахував, що позивачем в позовній заяві було мотивовано підстави для здійснення судом розподілу понесених судових витрат на надання правової допомоги адвоката, та додано до неї докази, які підтверджують як їх розмір, форму, так і сплату гонорару. Заяв до закінчення судових дебатів про надання додаткових доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду ні позивач, ні представник суду не заявляли. Однак суд, в порушення ст. 238 ГПК України, не вирішив питання про розподіл судових витрат. За таких процесуальних порушень суду позивач був вимушений звертатися до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат за надання правової допомоги адвоката. З врахуванням вищезазначеного порядку надання доказів розміру понесених судових витрат та порядок їх подачі до суду, позивач не міг надати суду додаткові докази (в т.ч. акт приймання-передачі наданих послуг), оскільки це було б підставою для залишення такої заяви без розгляду на підставі ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Окремо скаржник вказує, що ч.2 ст.126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, та в якій відсутнє посилання на необхідність надання суду підтвердження прийняття стороною виконаних робіт при наданні правової допомоги адвокатом.

Відповідно до протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025 автоматичний розподіл не відбувся у зв`язку з відсутністю потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді С.І.Колоколова, суддів: Г.І. Діброви, Я.Ф. Савицького.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/3825/24. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ФЛОРА КОСМЕТИК на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2024 у справі №916/3825/24 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Одеської області.

28.01.2025 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3825/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ФЛОРА КОСМЕТИК на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2024 у справі №916/3825/24. Встановлено відповідачу строк до 20.02.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу. Роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 20.02.2025 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

Згідно із частинами першої, другої статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі; розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини десятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю ФЛОРА КОСМЕТИК оскаржується додаткове рішення суду, яке ухвалене за результатом розгляду справи з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, його перегляд постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Згідно з приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду апеляційної скарги із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, а також з огляду на тимчасову непрацездатність головуючого судді Колоколова С.І. з 02.04.2025 по 01.05.2025, вказана апеляційна скарга розглядалась у розумний строк.

Товариство з обмеженою відповідальністю АВАНГАРД-ОПТ про розгляд справи у суді апеляційної інстанції повідомлене належним чином, що підтверджується довідкою про доставку останньому ухвали про відкриття апеляційного провадження в його електронний кабінет, своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

02 грудня 2024 на адресу суду першої інстанції надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю ФЛОРА КОСМЕТИК про ухвалення додаткового рішення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 02.05.2024 між ТОВ Флора Косметик (Клієнт) та адвокатом Бердником В.В. (Адвокат) був укладений договір про надання правової допомоги №1/05/24 (надалі Договір), згідно з п.1.1 якого предметом договору на час його дії, є надання Адвокатом Клієнту правової (правничої) допомоги, пов`язаної з захистом його прав та інтересів щодо стягнення з ТОВ Авангард-Опт на користь Клієнта грошових коштів в зв`язку з невиконання умов договору поставки №672 від 16 липня 2021 року, та наданні таких юридичних послуг:

1) надання Клієнту консультацій і роз`яснень з питань, що стосуються предмета договору;

2) складання, підписання та подача процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод та законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

3) представництво інтересів Клієнта в суді (в разі проведення судових засідань з участю сторін (їх представників)), а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами з метою виконання умов Договору;

4) інші види послуг, які пов`язані з адвокатською діяльністю та виконанням цього Договору.

Пунктом 3.1 Договору Сторони погодили наступний розмір гонорару за надання правової допомоги Клієнту та порядок його сплати: 10000 грн, які Клієнт сплачує після підписання даного договору на рахунок НОМЕР_1 , в АТ КБ "ПРИВАТБАНК", код отримувача 2849313154, з призначенням платежу Згідно Договору №1/05/24 про надання правової допомоги від 02.05.2024р. ТОВ Флора Косметик.

Відповідно до п.3.2. Договору розмір гонорару є фіксованим, та не залежить від об`єму необхідних робіт, пов`язаних з отриманням доказів, підготовкою, складанням та подачею заяв та доказів до суду, кількості судових засідань (в разі проведення судових засідань з участю сторін (їх представників) і охоплює всі необхідні дії, необхідні для захисту прав та інтересів Клієнта, що пов`язані з предметом договору.

02.05.2024 ТОВ Флора Косметик сплачено адвокату Берднику В.В. 10000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №5600 від 02.05.2024

Посилаючись на наявність вказаного Договору та платіжної інструкції, позивач звернувся до господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, зазначаючи, що вказані докази, з урахуванням погодження між сторонами фіксованого розміру гонорару, є достатніми для підтвердження наданих послуг та стягнення з відповідача суми понесених судових витрат на надання правової допомоги.

Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, місцевий господарський суд зазначив, що матеріали справи не містять акту прийняття виконаних робіт, підписаного клієнтом на підтвердження прийняття таких робіт, а відтак, підстави для задоволення заяви відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність представництво це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).

Розподіл витрат на професійну правничу допомогу у господарській справі здійснює суд, який ухвалював судове рішення у справі, відповідно до вимог 129, 126 ГПК України.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (абзац 2 частини другої статті 126 ГПК України).

Згідно з частиною третьою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Практична реалізація принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України) відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Частина восьма статті 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Ця норма кореспондується з частиною першою статті 221 ГПК України, згідно з якою якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У питанні документального підтвердження надання правової (правничої допомоги) допомоги та розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, апеляційний господарський суд звертається до таких правових позицій:

- склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц;

- Виходячи із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності, пункти 29-30 постанови Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №922/2604/20;

- розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (пункт 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

- критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення, пункт 180 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22;

- Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи, пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23;

- нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19);

- Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Посилаючись на наявність договору про надання правничої допомоги та сплату клієнтом гонорару, позивач просив стягнути з відповідача вказані витрати.

Місцевим господарським судом відмовлено у стягненні таких витрат у зв`язку з відсутністю документального підтвердження понесення таких витрат, а саме відсутності акту приймання-передачі.

Між тим, скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 та вказує, що у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен.

Колегія суддів відхиляє вказаний аргумент скаржника з огляду на наступне.

У вказаній вище постанові Верховний Суд зазначив, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, а розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником, а отже є визначеним. Тобто, йдеться про те, що подання адвокатом детального опису робіт у разі встановлення гонорару у фіксованій сумі, не вимагається.

Між тим, колегія суддів звертає увагу скаржника, що у даній справі судом першої інстанції відмовлено у задоволенні його заяви не у зв`язку з відсутністю детального опису робіт, а у зв`язку з відсутність доказів прийняття клієнтом таких робіт у вигляді акту приймання-передачі.

Колегія суддів зазначає, що розмір понесених стороною судових витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо вартості наданих послуг (виконаних робіт).

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність).

За змістом частини третьої статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що відшкодування витрат на правову допомогу можливе лише за наявності документального підтвердження надання таких послуг та прийняття їх клієнтом.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що факт прийняття клієнтом наданих послуг підтверджується платіжною інструкцією, якою клієнт оплатив адвокату надані послуги.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що договір №1/05/24 про надання правової допомоги укладено 02.05.2024. Цього ж дня позивачем перераховано адвокату Берднику В.В. 10000,00 грн гонорару «згідно договору №1/0/24 про надання правової допомоги від 02.05.2024».

Між тим, позов до суду скеровано 29.08.2024, рішення по суті по справі №916/3825/24 ухвалено 28.11.2024.

Відтак, оплата позивачем гонорару адвокату 02.05.2024 не може підтверджувати факт прийняття виконаних робіт адвокатом за результатами розгляду справи №916/3825/24, оскільки така оплата відбулась задовго до розгляду самої справи.

З огляду на зазначене, колегія суддів виснує, що матеріали справи не містять доказів, що адвокатом було надано клієнту послуги, які зазначені у договорі про надання правової допомоги, та такі послуги (виконані роботи) прийнято клієнтом.

Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 21.07.2022 №922/1964/21 та постанову КАС ВС від 16 травня 2019 року у справі №823/2638/18 з огляду на те, що вказані справі не є подібними із справою, що розглядається, оскільки у справах №922/1964/21 та №823/2638/18 досліджувалося питання детального опису робіт, що міститься у акті приймання-передачі. Між тим, у вказаній справі акт приймання-передачі відсутній взагалі.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 284 ГПК України,

апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ФЛОРА КОСМЕТИК залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2024 у справі №916/3825/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.05.2025.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

СуддяГ.І. Діброва

СуддяЯ.Ф. Савицький