Постанова від 06.05.2025 по справі 260/551/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 260/551/24 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.

за участю секретаря Головченко В.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області до Фонду державного майна України, третя особа - Державне підприємство "Агропромислова фірма "Леанка" про стягнення податкового боргу

В С Т А Н О В И Л А

Головне управління ДПС у Закарпатській області звернулося до суду з позовною заявою до Фонду державного майна України, третя особа: Державне підприємство "Агропромислова фірма "Леанка", якою просить звернути стягнення податкового боргу ДП "Агропромфірма "Леанка" у розмірі 3 502 389,92 грн на кошти Фонду державного майна України.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління ДПС у Закарпатській області не довів належними доказами дотримання ним встановленого ст. 96 ПК України порядку стягнення податкового боргу з державного підприємства, виконання вимог якого є безумовним обов`язком, а не правом контролюючого органу у подібних правовідносинах, що відповідає правовій позиції щодо застосування положень ст. 96 Податкового кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 06.04.1994 було проведено державну реєстрацію ДП "Агропромислова фірма "Леанка". Місцезнаходженням відповідача, є: 89452, Закарпатська область, Ужгородський район, смт. Середнє, вул. Шевченка, будинок 6, код ЄДРПОУ 00413819.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 року (справа № 807/479/15, головуючий - суддя Ващилін Р.О.) стягнуто з ДП "Агропромислова фірма "Леанка" податковий борг в сумі 21142,94 грн. (рішення суду набрало законної сили).

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року (справа № 807/1645/16. головуючий суддя Луцович М.М.) стягнуто з ДП "Агропромислова фірма "Леанка" податковий борг у сумі 1316647,07 грн. (рішення суду набрало законної сили).

На виконання судових рішень суду Ужгородською ОДПІ були виставлені інкасові доручення до установ банків щодо стягнення коштів з розрахункових рахунків підприємства. Однакі такі повернуті фінансовою установою без виконання у відповідності до Постанови Правління Національного банку України № 22 "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" від 21.01.2004 року, у звязку з відсутністю коштів на рахунку відповідача.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.12.2017 у справі № 807/1298/17 надано Головному управлінню ДФС у Закарпатській області дозвіл на погашення податкового боргу Державного підприємства "Агропромислова фірма "Леанка" (Закарпатська область, Ужгородський район, смт. Середнє, вул. Шевченка, 6 код 00413819) у сумі 1337790,01 грн. (один мільйон триста тридцять сім тисяч сімсот дев`яносто гривень одна копійка) за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, згідно актів опису майна Державного підприємства "Агропромислова фірма "Леанка": від 29 вересня 2017 року № 2 (зареєстрований в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, реєстраційний номер 16504038 від 07.10.2017 року); від 13 листопада 2017 року № 3 (зареєстрований в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, реєстраційний номер 16565527 від 13.11.2017 року).

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.05.2019 у справі №260/396/19 стягнуто податковий борг Державного підприємства «Агропромислова фірма «Леанка» у розмірі 2073485 грн. 84 коп. по платежу «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати» у розмірі 830048,93 грн.; по платежу «рентна плата за спеціальне використання води (крім рентної плати за спеціальне використання водних об`єктів місцевого значення» у розмірі 1069,34 грн.; по платежу «рентна плата за користування надрами в цілях, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин» у розмірі 508,58 грн.; по платежу «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у розмірі 734478,44 грн.; по платежу «акцизний податок на виноробну продукцію» у розмірі 68661,41 грн.; по платежу «акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами» у розмірі 190186,95 грн.; по платежу «земельний податок з юридичних осіб» у розмірі 135454,49 грн.; по платежу «земельний податок з юридичних осіб» у розмірі 110103,91 грн.

Позивачем в порядку ст. 95 ПК України вживались заходи щодо погашення податкового боргу Державного підприємства «Агропромислова фірма «Леанка» шляхом направлення інкасових доручень (повернуті без виконання), вилучення готівки (недостатня сума погашення).

Вжиті податковим органом заходи щодо стягнення податкового боргу з Державного підприємства «Агропромислова фірма «Леанка» у порядку статті 95 ПК України не призвели до повного погашення податкового боргу згідно вказаних рішень судів.

Позивач звернувся до Фонду державного майна України з листами «Щодо погашення податкового боргу ДП «Агропромислова фірма «Леанка» від 06.07.2020 №9715/10/07-16-55-10, від 22.10.2020 №14341/10/07-16-13-08, від 12.11.2020 №15132/10/07-16-13-08, від 09.06.2021 №8131/6/07-16-13-07, від 24.09.2021 №10908/5/07-16-13-07, від 07.02.2022 №1906/6/07-16-13-07-07, від 05.07.2022 №3116/5/07-16-13-07-06, від 13.09.2022 №4574/5/07-16-13-08-06, від 03.10.2023 №8239/5/07-16-13-08-07.

На вказані подання відповідачем надано наступні відповіді від 30.07.2020 №10-57-15232, від 09.11.2020 №10-47-22738, від 09.12.2020 №10-47- 25242, від 18.06.2021 №10-47-13838, від 21.10.2021 №10-47-24809, від 25.07.2022 №10- 47-9662, від 30.09.2022 №10-47-14186, від 06.11.2023 №10-72-28766, якими запропоновано розглянути можливість погашення податкового боргу за рахунок дебіторської заборгованості платника податків. Також, відповідачем повідомлено про підготовку заходів для приватизації підприємства та включення до Переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів.

Враховуючи відсутність погашення податкового боргу, позивач звернувся до суду з позовом до Фонду державного майна України про звернення стягнення податкового боргу ДП "Агропромфірма "Леанка" у розмірі 3 502 389,92 грн на кошти Фонду державного майна України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про Фонд державного майна України», Фонд державного майна України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, актами Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Прем?єр-міністра України.

Згідно з п. п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 4 Закону України «Про Фонд державного майна України», до основних завдань Фонду державного майна України належить, зокрема, реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності; управління об?єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України; захист майнових прав державних підприємств, а також державних пакетів акцій (часток), що належать до сфери управління Фонду державного майна України на території України.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.11.2019 №1101-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Фонду державного майна» із сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства до сфери управління Фонду передано Державне підприємство «Агропромислова фірма «Леанка» на підставі акта приймання-передачі від 20.12.2019.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України (в редакції чинній на момент звернення позивач із цим позовом до суду), контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 ст. 95 ПК України визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з положеннями пп. 95.3 - 95.4, 95.7 і 95.22 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Продаж майна платника податків здійснюється на публічних торгах та/або через торгівельні організації.

Відповідно до п. 87.2 ст. 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

За приписами норм ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Згідно з п. 89.3 ст. 89 цього Кодексу до акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Відповідно до п. 87.5 ст. 87, п. 95.22 ст. 95 ПК України, у разі, якщо здійснення заходів щодо продажу майна платника податків не привело до повного погашення суми податкового боргу, орган стягнення може визначити додатковим джерелом погашення податкового боргу дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи.

Контролюючий орган укладає з платником податків договір щодо переведення права вимоги такої дебіторської заборгованості. Така дебіторська заборгованість продовжує залишатися активом платника податків, що має податковий борг, про що зазначається в договорі між платником податків і контролюючим органом, та повинна бути відповідним чином розкрита в примітках до фінансової звітності.

Крім того, контролюючий орган звертається до суду щодо стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків. Сума коштів, що надходить у результаті стягнення дебіторської заборгованості, в повному обсязі (але в межах суми податкового боргу) зараховується до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків. Сума дебіторської заборгованості, що стягнута понад суму податкового боргу, передається у розпорядження платника податку.

Поряд з цим, особливості погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, визначені в ст. 96 ПК України.

Так, нормами п. 96.2 ст. 96 ПК України передбачено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

виключення платника податків із переліку об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Положеннями п. 96.3 ст. 96 ПК України визначено, що відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Системний аналіз наведених норм Кодексу дозволяє дійти висновку, що податковим законодавством встановлено особливий порядок погашення заборгованості платників податків (у тому числі державних підприємств) перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу, вжиття заходів щодо погашення наявного податкового боргу за рахунок додаткових джерел погашення податкового боргу.

Якщо усі перелічені заходи не мали результатом погашення податкового боргу державного підприємства, то орган державної податкової служби вчиняє дії, передбачені ст. 96 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для залучення коштів (майна) органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, для погашення податкового боргу останнього.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у позовній заяві мотивує свою позицію щодо стягнення з Фонду податкового боргу Державного підприємства «Агропромислова фірма «Леанка», посилаючись на вищевикладені норми Податкового кодексу.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до пункту 96.2 статті 96 ПК України вбачається, що об?єктом застосування цієї статті є майно державного підприємства, яке не підлягає приватизації.

Фонд є суб?єктом управління Державного підприємства «Агропромислова фірма «Леанка» з 20.12.2019, з моменту підписання акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України «Про управління об?єктами державної власності» управління об?єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб?єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об?єктів, пов?язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Суб?єктами управління об?єктами державної власності є міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи.

Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного майна регулюється нормами Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (далі - Закон).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону до об?єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об?єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена Законом про приватизацію та іншими законами України.

Основною метою приватизації згідно із частиною першою статті 2 Закону є прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, зменшення частки державної або комунальної власності у структурі економіки України шляхом продажу об?єктів приватизації ефективному приватному власнику.

Тому, Фонд відповідно до своїх основних завдань забезпечує прийняття рішень про приватизацію прийнятих до сфери управління Підприємств.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону ініціювати приватизацію об?єктів можуть органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб?єкти управління об?єктами державної і комунальної власності або покупці.

Наказом Фонду «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 №1 «Про затвердження переліків об?єктів малої приватизації, що підлягають приватизації» (із змінами)» від 21.03.2024 №568 було прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Агропромислова фірма «Леанка».

Органом приватизації об?єкта визначено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях.

3 огляду на викладене, застосування пункту 96.2 статті 96 ПК України у даній справі неможливо з тієї підстави, що майно Державного підприємства «Агропромислова фірма «Леанка» не є об?єктом застосування цієї статті, оскільки щодо Державного підприємства «Агропромислова фірма «Леанка» прийнято рішення про приватизацію (Наказ Фонду від 21.03.2024 № 568).

Приватизація єдиного майнового комплексу державного підприємства «Агропромислова фірма «Леанка» проводиться відповідно до вимог Закону та Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об?єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого постановою Кабінету міністрів України 10 травня 2015 року.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону, єдиний майновий комплекс державного підприємства - усі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, включаючи права на земельні ділянки.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону порядок приватизації державного і комунального майна передбачає: формування та затвердження переліків об?єктів, що підлягають приватизації; опублікування переліку об?єктів, що підлягають приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі; прийняття рішення про приватизацію; прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об?єкта комунальної власності; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об?єкта; проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства; проведення у випадках, передбачених законом, аудиту, екологічного аудиту об?єкта приватизації; перетворення державного або комунального підприємства в господарське товариство у процесі приватизації у випадках, передбачених цим Законом; затвердження плану розміщення акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, у випадках, передбачених цим Законом, та його виконання; затвердження у випадках, передбачених цим Законом, умов продажу об?єктів приватизації, розроблених аукціонною комісією; опублікування інформації про умови продажу, в тому числі стартову ціну об?єкта приватизації; проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу; укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об?єкта шляхом викупу; опублікування інформації про результати приватизації; прийняття рішення про завершення приватизації.

Відповідно до частини 4 статті 15 Закону для продажу об?єктів малої приватизації державними органами приватизації, органом місцевого самоврядування протягом 10 робочих днів з дня прийняття рішення про приватизацію об?єкта утворюється аукціонна комісія, діяльність якої регулюється положенням, що затверджується Фондом державного майна України, органом місцевого самоврядування.

Аукціонна комісія розробляє умови продажу, що затверджуються органами приватизації.

Згідно з п. 23 Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об?єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №432 (із змінами), у разі проведення аукціону з умовами продажу можуть бути визначені додаткові умови продажу об?єкта приватизації, зокрема щодо погашення боргів із заробітної плати та перед бюджетом, простроченої кредиторської заборгованості підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону особи, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов?язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.

Згідно з ч.1 статті 25 Закону кошти, одержані від продажу державного або комунального майна, інші надходження, безпосередньо пов?язані з процесом приватизації, зараховуються до державного або місцевого бюджету у повному обсязі, крім плати за участь.

Відповідно до абзацу п?ятого частини другої статті 26 Закону під час приватизації об?єкта державної або комунальної власності шляхом його продажу на аукціоні, викупу між продавцем та покупцем укладається договір купівлі-продажу, до якого включаються передбачені умовами аукціону, викупу зобов?язання сторін, в тому числі, щодо погашення боргів із заробітної плати та перед бюджетом, простроченої кредиторської заборгованості підприємства.

Таким чином, погашення податкової заборгованості Державного підприємства «Агропромислова фірма «Леанка» можливе після завершення приватизації та переходу прав власності на підприємство до нового власника.

Щодо тверджень апелянта про бездіяльність відповідача, як уповноваженого органу державної влади по відношенню до підконтрольного підприємства боржника, то Фонд повідомляє, про хибність даного висновку позивача.

Відповідно до абзацу 2 пункту 96.3 статті 96 ПК України у разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов?язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Посилаючись на вищевказану норму ПК України, позивач стверджує, що Фондом було надано відмову у задоволенні вимог позивача. Однак, виходячи із приписів пункту 96.3 статті 96 ПК України контролюючий орган звертається до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу в управлінні якого перебуває підприємство боржник, лише у разі неотримання відповіді у визначений строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні вимог контролюючого органу.

Проте, Фондом не надавалась відповідь про відмову у задоволенні вимог позивача. На кожен лист позивача, Фондом надавалась аргументована відповідь, що підтверджується наявними у матеріалах справи листами Фонду направленими на адресу позивача. Зокрема, Фонд повідомляв позивача про здійснення заходів, щодо підготовки Державного підприємства «Агропромислова фірма «Леанка» до приватизації, а також запропонував позивачу погасити податкову заборгованість Державного підприємства «Агропромислова фірма «Леанка» за рахунок дебіторської заборгованості державного підприємства, строк погашення якої настав.

Так, відповідно до пункту 3 Порядку використання дебіторської заборгованості та/або майна юридичної особи як джерел погашення податкового боргу платника податків та/або відокремленого підрозділу юридичної особи, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 №585 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.2017 №857/30725 у разі якщо здійснення заходів щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, не привело до повного погашення суми податкового боргу або якщо у платника недостатньо коштів для погашення податкового боргу, контролюючий орган визначає дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав, джерелом погашення податкового боргу такого платника податків.

Таким чином, твердження позивача про фактичну відмову Фонду у задоволенні вимог позивача не підтверджуються фактичними обставинами справи.

Твердження позивача про прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Агропромислова фірма «Леанка» лише 21.03.2024 не спростовують факту початку процедури приватизації станом на день розгляду справи судом.

З огляду на це, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивач не довів належними доказами дотримання ним встановленого ст. 96 ПК України порядку стягнення податкового боргу з державного підприємства, виконання вимог якого є безумовним обов`язком, а не правом контролюючого органу у подібних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція щодо застосування положень ст. 96 Податкового кодексу України викладена в постановах Верховного Суду від 23.01.2018 року у справі №2а-16646/12/2670, від 24.04.2018 року у справі №821/1295/17, від 31.07.2018 року у справі №820/2916/17, від 06.11.2018 року у справі № 807/903/15, від 20.12.2018 року у справі №826/10168/15, від 28.01.2019 року у справі №810/2322/17.

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді О.М. Ганечко

В.В. Кузьменко

Повне судове рішення складено « 07» травня 2025 року.