Постанова від 15.04.2025 по справі 911/1927/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2025 р. Справа № 911/1927/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Кукло Д.С.

від позивача: Дяк Ю.М.

від відповідача: Поцелов А.О.

від третьої особи: Шпінь В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора Мустеци Ігоря Васильовича

на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2024 (повне додаткове рішення складено 13.01.2025) (суддя Щоткін О.В.)

у справі № 911/1927/24 Господарського суду Київської області

за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави

в особі Міністерства охорони здоров`я України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецпром"</a>,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного підприємства "Медичні закупівлі України",

про стягнення 5 791 180,42 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви відповідача про винесення додаткового рішення

01.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоспецпром"</a> (далі - ТОВ "Автоспецпром", відповідач) звернулося до Господарського суду Київської області із заявою від 01.11.2024 про винесення додаткового рішення (про вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу) у справі № 911/1927/24, в якій просило суд винести додаткове рішення у даній справі про вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу; стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ТОВ "Автоспецпром" витрати на професійну правничу допомогу в даній справі в розмірі 120 000,00 грн. До заяви додано докази понесення відповідних витрат.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі № 911/1927/24 задоволено частково заяву ТОВ "Автоспецпром" від 01.11.2024 про винесення додаткового рішення у справі. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ТОВ "Автоспецпром" 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Врахувавши рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду відповідачем заяв та матеріалів, їх значення для справи, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати на правову допомогу в розмірі 120 000,00 грн не відповідають принципам розумності в цих правовідносинах, не є обґрунтованими та пропорційними до предмета спірних правовідносин.

Відтак, за висновком місцевого господарського суду, розумним, співмірним та справедливим у цьому випадку є зменшення заявленої суми компенсації витрат у десять разів та стягнення з прокуратури на користь відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним додатковим рішенням, Заступник Генерального прокурора Мустеца Ігор Васильович (далі - Прокурор) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2024 у справі № 911/1927/24 та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні заяви ТОВ "Автоспецпром" про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Офісу Генерального прокурора витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, що:

- до заяви відповідача про стягнення з Прокурора на користь товариства витрат на правову допомогу не додано доказів, які підтверджують розрахунок понесених витрат із визначенням порядку їх обчислення, та документів, що свідчать про здійснення оплати наданих послуг;

- у провадженні судів перебувають ще 9 аналогічних справ за позовами прокурора до ТОВ "Автоспецпром", що свідчить про обізнаність адвокатів з обставинами усіх цих справ та спірних правовідносин, що істотно спрощує надання правничих послуг. Відтак розмір судових витрат, пов`язаних із наданням адвокатами послуг щодо подання процесуальних документів, є неспівмірним, оскільки доводи й позиція сторони відповідача не відрізняються від доводів, викладених у процесуальних документах у наведених вище інших справах. Таким чином, ураховуючи, що правова позиція відповідача у справах є єдиною, а отже, підготовка у справі № 911/1927/24 не вимагала великого обсягу аналітичної та технічної роботи, розмір таких витрат є необґрунтованим.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника Генерального прокурора Мустеци Ігоря Васильовича на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2024 у справі № 911/1927/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 18.03.2025 об 11:50; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 28.02.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Заступника Генерального прокурора Мустеци Ігоря Васильовича на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2024 у справі № 911/1927/24; оголошено перерву в судовому засіданні до 15.04.2025 об 11:00.

Позиції учасників справи

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 15.04.2025 з`явились представники прокуратури, позивача, відповідача та третьої особи.

У судовому засіданні представники прокуратури (скаржника), позивача та третьої особи вимоги апеляційної скарги підтримали і просили суд її задовольнити.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Заступник Генерального прокурора Мустеца Ігор Васильович звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ) до ТОВ "Автоспецпром" про стягнення з відповідача до Державного бюджету України пені в сумі 2 631 182,18 грн та штрафу в сумі 3 159 998,24 грн, що разом становить 5 791 180,42 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.10.2024 у справі № 911/1927/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.

01.11.2024 до Господарського суду Київської області від ТОВ "Автоспецпром" надійшла заява від 01.11.2024 про винесення додаткового рішення (про вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу) у справі № 911/1927/24, в якій відповідач просив суд винести додаткове рішення у даній справі про вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу; стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ТОВ "Автоспецпром" витрати на професійну правничу допомогу в даній справі в розмірі 120 000,00 грн. До заяви додано докази понесення відповідних витрат.

08.11.2024 до Господарського суду міста Києва від Заступника Генерального прокурора Мустеци Ігоря Васильовича надійшли письмові заперечення на заяву про винесення додаткового рішення у даній справі, в якій Прокурор просить суд відмовити в задоволенні вказаної заяви.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Тобто стороні надано право подати відповідні докази як до закінчення судових дебатів, так і протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

У відзиві на позовну заяву відповідачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, який становить 100 000,00 грн.

Суд враховує, що заява відповідача про винесення додаткового рішення у справі (про вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу) з доказами понесення відповідних витрат подана 01.11.2024 в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем до матеріалів справи долучено копії: договору № 23/02-20 про надання правової допомоги від 23.02.2024, укладеного між ТОВ "Автоспецпром" (клієнт) і Адвокатським об`єднанням "Унілекс" (далі - АО "Унілекс") (об`єднання) (далі - Договір) та додатку № 3 до нього; ордера серії ВК № 1120156 на надання правничої (правової) допомоги ТОВ "Автоспецпром" на підставі Договору у Господарському суді Київської області адвокатом Поцеловим Андрієм Олександровичем (далі - Поцелов А.О.), виданого АО "Унілекс" 16.02.2024; акта приймання-передачі послуг від 29.10.2024; рахунка на оплату № 29-10/2024 від 29.10.2024, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (АО "Унілекс") у справі № 911/1927/24, яка розглядалась Господарським судом Київської області.

Матеріали справи свідчать про те, що правова допомога ТОВ "Автоспецпром" у цій справі надавалась адвокатом Поцеловим А.О.

Відповідно до п. 1.1 Договору на умовах, передбачених даним Договором, клієнт доручає, а об`єднання зобов`язується надавати за винагороду клієнту чи вказаним ним особам правову допомогу в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим Договором, його додатками.

Пунктом 2.2 Договору обумовлено, що завдання на надання правової допомоги, її обсяги, строки надання визначаються за домовленістю сторін, виходячи з потреб клієнта. Сторони погодили, що у випадку необхідності завдання на надання правової допомоги може визначатися сторонами в додатках до даного Договору, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Протягом 3 (трьох) календарних днів після закінчення виконання завдання, передбаченого відповідним додатком до Договору, об`єднання надає клієнту підписані уповноваженою особою та завірені печаткою об`єднання два примірники акта прийому-передачі наданих послуг, якщо інше не передбачено відповідним додатком до Договору (п. 2.7 Договору).

Клієнт зобов`язаний не пізніше 2 (двох) календарних днів з дати одержання від об`єднання акта прийому-передачі наданих послуг підписати цей акт та один його примірник направити на адресу об`єднання, або направити об`єднання письмову вмотивовану відмову від приймання наданих послуг, якщо інше не передбачено відповідним додатком до Договору (п. 2.8 Договору).

У пунктах 5.2, 5.3 Договору сторони погодили, що розмір гонорару визначається сторонами у відповідному додатку до Договору. Клієнт сплачує об`єднанню гонорар, розмір якого встановлюється за домовленістю сторін у відповідному додатку до Договору, та компенсує додаткові витрати шляхом перерахування грошових коштів протягом 35 (п`яти) календарних днів після надання рахунку на оплату і акта приймання-передачі наданих послуг на поточний рахунок об`єднання. Сторони можуть погодити інший порядок розрахунків у відповідному додатку до даного Договору.

Відповідно до п. 8.1 Договору останній вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань по Договору.

У додатку № 3 до Договору сторони погодили обсяги правової допомоги (завдання на надання правової допомоги ) та розмір винагороди, а саме:

1) найменування правової допомоги:

- аналіз позовної заяви Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі позивача - МОЗ;

- підбір нормативно-правової бази, аналіз судової практики з подібних судових справ, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень щодо можливих варіантів дій, обрання стратегії правового захисту;

- підготовка та подача до суду заяв та клопотань, заяв по суті справи та інших процесуальних документів у справі № 911/1927/24;

- участь адвоката в судових засіданнях у справі № 911/1927/24;

2) розмір винагороди (гонорар): 120 000,00 грн.

Пунктом 4 Додатку № 3 обумовлено, що клієнт здійснює оплату правової допомоги на поточний рахунок об`єднання, вказаний у даному додатку, порядку протягом 35 (тридцяти п`яти) робочих днів з моменту підписання акта приймання-передачі наданих послуг за відповідний етап, визначений відповідним підпунктом пункту 1 даного додатку.

29.10.2024 Адвокатське об`єднання "Унілекс" і ТОВ "Автоспецпром" склали та підписали акт приймання-передачі наданих послуг, відповідно до п. 1 якого на виконання додатку 3 до Договору об`єднання надало, а клієнт прийняв наступні послуги (правову допомогу):

- аналіз позовної заяви заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі позивача - МОЗ;

- підбір нормативно-правової бази, аналіз судової практики з подібних судових справ, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень щодо можливих варіантів дій, обрання стратегії правового захисту;

- підготовка та подача до суду відзиву на позовну заяву в судовій справі № 911/1927/24;

- підготовка та подача до суду заперечень на відповідь на відзив у судовій справі № 911/1927/24;

- підготовка та подача до суду клопотання про залишення позову без розгляду в судовій справі № 911/1927/24;

- підготовка та подача до суду письмових пояснень від 04.10.2024 в судовій справі № 911/1927/24;

- участь у судових засіданнях у справі № 911/1927/24 (09.09.2024, 23.09.2024, 07.10.2024, 28.10.2024).

Згідно з пунктом 2 зазначеного акта загальна вартість наданих послуг відповідно до додатку 3 до Договору склала 120 000,00 грн.

У пункті 3 акта приймання-передачі наданих послу від 29.10.2024 зазначено, що клієнт претензій по об`єму, якості та строках наданих послуг не має.

Також, об`єднання склало детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (АО "Унілекс") у справі № 911/1927/24, яка розглядалась Господарським судом Київської області.

На оплату наданої правової допомоги об`єднання виставило клієнту рахунок на оплату № 29-10/2024 від 23.02.2020 на суму 120 000,00 грн.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Така правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ст. 26 Закону).

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 16.02.2023 у справі № 916/1106/21.

Апеляційний господарський суд зважає на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, згідно з якою фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що в разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Великою Палатою Верховного Суду у згаданій постанові зазначено, що правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункти 145, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У розгляді даного спору судова колегія також враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19. У наведеній постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 18.05.2021 у справі № 918/917/19.

Заперечуючи проти заяви відповідача про винесення додаткового рішення (про вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу) у справі № 911/1927/24, Прокурор посилається на те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, за відсутності доказів витраченого часу адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній відповідачем сумі не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості та становить надмірний тягар для органів прокуратури.

Крім того, Прокурор зазначив про те, що спірні правовідносини у цій справі не є складними, а також вказав на існування ряду аналогічних справ, в яких позиція відповідача є однаковою, що, на думку Прокурора, спрощує надання правничих послуг.

Окремо Прокурор зауважив про неподання відповідачем доказів, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката.

Аналізуючи доводи прокурора, наведені в обґрунтування неспівмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу, судом першої інстанції слушно враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 05.10.2022 у справі № 923/199/21, відповідно до якої у вирішенні питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду справ, провадження в яких відкрито за позовом прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позиція цього органу щодо заявленого прокурором позову не є вирішальним критерієм, оскільки прокурор бере участь у розподілі судових витрат нарівні з іншими учасниками справи.

З огляду на те, що форма гонорару за укладеним між АО "Унілекс" і ТОВ "Автоспецпром" договором є фіксованим розміром оплати, а не погодинним, місцевий господарський суд правомірно відхилив доводи Прокурора щодо необхідності подання відповідачем детального опису наданих адвокатом послуг, відсутність якого, на думку Прокурора, позбавляє можливості доводити неспівмірність заявлених витрат відносно обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Адже, як вказано вище, учасник справи може доводити неспівмірність витрат і без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.

Також, суд першої інстанції правильно зазначив, що з огляду на зміст пункту 1 абзацу другого частини другої статті 126 ГПК України, наявність підтвердження оплати за надання правової допомоги не є обов`язковим та визначальним для вирішення питання щодо розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Так, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 викладено правовий висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Тому відсутність доказів сплати коштів за надану професійну правничу допомогу не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідний правовий підхід є сталим у судовій практиці та неодноразово підтриманий Верховним Судом, зокрема в постановах від 19.07.2022 у справі № 910/6807/21 та від 07.09.2022 у справі № 916/2348/21.

Водночас судом першої інстанції враховано, що при визначенні суми відшкодування необхідно виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як зазначив місцевий господарський суд, спір у цій справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору поставки в частині своєчасної поставки товару. Спори, що стосуються стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання господарського зобов`язання, є загальнопоширеними, а судова практика щодо вирішення таких спорів є сформованою та широко застосовною судами. Законодавство, яке регулює спірні правовідносини, обмежується положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Отже, опрацювання стратегії захисту інтересів клієнта і правових підстав позову не потребувала дослідження значного обсягу законодавства, судової практики чи опрацювання великого обсягу документів.

Також, за обґрунтованими висновками суду першої інстанції, ця справа не є унікальною з огляду на наявність значної кількості аналогічних справ, що перебувають на розгляді, зокрема у Господарському суді Київської області, про що свідчить зміст заяв по суті спору в цій справі. Як наслідок, наявні в матеріалах справи докази також є типовими для такої категорії справ, а заяви відповідача по суті справи кардинально не відрізняються від заяв, поданих під час розгляду інших аналогічних спорів.

Місцевим господарським судом також слушно враховано, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відтак, з урахуванням рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсягу та обґрунтованості підготовлених та поданих до суду відповідачем заяв та матеріалів, їх значення для справи, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що витрати на правову допомогу в розмірі 120 000,00 грн не відповідають принципам розумності в цих правовідносинах, не є обґрунтованими та пропорційними до предмета спірних правовідносин.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що розумним, співмірним та справедливим у цьому випадку є зменшення заявленої суми компенсації витрат у десять разів та стягнення з прокуратури на користь відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив частково заяву відповідача про винесення додаткового рішення у даній справі, стягнувши з Офісу Генерального прокурора на користь ТОВ "Автоспецпром" 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), де зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі "Трофимчук проти України" Європейського суду з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому додаткове рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2024 у справі № 911/1927/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати

Виходячи з положень ст. 129 ГПК України, під час оскарження додаткового рішення, яким вирішено питання про судові витрати, судовий збір не сплачується, що виключає необхідність здійснення розподілу судових витрат у вигляді судового збору.

Керуючись ст. 74, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора Мустеци Ігоря Васильовича залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2024 у справі № 911/1927/24 залишити без змін.

3. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву, повна постанова складена - 05.05.2025.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко