Ухвала

від 06.05.2025 по справі 340/5183/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 травня 2025 року

Київ

справа № 340/5183/24

адміністративне провадження № К/990/17683/25

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.03.2025 у справі №340/5183/24 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення,

ВСТАНОВИВ:

25.04.2025 до суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі - скаржник), направлена до суду через підсистему "Електронний суд" 25.04.2025.

Вперше подану касаційну скаргу Верховний Суд ухвалою від 21.04.2025 повернув на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судового рішення. Суд зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та роз`яснив вимоги щодо обов`язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання на цій підставі. Зокрема, суд звернув увагу, що скаржник має зазначити висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду. Крім того, Верховний Суд акцентував увагу на тому, що спірні у цій справі рішення ГУ ДПС ґрунтуються щонайменше на п`яти самостійних висновках контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, лише одним з яких є питання реальності господарських операцій. Однак, у касаційній скарзі ГУ ДПС просило скасувати судові рішення в частині задоволених позовних вимог, однак, не наводило обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України в частині інших висновків судів попередніх інстанцій, які не стосуються питання реальності господарських операцій.

Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а її зміст в частині викладення підстав для касаційного оскарження є майже ідентичним до попередньої редакції касаційної скарги, яку Верховний Суд вже визнав неналежно оформленою.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись з касаційною скаргою вдруге, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом. Аналогічно попередній редакції касаційної скарги скаржник із посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України доводить неправильність висновків судів попередніх інстанцій про реальність господарських операцій позивача. При цьому як висновок, який суперечить позиції Верховного Суду, ГУ ДПС цитує частину судового рішення, в якій зазначено, що контролюючий орган не проводив зустрічної перевірки контрагентів позивача, що свідчить про необґрунтованість висновків контролюючого органу.

Зі змісту судових рішень дійсно вбачається, що суди зазначали про непроведення відповідачем зустрічної звірки контрагентів. Однак, зазначені висновки судів не були єдиною чи основною підставою для задоволення позовних вимог в цій частині. Першочергово суди оцінили надані позивачем первинні документи і дійшли висновку, що ними підтверджується правомірність формування витрат. Зазначили суди й те, що відповідач не надав належних і допустимих доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів позивача трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів, укладених з позивачем, як не було надано доказів наявності фактів, які свідчать про неправомірну поведінку вказаних контрагентів та про обізнаність позивача щодо такої поведінки та злагодженості дій між ними.

Скаржник хоча і навів перелік постанов Верховного Суду, однак, так конкретно і не зазначив, в чому полягає різне правозастосування. Фактично, доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з результатом судового розгляду в частині вирішення питання оцінки реальності господарських операцій, що не відповідає правовому змісту пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Обґрунтування незгоди з судовими рішеннями шляхом приведення висновків Акта перевірки не може вважатися належним правовим обґрунтуванням підстав для касаційного оскарження.

Також в касаційній скарзі міститься посилання на необхідність відступлення від правових висновків, які були застосовані судами першої та апеляційної інстанцій. Однак, відповідного обґрунтування ГУ ДПС не наводить.

Більш того, вдруге подана касаційна скарга так і не містить обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України в частині інших висновків судів попередніх інстанцій, які не стосуються питання реальності господарських операцій. Водночас вимогами вдруге поданої касаційної скарги, аналогічно її попередній редакції, є скасування судових рішень в частині задоволених позовних вимог.

Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Кіровоградській області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 20.03.2025.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.03.2025 у справі №340/5183/24 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон