Постанова від 29.04.2025 по справі 935/2077/23

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №935/2077/23 Головуючий у 1-й інст. Янчук В.В.

Категорія 16 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Григорусь Н.Й., Коломієць О.С.,

за участю секретаря Антоневської В.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Житомирі цивільнусправу №935/2077/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 проусунення перешкоду користуванніземельною ділянкою, за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 5 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Янчук В.В.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 0,25 га, ( кадастровий номер1822585001:01:001:0083), яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та розташована в АДРЕСА_1 . Вказана земельна ділянка межує із земельною ділянкою, якою користується відповідач. На цій земельній ділянці розташований належний йому житловий будинок АДРЕСА_1 .

Вказує, що відповідач самовільно встановив огорожу на належній їй земельній ділянці, знищив межові знаки, які були встановлені при формуванні документації на земельну ділянку та фактично користується частиною належної їй земельної ділянки.

Вказана обставина підтверджується висновком експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 24 січня 2023 року.

Попри усі її намагання вирішити спір у позасудовому порядку, відповідач відмовляється добровільно усунути порушення її права власності на землю, що змусило її звернутися до суду.

Враховуючи вищезазначене, просила зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою, шляхом демонтажу встановленої огорожі ( паркану) у частині, що знаходиться на цій земельній ділянці.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 5 грудня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням цього ж суду від 23 грудня 2024 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд залишив поза увагою наданий нею висновок експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи, у якому зазначено про те, що фактично межі належної їй земельної ділянки не відповідають межам, які вказані у технічній документації. Суд безпідставно зазначив про те, що цей висновок не є належним доказом порушення її права власності на землю, оскільки порушення відповідачем меж цієї земельної ділянки спричинене похибкою геопросторових координат, які могли б існувати на час виготовлення технічної документації.

Вважає помилковим трактування судом п. 3.10 Інструкції про встановлення ( відновлення) меж земельних ділянок в натурі ( на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №376 від 18 травня 2010 року, адже вказана норма визначає граничні межі похибок й не передбачає обов`язкової наявності таких похибок та не презюмує їх наявність.

Вказує, що, порівнюючи встановлені експертом відстані від межі належної їй земельної ділянки та ці граничні норми похибок, суд не дослідив та не встановив поняття « середньоквадратична похибка», порядок її встановлення, й не з`ясував питання про те, чи взагалі вона може бути застосована у даному випадку.

Вважає суперечливими висновки суду, адже у мотивувальній частині рішення суд вказав про те, що межі належної їй земельної ділянки не були встановлені в натурі, однак у подальшому вказує, що межа земельної ділянки, отже й паркан, була встановлена у 2021 році з урахуванням середньоквадратичної похибки.

Звертає увагу на те, що на момент звернення до суду з даним позовом у користуванні відповідача перебуває частина належної їй земельної ділянки, що підтверджується висновком експерта.

Вказані обставини не були враховані судом, внаслідок чого безпідставно відмовлено у задоволенні позову.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Кушніренко А.В., підтримали апеляційну скаргу.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Ленський І.О., не визнав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивачці на підставі державного акта про право власності на землю, серії ЖТ №001599, виданого Садівською сільською радою 25 січня 2002 року, належить земельна ділянка, площею 0,25 га, ( кадастровий номер 1822585001:01:001:0083), яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та розташована в АДРЕСА_1 . На цій земельній ділянці розташований житловий будинок.

28 грудня 2021 року на замовлення ОСОБА_1 було розроблено технічну документацію щодо встановлення ( відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) та 6 вересня 2022 року інформацію про вказану земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру. Належна позивачці земельна ділянка межує із земельною ділянкою, якою користується відповідач. На цій земельній ділянці розташований належний йому житловий будинок АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи вимоги, ОСОБА_1 надала суду висновок експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 24 січня 2023 року №1433/01-2023, складений судовим експертом Свістуновим І.С.

У вказаному висновку зазначено, що за результатами проведеного візуально-інструментального обстеження межових знаків встановленого зразка в межах досліджуваної території виявлено не було, тому межі визначалися по фактично влаштованим наземним матеріальним лінійним рубежам ( огорожі, воротам тощо).

Також експерт вказав, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 1822585001:01:001:0083, яка перебуває у власності ОСОБА_1 , площею у розмірі 8,9 кв.м. та 0,12 кв.м. перебуває у користуванні ОСОБА_2 .

Ділянка площею 0,3 кв.м. ОСОБА_2 перебуває у користуванні ОСОБА_1 .

Ділянка площею 1,8 кв.м. із земель загального користування ( АДРЕСА_1 ), перебуває у користуванні ОСОБА_1 .

Ділянка площею 13,4 кв.м. гр. ОСОБА_3 перебуває у користуванні ОСОБА_1 .

Таким чином, експерт дійшов висновку про те, що межі фактичного землекористування ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , які визначені за результатами візуально-інструментального обстеження по фактично влаштованих матеріальних рубежах, не відповідають межам земельної ділянки з кадастровим номером 1822585001:01:001:0083, межі якої визначені технічною документацією із землеустрою, що складена ФОП ОСОБА_4 станом на 2021 рік.

В судовому засіданні експерт ОСОБА_5 пояснив, що при здійсненні обмірів було виявлено зміщення відносно межі земельної ділянки з кадастровим номером 1822585001:01:001:0083. Також пояснив, що паркан, з приводу якого виник спір, встановлений з відхиленням від проектної документації, однак таке відхилення є несуттєвим. Проте, після втрати чинності Інструкції про встановлення ( відновлення) меж земельних ділянок в натурі ( на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, станом на 2021 рік й станом на дату проведення експертного дослідження відсутній норматино-правовий акт, який би врегулював дане питання.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач порушив право власності позивачки на спірну земельну ділянку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Так, відповідно до положень частин першої та другої статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 3 даної норми також передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання цих прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як свідчить зміст висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи, частина земельної ділянки, яка належить позивачці, перебуває у користуванні відповідача ( площею 8,9 кв.м. та 0,12 кв.м.). Водночас, й позивачка фактично користується частиною земельної ділянки ( площею 0,3 кв.м.), яка перебуває у користуванні ОСОБА_2 . Окрім того, у фактичному користуванні ОСОБА_1 перебуває також частина земельної ділянки загального користування ( площа накладки становить 1,8 кв.м.,), а також земельна ділянка суміжного землевласника Сенько ( площа накладки становить 13,4 кв.м.)

Отже, фактичне користування позивачкою спірною земельною ділянкою не відповідає технічній документації. Доказів того, що відповідачем були знищені межові знаки спірної земельної ділянки, суду не надано, як й не надано доказів того, що зміщення меж земельної ділянки з кадастровим номером 1822585001:01:001:0083 відбулося саме внаслідок неправомірний дій відповідача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст.259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишитибез задоволення,а рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 5 грудня 2024 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: