Ухвала від 12.05.2025 по справі 565/2770/24

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

12 травня 2025 року

м. Рівне

Справа № 565/2770/24

Провадження № 22-ц/4815/694/25

Рівненський апеляційний суд в складі суддів:

головуючого Гордійчук С.О,

суддів: Боймиструка С.В.,

Шимківа С.С.

перевіривши апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бузанова Д.В. на рішенняКузнецовського міського суду Рівненськоїобласті від03березня 2025року вцивільній справіза позовом ОСОБА_1 до Вараського ліцею № 1 Вараської міської ради про захист особистих немайнових прав працівника шляхом визнання наказів протиправними та їх скасування,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Бузанова Д.В. про звільнення від сплати судового збору відмовлено та надано строк для надання документів, що підтверджують сплату судового збору.

30 квітня 2025 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 адвоката Бузанова Д.В. надійшло клопотання про долучення доказів, що підтверджують тяжкий майновий стан позивача та повторно просить звільнити його від сплати судового збору.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 02 травня 2025 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Бузанова Д.В. про звільнення від сплати судового збору відмовлено у зв`язку з тим, що скаржником не було долучено до апеляційної скарги будь-яких інших доказів на підтвердження неможливості сплати ним судового збору. Продовжено строк для усунення недоліків.

05 травня 2025 року від представника ОСОБА_1 адвоката Бузанова Д.В. втретє надійшло клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору або зменшення, відстрочення, розстрочення сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження та клопотання про зменшення, відстрочення, розстрочення сплати судового збору колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з частиною першоюстатті 136 ЦПК Українисуд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини першоїстатті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Вищезазначена норма закріплює дискреційне право, а не обов`язок суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Його реалізація не може призводити до порушення принципу процесуального рівноправ`я сторін та знаходиться в безпосередній залежності від доведеності за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів обставин щодо того, що скрутне майнове становище особи не дозволяє їй сплатити судовий збір у встановленому чинним законодавством розмірі. З метою недопущення зловживання процесуальними правами суд має враховувати: предмет спору, наявність у особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, рахунків в банківських та інших фінансових установах та можливість розпорядження ними, вік особи та її працездатність, склад сім`ї та наявність утриманців тощо.

Верховний Суд неодноразово зауважує, що єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичної особи є врахування судом її майнового стану. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зістаттею 12 ЦПК Україниповинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Визначення судом майнового стану сторони є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.

Вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи закон не містить, тому суд встановлює можливість сплатити судовий збір на підставі поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням. Підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути достатньо аргументовані. Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.

Отже, скрутний майновий стан, на підтвердження якого заявником надані відповідні документи, може бути підставою для задоволення судом клопотання про звільнення його від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Разом з тим, представник скаржника, подаючи втретє клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору або зменшення, відстрочення, розстрочення сплати судового збору, не долучив будь-яких інших доказів на підтвердження неможливості сплати ним судового збору (документи прорівень доходу;документи прозаборгованість передіншими особами,наприклад закомунальні послуги;документи простягнення заборгованостіу межахвиконавчого провадження;документи пронаявність утриманців; довідка про склад сім`ї; банківські документи про відсутність на рахунку коштів; довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

Суд не бере до уваги подану представником апелянта відомість про загальний річний дохід ОСОБА_1 за 2024 рік, оскільки сама по собі інформація про розмір доходів, які підлягають оподаткуванню та обліковуються органами ДПС, не може свідчити про скрутне матеріальне становище заявника та відсутність будь-яких інших доходів.

Наведені доводи щодо звільнення позивача від сплати судового збору або зменшення, відстрочення, розстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення не можна визнати такими, що унеможливлюють чи утруднюють сплату судового збору.

Одночасно слід звернути увагу, що одним з основних засад цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Так, у відповідності до вимогст. 44 ЦПК Україниучасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованоїЗаконом України від 17.07.1997 №475/97-ВРпередбачено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У даній справі, дії апелянта свідчать про зловживання своїми правами та втрату інтересу до даної справи, що в свою чергу тягне порушення принципу розумності строків.

Оскільки заявник у встановлений судом строк, станом на 12 травня 2025 року, не виконав вимоги ухвали Рівненського апеляційного суду від 02 травня 2025 року, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.

Повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись ст.ст.185,357 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бузанова Д.В. на рішенняКузнецовського міського суду Рівненськоїобласті від03березня 2025року вважати неподаною і повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя: Гордійчук С. О.

Судді: Боймиструк С.В.

Шимків С.С.