Постанова від 12.05.2025 по справі 420/21084/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/21084/23

Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М.

Дата і місце ухвалення 10.01.2025 р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді доповідача Шеметенко Л.П.

судді Градовського Ю.М.

судді Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування державної реєстрації земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області, щодо ненадання Витягу із відповідної містобудівної документації - Генерального плану селища Чорноморське (Проекту внесення змін до Генерального плану, затвердженого рішенням Чорноморської селищної ради № 26 від 27.11.2015 року) із зазначенням функціональної зони земельної ділянки. Зобов`язано Чорноморську селищну раду Одеського району Одеської області надати ОСОБА_1 Витяг із відповідної містобудівної документації - Генерального плану селища Чорноморське (Проекту внесення змін до Генерального плану селища Чорноморське затвердженого рішенням Чорноморської селищної ради № 26 від 27.11.2015 року) із зазначенням функціональної зони земельної ділянки. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Виконавчий лист було видано 31 грудня 2024 року.

06 січня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана в порядку ст. 383 КАС України, в якій заявник просила суд:

- визнати протиправними дії Чорноморської селищної ради щодо умисного невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року по справі № 420/21084/23, залишеного в силі постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року, вчинені відповідачем шляхом надання підробленої документації із зазначенням не дійсної функціональної зони, замість надання Витягу у відповідності до рішення суду;

- зобов`язати Чорноморську селищну раду Одеського району Одеської області невідкладно виконати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року по справі № 420/21084/23, залишеного в силі постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року;

- направити окрему ухвалу до правоохоронних органів щодо внесення відомостей про кримінальні правопорушення Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області за статтями 382, 366 КК України до ЄРДР для проведення досудового розслідування та вирішення питання про притягнення посадових осіб Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області, винних у вчиненні кримінальних правопорушень, до відповідальності, встановленої законодавством України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 383 КАС України, повернуто заявнику без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 , подану в порядку ст. 383 КАС України.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначається, що в своїй заяві позивач надала повну інформацію з доказами про здійснені нею заходи для виконання рішення суду та зазначила причини відсутності виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду, які від неї жодним чином не залежали, з огляду на неналежну роботу державних реєстрів. Апелянт також звертає увагу, що виконавчий лист направлено до її електронного кабінету тільки 31 грудня 2024 року, після її заяв щодо видачі виконавчого листа та скарги голові суду. При цьому, апелянт також наголошує, що вона знаходиться за межами України, тому у неї відсутня можливість отримати виконавчий документ в паперовому вигляді та особисто подати до виконавчої служби.

Представником відповідача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Суд першої інстанції, вирішуючи спірне питання, виходив з того, що зміст конкретних обставин, хронологія та послідовність дій позивачки не дають підстав стверджувати, що остання в повному обсязі виконала вимоги частини 2 статті 383 КАС України, які були б підставою для прийняття до розгляду поданої заяви та за наслідками її розгляду ухвалення відповідного рішення.

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Практика Європейського суду з прав людини (справи «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції») говорить, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення, суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України. Так, стаття 14 КАС України передбачає, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.

Слід зазначити, що рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Боржник може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.

Згідно із частиною четвертою статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Таким законом в Україні є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Частина перша статті 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною другою статті 383 КАС України визначено, що у такій заяві зазначаються:

1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;

2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

5) номер адміністративної справи;

6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;

7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання;

8) інформація про хід виконавчого провадження;

9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;

10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Колегія суддів звертає увагу, що вказаний перелік не містить виключень та не передбачає альтернативних вимог до заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в порядку статті 383 КАС України.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 383 КАС України, заяву, зазначену в частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

Своєю чергою, визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема, надання інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою.

Стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.

Зі змісту цієї статті висновується, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.

Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону № 1404-VIII, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Тобто, при здійсненні судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 383 КАС України обов`язково підлягають з`ясуванню обставини виконання судового рішення в примусовому порядку. Звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 КАС України.

Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2024 року у справі № 340/222/20, від 27 червня 2019 року у справі № 807/220/18, від 21 березня 2019 року у справі №805/1458/17, ухвалах від 05 липня 2021 року у справі №260/636/19, від 18 грудня 2020 року у справі №200/5793/20-а, позаяк повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, виконавчий лист по справі було видано 31 грудня 2024 року, в подальшому на початку січня 2025 року позивач скористалась правом на звернення судового рішення до примусового виконання, однак фактично виконавче провадження відкрите не було у зв`язку із наслідками кібератак на державні реєстри, в тому числі на автоматизовану систему виконавчих проваджень.

При цьому, в матеріалах справи відсутні як докази відкриття виконавчого провадження, так і докази вчинення виконавцем дій, спрямованих на перевірку стану виконання рішення суду. Слід також зазначити, що на даний час роботу всіх державних реєстрів відновлено.

Отже, хронологія та послідовність дій ОСОБА_1 не дають підстав виснувати, що остання в повному обсязі виконала вимоги частини другої статті 383 КАС України, які б зобов`язували Одеський окружний адміністративний суд прийняти до розгляду подану заяву та за наслідками її розгляду ухвалити відповідне рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звернення позивача до суду з заявою в порядку статті 383 КАС України, коли остання не використала можливість виконання рішення суду на підставі Закону України «Про виконавче провадження», є передчасним.

Згідно з абзацом 2 частини п`ятої статті 383 КАС України у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

З урахуванням положення частини п`ятої статті 383 КАС України судом не може бути прийнято іншого, альтернативного рішення ніж повернення заяви.

Враховуючи, що подана заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду (в порядку статті 383 КАС України) не містить інформацію про хід виконавчого провадження, тобто не дотримано вимоги, передбачені пунктом 8 частини другої статті 383 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції дотримано норми процесуального права при винесенні ухвали про повернення заяви заявнику.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що повернення заяви, поданої в порядку ст. 383 КАС України, не позбавляє права позивача на повторне подання такої заяви, після відкриття виконавчого провадження та вжиття стягувачем усіх можливостей для примусового виконання рішення суду.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 12.05.2025 р.

Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: І.О. Турецька