Рішення від 09.05.2025 по справі 161/22841/23

Справа № 161/22841/23

Провадження № 2-др/161/38/25

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 травня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого судді Рудської С.М.

при секретарі Коржик Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Луцьку заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кумановського Л.М. про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача арбітражний керуючий Темчишин Володимир Петрович, до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.04.2025 року в цивільній справі № 161/22841/23 у задоволенні позову ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача арбітражний керуючий Темчишин В.П., до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ТзОВ «Кредитні ініціативи» про витребування майна з чужого незаконного володіння було відмовлено.

28.04.2025 року від представника відповідачки адвоката Кумановського Л.М. надійшла через систему «Електронний суд» заява про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування заявлених вимог останній зазначає, що до закінчення судових дебатів ним було зроблено заяву щодо подання доказів про розмір витрат, які його довірителька понесла у зв`язку з розглядом справи. Вказує, що ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом цивільної справи № 161/22841/23 було понесено витрати на правничу допомогу в сумі 30000 грн. Даний розмір гонорару є фіксованим. Враховуючи наведене, а також те, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння було відмовлено в повному просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 по 30000 грн. витрат на правничу допомогу (Том 2, а.с. 89-91).

08.05.2025 року представником позивача через систему «Електронний суд» подано заяву про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. В обгрунтування своїх заперечень остання зазначає, що з огляду на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, вважає про надмірність заявленої суми компенсації витрат у розмірі 30000 грн. На її переконання, розумний розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з позивача на користь відповідачки становить 5000 грн. (Том 2, а.с. 114-115).

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилася, про причини свої неявки суду не повідомили.

Представник відповідача адвокат Кумановський Л.М. в судове засідання не з`явився, від нього через систему «Електронний суд» надійшла заява з проханням розгляд справи проводити за його відсутності, заяву про ухвалення додаткового рішення підтримує (Том 2, а.с. 109).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача та на стороні відповідача в судове засідання не з`явилися, причини їх неявки суду не відомі, заяви, клопотання від них на адресу суду не надходили.

Частиною ч. 4 ст. 270 ЦПК України визначено, що в разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З огляду на наведене, суд вважає за можливе вирішити заяву сторони відповідача про ухвалення додаткового рішення за відсутності сторін.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК Українив разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи та клопотання про ухвалення додаткового рішення, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення або/чи не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як слідує з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.10.2018 року в справі № 569/17904/17, - на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.?

Крім того, у своїй постанові від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17 Верховний Суд прийшов до висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обгрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Із наведеного вище слідує, що сторона, яка заявляє вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язана надати відповідні докази, які у причинно-наслідковому зв`язку підтверджують затрачений час на правову допомогу, надану в справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та фактичну передачу виконаних адвокатом робіт, які, зокрема, можуть міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Судом встановлено, що 01.05.2024 року між АО «АФК», в особі адвоката Кумановського Л.М., та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правничої допомоги № б/н, за умовами якого адвокат взяв на себе зобов`язання з приводу здійснення представництва свого клієнта, у тому числі в судах (Том 1, а.с. 161-162).

Як вбачається із вартості правничої допомоги адвокатського об`єднання до Договору про надання правничої допомоги № б/н від 01.05.2024 року, вартість представництва Дудюк Б.Я. в суді першої інстанції становить 30000 грн. (Том 1, а.с. 147).

Згідно п. 4.2. Договору, визначено, що розмір гонорару у кожній конкретній справі визначається Сторонами у додатках до даного Договору, які є його невід`ємною частиною. При цьому враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвокатів Адвокатського об`єднання залучених до виконання захисту інтересів Клієнта та інші істотні обставини.

Як вбачається із акту приймання-передачі правничої допомоги від 24.04.2025 року, АО «АФК», в особі адвоката Кумановського Л.М. надано ОСОБА_1 правничі послуги в загальному розмірі 30000 грн., з яких: ознайомлення з матеріалами справи, усні консультації, підготовка та подання відзиву на позов, інших процесуальних клопотань, а також участь в засіданнях (Том 2, а.с. 93).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн. є неспівмірною із складністю справи та виконаними роботами.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Відтак, суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн.

При вирішенніпитання проухвалення додатковогорішення судприймає доуваги доводи,які викладенізаяву прозменшення розмірувитрат направничу допомогу,однак вважає,що вказанівитрати,з оглядуна тривалістьперебування даноїсправи впровадженні судута обсягвиконаних адвокатомробіт, повинні становити саме 15000 грн.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається із відзиву на позовну заяву, відповідачами було заявлено попередній (орієнтовний) розмір витрат на правову допомогу. Відповідна заява також була зроблена їх представником до закінчення судових дебатів.

Таким чином, суд вважає, що стороною відповідача було дотримано строки та порядок звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення.

Згідно p ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові, покладаються на позивача.

Як уже зазначалося, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 161/22841/23 у задоволенні позову ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача арбітражний керуючий Темчишин В.П., до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ТзОВ «Кредитні ініціативи» про витребування майна з чужого незаконного володіння було відмовлено в повному обсязі.

Отже, усі судові витрати, пов`язані з розглядом справи, з урахуванням відмови у задоволенні позову, покладаються на позивача ОСОБА_2 .

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що заява представника відповідачів адвоката Кумановського Л.М. про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

На підставі ст.ст. 10, 12, 13, 133, 137, 141, 247, 259, 263-265, 270, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кумановського Л.М. про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Постановити додаткове рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача арбітражний керуючий Темчишин Володимир Петрович, до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн.

В задоволенні іншої частини заявлених стороною відповідача вимог відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_2 , адреса проживання (перебування): АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Третя особабез самостійнихвимог щодопредмету споруна стороніпозивача: арбітражний керуючий Темчишин Володимир Петрович, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Третя особабез самостійнихвимог щодопредмету споруна сторонівідповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21, код ЄДРПОУ: 35326253.

Повний текст рішення складений 09 травня 2025 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська