Постанова від 09.05.2025 по справі 404/4396/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 травня 2025 року м. Кропивницький

справа № 404/4396/19

провадження № 22-ц/4809/735/25

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді Дуковський О.Л. Письменний О.А.,

за участю секретаря судового засідання Соловйової І.О.,

учасники справи:

позивачі:

- ОСОБА_1 ;

- ОСОБА_2 ;

- ОСОБА_3 ;

відповідачі:

- державнийреєстратор Созонівськоїсільської радиКіровоградського району Кіровоградської області Марченко Оксана Анатоліївна;

- Созонівська сільська рада Кіровоградського району Кіровоградської області;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до державногореєстратора Созонівськоїсільської радиКіровоградського району Кіровоградської області Марченко Оксани Анатоліївни, Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстраторапро державнуреєстрацію прававласності наоб`єкт нерухомого майна за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на додаткове рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 лютого 2025 року (суддя Кулінка Л. Д.).

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

Відповідно дододаткового рішенняКіровського районногосуду м.Кіровограда від07лютого 2025року заяву представника позивачів про ухвалення додаткового рішення суду у даній справі залишено без задоволення; у здійсненні розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі відмовлено.

Ухвалюючи зазначене судове рішення суд першої інстанції виходив із того, що представником позивачів, адвокатом Семеновим Є.О. не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження сплати позивачами адвокату Семенову Є.О. коштів у розмірі 90 000,00 грн, зокрема, не надано відповідної квитанції, платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку. При цьому, подана адвокатом Семеовим Є.О. довідка про отримання від позивачів витрат на професійну правничу допомогу за його підписом, не може слугувати належним та допустими доказом в розумінні цивільного процесуального законодавства, який підтверджує фактичну сплату позивачами гонорару адвокату, оскільки подана довідка не є розрахунково - касовим платіжним документом, що підтверджує проведення фінансової операції у вигляді перерахування коштів. Таким чином, адвокатом Семеновим Є.О. не підтверджено, що витрати на правничу допомогу були реальними.

Також суд не вважає, що такі витрати були неминучими, а заявлений розмір витрат є обґрунтованим, оскільки адвокат Семенов Є.О. вступив у справу вже коли справа була майже закінчена, а рішення суду не ґрунтувалось на позиції цього адвоката.

Крім того, місцевий суд зауважив, що за загальним правилом розподілу судових витрат докази розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, подаються до суду до закінчення судових дебатів у справі. Як виняток, за наявності доведених стороною поважних причин, які об`єктивно перешкоджали їй подати такі докази до закінчення судових дебатів у справі, та при умові, що в межах цього строку про це стороною було повідомлено суд, сторона може подати відповідні докази протягом п`ятиденного строку після чого суд може вирішити питання про розподіл судових витрат, ухваливши додаткове рішення. Однак, подана до суду заява про ухвалення додаткового рішення не містить відомостей про причини неподання до закінчення судових дебатів доказів судових витрат, які понесли позивачі у зв`язку із розглядом справи. Відповідно, у заяві також не наведено обґрунтування поважності таких причин.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про залишення заяви представника позивачів адвоката Семенова Є.О. про ухвалення додаткового рішення суду без задоволення та відмову у здійсненні розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивачі оскаржили його в апеляційному порядку. Відповідно доподаної апеляційноїскарги просять додаткове рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 лютого 2025 року скасувати та ухвалити у даній справі додаткове рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» судові витрати у вигляді оплати професійної правничої допомоги адвоката у сумі 90000,00 грн: 30000,00 грн на користь ОСОБА_1 ; 30000,00 грн на користь ОСОБА_2 та 30000,00 грн на користь ОСОБА_3 .

В обґрунтуваннядоводів апеляційноїскарги зазначають,щозаяву про розподіл судових витрат у вигляді стягнення витрат на професійну правничу допомогу представником позивачів було подано до закінчення судових дебатів, що відповідає ч. 8 ст. 141 ЦПК України, та протягомі п`яти днів надано всі підтверджуючі документи.

Наголошують, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Також вказують, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Подання адвокатом розрахунково-касових платіжних документів не передбачено будь-яким законом або підзаконним нормативним актом, оскільки адвокат, який здійснює індивідуальну діяльність як самозайнята особа, не зобов`язаний вести касу. Також діючими нормативними документами адвокату не заборонено приймати від фізичних осіб як гонорар готівкові кошти.

Вважають безпідставним посилання суду першої інстанції на те, що витрати на правову допомогу не були неминучими, оскільки до правничої допомоги належать, зокрема, консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах.

За викладеного,на переконанняскаржників,реально понесені ними витрати на професійну правничу допомогу в сумі 90000,00 грн повинні бути покладені на відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи».

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Відповідно до ухвали Кропивницького апеляційного суду від 07березня 2025року апеляційну скаргу залишено без руху; встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою апеляційного суду від 17березня 2025року відкрито апеляційне провадження у справі; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідачі не скористались.

Згідно з ухвалою апеляційного суду від 21 березня 2025 року закінчено підготовчі дії; справу за апеляційною скаргою позивачів призначено до розгляду на 11 год. 00 хв. 30 квітня 2025 року.

В установленому процесуальним законом порядку учасників справи повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду справи (а.с. 179 - 188 том 4).

У судовому засіданні 21 березня 2025 року сторони та їх представники участі не брали, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 496/1332/18 (провадження № 61-559св21) зазначив, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За правилами ч.ч. 4, 5ст. 268 ЦПК Україниу разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, з урахуванням того, що апеляційний розгляд здійснювався за обставин неявки всіх учасників справи у судове засідання, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення, а саме 9 травня 2025 року.

Заслухавши доповідьсудді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, за наступного.

Фактичні встановлені обставини

27 червня 2023 року адвокатом Семеновим Є.О. у системі «Електронний суд» подано заяву про вступ у справу як представника позивачів (а.с. 13-14 том 3).

У судовому засіданні Кіровськогорайонного судум.Кіровограда у даній справі, що відбулось 14 березня 2024 року, представник позивача адвокат Семенов Є.О. подав письмову заяву, відповідно до якої, серед іншого клопотав проздійснення розподілусудових витрат(судовогозбору тавитрат напрофесійну правничудопомогу адвоката) шляхом стягнення їх з відповідачів (а.с. 133-134 том 3).

З протоколу судового засідання від 14 березня 2024 року № 2608637 у даній справі вбачається, що згадана заява подана представником позивачів до закінчення судових дебатів (а.с. 137-139 том 3).

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 березня 2024 року у даній справі позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Марченко Оксани Анатоліївни від 22 лютого 2019 року № 45653932 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо реєстрації права власності на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 99,46 кв.м., житловою площею 70,1 кв. м. за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», номер запису про право власності 30411762; скасовано запис про право власності № 30411762, який був внесений державним реєстратором Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Марченко Оксаною Анатоліївною на підставі рішення від 22 лютого 2019 року, індексний номер 45653932, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо реєстрації права власності на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 99,46 кв.м, житловою площею 70,1 кв. м. за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», номер запису про право власності 30411762; вирішено питання про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» судового збору по 384,20 грн на користь кожного з позивачів.

18 березня 2024 року у системі «Електронний суд» Кіровського районного суду м. Кіровограда представником позивачів адвокатом Семеновим Є.О подано заяву про ухвалення додаткового рішення суду у даній справі щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю«Кредитні ініціативи»на користь позивачів витрат на професійну правничу допомогу у сумі 90000,00 грн (по 30000,00 грн кожному позивачу) (а.с.148-167 том 3). Разом із згаданою заявою представником позивачів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано: Ордери нанадання правничої(правовоїдопомоги)серія ВА№ 1052753від 23червня 2023року,серія ВА№ 1058094від 20липня 2023року,серія ВА№ 1058095від 20липня 2023року (152-154том 3), договори про надання правничої допомоги адвоката, укладені між адвокатом Семеновим Є.О. та позивачами (а.с. 160-165 том 3), акти погодження розміру гонорару за надання правничої допомоги (а.с.155-159 том 3).

Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26 березня 2024 року розгляд заяви представника позивачів призначено в судове засідання на 20 травня 2024 року на 09 год. 30 хв.(а.с. 200 том 3).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до суду першої інстанції подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в обгрунтування якого зазначено, що подані адвокатом Семеновим Є.О. документи на підтвердження розміру понесених судових витрат не містять власноручного підпису клієнтів. Зазначає, що процесуальна співучасть не може бути підставою для потроєння витрат на професійну правничу допомогу, оскільки правова позиція по справі була одна. Крім того, вказує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Отже, на думку відповідача, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їхнього розміру, враховуючи складність справи, співмірні і розумні витрати позивачів на професійну правнчиу допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачем за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», не можуть бути більшими 3000,00 грн (а.с.229-243 том 3).

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» подано заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в яких зазначає, що акт приймання-передачі наданої правничої допомоги по кожному з трьох договорів про надання правничої допомоги адвоката не наданий. Вказує також, що адвокатом Семеновим Є.О. не доведно поважність причин неподання доказів розміру понесених витрат до закінчення судових дебатів. Відтак, просить суд відмовити у прийнятті додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу (а.с.244-250а том 3).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 20 травня 2024 року у прийнятті додаткового рішення суду за заявою представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 -адвоката Семенова Є.О. про ухвалення додаткового рішення суду у даній справі відмовлено (а.с.5-7 том 4).

Не погодившись з вищевказаною ухвалою суду, позивачами подано апеляційну скаргу.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року з підстав, що у ній зазначені, апеляційну скаргу позивачів задоволено частково; ухвалу Кіровського районного суду міста Кіровограда від 20травня 2024 року скасовано як таку, що перешкоджає подальшому провадженню за заявою про розподіл судових витрат за надання правничої допомоги; цивільну справу № 404/4396/19 направлено до Кіровського районного суду міста Кіровограда для продовження розгляду (а.с.97-100 том 4).

Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 10 грудня 2024 року продовжено розгляд заяви представника позивачів адвоката Семенова Є.О. про ухвалення додаткового рішення суду у даній справі; судове засідання призначено на 07 лютого 2025 року ( а.с.113 том 4).

07 лютого 2025 року представником позивачів подано до суду першої інстанції довідку про сплату кожним з позивачів на користь адвоката Семенова Є.О. витрат на професійну правничу допомогу у сумі 30000,00 грн.

У судовому засіданні 07 лютого 2025 року судом першої інстанції ухвалено оскаржуване додаткове рішення та проголошено його вступну та резолютивну частини (а.с. 213-215 том 2).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання колегії суддів, оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає.

Відповідно дост. 59 Конституції Україникожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частина 1ст. 15 ЦПК Українивизначає, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно із п. 3 ч. 1 суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно дост. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в п. 4 ч. 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші видиправової допомоги-види адвокатськоїдіяльності знадання правовоїінформації,консультацій іроз`ясненьз правовихпитань,правового супроводудіяльності клієнта,складення заяв,скарг,процесуальних таінших документівправового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно дост. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зіст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до положень ч. 4ст. 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Відповідно до положень частин 5, 6ст. 137 ЦПК Україниу разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту наведених положеньст. 137 ЦПКУкраїниобов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.

Разом з тим, у ч. 3ст. 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до вказаної процесуальної норми під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4ст. 137 ЦПК України(а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 3-5, 9ст. 141 ЦПК України(а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Сукупний аналізнорм процесуальногокодексу,якими врегульованопитання критеріїввизначення розмірувитрат напрофесійну правничудопомогу даєпідстави дійтивисновку,що вирішенняпитання розподілувитрат напрофесійну правничудопомогу посуті (розмірусуми витрат,які підлягаютьвідшкодуванню)є обов`язкомсуду,зокрема,шляхомнадання оцінкидоказам поданимстороною іззастосуванням критеріїввизначених у ст.ст.137,141 ЦПК України.

Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів суд і ухвалює рішення в цій частині.

Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у ст.ст.2та11 ЦПК Українимає обов`язокдослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам процесуального законодавства, так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Так, апеляційним судом з`ясовано, що до закінчення судових дебатів у справі представник позивачів адвокат Семенов Є.О. подав письмову заяву, відповідно до якої, серед іншого клопотав проздійснення розподілусудових витрат(судовогозбору тавитрат напрофесійну правничудопомогу адвоката) шляхом стягнення їх з відповідачів.

18 березня 2024 року, тобто у межах п`яти днів після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, що відповідає вимогам ч. 8 ст. 141 та ч.1 ст. 246 ЦПК України, адвокатом Семеновим Є.О. разом із заявою про ухвалення додаткового рішення подано до суду першої інстанції докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а саме копії : ордерів нанадання правничої(правовоїдопомоги)Парамонову Віктору Анатолійовичу - серія ВА№ 1052753від 23червня 2023року,Парамонову Олександру Вікторовичу - серія ВА№ 1058094від 20липня 2023року,Парамоновій Олені Анатоліїівні - серія ВА№ 1058095від 20липня 2023року, договорів про надання правничої допомоги адвоката, укладених між адвокатом Семеновим Є.О. та позивачами, а також акти погодження розміру гонорару за надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 1 Договорів про надання правничої допомоги адвоката № 22-06/23 від 22 червня 2023 року, № 19-07/23 від 19 липня 2023 року, № 20-07/23 від 20 липня 2023 року (далі - Договори про надання правничої допомоги), за цими договорами Адвокат приймає на себе обов`язок надати Клієнтам правничу допомогу по представництву їх прав та інтересів як позивачів при розгляді справи № 404/4396/19.

За виконання Адвокатом своїх обов`язків Клієнти зобов`язались виплатити Адвокату гонорар, розмір якого буде обумовлений окремими додатками до цих договорів (п. 3 Договорів про надання правничої допомоги).

Згідно з п. 4 Договорів про надання правничої допомоги розрахунки між сторонами проводяться шляхом зарахування гонорару на рахунок Адвоката в установі банку або його виплати готівковими грошовими коштами на протязі трьох банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданої правничої допомоги.

За змістом Акту погодження розміру гонорару за надану правничу допомогу від 22 червня 2023 року (додаток № 1 до договору № 22-06/23 від 22 червня 2023 року), Акту погодження розміру гонорару за надану правничу допомогу від 19 липня 2023 року (додаток № 1 до договору № 19-07/23 від 19 липня 2023 року), Акту погодження розміру гонорару за надану правничу допомогу від 20 липня 2023 року (додаток № 1 до договору № 20-07/23 від 20 липня 2023 року): за погодженням сторін договору розмір гонорару буде становити 2500,00 грн за одну годину роботи Адвоката (повну чи неповну) за складання і направлення у встановленому порядку заяв по суті справи, а також інших заяв з процесуальних питань.

Відповідно до Актів погодження розміру гонорару за надану правничу допомогу від 15 березня 2024 року (додаток № 2 до договору № 22-06/23 від 22 червня 2023 року, додаток № 2 до договору № 19-07/23 від 19 липня 2023 року, додаток № 2 до договору № 20-07/23 від 20 липня 2023 року): загальний витрачений Адвокатом час на надання правничої допомоги становить 14 годин, таким чином загальний розмір гонорару Адвоката становить 35000,00 грн: 14 годин х 2500,00 грн = 35000,00 грн. За погодженням сторін договору остаточний розмір гонорару встановлюється в сумі 30000,00 грн. Відповідно загальний розмір гонорару за трьома Договорами про надання правничої допомоги складає 90 000,00 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» щодо відсутності власноручних підписів клієнтів у поданих адвокатом Семеновим Є.О. документах на підтвердження розміру понесених судових витрат. Так, як правильно зазначив відповідач, до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, а тому, з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. зокрема, постанови Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17, від 25 липня 2024 рокуу справі № 500/6150/14).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зазначено, щост. 204 ЦК Українизакріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Уст. 629 ЦК Українизакріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

Відповідно доч.8ст.141ЦПК Українирозмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такідокази подаютьсядо закінченнясудових дебатіву справіабо протягомп`яти днівпісля ухваленнярішення судуза умови,що дозакінчення судовихдебатів усправі стороназробила проце відповіднузаяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Якщо стороназ поважнихпричин неможе податидокази,що підтверджуютьрозмір понесенихнею судовихвитрат дозакінчення судовихдебатів усправі,суд зазаявою такоїсторони,поданою дозакінчення судовихдебатів усправі,може вирішитипитання просудові витратипісля ухваленнярішення посуті позовнихвимог. Для вирішенняпитання просудові витратисуд призначаєсудове засідання,яке проводитьсяне пізнішедвадцяти днівз дняухвалення рішенняпо сутіпозовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченомуст. 270цього Кодексу (ст.246 ЦПК України).

Аналізуючи наведені викладені вище процесуальні норми, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності обґрунтування стороною, яка понесла витрати на правову допомогу, та на користь якої ухвалено судове рішення, причин неподання до закінчення судових дебатів доказів судових витрат, а також необхідності наведення обгрунтваності таких причин.

На переконання колегії суддів, такі причини та їх обгрунтованість у даній справі є очевидними та не потребують доказування, а саме - судовий розгляд справи, що тривав на момент подання представником позивачів заяви про понесені судові витрати.

Період, коли тривало провадження щодо процесуальних питань, має розглядатись як частина розгляду справи по суті та, відповідно, як частина вирішення спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру (рішення ЄСПЛ від 01 березня 2018 року у справі «Літвінюк проти України» (Litvinykv. Ukraine), заява № 55109/08).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень зазначила, що судді повинні послідовно застосовувати закон.

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування судами різних підходів до тлумачення законодавства у подібних правовідносинах, навпаки, призводить до стану юридичної невизначеності, суперечливого застосування закону.

Враховуючи наведене, беручи до уваги усталену практику щодо застосування судами ч. 8 ст. 141 та ч.1 ст. 246 ЦПК України, апеляційним судом не приймається до уваги постанова Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 у відповідній частині.

За викладеного, апеляційний суд вважає безпідставною причину відмови судом першої інстанції у відшкодуванні витрат на правову допомогу, що ґрунтується на вказаному судовому рішенні касаційного суду.

Також апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, що ненадання належних та допустимих доказів на підтвердження сплати позивачами адвокату Семенову Є.О. коштів у розмірі 90000,00 грн є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на правову допомогу,

Відповідно до висновків Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладених у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Зазначена правовапозиція єусталеною татакою,що послідовнопідтримувалась судомкасаційної інстанції,зокрема,у постановахВерховного Суду 01вересня 2021року усправі №178/1522/18, від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц, додатковій постанові Верховного суду від 13 березня 2024 року у cправі № 910/5724/23, додатковій постанові Верховного Суду від 24 грудня 2024 року у справі №206/5280/21 тощо, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для відступу від неї.

Колегією суддів зважено на те, що у рішенні Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 березня 2024 року у даній справі, місцевий суд, частково задовольняючи вимоги позивачів, виснував про наступне: «Таким чином, спірні правовідносини виникли саме між позивачами та Товариством з обмеженою відповідальністю«Кредитні ініціативи»у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань і реалізацією прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки, що належав на праві власності позивачеві.Оскільки, спір виник саме між позивачами і Товариством з обмеженою відповідальністю«Кредитні ініціативи»з приводу права на квартиру внаслідок дій Товариства з обмеженою відповідальністю«Кредитні ініціативи»щодо реєстрації за собою такого права, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог позивачів до неналежних відповідачів - Державного реєстратора Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Марченко Оксани Анатоліївни, Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області».

Отже, позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю«Кредитні ініціативи»судом першої інстанції фактично були задоволені у повному обсязі, а тому понесені ползивачами витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю«Кредитні ініціативи».

Водночас, як було зазначено апеляційним судом вище, ЦПК Українипередбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч.ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких сааме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду:від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року,від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.

В пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19 зазначено, щонормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їхдійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Судусуд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постановиВеликої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України", від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лишеякщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, щовідшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір(позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі №909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі №922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі №911/739/15 та від 01 серпня 2019 року у справі №915/237/18).

У справі, що переглядається, установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю«Кредитні ініціативи» подавало до суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, у якому, зокрема, вказувало на наступне.

Позов у цій справі надійшов до суду 25 червня 2019 року. Адвокат Семенов Є.О. вступив у справу на підставі заяв від 27 червня 2023 року про вступ у справу як представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_1 . У липні 2023 року адвокат Семенов Є.О., як представник позивача ОСОБА_1 , подав клопотання про зупинення провадження у справі № 404/4396/19 до розгляду справи № 404/7514/18, у задоволенні якого було відмовлено ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26 вересня2023 року. Зазначені заяви та клопотання подавалися адвокатом Семеновим Є.О. як представником позивача ОСОБА_1 на підставі ордеру ВА 1052753 від 23 червня 2023 року. Відповідно до інформації по справі № 404/4396/19 у підсистемі «Електронний суд» (протокол судового засідання № 1736799 від 21 липня 2023 року, протокол судового засідання № 2159469 від 20 листопада 2023 року, протокол судового засідання № 2354850 від 16 січня 2024 року, протокол судового засідання № 2608637 від 14 березня 2024 року), адвокат Семенов Є.О. брав участь у чотирьох судових засіданнях: 21 липня 2023 року, 20 листопада 2023 року, 16 січня 2024 року та 14 березня 2024 року як представник позивачів. При цьому, відповідачем наголошено, що дана справа для кваліфікованого юриста є справою незначної складності.

Також на переконання відповідача, процесуальна співучасть (участь у справі № 404/4396/19 трьох позивачів) не може бути підставою для потроєння витрат на професійну правничу допомогу, оскільки правова позиція по справі була одна.

Посилаючись на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 30 січня 2023 року у справі № 910/7032/17, вказує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Щодо наведенихдоводів відповідача,колегія суддіввідхиляє твердженнящодо «потроєння» витрат на професійну правничу допомогу, оскільки правовими підставами надання адвокатом Семеновим Є.О. правової допомоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є укладений з кожним з позивачім відповідний договір, умовами жодного з яких не передбачалось зменшення обсягу послуг, що надаються адвокатом Клієнту, у зв`язку з так званою процесуальною співучастю.

Разом з тим, апеляційний суд часково погоджується з доводами відповідача щодо не співмірності заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу та виходить у своїх міркуваннях з наступного.

Відповідно до пункту 3.2Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 листопада 2023 року у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якоїсуд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З урахуванням вищенаведеного, з урахуванням вимог ч. 3ст. 141 ЦПК України, апеляційний суд вважає достатнім розміром стягнення з відповідача на користь кожного з позивачів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, кількості судових засідань, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

У іншій частині у задоволенні заяви представника позивачів необхідно відмовити.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки судом першої інстанції наведеного апеляційним судом безпідставно враховано не було, що призвело до неправильного висновку щодо відмови позивачам у розподілі судових витрат на професійну правничу допомогу, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити частково.

Додаткове рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

У порядку розподілу судових витрат стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю«Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.

У порядку розподілу судових витрат стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю«Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.

У порядку розподілу судових витрат стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю«Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.

У задоволенні решти заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування витрат на правову допомогу, - відмовити.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О. Л. Дуковський

О. А. Письменний