Ухвала

від 07.05.2025 по справі 916/35/25

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

07 травня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/35/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРТУС», м. Одеса

на ухвалу про забезпечення позову Господарського суду Одеської області від 07.01.2025 року м. Одеса, суддя першої інстанції Гут С.Ф., повний текст складено та підписано 07.01.2025 року

у справі № 916/35/25

за позовом: Виконувача обов`язків керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації, м. Одеса

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРТУС», м. Одеса

2. Одеської районної державної (військової) адміністрації, м. Одеса

3. Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації та усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання повернути спірну земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В:

21.01.2025 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРТУС», м. Одеса на ухвалу про забезпечення позову Господарського суду Одеської області від 07.01.2025 року у справі № 916/35/25.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/35/25 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Діброва Г.І, судді Колоколов С.І., Савицький Я.Ф., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2025 року.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали оскарження ухвали у справі №916/35/25 за позовом Виконувача обов`язків керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації, м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРТУС», м. Одеса, Одеської районної державної (військової) адміністрації, м. Одеса, Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 року відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРТУС», м. Одеса на ухвалу про забезпечення позову Господарського суду Одеської області від 07.01.2025 року у справі № 916/35/25 до надходження матеріалів оскарження ухвали на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали оскарження ухвали у справі №916/35/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

28.01.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали у справі №916/35/25.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2025 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРТУС» м. Одеса на ухвалу про забезпечення позову Господарського суду Одеської області від 07.01.2025 року у справі № 916/35/25 залишено без руху з причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали про забезпечення позову Господарського суду Одеської області від 07.01.2025 року.

Копію ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2025 року було доставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАРТУС» м. Одеса в його електронний кабінет 07.02.2025, про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку документа в кабінет електронного суду від 18.02.2025 року.

Також, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2025 року направлялась до електронного кабінету представнику скаржника адвокату Ляху Роману Миколайовичу в підсистему «Електронний суд», та доставлено в його електронний кабінет 07.02.2025, про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку документа в кабінет електронного суду від 18.02.2025 року.

Водночас, станом на 07.05.2025 року, тобто, понад три місяці з моменту винесення відповідної ухвали, від скаржника до суду не надійшло жодних заяв чи клопотань про усунення недоліків

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом його прав.

Згідно із ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є одним із принципів господарського судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга, зокрема, на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку повний текст оскаржуваної ухвали Господарського суду Одеської області від 07.01.2025 року у справі №916/35/25 було складено та підписано 07.01.2025 року, тобто, останнім днем для звернення до суду апеляційної інстанції було 17.01.2025 року.

Разом з тим, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРТУС», м. Одеса на ухвалу про забезпечення позову Господарського суду Одеської області від 07.01.2025 року у справі №916/35/25 була направлена до Південно-західного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» 20.01.2025 року, тобто, з пропуском, передбаченого чинним процесуальним кодексом України строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадку, зокрема, подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

Положення ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України не свідчать про безумовний обов`язок суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

Натомість, як вбачається із системного аналізу положень цієї статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку, і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, незалученою до участі у справі.

Разом з цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою для визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте, не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами Господарського процесуального кодексу України. Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19, від 21.07.2022 у cправі № 904/158/20, від 20.04.2023 у cправі № 9/41).

За змістом положень ч. 3 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 цього Кодексу.

Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, згідно із ч. 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Можливість поновлення судом пропущеного строку на оскарження судового рішення не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку і має здійснюватися лише за умови наведення відповідних причин, які дають правові підстави вважати, що пропуск строку мав місце з об`єктивних, незалежних від волі заявника причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення заявником, і такі причини мають зазначатися судом у відповідному процесуальному документі.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 40/223-05.

За правовими позиціями Верховного Суду, у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними (зокрема, постанова Верховного Суду від 20.04.2018 року № 822/2337/17).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність (постанова Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №754/9100/14-ц).

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, ч. 2 ст. 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом його прав.

Пунктом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише за умови особливих непереборних обставин.

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (справа «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року).

У справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини роз`яснив, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

У рішенні від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). Особи, які брали участь у справі, без сумніву мають дотримуватися таких строків, і за їх клопотанням строки на апеляційне оскарження не можуть бути поновлені зі спливом значного періоду часу, зокрема, з причин неотримання копії рішення, оскільки особи повинні в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006)

У п. 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).

Отже, в контексті зазначеного, необхідність апеляційного перегляду судового рішення, що набрало законної сили, має бути зумовлена виключними обставинами (оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення), наявність яких є очевидною та безспірною, що обґрунтовувало би порушення принципу правової визначеності, який вимагає поваги до остаточного рішення суду, та виправдовувало таке порушення необхідністю відновлення прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася до суду за таким переглядом, а також неможливістю цієї особи відновити свої права шляхом використання передбачених законом інших способів захисту.

Фактично, норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків. Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку з підтвердженням цього належними доказами. Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 року у справі №5/452/06).

За висновками Великої Палати Верховного Суду негативні наслідки неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця (постанова від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (провадження № 12-18гс20, пункт 6.22). Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв`язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 Цивільного кодексу України).

Приписи процесуального законодавства щодо відмови у відкритті апеляційного провадження є імперативними і Верховний Суд вказав, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (постанова Верховного Суду у справі №120/5780/20-а від 22.06.2021 року).

Судова колегія зауважує, що скаржник, звертаючись до апеляційного господарського суду з пропуском строку на апеляційне оскарження на ухвали про забезпечення позову Господарського суду Одеської області від 07.01.2025 року у справі № 916/35/25, проявивши незацікавленість щодо даної справи, не лише мав змогу раніше дізнатись про існування як спору в суді, так і оскаржуваної ухвали. Зазначене свідчить, що поведінка скаржника залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто, мала суб`єктивний характер. До того ж, суд апеляційної інстанції надавав можливість скаржнику навести поважні підстави для поновлення пропущеного строку, але ним фактично цього не зроблено. Заявником не надано належних доказів на підтвердження того, що існували обставини, що об`єктивно перешкоджали подати апеляційну скаргу в строк, визначений Господарським процесуальним кодексом України.

З огляду на вказане, судова колегія, на підставі свого внутрішнього переконання, дійшла висновку, що обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування неможливості звернення з апеляційною скаргою в межах передбачених процесуальних законодавством строків, є необґрунтованими та недостатніми для поновлення такого строку з урахуванням його пропуску.

Будь-яких обставин непереборної сили, що перешкодили б заявнику звернутися з апеляційною скаргою на зазначене рішення протягом періоду з моменту його винесення (з дня складення повного тексту) також не встановлено, про існування таких не зазначено.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Керуючись ст. 234, 256, 258, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРТУС», м. Одеса на ухвалу про забезпечення позову Господарського суду Одеської області від 07.01.2025 року у справі № 916/35/25.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддяГ.І. Діброва

Судді Я.Ф. Савицький

С.І. Колоколов