Рішення

від 03.09.2024 по справі 911/2173/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2024 р. Справа № 911/2173/23

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області

до 1. Вороньківської сільської ради

2. Приватного підприємства Трансводпостач

про визнання недійсними рішення та договору, скасування державної реєстрації права з одночасним його припиненням в реєстрі

за участю прокурора Холоденко А.С. (посвідчення № 069058 від 01.03.2023) та представника відповідача 1 Порохницького Д.Ю. (довіреність №1)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області (далі - виконувач обов`язків керівника прокуратури) до Вороньківської сільської ради (далі Рада/відповідач 1) та Приватного підприємства Трансводпостач (далі ПП Трансводпостач/відповідач 2) про:

- визнання недійсним та скасування рішення Головурівської сільської ради №201-08-YII від 06.07.2016 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) ПП Трансводпостач для розміщення та експлуатації об`єктів інженерних інфраструктур (лінійних споруд, причал, плавзасобів) в межах села Кийлів Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 30.09.2016 №714 загальною площею 0,8313 га, кадастровий номер 3220882903:02:025:0016 в межах села Кийлів Головурівської (на даний час Вороньківської) сільської ради Бориспільського району;

- скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, зареєстрованого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Козій А.В. на підставі договору оренди №714 від 30.09.2016, індексний номер 31650769 від 30.09.2016, номер запису в реєстрі 16669028, з одночасним припиненням цього права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Господарський суд Київської області ухвалою від 03.08.2023 у справі №911/2173/23 залишив позовну заяву виконувача обов`язків керівника прокуратури без руху, постановлено виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

18.08.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від заступника керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області надійшла заява про усунення недоліків, згідно якої прокурор просив вважати правильною першу позовну вимогу в такій редакції: визнати недійсним рішення Головурівської сільської ради №201-08-YII від 06.07.2016 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) ПП Трансводпостач для розміщення та експлуатації об`єктів інженерних інфраструктур (лінійних споруд, причал, плавзасобів) в межах села Кийлів Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Господарський суд Київської області ухвалою від 15.09.2023 у справі №911/2173/23 прийняв позовну заяву виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області та призначив підготовче засідання на 16.10.2023, а також, зокрема:

- зобов`язав прокурора у строк до 16.10.2023 виконати вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 03.08.2023 у справі №911/2173/23 щодо надання пояснень із зазначенням змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів, в частині спрямування вимоги про скасування державної реєстрації права з одночасним його припиненням в реєстрі, тобто до кого із відповідачів заявлено таку вимогу;

- встановив прокурору строк для подання (за наявності) додаткових доказів по справі, заяв та клопотань, які відповідно до ст. 182 ГПК України мають бути вирішені у підготовчому засіданні - у строк до 16.10.2023;

- встановив відповідачам як строк для подання відзиву на позов - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, так і строк для подання (за наявності) додаткових доказів по справі, заяв та клопотань, які відповідно до ст. 182 ГПК України мають бути вирішені у підготовчому засіданні - у строк до 16.10.2023.

16.10.2023 на електронну адресу Господарського суду Київської області від Бориспільської окружної прокуратури Київської області надійшли пояснення, які не підписано з використанням електронного цифрового підпису, що підтверджено резолюцією провідного спеціаліста відділу автоматизованого документообігу та обробки внутрівідомчої службової кореспонденції Господарського суду Київської області.

З огляду на вказане суд дійшов висновку про залишення без розгляду додаткових пояснень прокуратури.

16.10.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ПП Трансводпостач надійшло два примірники відзиву на позовну заяву.

Вказаний відзив судом прийнято у підготовчому засіданні 16.10.2023, як поданий у передбаченому статтею 165 ГПК України порядку.

Господарський суд Київської області ухвалою від 16.10.2023 у справі №911/2173/23 відклав підготовче засідання на 06.11.2023.

25.10.2023 через канцелярію, на електронну пошту Господарського суду Київської області від прокурора надійшли додаткові письмові пояснення на виконання ухвали у цій справі від 15.09.2023.

30.10.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надішла відповідь на відзив, а також додаткові пояснення, які подано прокурором на електронну пошту суду 25.10.2023.

06.11.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від Київської обласної прокуратури надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи, на виконання ухвали у цій справі від 03.08.2023, належним чином читабельних та засвідчених копій: додатку до листа Державного підприємства Адміністрація річкових портів №01/05-707 від 24.05.2021 та листа Державного підприємства Адміністрація річкових портів №01/01-148 від 10.02.2021.

У підготовчому засіданні 06.11.2023 судом прийнято до розгляду означені відповідь на відзив, а також копії документів.

Господарський суд Київської області ухвалами від 06.11.2023 та 21.11.2023 у справі №911/2173/23 відклав підготовче засідання на 21.11.2023 та 18.12.2023 відповідно.

29.11.2023 від Виконавчого комітету Воронківської сільської ради Бориспільського району Київської області надійшло клопотання про розгляд цієї справи без участі представника Ради.

12.12.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від Бориспільскої окружної прокуратури Київської області надійшли додаткові пояснення, згідно яких прокурор повідомив про направлення, на виконання ухвали у цій справі від 15.09.2023, належним чином засвідчених копій: додатку до листа Державного підприємства Адміністрація річкових портів №01/05-707 від 24.05.2021 та листа Державного підприємства Адміністрація річкових портів №01/01-148 від 10.02.2021, а також витягів з реєстру речових прав на нерухоме майно, технічного паспорту на об`єкти нерухомого майна «Вантажна набережна у с. Кийлів» з додатком, та довідки №01/01-864 від 23.09.2022.

Господарський суд Київської області ухвалою від 18.12.2023 у справі №911/2173/23 відклав підготовче засідання на 30.01.2024.

03.01.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Виконавчого комітету Воронківської сільської ради Бориспільського району Київської області надійшло клопотання про розгляд цієї справи без участі представника Ради.

Господарський суд Київської області ухвалою від 30.01.2024 у цій справі закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 27.02.2024.

Господарський суд Київської області ухвалою від 27.02.2024 у справі №911/2173/23 оголосив перерву у судовому засіданні до 19.03.2024.

Господарський суд Київської області ухвалами від 19.03.2024 та 16.04.2024 у цій справі призначив судове засідання на 16.04.2024 та 21.05.2024 відповідно, позаяк призначені на 19.03.2024 та 16.04.2024 засідання не відбулись через оголошення сигналу повітряної тривоги у зв`язку із загрозою ракетного обстрілу міста.

Відповідний висновок суду про призначення підготовчого засідання на інші дату і час обґрунтований тим, що розпорядженням Голови Господарського суду Київської області №6-А від 19.07.2022 «Про порядок дій при оголошення повітряної тривоги» передбачено, зокрема, що у разі оголошення сигналу «повітряна тривога» судді та працівники апарату суду негайно мають залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття з метою збереження життя, здоров`я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів та працівників апарату суду.

16.05.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ПП Трансводпостач надійшли додаткові пояснення, які у судовому засіданні 21.05.2024 залишено без розгляду, позаяк такі пояснення подано відповідачем 2 після початку розгляду справи по суті, без поважних причин пропуску відповідного строку.

Означений висновок зроблено на підстві статті 207 ГПК України, приписами якої унормовано, що:

- головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи;

- суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Господарський суд Київської області ухвалою від 21.05.2024 у справі №911/2173/23 оголосив перерву у судовому засіданні до 18.06.2024.

17.06.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Господарський суд Київської області ухвалою від 18.06.2024 у справі №911/2173/23 заяву ПП "Трансводпостач" про відкладення розгляду справи залишив без розгляду та оголосив перерву у судовому засіданні до 23.07.2024.

22.07.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Означене клопотання у судовому засіданні 23.07.2024 судом відхилено з огляду його необґрунтованості.

Господарський суд Київської області ухвалою від 23.07.2024 у справі №911/2173/23 оголосив перерву у судовому засіданні до 03.09.2024.

02.09.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ПП Трансводпостач надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Означене клопотання судом у засіданні 03.09.2024 залишено без розгляду відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 170 ГПК України.

У судове засідання 03.09.2024 представник ПП Трансводпостач не з`явився.

У встановлений судом строк Вороньківська сільська рада не скористалась наданим їй правом та відзив на позовну заяву у передбаченому статтею 165 ГПК України не подала.

Водночас у судовому засіданні 03.09.2024 представник Вороньківської сільської ради згідно усних пояснень позовні вимоги прокурора у цій справі визнав у повному обсязі.

Втім визнання позову шляхом усної заяви не відповідачає ч. 1 ст. 191 ГПК України, згідно якої, зокрема, відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У судовому засіданні 03.09.2024, закінчивши з`ясування обставин та перевірку їх доказами, суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

УСТАНОВИВ:

06.07.2016 Головурівська сільська рада вирішила:

- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) ПП Трансводпостач для розміщення та експлуатації об`єктів інженерних інфраструктур (лінійних споруд, причал, плавзасобів) в межах села Кийлів Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області;

- надати ПП Трансводпостач земельну ділянку кадастровий номер 3220882903:02:025:0016 площею 0,8313 га в оренду (строком 49 років) в селі Кийлів Головурівської сільської ради;

- сільському голові Чуй М.І. від імені Головурівської сільської ради укласти договір оренди земельної ділянки.

Означене вище рішення оформлено за №201-08-YII та найменуванням Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) ПП Трансводпостач для розміщення та експлуатації об`єктів інженерних інфраструктур (лінійних споруд, причал, плавзасобів) в межах села Кийлів Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області» (далі спірне рішення №201-08-YII від 06.07.2016), копію якого долучено до позовної заяви.

30.09.2016 між Головурівською сільською радою як орендодавцем та ПП Трансводпостач як орендарем укладено договір оренди земельної ділянки (далі договір оренди від 30.09.2016/спірний договір оренди), відповідно до пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку, площею 0,8313 га, кадастровий номер 3220882903:02:025:0016, яка знаходиться в межах села Кийлів Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області (далі спірна земельна ділянка).

Пунктами 6, 12, 13, 14 спірного договору оренди сторони погодили, що договір укладено на 49 років.

Земельна ділянка передається в оренду для розміщення та експлуатації об`єктів інженерних інфраструктур (лінійних споруд, причал, плавзасобів) в межах села Кийлів Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Цільове призначення земельної ділянки для будівництва та експлуатації гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд для розміщення та експлуатації об`єктів інженерних інфраструктур (лінійних споруд, причал, плавзасобів).

Земельна ділянка являється землею комунальної власності і відноситься до категорії земель землі водного фонду.

До позовної заяви додано Копії означеного спірного договору оренди разом з актом приймання-передачі земельної ділянки від 30.09.2016, а також договору про внесення змін до такого договору від 30.05.2019.

Також до позовної заяви додано копію адресованого виконкому Головурівської сільської ради заяви ПП Трансводпостач щодо згоди підприємства на проїзд та прохід громадян до води згідно плану схеми, доданого до такого листа, а також копії протоколу зборів мешканців села Кийлів Бориспільського району Київської області від 19.02.2016 та протоколу планово-бюджетної комісії, агропромислового комплексу, земельних питань та екології від 29.02.2016, складеного Головурівською сільською радою.

Звертаючись до суду із позовом у цій справі, прокурор зазначив, що під час надання ПП Трансводпостач в оренду земельної ділянки кадастровий номер 3220882903:02:025:0016 порушено вимоги законодаства, адже така передача відбулась за відсутності земельних торгів, що суперечить ч. 2 ст. 124, ч. 1 ст. 134 та ч.ч. 1, 2 ст. 135 Земельного кодексу України.

В розрізі наведеного, вказуючи на те, що у разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результат аукціону, прокурор зазначив, що:

- на підставі спірного рішення ради, відповідно, укладено оспорюваний договір оренди землі, у якому не вказано про наявність на земельній ділянці будь-яких гідротехнічних споруд, причалів, вантажних набережних тощо, а відповідне майно разом із земельною ділянкою у передбаченому законом порядку не передавалось;

- на земельній ділянці з кадастровим номером 3220882903:02:025:0016 розташоване належне Державному підприємству Адміністрація річкових портів на праві господарського відання державне майно Вантажна набережна у с. Кийлів, органом управління якого є Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (колишнє Міністерство інфраструктури України).

Вказана інформація, за доводами прокурора, підтверджується листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

На підтвердження відповідних обставин до матеріалів справи долучено копії: листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 10.08.2021, а також копії:

- листів Державного підприємства Адміністрація річкових портів №01/01-148 від 10.02.2021 №01/05-707 від 24.05.2021 та Витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна гідротехнічної споруди Вантажна набережна у с. Кийлів;

- витягів з реєстру речових прав на нерухоме майно за №№311507978, 311906091 від 04.10.2022 та 07.10.2022 щодо реєстрації права власності та права господарського відання на гідротехнічну споруду Вантажна набережна у с. Кийлів відповідно за: Міністерством інфраструктури України та ДП Адміністрація річкових портів;

- технічного паспорту на об`єкти нерухомого майна «Вантажна набережна у с. Кийлів» та Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва;

- довідки ДПАдміністрація річкових портів за №01/01-864 від 23.09.2022 щодо перебування на балансі останнього та у сфері управлінні Міністерства інфраструктури України основного засобу - Вантажна набережна у с. Кийлів, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Кийлів, вул. Набережна.

Як зауважив прокурор, ПП Трансводпостач не було та не є власником нерухомого майна, розташованого на переданій в оренду спірній земельній ділянці, а тому Головурівська сільська рада не мала законних підстав для передачі земельної ділянки в оренду інакше, як за результатами проведення земельних торгів.

Підсумовуючи наведене та посилаючись, зокрема, на ст.ст. 58, 59 Земельного кодексу України, ст. 4 Водного кодексу України та на ст. 21 Цивільного кодексу України, згідно якої суд визнає незаконним та скасовує акт індивідуальної дії органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси, прокурор вважає наявними підстави для визнання недійсним спірного рішення ради №201-08-YII від 06.07.2016.

Водночас, покликаючись на ст. 203, 216, 216 ЦК України, прокурор зазначив, що невідповідність спірного рішення ради та договору оренди землі вимогам ст.ст. 124, 134, 135 ЗК України є підставою для визнання незаконним та скасування зазначеного рішення, визнання недійсним договору оренди та застосування правових наслідків недійсності правочину.

Крім того, як зауважив виконувач обов`язків керівника прокуратури, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно рішення про державну реєстрацію №31650769 від 30.09.2016 зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 3220882903:02:025:0016.

До позовної заяви додано Інформаційну довідку за №338800684 від 12.07.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна.

За доводами прокурора, оскільки рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки в оренду, як і сам договір оренди прийнято і укладено з порушенням вимог закону, відповідну державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ПП Трансводпостач здійснено з порушенням як реєстраційного законодавства, так і цивільного законодавства.

З огляду на вказане прокурор, звертаючись до суду у цій справі в інтересах держави як позивач, просить суд визнати недійсними:

- рішення Головурівської сільської ради №201-08-YII від 06.07.2016 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) ПП Трансводпостач для розміщення та експлуатації об`єктів інженерних інфраструктур (лінійних споруд, причал, плавзасобів) в межах села Кийлів Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області;

- договір оренди земельної ділянки від 30.09.2016 №714 загальною площею 0,8313 га, кадастровий номер 3220882903:02:025:0016 в межах села Кийлів Головурівської (на даний час Вороньківської) сільської ради Бориспільського району.

Мотивуючи наявність підстав для представництва інтересів держави у суді за відповідно поданим позовом, прокурор зазначив, що спірні рішення та договір оренди, як незаконні підстави оформлення за ПП Трансводпостач права користування земельною ділянкою, порушують права власника та держави в особі Вороньківської об`єднаної територіальної громади.

Так, згідно викладених у позові обставин на підставі рішення №10-1-VІІІ від 08.12.2020 Про початок реорганізації Головурівської сільської ради, Мирненської сільської ради, Процівської сільської ради, Сошниківської сільської ради та Старівської сільської ради шляхом приєднання до Вороньківської сільської ради Вороньківська сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Головурівської сільської ради.

Тобто, за доводами прокурора, земельна ділянка з кадастровим номером 3220882903:02:025:0016 наразі перебуває у комунальній власності Вороньківської сільської ради, яка є органом, уповноваженим захищати права відповідної територіальної ради.

Водночас, як зауважив прокурор, безпосереднім порушником у відповідному спорі виступає сам відповідний представницький орган, як правонаступник Головуріської сільської ради.

Отже, прокурор стверджує про власне звернення до суду із відповідним позовом в інтересах держави Україна в особі Вороньківської об`єднаної територіальної громади у статусі самостійного позивача, оскільки Вороньківську сільську раду, яка має здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, за вказаним позовом визначено відповідачем з огляду на вчинення відповідним органом місцевого самоврядування незаконних дій.

Прокурор також зазначив, що обидві вимоги про визнання недійсними рішення та договору є основними та стосуються безпосередньо обох відповідачів Ради та ПП Трансводпостач.

Своєю чергою ПП Трансводпостач не погодився із доводами прокурора та заявленими ним вимогами з огляду на те, що зміст і назва спірного рішення №201-08-YII від 06.07.2016 свідчить про те, що спірну земельну ділянку було передано в оренду саме з метою розміщення та експлуатації в її межах об`єктів інженерних інфраструктур.

Такі обставини та мета передачі земельної ділянки в оренду, за доводами відповідача 2, вбачаються і зі змісту спірного договору, зокрема пункту 2 цього правочину, яким погоджено передати в оренду земельну ділянку для розміщення та експлуатації об`єктів інженерних інфраструктур (лінійних споруд, причал, плавзасобів) в межах села Кийлів Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області.

З огляду на вказане ПП Трансводпостач вважає, що передача земельної ділянки кадастровий номер 3220882903:02:025:0016 згідно спірного рішення №201-08-YII від 06.07.2016 відбулась у передбаченому абзацом 12 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України порядку, тобто для будівництва та обслуговування відповідних об`єктів інженерної інфраструктури.

Унаслідок цього, за доводами відповідача 2, потреба у проведенні торгів була відсутня, що свідчить і про відсутність правових підстав для визнання рішення №201-08-YII від 06.07.2016 недійсним.

Крім того, як зауважило ПП Трансводпостач, відсутні достатні правові підстави для звернення прокурора із позовом у цій справі, оскільки:

- у справі №911/869/22 прокурор звертався до суду з позовом до підприємства з метою захисту інтересів держави в особі Вороньківської сільської ради та вимагав скасувати державну реєстрацію права власності відповідача на нерухоме майно на земельні ділянці кадастровий номер 3220882903:02:025:0016 будинок охорони;

- рішенням Господарського суду Київської області позов прокурора в особі Вороньківської сільської ради задоволено та скасовано відповідну державну реєстрацію, відтак у межах вказаної справи, у мотивувальній частині рішення судом встановлено, що ДП Адміністрація річкових портів мало на меті отримати земельну ділянку з метою експлуатації вантажної набережної у с. Кийлів.

Вказане, на переконання ПП Трансводпостач, може призводити до порушення прав та законних інтересів саме ДП Адміністрація річкових портів, оскільки обставини використання відповідачем 2 спірної земельної ділянки для розміщення та експлуатації об`єктів інженерних інфраструктур (лінійних споруд, причал, плавзасобів) об`єктивно позбавляє означене підприємство можливості отримати у користування необхідну для обслуговування належного йому майна земельну ділянку.

Водночас, як зауважило ПП Трансводпостач, користування ним спірною земельною ділянкою жодним чином не порушує інтереси та права Вороньківської територіальної громади.

За таких обставин відповідач 2 вважає, що звернення прокурора в особі неналежного позивача є підставою для відмови у задоволенні позову, відтак відповідно просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Із наведеними вище запереченнями прокурор не погодився оскільки розміщення та експлуатація об`єктів інженерних інфраструктур є іншим видом ніж передбачені абзацом 12 ч. 2 ст. 134 ЗК України будівництво, обслуговування та ремонт об`єктів інженерної інфраструктури.

До того ж прокурор звернув увагу на те, що розміщені на спірній земельній ділянці об`єкти інфраструктури не належали до комунальної власності і Головурівська сільська рада не могла ними розпоряджатися.

Стосовно ж доводів ПП Трансводпостач про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави за позовом у цій справі останній вказав, що він є єдиними органом, зобов`язаним захистити порушені інтереси держави, з огляду на предмет спору та неможливість органу місцевого самоврядування одночасно бути і позивачем і відповідачем у справі.

Водночас, за доводами прокурора, ДП Адміністрація річкових портів не є стороною правововідносин у цьому спорі, оскільки є власником розташованого на спірній земельній ділянці нерухомого майна, і порушення таких прав відповідного органу за поданим позовом не розглядається.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ураховуючи вказану норму процесуального закону, а також зазначену раніше ч. 1 ст. 191 ГПК України, що передбачає право відповідача визнати позов тільки у заяві по суті або в окремій письмовій заяві, оскільки Радою не надано суду ані відзиву на позовну заяву та/або письмової заяви про визнання позову, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті в розрізі вимог про визнання недійсними рішення та договору, суд здійснював розгляд даної справи у відповідній частині вимог до вказаного учасника справи за наявними у ній матеріалами.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово прокурора та представника Ради, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Приписами частини 1 статті 15 та частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

З огляду на приписи ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа, у тому числі і територіальна громада, як частина Українського народу та держави, має право на захист свого цивільного права та охоронюваного законом інтересу, що здійснюється, зокрема, судом шляхом вчинення провадження у справах.

Наявність права на пред`явлення позову є однією з необхідних умов реалізації відповідного права, а тому для того, щоб особі було надано судовий захист, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує:

- чи існує у позивача (у цьому спорі у держави в особі відповідної територіальної громади) право або законний інтерес;

- якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем;

- якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

Так, звертаючись у цій справі до суду, прокурор, як самостійний позивач в інтересах держави, предметом позову обрав, зокрема, вимоги про визнання недійсними рішення №201-08-YII від 06.07.2016 та договору оренди, за якими Приватному підприємству Трансводпостач без проведення торгів в користування (оренду) передано земельну ділянку комунальної власності (категорія землі водного фонду) за кадастровим номером 3220882903:02:025:0016.

Частиною 1 статті 58, частинами 1, 4 статті 59 Земельного кодексу України (тут і надалі норми кодексу в редакції станом на момент прийняття спірного рішення та укладення спірного договору згідно офіційного вебсайту Верховної Ради України за адресою https://zakon.rada.gov.ua) визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема: прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

Землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди, зокрема, земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно приписів ч. 1 ст. 122, ч.ч. 2, 3 ст. 123 Земельного кодексу України Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України унормовано, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема:

- розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;

- використання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів;

- будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу).

Так, зі змісту вказаних норм закону слідує, що загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування у тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться, врегульовано статею 123 Земельного кодексу України, яка: визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Поряд з тим наведеними вище приписами статті 124 ЗК України також передбачено обов`язковість продажу земельних ділянок комунальної власності на конкурентних засадах (земельних торгах) у всіх випадках, окрім визначених, зокрема, ч. 2 ст. 134 ЗК України випадків, коли торги не проводяться: у разі розміщення на земельній ділянці належного на праві власності заінтересованій особі (потенційному орендарю) нерухомого майна або ж необхідності використання такою особою земельної ділянки з метою користування надрами/спеціального водокористування чи здійснення цією особою на земельній ділянці будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури.

Недотримання ж органом органом місцевого самоврядування зазначеної процедури та умов передачі у користування належної, зокрема територіальній громаді, земельної ділянки, як і реалізація права на отримання земельної ділянки без проведення земельних торгів є порушенням порядку, встановленого приписами статей 116, 124, 134 Земельного кодексу України.

Приписами статей 73, 74, 76, 79, 86 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В розрізі зазначених вище норм процесуального права суд вважає за необхідне вказати, що судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому, тоді як:

- належність доказів спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини, тобто під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання;

- обов`язок доказування в силу вимог процесуального закону покладено безпосередньо на сторони, тоді як надання оцінки доказам є виключною компетенцією суду та здійснюється за унормованими процесуальними нормами правилами і принципами/стандартами.

Так, сторонами вказаного спору не заперечено, що передачу у користування Приватному підприємству Трансводпостач земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 3220882903:02:025:0016 здійнсено на підставі рішення сільської ради №201-08-YII від 06.07.2016 та договору оренди від 30.09.2016, без проведення торгів.

Водночас зі змісту наявної в матеріалах справи Інформаційної довідкки за №338800684 від 12.07.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна слідує, що за Приватним підприємством Трансводпостач не зареєстровано право власності на нерухоме майно на земельній ділянці з кадастровим номером 3220882903:02:025:0016, тоді як речове право підприємства на будинок охорони (реєстраційний номер ОНМ 2007860132208) було зареєстровано в реєстрі 27.12.2019 та припинено 19.04.2023 на підставі рішення Господарського суду Київської області від 26.10.2022 у справі №911/869/22.

Так, у змісті мотивувальної частини рішення Господарського суду Київської області від 26.10.2022 у справі №911/869/22 за позовом Керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Вороньківської сільської ради до ПП «Трансводпостач» судом встановлено, зокрема, таке:

- відповідачем не надано жодних доказів відносно забудови земельної ділянки за кадастровим номером 3220882903:02:025:0016;

- державну реєстрацію майнових прав за відповідачем на будинок охорони здійснено як з порушенням реєстраційного законодавства, так і з порушенням цивільного законодавства, оскільки право власності фактично зареєстровано на неіснуючу будівлю зі статусом нерухомого об`єкта, яка у передбаченому чинним містобудівним законодавством відповідачем не проектувалась, не будувалась на підставі відповідних документів, що давали б право виконувати такі будівельні роботи, земельна ділянка для цієї мети позивачем не виділялась, також не виділялась під уже збудоване нерухоме майно, що належало б відповідачу на підставі отриманих раніше правовстановлюючих документів.

Жодних інших належних доказів на підтвердження того, що станом на момент прийняття органом місцевого самоврядування спірного рішення №201-08-YII від 06.07.2016 на земельній ділянці за кадастровим номером 3220882903:02:025:0016 розташовувались належні ПП «Трансводпостач» на праві власності об`єкти нерухомого майна суду не надано.

Також суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин здійснення ПП «Трансводпостач» будівництва об`єктів інженерної та/або транспортної інфраструктури на спірній земельній ділянці.

Не визначено ж і підставами для прийняття органом місцевого самоврядування спірного рішення №201-08-YII від 06.07.2016 необхідність ПП «Трансводпостач» використання земельної ділянки за кадастровим номером 3220882903:02:025:0016 для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів.

Вказані обставини відповідачами не заперечено та не спросовано.

Доводи ж ПП «Трансводпостач» стосовно того, що спірна земельна ділянка була передана йому з метою обслуговування та ремонту об`єктів інженерної інфраструктури, до яких, як вказано відповідачем 2, спірними рішенням та договором віднесено лінійні споруди, причал, плавзасоби, судом відхиляються як доказово неспроможні та такі, що не відповідають дійсним обставинам спору.

Так, відповідачем не спростовано жодними належними, достовірними та більш вірогідними доказами тих обставин, що на земельній ділянці за кадастровим номером 3220882903:02:025:0016 відсутні будь-які гідротехнічні споруди, окрім належної на праві власності державі Вантажної набережної у с. Кийлів.

Водночас доказів передачі ПП «Трансводпостач» у передбаченому законом порядку означеного об`єкта з метою його обслуговування та/або ремонту, зокрема і станом на момент прийняття органом місцевого самоврядування спірного рішення №201-08-YII від 06.07.2016 суду не надано, як і не надано суду жодних доказів на підтвердження передачі відповідачу 2 в обслуговування та/або з метою ремонту будь-яких інших лінійних споруд, плавзасобів, які були б ідентифіковані як речі у розумінні цивільного обороту, у тому числі приналежні до земельної ділянки водного фонду - з кадастровим номером 3220882903:02:025:0016, та/або до водного об`єкта в межах цієї земельної ділянки.

Саме ж по собі зазначення у змісті спірних рішення та договору про мету передачі земельної ділянки у користування для розміщення та експлуатації об`єкти інженерних інфраструктур, жодним чином достовірно не свідчить про те, що такі об`єкти в дійсності розміщувалися на спірній земельній ділянці та обслуговувались відповідачем 2, з огляду на зазначене вище та відсутність доказів існування таких об`єктів як речей матеріального світу та цивільного обороту.

З огляду вказаного суд звертає увагу на те, що рішення не може будуватись на припущеннях, тоді як достовірність - властивість інформації бути правильно сприйнятою, ймовірність відсутності помилок, безсумнівна вірність наведених відомостей, які сприймає людина.

З огляду на вказане суд висновує про відсутність доказово підтверджених підстав у розумінні наведеної вище ч. 2 ст. 134 ЗК України для передачі у користування ПП «Трансводпостач» земельної ділянки без проведення торгів.

Ураховуючи наведене та те, що органом місцевого самоврядування не було дотримано порядку передачі ПП «Трансводпостач» в оренду земельної ділянки за кадастровим номером 3220882903:02:025:0016, суд висновує, що отримання у користування відповідачем 2 такої земельної ділянки водного фонду комунальної форми власності за спрощеною процедурою - без проведення земельних торгів та, власне, спірне рішення №201-08-YII від 06.07.2016 не відповідають нормам законодавста, зокрема суперечать вимогам статей 124, 134 Земельного кодексу України.

Висновуючи вказане, судом враховано, що отримання відповідачем 2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування спірної земельної ділянки ще не означає позитивного рішення про надання її у користування, відтак передбачений статтею 123 ЗК України порядок затвердження такої документації та підстави для відмови у її затвердженні жодним чином не нівелюють порядок родажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах).

Суд звертає увагу на те, що статею 123 Земельного кодексу України врегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування у тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться.

Тобто самі по собі обставини розробки проекту землеустрою та відсутність підстав для його відхилення у розумінні статті 123 ЗК України не легітимізують отримання особою земельної ділянки у користування поза межами процедури торгів без наявності на те відповідних правових умов/підстав, а отже і не впливають на зроблений вище висновок про передачу ПП «Трансводпостач» в оренду земельної ділянки за кадастровим номером 3220882903:02:025:0016 з порушенням порядку, встановленого нормами статей 116, 124, 134 ЗК України.

Підсумовуючи наведене та передбачені процесуальними нормами принципи доказування, суд дійшов висновку про доказову обґрунтованість обставин порушення закону внаслідок прийняття органом органом місцевого самоврядування спірного рішення №201-08-YII від 06.07.2016 про передачу у користування (оренду) ПП «Трансводпостач» за пільговою процедурою - без проведення торгів, земельної ділянки за кадастровим номером 3220882903:02:025:0016.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 2 статті 16 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на момент укладення спірного договору згідно офіційного вебсайту Верховної Ради України за адресою https://zakon.rada.gov.ua) передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Так, оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа, зокрема за відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес, який полягає у тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

З огляду вказаного вище, оскільки договір оренди від 30.09.2016 укладено між Головурівською сільською радою, як представницьким органом відповідної територіальної громади, та ПП «Трансводпостач» за результатами прийняття рішення №201-08-YII від 06.07.2016 без дотримання вимог закону та проведення земельних торгів, суд дійшов висновку, що означений правочин суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, і вказане у розумінні ст. ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Стосовно ж обставин порушення означеними вище рішенням №201-08-YII від 06.07.2016 та договором оренди від 03.09.2016 прав та законних інтересів держави і, як наслідок, наявності підстав для представництва прокурором таких інтересів за позовом у цій справі суд висновує таке.

Відповідно до статтей 5, 140 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Приписами частин 1 статті 10, ч. 1, 5, 7 ст. 60, ч. 2 ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» унормовано, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить, зокрема, право комунальної власності на доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності, зокрема, щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції.

Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, скорочувати обсяги доходів місцевих бюджетів, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Згідно додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України №715-р від 12.06.2020 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» Головуріська територіальна громада увійшла увійшла до складу Вороньківської територіальної громади.

08.12.2020 Вороньківською сільською радою Бориспільського району Київської області восьмого скликання прийнято рішення №10-1-VIII «Про початок реорганізації Головурівської сільської ради, Мирненської сільської ради, Процівської сільської ради, Сошниківської сільської ради та Старівської сільської ради шляхом приєднання до Вороньківської сільської ради».

Згідно пункту 2 означеного рішення Вороньківська сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків є правонаступником всього маи?на, прав та обов`язків Головурівської сільськоі? ради.

Відповідно до зробленого витягу з ЄДР стосовно Вороньківської сільської ради станом на 20.07.2023 вказаний орган місцевого самоврядування є правонаступником, зокрема, Головуріської сільської ради, а реєстраційні дії стосовно внесення таких відомостей про юридичну особу, правонаступником якої є юридична особа, у разі приєднання проведено 16.11.2021.

Отже, повноваження щодо захисту інтересів територіальної громади та, відповідно, інтересів держави в цілому у спірних правовідносинах щодо користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 3220882903:02:025:0016 в межах с. Кийлів віднесено до компетенції Вороньківської сільської ради, як органу місцевого самоврядування, який здійснює повноваження громади щодо розпорядження належним їй нерухомим майном.

Поряд з тим надання земельної ділянки у користування без проведення конкурсу не забезпечує захисту економічних та соціальних інтересів територіальної громади, наповнення місцевого бюджету за рахунок коштів від визначеної на конкурентних засадах орендної плати за землю, що завдає істотної шкоди інтересам держави, тоді як згідно наявної в матеріалах цієї справи копії адресованого Бориспільській окружній прокуратуі листа Вороньківської сільської ради від 11.02.2023 вказаний орган місцевого самоврядування повідомив про надання прокурору права на звернення до суду із позовом про оскарження рішення та договору, якими передано відповідачу 2 спірну земельну ділянку у користування.

Вказані обставини свідчать про те, що орган місцевого самоврядування, будучи обізнаним про наявність спірних правовідносин, не вчинив відповідних дій представницького характеру щодо захисту у суді інтерсів громади та держави в цілому.

За таких обставин, оскільки прийняття органом місцевого самоврядування рішення №201-08-YII від 06.07.2016, реалізованого надалі укладенням договору оренди від 30.09.2016, та, власне, отримання ПП «Трансводпостач» спірної земельної ділянки в користування відбулось з порушенням вимог діючого на той час законодавства без проведення земельних торгів, суд висновує про доведеність обставин порушення прав та інтересів Вороньківської територіальної громади та наявність підстав для вжиття прокурором, як самостійним позивачем, заходів, спрямованих на захист суспільного інтересу такої територіальної громади.

У розрізі такого висновку судом враховано позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 05.07.2023 у справі №912/2797/21 (Провадження № 12-32гс22), яка полягає, зокрема, у такому:

- оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор;

- та обставина, що прокурор зазначив орган місцевого самоврядування відповідачем у справі, з огляду на звернення з вимогою про визнання недійсним рішення ради про затвердження проекту землеустрою, не є перешкодою для розгляду справи;

- орган місцевого самоврядування брав участь у цій справі. У випадку встановлення судами обрання прокурором неналежного способу захисту щодо частини позовних вимог (про визнання недійсним рішення ради про затвердження проекту землеустрою) у задоволенні позову до такої особи належить відмовити за наслідком розгляду спору по суті. Однак це не може перешкодити розгляду позовних вимог про визнання недійсним договору оренди, де прокурор діяв в інтересах ради, як сторони договору, і такі вимоги можуть забезпечити ефективний захист інтересів територіальної громади у випадку їх порушення стороною договору та бездіяльності ради щодо належного захисту інтересів територіальної громади;

- вимогу про визнання недійсним договору може заявити як його сторона, так й інша заінтересована особа;

- помилкове визначення прокурором статусу ради як відповідача при належному обґрунтуванні ним правових підстав представництва інтересів місцевої ради та дотримання процедури звернення до ради як органу уповноваженого представляти інтереси територіальної громади, про намір звернутися до суду в інтересах цієї територіальної громади, не може мати наслідком залишення позову без розгляду.

З огляду на зазначене суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що прокурор за позовом у цій справі захищає та представляє інтереси не самого органу місцевого самоврядування, а територіальної громади та держави в цілому, а тому посилання відповідача 2 на відсутність підстав для звернення прокурора, як самостійного позивача, із позовом у цій справі відхиляються як неспроможні.

Такими ж неспроможними визнаються судом і доводи ПП «Трансводпостач» про те, що прокурор неправильно визначив орган, який має захищати інтереси держави у цій справі, позаяк:

- обставини розміщення на спірній земельній ділянці комунальної власності налженого державі майно Вантажна набережна у с. Кийлів, право господарського відання яким належить ДП Адміністрація річкових портів жодним чином не спростовують встановлених вище обставин порушення як передбаченого законом порядку передачі такої земельної ділянки в оренду, так і прав власника цієї земельної ділянки територіальної громади;

- згідно предмету та підстав позову у цій справі право власності держави, як і право господарського відання ДП Адміністрація річкових портів, на вантажну набережну у с. Кийлів не оспорюється;

- наявність інтересу ДП Адміністрація річкових портів щодо користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування такої вантажної набережної, не свідчить про наявність у такого підприємства права представляти інтереси у спірних правовідносинах, які виникли між ПП «Трансводпостач» і територіальною громадою щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3220882903:02:025:0016.

Стосовно ж захисту порушених прав та інтересів територіальної громади і держави та, відповідно, обраних прокурором для цього способів (їх належності та ефективності), суд зазначає таке.

Частина 1 статті 21 Цивільного кодексу України презюмує, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно зі статтею 204 та частиною 1 статті 216 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

В розірізі зазначеного та відповідно встановлених обставин спору щодо порушення інтересів держави суд вважає звернутись до послідовних та усталених висновків Великої Палати Верховного Суду, згідно яких:

- задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу в оренду земельної ділянки третій особі, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження ним зазначеним майном;

- такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів захисту (звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном);

- позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність прийнятого рішення без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування.

Так, у пункті 8.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №912/2797/21, зроблено правовий висновок про те, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою

Крім того у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/614/19 та у постановах Верховного Суду від 14.03.2023 у справі №922/3013/19, від 14.03.2023 у справі №922/1796/19 сформульовано усталений правовий висновок про те, що позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність рішення (наказу, розпорядження) органу державної влади без заявлення вимоги про визнання його незаконним і скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані.

Зі змісту спірних у цій справі правовідносин слідує, що оскаржуване рішення Головурівської сільської ради №201-08-YII від 06.07.2016 вичерпало свою оскільки реалізовано шляхом укладення відповідного договору оренди від 30.09.2016.

За таких обставин суд висновує, що вимога прокурора про визнання недійсним рішення Головурівської сільської ради №201-08-YII від 06.07.2016 не є належним та ефективним способом захисту, а тому задоволенню не підлягає.

Водночас, ураховуючи встановлену вище незаконність означеного рішення №201-08-YII від 06.07.2016 та укладення на підставі цього рішення спірного договору оренди від 03.09.2016 як такого, що суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, суд висновує про задоволення іншої (другої) вимоги прокурора та, відповідно, ухвалює визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 30.09.2016 №714 загальною площею 0,8313 га, кадастровий номер 3220882903:02:025:0016 в межах села Кийлів Головурівської (на даний час Вороньківської) сільської ради Бориспільського району.

Окрім того, посилаючись на статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», прокурором заявлено вимогу про скасування державної реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку.

За доводами прокурора означена вимога спрямована до ПП «Трансводпостач» та є похідною за наслідками визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Статтею 2, частинами 1, 4 статті 3, частиною 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» унормовано, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Державній реєстрації прав підлягають, зокрема, речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; інші речові права відповідно до закону.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (в редакції як станом на момент укладення спірного договору так і станом на час звернення прокурора до суду із позовом у цій справі) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 5 статті 6 статтею 17 Закону України «Про оренду землі» (в редакції як станом на момент укладення спірного договору так і станом на час звернення прокурора до суду із позовом у цій справі) передбачено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Згідно частини 1 статі 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Зі змісту наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки за №338800684 від 12.07.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна слідує, що 30.09.2016 приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Козій А.В. на підставі договору оренди №714 від 30.09.2016 прийнято рішення індексний номер 31650769 та зареєстровано за ПП «Трансводпостач» інше речове право право оренди земельної ділянки (номер запису в реєстрі 16669028)

Водночас суд вважає за необхідне вказати, що обставини існування реєстрації речових прав на майно за особою на підставі документів, які не підтверджують існування у неї відповідного речового права, суперечить самій суті державної реєстрації прав, позаяк правопорядок не може визнавати і підтверджувати право, якого не існує.

З огляду на вказане, оскільки державна реєстрація речового права засвідчує відповідне право користування земельною ділянкою за певною особою, ураховуючи визнання недійсним договору оренди, на підставі якого за ПП «Трансводпостач» зареєстровано право оренди на спірну земельну діяльнку, суд, з метою досягнення правової визначеності між учасниками цивільного обороту та власником спірної земельної ділянки Вороньківською територіальною громадою, висновує про задоволення вимоги прокурора та скасування державної реєстрацію права оренди земельної ділянки, зареєстрованого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Козій А.В. на підставі договору оренди №714 від 30.09.2016, індексний номер 31650769 від 30.09.2016, номер запису в реєстрі 16669028, з одночасним припиненням цього права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Стосовно ж втручання у право відповідача 2 на мирне володіння майном, суд враховує таке.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте такі положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Так, предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол, який ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції», огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства, тоді як розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

У пункті 166 рішення ЄСПЛ "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 вказано, що згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Отже, згідно практики Європейського суду з прав людини напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду".

Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Так, можливість усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження майном має нормативну основу в національному законодавстві, зокрема приписи статей 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які передбачають відповідно, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, а також можливість проведення державної реєстрації на підставі рішення суду про припинення/набуття права та про скасування державної реєстрації прав.

Звідси суд висновує, що визнання недійсним договору оренди від 30.09.2016, як і скасування державної реєстрації в частині речового права відповідача 2 на належну територіальній громаді земельну ділянку, відповідає критерію законності - здійснюється на підставі норм закону у зв`язку з обставинами порушення порядку передачі земельної ділянки в оренду без проведення торгів, та дійсної наявності у особи відповідного речового права, що корелюється з вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, оскільки офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.

Крім того правовідносини, пов`язані з розпорядженням землями водного фонду, безумовно становлять "суспільний" та "публічний" інтерес, а заволодіння приватними особами такими земельними ділянками у порушення норм закону - без проведення торгів, такому суспільному інтересу не відповідає.

Отже, суд висновує, що втручання держави у право ПП «Трансводпостач» на мирне володіння спірною земельною ділянкою не суперечить закладеним у статті 1 Першого протоколу критеріям правомірного втручання в це право.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати прокурора по сплаті судового збору у даній справі за вимогу про визнання недійсним рішення покладаються судом на прокурора з огляду на відмову у задоволенні такої позовної вимоги, тоді як сплачений прокурором судовий збір за вимоги про визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації прав покладаються на обох відповідачів у рівних частинах.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Героїв Небесної Сотні, 21) задовольнити частково.

2. У задоволенні вимоги виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Героїв Небесної Сотні, 21) про визнання недійсним рішення Головурівської сільської ради №201-08-YII від 06.07.2016 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) ПП Трансводпостач для розміщення та експлуатації об`єктів інженерних інфраструктур (лінійних споруд, причал, плавзасобів) в межах села Кийлів Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області відмовити.

3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 30.09.2016 №714 загальною площею 0,8313 га, кадастровий номер 3220882903:02:025:0016 в межах села Кийлів Головурівської (на даний час Вороньківської) сільської ради Бориспільського району.

4. Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, зареєстрованого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Козій А.В. на підставі договору оренди №714 від 30.09.2016, індексний номер 31650769 від 30.09.2016, номер запису в реєстрі 16669028, з одночасним припиненням цього права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

5. Стягнути з Приватного підприємства Трансводпостач (08301, Київська обл., місто Бориспіль, ВУЛИЦЯ СТЕПОВА, будинок 31-Б, ідентифікаційний код 38126886) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, ідентифікаційний код 02909996) 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

6. Стягнути з Вороньківської сільської ради (08352, Київська обл., Бориспільський р-н, село Вороньків, ВУЛИЦЯ ПАРКОВА, будинок 2, ідентифікаційний код 04363509) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, ідентифікаційний код 02909996) 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

7.Понесені Київською обласною прокуратурою витрати по сплаті судового збору в частині вимоги про визнання недійсним рішення покласти на прокуратуру.

8. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13.05.2025.

Суддя В.А. Ярема