Рішення

від 12.05.2025 по справі 910/969/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.05.2025Справа № 910/969/22 (367/2412/24)

За позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

до 1) Фізичної особи-підприємця Демчук Вікторії Вікторівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна"(01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 9/2, оф. 62, ідентифікаційний номер 39173811);

3) Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та заощаджень" (04119, м. Київ, вул. Ю.Іллєнка,83-Д, ідентифікаційний номер 33695095)

про стягнення 27 300,00грн.

в межах справи №910/969/22

За заявою Фізичної особи-підприємця Роскіна Олега Романовича ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна" (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 9/2, оф. 62, ідентифікаційний номер 39173811)

про банкрутство

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа №910/969/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна".

У березні 2024 року до Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 про стягнення солідарно з 1) Фізичної особи-підприємця Демчук Вікторії Вікторівни; 2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна"; 3) Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та заощаджень" 17 300,00грн. грошових коштів за ненадані туристичні послуги та 10 000,00грн. моральної шкоди.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 01.05.2024 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 23.12.2024 справу № 367/2412/24 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2, до фізичної особи-підприємця Демчук Вікторії Вікторівни, Товариства з обмеженою відповідальністю "МУЗЕНІДІС ТРЕВЕЛ Україна", Акціонерного товариства "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ" про захист прав споживачів - передано у порядку ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства до Господарського суду міста Києва (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44В) в провадженні якого перебуває справа № 910/969/22 про банкрутство (неплатоспроможність) боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "МУЗЕНІДІС ТРЕВЕЛ Україна".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.02.2025 прийнято справу №367/2412/24 за позовом ОСОБА_1 до 1) Фізичної особи-підприємця Демчук Вікторії Вікторівни; 2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна"; 3) Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та заощаджень" про стягнення 27 300,00грн. до розгляду в межах справи №910/969/22. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

17.02.2025 до суду від Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та заощаджень" надійшов відзив на позов.

Ухвала про прийняття справи до свого розгляду від 10.02.2025 вручена Фізичній особі-підприємцю Демчук Вікторії Вікторівни 25.02.2025, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0610231441681 з відміткою про вручення відповідної ухвали суду.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач-1 не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Також, ухвала суду від 10.02.2025 направлена відповідачу-2 рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача-2, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: а саме: 01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 9/2, оф. 62.

Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу-2 за закінченням терміну зберігання.

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Таким чином, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача-2 згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.06.2020 між ОСОБА_3 (надалі - Замовник) та ТОВ "Музенідіс Тревел Україна" (надалі - Туроператор), від імені та за дорученням якого на підставі Агентського договору на реалізацію туристичного продукту № АДТА/17-кІУ.0137 від 17.10.2017 діяла Фізична особа-підприємець Демчук Вікторія Вікторівна (надалі - Турагент) укладено Договір на туристичне обслуговування № МЗТ/20- KSD10090BO, відповідно до умов якого туроператор через турагента зобов`язався надати замовнику туристичні послуги.

Відповідно до пункту 1.2. договору туроператор через турсубагента зобов`язується забезпечити надання комплекту туристичних послуг (надалі - Туристичний продукт/ Турпродукт), а замовник зобов`язується на умовах даного договору прийняти та оплатити його.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що вартість турпродукту за цим договором зазначається в рахунку на оплату туристичних послуг, який є невід`ємною частиною цього Договору, та дійсний протягом одного банківського дня.

Згідно п. 2.10 Договору повернення коштів, внесених замовником як оплати турпродукту за договором, здійснюється турагентом в узгоджені сторонами строки, але не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дати отримання турагентом заяви замовника на повернення коштів.

Відповідно до п. 5.1 договору туроператор зобов`язаний забронювати та надати Замовнику турпродукт (пакет туристичних та пов`язаних послуг), замовлених замовником в повному обсязі, кількості, якості та у визначені цим Договором терміни, про які сторони попередньо домовилися, за умови сплати повної вартості турпродукту замовником у строки, встановлені даним Договором та додатками до нього.

Згідно з п.5.3 договору туроператор зобов`язаний у випадку виникнення обставин, що роблять неможливими надання замовнику послуг з вини Туроператору (за винятком випадків форс-мажорних обставин та відмова консульських установ у видачі замовнику та/або туристам) у разі невжиття заходів для заміни замовлених послуг па альтернативні, повернути кошти, оплачені замовником, в т.ч. туристом, за врахуванням фактично понесених туроператором, турсубагентом витрат.

У п. 12.10. Договору вказано, що у разі порушення процесу про визнання Виконавця банкрутом внаслідок виникнення обставин неплатоспроможності Виконавця відповідно до чинного законодавства та невиконання Виконавцем своїх договірних зобов`язань перед Туристами та/або Замовником, останні можуть пред`явити претензії безпосередньо до організації, що надала Виконавцю фінансове забезпечення (ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 83-Д). Розмір фінансового забезпечення Туроператора визначається банківською гарантією, наданою ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» в сумі, еквівалентній 20000 євро (двадцяти тисячам євро). Банківською гарантією забезпечується відповідальність Туроператора перед Замовником згідно до Договору за умови виникнення обставин банкрутства чи неплатоспроможності Туроператора, які пов`язані з необхідністю відшкодування вартості ненаданих Туроператором послуг, передбачених договором.

10.06.2020 позивач на виконання умов договору № МЗТ/20- KSD10090BO здійснив попередню оплату за замовлений турпродукт в сумі 17 300,00 грн., що підтверджується товарним чеком № 17122 від 10.06.2020.

У додатку № 1 до договору № МЗТ/20- KSD10090BO погоджено загальну вартість турпродукту в сумі 57 560,70 грн. на трьох туристів.

Оскільки замовлені позивачем послуги не були надані, 28.06.2023 позивачем направлено цінним листом турагенту ФОП Демчук В. В. на поштову адресу, зазначену в договорі (02000, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 29), та 19.12.2023 на юридичну адресу, зазначену в договорі (45000, Волинська обл., м. Ковель, вул. 40 років Перемоги, буд. 17, кв. 16) заяву про повернення коштів, внесених замовником як оплату турпродукту в порядку п. 2.10 Договору № МТЗ/20- КЗОЮ090ВО.

Також, 19.12.2023 позивачем направлено заяву про повернення коштів за Договором № МТЗ/20- КЗОЮ090ВО на юридичну адресу туроператора TOB "Музенідіс Тревел Україна" та АТ «Банк інвестицій та заощаджень».

Відповідно до банківської гарантії фінансового забезпечення цивільно- правової відповідальності туроператора № 20827/20-Г від 21.10.2020, з метою покриття цивільної відповідальності Принципала (як Туроператора), Гарант зобов`язується відшкодувати збитки, що можуть бути заподіяні Бенефіціару внаслідок порушення процесу про визнання банкрутом Принципала за умови невиконання Принципалом Договору на туристичне обслуговування, що підтверджено рішенням суду, що набрало законної сили та настання обставин, передбачених ст. 15 Закону України «Про туризм», лише після отримання від Бенефіціара таких документів: 1.Письмової вимоги Бенефіціара з посиланням на цю Гарантію, яка підписана Бенефіціаром (представником Бенефіціара), за умови, що у вимозі буде вказано, що сума, яку Бенефіціар вимагає сплатити, має бути виплачена Бенефіціару у зв`язку з невиконанням Принципалом своїх зобов`язань у відповідності до Договору туристичне обслуговування та викладені обставини невиконання Принципалом С Туроператором) зобов`язань за Договором на туристичне обслуговування. 2.Оригінала Договору на туристичне обслуговування та копії цієї Гарантії, завіреної печаткою Принципала. 3.Оригіналів фінансових документів, які підтверджують оплату Бенефіціаром вартості туристичних послуг у відповідності з Договором на туристичне обслуговування. 4. Оригіналів документів, що підтверджують фінансові витрати Бенефіціара. 5. Документів, які підтверджують ненадання Принципалом послуг, передбачених Договором на туристичне обслуговування, в т.ч. рішення суду. 6. Судове рішення, що набрало законної сили та підтверджує порушення процесу про банкрутство Принципала. 7. Документів, які засвідчують особу Бенефіціара.

У відповідь від АТ «Банк інвестицій та заощаджень» позивачу надійшов лист № 05-2/02/3865 від 25.12.2023, в якому гарант зазначив, що до Заяви позивача від 19.12.2023 не надано доказів на підтвердження заявлених вимог, оскільки лист не містить документів, які засвідчують особу бенефіціара, а також не додано судового рішення, що набрало законної сили щодо невиконання туроператором договору на туристичне обслуговування, та судового рішення, що підтверджує порушення процесу про банкрутство туроператора. Крім цього, гарантом в листі зазначено, що Заяву від 19.12.2023 направлено до Гаранта поза межами строку дії банківської гарантії, строк якої закінчився 21.10.2021, тому дана заява позивача є неналежно представленою і Гарант змушений відмовити позивачеві у задоволенні Заяви від 19.12.2023 у зв`язку із відсутністю гарантійного випадку.

Згідно з трекінгом поштового відправлення турагентом ФОП Демчук В.В. отримано заяву про повернення коштів 27.12.2023, однак відповідь позивачу на заяву не надійшла.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У частині першій статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про туризм" туристичні оператори юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність.

Відповідно до частин першої-третьої статті 20 Закону України "Про туризм" за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.

Туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, коли це відбулося з вини туриста (частина восьма статті 20 Закону України "Про туризм").

Відповідно до ч. 9 ст. 20 Закону України "Про туризм" туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, якщо це відбулося з вини туриста.

Згідно з ч. 10 ст. 20 Закону України "Про туризм" турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору (турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов`язаних із відмовою.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Відповідно до частини першої статті 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 25 Закону України "Про туризм" встановлено, що туристи мають право на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

За правилом ч. 11 ст. 20 Закону України «Про туризм» туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування.

Тобто, згідно із наведеною нормою закону саме туроператор несе відповідальність перед туристом за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 569/16256/19 (провадження № 61-9034св20), від 30 серпня 2021 року у справі № 559/1604/18 (провадження № 61-782св20).

Таким чином, враховуючи, що ТОВ "Музенідіс Тревел Україна", діючи в особі турагента ФОП Демчук В. В., порушило умови договору на туристичне обслуговування від 10.06.2020 № МЗТ/20- KSD10090BO, а саме не надало передбачені послуги та не повернуло позивачу повну суму сплачених коштів за замовлені туристичні послуги згідно договору, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Музенідіс Тревел Україна" сплачених позивачем коштів у розмірі 17 300,00 грн.

Одночасно, суд дійшов обґрунтованого висновку відмовити в задоволенні позовних вимог, пред`явлених до турагента ФОП Демчук В. В., оскільки саме туроператор (ТОВ "Музенідіс Тревел Україна") несе відповідальність перед туристом за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування.

Щодо пред`явлених позовних вимог до Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та заощаджень", як гаранта за договором на туристичне обслуговування від 10.06.2020 № МЗТ/20- KSD10090BO, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За змістом статті 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Гарантія діє протягом строку, на який вона видана (частина 1 статті 561 ЦК України).

Положеннями частин 1 - 5 статті 563 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Відповідно до положень статті 564 ЦК України після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (частина 1 статті 565 ЦК України).

Із матеріалів справи слідує, що позивач звертався до АТ «Банк інвестицій та заощаджень» 19.12.2023 із заявою про повернення коштів за Договором № МТЗ/20- КЗОЮ090ВО.

Проте, у відповідь АТ «Банк інвестицій та заощаджень» повідомило позивача листом № 05-2/02/3865 від 25.12.2023, що до Заяви позивача від 19.12.2023 не надано доказів на підтвердження заявлених вимог, оскільки лист не містить документів, які засвідчують особу бенефіціара, а також не додано судового рішення, що набрало законної сили щодо невиконання туроператором договору на туристичне обслуговування, та судового рішення, що підтверджує порушення процесу про банкрутство туроператора. Крім цього, гарантом в листі зазначено, що Заяву від 19.12.2023 направлено до Гаранта поза межами строку дії банківської гарантії, строк якої закінчився 21.10.2021, тому дана заява позивача є неналежно представленою і Гарант змушений відмовити позивачеві у задоволенні Заяви від 19.12.2023 у зв`язку із відсутністю гарантійного випадку.

Відтак, оскільки строк дії гарантії станом на момент пред`явлення позивачем вимоги від 19.12.2023 закінчився 21.10.2021, та до вказаної вимоги не було надано всіх необхідних документів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог до АТ «Банк інвестицій та заощаджень».

Крім того, позивач просив стягнути 3 000,00 грн. моральної шкоди, завданої обманом щодо наявності оплаченого ним турпродукту та тривалий час введенням в оману щодо майбутнього надання альтернативних послуг, які так і не були надані; 3 000,00 грн. моральної шкоди, завданої свідомим неповерненням йому грошових коштів протягом 4-х років поспіль; 2 000,00 грн. моральної шкоди, завданої ігноруванням його прохань та вимог повернути кошти та недобросовісною поведінкою відповідачів; 2 000,00 грн. моральної шкоди, спричиненої переживаннями та витрачанням свого часу на спроби повернути привласнені відповідачами кошти, написання відповідних вимог, звертання за допомогою до адвоката з метою захисту своїх порушених прав.

Відповідно до частин 1-3 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За змістом частини четвертої статті 23 ЦК України при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди, насамперед першої та апеляційної інстанцій, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Обов`язковими підставами відшкодування моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

У той же час, позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами завдання відповідачами моральної шкоди, яка призвела до погіршення або позбавлення можливості реалізації позивачем своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Ураховуючи те, що вимоги позову в цій частині не обґрунтовані належним чином та не доведені жодними доказами, суд дійшов висновку в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідачів 10 000,00 грн. моральної шкоди відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частиною 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем - ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача-2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна" (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 9/2, оф. 62, ідентифікаційний номер 39173811) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 17 300 (сімнадцять тисяч триста) грн. 00 коп. вартості туристичних послуг.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна" (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 9/2, оф. 62, ідентифікаційний номер 39173811) у дохід Державного бюджету України 767 (сімсот шістдесят сім) грн. 54 коп. судового збору.

4. В іншій частині позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна" відмовити.

5. У задоволенні позову до Фізичної особи-підприємця Демчук Вікторії Вікторівни та Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та заощаджень" відмовити.

5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.05.2025

Суддя Д.В. Мандичев