Постанова

від 29.04.2025 по справі 910/1469/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/1469/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників:

скаржника - ліквідатора ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" - арбітражного керуючого Вербицького О.В.,

ТОВ "Терра-Інкогніто" (кредитора) - Бориса С. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконферензв`язку касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 30.01.2025

та на рішення Господарського суду міста Києва

від 25.07.2024

у справі № 910/1469/20

за заявою ліквідатора ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича

до 1. ОСОБА_1 ; 2. ОСОБА_2 ; 3. ОСОБА_3 ; 4. ОСОБА_4 ; 5. ОСОБА_5 ;т 6. ОСОБА_6

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

у справі № 910/1469/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра-Інкогніто"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Градобуд-БМП 1"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" (далі - ТОВ "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1"); введено процедуру розпорядження майном боржника.

2. Постановою Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 визнано ТОВ "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

3. 04.12.2023 ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Вербицький О.В. звернувся до суду із заявою про покладення субсидіарної та солідарної відповідальності на колишніх засновників-керівників банкрута: на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за зобов`язаннями ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" у зв`язку із доведенням його до банкрутства, шляхом солідарного стягнення на користь боржника 8 260 790,38 грн.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у цій справі у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" арбітражного керуючого Вербицького О.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника відмовлено.

5. Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, арбітражний керуючий Вербицький О.В. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 апеляційну скаргу арбітражного керуючого Вербицького О. В. залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у цій справі залишено без змін.

Рух касаційної скарги

7. 11.03.2025 ліквідатор ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" арбітражний керуючий Вербицький Олексій Вікторович звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою від 10.03.2025 № 02-02-96/190 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 та на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 910/1469/20, сформована в системі «Електронний суд» 11.03.2025.

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ліквідатора ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" арбітражного керуючого Вербицького О. В. у справі № 910/1469/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2025.

9. Ухвалою Верховного Суду від 27.03.2025 касаційну скаргу ліквідатора ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" арбітражного керуючого Вербицького О.В. від 10.03.2025 № 02-02-96/190 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 та на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 910/1469/20 залишено без руху.

10. Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2025, серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі № 910/1469/20 за касаційною скаргою ліквідатора ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" арбітражного керуючого Вербицького О. В. від 10.03.2025 № 02-02-96/190 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 та на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024, призначено розгляд касаційної скарги на 29.05.2025 року о 10:45 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань № 330. Також зобов`язано ліквідатора ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1"арбітражного керуючого Вербицького О. В. доплатити 00,40 грн (нуль гривень 40 копійок) судового збору за подання касаційної скарги, докази чого надати суду до судового засідання у справі № 910/1469/20 призначеного на 29.04.2025.

11. Ліквідатором ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" арбітражним керуючим Вербицьким Олексєм Вікторовичем виконано вимоги ухвали та доплачено суровий збір.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

12. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ліквідатором ТОВ "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" арбітражним керуючим Вербицьким О. В. подано касаційну скаргу, в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 30.01.2025 та рішення суду першої інстанції від 25.07.2024, та прийняти нове рішення про задоволення заяви ліквідатора ТОВ "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" арбітражного керуючого Вербицького О. В. про покладення субсидіарної та солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та стягнення солідарно з останніх на користь боржника - 8 260 790,38 грн.

13. Підставою касаційного оскарження визначено неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України).

14. Аргументи касаційної скарги полягають у наступному:

- судами попередніх інстанцій не враховано вказані у заяві ліквідатора рішення господарського суду м. Києва, які набрали законної сили (від 13.10.2014 у справі № 910/17421/14, від 13.11.2014 у справі № 910/17422/14, від 01.11.2016 у справі № 910/16376/16, які підтверджують бездіяльність відповідачів (керівників та засновників) стосовно погашення стягнутої рішеннями суду заборгованості та підтверджують відсутність дій які б свідчили про недопущення неплатоспроможності боржника та доведення до банкрутства;

- боржник всупереч вимогам законодавства не звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, що доводить факт відсутності контроля з боку відповідачів, факт доведення до банкрутства та наявність як субсидіарної так і солідарної відповідальності.

- відносно солідарної відповідальності рішення судами не винесено та заява не прийнята;

- скаржник посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду:

- щодо повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, невід`ємним критерієм дотримання якого з огляду на положення частини другої статті 61 КУзПБ є вирішення питання про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства (такий висновок узгоджується зі сталою правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 924/669/17, від 07.10.2021 у справі № 914/3812/15, від 14.09.2023 у справі № 908/2414/21, від 15.02.2024 у справі № 908/2538/22, від 14.03.2024 у справі № 34/5005/4591/2012 тощо).

- від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункти 72, 73, 78), від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункт 7.56)).

- щодо питання складу правопорушення, за яке покладається субсидіарна відповідальність у справі про банкрутство, сформульована та викладена у постановах від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 у справі № 927/1099/13, від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 24.01.2023 у справі № 917/1500/18 (917/1932/20) тощо.

- від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20), відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою статті 61 КУПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (стаття 22 ЦК України, пункт 80).

- покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника втілено в актуальній правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі № 911/3513/16, від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20) та від 07.11.2023 у cправі № 908/3468/13.

- щодо моменту виникнення права на вимогу про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство 11.03.2025 15 20.11.2018 у справі № 907/50/16; від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20).

15. У судовому засіданні ліквідатор та представник кредитора підтримали касаційну скаргу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

16. До Верховного Суду не надходили відзиви на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

17. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

18. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

19. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом з боржником відповідають за його зобов`язаннями у випадках, передбачених, зокрема, Кодексом України з процедур банкрутства (далі -КУзПБ).

21. Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам. Вона є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов`язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку передбаченому частиною другою статті 61 КУзПБ з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом КУзПБ притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.

22. Відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

23. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

24. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

25. Визначене нормами КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності, як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

26. Об`єктом вказаного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що лишились не задоволеними у справі про банкрутство.

27. Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

28. Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в необхідному (безпосередньому) причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого частиною другою статті 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

29. Водночас при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення частин першої і третьої статті 4 КУзПБ.

30. Щодо об`єктивної сторони правопорушення для покладення на суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство слід зазначити, що хоча приписи частини другої статті 61 КУзПБ і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

31. Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

32. Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

33. Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

33.1. Згідно реєстру вимог кредиторів ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" вбачається, що загальний розмір кредиторських вимог становить 8 260 790,38 грн.

33.2. Вказані кредиторські вимоги виникли у період з 2013 року, що встановлено в ухвалі суду від 28.04.2020 та рішеннях Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 у справі №910/17421/14, від 13.11.2014 у справі № 910/17422/14, від 01.11.2016 у справі №910/16376/16, які набрали законної сили. Крім того, вказаними рішеннями суду стягнуто штрафні санкції.

33.3. Засновниками боржника є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

33.4. Керівниками боржника були:

- ОСОБА_1 - керівник боржника з 03.01.2013 по 20.02.2014;

- ОСОБА_2 - керівник з 20.02.2014 по 11.04.2014;

- ОСОБА_3 - керівник з 11.04.2014 по 05.06.2015.

- ОСОБА_4 - керівник з 05.06.2015 по 06.10.2015.

33.5. Згідно проведеного ліквідатором аналізу фінансово-господарської діяльності банкрута за період з 2015 року по 2020 рік щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства вбачається, що:

- ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" з 2015 року виробничу діяльність боржника зупинено повністю;

- зменшення вартості активів за період з 2015 року відбулось за рахунок незаконних дій з боку посадових осіб банкрута;

- відсутність будь-яких активів за місцем реєстрації ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" та грошових коштів боржника на рахунках у відповідних фінансових установах;

- за період з 2015 року ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" мало від`ємне значення власного капіталу, господарська діяльність була збитковою, а боржник збільшив дебіторську заборгованість, тобто, ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" кредитував інших осіб;

- основними факторами, що призвели до банкрутства боржника є збиткова господарська діяльність, незабезпечення збереження (розтрата) майна підприємства його службовими особами;

- з 2015 року ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" перебуває у стані надкритичної неплатоспроможності;

- боржник всупереч вимогам законодавства не звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство та продовжував здійснювати протягом 2013-2015 років збиткову господарську діяльність та прирощувати позиковий капітал.

34. На переконання ліквідатора, показники фінансово - господарської діяльності ТОВ "Киів-Градобуд-БМП 1" свідчать про наявність ознак навмисного погіршення фінансово-господарського стану боржника.

35. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні заяви ліквідатора виходили з того, що матеріали даної справи не містять доказів, які б підтверджували вчинення керівниками банкрута будь-яких дій спрямованих на погашення відповідної заборгованості до відкриття провадження у справі, або ж дій які б свідчили про недопущення неплатоспроможності боржника.

36. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, виходячи з диспозиції частини першої статті 215 ГК України та частини другої статті 61 КУзПБ та з урахуванням підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (статті 1, 39 Кодексу України з процедур банкрутства) є необхідність конкретизації об`єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб`єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема із сукупності таких обставин щодо боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб`єктів: 1) вчинення суб`єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов`язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються; 2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення/вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення); 3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.

37. Верховний Суд у наведених постановах також вказав, що оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (стаття 42 ГК України).

38. Спеціальними умовами для субсидіарної відповідальності за дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності, окрім вини, є наслідки у вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів, різниця між вартісними показниками яких і є мірою субсидіарної відповідальності.

39. Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

40. При цьому, виходячи з положень статті 73 та частини першої статті 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із елементів/складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами. Відтак, особи яким статтею 61 КУзПБ надано право звертатися до суду із заявою про притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, мають в обґрунтування своїх вимог надати суду належні докази які підтверджують склад правопорушення.

41. Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), та відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів (зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 16.06.2020 у справі № 910/21323/16).

42. Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

43. При цьому, на ліквідатора відповідно до частини п`ятої статті 61 КУзПБ покладається обов`язок доведення причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) суб`єкта відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства).

44. Водночас, притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.

45. Так, Верховний Суд у постанові від 30.10.2019 по справі № 906/904/16 зазначив, що одним із повноважень ліквідатора у справі про банкрутство є аналіз фінансового становища банкрута.

46. Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, доведення до банкрутства для покладення субсидіарної відповідальності має відбуватись на підставі документів та фактичних даних, здобутих у процедурах банкрутства.

47. Ліквідатор як особа, до повноважень якого входить аналіз фінансового стану банкрута згідно статті 61 КУзПБ, має довести в даному випадку наявність усіх складових господарського правопорушення, зокрема, яке б свідчило про наявність необхідного (безпосереднього), а не опосередкованого причинно-наслідкового зв`язку між діями керівників та засновників боржника та наявністю негативних наслідків для кредиторів.

48. Водночас, слід наголосити, що сама по собі неплатоспроможність боржника не може однозначно свідчити про наявність необхідного (безпосереднього) причинно-наслідкового зв`язку із діями керівника/засновника (учасника) боржника.

49. Ознаками з доведення до банкрутства є наявність дій відповідних осіб боржника, які призвели до погіршення платоспроможності підприємства, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.

50. Кодекс України з процедур банкрутства не встановлює заборони для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі на керівника боржника, повноваження яких до та на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство припинились, оскільки визначальним для цієї відповідальності є необхідний (безпосередній) причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю цих осіб та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства та банкрутства, за умови винних дій цих осіб (суб`єктивна сторона).

51. Отже, виходячи зі змісту частини другої статті 61 КУзПБ, суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства).

52. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити про те, що заявник повинен довести наявність саме необхідного причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства), а не опосередкованого.

53. Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатором на підтвердження обставин, викладених у заяві, долучено витяги з реєстру юридичних осіб станом на 26.02.2014, 15.04.2014, 05.10.2015, копії судових рішень, банківську виписку про рух коштів на рахунках боржника, копії вимог до посадових осіб, копію відповіді ГУ статистики у Київській області.

54. Суд апеляційної інстанцій дослідивши вказані документи, а також обставини, викладені у поданій заяві, дійшов висновку, що ліквідатором не обґрунтовано належними доказами наявності підстав для притягнення до субсидіарної та солідарної відповідальності колишніх керівників-засновників боржника ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .Крім того, ліквідатором не доведено обставин того, що неможливість погашення вимог кредиторів боржника виникла саме внаслідок дій (бездіяльності) вказаних посадових осіб товариства.

55. Суд апеляційцної інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчити про те, що вказані особи приймали будь-які рішення, що спрямовані на зменшення активів товариства.

56. Крім того, за висновками суду, в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази доведення ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 боржника до банкрутства. Також не містять жодних посилань на дії чи бездіяльність вищевказаних керівників-засновників підприємства ані заява ліквідатора, а ані апеляційна скарга.

57. Суди встановили, що при поданні відповідної заяви про покладення субсидіарної відповідальності, з посиланням на приписи ч. 2 ст. 61 КУзПБ, арбітражним керуючим жодним чином не доведено, що вчинення відповідальними особами боржника дій (укладення договорів), відбулось без реального наміру виконання таких правочинів з боку ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1", з метою штучного збільшення кредиторської заборгованості, а також в один і той самий період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівки на вчинення майнових дій з виведення активів боржника.

58. Як встановлено судами, ліквідатором у даній справі лише констатовано наявність заборгованості, яка виникла у певний період часу до порушення справи про банкрутство боржника, засновниками та керівниками якого були відповідачі.

59. Разом з тим, ліквідатором не зазначено, ким конкретно та якими саме діями здійснювалось умисне погіршення фінансово-господарського стану боржника, чи була необґрунтована виплата коштів або необґрунтована та безоплатна передача майна третім особам, чи мало місце приховування засновниками (учасниками, акціонерами), керівником підприємства майна, чиї та які дії призвели до доведення до банкрутства, чи вчинялися особами, на яких пропонується покласти субсидіарну та солідарну відповідальність, інші незаконні дії, що сприяли банкрутству, ким та коли приймалися нераціональні управлінські рішення, що спричинили фінансові збитки та втрати, і в чому полягає вина засновників (учасників, акціонерів), а також причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю вказаних вище осіб.

60. Водночас, як було зазначено вище, відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), та відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів.

61. Суд апеляційної інстанцій, дослідивши заяву ліквідатора банкрута на предмет наявності в діях керівників та засновників боржника ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" складу правопорушення, яке потягло за собою доведення боржника до банкрутства, а також всі наявні у справі докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку, що покладені в основу заяви ліквідатора обставини не доводять наявність умислу у діях колишніх керівників та учасників ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" в доведенні до банкрутства, причинно- наслідкового зв`язку між їхніми діями та/або бездіяльністю та стійкою неплатоспроможністю банкрута, викликаної цілеспрямованими діями цих осіб, а також їх вини, що виключає можливість задоволення заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної та солідарної відповідальності по зобов`язаннях боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства.

62. Жодних інших доводів та доказів щодо доведення боржника відповідачами до стану неплатоспроможності ліквідатором не надано, так само як і не надано жодних належних доказів на підтвердження вчинення зазначеними особами умисних дій (бездіяльності), які б призвели до погіршення платоспроможності ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1".

63. Згідно статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

64. Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

65. Згідно статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

66. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

67. Отже, заява ліквідатора не ґрунтується на належних та допустимих доказах щодо підтвердження вини керівників/засновників (учасників) боржника, що складає об`єктивну та суб`єктивну сторону цивільно-правової відповідальності при доведенні наявності субсидіарної відповідальності керівника та/або засновника боржника, яка призвела до відсутності майнових активів у банкрута для задоволення вимог кредиторів.

68. В свою чергу, не надання обґрунтованих доказів ліквідатором за поданою заявою не створило достатніх підстав щодо відмежування винних дій при субсидіарній чи солідарній відповідальності колишніх керівників та учасників ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" від звичайних дій суб`єкта господарювання, які належать до звичайних ризиків підприємницької діяльності (ст. 42 ГК України), що можуть створювати настання неплатоспроможності боржника та відсутність активів на задоволення вимог кредиторів.

69. За встановлених судами обставин, що підтверджуються матеріалами справи, аргументи скаржника фактично зводяться до намагання переконати суд встановити обставини, надати нову оцінку доказам у справі щодо наявності підстав для покладення субсидіарної та солідарної відповідальності на відповідачів, що в силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

70. Окрім того, висновки у наведених скаржником постановах Верховного Суду у пункті 14 постанови не можуть вважатися в цьому випадку подібними, а відповідно такими, що не були враховані судами попередніх інстанцій через те, що на висновки у вказаних справах скаржник послався, виокремивши їх із контексту вказаних судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у справі № 910/1469/20 доказів та встановлених фактичних обставин, зокрема щодо не доведеності наявності умислу у діях колишніх керівників та учасників ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" в доведенні до банкрутства, причинно-наслідкового зв`язку між їхніми діями та/або бездіяльністю та стійкою неплатоспроможністю банкрута, викликаної цілеспрямованими діями цих осіб, а також їх вини.

71. Окрім того, згідно частини третьої статті 12 КУзПБ під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено).

72. Так, в аргументах касаційної скарги скаржник також зазначає про те, що оскільки боржник всупереч вимогам законодавства не звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, що доводить факт відсутності контроля з боку відповідачів, факт доведення до банкрутства та наявність як субсидіарної так і солідарної відповідальності. Водночас відносно солідарної відповідальності рішення судами не винесено та заява не прийнята.

73. Як вбачається з рішення суду першої інстанції, у ньому відсутній висновок щодо розгляду питання наявності правових підстав для притягнення відповідачів до солідарної відповідальності.

74. Однак, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, розглянувши апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги дійшов наступних висновків: "Дослідивши заяву ліквідатора банкрута на предмет наявності в діях керівників та засновників боржника ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" складу правопорушення, яке потягло за собою доведення боржника до банкрутства, а також всі наявні у справі докази у їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що покладені в основу заяви ліквідатора обставини не доводять наявність умислу у діях колишніх керівників та учасників ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" в доведенні до банкрутства, причинно-наслідкового зв`язку між їхніми діями та/або бездіяльністю та стійкою неплатоспроможністю банкрута, викликаної цілеспрямованими діями цих осіб, а також їх вини, що виключає можливість задоволення заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної та солідарної відповідальності по зобов`язаннях боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства.

75. За змістом положень частини шостої статті 34 КУзПБ (яка передбачає можливість задоволення вимог кредиторів шляхом пред`явлення до керівників боржника солідарної відповідальності, яка з`явилась після введення в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства) порушення, яке є умовою покладення солідарної відповідальності, є допущене керівником боржника (а з 20.03.2023 - органами управління боржника) порушення місячного строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності боржника та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

76. Такими іншими випадками можна б було вважати, зокрема, визначений законом припис частини третьої статті 110 ЦК України - якщо вартості майна юридичної особи недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

77. Для покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство доцільним є визначення моменту, коли задоволення нею вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами. Також для покладення солідарної відповідальності на керівника / члена органу управління боржника істотне значення має встановлення моменту виникнення в нього обов`язку звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника (висновки Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду викладені у постанові від 04.09.2024 року № 908/3236/21).

78. При цьому арбітражним керуючим Вербицьким О.В. у заяві про покладення субсидіарної та солідарної відповідальності на колишніх засновників-керівників банкрута з огляду на принцип диспозитивності, в обґрунтування підстав для покладення солідарної відповідальності, повинен був визначити момент виникнення неплатоспроможності боржника та момент виникнення у кожного з відповідачів обов`язку звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

79. Разом з тим, арбітражний керуючий лише процитував ч. 6 ст.34 КУзПБ, яка передбачає обов`язок боржника у місячний строк звернутись із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, без зазначення моменту виникнення у кожного з відповідачів обов`язку звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

80. Колегія суддів зазначає, що не зазначення судом першої інстанції результатів розгляду заяви арбітражного керуючого в частині наявності правових підстав для покладення солідарної відповідальності, при відсутності відповідного обґрунтування арбітражним керуючим своєї заяви в цій частині, враховуючи наявні висновки, викладені у постанові суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви ліквідатора банкрута про покладення, в тому рахунку, солідарної відповідальності по зобов`язаннях боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства, виходячи зі змісту положень частини 2 статті 309 та частини 2 статті 311 ГПК України, не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань, якщо відповідне порушення норм процесуального права не призвело до ухвалення незаконного рішення.

81. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

82. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

83. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

84. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

85. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку, що постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 910/1469/20 прийнято відповідно до фактичних обставин справи, є законними та обґрунтованими і підстави для їх зміни або скасування відсутні.

86. Оскільки підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції немає, то судовий збір згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича від 10.03.2025 № 02-02-96/190 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 та на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 910/1469/20 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 910/1469/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк