Постанова від 05.05.2025 по справі 283/2489/24

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №283/2489/24 Головуючий у 1-й інст. Саланда О. М.

Категорія 68 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Шевчук А.М., Борисюка Р.М.

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №283/2489/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Малинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 про виключення з актового запису про народження дитини запису про батька, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 Бордашевської Тетяни Ігорівни на ухвалу Малинського районного суду Житомирської області від 17 березня 2025 року, постановлену під головуванням судді Саланди О.М. в м. Малин Житомирської області,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2024 року ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив виключити відомості про батьківство ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 з актового запису №167 про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного 20.08.1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану Малинського району Житомирської області.

В обґрунтування позову зазначав, що 26.11.2005 між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, про що було вчинено актовий запис №92. Вказує, що в період з 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (день смерті ОСОБА_6 ) подружжя проживало разом та не мало спільних дітей. Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, про що складено актовий запис про смерть №408. Вказує, що ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Коростенського районного нотаріального округу Януш Л.О. із заявою про відкриття спадкової справи. Разом з тим, листом приватного нотаріуса Коростенського районного нотаріального округу Януш Л.О. повідомлено ОСОБА_6 про те, що спадкоєцями майна померлого станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 є: дружина померлого ОСОБА_1 та син померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стверджує, що за життя ОСОБА_6 не підтримував жодних стосунків з ОСОБА_2 , не спілкувався з ним, не сплачував аліменти, а його колишня дружина ОСОБА_8 не вчиняла жодних дій щодо необхідності участі батька у житті дитини. Вказує, що прізвище дитини опосередковано виключає факт батьківства ОСОБА_6 щодо ОСОБА_9 . Також звертає увагу на те, що хоча ОСОБА_6 та ОСОБА_8 перебували у шлюбі, однак фактично з 1998 року їхні шлюбні стосунки були припиненні, так як вона проживала та навчалася у м. Києві, тому шлюб для них був простою формальністю. Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_10 , запис про народження було складено саме за заявою матері. Враховуючи вищевикладене просив задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 17 березня 2025 року призначено по справі судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено ТОВ «Мама Папа» (м. Київ, вул. Льва Толстого 21). На вирішення експерта поставлено наступне питання: - чи є біологічна спорідненість між ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженого матір`ю ОСОБА_12 . Попереджено експерта про відповідальність за ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України. Зобов`язано ОСОБА_13 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 прибути у визначені експертом час і місце для проведення експертизи. Оплату за проведення експертизи покладено на позивача ОСОБА_1 . Роз`яснено, що відповідно до ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції представник ОСОБА_2 ОСОБА_14 подала апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконою, необґрунтованою та такою, що постановлена із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що наведені позивачем підстави для оспорювання батьківства ОСОБА_6 відносно його сина ОСОБА_2 не може бути застосована, оскільки він за життя не подавав заяви до нотаріуса про невизнання свого батьківства, не пред`являв позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини та безумовно знав, що він записаний батьком дитини. Зазначає, що позивач не доводить наявності інших підстав для подання позову про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Вважає, що в діях позивача наявні ознаки зловживання процесуальними правами, оскільки подано завідомо безпідставний позов. Вказує, що судом першої інстанції не було закрито провадження у справі, натомість було продовжено підготовче судове засідання, а в подальшому було зупинено провадження на час проведення експертизи. Вважає, що позивач не мала права на звернення до суду з позовною заявою про оспорювання батьківства, а також не мала права на подання клопотання про призначення судової експертизи. Також звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів неможливості самостійного призначення експертизи за замовленням позивача, не було вжито заходів забезпечення позову чи забезпечення доказів. Враховуючи вищевикладене просить скасувати ухвалу Малинського районного суду Житомирської області від 17 березня 2025 року.

07 квітня 2025 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Звертає увагу на те, що факт проведення державної реєстрації народження дитини відповідно до ст. 133 СК України та обізнаність ОСОБА_6 про своє батьківство щодо ОСОБА_9 у даній справі ставиться під сумнів. Зазначає, що 08.06.2000 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 було розірвано, при цьому ОСОБА_9 було менше року. Стверджує, що ОСОБА_6 не знав та не міг знати, що він був записаний батьком дитини. Вважає, що призначення судової молекулярно-генетичної експертизи є необхідним для вирішення спору по суті, оскільки її результати спростовують біологічну (кровну) спорідненість ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_7 (після зміни прізвища ОСОБА_2 ), батьками якого зазначено ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 23.11.2010.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00048125381 від 23.11.2024 державна реєстрація народження проведена відповідно до ст. 133 СК України.

08 червня 2000 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбу зроблено відповідний актовий запис за №79. Наведене підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 20.10.2005.

26 листопада 2005 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_15 (позивачем у справі) було зареєстровано шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №92, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 26.11.2005.

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_6 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 20.07.2024.

Відповідно до листа приватного нотаріуса Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Януш Л.О. №02-14/109 від 03.10.2024 спадкоємцями майна померлого ОСОБА_6 є: дружина померлого ОСОБА_1 та син померлого ОСОБА_2 .

Постановляючи ухвалу про призначенні у справі судової молекулярно-генетичної експертизи суд першої інстанції виходив із обґрунтованості заявленого клопотання та необхідності спеціальних знань у сфері іншій, ніж право.

Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Таким чином, законодавством встановлена презумпція батьківства щодо дитини, яка народжена у шлюбі.

Відповідно до частини першої статті 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

Статтею 137 СК України визначено порядок оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини.

Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер до народження дитини, оспорити його батьківство мають право його спадкоємці, за умови подання ним за життя до нотаріуса заяви про невизнання свого батьківства (частина перша статті 137 СК України).

Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер після пред`явлення ним позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці (частина друга статті 137 СК України).

Якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти (частина третя статті 137 СК України).

Тлумачення статті 137 СК України, з урахуванням розумності свідчить, що вказана норма визначає випадки, за яких батьківство особи може бути оспорено після смерті особи, яка записана батьком дитини:

- перший випадок стосується ситуації, коли чоловік ще під час вагітності жінки подав нотаріусу заяву про невизнання свого батьківства. У такому разі після смерті чоловіка оспорити батьківство можуть його спадкоємці (частина перша статті 137 СК України);

- другий випадок охоплює ситуацію коли чоловік за життя подав позов до суду про виключення запису про нього як батька дитини. У цьому разі його спадкоємці можуть підтримати позовну заяву відповідно до положень статті 55 ЦПК України про процесуальне правонаступництво (частина друга статті 137 СК України);

- третій випадок оспорювання батьківства стосується випадків, коли через поважні причини чоловік не знав про те, що записаний батьком дитини, і помер. Однак на відміну від перших двох випадків можливість оспорити батьківство належить лише таким його спадкоємцям як дружина, батьки та діти (частина третя статті 137 СК України).

Таким чином, частиною третьою статті 137 СК України передбачено оспорювання батьківства правонаступником у зв`язку зі смертю особи, яка записана в актовому записі про народження батьком дитини та через поважні причини не знала про це. Закон дає право на оспорювання батьківства в цьому випадку спадкоємцям особи (дружині, батькам та дітям). При цьому поважність причин, за якими особа не знала, що вона записана батьком, є фактором, що оцінюється судом.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2023 року у справі №461/3122/19 (провадження №61-10148сво22).

Як роз`яснено судом у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», статтею 137 СК України передбачено можливість оспорювання батьківства й після смерті особи, записаної батьком дитини. Якщо така особа померла до народження дитини, оспорити батьківство мають право спадкоємці цієї особи за умови подання нею за життя заяви нотаріусу про невизнання свого батьківства. У разі настання смерті особи після оспорення нею свого батьківства в суді її спадкоємці можуть підтримати позовну заяву відповідно до положень статті 37 ЦПК України про процесуальне правонаступництво в цивільних справах. Коли ж померла особа не знала про те, що її записано батьком дитини, оспорити батьківство вправі її спадкоємці першої черги за законом, названі у статті 1261 ЦК України дружина, батьки й діти.

Стаття 3 ЦПК України передбачає, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 14 вересня 2021 року у справі №910/14452/20). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

У справі, що переглядається встановлено, що постановляючи ухвалу про призначення у справі судової молекулярно-генетичної експертизи судом першої інстанції не враховано того факту, що чинне законодавство надає право спадкоємцям оспорювати батьківство спадкодавця лише за умови, якщо через поважні причини останній не знав за життя про те, що записаний батьком дитини.

Сам факт біологічного споріднення правового значення у даній справі не має, оскільки предметом встановлення та фактором дослідження у випадку звернення до суду з позовом у порядку частини третьої статті 137 СК України спадкоємцем особи, яка записана в актовому записі про народження батьком дитини, є поважність причин, у зв`язку з якими чоловік не знав про те, що записаний батьком дитини за життя.

Таким чином, висновок судової молекулярно-генетичної експертизи не матиме правового значення у даній справі.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року справі №910/14672/17, від 24 квітня 2018 року у справі №910/9394/17 та від 26 жовтня 2018 року у справі №910/9971/17.

Крім того, зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції в її мотивувальній чистині не оцінив жодну з наведених у законі підстав для її проведення та не навів обґрунтованих мотивів для висновку про необхідність призначення у цій справі судової молекулярно-генетичної експертизи.

Суд першої інстанції не проаналізував наведені сторонами мотиви необхідності проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, у зв`язку з чим клопотання задовольнив необґрунтовано, призначивши судову молекулярно-генетичну експертизу.

Відтак, виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, не встановивши всіх обставини справи дійшов необґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для призначення судової молекулярно-генетичної експертизи у даній цивільній справі.

ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду першої інстанції щодо призначення судової молекулярно-генетичної експертизи та зупинення провадження у справі є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, а тому, відповідно до положень статті 379 ЦПК України, ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Оскільки справа передається для продовження розгляду до суду першої інстанції, то відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_14 задовольнити.

Ухвалу Малинського районного суду Житомирської області від 17 березня 2025 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 06 травня 2025 року.

Головуючий

Судді