Постанова від 07.05.2025 по справі 314/954/25

Дата документу 07.05.2025 Справа № 314/954/25

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 314/954/25 Пр. № 22-ц/807/921/25Головуючий у 1-й інстанції: Капітонов Є.М. Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Онищенка Е.А., Трофимової Д.А.

за участі секретаря Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 березня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про видачу обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою (а.с. 1-33), в якій просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 із встановленням тимчасового обмеження його прав із покладенням на нього обов`язків строком на шість місяців.

В обґрунтування своєї заяви заявник зазначала, що 28 липня 2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, про що 28.07.2020 Вільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було складено актовий запис №70 та видано свідоцтво серії НОМЕР_1 . В подальшому ОСОБА_5 змінив ім`я на « ОСОБА_6 », вказана обставина було встановлена судом у рішенні №314/3244/24 від 21.11.2024.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син - ОСОБА_3 , про що 09.02.2021 року Вільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було складено відповідний актовий запис №33 та видано свідоцтво серії НОМЕР_2 .

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя народилась донька - ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Вільнянського райуправління юстиції Запорізької області від 18.06.2002 року.

21 листопада 2024 року Вільнянським районним судом Запорізької області було ухвалено рішення у справі №314/3244/24, яким шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 було розірвано.

За часшлюбу,починаючи з2021року ОСОБА_1 вчиняв домашнє насильство у різних Формах по відношенню до ОСОБА_2 та її дітей (повнолітньої ОСОБА_7 та малолітнього ОСОБА_3 ).

Вказані обставини підтверджуються неодноразовими викликами поліції, хронологія яких відображена у відповіді Відділення поліції № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області №2057/74/01- 2025 від 10.02.2025 року та талоні повідомлення №3410 від 24.02.2025, а саме: 28.02.2021 о 20:35 год. за адресою: АДРЕСА_1 , б`ється чоловік, вигнав заявницю, забрав в неї телефон, вдома грудна дитина; 26.03.2021 о 20:43 год. за адресою: АДРЕСА_1 , чоловік в алкогольному стані буянить, в заявниці на руках малолітня дитина. За результатами цього звернення ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП; 30.03.2021 о 14:14 год. за адресою: АДРЕСА_1 , чоловік заявниці ОСОБА_1 зачинив замок на вхідних дверях до спільної квартири, як наслідок у заявниці відсутній доступ до помешкання; 21.08.2021 о 19:29 год. за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 побив доньку заявниці; 22.08.2021 о 10:55 год. за адресою: АДРЕСА_1 , було надано медичну допомогу ОСОБА_2 , діагноз: забій м`яких тканин обличчя, забій черева, побив її чоловік ОСОБА_1 ; 24.08.2021 о 16:56 год. за адресою: АДРЕСА_3 , чоловік побив ОСОБА_2 ; 24.05.2024 о 21:06 год. за адресою: АДРЕСА_1 , чоловік заявниці в алкогольному стані побив та вигнав з квартири ОСОБА_2 , забравши дитину 3 роки; 26.06.2024 о 13:26 год. за адресою: АДРЕСА_1 , чоловік заявниці 61 є дітей; 20.07.2024 о 22:38 год. за адресою: АДРЕСА_2 , колишній чоловік заявниці запшикав її балончиком; 01.01.2025 о 17:00 год. за адресою: АДРЕСА_2 , колишній чоловік заявниці стукав до неї у двері, налякав заявницю; 20.02.2025 о 16:13 год. за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_1 душив заявницю.

Окремо заявниця зазначає, що 21.01.2025 о 13:10 год. з приміщенні КПН «Обласна інфекційна клінічна лікарня» ЗОР ОСОБА_1 без відома матері дитини та медичного персоналу викрав дитину, вивіз в невідомому напрямку, що підтверджується інформацією в виписному епікризі №361 від 21.01.2025 року. Пізніше було з`ясовано, що дитина перебуває у ОСОБА_1 вдома за місцем реєстрації. Спілкуватися з дитиною ОСОБА_1 не дає.

Крім того, в період шлюбу подружжя придбало квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Починаючи з березня 2021 року ОСОБА_1 періодично обмежує заявницю у користуванні спільним сумісним майном подружжя, змінює замки, забирає ключі від квартири. Після розірвання шлюбу заявниця не має змоги потрапити у квартиру та забрати свої особисті речі через протиправну поведінку ОСОБА_1 .

Також заявниця вказує на те, що ОСОБА_1 веде аморальний спосіб життя, який має негативний вплив на розвиток та здоров`я дитини, зокрема:

24.12.2020 близько 12:00 год. за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_1 у приміщенні будинку культури розпилив перцевий спрей, під час проведення сесії Павлівської сільської ради. 24.03.2021 року постановою Вільнянського районного суду Запорізької області ЄУН №314/426/21 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП.

08.11.2023 близько 16:00 год. за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 діючи умисно, з корисливих мотивів, незаконно збув шляхом продажу за грошові кошти речовину рослинного походження, яка була класифікована експертом як особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс. Відомості про вказане правопорушення внесено до ЄРДР №12023080000000479. Розгляд справи наразі триває в Орджонікідзевському районному суді м. Запоріжжя ЄУН №335/11761/23.

06.12.2023 близько 13:20 год. перебуваючи у салоні транспортного засобу Mercedes Vito, д.н.з. НОМЕР_4 , припаркованого на ділянці автодороги за адресою: Запорізька обл., м. Вільнянськ, вул. Миру, буд. 54, ОСОБА_1 діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, незаконно збув шляхом продажу за грошові кошти речовину рослинного походження, яка була класифікована експертом як особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс. Відомості про вказане правопорушення внесено до ЄРДР №12023080000000479. Розгляд справи наразі триває в Орджонікідзевському районному суді м. Запоріжжя ЄУН №335/11761/23.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Капітонова Є.М. (а.с.34). Ухвалою суду першої інстанції від 28.02.2025 (а.с.35)провадження уцій справівідкрито впорядку окремого провадження.

Рішенням Вільнянськогорайонного судуЗапорізької областівід 21листопада 2024 (а.с.114-121) заяву заявника у цій справі задоволено частково.

Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановлено такі заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та покладено на нього терміном на3(три)місяці наступні обов`язки:

Заборонено перебувати ОСОБА_1 в місці проживання (перебування) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

Заборонено ОСОБА_1 наближатися на відстань менше 200 метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Заборонено ОСОБА_1 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь - який спосіб спілкуватися з ними.

Заборонено ОСОБА_1 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Обмежено спілкування ОСОБА_1 з постраждалою дитиною - ОСОБА_3 , забезпечивши зв`язок батька ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 зустрічами, за графіком визначеним органом опіки та піклування та проведенням спілкування з дитиною за обов`язкової участі представника органу опіки та піклування та матері дитини - ОСОБА_2 .

Про видачу обмежувального припису кривднику у встановлений законом строк повідомлено уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) постраждалої особи для взяття кривдника на профілактичний облік, а також виконавчий комітет Вільнянської міської ради Запорізького району Запорізької області.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання (ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України).

Ухвалою Вільнянського районногосуду Запорізькоїобласті від 24 березня 2025 року (а.с. 155-157) в задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення вищезазначеного рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 березня 2025 року у цій справі відмовлено (а.с.155-157).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, заінтересована особа ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.с.163-167) просив рішення судупершої інстанціїскасувати таухвалити новерішення,яким взадоволенні заяви ОСОБА_2 відмовити вповному обсязі.

В автоматизованому порядку 28.03.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. (а.с.186).Ухвалою апеляційногосуду від31.03.2025року (а.с.192-194)витребувано усуду першоїінстанції справу,яка надійшладо апеляційногосуду 09.04.2025року (а.с.195).Ухвалою Запорізькогоапеляційного судувід 10.04.2025року апеляційнускаргу апелянтазалишено безруху (а.с.203),останній усунувнедоліки апеляційноїскарги увстановлений апеляційнимсудом строк(а.с.196-198).Ухвалою апеляційногосуду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 21.04.2025 року (а.с.205), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с.206).

Заявник ОСОБА_2 подала апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу заінтересованої у цій справі (а.с.225-234).

Апелянт ОСОБА_1 подав апеляційному суду клопотання про долучення до матеріалів цієї справи доказів із додатками (а.с.216-223).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді доповідача, пояснення всіхучасників цієїсправи,які з`явились,у томучислі:

-апелянта - заінтересованої особи ОСОБА_1 та представника останнього - адвоката Степанової Н.Г. (а.с. 231), які у тому числі на запитання апеляційного суду зазначали, що сторони перебували у шлюбних відносинах двічі; перший раз - з 03.11.2001 по 17.10.2013 р., під час шлюбу у нас народилася донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; другий раз - з 28.07.2020 по ІНФОРМАЦІЯ_6 , під час другого шлюбу сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син, ОСОБА_3 ; син ОСОБА_9 залишився проживати із батьком; ОСОБА_2 проживає окремо від ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 скористалася своїм правом на звернення до суду із позовними вимогами щодо розірвання шлюбу та стягнення з батька на користь заявниці аліментів; 02.08.2024 Вільнянський районний суд Запорізької області видав наказ щодо стягнення з батька на користь заявниці аліментів; ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 21.11.2024 по справі № 314/3209/24 у справі за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про перегляд судового наказу від 02.08.2024 року по справі 314/3209/24 за нововиявленими обставинами вищевказаний судовий наказ було скасовано; у грудні 2024 р. батько ОСОБА_1 звернувся до Вільнянського районного суду Запорізької області із позовною заявою про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на свою користь (справа № 314/5990/24); на сьогоднішній день по даній справі рішення ще не прийнято; за цей час у сторін виник спір щодо місця проживання дитини; з метою створення умов стабільності для ОСОБА_9 , батько ОСОБА_1 двічі звертався до Служби у справах дітей Вільнянської міської ради із проханням прийняти рішення щодо визначення місця проживання та встановлення порядку виховання дитини; останнє звернення батька 18.01.2025., коли ОСОБА_2 без попередження батька забрала дитину та відвезла у невідомому напрямку. Саме з метою недопущення в майбутньому подібних ситуацій, батько ОСОБА_1 просив Службу у справах дітей прийняти рішення, яким визначити місце проживання дитини; однак, відповідною службою за заявами батька жодного рішення так й не було прийнято; листом від 14.02.2025 Служба у справах дітей Вільнянської міської ради повідомила батьку про те, що ОСОБА_2 реалізувала своє право на звернення із позовною заявою про визначення місця проживання дитини до суду, тому розгляд заяви було припинено; таким чином, на сьогоднішній день у Вільнянському районному суді Запорізької області наявна на розгляді справа № 314/690/25 щодо визначення місця проживання ОСОБА_3 , справа призначена до судового розгляду, ще не розглянута; у січні 2025 р. ОСОБА_2 без попередження батька забрала ОСОБА_9 з гуртка; він змушений був вчиняти дії щодо пошуку свого сина; через досить короткий час він довідався, що ОСОБА_2 разом із ОСОБА_9 потрапила до КЗ «КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» ЗОР із інфекційним захворюванням; 21.01.2025 лікар батьку повідомив, що здоров`ю ОСОБА_9 нічого не загрожує; аналізи задовільні; він запропонував перевести сина до окремої палати (оплачувальної), аби дитина нічого іншого не підхопила; проте, у наданні такої палати батьку було відмовлено та роз`яснено, що дитина буде знаходитися у лікарні разом зі своєю матір`ю допоки остання буде вилікувана (мати в цей час також була госпіталізована); з метою недопущення перебування здорової дитини у інфекційній лікарні, він вирішив забрати сина додому під свою відповідальність; його адвокатом направлявся запит до КЗ «КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» ЗОР. На що листом-відповіддю Заклад підтвердив, що станом на 21.01.2025 у дитини аналізи були задовільні; на той день ОСОБА_9 вже не потребував госпіталізації; доказом чого є виписний епікриз з історії хвороби № 361, де зазначено «виписаний з поліпшенням»; після вищевказаної події за рекомендаціями лікарів інфекційного закладу, батько привів сина до сімейного лікаря, з метою проведення контрольної перевірки його аналізів (корові, сечі); через наявність у Матвія кашлю, лікар рекомендувала батьку здати вищевказані аналізи трохи згодом; жодного разу дитина не була залишена батьком без лікарської допомоги; підстав для застосування вищезазначеного обмежувального припису відносно ОСОБА_1 немає, просили скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове, яким у задоволенні вищезазначеної заяви відмовити;

-заявника ОСОБА_2 та представника останньої адвоката Череп М.О. (а.с.232), які у тому числі зазначали, що у матеріалах цієї справи достатнього доказів щодо застосування обмежувального припису відносно ОСОБА_1 ; просили залишити без змін рішення суду першої інстанції у цій справі;

перевіривши законністьта обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів апеляційноїскарги,дослідивши матеріалисправи,апеляційний суддійшов висновкупро те,що апеляційнаскарга ОСОБА_1 у ційсправі підлягаєзадоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і ухвалити …нове рішення.

В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024,який набравзаконної силиз 08.02.2025року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву заявника у цій справі частково у вищезазначений спосіб, керувався ст.ст.1, 24, 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", ст.ст.4,5,258,259,263,264,265,350-1-350-6ЦПК України та виходив із такого.

Відповідно до ст.1ЗаконуУкраїни«Про запобіганнятапротидіюдомашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Поведінка ОСОБА_1 свідчить про те, що життя і здоров`я заявниці, зокрема, психічне, перебувають під постійною загрозою.

Відповідно до положень статті 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.24ЗаконуУкраїни«Про запобіганнятапротидіюдомашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, серед іншого, належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Суд першої інстанції критично поставився до посилань ОСОБА_1 , відносно того, що об`єкт спільного сумісного майна - квартира за адресою: АДРЕСА_1 , є його особистою власністю, відносно якого у сторін є спір. В силу ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, а отже застосовується презумпція спільної сумісної власності подружжя, до того моменту, коли така презумпція спростована. Доказів належності майна набутого подружжям за час шлюбу ОСОБА_1 на праві особистої власності (рішення суду про поділ майна, належності майна особі на праві особистої власності) до суду не надано.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 є кривдником заявниці ОСОБА_2 по відношенню до якої ним вчинено домашнє насильство. З цих підстав та з врахуванням наявних ризиків до нього слід застосувати обмежувальний припис з встановленням заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_1 та покладенням на нього терміном на 3 місяці обов`язків, про які вказує заявник у своїй заяві, як відносно заявника так і відносно дитини.

З метою забезпечення зв`язку батька з дитиною, забезпечити спілкування ОСОБА_1 з дитиною - ОСОБА_3 , за графіком визначеним органом опіки та піклування, за обов`язкової участі представника органу опіки та піклування та матері.

Проте із такими висновками суду першої інстанції у цій справі повністю погодитись не можна з таких підстав.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі не відповідає.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був на час розгляду цієї справи судом першої інстанції та є на час перегляду цієї справи апеляційним судом (повних4(чотири)рочки) малолітньою дитиною, а тому він неміг бутиу судіпершої інстанціїі неможе бутив апеляційномусуді залучений до участі особисто як заінтересована особа у цій справі в силу вимог ст. 42 ч. 3, 46, 47 ч. 1 ЦПК України (у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи; здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки …заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні особи …; здатність особисто здійснювати цивільні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття), а лише -в особійого законного представника у цій справі це заявник ОСОБА_2 ,як мати цієї малолітньої дитини, яка фактично у тому числі у цій справі заявляла вимоги також і в інтересах цієї малолітньої дитини, які суд першоїінстанції у цій справі розглядав по суті в оскаржуваній частині, а тому апеляційний суд також по суті переглядає останні в апеляційному порядку в силу вимог ст. 367 ч. 6 ЦПК України.

Оскільки, надмірний формалізм це здебільшого негативне оціночне поняття, яке означає нехтування процедурою, визначеною законодавством, у ситуації, за якої негативні наслідки недотримання такої процедури переважають принцип розумності (доцільності, раціональності). Надмірного формалізму при ухваленні судових рішень судом у цивільних справах не повинно бути.

Так, апеляційним судом встановлено, що звертаючись із заявою про видачу вищезазначеного обмежувального припису відносно ОСОБА_2 у своїй заяві заявник ОСОБА_2 зазначала, що останній з 2021 року вчиняв відносно неї та дітей (повнолітньої ОСОБА_7 та малолітнього ОСОБА_3 ) домашнє насильство у різних формах, за наслідком чого вона зверталася до поліції.

Разом з тим, апеляційним судом також встановлено, що за фактом звернень ОСОБА_2 поліція завжди реагувала, заяви були розглянуті вчасно та прийняті рішення, однак, жодного разу ОСОБА_1 не було притягнуто до будь-якої відповідальності через відсутність складу порушення (постанова Вільнянського районного суду Запорізької області від 31.05.2021 року у справі ЄУН 314/1632/21 відносно ОСОБА_1 про закриття провадження у цій справі за заявою ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (за місцем мешкання 26.04.2021 року о 20.00 вчиняв сварку по відношенню до дружини ОСОБА_2 , погрожував фізичною розправою, ображав нецензурною лайкою, вигнав з квартири, відмовився віддати особисті речі) за відсутністю події та складу правопорушення -копія а.с.55,постанова від14.10.2024року дізнавачасектору дізнаннявідділення поліції№ 2Запорізького РУПГУНП вЗапорізькій областіпро закриттякримінального провадження№ 1202408721000136від 21.07.2024за ознакамикримінального правопорушення(проступку),передбаченого ч.1ст.125КК України,закрито узв`язку звідсутністю складукримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.125КК України,-копія а.с.71-74; заявник ОСОБА_2 із вищезазначеною постановою суду у справі ЄУН 314/1632/21 погодилась, останню в апеляційному порядку не оскаржувала). Належні, допустимі докази протилежного у цій справі відсутні та стороною заявника ОСОБА_2 апеляційному суду не надані; доказування не може ґрунтуватись на припущеннях

Хоча, апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги заінтересованої особи ОСОБА_2 . Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За таких обставин, сам факт звернення заявника до органів поліції щодо вчинення домашнього насильства без належних та допустимих доказів, що підтверджують такі дії, не є достатнім підтвердженням вчинення такого насильства та, відповідно, у суду першої інстанції у цій справі були відсутні підстави для застосування до ОСОБА_1 вищезазначених спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, що узгоджується із численною судовою практикою України.

Оскільки, основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, одним із яких є заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою (частина друга статті 26 вказаного Закону).

Пунктом 7частини першоїстатті 1Закону визначено,що обмежувальнийприпис стосовнокривдника -це встановленийу судовомупорядку західтимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

З урахуванням змісту наведених норм, видача обмежувального приписує заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб у разі настання певних обставин та наявності ризиків.

Під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису слід надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.

Крім того, суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Так, «майбутнє вчинення насильства» може відображатися у погрозах кривдника. Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що сторона заявника ОСОБА_2 не зазначила, які саме, на її думку, ОСОБА_1 має намір вчинити відносно неї та/або дітей форми домашнього насильства (коли саме та чим він їй погрожував). В обґрунтування останнього заявник надавала суду першої інстанції у цій справі аудіо записи, лише зі слів останньої, з подіями червня 2024 року,в якихвідсутня інформаціящодо адресатаповідомлень,та які містять нецензурні слова, чим остання вважає, що ОСОБА_1 вчиняв насилля. Проте, долучені документи не відображають дату подій та головне, їх обставин. Більше того, на аудіо записі зафіксовано те, що ОСОБА_1 просив більше йому не дзвонити. На аудіо також відсутні докази того, що ОСОБА_1 висловлювався у присутності сина ОСОБА_9 .

Суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що на відео, наданих ОСОБА_1 суду першої інстанції заявник ОСОБА_2 у присутності малолітнього сина ОСОБА_9 також вживає ненормативну лексику, образи тощо. Підтвердженням того у тому числі є те, що заявник ОСОБА_2 також вживала ненормативну лексику у тому числі під час судових засідань у цій справі, наслідком чого 10.03.2025 головуючим суддею у суді першої інстанції їй було оголошене відповідне попередження.

Донька сторін ОСОБА_10 є вже повнолітньою (22 роки), перебуває в іншій країні, відпочивала із батьком останнього разу у березні 2025 року зі слів останнього і тому вона не позбавлена права на самостійне звернення до будь-яких органів щодо захисту своїх прав та інтересів, якщо вважає їх порушеними будь-ким.

У постанові Верховного Суду від 09 березня 2023 року у справі №711/3693/22 зазначено, що: «...обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків. Вимога, що ґрунтується на застосуванні обмежувального припису залежно від результатів оцінки ризиків, міститься в частині третій статті 26 Закону. Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками...».

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що у кожному конкретному випадку суди мають враховувати фактичні обставини справи та письмові докази, а заявник має довести факт вчинення фізичного та психологічного насильства відповідно до Закону.

Докази, що додають до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватись місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді психологічному, фізичному, економічному, тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії у відношенні до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими.

У постанові Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі ЄУН № 216/4309/21 (ст. 263 ч. 4 ЦПК України) вказано, що «стаття 4 Закону визначає основні засади запобігання та протидії домашньому насильству, стаття 22 Закону - права постраждалої дитини. З огляду на конструкцію та логічну побудову вказаних статей, закон захищає дітей у тому випадку, коли вони є постраждалими. Відповідно до статті 1 Закону, дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства. Отже, обставини, які визначають статус дитини як постраждалої особи, в тому числі і те, що особа стала свідком (очевидцем) таких подій, мають бути доведені належними та допустимими доказами.

Разом із цим, апеляційним судом встановлено, що стороною заявника не надано належних та допустимих доказів, з яких можна було б встановити ризики для постраждалої особи, в тому числі у майбутньому та те, що малолітній ОСОБА_9 був свідком агресії ОСОБА_1 відносно заявниці ОСОБА_2 , які б, у свою чергу, свідчили про необхідність (чи можливість) застосування до нього того чи іншого обмеження.

У постанові Верховного Суду від 07 листопада 2023 року у справі ЄУН № 676/265/23 (ст. 263 ч. 4 ЦПК України) зазначено, що «домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних стосунків, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. Тоді як під конфліктом потрібно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнього загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких потрібно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту».

Апеляційним судом встановлено, що між сторонами у цій справі - батьками дитини малолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які не позбавлені батьківських прав відносно цієї дитини, маються звичайні конфліктістосунки та спір:

- щодо визначеннямісця проживанняцієї дитини та стягнення аліментів на її утримання (ст. 82 ч. 1 ЦПК України «обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню…»), якій підлягає розгляду судом в порядку позовного провадження з додержанням вимог СК України та ЦПК України, зокрема: з отриманням письмового висновку органу опіки та піклування про доцільність (недоцільність) визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_9 , 2021 р.н., з батьком чи матір`ю; а не в порядку окремого провадження у цій справі,

- та щодо власностіта користуваннямайном увигляді вищезазначеної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , який мав вирішуватись судом під час розгляду спору сторін лише в порядку позовного провадження, вирішення цього спору у цій справі в порядку окремого провадження у вищезазначений спосіб, а саме: шляхом «…Зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні майном, що єоб`єктом праваспільної сумісноївласності,а самеквартирою заадресою: АДРЕСА_1 …» є порушенням норм цивільного процесуального права, та обов`язковою підставою для скасування останнього апеляційним судом в порядку ст. 376 ЦПК України з ухвалення апеляційним судом нового судового рішення у вигляді постанови про відмову у задоволенні вищезазначеної заяви заявника ОСОБА_2 у повному обсязі у цій справі.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги заінтересованої особи ОСОБА_1 ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, рішення Вільнянського районногосуду Запорізькоїобласті від20березня 2025року уцій справіслід скасувати,ухвалити уцій справінове судоверішення увигляді постанови,якою у задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про видачу обмежувального припису у цій справі відмовити.

Керуючись ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 367-368, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 березня 2025 року у цій справі скасувати.

Ухвалити у цій справі нове судове рішення у вигляді постанови.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про видачу обмежувального припису у цій справі відмовити.

Постанова судуапеляційної інстанціїнабирає законноїсили здня їїухвалення,проте,може бутиоскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повна постанова апеляційним судом складена 12.05.2025 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Онищенко Е.А. Трофимова Д.А.