Постанова

від 05.05.2025 по справі 522/8259/21

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 рокум. ОдесаСправа № 522/8259/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.I.

суддів: Колоколова С.I., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.

за участю представників учасників справи:

від Одеської міської ради, м. Одеса- Степанчук В.В., в порядку самопредставництва;

від Приватного підприємства «КОРАЛ», м.Одеса- не з`явився;

від ОСОБА_1 , м. Одеса не з`явився;

від ОСОБА_2 , м. Одеса- не з`явився;

від Фізичної особи-підприємця Петрова Віталія Івановича, смт. Суворове Одеської області-не з`явився;

від Кооператива «КОЛОС», м. Одеса-не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2024 року, м. Одеса, повний текст складено 11.11.2024 року, суддя першої інстанції Гут С.Ф.

у справі №522/8259/21

за позовом: Одеської міської ради, м.Одеса

до відповідачів: 1) Приватного підприємства «КОРАЛ», м.Одеса 2) ОСОБА_1 , м.Одеса, 3) ОСОБА_2 , м.Одеса

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Фізичної особи-підприємця Петрова Віталія Івановича, смт. Суворове Одеської області

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: Кооператива «КОЛОС», м. Одеса

про скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсним договорів купівлі-продажу, визнання недійсним протоколу загальних зборів та акту приймання-передачі

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

24 травня 2025 року Одеська міська рада звернулась до Приморського районного суду міста Одеси із позовною заявою до Приватного підприємства «КОРАЛ», м.Одеса, ОСОБА_1 , м.Одеса, ОСОБА_2 , м.Одеса, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Кооперативу «КОЛОС», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фізичної особи-підприємця Петрова Віталія Івановича, в якій просила:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 25.05.2000, укладеного між Кооперативом «КОЛОС» та Приватним підприємством «КОРАЛ»;

- визнати протиправним та скасувати рішення (з відкриттям розділу) державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Р.В. від 20.03.2019 № 46055338, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності за Приватним підприємством «КОРАЛ» (код ЄДРПОУ: 30315509) на нежитлове приміщення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар,85, PHOHM:1790748951101;

- визнати недійсним протокол засідання загальних зборів учасників Приватного підприємства «КОРАЛ» (код ЄДРПОУ: 30315509) від 24.04.2019, засвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мельник О.М. та зареєстрованого за №№468, 469, та акта прийому - передачі від 24.04.2019, який засвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мельник О.М. та зареєстрований за №№472, 473;

-визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Байлової Н.В. від 08.05.2019 №46780252, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ:1790748951101;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини нежитлового приміщення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, від 26.07.2019, засвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за №386;

-визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дишлевої Т.В. від 29.07.2019 №47993823, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: 1790748951101;

-визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 від 26.07.2019, засвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №387;

-визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дишлевої Т.В. від 29.07.2019 №47994089, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності за ОСОБА_1 (РНОКПГ: НОМЕР_2 ) на нежитлове приміщення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, РНОНМ: 1790748951101.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що для проведення державної реєстрації права власності Приватним підприємствам «КОРАЛ» на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , представлено документи, які не надають змогу встановити законну підставу виникнення відповідного права, при цьому перша реєстраційна дія із відкриттям відповідного розділу відбулась за відсутності документів, які б вказували на факт створення відповідного об?єкту нерухомого майна та наявності на нього права власності.

Відтак, на думку позивача, державна реєстрація проведена із порушенням приписів законодавства України; укладений між Кооперативом «КОЛОС» та Приватним підприємством «КОРАЛ» договір суперечить приписам законодавства України, чинним на час його укладання. Позивач вважає, що відповідне нерухоме майно є самочинним будівництвом, а первинна реєстрація права власності на нього проведена із порушенням приписів законодавства, у зв??язку із чим підлягають визнанню недійсними подальші укладені договори купівлі-продажу відповідного майна разом із протоколом загальних зборів Приватного підприємства «КОРАЛ».

У той же час, позивач наголошує, що в силу приписів законодавства Одеська міська рада є власником усіх земель в межах населеного пункту, а Департаментом комунально власності Одеську міську раду повідомлено про відсутність оформлених правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою для будівництва та експлуатації нежитлової будівлі за адресою: м.Одеса, Французький бульвар,85, Кооперативом «КОЛОС», Приватним підприємством «КОРАЛ», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеську міську раду повідомлено, що станом на 31.12.2012 року відсутнє зареєстроване право власності на відповідний об?єкт нерухомого майна. Додатково позивач повідомив, що на даний час об?єкт, який зареєстровано за м.Одеса, Французький бульвар, 85 демонтовано.

Підсумовуючи вищевикладене, позивач вважає, що внаслідок незаконних дій відповідачів тимчасова споруда за адресою: АДРЕСА_1 набула статус об`єкта нерухомого майна, який неодноразово відчужувався між пов`язаними один з одним особами.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 19.10.2021 року позовну заяву Одеської міської ради задоволено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 11.04.2024 року рішення Приморського районного суду міста Одеси від 19.10.2021 року скасовано, провадження у справі закрито, роз`яснено позивачу про право звернення із відповідним позовом в порядку господарського судочинства.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.05.2024 року справу № 522/8259/21 направлено до Господарського суду Одеської області, як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 24.05.2024 року визначено суддю Гута С.Ф. для розгляду справи № 522/8259/21.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.05.2024 року суддею Гутом С.Ф. прийнято справу № 522/8259/21 до свого провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 31.10.2024 року у справі №522/8259/21 (суддя Гут С.Ф.) позовну заяву Одеської міської ради задоволено частково, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення (з відкриттям розділу) державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Р.В. від 20.03.2019 №46055338, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності за Приватним підприємством «КОРАЛ» на нежитлове приміщення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, РНОНМ: 1790748951101;

- визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Байлової Н.В. від 08.05.2019 №46780252, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, РНОМ: 1790748951101;

??- визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дишлевої Т.В. від 29.07.2019 №47993823, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, РНОНМ: 1790748951101;

- визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дишлевої Т.В. від 29.07.2019 №47994089, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, РНОНМ: 1790748951101.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що ані Приватним підприємством «КОРАЛ», ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_2 не представлено правовстановлюючого документа на земельну ділянку, на якій розташовано об?єкт нерухомого майна (м. Одеса, Французький бульвар, 85), а тому він вважається самочинним будівництвом в силу приписів частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України, оскільки відповідний об?єкт побудовано на земельній ділянці, яка на праві комунальної власності належить Одеській міській раді та не була відведена останньою для будівництва жодному із відповідачів, а відтак особи, за якими зареєстровано право власності на відповідний об?єкт нерухомого майна із реєстраційним номером об?єкту нерухомого майна 1790748951101, в силу приписів частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України не набули права власності на нього, адже відсутнє відповідне рішення суду про визнання права власності на самочинну побудову.

Також судом першої інстанції зазначено, про те, що наявність відповідних записів в Державному реєстрі створюють для позивача перешкоди у реалізації ним прав власника відповідної земельної ділянки, зокрема, відчуження або передачі у користування земельної ділянки іншим особам, з огляду на що суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в чистині скасування заявлених у позовній заяві рішень державних реєстрації права власності на спірний об?єкт нерухомого майна, що матиме наслідком скасування проведеної державної реєстрації прав власності за відповідачами із закриттям відповідного розділу та поновленням прав та інтересів законного власника відповідної земельної ділянки.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що відповідний об?єкт нерухомого майна побудовано до дати, зазначеної у технічному паспорті, виготовленому Фізичною особою-підприємцем Кузіним В.О., тобто у 2018 року, у господарського суду відсутні правові підстави встановлення факту документального підтвердження існування об?єкту нерухомого майна раніше, ніж у 2018 року, при цьому наявність технічного паспорту встановлює факт того, що відповідний об?єкт є саме нерухомим майном, а не тимчасовою спорудою.

Стосовно позовних вимог про визнання правочинів недійсними разом із протоколом засідання загальних зборів учасників Приватного підприємства «КОРАЛ», судом першої інстанції зазначено про те, що Одеська міська рада звернулась до суду за захистом свого права власності на земельну ділянку, яка, на його думку, самовільно використовуються відповідачами шляхом розміщення належних ОСОБА_1 (як останньому зареєстрованому власнику) нежитлових приміщень. Водночас, Одеська міська рада не є стороною спірних договорів купівлі-продажу та не заявляє своїх прав або інтересів на нежитлові приміщення, які є предметом цих договорів. Внаслідок укладення відповідачами спірних договорів обсяг прав та обов?язків позивача ніяким чином не змінюється.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку, що права та інтереси позивача укладенням відповідачами спірних договорів не порушуються.

Також, судом першої інстанції зауважено, що наразі існує усталена судова практика, згідно з якою ні цивільне, ні господарське законодавство не передбачають такого способу захисту порушених прав, як скасування протоколу органу управління господарського товариства. В судовому порядку може бути визнане недійсним саме рішення управління органу господарського товариства, зокрема, загальних зборів учасників (акціонерів, членів, засновників), а не протокол органу управління, оскільки протокол є документом, що фіксує факт прийняття рішення загальними зборами і не є актом в розумінні статті 20 Господарського кодексу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Одеська міська рада з рішенням суду першої інстанції частково не погодилась, тому звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила суд рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2024 року у справі №522/8259/21 скасувати в частині відмови у задоволенні позовної заяви Одеської міської ради та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватного підприємства «КОРАЛ», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - кооперативу «КОЛОС», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - фізичної особи-підприємця Петрова Віталія Івановича, про:

визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 25.05.2000, укладеного між Кооперативом «Колос» та Приватним підприємством «КОРАЛ»;

визнання недійсним протоколу підприємства «КОРАЛ» (код ЄДРПОУ: 30315509) від 24.04.2019, засвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мельник О.М. та зареєстрованого за загальних зборів учасників Приватного №№ 468, 469, та акта прийому - передачі від 24.04.2019, який засвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мельник О.М. та зареєстрований за №472, 473;

визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/2 частини нежитлового приміщення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, від 26.07.2019, засвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за Nє386;

визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/2 частини нежитлового приміщення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85 від 26.07.2019, засвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за Nє387.

Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2024, зазначивши, що об?єкт за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, є «тимчасовою спорудою», в інший частині рішення суду залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що Карізою Г.П. були оформлені всі необхідні документи для законного розміщення тимчасової споруди. Зауважив, що всі договори, укладені з 2012 року між відповідачкою та Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, були чинними протягом строку їх дії та не оскаржувалися.

Натомість, з невідомих причин державна реєстрація речових прав на тимчасову споруду як на об?єкт нерухомого майна відбулася під час чинності документів, які надавали право відповідачці провадити підприємницьку діяльність, та в подальшому здійснено незаконні перереєстрації прав на такий об?єкт, як було обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.

Наведене свідчить про недобросовісність дій відповідачів щодо набуття права власності на тимчасову споруду, як на об?єкт нерухомості.

Скаржник, наголошує, що об?єкт за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, с тимчасовою спорудою (елементом благоустрою), право власності на який взагалі не підлягає державній реєстрації.

Натомість, всупереч вищенаведеним обставинам, Господарським судом Одеської області надано безпідставні висновки про те, що дана тимчасова споруда є об?єктом нерухомого майна виключно через наявність технічного паспорту на неї.

Також, скаржник зауважує, що обов?язковою передумовою для здійснення будівництва є наявність документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та об?єкт нерухомого майна.

При цьому, обов`язковим етапом для підтвердження завершення будівництва об?єкта є введення останнього в експлуатацію на підставі поданої декларації про готовність об?єкта до експлуатації. Отже, скаржник зауважує, що жодного такого документа відповідачами надано не було.

Таким чином, на думку позивача, технічна інвентаризація проводиться в обов?язковому порядку перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об?єктів та в добровільному порядку за бажанням замовника на підставі відповідного договору. Тобто, технічна інвентаризація не замінює документ, який відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об?єкта, оскільки передує його отриманню, а отже не є належним та достатнім підтвердженням того, що останній є нерухомим майном.

Також, скаржник вказує, що обов?язковою ознакою об?єкта нерухомого майна є введення останнього в експлуатацію. За відсутності такого документу майно не може вважатися нерухомим. Разом із цим, скаржник наголошує, що існування технічного паспорту на об?єкт (який покликаний закріпити основні характеристики проінвентаризованого об?єкта) не виключає необхідність отримання документа, який у встановленому законодавством порядку, підтверджує введення об?єкту в експлуатацію. Натомість, як вбачається з реєстраційної справи на спірний об?єкт, останній не був введений в експлуатацію, а отже позбавлений однієї з головних ознак нерухомого майна.

Позивач звертає увагу, що тимчасові споруди не відносяться до об?єктів, що підлягають технічній інвентаризації та на які взагалі складаються технічні паспорти. Проте, на спірний об?єкт ФОП Кузін В.О. розробив технічний паспорт від 19.03.2019 нібито як на «групу нежитлових приміщень».

Так, скаржник вказує, що стаціонарна тимчасова споруда - павільйон за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 85, виготовлена з полегшених конструкцій та без закладення фундаменту, що притаманно саме такому об?єкту відповідно до Порядку, Правил та ДБН В.2.2-23:2009. Тобто, за технічними характеристиками спірний об?єкт є саме тимчасовою спорудою.

При цьому, в матеріалах справи наявний паспорт прив`язки, виданий уповноваженим органом з питань архітектури та містобудування, на замовлення ФОП Карізи Г.П. Натомість, технічний паспорт від 19.03.2019, виготовлений ФОП Кузіним В.О., містить відомості, які прямо суперечать вищенаведеному паспорту прив?язки, та складений щодо тимчасової споруди, щодо якої такий документ навіть не виготовляється.

Посилаючись на практику Верховного Суду, позивач звертає увагу на те, що судом першої інстанції було допущено значну помилку при віднесенні спірного об?єкта до об?єкта нерухомого майна, беручи до уваги те, що павільйон за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, не був та не міг бути введений в експлуатацію, останній вочевидь є тимчасовою спорудою, право власності на яку не підлягало державній реєстрації. Разом із цим, наявність технічного паспорту на тимчасову споруду жодним чином не підтверджує правовий статус такого об?єкту як нерухомого майна.

3 огляду вищевикладене Одеська міська рада наголошує, на тому, що павільйон за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, є тимчасовою спорудою з огляду на його технічні характеристики, які підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, які видавалися/укладалися саме щодо тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.

Враховуючи те, що спірний об?єкт не був введений в експлуатацію, а також те, що останньому не було присвоєно адресу, скаржник наголошує на тому, що останній так і не набув ознак нерухомого майна.

Щодо наявності підстав для визнання оскаржуваних правочинів недійними, скаржник, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, зазначив, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред?явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб??єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Скаржник вважає, що саме протиправно проведеная державним реєстратором КП «Агенція державної реєстрації» Кушнеровою Р.В. державна реєстрація прав за ПП «Корал» на нежитлове приміщення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, здійснена на підставі вказаних документів, які не лише не дають змогу встановити виникнення права власності, а і є сфальсифікованими та містять недостовірні дані, стала початком неодноразової перереєстрації даного об?єкту за пов?язаними між собою особами. Натомість, суд першої інстанції необгрунтовано вирішив відмовити у задоволенні позовної заяви в цій частині.

Скаржник стверджує, що всупереч законодавчо встановленому обов?язку нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу об?єктів нерухомого майна, для державної реєстрації права власності ПІІ «Корал» на нежитлове приміщення було надано договір купівлі-продажу від 25.05.2000, укладений у простій письмовій формі.

Отже, скаржник зауважує, що як в матеріалах судової справи, так і в матеріалах реєстраційної справи відсутнє жодне підтвердження того, що Кооперативу «Колос» дійсно належав об?єкт за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, на праві приватної власності. За наведених обставин у нотаріуса були відсутні визначені законом підстави для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 25.05.2000.

Також, скаржник вказує, що первинна державна реєстрація спірного об?єкта нерухомого майна відбулася на підставі рішення державного реєстратора з відкриттям нового розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на нежитлове приміщення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, за відсутності жодного документу, який би вказував на факт його створення та, відповідно, наявність на нього права власності конкретних осіб.

Крім того, скаржник звертає увагу суду на те, що відсутні будь-які відомості щодо існування Кооперативу «Колос», останній очевидно не мав права укладати будь-які угоди та бути учасником правовідносин, зокрема, відчужувати такі об?єкти нерухомого майна на користь інших осіб.

Отже, на думку скаржника, з наведеного вбачається, що відповідно до вимог законодавства Кооператив «Колос» був зобов?язаний звернутися до державного реєстратора для включення відомостей про нього до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак, так як відомості про кооператив в реєстрі відсутні, останнім було проігноровано законодавчо встановлений обов?язок.

За наведених обставин скаржник наголошує, на тому, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань також включалися відомості про юридичних осіб, які не звернулися до державного реєстратора самостійно. Натомість, таких відомостей щодо Кооперативу «Колос» не існує, що свідчить про відсутність жодних доказів створення даного кооперативу та підстав для володіння таким суб?єктом майновими правами на об?єкти нерухомості та відчуження останніх на користь інших осіб. З огляду на наведене позивач вважає оскаржуваний правочин фіктивним.

Щодо наявності підстав для визнання недійсним договорів купівлі-продажу 1/2 частини нежитлового приміщення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, від 26.07.2019, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. та зареєстрованих в реєстрі за №№386,387, скаржник зауважує, що дані договори купівлі-продажу від 26.07.2019 були укладені після того, як Виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято рішення від 25.07.2019 №275 «Про демонтаж тимчасових споруд». Тобто, фактично, вирішено провести чергове відчуження спірного об`єкту з метою уникнення виконання законного рішення виконавчого органу місцевого самоврядування.

Таким чином, оскаржувані правочини вчинені з метою досягнення неправомірного результату внаслідок вчинення відповідачами неправомірних дій.

Отже, на думку позивача, відповідачі, розміщуючи спірну тимчасову споруду з 2012 року на земельній ділянці комунальної власності, вирішили провести останню державну реєстрацію прав у 2019 році на підставі документів, які містять низку дефектів та які міська рада просить визнати недійсними. Наведене вочевидь свідчить про порушення відповідачами принципу добросовісності, оскільки останніми вчинялися неправомірні дії з метою «узаконення» завідомо безпідставної державної реєстрації прав на тимчасову споруду.

Зазначене є підставою для визнання таких правочинів недійсними з огляду на положення цивільного законодавства.

Також, скаржник зазначає, що протокол засідання загальних зборів учасників ПП «КОРАЛ» від 24.04.2019 був небезпідставно розцінений державним реєстратором саме як рішення загальних зборів учасників ПП «Корал», на підставі якого було проведено реєстраційні дії, оскільки в останньому закріплено, зокрема, що ПІ «Корал» вирішив провести розрахунок з ОСОБА_2 у вигляді спірного об?єкту за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, у зв?язку із виходом останньої зі складу приватного підприємства.

Таким чином, даний акт фактично є рішенням юридичної особи (оформленим протоколом), на підставі якого було вирішено відчужити тимчасову споруду.

Отже, скаржник наголошує, що, ухвалюючи рішення у цій справі, Господарський суд Одеської області мав виходити не з назви оскаржуваного документу, а з його суті. Наголошує, що оскаржуваний протокол є оформленим рішенням учасників ПП «Корал», на підставі якого було проведено державну реєстрацію прав. При цьому, зазначає, що Верховним Судом неодноразово використовувалося формулювання «рішення, оформлене протоколом» та досліджувалися обставини щодо визнання його недійним по суті. Натомість, зазначення судом першої інстанції із посиланням на висновки суду касаційної інстанції про те, що протокол в жодному разу не може бути оскаржений, не відповідає положенням законодавства, тим самим рішенням Верховного Суду, а також завданню господарського судочинства.

3 огляду на наведене, Одеська міська рада наголошує, що оскаржуваний акт прийому - передачі від 24.04.2019, направлений на виключення зі статутного капіталу ПП «Корал» спірного об?єкту та проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 , вочевидь є правочином, а, отже, також може бути визнаний недійним у судовому порядку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського від 13 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2024 року у справі № 522/8259/21, призначено розгляд справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10 лютого 2025 року відкладено розгляд справи на 24.03.2025 року.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24 березня 2025 року відкладено судове засідання на 05.05.2025 року.

Інші учасники справи своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористались, відзиви на апеляційну скаргу, не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

30.04.2025 року через підсистему «Електроний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду Одеської міської ради надійшли додаткові пояснення (вх.4503/24/Д1).

Зокрема, у поясненнях позивач, посилаючись на низку правових позицій Верховного Суду, зазначає, що у спірних правовідносинах для ухвалення законного та обґрунтованого рішення суду обов`язково необхідно встановити статус спірного майна. З огляду на те, що право власності на тимчасові споруди не підлягає державній реєстрації, така обставина обов`язково має бути зазначена у рішенні суду. Натомість, внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення порядку оцінки доказів, Господарській суд Одеської області безпідставно вирішив, що тимчасова споруда є об`єктом нерухомого майна, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.

Також, позивач акцентує увагу, що підставою для звернення до суду із позовною заявою Одеська міська рада зазначила саме ч. 1 ст. 391 Цивільного кодексу України, згідно із якою власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов). Тобто, позивачем обрано ефективний спосіб захисту. Натомість, внаслідок помилкового віднесення спірної тимчасової споруди до об`єкта нерухомого майна, суд першої інстанції не застосував дану норму, яка підлягала обов`язковому застосуванню, що свідчить про незаконність оскаржуваного рішення в мотивувальній частині.

Позивач стверджує, що маючи на меті захист права комунальної власності територіальної громади м. Одеси на земельну ділянку, на якій розташовувалася тимчасова споруда за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, на яку безпідставно було проведено державну реєстрацію як на об`єкт нерухомого майна, запобігаючи подальшому відчуженню спірного об`єкта, Одеська міська рада звернулася із негаторним позовом про визнання протиправними і скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсними документів, які надавалися для проведення такої державної реєстрації.

При цьому, позивач зазначає, що факт демонтажу спірної тимчасової споруди не змінює правову природу позовної заяви та не може слугувати підставою для відмови у праві міської ради доступу до суду, оскільки реалізація рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради не має наслідком позбавлення власника або користувача тимчасових споруд відповідного права власності та користування. Останні вправі як самостійно демонтувати протиправно розміщені тимчасові споруди, так і повернути демонтовані Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради тимчасові споруди за відповідною заявою.

Крім того, позивач зауважує, що від вирішення у межах цієї справи питання про те, чи спірний об`єкт є тимчасовою спорудою або об`єктом нерухомого майна, прямо залежать результати розгляду адміністративної справи №420/682/20. У випадку залишення рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2024 у справі №522/8259/21 у чинній редакції, в якому безпідставно зазначено, що тимчасова споруда є об`єктом нерухомого майна виключно через наявність складеного на неї технічного паспорту, це не призведе до ефективного захисту порушених прав позивача, які частково поновлені оскаржуваним рішенням суду, оскільки скасування рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради щодо демонтажу спірної тимчасовою споруди створить передумови для повернення її на земельну ділянку територіальної громади м. Одеси за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, що є неприпустимим.

В судовому засіданні, яке відкладалося, представник позивача просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та змінити мотивувальну частину рішення суду з підстав, викладених письмово в апеляційній скарзі.

Представники інших учасників справи в судові засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи довідки про доставку до їх електронних кабінетів ухвали про відкладення, а також рекомендованим повідомленням. Про причини неявки в судове засідання не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань суду не надали.

Приписи частин 4 та 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України визначають, що Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Пунктом 42 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 р. № 1845/0/15-21 із змінами, передбачено, що засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

В свою чергу, пункт 37 Положення визначає, що підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

Враховуючи наявність сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок про доставку до електронного кабінету Кооперативу «КОЛОС» підсистемою "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі ухвал у справі, Кооператив «КОЛОС» вважається належним чином повідомленим про призначенні судові засідання.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120,242 Господарського процесуального кодексу, пунктів 11,17,99,116,117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 07.09.2022 у справі № 910/10569/21, у справі № 911/3142/19, від 07.02.2024 у справі № 904/853/23, від 01.04.2025 року у справі №908/1766/24).

Окрім того, у відповідності до приписів пункту 76 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (із змінами), для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил. Ухвали Господарського суду Одеської області надсилались на адресу відповідача ПП «КОРАЛ», зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також на адресу відповідачів ОСОБА_1 , м.Одеса, ОСОБА_2 , м.Одеса та третьої особи Фізичної особи-підприємця Петрова Віталія Івановича, проте отримання їх залежить виключно від суб`єктивної поведінки останніх, а тому надіслана кореспонденція апеляційного суду вважається врученою належним чином, а відповідачі та треті особи є обізнаними про призначені судові засідання.

Європейський суд з прав людини зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003 р.).

Додатково, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є їх правом, а не обов`язком, явка учасників судового процесу ухвалами суду не визнана обов`язковою, учасники справи скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, які з`явилися до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших представників учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів та вимог апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі часткового перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Одеської міської ради потребує часткового задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2024 року у справі №522/8259/21 частково відповідає вимогам чинного законодавства України і відсутні підстави для скасування його вірного висновку, але потребує зміни в його мотивувальній частині з викладенням її частково в редакції постанови суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Відповідно до представленої інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 07.05.2021 р. № 255690005 щодо спірного об`єкта загальною площею 27.9 кв.м, за адресою: м.Одеса, бульвар Французький, буд.85, із реєстраційним номером 1790748951101, вбачається наступне.

20.03.2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнеровою Р.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 46055338 - про реєстрацію права власності Приватного підприємства «КОРАЛ» на зазначений об`єкт як нерухоме майно нежитлове приміщення.

Підставами для державної реєстрації визначено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 25.05.2000 року укладений між Кооперативом «КОЛОС» та Приватним підприємством «КОРАЛ»; акт приймання-передачі нерухомого майна від 25.05.2020 року, укладений між Кооперативом «КОЛОС» та Приватним підприємством «КОРАЛ»; довідка від 19.03.2019 року № 2578-36, видана Фізичною особою-підприємцем Кузіним В.О.; технічний паспорт від 19.03.2019 року, виданий Фізичною особою-підприємцем Кузіним В.О.

08.05.2019 року державним реєстратором Державного підприємства "Центр обслуговування громадян" Байловою Н.В. прийнято рішення № 46780252 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - про реєстрацію права власності Карізи Г.П. на зазначений об`єкт нерухомого майна (реєстрація переходу права власності).

Підставами для державної реєстрації визначено акти прийому-передачі від 23.04.2019 року №№ 472,473, видані приватним нотаріусом ОМНО Мельник О.М.; протоколи від 23.04.2019 року №№ 468,469, видані приватним нотаріусом ОМНО Мельник О.М.

26.07.2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. прийнято рішення № 47993823 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - реєстрація спільного часткового (приватного) права власності у розмірі 1/2 ОСОБА_1 на зазначений об`єкт нерухомого майна (реєстрація переходу права власності).

Підставами для державної реєстрації визначено договір купівлі-продажу від 26.07.2019 року №386, виданий приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В.

26.07.2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. прийнято рішення № 47994089 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - реєстрація спільного часткового (приватного) права власності у розмірі 1/2 ОСОБА_1 на зазначений об`єкт нерухомого майна (реєстрація переходу права власності).

Підставами для державної реєстрації визначено договір купівлі-продажу від 26.07.2019 № 387, виданий приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В.

25.05.2000 року між Кооперативом «КОЛОС» (продавець) та Приватним підприємством «КОРАЛ» (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, умовами пункту 1.1 якого передбачено, що продавець зобов`язується передати у власність покупця нежитлове приміщення, загальною площею 16,55 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а покупець зобов`язується прийняти приміщення та оплатити за нього грошові кошти, погоджені умовами договору. Продаж здійснюється за погодженою сторонами сумою 31 500 грн.

Право власності на приміщення переходить до покупця після державної реєстрації. Здійснити державну реєстрацію покупець має право з моменту підписання даного договору, незалежно від факту оплати (пункт 1.5).

Договір підписано представниками сторін із проставленням печаток контрагентів.

25.05.2000 року між Кооперативом «КОЛОС», як продавцем, та Приватним підприємством «КОРАЛ», як покупцем, підписано акт приймання-передачі, за яким продавцем передано, а покупцем прийнято у власність нежитлове приміщення загальною площею 16.55 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

19.03.2019 року Фізичною особою-підприємцем Кузіним В.О. виготовлено технічний паспорт на групу нежитлових приміщень № 85, розташованих у місті Одесі, Французький бульвар, 85, інвентаризаційна справа № 658/9, замовником технічної інвентаризації є Приватне підприємство «КОРАЛ». Характеристика групи нежитлових приміщень: рік спорудження/реконструкції 2018; назва нежитлове приміщення; фундамент - бет. Бл; площа основи (забудови) 30,9 кв.м. Технічний паспорт містить в собі план групи нежитлових приміщень та експлікацію.

Відповідно до довідки від 19.03.2019 № 2578-36, підписаної Фізичною особою-підприємцем Кузіним В.О., на підставі проведеної поточної інвентаризації нежитлового приміщення № 85 по Французькому бульвару в м. Одеса, яке належить Приватному підприємству «КОРАЛ» в особі директора Карізи Галини Петрівни, що діє на підставі Статуту, встановлено, що відбулося перепланування нежитлового приміщення зі збільшенням загальної площі за рахунок площ допоміжних приміщень без порушення капітальних несучих стін, що відповідно до п.3.2 «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна», затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 за №127, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2001р. за № 582/5773 (із змінами та доповненнями) не належить до самочинного будівництва. Загальну площу нежитлового приміщення слід вважати - 27,9 кв.м.

19.03.2019 року державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерова Р.В. звернулась до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради» із запитом про надання інформації, а саме за ким, в яких частках та на підставі яких правовстановлюючих документів зареєстровано право власності на нежитлове приміщення (загальна площа 27,9 кв.м), що розташоване за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, буд. 85.

22.03.2019 року Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради» надало відповідь на звернення реєстратора, в якому зазначено, що станом на 31.12.2012 року окремо право власності на нежитлове приміщення загальною площею 27,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , в комунальному підприємстві не зареєстровано.

23.04.2019 року учасниками Приватного підприємства «КОРАЛ» проведено загальні збори, оформлені протоколом загальних зборів учасників Приватного підприємства «КОРАЛ» від 23.04.2019 № 23/04, на яких були присутні засновники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та на яких прийнято рішення: вивести із складу учасників ОСОБА_2 на підставі заяви про вихід; здійснити розрахунок з ОСОБА_2 у вигляді нерухомого майна, а саме, нежитлового приміщення загальною площею 27,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності Приватному підприємству «КОРАЛ» (РНОНМ: 1790748951101), в якості частки статутного капіталу підприємства; зменшити статутний капітал та затвердити новий у розмірі 2000 грн; змінити місцезнаходження товариства; затвердити статут підприємства у новій редакції.

Справжність підпису учасників Приватного підприємства «КОРАЛ» на протоколі посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мельник О.М., також зареєстровано в реєстрі за №№ 468,469.

26.07.2019 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець в особі представника Сидюк Р.О. ) укладено договір купівлі-продажу однієї/другої частини нежитлового приміщення, умовами пункту 1.1 якого передбачено, що продавець передав у власність одну/другу частину нежитлового приміщення, а представник покупця прийняв у власність одну/другу частину нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 27,9 кв.м.

Вказана в договорі одна/друга частина нежитлового приміщення належить продавцю на підставі права власності (пункт 1.2).

Відчужувана одна/друга частина нежитлового приміщення розташована на земельній ділянці, площа якої не визначена, кадастровий номер не присвоювався. Заява про приватизацію земельної ділянки продавцем до відповідних органів не подавалась (пункт 1.3).

Волевиявлення сторін з питань вартості однієї/другої частини нежитлового приміщення, яке є предметом цього договору, сформувались за попередньою їх згодою, без обману, насильства, погроз є вигідною для обох сторін і складає 186 930 грн, які представник покупця сплатив продавцю до підписання цього договору (пункт 2.1).

Договір підписано представниками сторін, посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В., зареєстровано в реєстрі за № 386.

26.07.2019 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець в особі представника ОСОБА_4 ) укладено договір купівлі-продажу однієї/другої частини нежитлового приміщення, умовами пункту 1.1 якого передбачено, що продавець передав у власність одну/другу частину нежитлового приміщення, а представник покупця прийняв у власність одну/другу частину нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 27,9 кв.м.

Вказана в договорі одна/друга частина нежитлового приміщення належить продавцю на підставі права власності (пункт 1.2).

Відчужувана одна/друга частина нежитлового приміщення розташована на земельній ділянці, площа якої не визначена, кадастровий номер не присвоювався. Заява про приватизацію земельної ділянки продавцем до відповідних органів не подавалась (пункт 1.3).

Волевиявлення сторін з питань вартості однієї/другої частини нежитлового приміщення, яке є предметом цього договору сформувались за попередньою їх згодою, без обману, насильства, погроз є вигідною для обох сторін і складає 186 930,00 грн, які представник покупця сплатив продавцю до підписання цього договору (пункт 2.1).

Договір підписано представниками сторін, посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В., зареєстровано в реєстрі за № 387.

19.02.2020 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради надано відповідь на запит Юридичного департаменту Одеської міської ради, в якій зазначає, що в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, наявні наступні відомості:

- декларація про початок виконання будівельних робіт № ОД 082140870309 від 28.03.2014 року, найменування об`єкту будівництва «Реконструкція приміщень будівлі магазину без зміни геометричних розмірів» за адресою: АДРЕСА_1 , замовник - ТОВ «Грінвуд ЛТД» (ЄДРПОУ 35243303), технічний нагляд ОСОБА_5 (кваліфікаційний сертифікат ІТ №001688 ), проектувальник - ТОВ «Будівельний науково-дослідний проектний інститут» (ЄДРПОУ 3228863 8), авторський нагляд - ОСОБА_6 ;

- декларація про початок виконання будівельних робіт № ОД 082152651392 від 22.09.2015 року, найменування об`єкту будівництва «Реконструкція нежитлового приміщення аптеки під житловий будинок без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані» за адресою: АДРЕСА_1 , замовник - фізична особа, технічний нагляд ОСОБА_7 (кваліфікаційний сертифікат ІТ №002876), проектувальник - 1111 «А-2» (ЄДРПОУ 33072983), авторський нагляд ОСОБА_8 ;

- декларація про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 142152711360 року, найменування об`єкту будівництва «Реконструкція нежитлового приміщення аптеки під житловий будинок без зміни, АДРЕСА_1 ,, замовник - фізична особа, технічний нагляд ОСОБА_7 (кваліфікаційний сертифікат ІТ №002876), проектувальник - ПП «А-2» (ЄДРПОУ 33072983), авторський; нагляд ОСОБА_8 ;

- декларація про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 141172001667 від 19.07.2017 року, найменування об`єкту будівництва «Реконструкція приміщень магазину без зміни геометричних розмірів» за адресою: АДРЕСА_1 ,, замовник - ТОВ «Грінвуд ЛТД» (ЄДРПОУ 38848682), технічний нагляд ОСОБА_5 (кваліфікаційний сертифікат ІТ №001688), проектувальник - ТОВ «Будівельний науково-дослідний проектний інститут» (ЄДРПОУ 32288638), авторський нагляд - ОСОБА_6 , підрядник-ТОВ «Трансбуд-СУ-10» (ЄДРПОУ 38847155);

- повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД 061172570730 від 14.09.2017 року, найменування об`єкту будівництва «Реконструкція приміщень нежитлової будівлі» за адресою: АДРЕСА_1 ,, замовник - ТОВ «Грінвуд ЛТД» (ЄДРПОУ 38848682), технічний нагляд - (кваліфікаційний сертифікат ЕІ №001688, проектувальник - ТОВ «БНД Проектний інститут» (ЄДРПОУ 32288638), авторський нагляд ОСОБА_6 , підрядник - ТОВ «Трансбуд-СУ-10» (ЄДРПОУ 38847155).

21.02.2020 року Департаментом комунальної власності Одеської міської ради надано відповідь на запит Юридичного департаменту Одеської міської ради, в якій зазначає, що за наявною в Департаменті інформацією рішення щодо оформлення землекористування Кооперативу «КОЛОС», Приватному підприємству «КОРАЛ», гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для будівництва, або експлуатації нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 Одеською міською радою не приймались.

Інших належних та допустимих письмових доказів щодо наявних між сторонами у даній справі спірних правовідносин матеріали господарської справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для визнання недійсними договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 25.05.2000, укладеного між Кооперативом «КОЛОС» та Приватним підприємством «КОРАЛ»; визнання протиправним та скасування рішення (з відкриттям розділу) державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Р.В. від 20.03.2019 № 46055338, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності за Приватним підприємством «КОРАЛ» (код ЄДРПОУ: 30315509) на нежитлове приміщення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар,85, PHOHM:1790748951101; визнання недійсним протоколу засідання загальних зборів учасників Приватного підприємства «КОРАЛ» (код ЄДРПОУ: 30315509) від 24.04.2019, засвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мельник О.М. та зареєстрованого за №№468, 469, та акту прийому - передачі від 24.04.2019, який засвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мельник О.М. та зареєстрований за №№472, 473; визнання протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Байлової Н.В. від 08.05.2019 №46780252, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на нежитлове приміщення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, РНОНМ:1790748951101;визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/2 частини нежитлового приміщення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, від 26.07.2019, засвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за №386;визнання протиправним та скасуваня рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дишлевої Т.В. від 29.07.2019 №47993823, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на нежитлове приміщення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, РНОНМ: 1790748951101; визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/2 частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 від 26.07.2019, засвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за №387; визнання протиправним та скасуваня рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дишлевої Т.В. від 29.07.2019 №47994089, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності за ОСОБА_1 (РНОКПГ: НОМЕР_2 ) на нежитлове приміщення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, РНОНМ: 1790748951101.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви часткового прийняття аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині, але з частковою зміною мотивувальної частини.

Оскільки у даному разі рішення суду першої інстанції апелянтом оскаржується лише в частині відмови місцевим господарським судом під час ухвалення рішення у позовних вимогах щодо визнання недійсними договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 25.05.2000, укладеного між Кооперативом «Колос» та Приватним підприємством «КОРАЛ»; протоколу засідання загальних зборів учасників Приватного підприємства «КОРАЛ» (код ЄДРПОУ: 30315509) від 24.04.2019, засвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мельник О.М. та зареєстрованого за №№ 468, 469, та акту прийому - передачі від 24.04.2019, який засвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мельник О.М. та зареєстрований за №472, 473; договору купівлі-продажу 1/2 частини нежитлового приміщення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, від 26.07.2019, засвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за Nє386; договору купівлі-продажу 1/2 частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 від 26.07.2019, засвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за №387, то висновки та мотиви в частині задоволення Господарським судом Одеської області позовних вимог Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішень (з відкриттям розділу) державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Р.В. від 20.03.2019 №46055338, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності за Приватним підприємством «КОРАЛ» на нежитлове приміщення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, РНОНМ: 1790748951101; державного реєстратора Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Байлової Н.В. від 08.05.2019 №46780252, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, РНОМ: 1790748951101; приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дишлевої Т.В. від 29.07.2019 №47993823, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, РНОНМ: 1790748951101; приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дишлевої Т.В. від 29.07.2019 №47994089, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, РНОНМ: 1790748951101, в силу вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги, в апеляційному порядку не переглядаються.

Щодо перегляду в апеляційному порядку оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача про визнання недійсними вищезазначених договорів, протоколу та акту, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Частиною 1, 3 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов`язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов`язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов`язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси, як заінтересованої особи, безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Таким чином, договір, який оспорюється особою, що не була його стороною, повинен впливати на певні права та обов`язки такої заінтересованої особи.

У підпунктах 11.82-11.85 постанови від 09.02.2022 року у справі № 910/6939/20 та підпунктах 8.43-8.46 постанови від 16.11.2022 року у справі № 911/3135/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Так, як вбачається з матеріалів справи, Одеська міська рада оскаржує вищезазначені договори купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення (його частин), укладені між відповідачами в 2019, 2020 роках.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Одеська міська рада звернулась до суду за захистом порушеного свого права власності на земельну ділянку, яка самовільно використовувалась та використовується відповідачами шляхом розміщення спірного об`єкту на ній без будь-яких дозвільних документів.

При цьому, Одеська міська рада не є стороною спірних договорів купівлі-продажу та не заявляє своїх прав або інтересів на нежитлове приміщення, яке визначене предметом цих договорів, тобто внаслідок укладення відповідачами спірних договорів обсяг прав та обов`язків позивача ніяким чином не змінюється.

У зв`язку із чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено факт порушення прав та інтереси позивача саме укладенням відповідачами спірних договорів. Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 р. у справі № 496/1059/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 р. у справі № 914/1785/22. При цьому позивач не спростував ці висновки місцевого господарського суду, не надавши ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належні та допустимі докази по справі в підтвердження порушення його законних прав та інтересів, а його посилання на необхідність задоволення його негаторних позовних вимог з посиланням на норми ст.391 Цивільного кодексу України в цій частині саме шляхом визнання недійсними вищезазначених правочинів (усунення перешкод в користуванні землі) не приймаються до уваги судовою колегією, оскільки такі вимоги є взаємовиключними (поєднують в собі негаторні та віндикаційні) і не можуть одночасно заявдені до суду (різні підстави та предмет вимог, виходячи з різних фактичних обставин. Так, негаторні вимоги заявляє неволодіючий власник майна до книжкового власника, а віндикаційні особа, з власності якої незаконно вибуло спірне майно або особа, права та законні інтереси якої порушені, в тому числі спірними правочинами).Тому, як вже зазначалося вище за текстом постанови, відсутність порушеного права є самостійною підставою для відмови у позові, незалежно від інших обставин щодо укладення спірних правочинів, які не досліджуються судом у такому випадку.

З цих же підстав є вірним також висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог Одеської міської ради про визнання недійсним протоколу підприємства «КОРАЛ» від 24.04.2019 та акту прийому - передачі від 24.04.2019, з огляду на таке.

Так, відповідно до сталої судової практики у судовому порядку недійсним може бути визнане саме рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів, засновників) юридичної особи, а не протокол загальних зборів, оскільки протокол є документом, який фіксує лише факт прийняття рішення загальними зборами і не є актом в розумінні статті 20 Господарського кодексу України.

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (пункти 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Отже, відсутність у позивача того права чи законного інтересу, про який він стверджує, як і обрання неналежного способу захисту є підставою для відмови у позові.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-1 Згс22, пункт 127).

Таким чином, в цій частині позовних вимог обраний позивачами спосіб захисту порушених прав та/або інтересів (про визнання недійсним протоколу підприємства) не узгоджується (не передбачено) з частиною другою статті 20 Господарського кодексу України, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.06.2021 у справі №910/2478/20, від 06.09.2023 у справі № 910/1942/22.

Крім того, дійсно, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/546/21 зазначила, що залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як "акт приймання-передачі", може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Встановлення правової природи акту приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акту приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Висновок з цього приводу, у разі його необхідності для вирішення справи, повинен робити суд у межах кожної окремої справи.

Таким чином, суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає йому оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки, в залежності від чого суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту.

Разом з тим, як вже зазначалося вище за текстом постанови, в даному випадку позов про визнання недійсним такого акту був заявлений Одеською міською радою, яка не довела ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, що він направлений на захист його порушених майнових прав, тому спірний акт не може бути в даному випадку предметом дослідження суду в якості правочину.

Проте, колегія суддів зазначає, що є прийнятними доводи позивача щодо помилковості мотивувальної частини оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки, виходячи з фактичних обставин справи, є помилковим посилання суду першої інстанції на те, що спірний об`єкт є саме нерухомим майном, а не тимчасовою спорудою тільки тому, що є технічний паспорт на такий об`єкт (з правомірним відхиленням судом прийняття інших документів стосовно цього питання в якості належних доказів, зокрема, експертного висновку тощо). Тому рішення місцевого господарського суду підлягає зміні шляхом виключення з його мотивувальної частини абзацу першого на 20 аркуші його тексту (а.с.50), з огляду на наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи, з 2012 року між Карізою Г.П. і Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради укладалися договори на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності (договір оренди окремого індивідуально визначеного майна). Даний договір неодноразово переукладався, а за тимчасове користування місцями для розташування тимчасової споруди ОСОБА_2 вносилася відповідна плата, що свідчить про дотримання останньою Порядку та Правил, з огляду на що спірна тимчасова споруда 7 років законно розміщувалася на землях комунальної власності.

Разом з цим, 20.03.2019 року за Приватним підприємством «Корал» вперше зареєстровано право власності на нежитлове приміщення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85 (з відкриттям розділу), на підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Р.В. від №46055338. При цьому, директором Приватного підприємства «Корал» була Каріза Г.П., якою в цей же час було укладено договір на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності від 17.07.2018 №931/18, укладеним з Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, строком дії до 26.06.2019.

06.05.2019 року відбулася державна реєстрація переходу права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , від Приватного підприємства «Корал» до Карізи Г.П. у зв`язку з її виходом зі складу учасників ПП «Корал».

27.06.2019 року Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради проведено обстеження, за результатами якого встановлено, що строк дії паспорту прив`язки та договору на право тимчасового користування місцем для розташування тимчасової споруди закінчився, що свідчить про розміщення тимчасової споруди за відсутності передбачених п. 6.1 Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі дозвільних документів. При цьому, жодної заяви щодо поновлення дії наведених документів до уповноважених органів в матеріалах справи не міститься.

27.06.2019 року Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради винесено вимогу (припис) №002613 про демонтаж тимчасової споруди власними силами та за власний рахунок у строк до 01.07.2019 року. Враховуючи те, що вимога (припис) уповноваженого органу про демонтаж тимчасової споруди власними силами ОСОБА_2 виконана не була, керуючись пп. 2 п. «б» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 16 Правил, 25.07.2019 Виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято рішення №275 «Про демонтаж тимчасових споруд», яким у тому числі передбачено демонтаж тимчасової споруди ФОП Карізи Г.П., розташованої за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85 (зупинка санаторію «росія»).

29.07.2019 року право власності було перереєстровано за Кармазіновською Д.В. Підставою для такої державної реєстрації стали укладені між Карізою Г.П. та Кармазіновською Д.В. 26.07.2019 договори купівлі-продажу №386 та №387, предметом яких була передача у власність Кармазіновській Д.В. по 1/2 частини нежитлового приміщення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, згідно з умовами кожного договору.

01.08.2019 року Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради винесено припис №003217, відповідно до якого ФОП Карізу Г.П. повідомлено про прийняте Виконавчим комітетом Одеської міської ради рішення про демонтаж тимчасової споруди за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, та необхідність демонтувати тимчасову споруду у строк до 05.08.2019, цього ж дня до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про закриття розділу на нежитлове приміщення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, у зв`язку зі знищенням об`єкту нерухомого майна.

12.08.2019 Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради в присутності головного спеціаліста відділу демонтажу КУ «Муніципальна служба розвитку торгівлі Одеської міської ради» та ФОП Іванченко С.Ю. здійснено демонтаж тимчасової споруди за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85. Демонтаж проведено за рахунок комунальної установи; демонтований об`єкт евакуйовано на штрафплощадку.

З наведеного вбачається, що Карізою Г.П. були оформлені всі необхідні документи для законного розміщення саме тимчасової споруди.

При цьому, державна реєстрація речових прав на тимчасову споруду як на об`єкт нерухомого майна відбулася під час чинності документів, які надавали право відповідачці провадити підприємницьку діяльність, та в подальшому здійснено незаконні перереєстрації прав на такий об`єкт, які були скасовані цим же рішенням суду першої інстанції в неоскаржуваній його частині. Наведене свідчить про недобросовісність дій відповідачів щодо набуття права власності на тимчасову споруду як на об`єкт нерухомості при тому, що відсутні в матеріалах справи будь-які документи в якості належних та допустимих доказів щодо, зокрема, здійснення будівництва нежитлового приміщення магазину (акти готовності, прийнятті в експлуатацію тощо).

Крім цього, у висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 24.01.2020 у справі №821/235/18 зазначено: «З огляду на викладені правові норми, тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності є елементом благоустрою, розміщення якої здійснюється на підставі дозвільного документу паспорта прив`язки, який видає відповідний орган за зверненням особи, яка бажає розмістити тимчасову споруду, з дотриманням вимог, у тому числі, і Єдиних правил».

Враховуючи зазначене, колегія суддів наголошує, що об`єкт за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, є тимчасовою спорудою (елементом благоустрою), право власності на який взагалі не підлягає державній реєстрації. Натомість, всупереч вищенаведеним обставинам, судом першої інстанції в мотивувальній частині безпідставно зазначено про те, що дана тимчасова споруда є об`єктом нерухомого майна виключно через наявність технічного паспорту на неї. Такі посилання суду першої інстанції не відповідають положенням законодавства та матеріалам справи, з огляду ще й на таке.

Частиною 1 статті 181 Цивільного кодексу України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно із ч. 2 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції від 01.01.2019, чинної на момент видачі технічного паспорту від 19.03.2019 суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Згідно із ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Наведені вище положення були включені до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (який набрав чинності 12.03.2011) у зв`язку із втратою чинності Закону України «Про планування та забудову територій».

Разом із цим, відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Згідно із ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

4) витяг із Державного земельного кадастру.

При цьому, згідно із ч. 1 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно- будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

З огляду на наведене, судова колегія ще раз зауважує, що обов`язковою передумовою для здійснення будівництва є наявність документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та об`єкт нерухомого майна. При цьому, обов`язковим етапом для підтвердження завершення будівництва об`єкта є введення останнього в експлуатацію на підставі поданої декларації про готовність об`єкта до експлуатації. В матеріалах справи, як вже зазначалося вище за тестом постанови, відсутні докази такого.

У свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що будівництво спірного торгового павільйону як нерухомого майна вимагало отримання належного дозволу державного архітектурно-будівельного контролю та належно затвердженого проекту. Крім того, технічна інвентаризація проводиться в обов`язковому порядку перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об`єктів та в добровільному порядку за бажанням замовника на підставі відповідного договору. Тобто, технічна інвентаризація не замінює документ, який відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, оскільки передує його отриманню, а отже не є належним та достатнім підтвердженням того, що останній є нерухомим майном.

Разом з тим, зведення торговельного павільйону як капітальної споруди не було погоджено та Каріза Г.П., отримала лише дозвіл на розміщення тимчасової споруди - торговельного павільйону, право власності на який не підлягало державній реєстрації.

Таким чином, обов`язковою ознакою об`єкта нерухомого майна є введення останнього в експлуатацію. За відсутності такого документу майно не може вважатися нерухомим. Разом із цим, існування технічного паспорту на об`єкт (який покликаний закріпити основні характеристики проінвентаризованого об`єкта) не виключає необхідність отримання документа, який у встановленому законодавством порядку, підтверджує введення об`єкту в експлуатацію. Натомість, як вбачається з реєстраційної справи на спірний об`єкт, останній не був введений в експлуатацію, а отже позбавлений однієї з головних ознак нерухомого майна.

Разом із цим, відповідно до п. 1 підрозділу 1 розділу ІІ Інструкції до об`єктів, що підлягають технічній інвентаризації та на які складаються інвентаризаційні справи і технічні паспорти, належать (завершені та незавершені будівництвом): 1) будинки квартирного типу різної поверховості, гуртожитки та їх секції; 2) квартири; 3) житлові кімнати, житлові блоки у гуртожитках; 4) будинки садибного типу; 5) будинки і споруди громадського та виробничого (в тому числі сільськогосподарського) призначення та їх комплекси; 6) нежитлові приміщення (групи нежитлових приміщень); 7) садові та дачні будинки; 8) гаражі та паркінги з машино-місцями (які не належать до господарських будівель: багатоповерхові, підземні, одноповерхові, блокові); 9) захисні споруди цивільного захисту; 10) багатофункціональні будинки для тримання засуджених та осіб, узятих під варту (блочного, казарменого та камерного типу установ виконання покарань та слідчих ізоляторів); 11) об`єкти незавершеного будівництва; 12) багатофункціональні будинки та комплекси, що включають приміщення різного призначення (технічний паспорт виготовляється за формою за переважною площею).

Тобто, із зазначеного вище вбачається, що тимчасові споруди не відноситься до об`єктів, що підлягають технічній інвентаризації та на які взагалі складаються технічні паспорти. Проте, на спірний об`єкт Фізична особа-підприємець Кузін В.О. розробив технічний паспорт від 19.03.2019 нібито як на «групу нежитлових приміщень».

Так, як вже зазначалось вище, тимчасова споруда за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, розташовувалася у відповідності до Порядку та Правил за наявності всіх необхідних для цього документів з 2012 по 2019 роки.

Так, 09.07.2018 Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради було видано останній паспорт прив`язки № 01-08/943 на «стаціонарну тимчасову споруду павільйон (загальна площа твердого покриття 29,97 кв.м)», строком дії до 26.06.2019 (другий примірник якого підписаний першим заступником начальника Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради Шайденко М.О.).

Відповідно до ДБН В.2.2-23:2009 «Підприємства торгівлі», затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19.01.2009 № 4, павільйон торговельний об`єкт у роздрібній торгівлі, призначений для організації продажу товарів кінцевим споживачам, розміщений в окремій споруді полегшеної конструкції та має торговельну залу для покупців.

Як вбачається зі стислої пояснювальної записки до наведеного паспорту прив`язки, тимчасова споруда встановлюється без закладення фундаменту на існуючому асфальтобетонному покритті; основні конструкції виконані по металевому каркасу; стіни споруди виконані по типу «Сендвіч», товщиною 100 мм з утеплювачем та обшивкою; зовнішня обшивка фасадні панелі типу «Alucobond»; внутрішня обробка: стіни листи ламінованого ДСП, стелі гіпсокартон; фасад віконні та дверні отвори заповнені металопластиковими блоками; несучі конструкції покриття металеві ферми.

Натомість, з технічного паспорта від 19.03.2019, виготовленого Фізичною особою-підприємцем Кузіним В.О., вбачається, що стіни «групи нежитлових приміщень» виготовлені з цегли та наявний фундамент у вигляді бетонного блоку.

При цьому, в матеріалах справи наявний паспорт прив`язки, виданий уповноваженим органом з питань архітектури та містобудування, на замовлення Фізичної особи- підприємця Карізи Г.П. Натомість, технічний паспорт від 19.03.2019, виготовлений Фізичною особою-підприємцем Кузіним В.О., містить відомості, які прямо суперечать вищенаведеному паспорту прив`язки, та складений щодо тимчасової споруди, щодо якої такий документ навіть не виготовляється. Тому цей документ взагалі в даному випадку не може бути визнаний в якості належного доказу у даній справі.

Колегія суддів звертає увагу на такі висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.02.2024 у справі №914/1986/19:

« 6.24. Той факт, що відповідач у грудні 2016 року отримав технічний паспорт на спірну будівлю, не спростовує відсутності доказів введення торговельного павільйону в експлуатацію (як в первинній формі, так і в реконструйованій) до моменту здійснення реєстрації права власності. Крім цього, відсутні докази здійснення реконструкції торговельного павільйону та часу її здійснення і закінчення, про яку стверджує відповідач.

6.25. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що розпорядження Львівської міської ради народних депутатів №792 від 23.07.1993 не було реалізовано, оскільки вихідні дані на проектування не видавалися, проектна документація не розроблялася і не погоджувалася, межі земельної ділянки в натурі не встановлювалися, виконавче знімання території не здійснено.

6.26. Окрім того, станом на 1993 рік правові засади містобудівної діяльності регулювалися Законом України «Про основи містобудування», положення статті 18 якого визначали процедуру будівництва капітальної будівлі, зокрема, забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, мала здійснюватися після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому земельним законодавством, та одержання дозволу на

виконання будівельних робіт. Закінчені будівництвом об`єкти підлягали прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

6.27. Наведене дає підстави для висновків, що без введення в експлуатацію майно не є нерухомістю. Тобто спірний об`єкт не набув ознак нерухомого майна згідно вимог чинного законодавства, що унеможливлює державну реєстрацію права власності на нього».

В контексті наведеного колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції було допущено помилку при віднесенні спірного об`єкта до об`єкта нерухомого майна. Враховуючи вищезазначені положення нормативно-правових актів та правові висновки Верховного Суду, беручи до уваги те, що павільйон за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, не був та не міг бути введений в експлуатацію, останній вочевидь є тимчасовою спорудою, право власності на яку не підлягало державній реєстрації. Разом із цим, наявність технічного паспорту на тимчасову споруду жодним чином не підтверджує правовий статус такого об`єкту як нерухомого майна.

Натомість, суд першої інстанції, здійснивши правомірний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними вищезазначених договорів, протоколу засідання загальних зборів учасників Приватного підприємства «КОРАЛ», м. Одеса та акту прийму передачі, помилково зазначив, що «об`єкт за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, є об`єктом нерухомого майна», у зв`язку з чим мотивувальна частина рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає зміні шляхом викладення її в редакції постанови суду апеляційної інстанції.

В свою чергу, доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними вищезазначених договорів, протоколу засідання загальних зборів учасників Приватного підприємства «КОРАЛ» та акту прийому- передачі, але за мотивами, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів ще раз звертає увагу, що рішення суду було переглянуто в апеляційному порядку лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги щодо його оскаржуваної частини.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1, 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, частково знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді частини оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим апеляційна скарга Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2024 по справі №522/8259/21 підлягає частковому задоволенню щодо зміни мотивувальної частини рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2024 по справі №522/8259/21 з викладенням її в редакції постанови суду апеляційної інстанції з залишенням без змін висновків суду про відмову у задоволенні позовних вимог в оскаржуваній частині.

Керуючись ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2024 по справі №522/8259/21 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2024 року у справі № 522/8259/21 змінити, виключивши з мотивувальної частини абзац перший 20 аркушу тексту рішення (а.с.50), виклавши його в редакції постанови суду апеляційної інстанції, залишивши без змін висновки, викладені в рішенні Господарського суду Одеської області від 31.10.2024 року у справі № 522/8259/21 в оскаржуваній частині.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодекс України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 05.05.2025 року.

Повний текст постанови складено 06.05.2025 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва

Судді С.І. Колоколов

Я.Ф. Савицький