Постанова

від 06.05.2025 по справі 918/803/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 918/803/23

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Беляновського Романа Юрійовича

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 (головуючий суддя: Грязнов В.В., судді: Розізнана І.В., Павлюк І.Ю.)

у справі № 918/803/23

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Прибережне» (далі - ОСББ «Прибережне», позивач)

до фізичної особи-підприємця Беляновського Романа Юрійовича (далі - ФОП Беляновський Р.Ю., відповідач, скаржник)

про стягнення 752 987 грн.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСББ «Прибережне» звернулося до суду з позовом до ФОП Беляновського Р.Ю. про стягнення 752 987 грн за договором про надання правових послуг від 15.10.2020 № 1/10 (далі - договір від 15.10.2020), який втратив чинність до його підписання та відсутності факту реального надання послуг за вказаним правочином.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.10.2023 у справі № 918/803/23 у задоволенні позову відмовлено.

Крім того, додатковим рішенням господарського суду Рівненської області від 30.10.2023 задоволено заяву відповідача та стягнуто на його користь з позивача 10 000 грн витрат на правничу допомогу.

За результатом апеляційного розгляду постановою Північно-західного апеляційного господарського суду 04.03.2024 рішення місцевого суду та додаткове рішення місцевого суду залишені без змін.

Обґрунтовуючи підстави для відмови у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач не надав доказів на підтвердження аргументів щодо ненадання послуг, обумовлених укладеним та чинним договором від 15.10.2020.

ОСББ «Прибережне» 18.09.2024 звернулося до Господарського суду Рівненської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення місцевого суду від 09.10.2023, яке набрало законної сили та просило ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Підставами для перегляду за нововиявленими обставинами і скасування рішення місцевого суду від 09.10.2023 позивач зазначив про визнання недійсним правочину від 15.10.2020, на підставі якого ухвалено судове рішення про відмову в задоволенні вимог про стягнення коштів за договором про надання правових послуг, які не надавалися ОСББ і це є підставою для перегляду такого судового рішення за нововиявленими обставинами. У цій справі (№ 918/803/23) суди зазначили, що підставою для відмови у стягненні суми коштів на користь ОСББ є те, що договір виконано і позивачем не надано доказів з метою доведення обставин щодо ненадання таких послуг за правочином. Натомість постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 (яка набрала законної сили 03.09.2024), за результатом перегляду рішення Господарського суду Рівненської області від 12.03.2024 у справі № 918/1009/23, задоволено позовні вимоги ОСББ «Прибережне» до ФОП Беляновського Р.Ю. про визнання недійсним договору від 15.10.2020 та додаткової угоди до нього від 12.10.2021 № 1. Отже, у постанові апеляційної інстанції у справі № 918/1009/23, яка винесена після ухвалення остаточного рішення у справі № 918/803/23, встановлені обставини недійсності правочину та додаткової угоди до нього (зокрема й відсутність доказів щодо обсягу та виду послуг, які надавалися за спірним договором, а також відсутність повноважень голови ОСББ на укладання такого договору), за не виконання якого позивач просив повернути кошти у сумі 752 987 грн у цій справі. Зазначена постанова апеляційного господарського суду у справі № 918/1009/23 залишена без змін постановою Верховного Суду від 28.11.2024. А тому, на думку ОСББ «Прибережне», наявні обставини для перегляду рішення місцевого суду від 09.10.2023 за нововиявленими обставинами.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13.01.2025 у справі № 918/803/23 (суддя Войтюк В.Р.) відмовлено у задоволенні заяви ОСББ «Прибережне» про перегляд рішення господарського суду Рівненської області від 09.10.2023 у цій справі за нововиявленими обставинами, рішення суду першої інстанції залишено в силі.

Ухвала місцевого суду мотивована тим, що спірною обставиною у цій справі є встановлення факту надання/ненадання правових послуг за договором, як підстави для задоволення/незадоволення позовних вимог про стягнення коштів за невиконаним договором. Водночас обставини недійсності вказаного правочину встановлені у справі № 918/1009/23 не є, на думку суду першої інстанції, нововиявленими, а є фактичним переоцінюванням доказів у справі № 918/803/23, а тому, не мають преюдиційного значення для вирішення спірних правовідносин. При цьому доводи позивача стосовно відсутності повноважень голови правління ОСББ на вчинення спірного правочину не були підставою позову у цій справі, отже їх встановлення у справі № 918/1009/23 не свідчить про наявність нововиявлених обставин у справі, що розглядається.

За результатом апеляційного розгляду постановою Північно-західного апеляційного господарського суду 26.02.2025 ухвалу місцевого суду від 13.01.2025 у справі № 918/803/23 скасовано. Заяву ОСББ «Прибережне» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Рівненської області від 09.10.2023 у справі № 918/803/23 задоволено. Рішення Господарського суду Рівненської області від 09.10.2023 у справі №918/803/23 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСББ «Прибережне» задоволено. Стягнуто з ФОП Беляновського Р.Ю. на користь ОСББ «Прибережне» кошти у сумі 752 987 грн, витрати позивача зі сплати судового збору за розгляд справи у першій, апеляційній, касаційній інстанціях, а також за подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення місцевого суду у цій справі та апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення місцевого суду на загальну суму 48 207,24 грн. Доручено місцевому господарському суду видачу відповідних наказів.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наведені заявником обставини стосовно визнання договору від 15.10.2020 недійсним містять наявність всіх складових для надання їм статусу нововиявлених, а саме: існування їх на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду цієї справи; істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте), а також, що нововиявлена обставина має вирішальне значення для правильного вирішення спору, оскільки спростовує висновки судового рішення від 09.10.2023 щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСББ «Прибережне». При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення, відповідно до положень частини першої статті 236 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Оскільки нововиявленою обставиною у цій справі є не сама постанова суду апеляційної інстанції від 20.08.2024 у справі № 918/1009/23, а обставина, яка цим судовим рішенням встановлена - недійсність укладеного головою правління Загребельним Б.М. з перевищенням повноважень договору про надання правових послуг від 15.10.2020 і така обставина містить наявність всіх складових для розуміння її як нововиявленої, то наявні підстави для задоволення заяви позивача про перегляд рішення місцевого суду від 09.10.2023 за нововиявленими обставинами, скасування такого судового акта місцевого суду з ухваленням нового рішення у справі про задоволення позовних вимог повністю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ФОП Беляновський Р.Ю., з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції постанову суду апеляційної інстанції від 26.02.2025 скасувати, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 13.01.2025 у справі № 918/803/23 залишити в силі.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми права, зокрема приписи статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у вирішенні питання про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Рівненської області від 09.10.2023 у цій справі.

Доводи інших учасників справи

ОСББ «Прибережне» у відзиві на касаційну скаргу ФОП Беляновський Р.Ю. просить Суд постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Предметом касаційного перегляду у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції, якою задоволено заяву ОСББ «Прибережне» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Рівненської області від 09.10.2023 у справі № 918/803/23, скасовано зазначене рішення місцевого суду та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог про стягнення коштів у сумі 752 987 грн за невиконаним договором від 15.10.2020, який визнано недійсним.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Таким чином, з'ясуванню підлягає питання щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм права, зокрема приписів статті 320 ГПК України при ухваленні оскаржуваної постанови.

Згідно із частиною першою статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Передбачений нормами глави 3 Розділу IV ГПК України перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та має свої особливості.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Щодо загальних правил перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з підстав, зазначених в пункті 1 частини другої статті 320 ГПК України, Суд зазначає таке.

Нововиявлені обставини за своєю правовою природою є матеріально-правовими фактами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи; по-друге, те, що ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність цих обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

За відсутності принаймні однієї з цих ознак обставини не можуть вважатися нововиявленими та, відповідно, бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 03.04.2018 у справі № 910/6052/16 та від 07.08.2018 у справі № 915/1708/14 та від 19.05.2020 у справі № 910/19793/14, від 14.07.2020 у справі Б8/065-12.

Сталість наведеної правової позиції Верховного Суду підтверджується послідовно викладеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а, відповідно до якої нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору.

Водночас законодавець також визначив, що не є нововиявленими обставинами. Так положеннями частини четвертої статті 320 ГПК України передбачено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Отже, узагальнюючи наведене вище, Суд виходить з того, що: (1) перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є особливим видом провадження, в якому, на відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї; (2) метою перегляду справи за нововиявленими обставинами є не ревізія судових рішень або усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення; (3) законодавство не містить визначення категорії «нововиявлені обставини», проте за своєю юридичною суттю нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об'єктивного, повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Наведені висновки ґрунтуються, як на вище окреслених правових позиціях, так і на правових позиціях, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 826/20239/16, від 08.09.2022 у справі № 9901/400/20.

У постанові Верховного Суду від 05.09.2024 у справі № 904/2828/22 викладено правову позицію, згідно з якою прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору. Крім цього, Суд зауважує, що дослідження обставин і перевірка доказів про наявність нововиявлених обставин у розумінні положень процесуального законодавства не може мати наслідком нової правової оцінки обставин, які вже були предметом дослідження судів при вирішенні спору по суті, та кваліфікації таких обставин як нововиявлених.

Водночас Суд наголошує, що від встановлення судом обставин справи потрібно відрізняти правові висновки, які робить суд на підставі оцінки таких обставин, у т.ч. оціночні (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 виснувала, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що в межах розгляду справи № 918/1009/23 (про визнання недійсним договору від 15.10.2020) досліджувалися та встановлювалися обставини, пов'язані з укладанням договору головою правління ОСББ з перевищенням повноважень та відсутністю доказів на підтвердження реального надання послуг за спірним правочином (як то їх складу, обсягу, виду). Так, у справі № 918/1009/23 ОСББ «Прибережне» звернулося до суду з позовом про визнання недійсним договору про надання правових послуг, зокрема посилаючись на перевищення головою правління повноважень під час укладення вказаного договору у порушення вимог статей 203, 215 ЦК України та пунктів 4.1., 4.6. Статуту ОСББ, а також статей 10 ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та статей 10, 12 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Водночас судом апеляційної інстанції у справі про визнання договору недійсним встановлено, що у справі № 918/803/23 судом не надавалася оцінка та не досліджувалося питання щодо складу, обсягу та виду послуг, які надавалися відповідачем позивачу та чи дійсно такі послуги надавалися. Як і не досліджувалися доводи позивача про ймовірне перевищення повноважень екс-керівником позивача. Слід зазначити, що предметом розгляду у справі № 918/803/23 визнання недійсним договору від 15.10.2020 не було, а суди у своїх висновках виходили з оцінки доказів та доведеності позивачем ненадання послуг за діючим договором.

Зважаючи на наведене, апеляційний господарський суд обґрунтовано не погодився з висновком місцевого суду, що встановлені в межах справи № 918/1009/23 обставини недійсності вказаного правочину не є нововиявленими, а є лише фактичним переоцінюванням доказів у справі № 918/803/23.

Водночас, перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанції обставин справи, за результатом перегляду ухвали місцевого суду про відмову у задоволенні заяви позивача щодо перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України підставою для перегляду судового рішення є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно з частиною четвертою статті 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Апеляційним господарським судом встановлено, що підставою для відмови у задоволенні вимог ОСББ про стягнення коштів за договором від 15.10.2020 було те, що позивачем не надано доказів на підтвердження своїх аргументів стосовно не виконання договору, як і не надано доказів з метою доведення вказаних обставин. При цьому як підставу для перегляду рішення суду першої інстанції від 09.10.2023 за нововиявленими обставинами ОСББ «Прибережне» зазначило про те, що Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 20.08.2024 у справі № 918/1009/23 (яка набрала законної сили) встановив недійсність договору про надання правових послуг від 15.10.2020 № 1/10, укладеного між ОСББ «Прибережне» та ФОП Беляновським Р.Ю. і ця обставина існувала у період звернення позивача із позовом у цій справі.

Вирішуючи спірні питання означені скаржником колегія суддів вважає за необхідне звернутися до власної позиції (яка є сталою і послідовною), що викладена, зокрема у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.08.2018 у справі № 19/5009/1481/11, а також у постановах Верховного Суду від 02.07.2018 у справі № 922/3388/15, від 27.11.2019 у справі № 908/55/17, від 16.04.2021 у справі № 916/551/16, від 14.03.2023 у справі № 916/1421/20 про те, що нововиявленою обставиною може бути встановлений рішенням суду факт недійсності договору як в силу закону (договір, який є нікчемним в силу закону), так і правочин, визнаний судом недійсним.

У зазначених постановах Верховний Суд наголошував, що нововиявленою обставиною у справі є не сам факт ухвалення судового рішення, а саме обставина, встановлена цим рішенням, яка існувала на момент розгляду справи. Зокрема розглядалося питання врахування висновку суду, яким встановлено факт недійсності правочину, якщо відповідне рішення про недійсність правочину прийнято після ухвалення рішення у справі, щодо якої подано заяву про перегляд за нововиявленими обставинами. Верховний Суд зазначав, що такі висновки мають значення, якщо вони розкривають обставини, що існували під час розгляду справи.

Так, Верховний Суд вказав, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір згідно зі статтею 11 ЦК України.

За положеннями статті 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (рішення ЄСПЛ від 18.11.2004 у справі «Правєдная проти Росії», від 06.12.2005 у справі «Попов проти Молдови»). Однак, при цьому Суд наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії» від 28.10.1999). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (рішення ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії» від 24.06.2003 та у справі «Желтяков проти України» від 09.06.2011, ухвала ЄСПЛ щодо прийнятності заяви «Агротехсервіс проти України»).

При цьому ЄСПЛ у справі «Праведная проти Росії» від 18.11.2004 наголосив, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що у неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.

З огляду на викладене, аналізуючи норми чинного законодавства, Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції враховано, що ОСББ «Прибережне» як нововиявлену обставину зазначає встановлений постановою апеляційної інстанції в іншій справі факт недійсності договору.

Виходячи зі змісту норм статті 236 ЦК України вказана обставина існувала на момент ухвалення рішення Господарським судом Рівненської області від 09.10.2023 у цій справі, яке є предметом перегляду за заявою ОСББ «Прибережне», однак у контексті частини другої статті 320 ГПК України стала відомою при ухваленні постанови апеляційним господарським судом від 20.08.2024 у межах справи № 918/1009/23. У вказаній постанові апеляційного суду у цій справі (№ 918/803/23) також зазначено, що наведені заявником обставини містять наявність всіх складових для надання їм статусу нововиявлених: по-перше, існування їх на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду цієї справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке прийняте).

Враховуючи визнання недійсним договору від 15.10.2020 та додатку № 1 до нього, укладеного ОСББ «Прибережне» та ФОП Беляновським Р.Ю., наявність та висновки суду щодо обставин виконання якого стали підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення коштів за вказаним правочином, апеляційний господарський суд правильно застосувавши статтю 320 ГПК України, дійшов вірного висновку про те, що вказані обставини є нововиявленими та відповідно скасував рішення місцевого суду від 09.10.2023 про відмову у задоволенні позову та ухвалив нове рішення про задоволення позову про стягнення коштів у сумі 752 987 грн.

Суд наголошує, що, посилаючись в касаційній скарзі на здійснення судом апеляційної інстанції неналежної оцінки доказів на стадії перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, скаржник просить скасувати оскаржувану постанову лише з формальних міркувань, фактично безпідставно вимагаючи перегляду судового рішення по суті в повному обсязі, що суперечить вимогам частини четвертої статті 320 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи ФОП Беляновським Р.Ю. не спростовують того, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм процесуального права, а, отже, підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Водночас бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві позивача на касаційну скаргу у тій частині, в якій вони не суперечать викладеному у цій постанові.

Враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», Суд зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судові витрати

Судовий збір, сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Беляновського Романа Юрійовича залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 у справі № 918/803/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя А. Ємець