Ухвала

від 09.05.2025 по справі 460/7713/25

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань розгляду справи в судовому засіданні

09 травня 2025 року м. Рівне№460/7713/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнестандарт» до Національного агентства з акредитації України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнестандарт» (далі позивач) до Національного агентства з акредитації України (далі відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати Рішення про тимчасове зупинення дії атестата про акредитацію ООВ або частини його сфери акредитації від 24.04.2025, яким вирішено тимчасово зупинити з 25 квітня 2025 року дію атестата про акредитацію ООВ №1О271, дійсного з 02 вересня 2024 року до 01 вересня 2029 року;

зобов`язати Національне агентство з акредитації України вилучити з офіційного сайту з розділу «Реєстр акредитованих ООВ» відомості про призупинення з 25.04.2025 акредитації ТОВ «Рівнестандарт»; зобов`язати Національне агентство з акредитації України повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Рівнестандарт» атестат про акредитацію ООВ №1О271.

Ухвалою суду від 30.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.

Відповідач подав до суду заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, в яких просить суд: здійснити розгляд справи в порядку загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням; або в порядку спрощеного провадження з повідомленням та викликом у судове засідання.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для призначення справи до розгляду за правилами загального позовного провадження чи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, суд зазначає таке.

За приписами частини першої статті 12 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до частини другої статті 12 КАС України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Частиною третьою статті 12 КАС України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частини другої статті 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За приписами частини третьої статті 257 КАС України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За приписами частини четвертої статті 12 КАС України, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставіЗакону України"Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначенихчастиною першоюстатті 266-1цього Кодексу.

За приписами частини другої статті 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставіЗакону України"Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначенихчастиною першоюстатті 266-1цього Кодексу.

Суд зазначає, що дана адміністративна справа не відноситься до категорії справ, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України та частини четвертої статті 257 КАС України.

Отже, за відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС).

За приписами частини п`ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини шостої статті 262 КАС України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Суд зауважує, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 р. у справі «Ахеn v. Germany», рішення від 25.04.2002 р. «Varela Assalino contre le Portugal»). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалах суду від 05 квітня 2022 року по справі № 520/13981/21 (№11-33апп22) та від 03 грудня 2020 року по справі № 440/2722/20 (Пз/9901/14/20) зазначила, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

Оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін, тому клопотання не підлягає до задоволення.

У запереченнях відповідач зазначає, що вважає за необхідне надати суду пояснення, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань позивача та доказів, що стосуються фактів, на які сторона позивача посилається в позовній заяві, у відкритому судовому засіданні. Отже, норми КАС України передбачають проведення судового засідання та виклику учасників справи, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі можливо і незначної складності, але вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Щодо таких посилань відповідача суд зазначає, що при розгляді адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасники справи користуються усіма процесуальними правами, визначеними статтями 44 та 47 КАС України, у повному обсязі.

Реалізація таких прав здійснюється шляхом: подання до суду заяв по суті справи (частина друга статті 159, стаття 261 КАС України); подання до суду заяв, клопотань і заперечень з процесуальних питань (стаття 166 КАС України).

При цьому, кожен з учасників справи має право безпосередньо ознайомлюватися з матеріалами справи, зокрема з доводами, доказами та аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог КАС України шляхом подання заяв по суті справи, додаткових пояснень, клопотань тощо.

Зазначене вище свідчить про відсутність підстав для призначення справи до розгляду у судовому засіданні.

Керуючись статтями 241, 248, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Клопотання Національного агентства з акредитації України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження або за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя К.М. Недашківська