Постанова

від 07.05.2025 по справі 902/59/25

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року Справа № 902/59/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Петухов М.Г.

судді Мельник О.В.

секретар судового засідання Новосельська О.В.

за участю представників:

позивача: Рябова Г.В. адвокат

відповідача: Ковальчук М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" на рішення Господарського суду Вінницької області від 06.03.2025 у справі №902/59/25 в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 94 819,92 грн пені (суддя Міліціанов Р.В., м.Вінниця, повний текст складено 13.03.2025) та на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 19.03.2025 у справі №902/59/25 (суддя Міліціанов Р.В., м.Вінниця, повний текст складено 20.03.2025)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія"

до Відділу освіти Барської міської ради

про стягнення 1 281 962,38 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Відділу освіти Барської міської ради про стягнення 1 281 962,38 грн заборгованості, з яких 383 923,75 основного боргу, 13 455,79 грн 3 % річних, 55 962,45 грн інфляційних втрат, 118 524,90 грн пеня та 710 095,49 грн збитків за договором постачання природного газу №1 від 20.12.2023 року.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 06.03.2025 у справі №902/59/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Відділу освіти Барської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" 383 923,75 грн основного боргу, 13 455,79 грн 3 % річних, 55 962,45 грн інфляційних втрат, 23 704,98 грн пені за прострочення сплати основної заборгованості за Договором постачання природного газу № 1 від 20.12.2023 року. Відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" в частині вимог про стягнення з Відділу освіти Барської міської ради 94 819,92 грн пені та 710 095,49 грн збитків, нарахованих за недотримання планових обсягів споживання природного газу за Договором постачання природного газу № 1 від 20.12.2023 року.

Не погоджуючись частково з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" звернулась до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 06.03.2025 року у справі №902/59/25 в частині відмови у задоволенні вимог ТОВ «Тепла енергетична компанія» про стягнення з Відділу освіти Барської міської ради 94 819,92 грн пені.

Додатковим рішення Господарського суду Вінницької області від 19.03.2025 у справі №902/59/25 стягнуто з Відділу освіти Барської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" - 4558,89 грн судових витрат зі сплати судового збору за подачу позову, 5 353,05 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 8 521,15 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 26 723,55 грн залишено за позивачем. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" з Державного бюджету України 2 303,51 грн судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції №78 від 17.01.2025 року.

Не погоджуючись з ухваленим додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 06.03.2025 року у справі №902/59/25 в частині зменшення витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепла енергетична компанія» на професійну правову допомогу з 32 076,60 грн. до 12 000,00 грн. Стягнути судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепла енергетична компанія» на правничу допомогу з Відділу освіти Барської міської ради пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Ухвалою суду від 16.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.03.2025 у справі №902/59/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 07 травня 2025 року.

Ухвалою суду від 24.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" на рішення Господарського суду Вінницької області від 06.03.2025 в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені у справі №902/59/25. Об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" на рішення Господарського суду Вінницької області від 06.03.2025 в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені у справі №902/59/25 та на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 19.03.2025 у справі №902/59/25 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Розгляд об`єднаних апеляційних скарг призначено на 07 травня 2025 року.

30 квітня 2025 року Відділом освіти Барської міської ради через систему «Електронний суд» подано відзив на апеляційну скаргу позивача на рішення Господарського суду Вінницької області від 06.03.2025 в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені у справі №902/59/25, в якому просив суд апеляційну скаргу ТОВ «Тепла енергетична компанія» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 06.03.2025 року у справі №902/59/25 без змін.

30 квітня 2025 року Відділом освіти Барської міської ради через систему «Електронний суд» подано відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 19.03.2025 у справі №902/59/25, в якому просив суд апеляційну скаргу ТОВ «Тепла енергетична компанія» залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 19.03.2025 року у справі №902/59/25 без змін.

В судовому засіданні 07.05.2025 представник позивача підтримала доводи апеляційних скарг та надала відповідні пояснення. Просила суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 06.03.2025 року у справі №902/59/25 в частині відмови у задоволенні вимог ТОВ «Тепла енергетична компанія» про стягнення з Відділу освіти Барської міської ради 94 819,92 грн пені та скасувати додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 06.03.2025 року у справі №902/59/25 в частині зменшення витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепла енергетична компанія» на професійну правову допомогу з 32 076,60 грн. до 12 000,00 грн. Стягнути судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепла енергетична компанія» на правничу допомогу з Відділу освіти Барської міської ради пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.05.2025 заперечила доводи апеляційних скарг та надала відповідні пояснення. Просила суд апеляційні скарги ТОВ «Тепла енергетична компанія» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 06.03.2025 року та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 19.03.2025 року у справі №902/59/25 залишити без змін.

Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

ВСТАНОВИВ:

1. Зміст рішення Господарського суду Вінницької області від 06.03.2025 року у справі №902/59/25.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги p урахуванням встановлених обставин дійшов висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем природного газу на підставі актів приймання-передачі відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього. При цьому, сума основного боргу визнається відповідачем. Тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 383 923,75 грн основного боргу за Договором постачання природного газу № 1 від 20.12.2023 року є правомірною та обґрунтованою, з огляду на що підлягає задоволенню.

Поряд з цим, суд першої інстанції здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора суми 3 % річних та інфляційних втрат, помилок не виявив, в зв`язку з чим дійшов висновку, що позовні вимоги в частині 3% річних в розмірі 13 455,79 грн та інфляційні втрати у розмірі 55 962,45 грн підлягають задоволенню у повному обсязі. Водночас, арифметичних помилок при перевірці правомірності нарахування пені судом першої інстанції не виявлено, тому вимоги позову про стягнення 118 524,90 грн пені є правомірними та обґрунтованими.

Проте, вирішуючи питання щодо остаточного розміру суми пені, яка підлягає стягненню, суд першої інстанції зазначив, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір пені як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Дослідивши матеріали даної справи, судом першої інстанції враховано: залишок основної суми боргу складає близько 10% від загальної вартості поставленого газу; захист майнових інтересів позивача шляхом нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання; можливість нарахування мір відповідальності до фактичної сплати основної суми боргу; статус відповідача, як бюджетної установи. діяльність якої забезпечує надання освітніх послуг жителям територіальної громади.

Таким чином, суд першої інстанції вважав, що зазначене у своїй сукупності є винятковими обставинами та підставою для застосування положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України, як наслідок зменшення пені, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду на 80 % суми нарахованої пені.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що підлягає стягненню з відповідача 23 704,98 грн пені за прострочення оплати поставленого товару. Водночас, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 94 819,92 грн пені.

З приводу позовних вимог про стягнення 710 095,49 грн збитків за договором постачання природного газу № 1 від 20.12.2023 року суд першої інстанції дійшов висновку, що зі сторони відповідача дійсно мало місце не дотримання положень укладеного договору в частині перевищення фактично відібраного газу протягом січня та квітня 2024 року; недобору споживання природного газу протягом лютого та березня 2024 року, порівняно з узгодженими обсягами споживання у п. 1.2. Договору.

Разом з тим, суд першої інстанції критично оцінив доводи позивача щодо не застосування відповідних положень договору, їх застарілість та не відповідність Правилам постачання природного газу. Позивач не скористався правом внесення змін до відповідних положень договору або його укладення із протоколом узгодження розбіжностей, тому заперечення можливості застосування відповідних положень суперечить добросовісній поведінці у спірних правовідносинах.

Підсумовуючи, суд першої інстанції надав перевагу чинним та узгодженим сторонами положенням Договору постачання природного газу № 1 від 20.12.2023 року в частині порядку обчислення збитків над Розділом VII Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 року. Тому позивачем помилково визначено розмір збитків із застосуванням положень нормативно-правового акту.

До матеріалів справи не долучено доказів на підтвердження вартості послуг балансування оператора ГТС; вартості послуг оператора ПСГ із закачування природного газу до ПСГ; вартості природного газу за ціною, за якою Постачальник закуповував природний газ для покриття небалансу протягом січня-квітня 2024 року. Встановлення відповідних сум та розміру витрат позивача могло стати належною основою для обчислення та нарахування збитків за недотримання відповідачем обсягів споживання природного газу.

Таким чином, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено усіх елементів складу збитків, зокрема їх розміру та причинно-наслідкового зв`язку між порушенням зобов`язання зі сторони відповідача та сумою збитків, яка є предметом стягнення за даним позовом. Крім того, судом встановлено непослідовну поведінку зі сторони позивача в частині нарахування збитків за порушення обсягів споживання природного газу. Позивач помилково ототожнив строк звернення до суду зі строком нарахування збитків.

З урахуванням наведених вище мотивів та оцінки наданих сторонами доказів у сукупності, суд першої інстанції про недоведеність позовних вимог в частині стягнення 710 095,49 грн збитків, тому відмовив у задоволенні позову в цій частині вимог.

2. Узагальнені доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" на рішення Господарського суду Вінницької області від 06.03.2025 в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені у справі №902/59/25 та заперечення іншого учасника справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції в частині зменшенням пені на 80% таким, що прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права та не погоджується із стягненням пені в сумі 23 704,98 грн, виходячи з наступного.

Позивач вважає, що судом було невірно оцінено обставини справи та винесені висновки не ґрунтуються на документальних підтвердженнях. При розгляді справи судом були взяті до уваги твердження відповідача, що при зверненні до менеджера позивача в усному порядку було узгоджено, що Відділ освіти Барської міської ради погоджується сплатити заборгованість в розмірі 383 923,75 грн відповідно до рішення суду, у зв`язку із відсутністю коштів. Заборгованість відповідача за спожитий природний газ за Договором постачання природного газу № 1 від 20.12.2023 року утворилася, за усним твердженням представника Відділу освіти, внаслідок відсутності бюджетного фінансування. При цьому відповідачем не надано документального підтвердження вчинення ним заходів щодо отримання бюджетного фінансування та дійсно відсутності такого фінансування. Протягом судового розгляду представником позивача представнику Відділу освіти задавалися питання, чи подавалися відповідачем заявки на отримання бюджетного фінансування. При чому представник позивача звертала увагу, що заборгованість утворилася у 2024 році, а позов був поданий у 2025 році, тобто, коли вже почався новий бюджетний період і у Відділа освіти була можливість передбачити фінансування на погашення заборгованості в новому бюджетному періоді, принаймні спробувати це зробити. Представник Відділу освіти не надала відповіді на поставлені питання.

Позивач зазначає, що судом першої інстанції не досліджувалося питання та Відділом освіти не було надано в матеріали справи доказів щодо наступних обставин, які б свідчили про дії відповідача, спрямовані на погашення заборгованості: дійсних причин несвоєчасної оплати заборгованості за Договором; дійсної відсутності бюджетного фінансування як в 2024 році, так і в наступному 2025 році; чи вчинялися Відділом освіти дії, спрямовані на отримання бюджетного відшкодування протягом 2024-2025 років; чи повідомляв Відділ освіти ТОВ «Тепла» як під час дії Договору, так і після закінчення дії Договору про відсутність бюджетного фінансування та чи клопотав перед позивачем про укладення графіку погашення заборгованості. Позивач звертає увагу, що пунктом 17 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2496, у разі виникнення у споживача заборгованості за договором постачання природного газу за домовленістю сторін (постачальника та споживача) може бути укладений графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Аргумент, що відповідач є бюджетною організацією, на нашу думку, не виправдовує його недбалу поведінку, а навпаки покладає на Відповідача в першу чергу відповідальність за дбайливе ставлення як до коштів бюджету, так і до коштів платників податків. Оскільки ТОВ «Тепла» є одним з тих платників податків, за рахунок якого й функціонують такі бюджетні установи, як Відділ освіти. В той же час, аргументуючи зменшення пені на 80%, суд першої інстанції розцінює поведінку саме позивача, як недобросовісну, мотивуючи її тим, що у позивача була можливість нарахування мір відповідальності до фактичної сплати основної суми боргу. Тобто, на думку суду, товариство повинно було нарахувати штрафні санкції одразу після виникнення заборгованості, пред`явити вимогу Відділу освіти та відобразити ці санкції у своєму бухгалтерському обліку. Така позиція не відповідає а ні принципам розумності, справедливості та пропорційності, а ні діючому законодавству, а ні суті штрафних санкцій, які нараховуються кредитором у випадку тривалого невиконання боржником своїх зобов`язань. Заборгованість Відділу освіти за спожитий природний газ утворилася в результаті перебільшення ним планового обсягу споживання, ніж було законтрактовано за договором. Ще одне свідчення недбалого ставлення відповідача до своїх обов`язків в частині коригування обсягів газу та недопущення його перебору. Умовами договору та Правилами постачання природного газу передбачено обов`язок споживача контролювати власне газоспоживання та коригувати замовлені обсяги газу. Відділ освіти протягом всієї дії договору не здійснював контроль газоспоживання та не коригував договірні обсяги газу, що призвело до надлишкового відбору газу та заборгованості у відчутному для обох сторін договору розмірі.

Таким чином, позивач вважає, що співмірюючи суму боргу у порівнянні із збитками кредитора, суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо незначності порушення відповідача, оскільки сума простроченої оплати складала лише 10% від загальної вартості договору. Так, можливо 10% боргу відносно загальної суми договору абстрактно виглядає, як невелике відхилення. В той же час, слід пам`ятати, що в даному випадку таке відхилення становить майже 400 тисяч гривень, та те, що Відділ освіти взагалі не збирався сплачувати ці кошти, якби товариство не звернулося до суду. В даному випадку збитками кредитора є не сума договору, а сума заборгованості, яка становила 383 923,75 грн. Сума нарахованої пені становила 118 524,90 грн. В порівнянні із сумою боргу питома вага нарахованої пені становить 30,87%, що на нашу думку, є розумним співвідношенням. Позивач звернувся із позовом до суду через 8 місяців після виникнення заборгованості, що свідчить про його добросовісну поведінку, яка не мала на меті збагачуватися за рахунок боржника.

Підсумовуючи вищевикладене, позивач вважає, що невиконання Відділом освіти свого обов`язку щодо сплати коштів є наслідком недбалої поведінки відповідача, яка виразилася, по-перше, у відсутності контролю за обсягами споживання природного газу, а по-друге, відсутністю ініціативи щодо отримання бюджетного фінансування на сплату боргу. Такою поведінкою відповідач змушує ТОВ «Тепла енергетична компанія» як суб`єкта господарювання, який своєчасно сплачує податки в значних розмірах, долати додаткові труднощі, вишукуючи кошти на закупівлю природного газу та сплати тих же податків, які, платяться за першою подією постачання газу, а не після отримання коштів за нього.

Поряд цим, позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції, що жодних клопотань відповідачем про зменшення штрафних санкцій в ході розгляду справи суду не надавалися, як і не надавалося жодних доказів на підтверджень обставин, які суд першої інстанції відзначив у своєму рішенні як підставу для такого зменшення. Отже, позивач вважає, що Господарським судом Вінницької області невірно застосовані норми права, викладені в ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги, відповідач у відзив на апеляційну скаргу зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розміру понесених збитків та правомірності їх обчислення, оскільки п. 7.7.-7.9 Договору дійсні та не скасовані, а також наявність висновків суду щодо правомірності договірного врегулювання сторонами питання обчислення збитків у випадках виникнення місячного небалансу. Також ні у позовній заяві, ні під час розгляду справи, ні в апеляційній скарзі Позивачем не долучено доказів на підтвердження вартості послуг балансування оператора ГТС; вартості послуг оператора ПСГ із закачування природного газу до ПСГ; вартості природного газу за ціною, за якою Постачальник закуповував природний газ для покриття небалансу протягом січня-квітня 2024 року. Адже встановлення відповідних сум та розміру витрат позивача могло стати належною основою для обчислення та нарахування збитків за недотримання відповідачем обсягів споживання природного газу. Таким чином, відповідач вважає, що судом першої інстанції вірно та правомірно зроблено висновок про те, що позивачем не доведено усіх елементів складу збитків, зокрема їх розміру та причинно-наслідкового зв`язку між порушенням зобов`язання зі сторони відповідача та сумою збитків, яка є предметом стягнення за даним позовом.

Відповідач, зазначає, що не вчиняючи дії стосовно визначення розміру збитків та їх нарахування у підписаних сторонами двосторонніх документах щодо підтвердження заборгованості за Договором постачання природного газу № 1 від 20.12.2023 року, вчинення відповідних дій та пред`явлення претензії зі спливом значного проміжку часу, поза межами періоду розрахунків (після 15.04.2024 року), з метою спонукання відповідача до оплати основної суми заборгованості свідчить про недобросовісну поведінку у спірних правовідносинах, яка не відповідає принципам правової визначеності та передбачуваності для іншої сторони договору.

Таким чином, відповідач погоджується із рішенням суду першої інстанції стосовно висновку щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, адже заявлені у вимогах позовної заяви штрафні санкції є надмірно великими порівняно із збитками кредитора, а тому відповідно до статті 233 ГК України суд мав право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Поряд з цим, відповідач вважає, що судом першої інстанції цілком правомірно враховано обставини щодо залишку основної суми боргу складає близько 10% від загальної вартості поставленого газу; захисту майнових інтересів позивача шляхом нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання; можливості нарахування мір відповідальності до фактичної сплати основної суми боргу; статус відповідача, як бюджетної установи, діяльність якої забезпечує надання освітніх послуг жителям територіальної громади.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 06.03.2025 року у даній справі є законним, обґрунтованим та таким що ґрунтується на засадах верховенства права.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

20 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" (постачальник) та Відділом освіти Барської міської ради (споживач) укладено договір постачання природного газу № 1 (а.с. 9-14 т.1).

Відповідно п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити споживачу у 2024 році природний газ (газ), в обсягах та порядку, передбачених даним договором, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строки, порядку та на умовах передбачених даним договором.

Постачальник передає споживачу газ в обсягах 229 552 куб.м в тому числі по місяцях: січень - 60 000 куб.м, лютий - 90 000 куб.м, березень - 58 552 куб.м, квітень - 21 000 куб.м.

Дані обсяги є плановими та можуть бути змінені відповідно до законодавства. Строк поставки природного газу: до 15.04.2024 року (п. 1.2 договору).

Додатковими угодами до даного договору визначається місячні обсяги постачання в розрізі добових обсягів природного газу (п. 1.2.1 Договору).

Згідно п. 1.5 договору, обсяг газу, що має бути поставлений постачальником підтверджується на підставі письмових оригінальних заявок споживача в розрізі кожної доби місяця, які подаються не пізніше 15 числа місяця, що передує місяцю поставки. Дані заявки є невід`ємною частиною договору.

У разі відсутності письмової заявки, підтвердженим обсягом газу є плановий обсяг, визначений у пункті 1.2. даного договору, з урахування п. 1.4. даного договору (п.1.5.1 договору).

Відповідно до п. 1.11 договору, обов`язковою умовою для постачання природного газу споживачу, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, є наявність у споживача або постачальника укладеного в установленому порядку з оператором ГРМ договору розподілу природного газу.

У пункті 1.12 договору сторони узгодили, що обов`язковою умовою для постачання природного газу споживачу, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, є наявність у споживача або постачальника, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку з оператором ГТС. Параметри газу природного, який постачальник зобов`язується поставити споживачу, повинні відповідати параметрам основного потоку в газотранспортній системі України.

Згідно п. 1.13 договору відносини сторін, що не врегульовані даним договором, регулюються Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу, Кодексом газотранспортної системи та Кодексом газорозподільних систем, що ухвалені в установленому законодавством порядку.

Ціна на газ природний встановлюються в національній валюті України. Валютою договору є гривня (п. 2.1 договору).

Відповідно п. 2.1.1 договору загальна вартість природного газу складається із сум вартості об`ємів місячних поставок природного газу, з урахуванням вартості всіх податків і зборів, що мають бути сплачені в процесі виконання договору про закупівлю, витрат, пов`язаних з транспортуванням природного газу (приєднану потужність ГТС), страхуванням, навантаженням, розвантаженням, сплатою митних тарифів, та всіх інших витрат пов`язаних з постачанням природного газу, та без ПДВ становить 3 056 867,47 грн, крім того ПДВ - 611 373,49 грн. Разом 3 668 240,96 грн.

Ціна за 1 000 куб.м. природного газу, з урахуванням вартості транспортування, становить - 15 980 грн., в тому числі ПДВ-2 663,33 грн. (п. 2.1.2 договору).

Згідно п. 2.2 договору, місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу, що визначено у п.2.1 договору, на кількість газу, реалізованого у відповідному місяці. Загальна вартість газу за цим договором визначається як сума місячних вартостей газу.

Моментом оплати вважається день надходження грошових коштів на рахунок Постачальника (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 2.4 договору, зміна ціни природного газу визначається в додаткових угодах до договору. Ціну природного газу може бути змінено протягом місяця поставки.

У п.3.1 договору сторони узгодили, що розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах відтермінування платежу. Порядок оплати встановлюється наступним чином:

- постачальник виставляє споживачу рахунок за спожитий природний газ після підписання із споживачем акту приймання-передачі природного газу, який оформлюється протягом 10 днів після постачання природного газу постачальником;

- споживач сплачує рахунок за поставлений постачальником природний газ протягом десяти днів з дня його отримання;

- у разі зменшення або збільшення місячного обсягу споживання споживачем газу порівняно із замовленим обсягом, оплата розраховується наступним чином:

- при зменшенні місячного обсягу споживання газу споживачем - залишок грошових коштів зараховується в оплату за наступний місяць поставки, з урахуванням положень п. 2.1., п. п. 3.1.1 договору.

Відповідно п. 4.1 договору кількість поставленого споживачу газу визначається за показниками, встановленого у споживача комерційного вузла обліку, та підтверджується оператором ГРМ та/або оператором ГТС. Якість газу, що передається споживачу на межі балансової належності, має відповідати вимогам встановленим державними стандартами, технічними умовами, нормативно-технічними документами щодо його якості.

Приймання-передача газу протягом місяця здійснюється рівномірно, крім випадків визначених даним договором або додатковими угодами до нього. Чисельні значення фізико-хімічних показників газу, які заносяться до баз даних обчислювачів та/або коректорів, постачальник доводить споживачеві з періодичністю, що забезпечує необхідну точність вимірювань, але не рідше одного разу на десять днів (п. 4.2 договору)

Згідно п 4.3 договору приймання - передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання-передачі в розрізі добових обсягів, які є невід`ємними частинами цього договору, і які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС постачальник протягом 3 робочих днів з дня їх отримання складає, підписує і скріплює печаткою акти приймання-передачі природного газу та направляє їх споживачу. Газ природний вважається переданим постачальником та прийнятим споживачем після підписання акту приймання - передачі газу природного уповноваженими особами постачальника і споживача (п.4.3.2 договору).

Відповідно п.5.2.2 договору, постачальник має право отримувати серед іншого на відшкодування збитків від споживача, що завдані постачальнику у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов`язань перед постачальником, відповідно до умов цього договору та чинного законодавства.

Згідно п. 7.2.1 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується від суми простроченого платежу за кожен день протягом всього періоду прострочення-і не обмежується 6-місячним строком згідно п. 4.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2024 року, а в частині не виконаних зобов`язань - до їх повного виконання (п. 10.1 договору).

Позивачем за період з січня-квітень 2024 року відповідачу поставлено природній газ у кількості 253 577,20 куб.м на загальну суму 4 052 164,68 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання-передачі природного газу підтверджується № ТЕК00000194 від 31.01.2024 року, № ТЕК00000547 від 29.02.2024 року, № ТЕК00000722 від 31.03.2024 року, №ТЕК00001552 від 31.03.2024 року, № ТЕК00001292 від 30.04.2024 року (а.с. 15-17 т.1).

Відповідачем частково проведено розрахунок за спожитий газ в сумі 3 668 240,93 грн, що підтверджено інформаційними повідомленнями про зарахування коштів №206 від 13.03.2024 на суму 388 253,43 грн; №256 від 14.03.2024 на суму 621 347,69 грн; №261 від 16.03.2024 на суму 976 068,75 грн; №283 від 22.03.2024 на суму 299 201,49 грн; №289 від 22.03.2024 на суму 405 000,00 грн; №342 від 04.04.2024 на суму 370 258,99 грн; №694 від 16.07.2024 на суму 225 934,01 грн; №1077 від 13.08.2024 на суму 382 176,57 грн (а.с. 21-23 т.1).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати спожитого природного газу складає 383 923,75 грн (4 052 164,68 грн - 3 668 240,93 грн = 383 923,75 грн).

04 листопада 2024 року позивач надав відповідачу акт-претензією №04/11-24-1 від 04.11.2024, для розгляду та підписання про виявлені порушення. Просив протягом 20 робочих днів з дня отримання підписати та направити один примірник на адресу постачальника, а також відшкодувати збитки в сумі 729 413,11 грн. Також позивач вимагав сплати заборгованості за спожитий природний газ за договором №1 від 20.12.2023 в сумі 383 923,75 грн з ПДВ (а.с.28 т.1).

28 листопада 2024 року відповідачем позивачу надана відповідь №430 на акт-претензію, в якій зокрема звернуто увагу позивача на те, що останнім не було припинено постачання природнього газу відповідачу після завершення дії договору. Відповідач просив прийняти до уваги і ті обставини, що під час введення воєнного стану на території України, повітряних тривог, аварійного вимкнення енергопостачання, складно організувати відповідне навчання, а від того і споживання енергоносіїв. Враховуючи викладене, відповідач просив не нараховувати йому збитки в розмірі 729 413,11 грн, проте проти стягнення суми 383 923,75 грн з ПДВ не заперечував (а.с.29 т.1).

4. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" на рішення Господарського суду Вінницької області від 06.03.2025 в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені у справі №902/59/25.

Як вбачається з апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" оскаржує рішення Господарського суду Вінницької області від 06.03.2025 в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 94 819,92 грн пені. В решті вказане рішення позивачем не оскаржується.

Отже, рішення Господарського суду Вінницької області від 06.03.2025 у справі №902/59/25, з урахуванням вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України переглядається в апеляційному порядку лише в оскаржуваній частині, а саме в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 94 819,92 грн.

Пунктом 2 статті 11 Цивільного кодексу України зазначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів статей 526 Цивільного кодексу України та статі 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В частині 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони у п. 7.2.1 договору постачання природного газу №1 узгодили споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується від суми простроченого платежу за кожен день протягом всього періоду прострочення - і не обмежується 6-місячним строком згідно п. 4.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було прострочено оплату за спожитий природний газ за періоди: 23.04.2024 - 25.04.2024 : 14.50 (облікова ставка НБУ) - 951444.32 (Сума боргу) x (2 x 14.50 : 366) x 3 днів (прострочення) : 100 = 2261.63 грн; 26.04.2024 - 24.05.2024 : 13.50 (облікова ставка НБУ) - 951444.32 (Сума боргу) x (2 x 13.50 : 366) x 29 днів (прострочення) : 100 = 20354.67 грн; 25.05.2024 - 13.06.2024 : 13.50 (облікова ставка НБУ) - 992034.33 (Сума боргу) x (2 x 13.50 : 366) x 20 днів (прострочення) : 100 = 14636.57 грн; 14.06.2024 - 15.07.2024 : 13.00 (облікова ставка НБУ) - 992034.33 (Сума боргу) x (2 x 13.00 : 366) x 32 днів (прострочення) : 100 = 22551.16 грн; 16.07.2024 - 12.08.2024 : 13.00 (облікова ставка НБУ) - 766100.32 (Сума боргу) x (2 x 13.00 : 366) x 28 днів (прострочення) : 100 = 15238.28 грн; 13.08.2024 - 12.12.2024 : 13.00 (облікова ставка НБУ) - 383923.75 (Сума боргу) x (2 x 13.00 : 366) x 122 днів (прострочення) : 100 = 33273.39 грн; 13.12.2024 - 31.12.2024 : 13.50 (облікова ставка НБУ) -383923.75 (Сума боргу) x (2 x 13.50 : 366) x 19 днів (прострочення) : 100 = 5381.23 грн; 01.01.2025 - 17.01.2025 : 13.50 (облікова ставка НБУ) - 383923.75 (Сума боргу) x (2 x 13.50 : 365) x 17 днів (прострочення) : 100 = 4827.97 грн.

Таким чином, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу Відділу освіти Барської міської ради перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 118 524,90 грн (2 261,63 грн + 20 354,67 грн + 14 636,57 грн + 22 551,16 грн +15 238,28 грн + 33 273,39 грн + 5 381,23 грн + 4827,97 грн = 118 524,90 грн).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суд першої інстанції, що позовні вимого про стягнення 118 524,90 грн пені є правомірними та обґрунтованими.

Поряд з цим, вирішуючи питання щодо остаточного розміру суми пені, яка підлягає стягненню, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для зменшення на 80 % суми нарахованої пені. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає 23 704,98 грн пені за прострочення оплати поставленого товару. Водночас, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 94 819,92 грн пені.

Щодо доводів скаржника в частині відмови у стягненні 94 819,92 грн пені колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 233 ГК України ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому суд з власної ініціативи може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру на підставі частини 3 статті 551 ЦК, частини 1 статті 233 ГК, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності.

Висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом. Зокрема такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №902/89/24, від 28.08.2024 у справі №910/17630/23, від 30.07.2024 у справі №910/8683/23, від 14.05.2024 у справі №916/2779/23, від 02.04.2024 у справі №910/9226/23, від 27.02.2024 у справі №916/2239/22 і такі висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Верховний Суд неодноразово вказував, що виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру для забезпечення дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання. При цьому суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені чи штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року в справі №902/538/18. Судова практика щодо застосування норм ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України є усталеною і відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, ч. 4 ст. 236 ГПК України колегія суддів враховує правові позиції Верховного Суду.

Дослідивши матеріали справи, судом першої інстанції враховано:

залишок основної суми боргу складає близько 10% від загальної вартості поставленого газу;

захист майнових інтересів позивача шляхом нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання;

можливість нарахування мір відповідальності до фактичної сплати основної суми боргу;

статус відповідача, як бюджетної установи. діяльність якої забезпечує надання освітніх послуг жителям територіальної громади.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначене у своїй сукупності є винятковими обставинами та підставою для застосування положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення суми пені і вважає, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені відповідно до наведених норм, суд першої інстанції об`єктивно оцінив конкретні обставини справи.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, зменшуючи розмір пені, керувався ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, яка надає суду право зменшити неустойку (штраф, пеню), якщо її розмір є непомірним у порівнянні з наслідками порушення зобов`язання, а також ст. 233 Господарського кодексу України, що дозволяє суду зменшити розмір штрафних санкцій, якщо порушення зобов`язання сталося з причин, що не залежать від боржника.

Позивач некоректно тлумачить ці норми, намагаючись представити зменшення пені як помилкове або упереджене. Водночас, саме ці положення були належно застосовані судом першої інстанції з урахуванням фактичних обставин, а саме статусу відповідача як бюджетної установи, джерел його фінансування, характеру порушення та його наслідків.

Згідно з матеріалами справи, заборгованість відповідача виникла у зв`язку з відсутністю відповідного бюджетного фінансування, про що було повідомлено представником відповідача у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції. Позивач стверджує, що ці пояснення були усними, а відповідач не надав доказів здійснення заходів для отримання фінансування. Однак, судова колегія відзначає, що така позиція ігнорує правову природу діяльності бюджетних установ, які мають право здійснювати видатки виключно в межах коштів, передбачених у кошторисі, затвердженому уповноваженим органом. Факт відсутності фінансування сам по собі є об`єктивною перешкодою, а не результатом бездіяльності відповідача. До того ж позивач сам визнає, що відповідач не відмовлявся від сплати боргу, що підтверджує добросовісність його поведінки.

Що ж до тверджень позивача про відсутність дій зі сторони відповідача для укладення графіку реструктуризації заборгованості колегія суддів відзначає, що позивач незрозуміло замовчує, що відповідно до п.17 розд. ІІ Правил постачання природного газу затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496 укладення такого графіка є правом обох сторін, а не обов`язком лише споживача. Тобто і постачальник мав можливість запропонувати реструктуризацію, чого він не зробив. Посилання на відсутність ініціативи відповідача не може бути підставою для посилення до нього фінансових санкцій, тим більше що заборгованість визнавалася, і відповідні обсяги газу дійсно були спожиті.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що зменшення пені жодним чином не скасовує обов`язок відповідача сплатити основний борг, який судом першої інстанції стягнуто у повному обсязі. Водночас розмір пені, заявлений позивачем (118 524,90 грн), становить понад 30% від суми основного боргу, що саме по собі є ознакою надмірності та непропорційності, особливо з огляду на відсутність вини відповідача у формі навмисного ухилення від виконання зобов`язань.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність прострочення на рівні 10% від суми договору в абсолютному значенні (близько 384 тис. грн) сама по собі не є доказом тяжкості порушення, як на цьому наполягає позивач. У справах щодо зобов`язань за участі бюджетних установ суди неодноразово враховували реальні обставини виконання кошторисів, практику фінансування галузей освіти, енергетики тощо. Суд першої інстанції в цілком обґрунтований спосіб оцінив поведінку сторін з точки зору розумності, добросовісності та балансу інтересів.

Крім того, судова колегія зазначає, що позивач також помилково вважає, що суд першої інстанції фактично визнав саме його дії недобросовісними, зменшуючи розмір пені. Насправді суд першої інстанції лише вказав, що позивач не скористався своїм правом нарахування санкцій на більш ранньому етапі, що могло вплинути на зменшення їх розміру. Це не свідчить про упередженість, а лише є зауваженням щодо реалізації процесуальних та договірних прав у контексті пропорційності заявлених вимог.

Окрім того, позивач акцентує увагу на тому, що звернувся до суду лише через 8 місяців після виникнення заборгованості, подаючи це як доказ власної добросовісності. Однак таке зволікання не свідчить про збалансованість дій, а навпаки ставить під сумнів обґрунтованість заявленої суми пені, яка зросла саме внаслідок зволікання зі зверненням до суду.

Посилання позивача, що відповідач у справі не заявляв клопотання про зменшення пені, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки в даному випадку суд першої інстанції застосував ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України з власної ініціативи, що є його повноваженням відповідно до усталеної судової практики. У подібних справах суди неодноразово зменшували розмір штрафних санкцій незалежно від клопотань сторін, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи позивача в апеляційній скарзі є безпідставними, а рішення Господарського суду Вінницької області у даній справі в частині зменшення розміру пені на 80 % суми нарахованої пені ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, відповідає фактичним обставинам справи та принципам правосуддя.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню з відповідача підлягає 23 704,98 грн пені за прострочення оплати поставленого товару та відмову у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 94 819,92 грн пені.

5. Висновки за результатами апеляційного розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" на рішення Господарського суду Вінницької області від 06.03.2025 в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені у справі №902/59/25.

Таким чином, у апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, дійшла висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення Господарського суду Вінницької області від 06.03.2025 в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 94 819,92 грн пені.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 06.03.2025 у справі №902/59/25 в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 94 819,92 грн пені, без змін.

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Крім того колегія суддів зазначає, що якщо факт недоплати судового збору з`ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може, зокрема у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору.

З матеріалів справи вбачається, що скаржником судовий збір сплачений не у повному розмірі, а саме в сумі 1708,00 грн згідно з платіжною інструкцією №590 від 21.04.2025.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідну заяву або скаргу було подано до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч.4 ст.6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

З прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що позивач оскаржує рішення Господарського суду Вінницької області від 06.03.2025 року у справі №902/59/25 в частині відмови у задоволенні вимог ТОВ «Тепла енергетична компанія» про стягнення з Відділу освіти Барської міської ради 94 819,92 грн пені.

Таким чином, при поданні ТОВ «Тепла енергетична компанія» позову в частині стягнення 94 819,92 грн пені необхідно було б сплатити не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 3028,00 грн.

За приписами підпункту 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «Тепла енергетична компанія» при поданні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 06.03.2025 року у справі №902/59/25 в частині відмови у задоволенні вимог ТОВ «Тепла енергетична компанія» про стягнення з Відділу освіти Барської міської ради 94 819,92 грн пені потрібно було сплатити 4542,00 грн (3028,00 грн х 150% = 4542,00 грн).

Разом з тим, згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Системне тлумачення зазначеної норми дає можливість дійти висновку, що вказаний коефіцієнт підлягає застосуванню одноразово, тобто розмір судового збору розраховується без врахування фактично сплаченого судового збору за звернення до суду першої інстанції.

Пониження ставки судового збору застосовується кожен раз при вчиненні такої процесуальної дії через систему "Електронний суд", тобто розрахунок судового збору за подання апеляційної скарги ведеться не від пониженої ставки за подання позову, а від звичайної ставки, яка підлягала сплаті за подання позову.

Пониження ставки судового збору застосовується кожен раз при вчиненні такої процесуальної дії через систему "Електронний суд", тобто розрахунок судового збору за подання апеляційної скарги ведеться не від пониженої ставки за подання позову, а від звичайної ставки, яка підлягала сплаті за подання позову.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.11.2024 у справі №910/3881/24.

Таким чином, за подання апеляційної скарги у даній справі судовий збір підлягає сплаті у сумі 3633,60 грн (3028,00 грн х 150% = 4542,00 грн; 4542,00 грн х 0,8 коефіцієнт для пониження відповідного розміру ставки судового збору згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" = 3633,60 грн).

Проте, позивачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги лише в розмірі 1708,00 грн згідно з платіжною інструкцією №590 від 21.04.2025.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що не позбавлений права стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги, у визначеному розмірі на користь Державного бюджету України.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ТОВ «Тепла енергетична компанія» належну суму судового збору, а саме: 1925,60 грн (3633,60 грн - 1708,00 грн = 1925,60 грн) судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Узагальнені доводи апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 27.12.2024 у справі №903/783/24 та заперечення інших учасників справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, позивач посилається на те, що позивач уклав з адвокатом Рябовою Г.В. договір №01/11/2024 від 01.11.2024 року та Додаток №2 до нього від 01.01.2025 року, якими передбачено фіксований обсяг послуг та гонорар за ведення справи у суді першої інстанції. Умови договору прямо визначають, що гонорар не залежить від кількості окремих дій, а охоплює весь комплекс процесуального супроводу.

Позивач зазначає, що суд першої інстанції помилково звів оцінку складності справи до суми позову. Насправді ж складність обумовлювалася не лише розміром заявлених вимог, а й специфікою предмету спору, необхідністю аналізу спеціального законодавства, включаючи Правила постачання природного газу, наявністю суперечливої практики Верховного Суду, складним правовим регулюванням ринку природного газу тощо. Ці обставини були наведені позивачем у підтвердження складності справи. Заявлена сума витрат на правничу допомогу становить 32 076,60 грн, що є співмірною, адекватною і документально підтвердженою. Витрати становлять лише близько 2,5% від загальної суми позову (1 281 962,38 грн) та 8,3% від суми основного боргу, що свідчить про їх розумність у контексті справи.

Позивач вважає, що судом першої інстанції неправильно оцінено обсяг виконаних адвокатом дій. Зокрема, частина дій не фіксується у матеріалах справи, що відповідає фіксованому характеру домовленостей щодо гонорару. Окрім того, суд некоректно зазначив кількість судових засідань (фактично їх було три, а не два) та помилково вказав на відсутність відповіді на відзив, хоча така відповідь була подана в електронній формі через підсистему «Електронний суд» у межах встановлених процесуальних строків.

Поряд з цим, позивач зазначає, що позивач був змушений звернутися до суду, оскільки відповідач, визнаючи заборгованість, відмовився її сплатити добровільно. Це обумовило понесення позивачем витрат на судовий збір та оплату правничої допомоги. Після відкриття провадження відповідач і надалі ухилявся від виконання зобов`язань, що призводило до знецінення грошових коштів. Враховуючи вищевикладене, витрати позивача на правничу допомогу є реальними, обґрунтованими, документально підтвердженими, співмірними та такими, що підлягають повному відшкодуванню.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги Відділ освіти Барської міської ради вважає, що додаткове рішення Господарського суду Вінницької області у справі №902/59/25 від 19.03.2025 року є законним та обґрунтованим, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, досліджених у судовому засіданні.

Відповідач зазначає, що суд першої інстанції правомірно застосував положення ч. 4, 5 ст. 129, ст. 123, 126 ГПК України, врахувавши як загальні правила розподілу судових витрат, так і винятки, що допускають відступ від них. У рішенні враховано обсяг і характер наданої адвокатської допомоги, складність справи, підтвердженість витрат допустимими доказами та відповідність заявленої суми критеріям розумності, пропорційності й співмірності. Витрати на правничу допомогу, заявлені позивачем, не відповідають вимогам чинного законодавства щодо їх обґрунтованості, підтвердженості та неминучості. Сама лише наявність договору про надання правової допомоги та акту на суму 32 076,60 грн без детального опису виконаних робіт, витраченого часу та співвідношення суми до складності справи недостатня для компенсації. Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, компенсації підлягають лише фактичні, неминучі та обґрунтовані витрати, чого у даному випадку доведено не було. З огляду на викладене, відповідач вважає, що підстав для скасування або зміни додаткового рішення суду першої інстанції немає.

7. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

06 березня 2025 року до суд першої інстанції від представника позивача надійшло клопотання (б/н від 06.03.2025 року) (вх.канц. № 01-34/2408/25), в якому останній просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 32 076,60 грн судових витрат на правничу допомогу та 15 383,55 грн судового збору.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 06.03.2025 у справі №902/59/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Відділу освіти Барської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" 383 923,75 грн основного боргу, 13 455,79 грн 3 % річних, 55 962,45 грн інфляційних втрат, 23 704,98 грн пені за прострочення сплати основної заборгованості за Договором постачання природного газу №1 від 20.12.2023 року. Відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" в частині вимог про стягнення з Відділу освіти Барської міської ради 94 819,92 грн пені та 710 095,49 грн збитків, нарахованих за недотримання планових обсягів споживання природного газу за Договором постачання природного газу № 1 від 20.12.2023 року.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частин першої - другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до положень статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами першою та другою статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див. додаткову ухвалу Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем надано договір про надання правової допомоги №01/11/2024 від 01.11.2024 року, додаток № 2 від 01.01.2025 року до договору на надання правової допомоги №01/11/2024 від 01.11.2024 року, акт надання послуг від 18.02.2025 №2 та виписку банка про фактичну оплату послуг адвоката позивачем (а.с.96-99).

Як вбачається із матеріалів справи 01.11.2024 року між адвокатом Рябовою Ганною Валеріївною (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №01/11/2024 (а.с. 96-97).

Відповідно п. 1 договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, у тому числі здійснювати захист інтересів клієнта у якості його представника.

За надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) у строки та розмірі, визначених цим договором. Вартість послуг, що надаються адвокатом, залежить від обсягу та складності правової допомоги та визначається сторонами в додатках до договору.

У випадку, якщо для надання правової допомоги необхідно здійснювати виїзд за межі м.Києва, клієнт має сплатити кошти для відрядження (транспортні та накладні витрати) Адвоката у місце надання правової допомоги не пізніше 3 діб до такого відрядження.

Витрати адвоката у зв`язку із наданням правової допомоги за договором (такі як, але не виключно: отримання документів, збирання доказів, залучення висновків спеціалістів, технічне забезпечення та інші) сплачуються клієнтом адвокату на підставі підтвердних документів (п. 4.1 договору).

Оплата за даним договором здійснюється протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами акту наданих послуг (п. 4.2 договору).

За результатами надання правової допомоги складається акт наданих послуг, що підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої адвокатом юридичної допомоги та її вартість (п. 4.3 договору).

Акт про надання правової допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 робочих днів з моменту його отримання клієнтом останній не надав адвокату письмові аргументовані заперечення проти акту (п. 4.4 договору).

01 січня 2025 року між сторонами підписано додаток № 2, за змістом якого погоджено, що вартість послуг адвоката є фіксованою. Послуга надається "пакетно" та її вартість не змінюється в залежності від збільшення або зменшення обсягу процесуальних дій адвоката та кількості судових засідань.

Вартість надання правової допомоги адвокатом за даним додатком включає в себе усі дії, які має вчинити адвокат для ведення справи у суді першої інстанції та становить 32 076,60 грн без ПДВ та сплачується клієнтом протягом 3-х днів після підписання сторонами цього акту (а.с. 98).

18 лютого 2025 року сторонами складено та підписано Акт надання послуг №2 «Надання правової допомоги, стягнення дебіторської заборгованості Відділу освіти Барської міської ради, судова справа №902/59/25» на суму 32 076,60 грн (а.с. 98 на звороті).

24 лютого 2025 року позивачем здійснено оплату за надання правової допомоги згідно договору №01/11/2024 від 01.11.2024 (додаток №2 від 01.11.2024) в розмірі 32 076,60 грн без ПДВ (а.с.99).

Таким чином, позивачем згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, доведено надання йому послуг правової допомоги під час розгляду справи судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

14 березня 2025 року відповідачем через систему «Електронний суд» подано до суду першої інстанції заперечення на клопотання про стягнення судових витрат та витрат на правничу допомогу, в якому просив. У повному задоволені вимог ТОВ «Тепла енергетична компанія» в частині стягнення з Відділу освіти Барської міської ради витрат на правничу допомогу в розмірі 32 076,60 грн. відмовити.

В обґрунтування вказаних заперечень, відповідач зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 32 076,60 грн, зазначені в акті надання послуг №2 від 18 лютого 2025 року, не можуть бути відшкодовані повністю, оскільки мають бути оцінені судом з урахуванням реальності їх понесення, розумності, необхідності та співмірності витрат відповідно до ст. 126 ГПК України та ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Враховуючи відсутність складності справи, обмежену участь представника позивача у процесі (2 судові засідання), а також завищеність заявленого розміру витрат, клопотання ТОВ «Тепла енергетична компанія» щодо повного відшкодування витрат на правничу допомогу є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

В свою чергу, судом першої інстанції за результатами розгляду справи судом встановлено надмірний обсяг визначених адвокатом робіт, а також відсутність їх конкретизованого переліку в Акті надання послуг №2 від 18.02.2025 року, складеного за результатом розгляду справи. Тому, з урахуванням заперечень відповідача, судом першої інстанції встановлено завищений розмір витрат на правничу допомогу, враховуючи включення до переліку послуг відомостей про направлення адвокатських запитів, вжиття заходів забезпечення позову та доказів, збирання доказів, а також майбутні дії на стадії виконання судового рішення, оскільки матеріали судової справи не містять доказів вчинення адвокатом відповідних дій. Поряд з цим, судом першої інстанції враховано, що аналіз первинних документів, судової практики охоплюються змістом надання послуг зі складення позовної заяви та участі у судових засіданнях, складність справи не може визначатися лише ціною позову. Судом першої інстанції також враховано, що обсяг позовної заяви складає 11 сторінок, включно із вступною частиною та переліком долучених документів, усі первинні документи сформовані засобами програмного забезпечення, доказів складення акту-претензії саме адвокатом суду не надано.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що покладення на відповідача обов`язку з відшкодування витрат на правничу допомогу, за відсутності доказів їх фактичного надання, а також витрат, які можуть бути понесені в майбутньому на стадії виконання судового рішення, є несправедливим та становитиме надмірний тягар для відповідача. Враховуючи обсяг позову та долучених доказів, участь адвоката у 2-х судових засіданнях, не подання відповіді на відзив, виходячи з обставин даної справи, суд першої інстанції керуючись засадами пропорційності, обґрунтованості, статтями 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" на професійну правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн відповідають критеріям співрозмірності та розумності. Тому, витрати на професійну правничу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 5 353,05 грн. Судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 26 723,55 грн (6 646,95 грн (пропорційно відмові у задоволенні позову) + 20 076,60 грн (надмірний розмір) слід залишити за позивачем.

Проте, колегія суддів не погоджується з вищевикладеним висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем не надано належних доказів або обґрунтувань, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката у справі, тоді як самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №910/5410/19.

Поряд з цим, колегія суддів вважає безпідставним твердження суду першої інстанції про необхідність визначення обсягу здійснених адвокатом робіт в конкретизованого переліку в акті надання послуг №2 від 18.02.2025 року, оскільки у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "Гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону №5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу".

Разом з тим, врахування судом першої інстанції при оцінці заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, того що обсяг позовної заяви складає 11 сторінок, включно із вступною частиною та переліком долучених документів та усі первинні документи сформовані засобами програмного забезпечення, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки кількість сторінок документа, формування та подання адвокатом до суду процесуальних документів за допомогою засобів комп`ютерної техніки з відповідним програмним забезпечення не може бути використана як критерій здійснення адвокатом обсягу робіт під час надання клієнту професійної правничої допомоги.

Крім того, колегія суддів вважає помилковим твердження суду першої інстанції, що адвокатом позивача не подано відповіді на відзив, оскільки вказаний документ наявний в матеріалах справи (а.с.72-76).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу 32 076,60 грн є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом Рябовою Г.В. роботами (наданими послугами), що підтверджується матеріалами справи.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що при визначенні витрат позивача на правничу допомогу в суді першої інстанції підлягає врахуванню часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів відзначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позовна заява містила вимоги про стягнення 1 281 962,38 грн заборгованості, з яких 383 923,75 основного боргу, 13 455,79 грн 3 % річних, 55 962,45 грн інфляційних втрат, 118 524,90 грн пеня та 710 095,49 грн збитків за договором постачання природного газу №1 від 20.12.2023 року.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 06.03.2025 у справі №902/59/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Відділу освіти Барської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" 383 923,75 грн основного боргу, 13 455,79 грн 3 % річних, 55 962,45 грн інфляційних втрат, 23 704,98 грн пені за прострочення сплати основної заборгованості за Договором постачання природного газу №1 від 20.12.2023 року. Відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" в частині вимог про стягнення з Відділу освіти Барської міської ради 94 819,92 грн пені та 710 095,49 грн збитків, нарахованих за недотримання планових обсягів споживання природного газу за Договором постачання природного газу № 1 від 20.12.2023 року.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що зменшення пені судом не впливає на розподіл судових витрат.

Таким чином, врахувавши результати розгляду справи у суді першої інстанції, дослідивши клопотання (б/н від 06.03.2025 року) (вх.канц. № 01-34/2408/25) позивача, в якому останній просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 32 076,60 грн судових витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 14 309,37 грн, що становить пропорційно задоволених позовних вимог (571 866,89 грн (383 923,75 грн + 13 455,79 грн + 55 962,45 грн + 23 704,98 грн + 94 819,92 грн) х 100 / 1 281 962,38 грн загальна сума заявлених позовних вимог = 44,61%; 32 076,60 грн х 44,61% = 14 309,37 грн). Судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 17 767,23 грн (32 076,60 грн 14 309,37 грн = 17 767,23 грн) слід залишити за позивачем.

Щодо вирішення судом першої інстанції розподілу судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При звернені з відповідним позовом до суду позивачем сплачено 15 383,52 грн судового збору (з урахуванням пониженої ставки), згідно платіжної інструкції № 78 від 17.01.2025 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що належною сумою судового збору за подання позовної заяви через систему «Електронний суд» є 15 383,55 грн ( 1 281 962,38 грн х 1,5% = 19 229,44 грн; 19 229,44 грн х 0,8 = 15 383,55 грн), тобто позивачем не сплачено 0,03 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд пропорційно розподіляє судові витрати зі сплати судового збору, на підставі ст. 129 ГПК України.

Як зазначено вище, судом апеляційної інстанції зменшення судом пені не впливає на розподіл судових витрат.

Врахувавши викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню 4 558,89 грн судових витрат зі сплати судового збору; судові витрати зі сплати судового збору в сумі 8 521,15 грн слід залишити за позивачем.

Проте, колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції помилковим, враховуючи наступне.

З урахування положень ст. 130 ГПК України, в зв`язку з визнанням відповідачем суми основного боргу в розмірі 383 923,75 грн, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, за необхідне повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" з Державного бюджету України 2 303,51 грн (2 303,54 - 0,03) судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції №78 від 17.01.2025 року, пропорційно 50% визнаної суми вимог, а також за вирахуванням суми недоплаченого судового збору при подачі позову.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню 4 559,09 грн (15 383,55 грн х 44,61% = 6 862,60 грн; 6 862,60 грн 2 303,51 грн = 4 559,09 грн) судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви; судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 8 520,95 грн (15 383,55 грн 6 862,60 грн = 8 520,95 грн) слід залишити за позивачем.

8. Висновки за результатами апеляційного розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 19.03.2025 у справі №902/59/25.

З урахування вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 19.03.2025 у справі №902/59/25 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу наведено достатні та переконливі доводи, на підставі яких колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги в цій частині.

За таких обставин, враховуючи приписи статті 275 та статті 277 ГПК України апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 19.03.2025 у справі №902/59/25 в частині зменшення витрат на професійну правову допомогу з 32 076,60 грн. до 12 000,00 грн слід задовольнити та скасувати додаткове рішення першої інстанції в цій частині з ухваленням нового рішення про стягнення судових витрат ТОВ «Тепла енергетична компанія» на правничу допомогу з Відділу освіти Барської міської ради пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Поряд з цим, колегія суддів встановлено при здійсненні судом першої інстанції розподілу судових витрат в частині судового збору порушення норм процесуального права, що дає правові підстави скасувати додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 19.03.2025 у справі №902/59/25 в частині розподілу судового збору з ухвалення нового рішення у цій частині.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" на рішення Господарського суду Вінницької області від 06.03.2025 у справі №902/59/25 в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 94 819,92 грн пені, залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 06.03.2025 у справі №902/59/25 в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 94 819,92 грн пені, залишити без змін.

3. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 19.03.2025 у справі №902/59/25 задовольнити.

4. Додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 19.03.2025 у справі №902/59/25 в частині стягнення 4558,89 грн судових витрат зі сплати судового збору за подачу позову, 5 353,05 грн витрат на професійну правничу допомогу та залишення за позивачем судових витрат зі сплати судового збору в сумі 8 521,15 грн, судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 26 723,55 грн, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Пункти 1, 2 додаткового рішення Господарського суду Вінницької області від 19.03.2025 у справі №902/59/25 викласти в наступній редакції:

« 1. Стягнути з Відділу освіти Барської міської ради (вул. Героїв Майдану, 3, м. Бар, 23000, код 41299207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" (вул. Ірининська, 5/24, м. Київ, 01001, код 39624119) - 4 559,09 грн судових витрат зі сплати судового збору за подачу позову, 14 309,37 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

2. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 8 520,95 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 17 767,23 грн залишити за позивачем.»

В решті додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 19.03.2025 у справі №902/59/25 залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" (вул. Ірининська, 5/24, м. Київ, 01001, код 39624119) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у Рівн.обл/Рiвненськ.м.тг/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38012494, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), Рахунок отримувача: UA878999980313151206082017527, Код класифікації доходів бюджету: 22030101) - 1925,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу судового наказу доручити Господарському суду Вінницької області.

7. Справу №№902/59/25 повернути до Господарського суду Вінницької області.

8. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "08" травня 2025 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.