Постанова

від 07.05.2025 по справі 922/4062/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року м. Харків Справа № 922/4062/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

за участю представників:

від позивача Бова Я.О. на підставі довіреності від 20.11.2024 №20/11-12;

від відповідача Сивак А.Ю. на підставі довіреності від 10.01.2018,

розглянувши у відритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго, м. Київ, (вх.№798 Х/1) та апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Харківська ТЕЦ-5, Харківська область, Харківський район, село Подвірки, (вх.816 Х/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 12.03.2025 у справі №922/4062/24 (суддя Присяжнюк О.О., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту 19.03.2025)

за позовом: Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго м. Київ,

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Харківська ТЕЦ-5, Харківська область, Харківський район, село Подвірки,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Харківська ТЕЦ-5, в якому просило суд стягнути інфляційні у розмірі 1136140,67грн., 3 % річних в сумі 116966,95грн. та пеню в розмірі 307,62грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 04.06.2019 № 0695-03015, а саме несвоєчасною оплатою наданих НЕК Укренерго послуг, внаслідок чого позивачем нараховано інфляційні у розмірі 1136140,67грн., 3 % річних у розмірі 116966,95грн. та пеню у розмірі 307,62грн.

27.01.2025 позивачем подано до господарського суду Харківської області детальний розрахунок позовних вимог.

27.01.2025 позивачем подано до господарського суду Харківської області заяву про залишення позовної заяви в частині позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат без розгляду, в якій просив суд з метою приведення заявлених первісних позовних вимог з наданими детальними розрахунками, на виконання вимог ухвали господарського суду Харківської області від 14.01.2025, до узгодження з положеннями вимог статей 14, 237 ГПК України, залишити без розгляду позовні вимоги в частині стягнення: пені у розмірі 307,62грн; 3 % річних у розмірі 3919,71грн.; інфляційних у розмірі 255866,72грн.

04.02.2025 відповідачем подано до господарського суду Харківської області додаткові пояснення, в яких останній надав письмові пояснення з приводу розрахунку ПрАТ "НЕК "Укренерго" позовних вимог та власний контррозрахунок.

26.02.2025 відповідачем подано до господарського суду Харківської області заяву про відстрочення виконання рішення у справі № 922/4062/24 на один рік.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.03.2025 у справі №922/4062/24 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства Харківська ТЕЦ-5 на користь Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго інфляційні у розмірі 880273,95грн., 3% річних у розмірі 113047,24грн. та судовий збір у розмірі 11919,85грн.; залишено без розгляду позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 307,62грн, 3% річних у розмірі 3919,71грн. та інфляційних у розмірі 255866,72грн. на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України; відстрочено виконання рішення суду до 12.09.2025.

Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані тим, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем строків оплати за договором № 0695-03015, отже перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних наданий позивачем на виконання вимог ухвали господарського суду від 14.01.2025, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 113047,24грн. та інфляційних у розмірі 880273,95грн.

Господарським судом першої інстанції також було залишено без розгляду позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 307,62грн., 3% річних у розмірі 3919,71грн. та інфляційних у розмірі 255866,72грн. на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що на час подання вказаної заяви, суд не розпочав розгляд справи по суті.

З огляду на матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, проаналізувавши доводи відповідача щодо відстрочення виконання судового рішення та надані в їх обґрунтування докази, приймаючи до уваги правову позицію позивача, який заперечував щодо задоволення заяви відповідача, враховуючи існування надзвичайних обставин в країні через військову агресію РФ проти України, введення у зв`язку із цим воєнного стану, згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, а також враховуючи специфіку діяльності Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5", суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення строком на шість місяців.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 12.03.2025 у справі №922/4062/24 в частині відстрочення виконання рішення господарського суду Харківської області до 12.09.2025, відмовивши в задоволенні заяви ПАТ Харківська ТЕЦ-5 про відстрочення виконання рішення суду, в іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 12.03.2025 у справі №922/4062/24 залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим позивачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про задоволення заяви ПАТ Харківська ТЕЦ-5 про відстрочення виконання рішення суду.

Скаржник зазначає, що впровадження воєнного стану в Україні з 24.02.2024 Указом Президента України № 64/2022 у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації має загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін, як відповідача, так і позивача, сторони у справі знаходяться в однакових економічних умовах. На переконання апелянта, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами того, що виконання рішення є непомірним тягарем для відповідача, не надано доказів на підтвердження наявності у нього реальної можливості виконання судового рішення у справі з умовою відстрочення його виконання на один рік та не надано доказів, які підтверджували б настання форс-мажорних обставин щодо виконання господарського зобов`язання за договором.

Також, на думку апелянта, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували фактичну можливість виконання рішення у строки, зазначені заявником.

Крім того, скаржник звертає увагу суду на те, що воєнний стан в Україні постійно збільшує рівень інфляції в економіці, а отже відстрочення виконання рішення суду на 6 місяців значно знецінює кошти, що будуть отримані від відповідача. Згідно наказу Міністерства енергетики України від 23.02.2023 № 63 НЕК "Укренерго" включено до Переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, отже несвоєчасне виконання зобов`язань за договорами ставить під загрозу виконання позивачем функцій та завдань, покладених на нього згідно зі Статутом, що, в свою чергу, може впливати також на забезпечення операційної безпеки об`єднаної енергетичної системи України.

Апелянт вважає, що відстрочка виконання рішення суду не стимулює виконання зобов`язань за договором, а лише сприяє відповідачу в подальшому порушувати свої зобов`язання, оскільки надана відстрочка буде істотно порушувати майнові інтереси позивача внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну виконання зобов`язання відповідача у спірних правовідносинах, у тому числі враховуючи стрімкі інфляційні процеси в державі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго на рішення господарського суду Полтавської області від 12.03.2025 у справі №922/4062/24; встановлено відповідачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 07.05.2025 о 10:00 годині.

Приватне акціонерне товариство Харківська ТЕЦ-5 з рішенням господарського суду першої інстанції також не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 12.03.2025 у справі №922/4062/24 в частині стягнення з відповідача інфляційні у розмірі 880273,95грн., 3% річних у розмірі 113047,24грн., всього на загальну суму 993321,19грн., та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим відповідачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Скаржник зазначає, що cуд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи в частині направлення позивачем планових, фактичних рахунків на оплату за договором № 0695-03015, не застосував норму ст. 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22.05.2003 № 851-IV до відносин сторін, які склалися до дати 23.12.2021, а також порушив приписи статей 76, 86, 96 Господарського процесуального кодексу України в частині оцінки та вимог до письмових, електронних доказів.

Крім того, на думку апелянта, місцевим господарським судом було вирішено питання про правильність розрахунку стягнутої суми 3% річних та інфляційних без надання оцінки контррозрахунку та аргументам відповідача, чим порушено вимоги статей 86, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України в частині оцінки доказів, законності і обґрунтованості рішення.

Окрім викладеного, апелянт вважає, що господарським судом першої інстанції було необґрунтовано відмовлено протокольною ухвалою від 04.02.2025 в задоволенні його клопотання про призначення комп`ютерно-технічної експертизи, а також порушено приписи статті 99 Господарського процесуального кодексу України, визначивши без спеціальних знань належність скріншотів до АСКОД НЕК "Укренерго" та встановивши обставини електронного документообігу.

Скаржник наголошує, що дослідження та встановлення фактів (обставин) створення, оброблення, дійсного змісту скріншотів, які містяться в файлах в форматі docx "Доказ відправки актів з Аскод" (за період з січня 2022 року по грудень 2023 року), "Доказ відправки рахунків з Аскод" (за період з червня 2021 року по грудень 2023 року), зазначених в них електронних документів, підтвердження їх доставки, відповідності копій наданих позивачем електронних доказів тим, що наявні в системі електронного документообігу "Аскод", вимагає спеціальних знань та має бути предметом комп`ютерно-технічної експертизи.

За наведених обставин, апелянт просить суд апеляційної інстанції призначити у справі № 922/4062/24 комп`ютерно-технічну експертизу, проведення якої доручити Національному науковому центру Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса.

На вирішення експертів поставити наступні питання:

- чи належать надані ПрАТ НЕК Укренерго до матеріалів справи № 922/4062/24 скріншоти в файлах Доказ відправки актів з Аскод (за період з січня 2022 року по грудень 2023 року), Доказ відправки рахунків з Аскод (за період з червня 2021 року по грудень 2023 року) до програмного забезпечення, інтерфейсу системи електронного документообігу Аскод?;

- яким автором (уповноваженою особою автора/користувача), за допомогою якої операційної системи та/або спеціального програмного забезпечення (браузеру), з якої веб-адреси (URL) сайту здійснено запис видимих елементів візуального пристрою виведення інформації, наявних у вказаних файлах?;

- чи були вказані в зазначених скріншотах електронні документи створені та/або оброблені в системі електронного документообігу Аскод?;

- яким автором (уповноваженою особою автора/користувача), в які час, дату та для якого адресата було створено включені до вказаних скріншотів електронні документи?;

- яким є дійсний зміст включених до зазначених скріншотів електронних документів та чи відповідають копії електронних документів (електронних доказів) наявні у матеріалах справи № 922/4062/24 тим, що були створені та/або оброблені в системі електронного документообігу Аскод?;

- чи були доставлені, в який спосіб та в які час, дату, включені до вказаних скріншотів електронні документи адресату ПрАТ Харківська ТЕЦ-5?;

- чи забезпечують програмні засоби системи електронного документообігу Аскод підтвердження автоматизованим чи іншим способом в електронній формі доставки електронних документів адресатам?.

Обґрунтовуючи підстави для задоволення вказаного клопотання апелянт посилається на те, що для перевірки та встановлення відповідних обставин справи необхідні спеціальні знання, та без проведення експертизи неможливо достовірно встановити зміст скріншотів, наданих позивачем, а також обставини електронного документообігу в частині направлення актів наданих послуг і рахунків за спірний період.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Харківська ТЕЦ-5 на рішення господарського суду Полтавської області від 12.03.2025 у справі №922/4062/24 до спільного розгляду з апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго та призначено справу до розгляду на 07.05.2025 о 10:00год.; встановлено позивачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

21.04.2025 відповідачем - Приватним акціонерним товариством Харківська ТЕЦ-5 подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№4984), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго, рішення господарського суду Полтавської області від 12.03.2025 у справі №922/4062/24 в частині відстрочення виконання рішення господарського суду Харківської області до 12.09.2025 залишити без змін.

30.04.2025 позивачем - Приватним акціонерним товариством Національна енергетична компанія Укренерго подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№5388), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Харківська ТЕЦ-5, рішення господарського суду Полтавської області від 12.03.2025 у справі №922/4062/24 залишити без змін.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 07.05.2025 представник 2-го апелянта - Приватного акціонерного товариства Харківська ТЕЦ-5 підтримав подане клопотання про призначення у справі № 922/4062/24 комп`ютерно-технічної експертизи, проведення якої доручити Національному науковому центру Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса.

Представник 1-го апелянта - Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго заперечив проти задоволення вказаного клопотання, просив відмовити в його задоволенні, з огляду на його необґрунтованість та безпідставність.

Судова колегія, розглянувши клопотання 2-го апелянта - Приватного акціонерного товариства Харківська ТЕЦ-5 про призначення у даній справі комп`ютерно-технічної експертизи, зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд, за клопотанням учасника справи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно з положеннями частини 2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Відповідно до статті 100 Господарського процесуального кодексу України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

З аналізу положень статей 73, 99 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що висновок експерта складається за результатами проведення судової експертизи та є одним із видів доказів у справі; експертиза призначається судом за його власною ініціативою або за клопотанням учасника справи у випадку, коли суд вважає, що має дійсну потребу у спеціальних знаннях для встановлення певних фактичних даних, що входять до предмета доказування.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень.

Визначення, чи потребує вирішення спірного питання застосування спеціальних знань експертів, чи ні, віднесено до компетенції суду. У разі, коли суд потребує висновків фахівця з питань, що відносяться до предмета доказування, тобто, у разі, коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування, він вправі призначити експертизу.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Дульський проти України" від 01.06.2006 (заява № 61679/00), зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів.

Так, предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних за неналежне виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 04.06.2019 № 0695-03015.

Судова колегія зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16, від 24.01.2018 у справі №917/50/17.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо недоліків та неповноти наданих позивачем доказів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, на думку судової колегії, наявні в матеріалах справи докази та доведеність обставин, на які сторони посилаються, підлягають оцінці судом при вирішенні спору. При цьому, відповідачем не обґрунтовано неможливості судом оцінити надані сторонами докази в контексті спірних правовідносин.

З огляду на вищезазначене, матеріали цієї справи містять належні та допустимі докази, які є достатніми для встановлення судом обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання 2-го апелянта - Приватного акціонерного товариства Харківська ТЕЦ-5 про призначення у справі № 922/4062/24 комп`ютерно-технічної експертизи.

Крім того, у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 07.05.2025 представник 1-го апелянта - Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 12.03.2025 у справі №922/4062/24 в частині відстрочення виконання рішення господарського суду Харківської області до 12.09.2025, відмовивши в задоволенні заяви ПАТ Харківська ТЕЦ-5 про відстрочення виконання рішення суду, в іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 12.03.2025 у справі №922/4062/24 залишити без змін. Також, представник 1-го апелянта заперечив проти вимог апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Харківська ТЕЦ-5.

Представник 2-го апелянта - Приватного акціонерного товариства Харківська ТЕЦ-5 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 12.03.2025 у справі №922/4062/24 в частині стягнення з відповідача інфляційні у розмірі 880273,95грн., 3% річних у розмірі 113047,24грн., всього на загальну суму 993321,19грн., та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Крім того, представник 2-го апелянта заперечив проти вимог апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго.

Враховуючи, що представники сторін з`явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянтів, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (надалі НЕК "Укренерго", позивач, ОСП, виконавець) є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100% акцій якої закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у Приватне акціонерне товариство".

НЕК "Укренерго" є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (надалі ДП "НЕК "Укренерго") відповідно до статті 108 Цивільного кодексу України, пункту 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, пункту 3.2 Статуту НЕК "Укренерго".

НЕК "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (пункт 55 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").

04.06.2019 між Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (надалі - НЕК "Укренерго" позивач, Оператор системи передачі, виконавець), енергетичний ідентифікаційний код (ЕІС) №10Х1001С-00001Х) та Приватним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ-5" (надалі відповідач, користувач) було укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0695-03015 (надалі договір т.1 а.с.32-37), відповідно до умов якого цей договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії Сторін в умовах паралельної роботи у складі об`єднаної енергетичної системи (далі - ОЕС) України.

За цим договором виконавець зобов`язується надавати послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об`єктами Користувача у складі об`єднаної енергетичної системи (ОЕС) України, а саме забезпечити надійне та ефективне функціонування ОЕС України, зокрема безперебійне постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог операційної безпеки (далі - послуга), а користувач зобов`язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов Договору (пункти 1.1. та 1.2. договору).

Пунктом 1.5 договору передбачено, що послуги надаються Оператором системи передачі користувачу, що виступає на ринку виробником електричної енергії.

В подальшому, з метою приведення договору від 04.06.2019 № 0695-03015 у відповідність до Кодексу системи передачі, відповідно до Постанови НКРЕКП № 360 від 07.02.2020, Постанови НКРЕКП № 2027 від 10.11.2021 та інших, сторонами прийнято нові редакції договору шляхом укладання додаткових угод, а саме: додаткова угода від 04.06.2019 (т.1 а.с.56); додаткова угода від 14.08.2019 (т.1 а.с.57-62); додаткова угода № 3 від 24.04.2020 (т.1 а.с.77-); додаткова угода № 4 від 23.06.2020 (т.1 а.с.78); додаткова угода № 5 від 17.09.2021 (т.1 а.с.25-31); додаткова угода від 23.12.2021 (т.1 а.с.70-76); Додаткова угода від 21.12.2022 (т.1 а.с.63-69); Додаткова угода від 31.12.2023 (т.1 а.с.55).

Пунктом 2.1 договору в редакції додаткової угоди від 21.12.2022 встановлено, що ціна цього договору визначається як сума нарахованої вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком протягом календарного року.

Згідно з пунктом 2.2 додаткової угоди від 21.12.2022 оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), відповідно до затвердженої нею методики та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному веб-сайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.

Пунктом 2.3 додаткової угоди від 21.12.2022 передбачено, що обсяг наданої послуги визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі.

Пунктом 2.4 додаткової угоди від 21.12.2022 встановлено, що вартість послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 2.5. додаткової угоди від 21.12.2022 розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків:

до 10 числа розрахункового місяця 35 % вартості послуги;

до 20 числа розрахункового місяця 35 % вартості послуги;

до останнього банківського дня календарного місяця 30 % вартості послуги.

Згідно з пунктом 2.6. договору плановий обсяг послуги на розрахунковий період визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу послуги на розрахунковий період. У разі зміни планових обсягів послуги протягом розрахункового місяця користувач передає оператору системи передачі (ОСП), виконавцю повідомлення про зміну обсягів послуги. Оператор системи передачі (ОСП), виконавець протягом 5 робочих днів після отримання такого повідомлення коригує розмір наступних планових платежів.

Пунктом 2.7 договору в редакції додаткової угоди від 21.12.2022 передбачено, що користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді. Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку. Оплату вартості послуги, після коригування обсягів, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно). Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги у відповідному розрахунковому періоді виконавець направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.

Пунктом 2.8 в редакції додаткової угоди додаткової угоди від 21.12.2022 встановлено, що користувач здійснює підписання актів надання послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів з дня їх отримання користувачем та повертає виконавцю.

Пунктом 2.9. в редакції додаткової угоди додаткової угоди від 21.12.2022 визначено, що за відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату штрафних санкцій, за наявності згоди користувача.

Пунктом 2.10 в редакції додаткової угоди від 21.12.2022 передбачено, що оплата вартості нарахованих штрафних санкцій та/або пені здійснюється на поточний рахунок ОСП, що зазначається в рахунку до сплати. За дату оплати рахунку приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок ОСП.

Відповідно до пунктів 3.1.15, 3.1.16 договору до обов`язків оператора системи передачі (ОСП), виконавця входить складати та передавати користувачу акти про надання послуг, здійснювати розрахунки за надані послуги.

До обов`язків користувача відповідно до пункту 3.2.1 договору входить своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за цим договором.

,Розділом 6 договору визначено відповідальність сторін та порядок вирішення спорів.

Пунктом 6.1 договору (в редакції додаткової угоди від 21.12.2022) закріплено, що за внесення платежів, передбачених главою 2 цього договору, з порушенням термінів користувач сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України. Оплата пені здійснюється за окремим рахунком.

Пунктом 6.8 договору обумовлено, що у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто, виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до пункту 10.1. договору планові обсяги послуги користувач зобов`язаний подавати виконавцю до десятої доби місяця, що передує розрахунковому місяцю. Виконавець протягом 3 днів їх погоджує і повертає користувачу, у разі не погодження.

Пунктом 10.2. договору передбачено, що виконавець щокварталу оформлює акт звірки розрахунків наданої послуги відповідно до форми, наведеної в додатку 5 до цього договору, та надсилає його користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (за допомогою Сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом уповноваженої особи зі своєї сторони. Користувач протягом трьох робочих днів з дня отримання акта звірки розрахунків наданої послуги підписує його та повертає виконавцю. За окремим запитом користувача може бути оформлено додатковий акт звірки розрахунків наданої Послуги.

У разі виникнення розбіжностей в акті звірки розрахунків наданої послуги користувач має право протягом 3 робочих днів з дня отримання такого акта направити виконавцю свій варіант з мотивованим запереченням. Виконавець має розглянути, підписати у разі згоди та надати акт звірки розрахунків користувачу протягом 3 робочих днів з дня його отримання (пункт 10.3 договору).

Пунктом 10.4 договору визначено, що акти надання послуги, акти коригування до актів надання послуги, акти звірки розрахунків наданої послуги, рахунки, повідомлення про планові обсяги та будь-які інші повідомлення за цим договором повинні направлятися однією стороною іншій за допомогою сервісу, електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також можуть бути підтверджені рекомендованим листом, іншим реєстрованим поштовим відправленням або доставлені кур`єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому договорі.

Пунктом 10.5. договору передбачено, що податкові накладні отримуються користувачем виключно в електронному вигляді у порядку, визначеному податковим законодавством.

Згідно з пунктом 10.6. договору будь-які документи, що створюються/ укладаються сторонами під час виконання договору (у тому числі акт надання послуги або акт коригування до акта наданої послуги), можуть бути підписані сторонами як у паперовій формі шляхом проставлення власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового нефункціонування сервісу, про що виконавець зобов`язаний повідомити на своєму вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом) за допомогою сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний обома сторонами в один і той самий спосіб (залежно від форми документа).

Пунктом 10.7 договору закріплено, що рахунки, акти надання послуги, акти коригування до актів надання послуги, акти звірки розрахунків та повідомлення вважаються отриманими стороною: у день їх доставки кур`єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачу, що підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції. Електронний документ, який направляється стороною на виконання договору через Сервіс, вважається одержаним іншою стороною з часу набуття документом статусу "Доставлено" у Сервісі. Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, породжує права та обов`язки для сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичним документу, який міг би бути створений однією зі сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.

Відповідно до пункту 10.8. договору для забезпечення електронного документообігу сторони зобов`язуються здійснити реєстрацію в Сервісі та дотримуватися правил та інструкції користування Сервісом, які ним передбачені.

Пунктом 10.9 договору передбачено, що при підписанні документів електронним підписом використовується сертифікат, виданий кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг, у порядку, встановленому законодавством.

Пунктом 10.10. договору передбачено, що сторона підтверджує, що документи, підписані електронним підписом за допомогою Сервісу з використанням реєстраційних даних сторони, вважаються такими, що підписані цією стороною (уповноваженою нею особою).

На виконання пункту 2.6. договору, Приватним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ-5", як користувачем було направлено на адресу виконавця - НЕК "Укренерго" повідомлення щодо планових обсягів відпуску електричної енергії відповідно до умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 04.05.2019 №0695-03015 за період січень 2020 - грудень 2023 (т.1 а.с.79-152).

За січень 2020 сформовано рахунки-фактури: від 03.01.2020 на суму 1075868,64грн; від 15.01.2020 на суму 1075868,64грн; від 20.01.2020 на суму 922173,12грн. (т.1 а.с.171, 172, 173);

За лютий 2020 сформовано рахунки-фактури: від 05.02.2020 на суму 844711,56грн; від 17.02.2020 на суму 844711,56грн; від 20.02.2020 на суму 724038,48грн. (т.1 а.с.174,175,176);

За березень 2020 сформовано рахунки-фактури: від 05.03.2020 на суму 904004,64грн., від 13.03.2020 на суму 904004,64грн.; від 20.03.2020 на суму 774861,12грн. (т.1 а.с.177, 178, 179);

За квітень 2020 сформовано рахунки-фактури: від 03.04.2020 на суму 592930,80грн., від 14.04.2020 на суму 592930,80 грн, від 21.04.2020 на суму 508226,40грн. (т.1 а.с. 180, 181, 182);

За травень 2020 сформовано рахунки-фактури: від 04.05.2020 на суму 555550,38грн., від 14.05.2020 на суму 555550,38грн., від 20.05.2020 на суму 476186,04грн. (т.1 а.с.183, 184, 185);

За червень 2020 сформовано рахунки-фактури: від 04.06.2020 на суму 561135,96грн., від 15.06.2020 на суму 561135,96грн., від 22.06.2020 на суму 480973,68грн. (т.1 а.с.185, 186, 187);

За липень 2020 сформовано рахунки-фактури: від 03.07.2020 на суму 623436,66грн., від 15.07.2020 на суму 623436,66грн., від 21.07.2020 на суму 534374,28грн. (т.1 а.с.153,154,155);

За серпень 2020 сформовано рахунки-фактури: від 03.08.2020 на суму 1508314,50грн., від 14.08.2020 на суму 1508314,50грн., від 20.08.2020 на суму 1292841,00грн. (т.1 а.с.156, 157, 158);

За вересень 2020 сформовано рахунки-фактури: від 03.09.2020 на суму 1459458,00грн., від 19.09.2020 на суму 1459458,00грн., від 21.09.2020 на суму 1250964,00грн. (т.1 а.с.159,160,161);

За жовтень 2020 сформовано рахунки-фактури: від 02.10.2020 на суму 1816006,50грн., від 15.10.2020 на суму 1816006,00грн., від 22.10.2020 на суму 1556577,00грн. (т.1 а.с.162, 163, 164);

За листопад 2020 сформовано рахунки-фактури: від 02.11.2020 на суму 2323282,50грн., від 13.11.2020 на суму 2323282,50грн., від 20.11.2020 на суму 1991385,00грн. (т.1 а.с.165,166,167);

За грудень 2020 сформовано рахунки-фактури: від 03.12.2020 на суму 2699581,50грн., від 15.12.2020 на суму 2699581,50грн., від 21.12.2020 на суму 2313927,00грн. (т.1 а.с.168,169,170);

За січень 2021 сформовано рахунки-фактури: від 04.01.2021 на суму 4162878,30грн., від 15.01.2021 на суму 4162878,30грн., від 20.01.2021 на суму 3568181,40грн. (т.1 а.с.189, 190,191);

За лютий 2021 сформовано рахунки-фактури: від 02.02.2021 на суму 3759004,62грн., від 15.02.2021 на суму 3759004,62грн., від 22.02.2021 на суму 3222003,96грн. (т.1 а.с.192, 193, 194);

За березень 2021 сформовано рахунки-фактури: від 03.03.2021 на суму 4162878,30грн., від 12.03.2021 на суму 4162878,30грн., від 22.03.2021 на суму 3568181,40грн. (т.1 а.с.195, 196, 197);

За квітень 2021 сформовано рахунки-фактури: від 02.04.2021 на суму 3495824,64грн., від 15.04.2021 на суму 3495824,64грн., від 21.04.2021 на суму 2996421,12грн. (т.1 а.с.198, 199, 200);

За травень 2021 сформовано рахунки-фактури: від 30.04.2021 на суму 2363654,16грн, від 14.05.2021 на суму 2363654,16грн, від 20.05.2021 на суму 2025989,28грн. (т.1 а.с.201, 202, 203);

За червень 2021 сформовано рахунки-фактури: від 03.06.2021 на суму 2287514,04грн., від 14.06.2021 на суму 2287514,04грн., від 22.06.2021 на суму 1960726,32грн. (т.1 а.с.204, 205, 206);

За липень 2021 сформовано рахунки-фактури: від 02.07.2021 на суму 728296,80грн, від 14.07.2021 на суму 728 296,80 грн, від 20.07.2021 на суму 624254,40 грн. (т.1 а.с.207, 208, 209);

За вересень 2021 сформовано рахунки-фактури: від 02.09.2021 на суму 1080858,66грн., від 13.09.2021 на суму 1080858,66грн., від 22.09.2021 на суму 926450,28грн. (т.1 а.с.210, 211, 212);

За жовтень 2021 сформовано рахунки-фактури: від 01.10.2021 на суму 2613592,38грн., від 12.10.2021 на суму 2613592,38грн., від 21.10.2021 на суму 2240,22грн. (т.1 а.с.216, 217, 218);

За листопад 2021 сформовано рахунки-фактури: від 02.11.2021 на суму 2544,07грн., від 12.11.2021 на суму 2544,07грн., від 22.11.2021 на суму 2180,64грн. (т.1 а.с.213, 214, 215);

За грудень 2021 сформовано рахунки-фактури: від 02.12.2021 на суму 652156,68грн., від 13.12.2021 на суму 652156,68грн., від 21.12.2021 на суму 558991,44грн. (т.1 а.с.219, 220, 221);

За січень 2022 сформовано рахунки-фактури: від 31.12.2021 на суму 3507114,24грн., від 12.01.2022 на суму 3507114,24грн., від 24.01.2022 на суму 3006097,92грн. (т.1 а.с.222, 223, 224);

За лютий 2022 сформовано рахунки-фактури: від 02.02.2022 на суму 3561912,90грн., від 14.02.2022 на суму 3561912,90грн., від 21.02.2022 на суму 3053068,20грн. (т.1 а.с.225, 226, 227);

За березень 2022 сформовано рахунки-фактури: від 02.03.2022 на суму 2745151,92грн., від 14.03.2022 на суму 2745151,92грн., від 22.03.2022 на суму 2352987,36грн. (т.1 а.с.228, 229, 230);

За квітень 2022 сформовано рахунки-фактури: від 01.04.2022 на суму 780228,54грн, від 12.04.2022 на суму 780228,54грн., від 22.04.2022 на суму 668767,32грн. (т.1 а.с.231, 232, 233);

За травень 2022 сформовано рахунки-фактури: від 02.05.2022 на суму 232241,94грн., від 12.05.2022 на суму 232241,94грн., від 23.05.2022 на суму 199064,52грн. (т.1 а.с.234, 235, 236);

За червень 2022 сформовано рахунки-фактури: від 02.06.2022 на суму 232241,94грн., від 13.06.2022 на суму 232241,94грн., від 21.06.2022 на суму 199064,52грн. (т.1 а.с.237, 238, 239);

За липень 2022 сформовано рахунки-фактури: від 04.07.2022 на суму 232241,94грн., від 13.07.2022 на суму 232241,94грн., від 21.07.2022 на суму 199064,52грн. (т.1 а.с.240, 241, 242);

За серпень 2022 сформовано рахунки-фактури: від 02.08.2022 на суму 232241,94грн., від 12.08.2022 на суму 232241,94грн., від 22.08.2022 на суму 199064,52грн. (т.1 а.с.243, 244, 245);

За вересень 2022 сформовано рахунки-фактури: від 02.09.2022 на суму 232241,94грн., від 12.09.2022 на суму 232241,94грн., від 21.09.2022 на суму 199064,52грн. (т.1 а.с.246, 247, 248);

За жовтень 2022 сформовано рахунки-фактури: від 03.10.2022 на суму 232241,94грн., від 12.10.2022 на суму 232241,94грн., від 21.10.2022 на суму 199064,52грн. (т.2 а.с.1, 2, 3);

За листопад 2022 сформовано рахунки-фактури: від 02.11.2022 на суму 1028910,08грн., від 11.11.2022 на суму 1028910,08грн., від 22.11.2022 на суму 881922,92грн. (т.2 а.с.4, 5, 6);

За грудень 2022 сформовано рахунки-фактури: від 02.12.2022 на суму 2057820,16грн., від 12.12.2022 на суму 2057820,16грн., від 21.12.2022 на суму 1763845,85грн. (т.2 а.с.7, 8, 9);

За січень 2023 сформовано рахунки-фактури: від 02.01.2023 на суму 2256353,57грн., від 12.01.2023 на суму 2256353,57грн., від 23.01.2023 на суму 1934017,34грн. (т.2 а.с.10, 11, 12);

За лютий 2023 сформовано рахунки-фактури: від 01.02.2023 на суму 2042705,45грн., від 13.02.2023 на суму 2042705,45грн., від 21.02.2023 на суму 1750890,38грн. (т.2 а.с.13, 14, 15);

За березень 2023 сформовано рахунки-фактури: від 02.03.2023 на суму 4181194,08грн., від 13.03.2023 на суму 4181194,08грн., від 21.03.2023 на суму 3583880,64грн. (т.2 а.с.16, 17, 18);

За квітень 2023 сформовано рахунки-фактури: від 03.04.2023 на суму 1296119,66грн., від 12.04.2023 на суму 1296119,66грн., від 21.04.2023 на суму 1110959,71грн. (т.2 а.с.19, 20,21);

За травень 2023 сформовано рахунки-фактури: від 02.05.2023 на суму 1339323,65грн., від 12.05.2023 на суму 1339323,65грн., від 22.05.2023 на суму 1147991,70грн. (т.2 а.с.25, 26, 27);

За червень 2023 сформовано рахунки-фактури: від 02.06.2023 на суму 1296119,66грн., від 12.06.2023 на суму 1296119,66грн., від 21.06.2023 на суму 1110959,71грн. (т.2 а.с.28, 29, 30);

За липень 2023 сформовано рахунки-фактури: від 03.07.2023 на суму 1582279,98грн., від 12.07.2023 на суму 1582279,98грн., від 21.07.2023 на суму 1356239,98грн. (т.2 а.с.31, 32, 33);

За серпень 2023 сформовано рахунки-фактури: від 02.08.2023 на суму 1582279,98грн, від 11.08.2023 на суму 1582279,98грн, від 21.08.2023 на суму 1356239,98грн. (т.2 а.с.34, 35, 36);

За вересень 2023 сформовано рахунки-фактури: від 04.09.2023 на суму 1531238,69грн, від 12.09.2023 на суму 1531238,69грн., від 21.09.2023 на суму 1312490,30грн. (т.2 а.с.37, 38, 39);

За жовтень 2023 сформовано рахунки-фактури: від 02.10.2023 на суму 1582279,98грн., від 11.10.2023 на суму 1582279,98грн., від 23.10.2023 на суму 1356239,98грн. (т.2 а.с.40,41,42);

За листопад 2023 сформовано рахунки-фактури: від 01.11.2023 на суму 1531238,69грн., від 13.11.2023 на суму 1531238,69грн., від 21.11.2023 на суму 1312490,30грн. (т.2 а.с.43, 44, 45);

За грудень 2023 сформовано рахунки-фактури: від 01.12.2023 на суму 3164559,96грн., від 12.12.2023 на суму 3164559,96грн., від 21.12.2023 на суму 2712479,96грн. (т.2 а.с.46, 47, 48).

На виконання умов договору складено Акти надання Послуг: за січень 2020 від 31.01.2020 на суму 2428352,39грн.; за лютий 2020 від 29.02.2020 на суму 2257194,26грн.; за березень 2020 від 31.03.2020 на суму 2173471,94грн.; за квітень 2020 від 30.04.2020 на суму 1727950,37грн.; за травень 2020 від 31.05.2020 на суму 1440426,31грн.; за червень 2020 від 30.06.2020 на суму 1272295,69грн.; за липень 2020 від 31.07.2020 на суму 2253564,49грн.; за серпень 2020 від 31.08.2020 на суму 5495512,18грн.; за вересень 2020 від 30.09.2020 на суму 5580852,76грн.; за жовтень 2020 від 31.10.2020 на суму 4103417,34грн; за листопад 2020 від 30.11.2020 на суму 5575266,18грн.; за грудень 2020 від 31.12.2020 на суму 5991893,63грн.; за січень 2021 від 31.01.2021 на суму 10068578,41грн.; за лютий 2021 від 28.02.2021 на суму 10462066,76грн.; за березень 2021 від 31.03.2021 на суму 9220019,00грн.; за квітень 2021 від 30.04.2021 на суму 4369052,51грн; за травень 2021 від 31.05.2021 на суму 1821418,27грн.; за червень 2021 від 30.06.2021 на суму 44800,66грн.; за серпень 2021 від 31.08.2021 на суму 790826,28грн.; за вересень 2021 від 30.09.2021 на суму 691725,90грн.; за жовтень 2021 від 31.10.2021 на суму 2715849,98грн.; за листопад 2021 від 30.11.2021 на суму 2999042,99грн.; за грудень 2021 від 31.12.2021 на суму 6289716,83грн.; від 31.01.2022 на суму 11494155,37грн.; від 28.02.2022 на суму 6527231,08грн.; від 31.03.2022 на суму 6797564,27грн.; від 30.04.2022 на суму 1000089,32грн.; від 31.05.2022 на суму 1641330,96грн.; від 30.06.2022 на суму 2830253,12грн.; від 31.07.2022 на суму 2970558,56грн.; від 31.08.2022 на суму 3115309,04грн.; від 30.09.2022 на суму 3424952,04грн.; від 31.10.2022 на суму 6968722,48грн.; від 30.11.2022 на суму 8585974,82грн.; від 31.12.2022 на суму 10566686,18грн.; від 31.01.2023 на суму 10120220,16грн.; від 28.02.2023 на суму 9408628,94грн.; від 31.03.2023 на суму 5460934,44грн.; від 30.04.2023 на суму 4891467,89грн.; від 31.05.2023 на суму 5912836,57грн.; від 30.06.2023 на суму 5597992,85грн.; від 31.07.2023 на суму 7117377,65грн.; від 31.08.2023 на суму 7238420,71грн.; від 30.09.2023 на суму 5286472,02грн.; від 31.10.2023 на суму 5206743,50грн.; від 30.11.2023 на суму 7376388,12грн.; від 31.12.2023 на суму 9467414,00грн. (т.2 а.с.133-151, 163,173,186,199,212-236)

В матеріалах справи наявні наступні акти коригування:

- акт коригування до акту від 31.12.2020 від 27.09.2021, відповідно до якого вартість послуги за грудень 2020 складає 5991906,70грн. (т.2 а.с.49);

- акт коригування до акту надання послуги від 28.02.2023 від 19.05.2023, відповідно до якого вартість послуги за лютий 2023 складає 9408809,21грн. (т.2 а.с.51);

- акт коригування до акту надання послуг від 31.12.2024 від 28.03.2024, відповідно до якого вартість послуги за грудень 2023 складає 9467388,79грн. (т.2 а.с.50).

За ІІ-ІІІ квартали 2021, I-IV квартали 2022, І-ІІ, ІV квартали 2023 позивачем та відповідачем було підписано акти звірки розрахунків без жодних заперечень та зауважень (т.2 а.с.106-119).

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначав, що оплата послуг за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від № 0695-03015 від 04.06.2019 здійснювалась відповідачем несвоєчасно, що стало підставою для звернення Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Харківська ТЕЦ-5, в якому просило суд стягнути інфляційні у розмірі 1136140,67грн., 3 % річних в сумі 116966,95грн. та пеню в розмірі 307,62грн. (т.1 а.с.1-248, т.2 а.с.1-237).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.03.2025 у справі №922/4062/24 позовні вимоги задоволено частково (т. 4 а.с.72-99 ).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулює Закон України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

Диспетчерським управлінням, згідно з пунктом 18 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" є - оперативно-технологічне управління об`єднаною енергетичною системою України із забезпеченням надійного і безперебійного постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог енергетичної безпеки.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положенням статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що при укладенні договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0695-03015 від 04.06.2019 (в редакції додаткової угоди від 21.12.2022) сторонами було погоджено наступний порядок та строки виконання зобов`язань з оплати отриманих послуг.

Так, відповідно до пункту 2.5 розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків: до 10 числа розрахункового місяця 35 % вартості послуги; до 20 числа розрахункового місяця 35 % вартості послуги; до останнього банківського дня календарного місяця 30 % вартості Послуги.

Пунктом 2.7 договору в редакції додаткової угоди від 21.12.2022 передбачено, що користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.

Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку. Оплату вартості послуги, після коригування обсягів, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно). Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги у відповідному розрахунковому періоді виконавець направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.

Пунктом 10.4 договору сторони погодили, що акти надання послуги, акти коригування до актів надання послуги, акти звірки розрахунків наданої послуги, рахунки, повідомлення про планові обсяги та будь-які інші повідомлення за цим договором повинні направлятися однією стороною іншій за допомогою сервісу, електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також можуть бути підтверджені рекомендованим листом, іншим реєстрованим поштовим відправленням або доставлені кур`єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому договорі.

Відповідно до пункту 10.7 договору рахунки, акти надання послуги, акти коригування до актів надання послуги, акти звірки розрахунків та повідомлення вважаються отриманими стороною: у день їх доставки кур`єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачу, що підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції. Електронний документ, який направляється стороною на виконання договору через Сервіс, вважається одержаним іншою стороною з часу набуття документом статусу "Доставлено" у Сервісі. Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, породжує права та обов`язки для сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичним документу, який міг би бути створений однією зі сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.

Для забезпечення електронного документообігу сторони зобов`язуються здійснити реєстрацію в сервісі та дотримуватися правил та інструкції користування сервісом, які ним передбачені (пункт 10.8 договору).

Таким чином, сторонами було погоджено підстави для здійснення розрахунків - рахунки, акти надання/коригування послуги.

Також, сторонами було погоджено порядок направлення однією стороною іншій документів, який передбачає декілька альтернативних варіантів - за допомогою сервісу, електронною поштою або факсимільним повідомленням, рекомендованим листом, іншим реєстрованим поштовим відправленням або доставлені кур`єром під розписку за адресою, зазначеною в договорі.

Як вірно встановленого місцевим господарським судом, рахунки за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління були надіслані позивачем в системі управління ринком відповідачу, дата відправлення документів (АСКОД НЕК "Укренерго" онлайн відправлено) співпадає з датою доставлення цих документів до контрагента (АСКОД онлайн доставлено).

З матеріалів справи також вбачається, що акти звірки та акти надання послуг підписано позивачем та відповідачем (т.2 а.с.106-119), та не містять жодних заперечень чи зауважень щодо прийняття послуг за відповідними актами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передумовою для нарахування 3% річних та інфляційних є несвоєчасне виконання боржником грошового зобов`язання (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України ), внаслідок чого у боржника виникає обов`язок сплатити кредитору, зокрема, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Судова колегія зазначає, що формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних та інфляційні не є неустойкою у розумінні положень статті 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України, а отже, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до приписів статті 232 Господарського кодексу України до 3% річних та інфляційних не застосовується.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц).

Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17).

Зі змісту укладеного між сторонами договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0695-03015 від 04.06.2019 вбачається, що сторонами для розрахунку за ним було встановлено два види обсягу послуги: плановий та фактичний, які використовуються одночасно та не виключають один одного.

Згідно вище наведених умов договору, з урахуванням додаткових угод до нього, плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а фактичний обсяг встановлюється по закінченню такого розрахункового місяця та оплачується до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). У разі, якщо оплачений плановий обсяг виявився вище фактичного, то вказана різниця або повертається користувачу, або враховується як оплата в наступні розрахункові періоди.

В контексті спірних правовідносин, судова колегія враховує правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №912/1941/21, в якій Суд вказав, що при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та ОСП зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг.

Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць.

Отже, як невиконання або неналежне виконання користувачем зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання, і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з приписами статті 611, 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення нарахувань інфляційних та відсотків річних у разі неналежного виконання боржником умов договору, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

В матеріалах справи наявний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача, наданий разом з позовною заявою (т.1 а.с.12-19, т.2 а.с.126-129).

04.02.2025 відповідачем було подано до господарського суду Харківської області власний контррозрахунок 3% річних та інфляційних втрат (т.3 а.с.156-164).

Разом з цим, позивачем на виконання вимог ухвали господарського суду першої інстанції від 14.01.2025 було надано до матеріалів справи більш повний та детальний розрахунок позовних вимог із зазначенням в ньому сум планових рахунків-фактур, Актів приймання-передачі наданих послуг та виставлених рахунків-фактур до них, Актів коригування до Актів приймання-передачі за договором № 0695-03015, згідно з яким загальна сума позовних вимог НЕК "Укренерго" у даній справі становить 993321,19грн. та складається з суми 3 % річних 113047,24грн. та інфляційних в розмірі 880273,95грн. Позивач просив суд прийняти саме цей розрахунок та вважати його основним (т.3 а.с.134-149).

Згідно з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, яка викладена у постанові від 19.08.2022 у справі №912/1941/21 плановий та фактичний обсяг взаємопов`язані та не замінюють один одного, і у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий чи за фактичний обсяг.

Це означає, що строки виникнення зобов`язання з оплати планового обсягу послуги та фактичного обсягу, а також прострочка їх виконання, обчислюються окремо для кожного виду зобов`язання.

Варто зазначити, що зобов`язання з оплати планового обсягу послуги та зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуги не можуть існувати одночасно за один і той же розрахунковий період.

Це означає, що:

а) існування зобов`язання з оплати планового обсягу послуги виключає можливість існування зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуги за один і той самий розрахунковий період;

б) існування зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуги виключає можливість існування зобов`язання з оплати планового обсягу за один і той самий розрахунковий період.

У постановах від 04.07.2023 у справі № 910/10061/22 та від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21 Верховним Судом зазначено, що при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та оператор системи передачі зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язаними та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць.

Наведене дає підстави для висновку, що зобов`язання відповідача по оплаті вартості планових обсягів припиняється не з закінченням розрахункового місяця, а з настанням обов`язку з оплати вартості фактичних обсягів.

З аналізу вказаних правових норм випливає, що правовідносини з надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління є подібними з правовідносинами з надання послуг з передачі електричної енергії, оскільки є правовідносинами щодо надання послуг оператором системи передачі, для розрахунків за договорами з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління використовується плановий і фактичний обсяги послуги, спосіб оплати таких послуг (попередні планові платежі на основі наданих користувачем прогнозованих планових обсягів послуги та подальша доплата згідно відповідних актів надання послуги) є теж подібним.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що зобов`язання з оплати планового обсягу послуги з передачі електричної енергії виникає як зобов`язання з передоплати в строки, визначені договором, а припиняється в момент, коли згідно з умовами договору має виникнути зобов`язання з оплати вартості фактичного обсягу послуги з передачі електричної енергії.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У разі невиконання зобов`язання зі сплати фактичного обсягу послуги, користувач є таким, що прострочив, з наступного дня за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане.

При цьому, колегія суддів враховує положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якою визначено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем строків оплати за договором № 0695-03015, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних наданий позивачем на виконання вимог ухвали господарського суду першої інстанції від 14.01.2025, судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 113047,24грн. та інфляційних у розмірі 880273,95грн.

Матеріалами справи також підтверджується, що 27.01.2025 позивачем було подано до господарського суду Харківської області заяву про залишення позовної заяви в частині позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних без розгляду (вх.№2188), в якій просив суд з метою приведення заявлених первісних позовних вимог з наданими детальними розрахунками, на виконання вимог ухвали господарського суду Харківської області від 14.01.2025, до узгодження з положеннями вимог статей 14, 237 ГПК України, залишити без розгляду позовні вимоги в частині стягнення: пені у розмірі 307,62грн; 3 % річних у розмірі 3919,71грн.; інфляційних у розмірі 255866,72грн. (т.3 а.с.152-153)

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Приймаючи до уваги те, що на час подання вказаної заяви, господарський суд першої інстанції не розпочав розгляд справи по суті, відповідна заява була правомірно задоволена судом.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 26.02.2025 відповідачем - Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" було подано до господарського суду Харківської області заяву про відстрочення виконання рішення у справі №922/4062/24 на один рік (т.4 а.с.13-52).

Обґрунтовуючи заяву про відстрочення виконання рішення, відповідач посилався на те, що підприємство виконує важливу стратегічну та соціальну функцію, здійснює забезпечення м. Харкова та області тепловою та електричною енергією, надає важливі допоміжні послуги та послуги балансування для забезпечення функціонування ринку електричної енергії та об`єднаної енергосистеми України. За змістом Закону України "Про критичну інфраструктуру" від 16.11.2021 № 1882-IX, постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання об`єктів критичної інфраструктури" від 09.10.2020 № 1109, ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" належить до об`єктів критичної енергетичної інфраструктури України.

Крім того, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 Солоницівська селищна територіальна громада за місцезнаходженням відповідача з 24.02.2022 включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії (територій можливих бойових дій). Внаслідок неодноразових обстрілів військами Російської Федерації території та виробничих потужностей ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" було пошкоджено майно та енергетичне обладнання. Звітом ТОВ "ФК" № 20/08 від 30.08.2024 про оцінку збитків, економічних втрат (реальних збитків) підтверджується знищення та пошкодження майна (основних засобів в кількості 195 інвентарних одиниць згідно з переліком) у зв`язку із збройною агресією російської федерації в Україні станом на 20.03.2024 на загальну суму 36 096 811,00 доларів США або за офіційним курсом валют на дату оцінки 1 412 605 373,00 грн. Звітом ТОВ "ФК" № 23/01 від 23.01.2025 про оцінку збитків, економічних втрат (реальних збитків) підтверджується знищення та пошкодження майна (основних засобів в кількості 47 інвентарних одиниць та 13 номенклатурних номерів товарно-матеріальних запасів згідно з переліком) у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації в Україні станом на 31.10.2024 на загальну суму 23 274 434,00 доларів США або за офіційним курсом валют на дату оцінки 960 745 360,00 грн.

Відповідач зазначав, що зареєстрований 30.05.2003 та здійснює наступні види діяльності за Національним класифікатором України КВЕД ДК 009:2010: 35.11 Виробництво електроенергії; 35.14 Торгівля електроенергією. НЕКРЕКП від 27.06.2023 № 1126, від 09.11.2023 № 2099, від 20.05.2024 № 949, 25.11.2024 № 1976 вводилися обмеження щодо граничних цін на ринку "на добу наперед", внутрішньодобовому ринку та балансуючому ринку, які негативно вплинули на обсяг надходження коштів за вироблену ним електричну енергію та надані послуги.

Крім того, ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" також здійснює наступні види діяльності за Національним класифікатором України КВЕД ДК 009:2010: 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (основний вид). З 27.07.2023 дія мораторію згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 2479 зберігається щодо підвищення тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення, послуги з постачання теплової енергії для населення та постачання гарячої води для населення. З урахуванням вказаного законодавчого обмеження, відповідач був вимушений застосовувати тарифи, затверджені Постановою НКРЕКП "Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" від 22.12.2021 № 2736, структура яких не враховує реальний обсяг витрат на таке виробництво.

Окрім викладеного, відповідач звертав увагу суду на те, що ПрАТ "НЕК "Укренерго" зі свого боку не виконує належним чином зобов`язання перед Відповідачем за договорами, укладеними для забезпечення функціонування ринку електричної енергії. Станом на 31.12.2024 у ПрАТ "НЕК "Укренерго" наявний борг перед відповідачем за договором про надання допоміжних послуг № 0695-07013 від 15.05.2020 в розмірі 22456631,52грн.

Отже, за наведених обставин, відповідач вважав, що надання відстрочення виконання рішення у справі № 922/4062/24 не заблокує роботи його підприємства та дозволить йому отримати дохід, в тому числі за рахунок виконання зобов`язань самого позивача, який може бути спрямований на погашення заборгованості. Таким чином буде досягнуто мету виконання рішення з дотриманням балансу інтересів обох сторін (співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора), а тривалість відповідного відстрочення для позивача не буде надмірною з огляду на її визначення з урахуванням дозволених процесуальним законом меж.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем до заяви про відстрочення виконання рішення суду було надано: копію постанови НКРЕКП від 18.06.2019 №1071 "Про видачу ліцензії з виробництва електричної енергії ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5", копію ліцензії серії АВ № 501414, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копію рішення Господарського суду Харківської області від 08.01.2025 у справі №922/3794/24, копію Акта обстеження від 24.04.2024, копію Звіту про фінансові результати за 9 місяців 2024 року, копію Звіту про оцінку збитків № 23/01, економічних втрат (реальних збитків) ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" внаслідок знищення та пошкодження його майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації в Україні станом на 31.10.2024 (т.4 а.с.17-50).

Судова колегія зазначає, що за змістом частин 3 та 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Водночас, відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

При оцінці виняткових обставин суд має враховувати дотримання балансу інтересів як боржника, так і кредитора при одночасному врахуванні вимоги закону про обов`язковість виконання судового рішення (стаття 115 Господарського процесуального кодексу України). По суті вищенаведеної норми при відстрочці виконання судового рішення мова йде про перенесення строку його виконання з однієї дати, що встановлено законом чи судом, на іншу.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує (може порушити) основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим (аналогічна правова позиція викладене у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19).

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Таким чином, питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, саме відповідачем було порушено зобов`язання, тобто через його винні дії виник спір.

Крім того, судова колегія зазначає, що відсутність у відповідача необхідних коштів, в тому числі, у зв`язку із скрутним фінансовим становищем, не є тією виключною обставиною, яка може бути підставою для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 1 статті 44 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб`єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

Колегія суддів також зауважує, що військова агресія Російської Федерації проти України та введення в Україні воєнного стану має загальний характер та впливає на діяльність, без виключення, усіх суб`єктів господарювання, внаслідок масованих ракетних атак пошкоджені та зруйновані об`єкти як позивача, так і відповідача, що є загальновідомими фактами, отже, позивач так само, як і відповідач, поніс збитки внаслідок ведення бойових дій, а дії Російської Федерації мали і мають негативний вплив на господарську діяльність обох сторін.

Крім того, як вірно зазначено місцевим господарським судом, відповідачем не надано належних доказів реальної можливості виконати рішення суду за умови надання відстрочення виконання саме на 12 місяців.

Відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

У цьому випадку законодавець наділив суд "дискреційними повноваженнями" щодо можливості застосування чи не застосування приписів статті 331 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням конкретних обставин.

Тобто, в кожному конкретному випадку суд повно та всебічно досліджуючи обставини має перевірити наявність виключних підстав для надання відстрочення виконання рішення з урахуванням балансу інтересів сторін.

Вирішення цього питання у межах дискреційних повноважень суду здійснюється ним з урахуванням встановленого процесуальним законом обов`язку суду встановлювати та досліджувати відповідні обставини на підставі тих доказів, що подані сторонами, та оцінювати їх за визначеними ГПК України правилами, зокрема, щодо порядку розподілу тягаря доведення відповідних обставин, порядку подання сторонами доказів в судах, тощо.

З огляду на вищевикладене, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, проаналізувавши доводи відповідача щодо відстрочення виконання судового рішення та надані в їх обґрунтування докази, приймаючи до уваги правову позицію позивача, який заперечує щодо задоволення заяви відповідача, враховуючи існування надзвичайних обставин в країні через військову агресію РФ проти України, введення у зв`язку із цим воєнного стану, згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, а також враховуючи специфіку діяльності Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5", колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення строком на шість місяців.

Відстрочення виконання судового рішення на такий термін забезпечить реальне виконання судового рішення із дотриманням балансу інтересів сторін, не порушить справедливої рівноваги та справедливого балансу у розумінні статті 6 Конвенції, оскільки надасть можливість виконати судове рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для відповідача з інтересом стягувача реально отримати грошові кошти.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, судова колегія вважає обґрунтованим та законним висновок господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв`язку з їх юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційних скарг та залишення рішення господарського суду Полтавської області від 12.03.2025 у справі №922/4062/24 без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суду,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Харківська ТЕЦ-5 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 12.03.2025 у справі №922/4062/24 залишити без змін.

Повна постанова складена 12.05.2025

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя П.В. Тихий