Ухвала

від 06.05.2025 по справі 922/673/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/673/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Баранця О.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Липковатівського аграрного фахового коледжу

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Шутенко І.А., Плахова О.В., Слободіна М.М.,

від 01.04.2025

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до Липковатівського аграрного фахового коледжу,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг",

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаззбут"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення заборгованості в сумі 752 865,50 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.06.2024 у справі № 922/673/24 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2024, рішення Господарського суду Харківської області від 24.06.2024 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" задоволено.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 відмовлено у задоволенні заяви Липковатівського аграрного фахового коледжу про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у справі № 922/673/24, постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 залишено в силі.

22.04.2025 Липковатівський аграрний фаховий коледж звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 у справі № 922/673/24.

Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 23.04.2025 (головуючий суддя - Баранець О.М., судді Бакуліна С.В., Кролевець О.А.).

Перевіривши матеріали касаційної скарги судом встановлено, що вона подана без дотримання вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Предметом касаційного оскарження у цій справі є ухвала Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 про відмовлено у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами.

Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Отже, скаржником оскаржуються рішення суду, передбачені пунктом 3 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених, зокрема, у пункті 3 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пункті 3 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) з обов`язковим наведенням у взаємозв`язку із посиланням на відповідну підставу передбачену статтею 287 цього Кодексу.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.

У касаційній скарзі Липковатівський аграрний фаховий коледж, як на підставу касаційного оскарження зазначає пункти 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас за приписами пунктів 1 та 3 частини другої статті 287 підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

В свою чергу, абзацом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Отже, частина друга статті 287 Господарського процесуального кодексу України визначає і розмежовує підстави оскарження судових рішень передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України та підстави оскарження судових рішень визначених пунктами 2, 3 часини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому скаржник не посилається на підставу подання касаційної скарги, визначеною відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України (оскільки оскаржується судове рішення, передбачене пунктом 3 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином зміст касаційної скарги Липковатівського аграрного фахового коледжу, поданої до суду касаційної інстанції у цій справі, не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту касаційної скарги.

За змістом частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Отже, не зазначення скаржником підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі, передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, унеможливлює прийняття касаційної скарги до розгляду та відкриття за такою касаційною скаргою касаційного провадження. Суд касаційної інстанції не може за особу, яка подала касаційну скаргу, визначити підстави касаційного оскарження та норми права, які були неправильно застосовані судами попередніх інстанцій.

З огляду на викладене, враховуючи принципи диспозитивності та рівності усіх сторін перед законом та судом, Верховний Суд за результатом проведеної перевірки форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановив, що касаційна скарга Липковатівського аграрного фахового коледжу не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи вищевикладені недоліки.

Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Верховний Суд зазначає, що скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та усунути недоліки касаційної скарги у спосіб, визначений судом, а саме: протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу в новій редакції з посиланням на норми права, які були порушені та/або неправильно застосовані судом апеляційної інстанції при прийнятті ухвали Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 у справі № 922/673/24, з обґрунтуванням неправильного застосування та / або порушення судом (судами) норм матеріального та/або процесуального права та із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень та посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а також надати суду докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції іншим учасникам справи.

Водночас відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.

За приписами підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції чинній на момент звернення з касаційною скаргою, за подання касаційної скарги на ухвалу суду сплачується судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 1 січня установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028 грн.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, за подання вказаної касаційної скарги Липковатівському аграрному фаховому коледжу необхідно сплатити 2 422,40 грн судового збору (3 028,00 грн х 0,8).

Проте до матеріалів касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі № 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У даному випадку суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 29.05.2018 зі справи № 915/955/15, який є релевантним для цієї справи в аспекті застосування Закону України "Про судовий збір".

Так, відповідно до викладеного в зазначеній постанові висновку Великої Палати Верховного Суду про правильне застосування підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що положення цієї норми, якою передбачено ставку судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу господарського суду у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено цим Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24.07.2020 у справі № 911/4241/15.

Таким чином, скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду документ на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом.

Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, касаційна скарга Липковатівського аграрного фахового коледжу на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 має бути залишена без руху.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що Липковатівському аграрному фаховому коледжу необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, а саме - у сумі 2 422,40 грн на реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102,

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"

- Символ звітності банку: 207

- Призначення платежу *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскаржуваного рішення) по справі

---

(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа).

Усунувши недоліки касаційної скарги, скаржнику необхідно подати суду докази про дату вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, для визначення дотримання заявником касаційної скарги строку на усунення недоліків касаційної скарги, встановленого частиною другою статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження буде розглянуто Судом у разі усунення скаржником недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Липковатівського аграрного фахового коледжу на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 у справі № 922/673/24 залишити без руху.

2. Надати Липковатівському аграрному фаховому коледжу строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Липковатівському аграрному фаховому коледжу усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб:

- надати касаційну скаргу в новій редакції з посиланням на норми права, які були порушені та/або неправильно застосовані судом апеляційної інстанції, з обґрунтуванням неправильного застосування та/або порушення судом (судами) норм матеріального та/або процесуального права та із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень та посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а також надати суду докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції іншим учасникам справи.

- надати суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн із зарахуванням сплаченої суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга буде вважатись неподаною та буде повернута скаржнику.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач О. Баранець