Рішення

від 30.04.2025 по справі 904/5626/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2025м. ДніпроСправа № 904/5626/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. за участю секретаря судового засідання Сидорової Є.О. розглянув за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 26510514)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсила" (49098, м. Дніпро, вул. Білостоцького, буд. 159; ідентифікаційний код 32876358)

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріна-Строй" (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17; ідентифікаційний код 39937736)

про стягнення 10 023 496 грн. 35 коп.

Представники:

від позивача: Скосарєв І.Д. - представник (самопредставництво);

від відповідача-1: представник не з`явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином;

від відповідача-2: представник не з`явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Дніпровська міська рада звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№5387/24 від 24.12.2024) про стягнення 10 023 496 грн. 35 коп. - безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності без достатньої правової підстави та просить стягнути:

- з відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсила" 2 620 879 грн. 12 коп. - коштів, набутих без достатньої правової підстави внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою;

- з відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріна-Строй" 7 402 617 грн. 23 коп. - коштів, набутих без достатньої правової підстави внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою.

Також просить судові витрати покласти на відповідачів.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2024 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

До позовної заяви позивачем було додано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить:

1) накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсила" (ідентифікаційний код 32876358), а саме: будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Люблянська, буд. 12 (РНОНМ 434107712101) в межах суми позовних вимог: 2 620 879 грн. 12 коп., до набрання рішенням по справі законної сили;

2) накласти арешт на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсила" (ідентифікаційний код 32876358) у розмірі 2 620 879 грн. 12 коп. до набрання рішенням по справі законної сили;

3) накласти арешт на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріна-Строй" (ідентифікаційний код 39937736), у розмірі 7 402 617 грн. 23 коп. до набрання рішенням по справі законної сили.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2024 заяву Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 26510514) про забезпечення позову - задоволено частково, накладено арешт на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсила" (49098, м. Дніпро, вул. Білостоцького, буд. 159; ідентифікаційний код 32876358) у розмірі 2 620 879 (два мільйони шістсот двадцять тисяч вісімсот сімдесят дев`ять) грн. 12 коп., накладено арешт на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріна-Строй" (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17; ідентифікаційний код 39937736) у розмірі 7 402 617 (сім мільйонів чотириста дві тисячі шістсот сімнадцять) грн. 23 коп.

У подальшому позивачем подано заяву (вх.№59837/24 від 27.12.2024) про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої було усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою господарського суду від 26.12.2024.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, яке відбудеться 27.01.2025 о 16:00 год.

У судове засідання 27.01.2025 з`явився представник позивача, представники відповідачів -1, -2 у судове засідання не з`явились.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2025 продовжено підготовче провадження в межах розумного строку, відкладено підготовче засідання (загальне позовне провадження) на 04.03.2025 о 15:30 год.

Відповідач-1 у заяві (вх.№4324/25 від 30.01.2025 та вх.№4541/25 від 31.01.2025) просить надати можливість ознайомитись з матеріалами справи.

Також відповідач-1 у відзиві (вх.№8371/25 від 26.02.2025) на позовну заяву про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності просить відмовити у задоволені позовної заяви в повному обсязі, посилаючись на те, що: - щодо обстеження земельної ділянки 22.09.2023 року інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради, зазначає, що обстеження земельної ділянки за адресою вул. Люблянська, 2 (Булата) кадастровий номер 1210100000:09:265:0144 не проводилось, підстава для складення акту обстеження земельної ділянки від 22.09.2023 року були відсутні, акт обстеження земельної ділянки від 22.09.2023 відповідачу-1 не направлявся та їм не отриманий; - після набуття права власності 08.09.2023 року відповідач-1 якнайшвидше 08.10.2023 року за вих.№28 звернувся до Дніпровської міської ради з клопотанням щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, клопотання розглянуте Дніпровською міською радою та надано відповідь за №7/13-1410 від 08.11.2023, але позивач витребував у відповідача-1 документ, який неможливо надати, а саме: нотаріально посвідчену письмову згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки (у разі вилучення земельної ділянки); - землекористувачем земельної ділянки було ТОВ "СП" Геолсервіс" з іноземною інвестицією, яке збанкрутіло та було припинене у судовому порядку - відповідний запис внесено до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01.12.2021; - орендна плата визначається виключно в договорі оренди, первісним постійним землекористувачем земельної ділянки було Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Геолсервіс" з іноземною інвестицією (код ЄДРПОУ 21912188) на підставі договору оренди землі від 20.06.2005, договір укладено на 15 років, термін дії договору закінчився 20.06.2020, юридичну особу орендаря було ліквідовано 01.12.2021; - відповідачу, як фактичному землекористувачу невідома, сума платежу за землю, яку він повинен був вносити орендодавцеві, вимога щодо сплати коштів №1/5-183 від 01.07.2024, складена комісією з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, до відповідача не надходила, належних доказів направлення цього поштового відправлення позивачем не надано, на опису вкладення до цінного листа повинен бути зазначений номер цього листа, у даному випадку номер цінного листа відсутній; - за фактичне користування земельною ділянкою за кадастровим номером 1210100000:09:235:0144 з 08.09.2023 по 20.06.2024 позивач додав до позову розрахунок суми коштів в розмірі 2 620 879 грн. 12 коп., позивач стверджує, що при здійсненні розрахунку комісією було враховано цільове призначення земельної ділянки, її розмір, ставки орендної плати за відповідні періоди, відповідно до рішення міської ради від 20.04.2005 №424/26, земельна ділянка передана в оренду по фактичному розміщенню будівель та споруд; - пунктом 5.2. договору оренди землі цільове призначення земельної ділянки зазначено: землі промисловості; - коефіцієнт функціонального використання (кф) землі встановлений Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2009 у справі №2a-9334/09/0470 та ухвали суду по справі від 07 лютого 2011 про роз`яснення постанови, таким чином судовим рішенням, що набуло чинності, встановлено, що цільове призначення ділянки за кадастровим номером 1210100000:09:265:0144 - землі промисловості; - відповідач в адміністративній справі - Управління Держкомзему у місті Дніпропетровську виконало рішення суду та внесло в технічну документацію про нормативну грошову оцінку земельної ділянки необхідні зміни, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 08.04.2013, наданий Управлінням Держземагентства, зазначив нормативну грошову оцінку земельної ділянки в сумі 16 434 703 грн. 83 коп., при цьому коефіцієнт функціонального використання землі зазначений 1,20, що відповідає землі промисловості, при цьому грошова оцінка земельної ділянки визначена станом на 01.01.2009 - на підставі ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2011 по справі №2a-9334/09/0470; - всі поштові відправлення позивача на адресу відповідача здійснені простими листами, цінні листи з описом вкладень чи рекомендовані листи до відповідача не надходили, відповідно, позивачем не надано належних доказів направлення відповідачу ані акту обстеження земельних ділянок від 22.09.2023, ані вимоги щодо сплати коштів №1/5-183 від 01.07.2024, направленої нібито 05.07.2024 без зазначення в опису вкладення номера цінного листа.

Крім того, відповідач-1 у клопотанні (вх.№8976/25 від 03.03.2025) про призначення судової оціночно-земельної експертизи просить суд відповідно до частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України призначити судову оціночно-земельну експертизу, перед якою поставити питання щодо здійснення експертною установою належного розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:09:265:0144 у відповідності до її категорії та порядку розрахунків, що передбачений Методикою нормативної грошової оцінки земельних ділянок, витрати щодо проведення експертизи ТОВ "Стройсила" згодне взяти на себе, в разі задоволення клопотання щодо призначення судової оціночно-земельної експертизи просимо Господарський суд Дніпропетровської області одночасно вирішити питання про зупинення провадження по справі у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтовуючи це тим, що: - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройсила", ознайомившись із розрахунком позовних вимог, виявило невідповідність наданого позивачем розрахунку вимогам законодавства та обставинам справи; - при здійсненні розрахунку суми позовних вимог Дніпровська міська рада посилається на нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, здійснену КП ДМР "Муніципальний землевпорядний офіс" за 2021 - 2024 роки, відповідач-1 має обґрунтовані сумніви щодо достовірності виконаної оцінки; - надані Комунальним підприємством розрахунки нормативної грошової оцінки не містять формул, за якими вони здійснені, зазначені в розрахунках коефіцієнти Км1, Км2, Км3, К(і), Кф не відповідають коефіцієнтам, що зазначені у пункті 3 Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №1147 від 03.11.2021 року, згідно Методики нормативна грошова оцінка визначається за формулою: Цн = Пд х Нрд х Км1 х Км2 х Км3 х Км4 х Кцп х Кмц х Кні, Коефіцієнти К(і) та Кф у наведеній формулі відсутні, натомість у таблиці КП ДМР "МЗО" не згадується коефіцієнт Км4; - вищенаведені розбіжності, а також відсутність у, так званих, розрахунках доступно викладеної формули, за якими вони здійснені, унеможливлює встановлення достовірності наданих позивачем даних щодо суми позовних вимог; - що саме КП ДМР "МЗО" має на увазі під коефіцієнтом Кф невідомо, але якщо припустити, що число 2,5 відповідає коефіцієнту використання земельної ділянки в межах категорії земель за основним цільовим призначенням (Кцп), то в розрахунках допущена помилка, згідно наведених у "розрахунку" даних категорія земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:09:265:0144 визначена як "Землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення", цільове призначення земельної ділянки зазначене як "03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі", згідно класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок (Додаток № 59 до Порядку ведення державного земельного кадастру) цільове призначення "03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі" відноситься до третьої категорії земель: "Земельні ділянки громадської забудови (земельні ділянки, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування)", натомість "Земельні ділянки промисловості" це категорія земель № 11; - код цільового призначення земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:09:265:0144 в такому випадку має починатися з цифри 11, але починається з цифри 03, отже існує невідповідність у даних земельного кадастру щодо категорії земельної ділянки №1210100000:09:265:0144 та її цільового призначення; - КП ДМР "МЗО", скоріш за все, помилково застосувало у своїх розрахунках коефіцієнт використання земельної ділянки за цільовим призначенням на рівні 2,5, що призвело до завищення нормативної грошової оцінки і, як наслідок, суми позовних вимог.

У судове засідання 04.03.2025 з`явилися представники позивача та відповідача-1, представник відповідача-2 у судове засідання не з`явився, також був присутній вільний слухач.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2025 відкладено підготовче засідання (загальне позовне провадження) на 18.03.2025 о 14:30 год.

Позивач у запереченні (вх.№10942/25 від 14.03.2025) на клопотання (заяву) просить відмовити у задоволенні клопотання про призначення судової оціночно-земельної експертизи, посилаючись на те, що: - за 2023-2024 роки розрахунки нормативної грошової оцінки земельної ділянки КП "МЗО" не здійснювало, а відомості про НГО було отримано з офіційного джерела порталу електронних послуг Держгеокадастру, за 2024 рік - на підставі витягу № НВ-9931312582024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, виданого 28.02.2024 Держгеокадастром, за 2023 рік на підставі інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 13.02.2024, де зазначені відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, дата оцінки 08.06.2023; - згідно відомостей Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:09:265:0144 має цільове призначення 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, категорія земель - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, станом на цей час невідповідність у даних Державного земельного кадастру щодо категорії зазначеної земельної ділянки та її цільового призначення за рішенням суду, зазначеним у клопотанні, не усунута; - розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2021-2022 роки було здійснено Комунальним підприємством "Муніципальний землевпорядний офіс" Дніпровської міської ради та виключно з урахуванням наявних на дату розрахунку в кадастрі відомостей про цільове призначення земельної ділянки, а саме - 03.07, а також на підставі даних одного і того ж електронного файлу нормативної грошової оцінки земель міста Дніпра, який було раніше внесено до Державного земельного кадастру; - нормативна грошова оцінка була розроблена у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213 "Про Методику нормативної грошової оцінки земель населених пунктів" (зі змінами), наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 "Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів" (зі змінами) і є чинною до моменту розроблення та введення в дію нової нормативної грошової оцінки земель міста, тому посилання відповідача на Методику нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147, та будь-які коефіцієнти або формули з цієї Методики, не є коректним.

Відповідач-1 у клопотанні (вх.№11276/25 від 17.03.2025) просить суд додати до матеріалів справи №904/5626/24 докази направлення відповідачу-2 ТОВ "Тріна-Строй" копії клопотання про призначення судової оціночно-земельної експертизи.

Позивач у клопотанні (вх.№11486/25 від 18.03.2025) про долучення доказів просить долучити матеріали технічної документації, як належний доказ проведення розрахунків збитків, завданих Дніпровській міській раді та як доказ відсутності підстав для призначення судової оціночно-земельної експертизи, посилаючись на те, що: - 17.03.2025 на адресу департаменту правового забезпечення надійшов лист від секретаря Комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок, до якого долучено технічну документацію на спірну земельну ділянку, яка містить відомості, що були використанні при розрахунку збитків, заподіяних внаслідок її користування, та щодо яких відповідач просить призначити судову оціночноземельну експертизу, технічна документація на конкретну земельну ділянку відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель" також є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

У судове засідання 18.03.2025 з`явились представники позивача та відповідача-1, представник відповідача-2 у судове засідання не з`явився, також був присутній вільний слухач.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсила" (вх.№8976/25 від 03.03.2025) про призначення судової оціночно-земельної експертизи, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (загальне позовне провадження) на 01.04.2025 о 15:30 год.

Позивач у заяві (вх.№11611/25 від 18.03.2025) просить поновити строк на подання доказів та долучити їх до справи та повідомляє, що у клопотанні помилково не зазначено, що Дніпровська міська рада просить суд поновити строк для подання доказів по справі, оскільки вони отримані та подані до суду після подання позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2025 задоволено заяву Дніпровської міської ради (вх.№11611/25 від 18.03.2025) щодо поновлення процесуального строку на подання доказів, постановлено поновити Дніпровській міській раді процесуальний строк на подання доказів.

Відповідач-1 у клопотанні (вх.№13843/25 від 01.04.2025) просить відкласти судове засідання у зв`язку з перебуванням директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсила" у відпустці, внаслідок чого явка уповноваженого представника у судове засідання 01.04.2025 року у визначений час не є можливою.

У судове засідання 01.04.2025 з`явився представник позивача, представники відповідачів -1, -2 у судове засідання не з`явились.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2025 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсила" (вх.№13843/25 від 01.04.2025) щодо відкладення розгляду справи, відкладено розгляд справи по суті (загальне позовне провадження) на 24.04.2025 о 17:00 год.

Відповідач-1 у клопотанні (вх.№14888/25 від 08.04.2025) просить суд в подальшому слухати справу за відсутності представника відповідача-1 в судовому засіданні, враховуючи доводи наведені у відзиві на позовну заяву.

У судове засідання 24.04.2025 з`явився представник позивача, представники відповідачів -1, -2 у судове засідання не з`явились.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2025 оголошено перерву у судовому засіданні по розгляду справи по суті (загальне позовне провадження) на 30.04.2025 о 14:30 год.

У судове засідання 30.04.2025 з`явився представник позивача, представники відповідачів-1,-2 у судове засідання не з`явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

З приводу дотримання прав відповідача-2 під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача-2 судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17 на яку і була направлена кореспонденція господарського суду відповідачу.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається, позивач у позовній заяві зазначив про відсутність, зокрема, у відповідача-2 зареєстрованого Електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

При цьому, судом встановлено, що у відомостях програмного забезпечення Діловодство спеціалізованого суду (ДСС) також відсутня інформація про наявність зареєстрованого Електронного кабінету у відповідача-2.

Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, зокрема, в якому містилася ухвала суду від 31.12.2024 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, було повернуто за зворотною адресою Акціонерним товариством "Укрпошта" "Адресат відсутній за вказаною адресою" (т.1, а.с. 155-159);

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі, якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 31.12.2024, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 30.04.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що 13.02.2025, 11.03.2025, 24.03.2025, 04.04.2025 на вебпорталі судової влади України було опубліковано оголошення щодо часу та місця судового засідання у справі №904/5626/24 (т.1, а.с. 184, 227, т.2, а.с. 44, 55).

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач-2 не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Отже, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача-2 було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем-2 суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, земельна ділянка площею 2,2715га з кадастровим номером 1210100000:09:265:0144, яка розташована за адресою:м. Дніпро, вул. Люблянська, 12 є сформованою. Цільове призначення земельної ділянки: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за відповідачем-1 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройсила" 08.09.2023 зареєстровано право власності на будівлі та споруди за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Люблянська, 12. Опис об`єкта: адміністративно-побутова будівля літ. А-1, площею 404,0 кв. м.; ґанок літ. а, будівля КПП-1 із закритою стоянкою автонавантажувачів літ. Б-1 з прибудовою літ. Б{1}-1, площею 123,6 кв. м., склад літ. В-1, площею 823,7 кв. м., склад літ. 2В-1, площею 212,1 кв. м., склад літ. 2Г-1, площею 109,6 кв. м., склад літ. 2Е-1, площею 118,4 кв. м., склад літ. 2Ж-1, площею 177,5 кв. м., трансформаторна підстанція літ. Л-1, площею 71,3 кв. м., навіси літ. Н, 2А, 2Б, 2Д, 2Й, будівля КПП-2 літ. 4-1, площею 9,9 кв. м., ґанок літ. ч, склад № 1 літ. Ш-1 з прибудовою літ. Ш{1}-2, площею 3756,2 кв. м., рампа з козирком літ. ш, ґанок літ. ш{1}, ґанок з козирком літ. ш{2}, сходи літ. ш{3}, склад №2 літ. Щ-1 з прибудовою літ. Щ{1}-1, площею 590,4 кв. м., склад № 3 літ. 3-1, площею 1665,2 кв. м., рампа з козирком літ, з, ґанок літ. з{ 1}, насосна станція пожежогасіння з підвалом літ. Ю-1, площею 61,4 кв. м.; склад №4 літ. Я-1, площею 1350,3 кв. м., ґанок літ. я, рампа з козирком літ. я{1}, контейнер літ. 23, огорожі, споруди № № 1-22 (Інформаційна довідка від 11.12.2024 №407631703) (т.1, а.с. 20-33).

Як вбачається, власником вказаних будівель та споруд за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Люблянська, 12 у період з 21.02.2019 по 08.09.2023 був відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріна-Строй".

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 29.06.2023 №24399/5/04-36-04-02-12 згідно з переліками договорів оренди землі, наданих Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради у відповідності до п.288.1 ст. 288 Кодексу на 2020-2023 роки, договори оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:09:265:0144 у м. Дніпро, вул. Люблянська (вул. Булатова), 12 не зареєстровані. У державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості стосовно оформлення права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:09:265:0144 у м. Дніпро, вул. Люблянська (вул. Булатова), 12 відповідно до вимог чинного законодавства - відсутні. Згідно з наданими податковими деклараціями з плати за землю на 2020 - 2023 роки Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріна-Строй" або іншими суб`єктами господарювання податкові зобов`язання за земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:09:265:0144 не задекларовані (т.1, а.с. 89-90).

22.09.2023 Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки комунальної форми власності за адресою: м. Дніпро, вул. Люблянська, (вул. Булата), буд. 12 (кадастровий номер 1210100000:09:265:0144), загальною площею 2,2715га, цільове призначення: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки від 22.09.2023 №22/09/23-К/1 (т.1, а.с. 92-97).

З вказаного акта вбачається, таке:

- землевласником (землекористувачем) згідно з даними з Державного реєстру речових прав (оновлено 08.09.2023) є Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройсила"; розмір частки: 1; ціна нерухомого майна: 545000,00; юридична адреса: м. Дніпро, вул. Білостоцького, буд. 159;

- інформація про нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці згідно з даними з Державного реєстру речових прав: тип об`єкта: будівлі та споруди; загальна площа (кв.м.): 9473,6; дата державної реєстрації: 08.09.2023; тип речового права: право власності; наявність документів, що підтверджують державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.09.2023, на підставі договору купівлі-продажу між продавцем - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріна-Строй" та покупцем - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройсила";

- у період з 21.02.2019 по 08.09.2023 власником вищезазначеного майна було Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріна-Строй".

Під час обстеження встановлено, що доступ до земельної ділянки обмежений: земельна ділянка по периметру огороджена бетонним парканом з воротами з профільних листів. На території розташовані металеві бокси, при вході на територію знаходиться контрольно-пропускний пункт. Під час обстеження на території знаходились легкові автомобілі. Державного інспектора не було допущено на територію земельної ділянки. Фактична площа вищезазначеної земельної ділянки становить 2,2715га.

Позивач зазначає, що між Дніпровською міською радою та відповідачами-1,-2 у спірні періоди: з 01.01.2021 по 07.09.2023 включно та з 08.09.2023 по 20.06.2024 включно не існувало договірних правовідносин щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:09:265:0144. У зв`язку з чим, позивачем було нараховано суму безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:09:265:0144 в загальному розмірі 10 023 496 грн. 35 коп., а саме: за період з 01.01.2021 по 07.09.2023 включно в сумі 7 402 617 грн. 23 коп. за використання земельної ділянки відповідачем-2 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріна-Строй" та за період з 08.09.2023 по 20.06.2024 включно в сумі 2 620 879 грн. 12 коп. за використання земельної ділянки відповідачем - 1 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройсила"; відповідач-1 проти вказаного заперечує, відповідач-2 своїх заперечень не надав, плату за землю не здійснив; вказане стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За умовами частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною першою статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України, тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі статтями 122 - 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статті 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Плата за землю відповідно до пункту 10.1 Податкового кодексу України належить до місцевих податків, які згідно зі статтею 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

Згідно зі статтею 63 Бюджетного кодексу України місцевий бюджет містить надходження і витрати на виконання повноважень місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.

Отже, в порушення вимог статті 206 Земельного кодексу України, безоплатне землекористування призводить до втрат місцевого бюджету міської ради.

Водночас Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду.

Відповідно до частин першої та другої статті 120 цього Земельного кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем-2 права власності на об`єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до частини першої статті 120 цього Земельного кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем-1 права власності на об`єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці) у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

Як вбачається з матеріалів справи (відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) за відповідачем-1 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройсила" 08.09.2023 зареєстровано право власності на будівлі та споруди за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Люблянська, 12. Опис об`єкта: адміністративно-побутова будівля літ. А-1, площею 404,0 кв. м.; ґанок літ. а, будівля КПП-1 із закритою стоянкою автонавантажувачів літ. Б-1 з прибудовою літ. Б{1}-1, площею 123,6 кв. м., склад літ. В-1, площею 823,7 кв. м., склад літ. 2В-1, площею 212,1 кв. м., склад літ. 2Г-1, площею 109,6 кв. м., склад літ. 2Е-1, площею 118,4 кв. м., склад літ. 2Ж-1, площею 177,5 кв. м., трансформаторна підстанція літ. Л-1, площею 71,3 кв. м., навіси літ. Н, 2А, 2Б, 2Д, 2Й, будівля КПП-2 літ. 4-1, площею 9,9 кв. м., ґанок літ. ч, склад № 1 літ. Ш-1 з прибудовою літ. Ш{1}-2, площею 3756,2 кв. м., рампа з козирком літ. ш, ґанок літ. ш{1}, ґанок з козирком літ. ш{2}, сходи літ. ш{3}, склад №2 літ. Щ-1 з прибудовою літ. Щ{1}-1, площею 590,4 кв. м., склад № 3 літ. 3-1, площею 1665,2 кв. м., рампа з козирком літ, з, ґанок літ. з{ 1}, насосна станція пожежогасіння з підвалом літ. Ю-1, площею 61,4 кв. м.; склад №4 літ. Я-1, площею 1350,3 кв. м., ґанок літ. я, рампа з козирком літ. я{1}, контейнер літ. 23, огорожі, споруди № № 1-22 (Інформаційна довідка від 11.12.2024 №407631703).

Власником вказаних будівель та споруд за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Люблянська, 12 у період з 21.02.2019 по 08.09.2023 був відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріна-Строй".

З матеріалів справи також вбачається, що у спірні періоди:

- з 01.01.2021 по 08.09.2023 між Дніпровською міською радою та відповідачем-2 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріна-Строй";

- з 08.09.2023 по 20.06.2024 між Дніпровською міською радою та відповідачем-1 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройсила"

не існувало договірних правовідносин щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:09:265:0144, відповідачами-1, -2 зазначеного не спростовано.

Отже, відповідачі-1, -2, як власники об`єктів нерухомого майна, у спірні періоди користувалися земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розташовані, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи за користування нею кошти.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив таку правову позицію, що у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України (пункт 27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19, пункт 7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20).

Як зазначалось судом, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:09:265:0144 за адресою: м. Дніпро, вул. Люблянська, 12 - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Отже, Дніпровська міська рада, як власник сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер внаслідок користування відповідачами, без оформлення договору такою земельною ділянкою, має право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

У пункті 289.1 статті 289 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на якій індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основною для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативно - правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (статті 13 цього Закону); нормативно - грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5-7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Частиною другою статті 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з частиною третьою статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин.

Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначається Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів №489 (зі змінами та доповненнями, який діяв у відповідний період). В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель (пункт 1 розділу II Порядку №489).

Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається за формулою: Цн=(В*Нп) : Нк * Кф * Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6%); Нк - норма капіталізації (3%); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 ПК (пункт 3 розділу II Порядку № 489). Крім того, зазначений Порядок передбачає можливість розрахунку середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, вартість одного квадратного метра земель населених пунктів за економіко-планувальними зонами, вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання, які визначаються за іншими формулами та не пов`язані з нормативною грошовою оцінкою, яка застосовується для визначення розміру орендних платежів (пункти 7, 9, 10 Порядку №489).

Грошова оцінка загальної площі земельної ділянки визначається шляхом множення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра зазначеної ділянки на її загальну площу.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №213 (зі змінами). За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються за заявою зацікавленої особи як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (пункт 1 розділу III Порядку № 489). Порядком затверджена форма заяви (додаток 8) на витяг та сама форма витягу (додаток 9), у якій, зокрема вказано: "Витяг сформовано" із зазначенням дати його формування.

Таким чином, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, про що зазначено в пункті 2 розділу III Порядку №489.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Видача витягу є адміністративною послугою, яка надається відповідним управлінням Держгеокадастру на виконання приписів Закону України "Про адміністративні послуги" та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 №835 "Деякі питання надання Державною службою геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг", що не позбавляє його надати власнику (органу місцевого самоврядування) більш повну інформацію про зміни в нормативній грошовій оцінці конкретної земельної ділянки за попередній період, виходячи з технічної документації на таку земельну ділянку, яка зберігається в даних Державного земельного кадастру, оформивши відповідну довідку.

Так, згідно з підпунктами 8, 14, 15 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, до Державного земельного кадастру вносяться, зокрема відомості про нормативну грошову оцінку (значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативно грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель), а також інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (назва та дата розроблення документації із землеустрою, відомості про її розробників; назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, найменування органу, що його прийняв, електронні копії відповідних документів), інформація про документи, на підставі яких встановлено нормативно грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входить земельна ділянка, згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку. Отже, за наявності збережених попередніх відомостей у системі Державного земельного кадастру про проведену нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначеної конкретним кадастровим номером, власник такої ділянки не може бути обмеженим у праві на отримання такої інформації, якщо вона необхідна йому для захисту своїх земель.

Пунктом 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, визначено відомості, які можуть надаватися державними кадастровими реєстраторами у такій формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюють під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.

Згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативно грошову оцінку земель.

Відповідно до пункту 179 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надають органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.

Отже, така довідка, поряд з витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, може бути належним доказом на обґрунтування її нормативної грошової оцінки.

Технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", також є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

Отже, власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 та підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку; при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Таким чином, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку.

З огляду на те, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Відповідно до витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 28.02.2024 №НВ-9931312582024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:09:265:0144 складає 113 325 029,09 грн. (т.1, а.с. 101).

Як було встановлено судом, 22.09.2023 Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки комунальної форми власності за адресою: м. Дніпро, вул. Люблянська (Булата), 12 (кадастровий номер 1210100000:09:265:0144, за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки від 22.09.2023 №22/09/23-К/1 (т.1, а.с. 92-97).

З зазначеного акту вбачається, що землевласником (землекористувачем) згідно з даними з Державного реєстру речових прав (оновлено 08.09.2023) є Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройсила"; розмір частки: 1; ціна нерухомого майна: 545000,00; юридична адреса: м. Дніпро, вул. Білостоцького, буд. 159. Інформація про нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці згідно з даними з Державного реєстру речових прав: тип об`єкта: будівлі та споруди; загальна площа (кв.м.): 9473,6; дата державної реєстрації: 08.09.2023; тип речового права: право власності; наявність документів, що підтверджують державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.09.2023, на підставі договору купівлі-продажу між продавцем - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріна-Строй" та покупцем - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройсила". У період з 21.02.2019 по 08.09.2023 власником вищезазначеного майна було Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріна-Строй".

Під час обстеження встановлено, що доступ до земельної ділянки обмежений: земельна ділянка по периметру огороджена бетонним парканом з воротами з профільних листів. На території розташовані металеві бокси, при вході на територію знаходиться контрольно-пропускний пункт. Під час обстеження на території знаходились легкові автомобілі. Державного інспектора не було допущено на територію земельної ділянки. Фактична площа вищезазначеної земельної ділянки становить 2,2715га.

Як зазначає позивач, отримана з офіційних джерел інформація та акт перевірки Інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель від 22.09.2023 №22/09/23-К/1 стали підставою для звернення до Комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використання земельних ділянок (надалі - Комісія) при використанні земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:09:265:0144.

За результатами звернення, Комісія розглянула наявні матеріали щодо суми коштів, які зберегли у себе землекористувачі земельної ділянки за рахунок власника цієї земельної внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, а саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріна-Строй" у період з 01.02.2021 по 08.09.2023 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройсила" у період з 08.09.2023 по 20.06.2024 за земельну ділянку за адресою: м. Дніпро, вул. Люблянська, 12 (кадастровий номер 1210100000:09:265:0144).

В протоколі Комісії від 20.06.2024 №6 (питання 10) (т.1, а.с. 43-61) зазначено, що запрошення на дане засідання Комісії було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Стройсила" листом від 11.06.2024 №1/5-155, а також на минуле засідання листом від 08.05.2024 №1/5-126. Відтак повідомлення про розгляд Комісією матеріалів здійснено належним чином. Враховуючи це та можливість проведення засідання Комісії без явки землекористувача згідно з Положенням про Комісію, засідання було проведено за відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсила". Враховуючи наявні матеріали, Комісія вирішила затвердити розрахунок суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, сума якого складає 2 620 879 грн. 12 коп.

Крім того, у вказаному протоколі Комісії №6 від 20.06.2024 (питання 11) зазначено, що запрошення на дане засідання Комісії було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Тріна-Строй" листом від 11.06.2024 №1/5-154, а також на минуле засідання листом від 08.05.2024 №1/5-125. Відтак повідомлення про розгляд Комісією матеріалів здійснено належним чином. Враховуючи це та можливість проведення засідання Комісії без явки землекористувача згідно з Положенням про Комісію, засідання було проведено за відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріна-Строй". Враховуючи наявні матеріали, Комісія вирішила затвердити розрахунок суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, сума якого складає 7 402 617 грн. 23 коп.

З долучених до позовної заяви розрахунків Комісії суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок Дніпровської міської ради внаслідок користування земельною ділянкою, площею 22715 кв.м. розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Люблянська, 12 кадастровий номер 1210100000:09:265:0144, без достатньої правової підстави (т.1, а.с. 67-68) вбачається, що сума безпідставно збережених коштів складає:

- збережена відповідачем-2: за період з 01.01.2021 по 07.09.2023, загальна сума коштів складає 7 402 617 грн. 23 коп., з якої 2 470 392 грн. 54 коп. за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, 2 717 431 грн. 79 коп. за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 та 2 214 792 грн. 90 коп. за період з 01.01.2023 по 07.09.2023;

- збережена відповідачем-1: за період з 08.09.2023 по 20.06.2024, загальна сума коштів складає 2 620 879 грн. 12 коп., з якої 1 018 804 грн. 73 коп. за період з 08.09.2023 по 31.12.2023 та 1 602 074 грн. 38 коп. за період з 01.01.2024 по 20.06.2024.

Позивач також зазначив, що з урахуванням відсутності можливості отримати витяги про нормативну грошову оцінку на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:09:265:0144 за 2021, 2022 роки, з незалежних від позивача обставин, розрахунок за цей період було зроблено на підставі даних, наданих Комунальним підприємством "Муніципальний землевпорядний офіс" (т.1, а.с. 102-105, ).

Перевіривши вказані розрахунки, враховуючи, що в процесі розгляду справи, відповідачем-2 не було спростовано належними та допустимими доказами їх невірність, господарський суд вважає, що розрахунок, затверджений протоколом Комісії №6 від 20.06.2024, щодо суми коштів, збережених без достатньої правової підстави відповідачем - 2 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріна-Строй" здійснений вірно.

При перевірці розрахунку, затвердженого протоколом Комісії №6 від 20.06.2024, щодо суми коштів, збережених без достатньої правової підстави відповідачем - 1 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройсила" судом встановлено, що у розрахунку за період з 01.01.2024 по 20.06.2024 допущено помилку, оскільки не враховано, що кількість днів у 2024 році складала 366.

Після перевірки розрахунку судом, сума коштів за період з 01.01.2024 по 20.06.2026 склала 1 597 697 грн. 13 коп.

Отже, загальна сума коштів, збережених відповідачем - 1 без достатньої правової підстави за період з 08.09.2023 по 20.06.2024 складає 2 616 501 грн. 86 коп.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача-1 про неврахування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:09:265:0144, визначеної станом на 01.01.2009, яка складає 16 434 703,83 грн (т.1, а.с. 210), оскільки розрахунки суми коштів, які зберегли у себе землекористувачі у спірні періоди, були затверджені рішенням Комісії, оформленим протоколом від 20.06.2024 №6, яке є діючим і в судовому порядку не визнавалось недійсним. Відповідач-2 мав можливість надати свої заперечення Комісії щодо розрахунку, однак будучи повідомленим про розгляд Комісією матеріалів, не приймав участі в засіданні та не скористався своїм правом.

При цьому відповідачами-1,-2 не спростовано належними та допустимими доказами, визначений Комунальним підприємством "Муніципальний землевпорядний офіс" розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:09:265:0144 за 2021, 2022 роки (т.1, а.с. 102-105), а також визначений Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:09:265:0144 (т.1, а.с. 106-107).

Слід також зазначити, що відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами першою та третьою статті 74, частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З приводу правової позиції позивача, наданих ним доказів, а також за результатами їх оцінки судом, слід зазначити також наступне.

Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд доходить висновку, що докази на підтвердження правомірності вимог позивача щодо стягнення сум грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою (з відповідача-2 за період з 01.01.2021 по 07.09.2023 включно в сумі 7 402 617 грн. 23 коп.; з відповідача-1 за період з 08.09.2023 по 20.06.2024 включно (з урахуванням перерахунку суду) в сумі 2 616 501 грн. 86 коп.) є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем-1 на їх спростування.

Таким чином, стягненню на користь позивача підлягає сума коштів, набутих без достатньої правової підстави, у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою, а саме:

- з відповідача-1 за період з 08.09.2023 по 20.06.2024 включно в розмірі 2 616 501 грн. 86 коп.

- з відповідача-2 за період з 01.01.2021 по 07.09.2023 включно в розмірі 7 402 617 грн. 23 коп.

Стосовно інших доводів сторін суд вважає за необхідне зазначити таке.

Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень судом до уваги не береться, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача-1 підлягає стягненню 39 247 грн. 53 коп. - витрат на сплату судового збору за подання позову та 395 грн. 21 коп. - витрат на сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову; з відповідача-2 підлягає стягненню 111 039 грн. грн. 26 коп. - витрат на сплату судового збору за подання позову та 1 118 грн. 13 коп. - витрат на сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 26510514) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсила" (49098, м. Дніпро, вул. Білостоцького, буд. 159; ідентифікаційний код 32876358), Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріна-Строй" (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17; ідентифікаційний код 39937736) про стягнення 10 023 496 грн. 35 коп. - задовольнити - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсила" (49098, м. Дніпро, вул. Білостоцького, буд. 159; ідентифікаційний код 32876358) на користь Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 26510514) 2 616 501 (два мільйони шістсот шістнадцять тисяч п`ятсот одна) грн. 86 коп. - коштів, набутих без достатньої правової підстави, внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою, 39 247 (тридцять дев`ять тисяч двісті сорок сім) грн. 53 коп. - витрат на сплату судового збору та 395 (триста дев`яносто п`ять) грн. 21 коп. - витрат на сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріна-Строй" (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17; ідентифікаційний код 39937736) на користь Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 26510514) 7 402 617 (сім мільйонів чотириста дві тисячі шістсот сімнадцять) грн. 23 коп. - коштів, набутих без достатньої правової підстави, внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою, 111 039 (сто одинадцять тисяч тридцять дев`ять) грн. 26 коп. - витрат на сплату судового збору та 1 118 (одна тисяча сто вісімнадцять) грн. 13 коп. - витрат на сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

В решті позовних вимог - відмовити.

4. Скасувати заходи забезпечення позову в межах суми 4 377 (чотири тисячі триста сімдесят сім) грн. 26 коп. розміру відмовлених позовних вимог, про що постановити ухвалу.

Видати накази.

Накази та ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

07.05.2025