Рішення від 01.05.2025 по справі 906/835/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/835/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Андрощук О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Вовчук М.В. - довіреність №19/4-02/143 від 17.01.2024;

від відповідача1: не прибув;

від відповідача2: не прибув;

від відповідача3: Мініч Г.Г. - ордер серія АМ №1097520 від 16.08.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Житомирське обласне управління АТ "Ощадбанк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Національний гостинець"

2. ОСОБА_1

3. ОСОБА_2

про солідарне стягнення 591 371,70 грн

Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Житомирське обласне управління АТ "Ощадбанк" звернулося до суду з позовом до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Національний гостинець", 2. ОСОБА_1 , 3. ОСОБА_2 про солідарне стягнення 591 371,70 грн, з яких: 299 999,85 грн - заборгованість за простроченим кредитом та 291 371,85 грн - заборгованість за простроченими процентами.

Ухвалою від 09.08.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 09.09.2024.

19.08.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача3 надійшла заява про вступ у справу, відповідно до якої, він просить залучити його у справу та надати доступ до електронної справи в підсистемі "Електронний суд".

19.08.2024 та 21.08.2024 до суду повернулись, у зв`язку з відсутністю адресатів за вказаними адресами, копії ухвал від 09.08.2024, які надсилались на адресу відповідача3 та відповідача2.

29.08.2024 через систему "Електронний суд"від представника відповідача3 надійшло клопотання про залишення позову без руху.

03.09.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли такі документи:

- заява з уточненими реквізитами позивача;

- заява про участь в судових засіданнях по справі №906/835/24 в режимі відеоконференції.

05.09.2024 до суду від відповідача2 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, у зв`язку з перебуванням у відпустці поза межами м. Житомира.

Ухвалою від 09.09.2024 суд залишив без руху позовну заяву, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

13.09.2024 до суду, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, повернулась копія ухвали суду від 09.08.2024, яка надсилалась на адресу відповідача1.

17.09.2024 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено позовну заяву у новій редакції.

Ухвалою від 18.09.2024 суд призначив підготовче засідання на 09.10.2024.

23.09.2024 до суду, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, повернулась копія ухвали суду від 09.09.2024, яка надсилалась на адресу відповідача3.

24.09.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача3 надійшов відзив на позовну заяву.

02.10.2024 до суду повернулась копія ухвали суду від 18.09.2024, яка надсилалась на адресу відповідача2, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

09.10.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача3 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Протокольною ухвалою від 09.10.2024 суд поновив строк для подання відзиву відповідачем3.

Ухвалою від 09.10.2024, враховуючи клопотання відповідача2, суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 31.10.2024.

10.10.2024 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

24.10.2024 до суду повернулись копії ухвал суду від 09.10.2024, які надсилались на адреси відповідача3, відповідача2 та відповідача1, у зв`язку з відсутністю адресатів за вказаними адресами.

31.10.2024 до суду від представника відповідача2 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання можливості виконати вимоги ухвал суду, а також реалізувати інші права, передбачені ГПК України, належні відповідачу.

Ухвалою від 31.10.2024 суд відклав підготовче засідання на 27.11.2024.

12.11.2024 до суду повернулась за закінченням терміну зберігання копія ухвали суду від 31.10.2024, яка надсилалась на адресу відповідача2.

12.11.2024 до суду повернулась копія ухвали суду від 31.10.2024, яка надсилалась на адресу відповідача3, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

22.11.2024 до суду від позивача надійшла заява, до якої долучено відповіді, надані на запитання поставлені представником відповідача3 в порядку письмового опитування.

27.11.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача3 надійшло клопотання про вжиття заходів процесуального примусу до відповідачів1,2 та позивача - стягнення штрафу в дохід державного бюджету. Також у вказаному клопотанні представник відповідача3 просить оголосити перерву у підготовчому засіданні.

27.11.2024 до суду від відповідача2 надійшла заява про закриття провадження у справі.

Ухвалою від 27.11.2024 суд продовжив строк підготовчого провадження на підставі ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод та оголосив перерву до 11:00 год. 17.12.2024.

Ухвалою від 28.11.2024 суд ухвалив виправити описку, абзац 13 описової частини ухвали суду від 09.10.2024 виклав в наступній редакції: "Протокольною ухвалою від 09.10.2024 суд поновив строк для подання відзиву відповідпчем3".

04.12.2024, 12.12.2024, 16.12.2024 до суду повернулись за закінченням терміну зберігання та у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою копії ухвали суду від 09.09.2024, 09.10.2024, 27.11.2024, 28.11.2024, які надсилались на адреси відповідача1, відповідача2 та відповідача3.

17.12.2024 до суду від представника відповідача3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю взяти участь у судовому засіданні.

17.12.2024 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про вжиття заходів процесуального примусу.

17.12.2024 до суду повернулась за закінченням терміну зберігання копія ухвали суду від 31.10.2024, яка надсилалась на адресу відповідача1.

17.12.2024 судове засідання не відбулося. Повітряна тривога тривала з 11:01 год. до 12:05 год. Після закінчення повітряної тривоги сторони та їх представники до суду не прибули.

Ухвалою від 17.12.2024 суд призначив підготовче судове засідання на 14.01.2025.

26.12.2024, 30.12.2024, 02.01.2025, 07.01.2025 до суду повернулись за закінченням терміну зберігання та у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою копії ухвали суду від 17.12.2024, 27.11.2024, 28.11.2024, які надсилались на адреси відповідача1, відповідача2 та відповідача3.

09.01.2025 до суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи довіреності представника Вовчука М.В. №19/4-02/802 від 29.12.2024, у зв`язку з закінченням строку дії попередньої довіреності.

У зв`язку з відпусткою за сімейними обставинами судді Вельмакіної Т.М., справа №906/835/24 в судове засідання 14.01.2025 не вносилась.

Ухвалою від 20.01.2025 суд призначив підготовче судове засідання на 13.02.2025.

04.02.2025 до суду повернулась за закінченням терміну зберігання копія ухвали суду від 20.01.2025, яка надсилалась на адресу відповідача2.

06.02.2025 на адресу суду від відповідача2 надійшла заява про об`єднання в одне провадження справи №906/837/24 зі справою №906/835/24.

Протокольною ухвалою від 13.02.2025, з урахуванням уточнень представника відповідача3 щодо актуальності клопотання в частині, відмовив у задоволенні клопотання про вжиття заходів процесуального примусу від 27.11.2024, зважаючи на зміст ст. 90, 131, 135 ГПК України

Ухвалою від 13.02.2025 суд відклав підготовче засідання на 10.03.2025.

20.02.2025 до суду, разом із довідкою про причини повернення, де вказано: "адресат відсутній за вказаною адресою", повернулася копія ухвали суду від 20.01.2025, адресована відповідачу1.

27.02.2025 до суду, разом із довідкою про причини повернення, де вказано: "адресат відсутній за вказаною адресою", повернулася копія ухвали суду від 13.02.2025, адресована відповідачу3.

03.03.2025 до суду, разом із довідкою про причини повернення, де вказано: "адресат відсутній за вказаною адресою", повернулася копія ухвали суду від 13.02.2025, адресована відповідачу1.

10.03.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява (письмові пояснення по справі) від 07.03.2025 з доданим розрахунком заборгованості за процентами.

10.03.2025 до суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи розрахунку заборгованості відповідача1за процентами.

Протокольною ухвалою від 10.03.2025 суд відмовив у задоволенні:

- клопотання від 09.10.2024 про зупинення провадження у справі, яке обґрунтоване тим, що у разі задоволення позовних вимог по господарських справах №906/837/24 та 906/835/24 буде мати місце подвійного стягнення суми боргу на користь позивача;

- заяви від 27.11.2024 про закриття провадження, мотивованої приписами п.2 ч. 1 ст. 175 ГПК України, так як відповідач2 вважає, що у справі №906/837/24 ухвалено рішення, яке набрало законної сили між тими самими сторонами про той самий предмет із тих самих підстав;

- заяви від 06.02.2025 про об`єднання в одне провадження справи №906/837/24 зі справою 906/835/24, згідно з приписами ст. 173 ГПК України.

Ухвалою від 10.03.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/835/24 до судового розгляду по суті на 08.04.2025.

20.03.2025 та 25.03.2025, 02.01.2025 до суду повернулись у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою копії ухвали суду від 10.03.2025, які надсилались на адреси відповідача1, відповідача2 та відповідача3.

03.04.2025 до суду від відповідача2 - ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Вельмакіної Т.М., у провадженні якої перебуває справа №906/835/24, у задоволенні якого було відмовлено ухвалою суду від 04.04.2025.

Протокольною ухвалою від 08.04.2025 суд, враховуючи повідомлення представника відповідача3 про неотримання через систему "Електронний суд" від позивача належної якості розрахунку заборгованості через некоректну роботу цієї системи, оголосив перерву у судовому засіданні до 01.05.2025 о 10:00.

16.04.2025, 18.04.2025, 21.04.2025 до суду повернулись за закінченням терміну зберігання та у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою копії ухвали суду від 04.04.2025 та 08.04.2025, які надсилались на адреси відповідача1, відповідача2 та відповідача3.

17.04.2025 до суду від відповідача2 - ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Вельмакіної Т.М., у провадженні якої перебуває справа №906/835/24.

Ухвалою суду від 28.04.2025 заявлений відвід визнано необґрунтованим, заяву ОСОБА_1 від 17.04.2025 про відвід судді Вельмакіної Т.М. у справі №906/835/24 передано для визначення судді в порядку, встановленому ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 29.04.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 17.04.2025 про відвід судді Вельмакіної Т.М. у справі №906/835/24 відмовлено.

Відповідач1 та відповідач2 повноважних представників у судове засідання 01.05.2025 не направили.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Також суд враховує, що всі процесуальні документи по справі направлялися до Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого має загальний доступ.

Водночас судом взято до уваги, що саме адресат наділений правом отримувати вчасно адресовану йому поштову кореспонденцію і несе відповідні ризики неналежної реалізації цього права та не повідомлення про зміну свого місцезнаходження, якщо таке має місце.

Враховуючи те, що явка представників відповідача1 та відповідача2 у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась та не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Представник відповідача3 просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Крім того, під час розгляду справи по суті зазначив, що згідно з розрахунком заборгованості відбувалася зміна процентної ставки, однак позивач не надав доказів правомірності такої зміни.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. На зауваження представника відповідача3 щодо зміни процентної ставки пояснив, що остання відбулася у зв`язку з недотриманням відповідачем1 п. 5.3.7 договору кредитної лінії.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача3, суд

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається, на укладення між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Житомирське обласне управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Національний гостинець" договору кредитної лінії №400 від 23.07.2019, для забезпечення зобов`язань за яким між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір поруки №400 від 23.07.2019, а також між позивачем, відповідачем1 та ОСОБА_2 укладено договір поруки №400/1 від 23.07.2019.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем1 умов договору кредитної лінії №400 від 23.07.2019 в частині своєчасного виконання зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом утворилась заборгованість, що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду про солідарне стягнення з відповідачів 591371,70 грн, з яких: 299999,85 грн - заборгованість за простроченим кредитом та 291371,85 грн - заборгованість за простроченими процентами за період з 30.04.2021 по 28.06.2024.

Відповідач3 у відзиві на позовну заяву (т.1, а.с.226-233) просить відмовити у задоволенні позову в частині позовних вимог до відповідача3 у повному обсязі. Відповідач3 не визнає:

- що він є солідарним боржником позивача разом із відповідачам1 та відповідачем2, оскільки в договорі поруки відсутня згадка про іншого поручителя, тому вважає, що позивач не має права вимагати виконання зобов`язань по кредитному договору солідарно від усіх відповідачів разом;

- що він як поручитель відповідає за усі невиконані відповідачем1 зобов`язання по кредитному договору. Вказує, що кредитний договір не містить жодного положення про умови і порядок відповідальності поручителів та згадки про право позивача звертатися з вимогами до поручителів. Вважає, що обсяг відповідальності відповідача3 як поручителя визначається як різниця між сумою боргу відповідача1 по кредитному договору та вартістю предмета іпотеки, за рахунок якого позивач має в першу чергу задовольняти свої вимоги до відповідача1, а також те, що право вимоги позивача до відповідача3 виникне виключно у разі, якщо вартості предмета іпотеки не вистачить для погашення боргу відповідача1 по кредитному договору;

- нарахованої позивачем суми боргу по прострочених процентах по кредитному договору, оскільки остаточним терміном повернення кредиту було 22.07.2022, тому вважає, що позивач втратив право на нарахування процентів по кредитному договору після 22.07.2022, а проценти по кредитному договору за період з 23.07.2022 позивачем нараховано неправомірно;

- вказану позивачем у позові суму процентів по кредитному договору, оскільки в документах, доданих позивачем до позову в якості розрахунку суми заборгованості по кредитному договору не вказано на яку суму заборгованості здійснено нарахування процентів та за якою процентною ставкою, що унеможливлює перевірку правильності нарахування процентів по кредитному договору, а також відповідно і загальну суму заборгованості по кредитному договору.

У відповіді на відзив (т.2, а.с.14-17) позивач вказав, що позовні вимоги у цій справі є однорідними та нерозривно пов`язані з обов`язком належного виконання основного зобов`язання за кредитним договором. При цьому захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і кількох поручителів у межах одного провадження є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності. Зазначив, що згідно зі ст.554 ЦК України та пунктами 2.1, 2.4, 2.5, 2.6 договорів поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. Згідно з умовами кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитного договору. Позивач вказав, що наявна заборгованість позичальника за кредитним договором в частині нарахованих та несплачених процентів підтверджується як розрахунком заборгованості, так і виписками по рахункам позичальника.

Матеріали справи не містять відзиву чи будь-яких інших заяв відповідача1 та відповідача2, в яких було б викладено процесуальну позицію останніх з приводу заявленого позову, а також доказів проведення розрахунків з позивачем.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.07.2019 між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Житомирське обласне управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" (банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Національний гостинець" (позичальник, відповідач1) був укладений договір кредитної лінії №400 (т.1, а.с.25-39), відповідно до п.2.1 якого банк зобов`язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов`язується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісійні винагороди та інші платежі в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п.2.2, 2.3 кредитного договору, кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 22.07.2022. Сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 1000000,00 грн.

У пп.2.3.2 п.2.3 кредитного договору сторони погодили збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування, а саме: до 23.03.2022 (включно) ліміт кредитування складає 1000000,00 грн, з 01.04.2022 до 23.04.2022 (включно) - 800000,00 грн, з 01.05.2022 до 23.05.2022 (включно) - 600000,00 грн, з 01.06.2022 до 23.06.2022 (включно) - 400000,00 грн, з 01.07.2022 до 22.07.2022 ліміт - 200000,00 грн. З метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього договору позичальник зобов`язаний не пізніше першого банківського дня наступного періоду здійснити погашення основної суми боргу у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на такий наступний період. У разі якщо діючий ліміт кредитування буде вичерпано, позичальник має право отримати наступний транш у межах діючого ліміту кредитування лише за умови погашення основної суми боргу (частково або в повному обсязі) за цим договором.

Позичальник зобов`язується здійснити погашення основної суми боргу за кожним траншем не пізніше, ніж на 365 календарний день з моменту отримання траншу незалежно від розміру діючого ліміту кредитування, що встановлений на окремий банківський день (пп. 2.3.3 п.2.3 кредитного договору).

Кредит надається траншами в порядку та на умовах, передбачених статтею 3 цього договору з рахунку для обліку основної суми боргу в безготівковому порядку на такі цілі: поповнення обігових коштів (п.2.4 кредитного договору).

Згідно з п.2.7 кредитного договору, за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим договором. Процентна ставка є фіксованою та нараховується і сплачується в розмірах: 20,8% річних застосовується за відсутності підстав для застосування розміру процентної ставки, зазначеного в пп.2.7.1.2 цього договору (пп.2.7.1.1); 22,8% річних застосовується за н а я в н о с т і п о р у ш е н н я позичальником зобов`язання(-ань) встановленого(них) пунктом 5.3.7 цього договору (пп.2.7.1.2).

За умовами пп.2.7.6 п.2.7 кредитного договору, проценти нараховуються методом факт/факт на основну суму боргу та за строк фактичного користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту включно, та до повного погашення основної суми боргу за цим договором. При нарахуванні процентів день видачі кредиту (траншу) приймається до розрахунку як 1 (один) повний день користування кредитом (траншем), а день повернення кредиту (траншу) до розрахунку процентів не включається.

Порядок сплати процентів погоджено сторонами у пп.2.7.7 п.2.7 кредитного договору таким чином: нараховані за період з першого дня видачі кредиту (траншу) або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по день погашення позичальником кредиту (траншу) проценти (з урахуванням пп.2.7.8 цього договору) сплачуються позичальником не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, а в разі розірвання цього договору або настання остаточного терміну повернення кредиту - одночасно з погашенням всієї основної суми боргу або в інший строк, визначений цим договором. Перший раз позичальник сплачує проценти не пізніше "10" серпня 2019 року.

У випадку, зазначеному в пп.2.7.1.2 цього договору, процентна ставка в розмірі, зазначеному в пп.2.7.1.2 цього договору, нараховується починаючи з першого дня кварталу, що слідує за кварталом, в якому відбулось порушення зобов`язань позичальника, зазначене в пп.2.7.1.2 цього договору, та закінчуючи останнім днем кварталу, в якому таке зобов`язання буде виконане/дотримане. Сторони д о м о в и л и с ь, що встановлення процентної ставки за користування кредитом відповідно до цього пункту договору н е є з м і н о ю в о д н о с т о р о н н ь о м у п о р я д к у у м о в цього договору (пп.2.7.8 п.2.7 кредитного договору).

У розділі 3 кредитного договору визначено умови кредитування.

Згідно з пп.3.1.1 п.3.1 кредитного договору, банк відкриває рахунок (рахунки) для обліку основної суми боргу відповідно до правил, що діють у банку, та законодавства. Банк надає кредит (транш) у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів з рахунку для обліку основної суми боргу на поточний рахунок позичальника, відкритий в банку.

У додатку №1 до кредитного договору визначено рахунки позичальника, відкриті в банках (т.1, а.с.38).

Надання кредиту (траншу) на умовах цього договору здійснюється банком протягом 5 (п`яти) банківських днів після виконання позичальником усіх та кожної з умов надання цього договору, в т.ч. при відсутності підстав для призупинення або відмови у наданні кредиту, передбачених п.2.6 цього договору, та після надання банку заяви на отримання кредиту (траншу) позичальника (за формою, наведеною в додатку 3 до цього договору (а.с.26)), засвідченої підписом керівника або іншої уповноваженої на це особи позичальника і головним бухгалтером позичальника (в разі наявності такої посади) та відбитком печатки позичальника (за бажанням) (пп.3.1.2 п.3.1 кредитного договору).

Будь-яке невиконання позичальником зобов`язання або його частини у строки, визначені цим договором, породжує у банка право відмовити в наступній видачі кредиту (траншу), а у і позичальника створює обов`язок достроково погасити заборгованість за цим договором у повному обсязі. Сторони підтверджують, що відмова банку від наступних видач кредиту (траншу) не є односторонньою зміною умов цього договору (пп.3.1.3 п.3.1 кредитного договору).

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору, виконання позичальником зобов`язання за цим договором (у тому числі і додатковими договорами до нього) забезпечується:

4.1.1 іпотекою (однокімнатної квартири), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 31,51 квадратних метрів, що надається в іпотеку ОСОБА_3 ;

4.1.2 порукою ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );

4.1.3 заставою (іпотекою) іншого рухомого і нерухомого майна (активів), порукою та іншими видами забезпечення на підставі правочинів, що можуть бути укладені в майбутньому між сторонами та/або між банком та третіми особами відповідно до умов цього договору та законодавства (документи забезпечення).

Позичальник зобов`язаний, зокрема, належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе за цим договором зобов`язання, а також зобов`язання за іншими договорами, укладеними з банком (пп.5.3.1 п.5.3 кредитного договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (за бажанням) та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п.10.6 кредитного договору).

Також 23.07.2019 між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Житомирське обласне управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" (банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Національний гостинець" (позичальник, відповідач1) був укладений додатковий договір №1 до договору кредитної лінії №400 від 23.07.2019 (т.1, 40-45).

Згідно з п.2.1 додаткового договору, в доповнення до умов кредитного договору сторони свідчать про своє розуміння того, що кредит за кредитним договором надається банком позичальнику в рамках реалізації банком умов Угоди, а виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, в тому числі частково забезпечені Гарантією, на що підписанням цього додаткового договору позичальник надає свою беззаперечну згоду.

При цьому, згідно визначення термінів, наведених у п.1.1 додаткового договору:

- Угода - Угода про поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі (ПВЗВТ) в рамках Східної ініціативи - Етап 1 (Гарантійний механізм), укладена 12.12.2017 між ЄІБ, ЄІФ та банком, що реалізується за підтримки Європейського союзу (пп.10);

- Гарантія - безвідкличне та безумовне забезпечення виконання позичальником частини зобов`язань за кредитним договором, надане гарантом за участі операційного агента на користь банку у формі гарантії відповідно до умов Угоди, в якості часткового покриття кредитного ризику банку за кредитною операцією з позичальником у розмірі 70% від суми кредиту, яка забезпечує повернення позичальником банку кредиту та сплати ним процентів (за виключенням підвищених процентів, визначених в п.2.7.1.2 кредитного договору, та процентів що нараховуються на прострочену суму кредиту після спливу 90 календарних днів) за користування кредитом, за умови відповідності позичальника та кредиту вимогам угоди, зокрема критеріям прийнятності (пп.1);

- ЄІБ (Гарант) - Європейський інвестиційний банк (пп.5);

- ЄІФ (Операційний агент) - Європейський інвестиційний фонд (пп.6).

Цей додатковий договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за бажанням) та діє до повного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, а також зобов`язань, визначених в п.2.8 цього додаткового договору (п.3.3 додаткового договору).

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 ГК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Суд встановив, що з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором були укладені наступні договори:

1) договір поруки №400 від 23.07.2019 між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Житомирське обласне управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" (банк, позивач) та ОСОБА_1 (поручитель, відповідач2) (т.1, а.с.46-56);

2) договір поруки №400/1 від 23.07.2019 між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Житомирське обласне управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" (банк, позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю "Національний гостинець" (боржник, відповідач1) та ОСОБА_2 (поручитель, відповідач3) (т.1, а.с.57-67).

Відповідно до п.2.1 договорів поруки, поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору.

Згідно з п.2.2 договорів поруки, п о р у ч и т е л ь в і д п о в і д а є перед кредитором за виконання зобов`язання у т о м у ж о б с я з і, що і б о р ж н и к, в порядку, визначеному кредитним договором, у т о м у ч и с л і, а л е не в и к л ю ч н о, у р а з і:

2.2.1 повного чи часткового невиконання боржником зобов`язання, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитом та/або повернення частини кредиту, в тому числі згідно з графіком погашення кредиту (за його наявності), щодо повернення кредиту при закінченні строку користування ним, в тому числі у випадку дострокового повного/часткового погашення зобов`язання за вимогою кредитора, та/або щодо сплати комісійних винагород в строки, визначені кредитним договором;

2.2.2 не відшкодування завданих кредитору збитків, які заподіяні внаслідок невиконання умов кредитного договору.

За умовами п.2.4 договорів поруки, обсяг зобов`язань поручителя за цим договором не є фіксованою сумою і м о ж е з б і л ь ш у в а т и с я а б о з м е н ш у в а т и с я в залежності від виконання боржником та/або поручителем (на умовах, визначених цим договором) зобов`язання за кредитним договором, а також черговості направлення кредитором отриманих грошових коштів в погашення зобов`язання.

Згідно з пп.3.2.2 п.3.2 договорів поруки, у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником зобов`язання в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до боржника і поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов`язанням, а поручитель та боржник з моменту порушення боржником зобов`язання відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

К р е д и т о р м а є п р а в о в и м а г а т и виконання зобов`язання за кредитним договором на власний вибір, які від боржника і поручителя спільно, так і від будь-кого з них окремо, причому як в повному обсязі, так і частково (пп.3.2.3 п.3.2 договорів поруки).

З метою реалізації відповідно до умов цього договору права вимоги до поручителя кредитор має право, але не зобов`язаний пред`явити (направити) поручителю вимогу. Ненаправлення кредитором вимоги не позбавляє кредитора права вимагати у поручителя виконання зобов`язання відповідно до умов цього договору та законодавства (пп.3.2.4 п.3.2 договорів поруки).

Відповідно до п.3.2.6 п.3.2 договорів поруки, п о р у к а на підставі цього договору д і є н е з а л е ж н о від і н ш и х с п о с о б і в в и к о н а н н я з о б о в ' я з а н н я боржника перед кредитором за кредитним договором. Кредитор не зобов`язаний перед відправленням вимоги та/або реалізацією будь-яких інших прав відповідно до умов цього договору та інших договорів, укладених з поручителем:

1) пред`являти будь-які вимоги/претензії, подавати будь-які позови та/або отримувати будь-які судові рішення щодо боржника;

2) стягувати заборгованість за кредитним договором за рахунок будь-якого іншого виду забезпечення виконання зобов`язання;

3) вчиняти будь-які інші дії щодо боржника та/або попередньо звертатися до боржника з вимогою про виконання порушеного зобов`язання.

За умовами пп.3.2.7 п.3.2 договорів поруки, у випадку направлення кредитором поручителю вимоги, поручитель зобов`язується здійснити виконання порушеного зобов`язання протягом 10 (десяти) календарних днів з дати направлення вимоги кредитором та в обсязі, зазначеному у вимозі.

Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище десятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається кредитору відділенням зв`язку при відправленні кредитором поручителю зазначеної вище вимоги листом з повідомленням про вручення або дата, зазначена поручителем (представником поручителя) на другому примірнику вказаної вище вимоги кредитора, при особистому отриманні першого примірника поручителем (представником поручителя) від кредитора.

Згідно з пп.3.2.8 п.3.2 договорів поруки, у випадку, якщо кредитор скористався своїм правом, визначеним пп.3.2.4 цього договору, та направив поручителю вимогу, вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем зобов`язання в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру зобов`язання, що підлягають виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором.

За умовами пп.4.3.3, 4.3.4 п.4.3 договорів поруки кредитор має право пред`явити (направити) поручителю вимогу(и) відповідно до умов цього договору; вимагати у поручителя виконання зобов`язання відповідно до умов цього договору та законодавства України.

Згідно з пп.4.2.1 п.4.2 договорів поруки обов`язком поручителя є незалежно від зміни фінансового стану безумовно та безвідклично на умовах, визначених цим договором виконати в повному обсязі зобов`язання за кредитним договором та за цим договором.

Відповідно до пп.10.1.1 п.10.1 договори поруки вступають в силу з моменту їх підписання сторонами та діють протягом 10 (десяти) років з моменту їх підписання.

Дія поруки за цими договорами для цілей застосування та в розумінні ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України становить 10 (десять) років з моменту підписання цих договорів сторонами та їх скріплення печатками сторін) за бажанням). Порука за цими договорами припиняється закінченням строку, вказаного в пп.10.3.1 цих договорів, або з моменту повного виконання зобов`язання за кредитним договором. Не допускається припинення поруки без припинення забезпеченого нею зобов`язання, крім випадків, прямо передбачених законодавством України та/або цими договорами (пп.10.3.1-10.3.3 п.10.3 договорів поруки).

Суд встановив, що на виконання умов кредитного договору позивач у період з 24.07.2019 по 13.10.2021 після подання відповідачем1 відповідних заяв на отримання кредиту (траншу) (т.1, а.с.69-110) надав останньому кредити (транші) в межах максимального ліміту кредитування у розмірі 1000000,00 грн шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок НОМЕР_3 , що підтверджується випискою АТ "Ощадбанк" по банківському рахунку відповідача1 за період з 23.07.2019 по 17.07.2024 (т.1, а.с.113-129).

Однак відповідач1 свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом у встановлений кредитним договором строк належним чином не виконував, що призвело до виникнення у нього заборгованості, у зв`язку з чим позивач звертався до відповідача1 та відповідача2 з вимогою від 11.06.2024 про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором, у якій вимагав у 30-денний строк з дати направлення цієї вимоги усунути порушення зобов`язання за договором кредитної лінії №400 від 23.07.2019 у повному обсязі та сплатити наявну заборгованість у розмірі 1382836,54 грн (у т.ч. прострочена заборгованість перед гарантом - 797071,39 грн) (т.1, а.с.130-132).

Крім того, позивач звертався до відповідача2 та відповідача3 з вимогами від 11.06.2024 про виконання зобов`язання, забезпеченого порукою, у яких вимагав у 10-денний строк з дати направлення цієї вимоги виконати порушене зобов`язання відповідача1 за договором кредитної лінії №400 від 23.07.2019 у повному обсязі та сплатити наявну заборгованість у розмірі 1382836,54 грн (у т.ч. прострочена заборгованість перед гарантом - 797071,39 грн) (т.1, а.с.133-138).

Проте, вказані вимоги залишені відповідачами без відповіді та без задоволення.

За даними позивача, 26.06.2023 гарант - Європейський інвестиційний банк сплатив банку кошти за гарантією у розмірі 70% від невиконаних зобов`язань позичальника на дату вимоги, які 27.06.2023 було спрямовано у рахунок часткового погашення заборгованості за основним боргом в сумі 699999,67 грн та процентами за користування кредитом в сумі 97071,72 грн, що підтверджується виписками АТ "Ощадбанк" по рахунку відповідача1 (т.1, а.с. 119-120, 127-129).

Згідно з розрахунками позивача, станом на 01.07.2024 за кредитним договором обліковується заборгованість у розмірі 591371,70 грн, з яких: 299999,85 грн заборгованості за простроченим кредитом та 291371,85 грн прострочених процентів за кредитом за період з 24.07.2019 по 30.06.2024 (т.2, а.с.232-234, т.3, а.с.7-9).

На підтвердження заборгованості за кредитним договором та викладених у позовній заяві обставин щодо зарахування та розподілу коштів банком надано виписки по рахункам позичальника за період з 23.07.2019 по 23.07.2024 (т.1, а.с.113-129).

З огляду на те, що у пункті 2.2 кредитного договору встановлено остаточний термін повернення кредиту не пізніше 22.07.2022, суд встановив, що відповідач1 порушив взяті на себе зобов`язання щодо повернення у передбачені договором строки кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором, що не спростовано відповідачами.

Перевіривши вказані розрахунки (т.2, а.с.232-234, т.3, а.с.7-9), суд встановив, що заявлені позивачем до стягнення суми заборгованості за кредитним договором відповідають вимогам чинного законодавства та умовам укладеного договору, є арифметично правильними.

При цьому суд враховує, що розрахунок заборгованості (розширений), який позивач надав під час розгляду справи (а.с. 232 - 233, т.2; а.с. 7-8, т.3), у зв`язку з тим, що представник відповідача3 посилався на неможливість перевірки правильності розрахунків, є деталізованим розрахунком уже долученого позивачем до позовної заяви розрахунку; зазначені у розширеному розрахунку суми заборгованості за простроченим кредитом та заборгованості за простроченими процентами відповідають сумам, вказаним у доданих до позовної заяви розрахунках, а також узгоджуються з розміром заборгованості за простроченим кредитом та заборгованості за простроченими процентами, визначеної у доданих до позовної заяви виписках по рахунках (а.с. 113, 129, т.1).

Суд враховує, що пунктом 2.7 кредитного договору сторони погодили, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим договором. Процентна ставка є фіксованою та нараховується і сплачується в розмірах: 20,8% річних застосовується за відсутності підстав для застосування розміру процентної ставки, зазначеного в пп.2.7.1.2 цього договору (пп.2.7.1.1); 22,8% річних застосовується за наявності порушення позичальником зобов`язання(-ань) встановленого(них) пунктом 5.3.7 цього договору (пп.2.7.1.2). При цьому сторони д о м о в и л и с ь, що встановлення процентної ставки за користування кредитом відповідно до цього пункту договору не є з м і н о ю в о д н о с т о р о н н ь о м у п о р я д к у у м о в цього договору (пп.2.7.8 п.2.7 кредитного договору).

Суд звертає увагу, що як у позовній заяві, так і в позовній заяві у новій редакції та заяві (письмових поясненнях по справі) від 07.03.2025 представник позивача акцентував на підставах зміни процентної ставки - недотримання п. 5.3.7 договору кредитної лінії.

Так, відповідно до п.5.3.7 кредитного договору, позичальник зобов`язаний, починаючи з 01 числа третього календарного місяця від дати укладення цього договору забезпечити щоквартальне надходження грошових коштів на усі поточні рахунки, відкриті в банку, в обсязі не менше 70 (сімдесят) безготівкових надходжень від загальної суми надходжень грошових коштів на всі поточні рахунки позичальника, відкриті в банку та інших банках України в такому кварталі, що визначаються, виходячи з даних щоквартальних довідок всіх обслуговуючих банків позичальника.

Натомість, з доданих до справи баанківських виписок (а.с. 113129, т.1) вбачається, що відповідачем1 з 01.01.2020 не було виконано зобов`язання, визначені п.5.3.7 кредитного договору.

Жодних заперечень чи зауважень щодо заявлених до стягнення сум від позичальника під час розгляду справи не надходило, обгрунтованість їх нарахування спростовано не було.

Відтак у відповідача1 внаслідок неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 591371,70 грн, з яких: 299999,85 грн заборгованості за простроченим кредитом та 291371,85 грн прострочених процентів за кредитом, яка на день розгляду даної справи не погашена, а зобов`язання за договором не припинені.

Крім того, суд враховує, що як позичальник так і поручителі не були позбавлені права та можливості також провести взаємозвірку розрахунків з позивачем щодо заявлених до стягнення сум, у випадку їх не визнання чи заперечення.

Доказів сплати заборгованості за кредитним договором матеріали справи не містять.

Водночас суд враховує, що за ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частинами 1, 2 статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є с о л і д а р н и м и боржниками і відповідають перед кредитором с о л і д а р н о, якщо інше не встановлено договором поруки.

За статтею 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання.

Як передбачено частиною 1 статті 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Оскільки відповідач1 порушив взяті на себе зобов`язання щодо повернення у передбачені договором строки кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, тому, з урахуванням наведених вище норм законодавства, відповідач1, відповідач2 та відповідач3 відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Заперечення відповідача3 щодо позовних вимог суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

З аналізу ч.1 ст.543 ЦК України можна дійти висновку, що при солідарному обов`язку кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо.

Відповідно до ч.3 ст.554 ЦК України, о с о б и, які за одним чи за д е к і л ь к о м а д о г о в о р а м и п о р у к и поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є с о л і д а р н и м и б о р ж н и к а м и і відповідають перед кредитором с о л і д а р н о, якщо інше не встановлено договором поруки.

З огляду на викладене, враховуючи те, що договорами поруки інше не встановлено, зважаючи на положення ч.3 ст.554 ЦК України, судження відповідача3 про те, що відповідачі не є солідарними боржниками перед позивачем та те, що позивач не має права вимагати виконання зобов`язань по кредитному договору солідарно від усіх відповідачів разом, оскільки це суперечить положенням договорів поруки, є помилковим та суперечить наведеним вище нормам закону.

Твердження відповідача3 про відсутність у договорі поруки положень про умови і порядок відповідальності поручителів, інформації про право позивача звертатися з вимогами до поручителів спростовуються наявністю у договорах поруки таких умов, зокрема у розділах 2. Предмет договору, 3. Порядок виконання договору, 4. Права та обов`язки сторін. Крім того, у розділі 8. Відповідальність сторін договорів поруки, зокрема наведено умови і порядок відповідальності поручителя за невиконання або неналежне виконання договору поруки, однак, вказані обставини не є предметом розгляду у даній справі.

Доводи відповідача3 про те, що право вимоги до відповідача3 виникне у позивача виключно у разі, якщо вартості предмета іпотеки не вистачить для погашення боргу відповідача1 по кредитному договору, є безпідставними, оскільки порука та застава (окремим видом якої є іпотека) є видами забезпечення виконання зобов`язань, які не залежать один від одного та їх застосування є правом кредитора. Крім того, законом не визначено черговості застосування окремих видів забезпечення виконання зобов`язань чи будь-яких обмежень прав кредитора щодо можливості звернення з вимогами до поручителів лише після звернення стягнення на предмет іпотеки та у випадку, якщо вартості предмета іпотеки не вистачить для погашення боргу по кредитному договору.

При цьому у п. 5.2.8 договору кредитної лінії сторони погодили, що банк м а є п р а в о, звернути стягнення на предмет застави (іпотеки) відповідно до документів забезпечення та задовольнити в повному обсязі за рахунок його вартості свої вимоги за цим договором у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, зокрема за цим договором.

Отже, реалізація позивачем права на захист певним способом не може залежати від застосування ним інших способів правового захисту, оскільки це суперечить принципам розумності, пропорційності і рівності сторін, адже фактично позбавляє сенсу законодавчі приписи, якими передбачено право кредитора забезпечити виконання основного зобов`язання за рахунок декількох видів забезпечення зобов`язання відповідно до умов кредитного договору.

Помилковим та таким, що не відповідає нормам ст.559 ЦК України та умовам укладеного договору поруки, також є твердження представника відповідача3 про припинення поруки відповідача3, з огляду на наявність рішення про стягнення заборгованості по кредитному договору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, відповідно до ст.559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Згідно з пп.10.3.1-10.3.3 п.10.3 договору поруки, дія поруки за цим договором для цілей застосування та в розумінні ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України становить 10 (десять) років з моменту підписання цього договору сторонами та його скріплення печатками сторін) за бажанням). Порука за цим договором припиняється закінченням строку, вказаного в пп.10.3.1 цього договору, або з моменту повного виконання зобов`язання за кредитним договором. Не допускається припинення поруки без припинення забезпеченого нею зобов`язання, крім випадків, прямо передбачених законодавством України та/або цим договором.

Стосовно заперечення відповідача3 щодо суми процентів за кредитним договором та відповідно загальної суми заборгованості за договором суд враховує, що за умовами пп.2.7.6 п.2.7 кредитного договору, проценти нараховуються методом факт/факт на основну суму боргу та за строк фактичного користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту включно, та до повного погашення основної суми боргу за цим договором. При нарахуванні процентів день видачі кредиту (траншу) приймається до розрахунку як 1 (один) повний день користування кредитом (траншем), а день повернення кредиту (траншу) до розрахунку процентів не включається.

Таким чином, за умовами кредитного договору сторони погодили, що п р о ц е н т и н а р а х о в у ю т ь с я за строк ф а к т и ч н о г о користування кредитом, а н а р а х у в а н н я п р о ц е н т і в з а к о р и с т у в а н н я кредитом п р и п и н я є т ь с я у д е н ь п о в е р н е н н я кредиту.

При цьому суд враховує висновок, наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 про те, що період нарахування процентів за користування грошовими коштами, а саме: "до повного погашення основної суми боргу", відповідає принципам свободи договору.

Більш того, відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Тобто вказана норма закону не лише не позбавляє позикодавця права на нарахування та стягнення процентів за користування сумою позики, а навпаки на підставі вказаної норми закону позикодавець, крім процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, має право на стягнення з позичальника суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, що є додатковим способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, наведені відповідачем доводи щодо застосування вказаної норми закону, згідно з якими у випадку правомірного користування кредитом у боржника наявний обов`язок сплачувати проценти за користування кредитом, а у випадку несвоєчасного повернення кредитних коштів та відповідно неправомірного користування кредитом - такого обов`язку у боржника немає та останній зобов`язаний сплатити лише грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, є несправедливими по відношенню до кредитора, якому всупереч умовам укладеного договору не повернуто грошові кошти своєчасно та у повному обсязі, порушує баланс інтересів сторін, є більш вигідним для боржника та створює у боржника враження про можливість несвоєчасного виконання зобов`язання за кредитним договором в частині повернення кредитних коштів, оскільки з настанням строку повернення кредиту та переходу правомірного користування кредитом в неправомірне відсотки за користування кредитом не потрібно буде сплачувати у розмірі, що був визначений у договорі.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд із цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України", обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином суд зазначає, що решта долучених до справи доказів та доводів сторін ретельно досліджена і наведених висновків суду не спростовує.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 591 371,70 грн, з яких: 299 999,85 грн - заборгованість за простроченим кредитом та 291 371,85 грн - заборгованість за простроченими процентами, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір покладається на відповідачів у рівних частинах. При цьому, суд враховує, що п. 2 ч.1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд також вказує, що солідарне стягнення судового збору нормами Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір" не передбачено. У разі, коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Національний гостинець" (12402, Житомирська область, Житомирський район, село Оліївка, вул. Петра Болбочана, буд. 58, ід. код 39935220), з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ід. номер НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12г, ід. код 00032129) в особі філії - Житомирське обласне управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 15, ід. код 09311380):

- 299999,85 грн заборгованості за простроченим кредитом;

- 291371,85 грн заборгованості за простроченими процентами.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Національний гостинець" (12402, Житомирська область, Житомирський район, село Оліївка, вул. Петра Болбочана, буд. 58, ід. код 39935220) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12г, ід. код 00032129) в особі філії - Житомирське обласне управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 15, ід. код 09311380) 2956,86 грн витрат зі сплати судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12г, ід. код 00032129) в особі філії - Житомирське обласне управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 15, ід. код 09311380) 2956,86 грн витрат зі сплати судового збору.

5. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ід. номер НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12г, ід. код 00032129) в особі філії - Житомирське обласне управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 15, ід. код 09311380) 2956,86 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 12.05.25

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи;

- позивачу через систему "Електронний суд";

2,3,4 - відповідачам (рек. з пов.).