Постанова від 29.04.2025 по справі 398/4462/24

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 квітня 2025 року м. Кропивницький

справа № 398/4462/24

провадження № 22-ц/4809/636/25

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

секретар судового засідання Діманова Н. І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Комунальне підприємство "Центральна міська лікарня м. Олександрії" Олександрійської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 січня 2025 року у складі головуючого судді Москалик В. В.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, заперечень і рішення суду першої інстанції.

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради Кіровоградської області, в якій просила: визнати незаконним та скасувати наказ КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради № 77-к від 22.07.2024 про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-терапевта приймального відділення № 2 у зв`язку з прогулом без поважних причин відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України; змінити дату та формулювання причини звільненняі з роботи ОСОБА_1 , зазначивши дату звільнення 01.12.2023, підставу звільнення «Звільнена за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України» та зобов`язати КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради внести зміни до трудової книжки.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ОСОБА_1 з 02 серпня 2021 року працювала на посаді лікаря-нефролога, пізніше - на посаді лікаря-терапевта приймального відділення у КНП «Олександрійська центральна районна лікарня Олександрійської міської ради».

Роботодавець досить часто порушував терміни виплати заробітної плати, виплачував її не в повному обсязі, зокрема, за вересень-жовтень 2023 року жодної виплати не було.

31 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звільнено з посади лікаря-терапевта приймального відділення згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України за переведенням до КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради.

Позивачка неодноразово зверталась до відповідача з вимогою виплатити заробітну плату за вересень-жовтень 2023 року та компенсувати кошти за невикористану відпустку, але отримала відмову та рекомендацію звернутися до ліквідаційної комісії.

Разом з тим, відповідач повідомив, що є правонаступником КНП «Олександрійська центральна районна лікарня Олександрійської міської ради», у зв`язку з чим вимагає трьохрічного відпрацювання згідно з договором № 1 від 08 липня 2019 року.

21 листопада 2023 року позивачка звернулася до відповідача із заявою та просила звільнити її з посади лікаря-терапевта з 01 грудня 2023 року у зв`язку із неодноразовим порушенням права на вчасне отримання заробітної плати. Вказану заяву зареєстровано за вх. № 2822 від 21 листопада 2023 року

29 листопада 2023 року відповідач надав під підпис ОСОБА_1 лист вих. № 2259 від 29 листопада 2023 року, яким відмовив у звільненні.

Відповідач наполягав на тому, що не є правонаступником в частині заборгованості по заробітній платі, але вимагає від позивача виконання договору, який було укладено за попереднім місцем роботи, термін якого спливає 31 липня 2024 року.

Перебуваючи в скрутному матеріальному становищі, не отримавши заробітної плати за вересень-жовтень 2023 року за попереднім місцем роботи, не отримавши заробітну плату за першу половину листопада 2023 року у строки, передбачені чинним законодавством та колективним договором, тобто до 22 листопада 2023 року, розуміючи, що відповідач має на меті в подальшому примушувати позивачку до праці, але при цьому навіть не оплачувати таку працю вчасно, ОСОБА_1 остаточно вирішила звільнитися.

Отримавши відмову у звільненні, 01 грудня 2023 року позивачка звернулася до відповідача повторно із заявою про звільнення з 01 грудня 2023 року за власним бажанням у зв`язку з порушенням термінів виплати заробітної плати. ОСОБА_1 вказала, що вважає своїм останнім робочим днем 01 грудня 2023 року, просила ознайомити її з наказом та видати трудову книжку. Заяву зареєстровано за вх. № 2891 від 01 грудня 2023 року.

Однак позивачка отримала від відповідача лист вих. № 2288 від 04 грудня 2023 року, яким відмовлено у звільненні з 01 грудня 2023 року з тих же підстав.

03 січня 2024 року позивачка звернулася до Національної служби здоров`я України, з метою повідомити про незаконне утримування роботодавцем трудової книжки та про фактичне припинення трудових відносин з 01 грудня 2023 року.

Національна служба здоров`я України передала звернення ОСОБА_1 до Державної служби з питань праці. На підставі вищезазначеного, у КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради було проведено позапланову перевірку, виявлено порушення термінів виплати заробітної плати та порушення ч. 3 ст. 38 КЗпП України щодо розірвання у визначений працівником строк трудового договору за власним бажанням.

За наслідками перевірки винесено припис, а матеріали перевірки передані до правоохоронних органів у зв`язку з наявністю в діях директора ознак злочину, передбаченого ст. ст. 172, 173 Кримінального кодексу України (лист Держпраці від 08.02.2024).

Позивачка вказує, що їй стало відомо про те, що її звільнено з 22 липня 2024 року у зв`язку з прогулом без поважних причин відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КзпП України на підставі наказу № 77-к від 22 липня 2024 року.

ОСОБА_1 стверджує, що не порушувала трудової дисципліни, не вчиняла дисциплінарного проступку, разом з тим, порушення термінів виплати заробітної плати встановлено Державною службою з питань праці.

Посилаючись на ст. 43 Конституції України, Конвенцію Міжнародної організації праці № 29 від 28 червня 1930 року «Про примусову чи обов`язкову працю», ст. 2, 38, 44, ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 115 КЗпП України позивачка зазначає, що відповідач не мав жодних правових підстав відмовити у звільненні позивачки за її заявою від 01 грудня 2023 року, утримувати її трудову книжку та звільнити її 22 липня 2024 року у зв`язку з прогулом без поважних причин відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

У відзиві на позов Комунальне підприємство «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради Кіровоградської області просило відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказано, що ОСОБА_1 була прийнята 01 листопада 2023 року на посаду лікаря-терапевта приймального відділення № 2 за переведенням з КНП «Олександрійська центральна районна лікарня Олександрійської міської ради». 21 листопада 2023 року позивачка звернулася до підприємства із заявою про звільнення її з роботи з 01 грудня 2023 року у зв`язку з порушенням її права на вчасне отримання заробітної плати та проханням виплатити заробітну плату за вересень, жовтень, листопад 2023, на що отримала відмову, оскільки КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради як правонаступник КНП «Олександрійська центральна районна лікарня Олександрійської міської ради» відповідно до рішення сесії Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 22 грудня 2021 року № 377 не приймало на свій баланс кредиторські та дебіторські заборгованості та не має відношення до виплати заробітної плати за вересень-жовтень 2023 року.

З моменту працевлаштування позивачки на роботу до КП «ЦМЛ м. Олександрії» Олександрійської міської ради до моменту її заяви на звільнення у зв`язку з порушенням її права на вчасне отримання заробітної плати підприємство не порушувало такого права, оскільки відповідно до розділу 7 «Оплата праці» колективного договору КП «ЦМЛ м. Олександрії» Олександрійської міської ради адміністрація підприємства забезпечує дотримання законодавства про оплату праці та здійснює виплату заробітної плати не рідше 2-х разів на місяць, через проміжок часу, що не перевищує 16-ти календарних днів (до 7-го та 22-го числа кожного місяця) та не пізніше 7-ми днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Вказано, що коли позивачка звернулася до підприємства повторно із заявою на звільнення, аванс за листопад був виплачений у повному обсязі, а строки виплати заробітної плати (другої частини) ще не настали.

Виплата першої частини заробітної плати ОСОБА_1 за листопад 2023 року (аванс) була здійснена двома банківськими операціями: 1 частина 24 листопада 2023 року, 2 частина 29 листопада 2023 року, що підтверджується витягами з відомостей на перерахування коштів на особові рахунки працівників КП «ЦМЛ м.Олександрії» Олександрійської міської ради (витяги з відомостей № 327 від 24 листопада 2023 року та № 336 від 28 листопада 2023 року).

Відповідач зазначив, що відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні; працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили. Разом з тим, у провадженні суду немає відповідних справ, а також немає судового рішення, що набрало законної сили, для визнання такого факту.

Крім того, між позивачкою та КНП «Олександрійська центральна районна лікарня Олександрійської міської ради» було укладено договір № 1 від 08 липня 2019 року про відпрацювання випускником у закладі охорони здоров`я не менше трьох років після закінчення інтернатури, і відповідач як правонаступник зазначеного підприємства приймає на себе договірні зобов`язання попередника згідно з ч. 1 ст. 104 ЦК України.

ОСОБА_1 навчалася за державним замовленням в інтернатурі за кошти державного (місцевого) бюджету і за умовами договору № 1 від 08 липня 2019 року відшкодовує роботодавцю витрати, пов`язані з проходженням інтернатури у разі порушення в односторонньому порядку без поважних причин умов договору, зокрема у разі звільнення протягом терміну обов`язкового відпрацювання, що визначений цим договором (три роки після закінчення інтернатури до 31 липня 2024 року) за власним бажанням або з ініціативи адміністрації за виключенням випадків, передбачених п. п. 1, 2 ст. 40 КЗпП України.

Не зважаючи, що ОСОБА_1 було двічі відмовлено у звільненні у зв`язку з відсутністю підстав порушення підприємством трудового законодавства, про які ОСОБА_1 вказує у заяві на звільнення, з 02 грудня 2023 року позивачка не з`являлася на роботі без поважних причин.

Відповідач зазначив, що стосовно прогулів на ОСОБА_1 , починаючи з 02 грудня 2023 року, складалися акти та доповідні записки про невихід на роботу без поважних причин, у зв`язку з довготривалим періодом відсутності позивачки на роботі відповідач прийняв рішення щодо її звільнення у зв`язку з прогулом без поважних причин відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.36-39).

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 січня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Центральна міська лікарня м. Олександрії" Олександрійської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та зобов`язання вчинити дії.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 22 липня 2024 року № 77-к про звільнення позивачки не призведе до поновлення її прав, а належним способом захисту прав у такому випадку є вимоги про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновків про відмову у позові з підстав обрання позивачкою неналежного та неефективного способу захисту, оскільки саме лише визнання незаконним та скасування спірного наказу про звільнення не призведе до поновлення прав позивачки та виникнення підстав для внесення до трудової книжки позивачки запису про її звільнення відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ОСОБА_1 , в інтересах яко діє адвокат Кучма Людмила Володимирівна, подала до Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 січня 2025 року та ухвалення нового про повне задоволення позовних вимог.

В обґрунтування зазначено, що факт порушення відповідачем законодавства про працю, в частині несвоєчасної виплати позивачці заробітної плати є доведеним стороною позивачки та встановлено судом. Відтак вимога ОСОБА_1 про звільнення у зв`язку із порушенням відповідачем законодавства про працю є правомірною. З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Оскільки представником відповідача відзив на апеляційну скаргу подано з пропуском визначеного судом строку, до нього застосовано положення ст. 126 ЦПК України,та повернуто без розгляду.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів тавимог апеляційноїскарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи єінші фактичнідані,які маютьзначення длявирішення справи,та доказина їхпідтвердження; якіправовідносини сторінвипливають ізвстановлених обставин; якаправова нормапідлягає застосуваннюдо цихправовідносин; числід позовзадовольнити абов позовівідмовити; якрозподілити міжсторонами судовівитрати; чиє підставидопустити негайневиконання судовогорішення; чиє підставидля скасуваннязаходів забезпеченняпозову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача адвоката Кучми Л. В., представника відповідача Шевченко В. А., вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

08 липня 2019 року між Олександрійською центральною районною лікарнею (як роботодавцем) та ОСОБА_2 (як випускником), яка закінчила Український медичний стоматологічну академію, факультет: лікувальна справа (диплом С 19 № 013580) було укладено договір № 1 про відпрацювання випускником у закладі охорони здоров`я не менше трьох років після закінчення інтернатури, предметом якого є обов`язкове відпрацювання випускником, який навчався за державним замовленням, в інтернатурі за кошти державного (місцевого) бюджету протягом трьох років після закінчення інтернатури в цьому закладі охорони здоров`я. За цим договором випускник після закінчення інтернатури працевлаштовується на роботу згідно зі спеціальністю та кваліфікацією в Олександрійську центральну районну лікарню на посаду лікаря-нефролога.

Відповідно до пп. 2.2.1 п. 2.2 зазначеного договору роботодавець забезпечує оплату праці відповідно до норм чинного законодавства.

Згідно з пп. 2.3.2 п. 2.3 цього договору випускник зобов`язаний відпрацювати у роботодавця на посаді лікаря-нефролога не менше трьох років з моменту укладання трудового договору.

За умовами пп. 3.2.1 п. 3.2 цього договору випускник відшкодовує роботодавцю витрати, пов`язані з проходженням ним інтернатури у разі порушення випускником в односторонньому порядку без поважних причин умов договору, зокрема у разі необґрунтованої відмови від робіт в Олександрійській центральній районній лікарні, а також у разі звільнення протягом терміну обов`язкового відпрацювання, що визначений цим договором, за власним бажанням або з ініціативи адміністрації, за виключенням випадків, передбачених п.п. 1, 2 ст. 40 КЗпП України.

Договір набирає чиності з моменту його підписання і діє до 31.07.2024 (п. 4.3. договору) (а.с.7).

Відповідно до запису у трудовій книжці позивачки, прізвище ОСОБА_3 змінено на прізвище ОСОБА_4 (а.с.13 зворот).

01 серпня 2019 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду лікаря-інтерна за спеціальністю «внутрішні хвороби» в Олександрійську центральну районну лікарню, згідно наказу № 82-к від 31 липня 2019 року, що підтверджується записом у трудовій книжці позивачки (а.с.46).

16 серпня 2019 року Олександрійську центральну районну лікарню перетворено у Комунальне некомерційне підприємство «Олександрійська центральна районна лікарня Олександрійської районної ради» (рішення Олександрійської районної ради № 481 від 05 червня 2019 року).

13 січня 2021 року змінено найменування закладу на Комунальне некомерційне підприємство «Олександрійська центральна районна лікарня Олександрійської міської ради» (рішення Олександрійської міської ради № 55 від 24.12.2020).

Рішенням виконавчого комітету Олександрійської міської ради №377 від 22 грудня 2021 року «Про реорганізацію закладів охорони здоров`я» припинено юридичну особу публічного права комунальне некомерційне підприємство «Олександрійська центральна районна лікарня Олександрійської міської ради» шляхом приєднання до комунального підприємства «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради (пункт 1). Пунктом 2 визначено, що правонаступником припиненої особи комунального некомерційного підприємства «Олександрійська центральна районна лікарня Олександрійської міської ради» визнано комунальне підприємство «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради (а.с.42).

Рішенням виконавчого комітету Олександрійської міської ради №240 від 26 травня 2022 року «Про продовження відтермінування реогранізації» продовжено термін виконання рішення Олександрійської міської ради №377 «Про реорганізацію закладів охорони здоров`я» строком не пізніше 23 серпня 2022 року. Пунктом 2 визначено, що у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні, термін виконання рішення Олександрійської міської ради від 22 грудня 2021 року №377 «Про реорганізацію закладів охорони здоров`я» продовжується на строк дії воєнного часу (а.с.44).

Рішенням виконавчого комітету Олександрійської міської ради №613 від 12 жовтня 2023 року «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 26 травня 2022 року №240» припинено дію п.2 рішення виконавчого комітету ОМР від 26 травня 2022 року №240 «Про продовження відтермінування реорганізації» та продовжено виконання рішення Олександрійської міської ради від 22 грудня 2021 року №377 «Про реорганізацію закладів охорони здоров`я» (а.с.43).

Рішенням Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 03 листопада 2023 року № 719 "Про затвердження передавального акта" затверджено передавальний акт основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, виробничих запасів КНП «Олександрійська центральна районна лікарня Олександрійської міської ради» до правонаступника КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради. У передавальному акті, який є додатком до зазначеного рішення, зазначено, що члени комісії з припинення КНП «Олександрійська центральна районна лікарня Олександрійської міської ради» (код ЄДРПОУ 01995077) склали цей акт про те, що всі оборотні та необоротні активи, а також активи і пасиви переходять до правонаступника - КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради (код ЄДРПОУ 05493838), при цьому у розділі ІІІ "Поточні зобов`язання" в пасиві балансу код рядка 1630 "Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з оплати праці" стоїть прочерк (а.с.49-51).

Відповідно до акта передачі договорів про відпрацювання випускником у закладі охорони здоров`я після закінчення інтернатури, затвердженого директором КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради 01 листопада 2023 року, члени комісії з припинення КНП «Олександрійська центральна районна лікарня Олександрійської міської ради» (код ЄДРПОУ 01995077) склали цей акт про те, що відповідно до розроблених графіків звільнення та переведення працівників КНП «Олександрійська центральна районна лікарня Олександрійської міської ради» на постійну роботу до КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради права, обов`язки та інші умови договорів про відпрацювання випускником у закладі охорони здоров`я після закінчення інтернатури переходять до правонаступника - КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради, зокрема, за договором № 1 від 08 липня 2019 року про відпрацювання випускником у закладі охорони здоров`я не менше трьох років після закінчення інтернатури (а.с.69).

Відповідно до копії колективного договору КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради, укладеного та затвердженого 11 липня 2022 року, у пп. 7.2.1 п. 7.2 розділу 7 зазначено, що адміністрація КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради зобов`язується забезпечити дотримання законодавства про оплату праці; забезпечити виплату заробітної плати не рідше 2-х разів на місяць, через проміжок часу, що не перевищує 16-ти календарних днів (до 7-го та 22-го числа кожного місяця), та не пізніше 7-ми днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається цим договором та становить не менше 50 % оплати за фактично відпрацьований час (а.с.62-68).

Згідно записів у трудовій книжці позивачки встановлено наступне.

31 липня 2021 року ОСОБА_1 звільнено за п. 2 ст. 36 КЗпП України в зв`язку з закінченням терміну проходження інтернатури (наказ № 33-к від 30 липня 2021 року) (а.с.47).

01 серпня 2021 року позивачку прийнято лікарем-терапевтом терапевтичного відділення поліклініки (наказ № 99-к від 30 липня 2021 року).

01 серпня 2022 року ОСОБА_1 переведена на посади: 0,25 ставки лікаря-нефролога терапевтичного відділення поліклініки, 0,25 ставки завідувача, лікаря-нефролога відділення гемодіалізу, 0,5 ставки лікаря-терапевта блоку інтенсивної терапії (наказ №161-к від 01 серпня 2022 року).

21 листопада 2022 року позивачка переведена на посади: 0,25 ставки завідувача, лікаря-нефролога відділення гемодіалізу, 0,25 ставки лікаря-терапевта терапевтичного відділення, 0,5 ставки лікаря-терапевта палати інтенсивної терапії терапевтичного відділення (наказ № 185-АГ від 21 листопада 2022 року, наказ № 235-к від 21 листопада 2022 року).

01 січня 2023 року ОСОБА_1 переведена лікарем-терапевтом палати інтенсивної терапії терапевтичного відділення (наказ № 254-к від 30 грудня 2022 року).

07 вересня 2023 року ОСОБА_1 переведена лікарем-терапевтом приймального відділення (наказ № 218-к від 06 вересня 2023 року).

31 жовтня 2023 року позивачка звільнена з роботи за п. 5 ст. 36 КЗпП України за переведенням в КП «ЦМЛ м. Олександрії» ОМР (наказ № 305-к від 31 жовтня 2023 року).

01 листопада 2023 року позивачка прийнята на посаду лікаря-терапевта приймального відділення № 2 за переведенням з КНП «Олександрійська ЦРЛ ОМР» (наказ № 39-к від 30 жовтня 2023 року) (а.с.45-48).

21 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася до роботодавця КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради із заявою (зареєстровано за вх. № 2822 від 21.11.2023) про звільнення її з посади лікаря-терапевта приймального відділення з 01 грудня 2023 року у зв`язку із неодноразовим порушенням права на вчасне отримання заробітної плати. Просила виплатити їй у повному обсязі 01 грудня 2023 року заробітну плату за вересень, жовтень та листопад 2023 року, компенсувати заробітну плату за час невикористаної відпустки та інші належні їй виплати, ознайомити її з наказом про звільнення та видати належно оформлену трудову книжку (а.с.8).

У відповіді на заяву позивачки, листом від 29 листопада 2023 року № 2259 КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради повідомило ОСОБА_1 , що до складу комунального підприємства «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради її переведено з 01 листопада 2023 року у зв`язку з приєднанням КНП «Центральна районна лікарня Олександрійської міської ради» до КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради. Таким чином, до заборгованості з виплати заробітної плати за вересень та жовтень поточного року, що виникла за попереднім місцем роботи позивачки, комунальне підприємство «Центральна міська лікаря м. Олександрії» Олександрійської міської ради не має ніякого відношення, оскільки не є правонаступником в частині заборгованості. Зазначено, про можливість звернення позивачки до ліквідаційної комісії КНП «Центральна районна лікарня Олександрійської міської ради».

Крім того, щодо вимоги позивачки про звільнення зазначено, що вона працює у відповідності до договору, укладеного за попереднім місцем роботи, термін якого спливає 31 липня 2024 року. Тому звільнення з 01 грудня 2023 року неможливе (а.с.10).

01 грудня 2023 року ОСОБА_1 повторно звернулася до роботодавця із заявою (зареєстровано за вх. № 2891 від 01 грудня 2023 року) про звільнення з 01 грудня 2023 року у зв`язку з порушенням її прав як працівника, а саме порушення строків та невиплата заробітної плати за вересень, жовтень та листопад 2023 року, станом на 01 грудня 2023 року належні розрахунки не проведено. Позивачка зазначила, що 01 грудня 2023 року з`явилася для ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки, проте отримала відмову, про розгляд заяви про її звільнення не повідомлено.

Вказала, що вважає своїм останнім робочим днем 01 грудня 2023 року та просила відповідача в найкоротший термін звільнити її з посади лікаря-терапевта приймального відділення за власним бажанням у зв`язку з порушенням її прав як працівника (порушення термінів виплати та невиплата заробітної плати), ознайомити її з наказом про звільнення та видати належним чином завірену копію наказу і належно оформлену трудову книжку, провести належні їй виплати, в тому числі компенсацію за невчасно виплачену заробітну плату (а.с.9).

У відповідь на повторну заяву, листом від 04 грудня 2023 року № 2288 КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради, повідомило ОСОБА_1 , що її було переведено до КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради з 01 листопада 2023 року у зв`язку з приєднанням КНП «Центральна районна лікарня Олександрійської міської ради» до підприємства, заборгованість з виплати заробітної плати за вересень та жовтень 2023 року виникла за попереднім місцем роботи ОСОБА_1 , КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради не є правонаступником в частині заборгованості, запропоновано звернутися до ліквідаційної комісії КНП «Центральна районна лікарня Олександрійської міської ради». Щодо звільнення зазначено, що ОСОБА_1 працює відповідно до договору, укладеного за попереднім місцем роботи, термін якого спливє 31 липня 2024 року, тому звільнення з 01 грудня 2023 року неможливе (а.с.10 зворот).

Відповідно до копії доповідної записки від 02 грудня 2023 року, зареєстрованої 05 грудня 2023 року Комунальним підприємством «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради, адресованої директору КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради Приходьку В. М. від медичного директора Чемойдана В. А., доведено до відома директора, що лікар-терапевт приймального відділення ОСОБА_1 не вийшла на роботу 02 грудня 2023 року, згідно затвердженого робочого графіку. Про причини не виходу не повідомила (а.с.70).

02 грудня 2023 року медичним директором В. Чемойданом, лікарем-кардіологом приймального відділення №2 О. Гарагулею та лікарем-терапевтом приймального відділення №2 О. Дахній КП «Центральної міської лікарні м. Олександрії» Олександрійської міської ради, складено акт про невихід на роботу лікаря-терапевта приймального відділення Бур`янської Юлії. Зазначено, що ОСОБА_1 була відсутня на роботі без поважних причин (а.с.71).

За електронним зверненням позивачки від 03 січня 2024 року, Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці щодо порушення законодавства про працю в частині припинення трудового договору з КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради, листом від 08 лютого 2024 року № ПС/3.2/514-ЦА-24 повідомило ОСОБА_1 , що у лікарні проведено позапланову перевірку, за результатами якої, зокрема, встановлено, що заробітна плата за листопад виплачена ОСОБА_1 з порушенням строків, визначених колективним договором і ч. 1 ст. 115 КЗпП України, а саме 24 і 29 листопада, 18 грудня 2023 року. В ході перевірки виявлено порушення ч. 3 ст. 38 КЗпП України щодо розірвання у визначений працівником строк трудового договору за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору. Зазначено, що за наслідками перевірки внесено припис, матеріали перевірки передані до правоохоронних органів у зв`язку з наявністю в діях директора ознак злочину, передбаченого ст. ст. 172, 173 Кримінального кодексу України. Вказано, що Держпраці не може змусити керівника лікарні розірвати трудовий договір з ОСОБА_1 з підстав, зазначених нею у заяві від 01 грудня 2023 року. Рекомендовано звернутись до суду для вирішення питання про звільнення (а.с.11-12).

Згідно з актом № ПС/КР/3931/008 від 05 лютого 2024 року, складеним Південно-Східним міжрегіональним управлінням Держпраці за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства про працю КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради, встановлено порушення вимог ч. 3 ст. 38 КЗпП України щодо розірвання у визначений працівником строк трудового договору за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, а саме ОСОБА_1 подала заяву (вх. № 2891 від 01.12.2023), в якій просить звільнити її за власним бажанням у зв`язку з порушенням прав (порушення термінів та невиплата заробітної плати), у відповіді від 04 грудня 2023 року № 2288 зазначено, зокрема, що звільнення з 01 грудня 2023 року неможливе. Колективним договором встановлено терміни виплати заробітної плати до 7 та 22 числа. Заробітна плата ОСОБА_1 за листопад 2023 рік виплачувалася 24 листопада 2023 року в сумі 2 760,00 грн, 29 листопада 2023 року в сумі 3 657,00 грн та 18 грудня 2023 року в сумі 10 622,65 грн, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 115 КЗпП України (а.с.87-90).

Приписом про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ПС/КР/3931/0085/П від 08 лютого 2024 року, складеним Південно-Східним міжрегіональним управлінням Держпраці, зобов`язано директора КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради Приходька В. М. до 08 березня 2024 року забезпечити додержання норм законодавства про працю, а саме у зв`язку з виявленням порушення ч. 3 ст. 38 КЗпП України: трудовий договір, укладений на невизначений строк, не розривається у строк, про який просить працівник, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору. За даними, зазначеними в приписі, два примірники припису направлено об`єкту відвідування рекомендованим листом із повідомленням про вручення 08 лютого 2024 року (а.с.90 зворот - 91).

08 лютого 2024 року Південно-Східне міжрегіональне управління державної служби з питань праці звернулось до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області та повідомило про факт скоєння кримінального правопорушення для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відповідно до ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України. Зазначено, що в ході здійснення заходів державного нагляду (контролю) з питань додержання законодавства про працю встановлено, що директор Комунального підприємства «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради Приходько В. М. допустив порушення ч.3 ст. 38 Кодексу законів про працю України щодо відмови у звільненні лікаря-терапевта ОСОБА_1 у строк, про який просить працівник, у зв`язку з порушенням роботодавцем умов законодавства про працю, колективного чи трудового договору (а.с.91 зворот).

Відповідно до службової записки головного державного інспектора відділу з питань праці Східного регіону управління інспекційної діяльності у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Держпраці від 23 квітня 2024 року стосовно закриття припису про усунення порушень законодавства про працю від 08 лютого 2024 року № ПС/КР/3931/0085/П, інформація з приводу виконання припису як у визначений термін, так і на теперішній час не надійшла. Питання звільнення ОСОБА_1 , стосовно яких проводилася перевірка, розглядаються в Олександрійському міськрайоному суді (справа № 398/1125/24) (а.с.92).

Згідно з копією листа КНП «Олександрійська центральна районна лікарня Олександрійської міської ради» від 02 квітня 2024 року № 252 заробітна плата лікаря-терапевта ОСОБА_1 за вересень 2023 року була виплачена в розмірі 20 452,68 грн - 08.12.2023 та за жовтень 2023 року була виплачена двома платежами: аванс у розмірі 4 000 грн - 20.10.2023 та заробітна плата в розмірі 39 275,94 грн - 21.12.2023 (довідка про заробітну плату додається, заборгованість станом на 01.04.2024 відсутня). Також додані копії витягів з відомостей на перерахування коштів на особові рахунки працівників КНП «Олександрійська центральна районна лікарня Олександрійської міської ради» ОСОБА_1 виплачено за вересень 2023 р. зарплату в сумі 20452,68 грн (витяг з відомості № 250 від 08.12.2023), за жовтень 2023 р. аванс у сумі 4000 грн (витяг з відомості № 240 від 20.10.2023), за жовтень 2023 р. зарплату в сумі 39 275,94 грн (витяг з відомості № 256 від 21.12.2023) (а.с.53-61).

Відповідно до витягу з наказу КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради № 77-к від 22 липня 2024 року, ОСОБА_1 лікаря-терапевта приймального відділення №2, яка працює згідно договору №1 від 08 липня 2019 року, 22 липня 2024 року звільнено з роботи у зв`язку з прогулом без поважних причин відповідно до п.4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації згідно з абз. 5 ст.431 КЗпП України. Підстава: доповідні та акти заступника медичного директора про невихід на роботу (а.с.13).

29 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовною заявою до КП «Центральна міська лікарня м.Олександрії» Олександрійської міської ради, відповідно до якої просила зобов`язати КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» звільнити її з посади лікаря-терапевта приймального відділення на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю та видати їй трудову книжку; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити вихідну допомогу, передбачену ст.44 КЗпП України у розмірі не менше ніж тримісячний середній заробіток.

Провадження у справі № 398/1125/24 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Центральна міська лікарня м.Олександрії» Олександрійської міської ради, про зобов`язання вчинення певних дій зупинено до набрання законної сили рішенням суду в справі № 398/4462/24 за позовом ОСОБА_1 до КП «Центральна міська лікарня м.Олександрії» про визнання протиправним наказу про звільнення останньої у зв`язку з прогулом; змінити дату та формулювання наказу, внести зміни до трудової книжки, що розглядається в порядку цивільного судочинства.

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

У статті 6 Конвенції вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У § 145 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal v. the United Kingdom» (заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) суд зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча Держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

За статями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 89 ЦПК України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Підстави припинення трудового договору передбачені статтею 36 КЗпП України, серед яких такі як угода сторін, закінчення строку такого договору, його розірвання з ініціативи працівника або з ініціативи власника тощо.

Відповідно до статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

У постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 199/8766/18 (провадження № 61-797св20), від 23 листопада 2023 року у справі № 207/828/22 (провадження № 61-4090св23) зазначено, що за змістом статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (ч. 3 ст. 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору. При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися. Аналогічний висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 754/1936/16-ц (провадження № 61 -28466св18). Обов`язковою умовою для звільнення за власним бажанням згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України є порушення власником трудового законодавства або умов трудового договору. При цьому для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

Розірвання трудового договору за ч. 3 ст. 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою має значення, чи мали місце порушення з боку роботодавця законодавства про працю чи умов колективного чи трудового договору, а також письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку. Отже, при вирішенні трудового спору щодо припинення трудового договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України визначальним є те, чи мали місце порушення трудового законодавства зі сторони роботодавця стосовно працівника на момент подання таким працівником заяви про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

При цьому, особливістю розірвання трудового договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України є те, що працівник має право самостійно визначити строк розірвання трудового договору. Роботодавець може не погоджуватись з тим, що мають місце порушення, які відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України є підставами для розірвання трудового договору за ініціативою працівника у визначені ним строки, що, у свою чергу, свідчить про виникнення трудового спору (постанова Верховного Суду від 16 червня 2022 року в справі № 211/5625/19).

11 липня 2022 року укладено та затверджено колективний договір КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради на 2022-2026 роки.

Розділом 7 вказаного договору визначено умови оплати праці.

Так, пп. 7.2.1 п. 7.2.2 розділу 7 передбачено, що адміністрація КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради зобов`язується забезпечити дотримання законодавства про оплату праці; забезпечити виплату заробітної плати не рідше 2-х разів на місяць, через проміжок часу, що не перевищує 16-ти календарних днів (до 7-го та 22-го числа кожного місяця), та не пізніше 7-ми днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається цим договором та становить не менше 50 % оплати за фактично відпрацьований час (а.с.62-68).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка зазначала про порушення відповідачем законодавства про працю, в частині порушення строків виплати заробітної плати, що і стало піставою подання нею заяви про звільнення.

Згідно з наявних у матеріалах справи доказів, що були досліджені судом, підтверджується, що 21 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася до роботодавця КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради із заявою (зареєстровано за вх. № 2822 від 21.11.2023) про звільнення її з посади лікаря-терапевта приймального відділення з 01 грудня 2023 року у зв`язку із неодноразовим порушенням права на вчасне отримання заробітної плати. Просила виплатити їй у повному обсязі, 01 грудня 2023 року, заробітну плату за вересень, жовтень та листопад 2023 року, компенсувати заробітну плату за час невикористаної відпустки та інші належні їй виплати, ознайомити її з наказом про звільнення та видати належно оформлену трудову книжку (а.с.8).

У відповіді на заяву позивачки, листом від 29 листопада 2023 року № 2259 КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради повідомило ОСОБА_1 , що до складу комунального підприємства «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради її переведено з 01 листопада 2023 року у зв`язку з приєднанням КНП «Центральна районна лікарня Олександрійської міської ради» до КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради. Таким чином, до заборгованості з виплати заробітної плати за вересень та жовтень поточного року, що виникла за попереднім місцем роботи позивачки, комунальне підприємство «Центральна міська лікаря м. Олександрії» Олександрійської міської ради не має ніякого відношення, оскільки не є правонаступником в частині заборгованості. Зазначено, про можливість звернення позивачки до ліквідаційної комісії КНП «Центральна районна лікарня Олександрійської міської ради». Крім того, щодо вимоги позивачки про звільнення зазначено, що вона працює у відповідності до договору, укладеного за попереднім місцем роботи, термін якого спливає 31 липня 2024 року. Тому звільнення з 01 грудня 2023 року неможливе (а.с.10).

01 грудня 2023 року ОСОБА_1 повторно звернулася до роботодавця із заявою (зареєстровано за вх. № 2891 від 01 грудня 2023 року) про звільнення з 01 грудня 2023 року у зв`язку з порушенням її прав як працівника, а саме порушення строків та невиплата заробітної плати за вересень, жовтень та листопад 2023 року, станом на 01 грудня 2023 року належні розрахунки не проведено. Позивачка зазначила, що 01 грудня 2023 року з`явилася для ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки, проте отримала відмову, про розгляд заяви про її звільнення не повідомлено. Вказала, що вважає своїм останнім робочим днем 01 грудня 2023 року та просила відповідача в найкоротший термін звільнити її з посади лікаря-терапевта приймального відділення за власним бажанням у зв`язку з порушенням її прав як працівника (порушення термінів виплати та невиплата заробітної плати), ознайомити її з наказом про звільнення та видати належним чином завірену копію наказу і належно оформлену трудову книжку, провести належні їй виплати, в тому числі компенсацію за невчасно виплачену заробітну плату (а.с.9).

У відповідь на повторну заяву листом від 04 грудня 2023 року № 2288 КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради повідомило ОСОБА_1 , що її було переведено до КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради з 01.11.2023 у зв`язку з приєднанням КНП «Центральна районна лікарня Олександрійської міської ради» до підприємства, заборгованість з виплати заробітної плати за вересень та жовтень 2023 року виникла за попереднім місцем роботи ОСОБА_1 , КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради не є правонаступником в частині заборгованості, запропоновано звернутися до ліквідаційної комісії КНП «Центральна районна лікарня Олександрійської міської ради». Щодо звільнення зазначено, що ОСОБА_1 працює відповідно до договору, укладеного за попереднім місцем роботи, термін якого спливає 31 липня 2024 року, тому звільнення з 01 грудня 2023 року неможливе (а.с.10 зворот).

Згідно з актом № ПС/КР/3931/008 від 05 лютого 2024 року, складеним Південно-Східним міжрегіональним управлінням Держпраці за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства про працю КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради, встановлено порушення вимог ч. 3 ст. 38 КЗпП України щодо розірвання у визначений працівником строк трудового договору за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, а саме ОСОБА_1 подала заяву (вх. № 2891 від 01.12.2023), в якій просила звільнити її за власним бажанням у зв`язку з порушенням прав (порушення термінів та невиплата заробітної плати), у відповіді від 04 грудня 2023 року № 2288 зазначено, зокрема, що звільнення з 01 грудня 2023 року неможливе. Колективним договором встановлено терміни виплати заробітної плати до 7 та 22 числа. Заробітна плата ОСОБА_1 за листопад 2023 рік виплачувалася 24 листопада 2023 року в сумі 2 760,00 грн, 29 листопада 2023 року в сумі 3 657,00 грн та 18 грудня 2023 року в сумі 10 622,65 грн, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 115 КЗпП України (а.с.87-90).

Приписом про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ПС/КР/3931/0085/П від 08 лютого 2024 року, складеним Південно-Східним міжрегіональним управлінням Держпраці, зобов`язано директора КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради Приходька В. М. до 08 березня 2024 року забезпечити додержання норм законодавства про працю, а саме у зв`язку з виявленням порушення ч. 3 ст. 38 КЗпП України: трудовий договір, укладений на невизначений строк, не розривається у строк, про який просить працівник, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору (а.с.90 зворот - 91).

Таким чином, в період роботи ОСОБА_1 відповідачем допускалося невиконання вимог трудового законодавства та порушувались права та законні інтереси позивачки у сфері трудових відносин, не виконувались умови трудового договору.

Зважаючи на порушення умов колективного договору КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради щодо термінів виплати заробітної плати, позивачка правомірно, на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, звернулась до роботодавця із заявою про її звільнення, визначивши датою звільнення 01 грудня 2023 року.

Разом з тим, у порушення норм законодавства відповідач звільнив позивачку 22 липня 2024 року у зв`язку з прогулом без поважних причин відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації згідно з абз. 5 ст.431 КЗпП України. Підстава: доповідні та акти заступника медичного директора про невихід на роботу (а.с.13).

Так, відповідно до копії доповідної записки від 02 грудня 2023 року, зареєстрованої 05 грудня 2023 року Комунальним підприємством «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради, адресованої директору КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради Приходьку В. М. від медичного директора Чемойдана В. А., доведено до відома директора, що лікар-терапевт приймального відділення ОСОБА_1 не вийшла на роботу 02 грудня 2023 року, згідно затвердженого робочого графіку. Про причини не виходу не повідомила (а.с.70).

02 грудня 2023 року медичним директором В. Чемойданом, лікарем-кардіологом приймального відділення №2 О. Гарагулею та лікарем-терапевтом приймального відділення №2 О. Дахній КП «Центральної міської лікарні м. Олександрії» Олександрійської міської ради, складено акт про невихід на роботу лікаря-терапевта приймального відділення Бур`янської Юлії. Зазначено, що ОСОБА_1 була відсутня на роботі без поважних причин (а.с.71).

Прогулом, передбаченим пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин. Тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати наявні у справі докази.

Судом установлено, що 29 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовною заявою до КП «Центральна міська лікарня м.Олександрії» Олександрійської міської ради, відповідно до якої просила зобов`язати КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» звільнити її з посади лікаря-терапевта приймального відділення на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю та видати їй трудову книжку; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити вихідну допомогу, передбачену ст. 44 КЗпП України у розмірі не менше ніж тримісячний середній заробіток.

Наказ №77 про звільнення ОСОБА_1 був виданий відповідачем після звернення останньої із зазначеним позовом до суду у зв`язку з ігноруванням відповідачем її права на звільнення за власним бажанням. В контексті наведеного, колегія суддів вважає таку поведінку відповідача недобросовісною, намаганням його після звернення ОСОБА_1 з позовом до суду за захистом порушеного права, надати доказової правомірності своїм діям та неправомірності дій позивачки (порушення ним трудової дисципліни), з метою уникнення від цивільно-правової відповідальності.

Враховуючи викладене, а також те, що позивачка скористалась своїм правом на розірвання трудового договору в односторонньому порядку, на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, та те, що обставини порушення термінів виплати заробітної плати відповідачем встановлені Державною службою з питань праці, наказ Комунального підприємства «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради №77-к від 22 липня 2024 року про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-терапевта приймального відділення №2 у зв`язку з прогулом без поважних причин відповідано до п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України, є незаконним та підлягає скасуванню.

Крім того, варто зазначити, що посилання відповідача про неможливість звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з дією договору про відпрацювання випускником у закладі охорони здоров`я не менше трьох років після закінчення інтернатури до 31 липня 2024 року не заслуговує на увагу та не може бути підставою для відмови у звільненні позивачки, оскільки у вказаному договорі відсутня заборона звільнення за власним бажанням, лише зазначено про настання відповідальності у разі звільнення випускника, що не є предметом даного позову.

Установивши, що позивачка не була звільнена у визначеному законом порядку після подачі заяви про звільнення, слід зробити висновок про порушення норм трудового законодавства щодо реалізації волевиявлення працівника на звільнення.

За правилами частини третьої статті 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Аналіз змісту частини третьої статті 235 КЗпП України дає підстави для висновку, що в разі визнання звільнення таким, що не узгоджується із чинним законодавством, суд на прохання працівника, який у зв`язку з допущеними щодо нього порушеннями законодавства про працю не бажає продовжувати трудові відносини з відповідачем, може визнати звільнення незаконним і, не поновлюючи працівника на роботі, змінити дату звільнення та формулювання його причини з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2023 року у справі № 279/402/20 вказано, що «відповідно до частини третьої статті 235 КЗпП України в разі визнання звільнення таким, що не узгоджується із чинним законодавством, суд на прохання працівника, який у зв`язку з допущеним щодо нього порушенням законодавства про працю не бажає продовжувати трудові відносини з відповідачем, може визнати звільнення незаконним і, не поновлюючи працівника на роботі, змінити дату звільнення та формулювання його причини з посиланням на відповідну норму закону». Такий правовий висновок неодноразово сформульовано у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 545/2544/13-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі №753/20243/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 234/17149/16-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 362/3528/17-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 153/1585/20, від 07 вересня 2022 року у справі № 554/5630/19, від 13 вересня 2023 року у справі № 587/1641/21.

Суд першої інстанції на вищевказані норми законодавства та обставини справи уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням зазначеного, слід змінити дату та формулювання причини звільнення з роботи ОСОБА_1 , зазначивши дату звільнення 01 грудня 2023 року, підставу звільнення «Звільнена за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України» та зобов`язати КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради внести зміни до трудової книжки.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, тому на підставі ст. 376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з Комунального підприємства "Центральна міська лікарня м. Олександрії" Олександрійської міської ради на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за поданння позовної заяви в розмірі 1211, 20 грн та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3633, 60 грн.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,вінтересахякої дієадвокатКучмаЛюдмила Володимирівна, задовольнити.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 січня 2025 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Центральна міська лікарня м. Олександрії" Олександрійської міської ради.

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального підприємства "Центральна міська лікарня м. Олександрії" Олександрійської міської ради №77-к від 22 липня 2024 року про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря терапевта приймального відділення №2 у зв`язку з прогулом без поважних причин відповідно до п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Змінити дату та формулювання причини звільнення з роботи ОСОБА_1 , зазначивши дату звільнення 01 грудня 2023 року, підставу звільнення «Звільнена за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України» та зобов`язати КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради внести зміни до трудової книжки.

Стягнути з Комунального підприємства "Центральна міська лікарня м. Олександрії" Олександрійської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1211, 20 грн та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3633, 60 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 09.05.2025.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді О. Л. Карпенко

С. І. Мурашко