Постанова

від 29.04.2025 по справі 927/179/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 927/179/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Берднік І. С., Міщенко І. С.,

за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.09.2024 (суддя Мацьор В. В.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 (головуючий суддя Мальченко А. О., судді Козир Т. П., Скрипка І. М.)

у справі № 927/179/24

за позовом заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради

до 1) Комунального підприємства "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради і 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Управління комунального майна Чернігівської обласної ради,

про визнання недійсним договору та зобов`язання повернути майно,

(у судовому засіданні взяли участь: прокурор - Гудков Д. В., та представник позивача - Кравченко Д. В., представник відповідача-2 - Сірий І. О.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради (далі - Позивач, Облрада) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Комунального підприємства "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради (далі - Відповідач-1, КП "Чернігівське МБТІ") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації" (далі - Відповідач-2, Товариство) про:

- визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області № 1, укладеного 01.02.2023 між Відповідачами;

- зобов`язання Відповідача-2 повернути Облраді нерухоме майно, а саме частину нежитлової будівлі першого та третього поверхів (І поверх: літ. "1-104", "1-105", "1-107", з "1-112" по "1-116", "1-120", "1-123"; III поверх: "1-313", "1-319", "1-321", "1-323", "1-327") корисною площею 293,2 кв.м загальною площею 383,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, просп. Перемоги, буд. 33 шляхом підписання акта прийому-передачі.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент укладання оскаржуваного договору та вчинення реєстраційних дій, КП "Чернігівське МБТІ" не володіло спірним майном на праві господарського відання і не могло виступати його орендодавцем; спірне нерухоме майно було передано в оренду без погодження із власником - Облрадою та спірний договір підписано неуповноваженою особою, яка діяла від імені Відповідача-1.

Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень

3. 25.09.2024 рішенням Господарського суду Чернігівської області, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025, позовні вимоги задоволено повністю.

4. Судові рішення аргументовані тим, що спірне майно було передано в оренду з порушенням порядку, встановленого Законом України "Про оренду державного та комунального майна", а саме, юридичною особою, яка не могла виступати орендодавцем цього майна, а також за відсутності погодження із спеціально-уповноваженими органами, що здійснюють управління об`єктами обласної комунальної власності.

Касаційна скарга

5. Не погодившись із прийнятими рішеннями, Відповідач-2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

6. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на неврахуванні господарськими судами попередніх інстанцій правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі № 21-8во07, від 27.04.2016 у справі № 6-62цс16, від 12.04.2017 у справі № 6-72цс17, Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 922/623/20, від 06.04.2021 у справі № 906/677/19, від 18.01.2023 у справі № 607/12833/19, від 24.01.2024 у справі № 910/4337/23, Великої Палата Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц, об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 щодо розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства.

7. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що в судовій практиці відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування:

- пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 в контексті необхідності прийняття окремих рішень уповноваженим/-и органом/-ами, зокрема, виведення, виділу об`єктів оренди, які станом на дату введення в дію цього Закону перебували у переліках цілісних майнових комплексів підприємств та їх структурних підрозділів, для подальшого передання в оренду згідно із Законом України "Про оренду державного та комунального майна" та моменту включення об`єктів оренди, які станом на дату введення в дію цього Закону перебували у переліках цілісних майнових комплексів підприємств до Переліку першого типу;

- статті 6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 у разі відсутність погодження уповноваженого органу управління протягом 40 робочих днів з дати направлення звернення балансоутримувача про таке погодження у зв`язку з чим визначення моменту з якого вважається погодженням уповноваженого органу управління рішення балансоутримувач/орендодавця про намір передачі майна в оренду, форма звернення балансоутримувача/орендодавця та строк дії такого погодження.

- статті 215 Цивільного кодексу України до договорів оренди майна комунальної власності з підстав наявність порушень з боку органу публічної влади щодо визначення повноважень при укладенні такого договору, за відсутності порушень з боку орендаря та можливості позбавлення права оренди лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу з урахуванням принципів "належного урядування" та "пропорційності".

8. Скаржник стверджує, що КП "Чернігівське МБТІ" дотримано законодавчо встановлений порядок та вчинені усі організаційні процедури, пов`язані з проведенням аукціону, укладанням договору оренди, передачею майна в орендне користування відповідно до вимог Закон України "Про оренду державного та комунального майна", а також Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 "Деякі питання оренди державного та комунального майна".

9. Також скаржник доводить, що висновки судів попередніх інстанцій про необхідність додаткового погодження органом, що здійснює управління майном комунальної власності, можливість надання спірного майна в оренду, не узгоджується з нормами статті 12 та пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

10. Крім того, за твердження скаржника, балансоутримувач комунального майна може прийняти рішення про намір передачі майна в оренду за власною ініціативою, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач.

Позиція інших учасників справи

11. У відзиві на касаційну скаргу Облрада заперечує проти викладених у ній доводів та вважає скаргу безпідставною, необґрунтованою, а твердження, викладені в ній, такими що не спростовують законних та обґрунтованих висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Стислий виклад обставин справи, установлених судами попередніх інстанцій

12. Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 від 22.12.2008, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 15.12.2008 № 354 нежитлова будівля "А-3" загальною площею 1501,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, просп. Перемоги, буд. 33, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.

13. Відповідно до рішення Чернігівської обласної ради від 22.05.2020 № 87-23/VІІ "Про затвердження Переліків об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області" об`єкт нерухомості - нежитлова будівля "А-3" загальною площею 1501,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, просп. Перемоги, буд. 33, перебуває в переліку об`єктів нерухомого майна комунальної власності області.

14. 25.07.2022 КП "Чернігівське МБТІ" проведено аукціон з передачі майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в оренду - частини нежитлової будівлі першого та третього поверхів загальною площею 383,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, просп. Перемоги, 33, переможцем якого стало Товариство (протокол про результати електронного аукціону № LLЕОО1-UА-20220719-59010).

15. 01.02.2023 між КП "Чернігівське МБТІ", в особі в.о. начальника Мелашенка Б. В. та заступника начальника Мучти О. В. та Товариством, в особі директора Обушного О. О., укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 01.

16. Відповідно до пункту 4.1. Змінюваних умов договору об`єктом оренди є частина нежитлової будівлі першого та третього поверхів (1 поверх: літ. "1-104", "1-105", "1-107", з "21-112" по "1- 116", "1-120", "1-123", 3 поверх: "1-313", "1-319", "1-321", "1-323", "1-327" корисною площею 293,3 кв.м, загальною площею 383,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, просп. Перемоги, буд. 33).

17. Пунктом 12.1. Змінюваних умов договору передбачено, строк дії договору 4 (чотири) роки 11 (одинадцять) місяців. Цей договір набуває чинності з моменту підписання. Майно вважається переданим в орендне користування з дня підписання акта (документа) про повернення єдиного майнового комплексу відокремленого підрозділу комунального підприємства "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради "Комунальне підприємство "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради, філія №1 з орендного користування на підставі судового рішення, що набрало законної сили у справі № 927/286/22.

18. Згідно з пунктом 2.1. Незмінюваних умов договору орендар вступає у строкове платне користування майном у день настання обставин, визначених пунктом 12.1. цього договору.

19. Відповідно до пункту 12.1. Незмінюваних умов договору цей договір укладено на строк, визначений у пункті 12 Умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цього договору. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами (нотаріального посвідчення, якщо відповідно до законодавства договір підлягає нотаріальному посвідченню). Строк оренди за цим договором починається з дати підписання договору і закінчується датою припинення цього договору.

20. За твердженнями Прокурора, станом на дату укладання договору № 01 від 01.02.2023 діяв договір оренди цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу (філії) підприємства КП "Чернігівське МБТІ" Чернігівської обласної ради № 255 від 22.07.2019, укладений між Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради та Товариством, предметом якого є одне і те ж саме нерухоме майно ЦМК підприємства обласної комунальної власності.

21. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01.11.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 та постановою Верховного Суду від 19.09.2023 у справі № 927/286/22, визнано недійсним наказ начальника Управління комунального майна Чернігівської обласної ради Буніна А. Ю. № 71 від 08.05.2019 "Про передачу в оренду цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу КП "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради КП "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради, філія № 1";

- визнано недійсним наказ начальника Управління комунального майна Чернігівської обласної ради Буніна А. Ю. № 115 від 26.07.2019 "Про реорганізацію відокремленого підрозділу КП "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради "Комунальне підприємство "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради, філія № 1".

- визнано недійсним договір оренди № 225 цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу (філії) підприємства, укладений 22.07.2019 між Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради та Товариством.

-зобов`язано Товариство повернути Облраді цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу КП "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради, філія №1", склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу, складеного станом на 03.04.2019, вартість якого за результатами незалежної оцінки становіть 2 403 309,65 грн, у тому числі будівлі та споруди у кількості 3 одиниць: перший поверх будівлі (246,2 кв.м), що знаходиться за адресою: м. Чернігів, просп. Перемоги, 33 (частина нежитлового приміщення: літ. "1-104", літ. "1-105", літ. "1-107", літ "1-112", літ. "1-116", літ "1-120", літ. "1-123", крім того, площі спільного користування); частина приміщень третього поверху, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, просп. Перемоги, 33 (119,0 кв.м) (частина нежитлового приміщення: літ. "1-313", літ. "1-319", літ. "1-321", літ. "1-323", літ. "1-327", літ. "1-320", крім того, площі спільного користування); гараж цегляний, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Промислова, 2 (21,6 кв.м).

22. На виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.11.2022 у справі № 927/286/22 Товариство повернуло Облраді вищезазначене майно.

23. Крім того, ураховуючи рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.11.2022 у справі № 927/286/22, Облрада рішенням від 27.09.2023 № 11-15/VІІІ закріпила на праві господарського відання за КП "Чернігівське МБТІ" єдиний майновий комплекс, який зазначено у договорі оренди № 255 від 22.07.2019 та повернуто із орендного користування Товариства.

24. 27.10.2023 між Управлінням комунального майна обласної ради та КП "Трудовий колектив Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради укладений договір про закріплення майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області на праві господарського відання та підписано акт приймання-передачі відповідного майна між сторонами.

25. Згідно з пунктом 1 додатку № 1 до вказаного договору, в господарське відання передано частину нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, проспект Перемоги, 33 (І поверх: літ. "1-104", "1-105", "1-107", з "1-112" по "1-116", "1-120", "1-123"; III поверх: "1-313", "1-319", "1-321", "1-323", "1-327", загальною площею 383,2 кв.м).

26. На підставі оспорюваного договору оренди нерухомого майна від 01.02.2023 № 01, рішенням державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації від 29.09.2023 № 69527914 за Відповідачами зареєстроване право користування (найму (оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами на частину нежитлової будівлі першого та третього поверхів (І поверх: літ. "1-104", "1-105", "1-107", з "1-112" по "1-116", "1-120", "1-123"; III поверх: "1-313", "1-319", "1-321", "1-323", "1-327" корисною площею 293,2 кв.м, загальною площею 383,2 кв.м).

27. Наказом Міністерства юстиції України від 23.02.2024 анульовано рішення державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації від 29.09.2023 № 69527914 про державну реєстрацію права користування (найма (оренди) майна за спірним договором.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

28. Відповідно до вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

29. Верховний Суд неодноразово зазначав, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника. Такі висновки Верховного Суду містяться у постановах, зокрема, від 17.01.2023 у справі № 910/20309/21 та від 01.05.2024 у справі № 910/9635/22.

30. Організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває у комунальній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває у комунальній власності врегульовані Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

31. Частиною другою статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що передача в оренду майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону.

32. Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є, зокрема, органи, уповноважені представницькими органами місцевого самоврядування, - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, яке перебуває у комунальній власності; балансоутримувачі - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 400 квадратних метрів на одного балансоутримувача, якщо менший розмір площі не встановлено рішенням представницького органу місцевого самоврядування - щодо об`єктів комунальної власності або галузевими особливостями оренди майна

33. Відповідно до висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 923/759/18, від 17.01.2018 у справі № 923/406/17 від 12.01.2022 у справі № 927/172/19, вирішуючи питання щодо права орендодавця самостійно, без відповідного рішення ради, передавати в оренду майно, належне до комунальної власності, варто виходити з кола його повноважень, передбачених положеннями про таких орендодавців, затвердженими у встановленому порядку радою. При цьому слід також враховувати, що орендодавець здійснює свої повноваження тільки за наявності рішення ради і не наділений повноваженнями самостійно приймати рішення про передачу об`єктів комунальної власності в оренду, якщо інше не передбачено положенням про нього.

34. Як установлено судами попередніх інстанцій рішенням п`ятнадцятої сесії Чернігівської облради четвертого скликання від 25.03.2005 створено Управління комунального майна Чернігівської обласної ради (далі - Управління) та затверджено Положення про нього. В подальшому, рішенням третьої сесії восьмого скликання Чернігівської обласної ради від 12.02.2021 № 31-3/VІІІ Положення про Управління було затверджено в новій редакції.

35. Оцінивши зміст Положення, суди попередніх інстанцій встановили, що станом на дату виникнення спірних правовідносин орендодавцем цілісного майнового комплексу комунального підприємства обласної ради могло виступати виключно Управління як орган, уповноважений на це власником майна - Облрадою.

36. Наведений вище висновок відповідає правовій позиції щодо застосування положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у комплексному поєднанні із приписами Положення про Управління, викладеній Верховним Судом у постанові від 12.01.2022 у справі № 927/172/19.

37. Поряд з цим, як встановили суди попередніх інстанцій, оскаржуваний договір оренди укладений за результатами електронного аукціону, який був організований та проведений КП "Чернігівське МБТІ".

38. У свою чергу, КП "Чернігівське МБТІ" набуло права користування майном на праві господарського відання лише з 27.10.2023 на підставі укладеного з Управлінням відповідного договору.

39. При цьому спростовуючи протилежні твердження скаржника, суди зазначили, що рішення Облради від 22.05.2020 № 87-23/VІІ "Про затвердження Переліків об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області" не містить інформації про те, що спірне майно закріплено за КП "Чернігівське МБТІ" на праві господарського відання.

40. За наведених обставин, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов вірного висновку, що ані станом на дату укладення спірного договору № 01 від 01.02.2023, який став підставою для проведення державної реєстрації, ані станом на дату здійснення реєстраційних дій 29.09.2023, КП "Чернігівське МБТІ" не володіло спірним майном на праві господарського відання, не мало права розпоряджатися майном територіальної громади, зокрема, передавати його в оренду, а відтак і не могло бути його орендодавцем.

41. До того ж, як зауважили суди попередніх інстанцій, нерухоме майно, що належить до комунальної власності було передано у користування іншим особам без погодження із спеціально-уповноваженими органами, що здійснюють управління об`єктами обласної комунальної власності.

42. Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

43. Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

44. Оцінивши у сукупності докази, подані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень, на підставі встановлених фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій з огляду на те, що спірне майно було передано в оренду з порушенням порядку, встановленого Законом України "Про оренду державного та комунального майна", а саме, юридичною особою, яка не могла виступати орендодавцем цього майна, а також за відсутності погодження із спеціально-уповноваженими органами, що здійснюють управління об`єктами обласної комунальної власності, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним.

45. Доводи касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо втручання у право Відповідача-2 на володіння майном та не врахування відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі № 21-8во07, від 27.04.2016 у справі № 6-62цс16, від 12.04.2017 у справі № 6-72цс17, Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 922/623/20, 06.04.2021 у справі № 906/677/19, від 18.01.2023 у справі № 607/12833/19, Великої Палата Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц, об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, судова колегія визнає необґрунтованими, оскільки господарськими судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень у цій справі не встановлено порушень статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

46. Крім того, Суд, у результаті аналізу змісту судових рішень у цій справі та у справах № 21-8во07, № 6-62цс16, № 6-72цс17, № 922/623/20, № 906/677/19, № 607/12833/19, № 668/13907/13-ц, № 390/34/17, дійшов висновку, що спірні правовідносини у вказаних справах, з урахуванням предмету та підстав позову, за правовим регулюванням і кваліфікацією спірних правовідносин у контексті змістовного критерію не є подібними.

47. Тому відсутні підстави вважати, що висновки, зроблені судом касаційної інстанції у наведених скаржником справах, зроблені з урахуванням однакових фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.

48. Іншою підставою для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій скаржником визначено пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.

49. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

50. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

51. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 вказав, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

52. Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

53. У касаційній скарзі скаржник стверджує, що наразі відсутній висновок Верховного Суду у питанні застосування пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 в контексті необхідності прийняття окремих рішень уповноваженим/-и органом/-ами, зокрема, виведення, виділу об`єктів оренди, які станом на дату введення в дію цього Закону перебували у переліках цілісних майнових комплексів підприємств та їх структурних підрозділів, для подальшого передання в оренду згідно із Законом України "Про оренду державного та комунального майна" та моменту включення об`єктів оренди, які станом на дату введення в дію цього Закону перебували у переліках цілісних майнових комплексів підприємств до Переліку першого типу.

54. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що усі об`єкти оренди, які станом на дату введення в дію цього Закону перебували у переліках цілісних майнових комплексів підприємств та їх структурних підрозділів і нерухомого майна, що може бути передане в оренду згідно із Законом України "Про оренду державного та комунального майна", вважаються такими, щодо яких прийнято рішення про включення їх до Переліку першого типу. Подальші дії щодо таких об`єктів оренди здійснюються відповідно до порядку, визначеного статтею 12 цього Закону, за наявності заяви потенційного орендаря або за ініціативою орендодавця.

55. Надаючи оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, суд апеляційної інстанції зауважив, що Відповідачами не надано доказів включення спірного майна до Переліку першого типу. При цьому наказ Управління від 28.12.2019 №202, на який посилався скаржник, включає до переліку об`єктів, що можуть бути передані в оренду, цілісний майновий комплекс КП "Чернігівське МБТІ".

56. У той же час, предметом спірного договору оренди є частина нежитлової будівлі першого та третього поверхів загальною площею 383,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, проспект Перемоги, 33.

57. За наведених обставин, судом апеляційної інстанції констатовано, що пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не може бути застосований до спірних правовідносин сторін, оскільки матеріали справи не містять доказів трансформації цілісного майнового комплексу у частину нежитлової будівлі, прийняття Управлінням наказу про включення саме частини нежитлової будівлі першого та третього поверхів загальною площею 383,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, просп. Перемоги, 33 до переліку об`єктів, що можуть бути орендовані на засадах аукціону (перелік першого типу), організації та проведення аукціону у встановленому законом порядку.

58. За викладеного, застосування вищезазначеного пункту не впливає на результат вирішення даного господарського спору, що нівелює необхідність у формуванні правового висновку з його застосування у спірних правовідносинах.

59. У аспекті порушеного скаржником питання щодо застосування положень статті 215 ЦК України у спірних правовідносинах, судова колегія зауважує, що Верховний Суд у постанові від 12.01.2022 у справі № 927/172/19 сформував єдиний підхід до застосування статті 215 ЦК України при визнання недійсними договорів, які укладені із порушенням норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Висновки судів попередніх інстанцій із зазначеною позицією узгоджуються.

60. Також скаржник зазначає, що в судовій практиці відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності погодження уповноваженим органом управління протягом 40 робочих днів з дати направлення звернення балансоутримувача про таке погодження у зв`язку з чим визначення моменту з якого вважається погодженням уповноваженого органу управління рішення балансоутримувач/орендодавця про намір передачі майна в оренду, форма звернення балансоутримувача/орендодавця та строк дії такого погодження.

61. Проте відповідні доводи вже спростовані судами попередніх інстанцій з посиланням на встановлені ними обставини справи і дослідженні в ній докази, а саме недотриманням КП "Чернігівське МБТІ" порядку отримання погодження уповноваженого органу щодо надання в оренду спірного майна.

62. Водночас у силу імперативного припису частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

63. Зазначені доводи спрямовані на повторне дослідження та оцінку зазначених обставин і доказів, що перебуває поза законодавчо визначеними межами перегляду справи в суді касаційної інстанції.

64. Відтак посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах визнаються суто декларативними, необґрунтованими та відхиляються.

65. Зважаючи на викладене, підстава, передбачена у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася.

66. Усі інші доводи касаційної скарги підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

67. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

68. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

69. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції і не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.

70. За таких обставин доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції від 05.02.2025 та рішення місцевого господарського суду від 25.09.2024, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а вказані судові рішення - без змін.

Розподіл судових витрат

71. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 і рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.09.2024 у справі № 927/179/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді І. С. Берднік

І. С. Міщенко