Ухвала від 23.06.2025 по справі 922/673/24

УХВАЛА

23 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/673/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Бакуліної С.В., Кролевець О.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Липковатівського аграрного фахового коледжу

на постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Шутенко І.А., Плахова О.В., Слободіна М.М.,

від 29.10.2024 (повний текст від 04.11.2024)

та на ухвалу Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Шутенко І.А., Плахова О.В., Слободіна М.М.,

від 01.04.2025

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»

до Липковатівського аграрного фахового коледжу,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»,

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаззбут»

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення заборгованості в сумі 752 865,50 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.06.2024 у справі № 922/673/24 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2024, рішення Господарського суду Харківської області від 24.06.2024 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» задоволено.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 відмовлено у задоволенні заяви Липковатівського аграрного фахового коледжу про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у справі № 922/673/24, постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 залишено в силі.

19.11.2024 Липковатівський аграрний фаховий коледж звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у справі № 922/673/24.

Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Липковатівського аграрного фахового коледжу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у справі № 922/673/24.

26.12.2023 Липковатівський аграрний фаховий коледж вдруге звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у справі № 922/673/24.

Ухвалою Верховного Суду від 10.01.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Липковатівського аграрного фахового коледжу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у справі № 922/673/24.

22.04.2025 Липковатівський аграрний фаховий коледж звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 у справі № 922/673/24.

Ухвалою Верховного Суду від 06.05.2025 касаційну скаргу Липковатівського аграрного фахового коледжу на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 у справі № 922/673/24 залишено без руху; надано Липковатівському аграрному фаховому коледжу строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху; Липковатівському аграрному фаховому коледжу запропоновано усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі шляхом надання суду касаційної скарги в новій редакції з посиланням на норми права, які були порушені та/або неправильно застосовані судом апеляційної інстанції, з обґрунтуванням неправильного застосування та/або порушення судом (судами) норм матеріального та/або процесуального права та із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень та посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а також надати суду докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції іншим учасникам справи та надати оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн із зарахуванням сплаченої суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвалою Верховного Суду від 28.05.2025 касаційну скаргу Липковатівського аграрного фахового коледжу на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 у справі № 922/673/24 повернуто.

09.06.2025 Липковатівський аграрний фаховий коледж звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 та на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 у справі № 922/673/24. Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.06.2025 (головуючий суддя - Баранець О.М., судді Бакуліна С.В., Кролевець О.А.).

Перевіривши матеріали касаційної скарги Липковатівського аграрного фахового коледжу, в частині оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2024, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пункту 3 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за приписами пункту 3 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України визначено процесуальне обмеження щодо повторної подачі касаційної скарги після відмови у відкритті касаційного провадження на те саме судове рішення та є загальним для всіх суб`єктів, що також узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Липковатівського аграрного фахового коледжу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у справі № 922/673/24 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Верховного Суду від 10.01.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами Липковатівського аграрного фахового коледжу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у справі № 922/673/24 на підставі пункту 3 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим Суд вважає за необхідне зазначити про те, що правилами пункту 3 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України касаційному суду приписано імперативно відмовляти у відкритті касаційного провадження, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї ж особи без задоволення, або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Оскільки конструкцією вказаної норми встановлено імперативне правило щодо наслідків повторного подання касаційної скарги тією ж самою особою на теж саме судове рішення, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї ж особи без задоволення, або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення, то відмова у відкритті касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, не є реалізацією дискреції, а є виконанням судом процесуального обов`язку.

Пункт 3 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України не передбачає для суду касаційної інстанції можливості альтернативно обирати варіант дій та вирішувати про застосування чи не застосування цих положень процесуального закону на власний розсуд.

Відповідно, у випадку повторного подання касаційної скарги тією ж самою особою на те ж саме судове рішення, зокрема, якщо є ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення, суд касаційної інстанції зобов`язаний відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Таку правову позицію викладено в ухвалі Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.11.2022 у справі № 903/682/21 відповідно до якої Суд дійшов висновку про необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.08.2022 у справі № 903/357/21 щодо застосування положень пункту 3 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, наявна підстава, що виключає можливість розгляду по суті його повторної касаційної скарги на ті ж самі судові рішення.

З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Липковатівського аграрного фахового коледжу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у справі № 922/673/24 на підставі пункту 3 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ухвалами Верховного Суду від 09.12.2024 та від 10.01.2025 вже відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї ж особи на це саме судове рішення.

Разом з тим щодо оскарження ухвали Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2025, Суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Предметом касаційного оскарження у цій справі є ухвала Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 про відмовлено у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами.

Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Отже, скаржником оскаржуються рішення суду, передбачені пунктом 3 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених, зокрема, у пункті 3 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пункті 3 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) з обов`язковим наведенням у взаємозв`язку із посиланням на відповідну підставу передбачену статтею 287 цього Кодексу.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.

У касаційній скарзі Липковатівський аграрний фаховий коледж, як на підставу касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас за приписами пункту 3 частини другої статті 287 підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

В свою чергу, абзацом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Отже, частина друга статті 287 Господарського процесуального кодексу України визначає і розмежовує підстави оскарження судових рішень передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України та підстави оскарження судових рішень визначених пунктами 2, 3 часини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому скаржник не посилається на підставу подання касаційної скарги, визначеною відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України (оскільки оскаржується судове рішення, передбачене пунктом 3 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином зміст касаційної скарги Липковатівського аграрного фахового коледжу, поданої до суду касаційної інстанції у цій справі, не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту касаційної скарги.

За змістом частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Отже, не зазначення скаржником підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі, передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, унеможливлює прийняття касаційної скарги до розгляду та відкриття за такою касаційною скаргою касаційного провадження. Суд касаційної інстанції не може за особу, яка подала касаційну скаргу, визначити підстави касаційного оскарження та норми права, які були неправильно застосовані судами попередніх інстанцій.

З огляду на викладене, враховуючи принципи диспозитивності та рівності усіх сторін перед законом та судом, Верховний Суд за результатом проведеної перевірки форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановив, що касаційна скарга Липковатівського аграрного фахового коледжу не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи вищевикладені недоліки.

Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Верховний Суд зазначає, що скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та усунути недоліки касаційної скарги у спосіб, визначений судом, а саме: протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу в новій редакції з посиланням на норми права, які були порушені та/або неправильно застосовані судом апеляційної інстанції при прийнятті ухвали Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 у справі № 922/673/24, з обґрунтуванням неправильного застосування та / або порушення судом (судами) норм матеріального та/або процесуального права та із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень та посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а також надати суду докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції іншим учасникам справи.

Також скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовує тим, що ухвалу Верховного Суду від 06.05.2025 про залишення касаційної скарги без руху Липковатівський аграрний фаховий коледж не отримував, а в Електронний кабінет надійшов пустий електронний документ, який не можливо було ідентифікувати, як ухвалу Верховного Суду від 06.05.2025 у справі №922/673/24. Вперше про зміст ухвали Верховного Суду від 06.05.2025 Липковатівський аграрний фаховий коледж дізнався із змісту ухвали Верховного Суду від 28.05.2025, яку отримав 02.06.2025 в підсистемі «Електронний Суд». Ознайомившись із змістом ухвали Верховного Суду від 28.05.2025, Липковатівський аграрний фаховий коледж виконав вимоги ухвали Верховного Суду та усунувши недоліки вперше поданий касаційної скарги, з урахуванням наведеного скаржник просить поновити строку на касаційне оскарження.

Розглянувши зазначене клопотання Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно зі статтею 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Оскаржувана ухвала постановлена 01.04.2025 отже останнім днем на її касаційне оскарження було 21.04.2025.

Втім, Липковатівський аграрний фаховий коледж повторно звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 у справі №922/673/24 лише 09.06.2025, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

Процесуальним законодавством не передбачено, що у разі повторного подання касаційної скарги учасник справи має безумовне право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Постановлення 28.05.2025 Верховним Судом ухвали про повернення касаційної скарги Липковатівському аграрному фаховому коледжу жодним чином не впливає на перебіг строку касаційного оскарження.

Верховний Суд наголошує, що попереднє звернення з касаційною скаргою, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, та її повернення, не є об`єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з касаційною скаргою і в жодному разі не дають право у будь-який необмежений час після спливу строку на касаційне оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Відповідно до відомостей розміщених на офіційному сайті судової влади Єдиному державному реєстру судових рішень, повний текст ухвали Верховного Суду від 06.05.2025 було оприлюднено 08.05.2025.

Звернення з касаційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що «правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998-VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010).

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

У справі «Устименко проти України» ЄСПЛ зазначив, що сама концепція «поважних причин» не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Клопотання Скаржника не містить належним чином обґрунтованих доводів щодо причин, які зумовили пропуск процесуального строку на усунення недоліків як особи, що ініціювала касаційне оскарження, оскільки воно не було позбавлене можливості вчиняти дії щодо ознайомлення з повним текстом оскаржуваного судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, знайомитись з матеріалами електронної справи, подавати заяви, клопотання з метою отримання інформації про стан розгляду справи. Скаржник, отримавши в Електронному кабінеті «пустий документу» мав вчинити дії щодо пошуку та ознайомлення з подальшим рухом поданої ним касаційної скарги, проте цього не було зроблено.

Доводи скаржника про те, що в Електронний кабінет надійшов пустий документ, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказане не підтверджено жодними доказами.

Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Положеннями статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Враховуючи те, що причини пропуску строку на касаційне оскарження, викладені у клопотанні, не є об`єктивними, Верховний Суд визнає неповажними підстави, наведені у клопотанні Липковатівського аграрного фахового коледжу про поновлення строку на касаційне оскарження.

Згідно з частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Скаржникові необхідно подати клопотання (заяву) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших (поважних) підстав, що зумовили пропуск цього строку (з урахуванням змісту цієї ухвали).

Усунувши недоліки касаційної скарги, скаржнику необхідно подати суду докази про дату вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, для визначення дотримання заявником касаційної скарги строку на усунення недоліків касаційної скарги, встановленого частиною другою статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 119, 174, 234, 235, 288, 290, 292, пунктом 3 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Липковатівського аграрного фахового коледжу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у справі № 922/673/24.

2. Касаційну скаргу Липковатівського аграрного фахового коледжу на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 у справі № 922/673/24 залишити без руху.

3. Надати Липковатівському аграрному фаховому коледжу строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

4. Липковатівському аграрному фаховому коледжу усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб:

- надати касаційну скаргу в новій редакції з посиланням на норми права, які були порушені та/або неправильно застосовані судом апеляційної інстанції, з обґрунтуванням неправильного застосування та/або порушення судом (судами) норм матеріального та/або процесуального права та із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень та посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а також надати суду докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції іншим учасникам справи.

- надати суду клопотання (заяву) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших (поважних) підстав, що зумовили пропуск цього строку (з урахуванням змісту цієї ухвали).

5. Роз`яснити, що невиконання в установлений судом строк вимог ухвали щодо поновлення строку на касаційне оскарження є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі, а у разі не усунення недоліків в іншій частині - касаційну скаргу буде повернуто.

6.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді C. Бакуліна

О. Кролевець