Постанова від 08.05.2025 по справі 910/9598/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/9598/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Мамалуй О. О.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державного підприємства «Укрвугілля»

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Паламара П.І.

від 10.10.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів Скрипки І.М., Хрипуна О.О., Мальченко А.О.,

від 11.11.2024

у справі за позовом Державного підприємства «Львіввугілля»

до Державного підприємства «Укрвугілля»

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання,

за участю представників:

від позивача: не з`явилися,

від відповідача: Царенко Є.П.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року Державне підприємство "Львіввугілля" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Укрвугілля» про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, ціна позову 2 635 575,19 грн.

Позивач зазначав, що на виконання умов укладеного з відповідачем договору поставки вугілля № 03-22/ЕН від 29 квітня 2022, додаткової угоди № 1 від 19 травня 2022 до цього договору він передав останньому 3140,7 тон вугілля вартістю 13 411 804,41 грн.

Всупереч умовам договору, відповідач частково оплатив одержаний товар, заборгувавши йому станом на 30 квітня 2023 року 2 235 304,41 грн.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, 330 105,24 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 70 265,54 грн три проценти річних з простроченої суми, а також понесені ним по справі судові витрати.

У процесі розгляду справи позивач заявою від 8 вересня 2023 зменшив розмір заявленої до стягнення суми основного боргу до 2 235 204,41 грн, посилаючись на сплату відповідачем у серпні 2023 року заявленої до стягнення суми боргу у розмірі 100 грн, в іншій частині позов підтримав.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

29 квітня 2022 року між Державним підприємством «Львіввугілля» (постачальник) та Державним підприємством «Укрвугілля» (покупець) було укладено договір поставки вугілля № 03-22/ЕН, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити вугілля, а покупець зобов`язався прийняти його і провести повні розрахунки (пункт 1.1.).

У розділі 2 договору сторони погодили кількість, асортимент і порядок поставки.

Відповідно до пункту 2.1 договору поставці підлягає вугілля марки Г(Г2) (0-200) в кількості визначеній в Специфікаціях. Поставка буде здійснюватися по заявці Покупця. Поставка вугілля по договору здійснюється залізничним транспортом на умовах FCA (Франко перевізник) (Залізнична станція Соснівка (371102)) згідно з «Інкотермс 2010 «Правила ІСС з використанням термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі», з урахуванням передбачених договором особливостей.

Пунктом 2.2. договору визначено, що поставка вугілля здійснюється на протязі 7 календарних днів після 100 % передоплати в обсязі, визначеному в заявці покупця.

У розділі 4 «Ціни і порядок розрахунків» договору сторони у пункті 4.3. погодили, що розрахунки за вугілля проводяться на умовах 100% попередньої оплати згідно з виставленим постачальником рахунком відповідно до кількості, зазначеній в заявці покупця.

Додатковою угодою № 1 від 19 травня 2022 до цього договору сторони погодили змінити абзац 1 підпункту 2.1. за умовами якого позивач зобов`язався поставити відповідачу вугілля марок Г(Г2) (0-200) та/або суміш вугілля кам`яного Г(Г2)/ГЖ(0-100) в кількості визначеній в специфікаціях. А також підпункт 4.2. договору відповідно до якого ціна 1 тони вугілля визначається в Специфікації до цього Договору. Погоджено базові норми якості вугілля.

Строк дії договору відповідно до умов пункту 9.15 договору встановлений з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2022.

Також договір містить пункт 9.9 у якому сторони погодили, якщо постачальник не зареєстрував податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних до закінчення граничного терміну реєстрації податкових накладних, передбаченого Податковим кодексом України, покупець має право призупинити виконання своїх зобов`язань по оплаті вартості вугілля та / або відшкодуванню витрат на його доставку на суму, що відповідає сумі ПДВ в незареєстрованих податкових накладних, до моменту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі вугільної продукції №№ 6, 7 від 19 травня 2022, №10 від 25 травня 2022 року, рахунками №№ 6, 7 від 19 травня 2022 року, №10 від 25 травня 2022 року, платіжними дорученнями № 358 від 16 травня 2022 року, №380 від 25 травня 2022 року, №443 від 9 червня 2022 року, платіжною інструкцією № 983 від 14 серпня 2023 року, двостороннім актом звірки взаєморозрахунків станом на 30 квітня 2023 року стверджується факт передачі позивачем відповідачу товару за договором вартістю 13 411 804,41 грн, а також часткової оплати останнім одержаного товару в розмірі 11 176 600 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції

Господарський суд міста Києва рішенням від 10.10.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 у справі № 910/9598/23, позов Державного підприємства "Львіввугілля" Львівської області задовольнив.

Стягнув з Державного підприємства "Укрвугілля" на користь Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Вуглезбут" Державного підприємства "Львіввугілля" 2 235 204,41 грн боргу, 330 105,24 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 70 265,54 грн три проценти річних з простроченої суми, 39 534,86 грн витрат по оплаті судового збору.

Судові рішення мотивовані тим, що сторони у договорі встановили строк оплати - 100% передоплата, тому строк оплати має визначатись за нормами частини 1 статті 693 ЦК України, якою встановлено, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу та частиною 4 статті 538 ЦК України, якою встановлено, якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справ

Державне підприємство «Укрвугілля» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у які просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 у повному обсязі, рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 у справі № 910/9598/23 частково, в частині стягнення 2 235 204,41 грн боргу, 330 104,67 грн збитків від інфляції за час прострочення, 69 687,19 грн трьох відсотків річних з простроченої суми.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначив про те, що Верховний Суд у цій справі має надати відповідь на питання чи має право покупець призупиняти виконання зобов`язань по оплаті вартості товару на суму ПДВ в незареєстрованих податкових накладних, якщо таке право передбачено в договорі. Зазначив, що спірні правовідносини щодо права призупинити зобов`язання по оплаті товару можуть підпадати під наступні законодавчі норми:

1. Зупинення виконання обов`язку (ч.3 статті 538 ЦК України);

2. Оперативно-господарська санкція (статті 236-237 ГК України);

3. Забезпечення виконання зобов`язання (стаття 546, 594 ЦК України).

Висновок Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах відсутній.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, постановлені у справі рішення суду першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанцій

У цій справі спір виник з приводу дій покупця спрямованих на зупинення виконання зобов`язань по договору поставки в частині оплати вартості товару на суму ПДВ у зв`язку з невиконанням постачальником обов`язку з реєстрації податкових накладних.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги повністю, виходили з того, що за умовами укладеного сторонами договору передбачалася попередня оплата покупцем (відповідачем) придбаного товару.

Зібраними у справі доказами стверджується факт виконання позивачем обов`язку з передачі обумовленого договором товару, незважаючи на невиконання відповідачем обов`язку щодо здійснення попередньої оплати.

За висновками судів попередніх інстанцій у цьому випадку строк оплати має визначатися за нормами частини 1 ст. 693 ЦК України, якою встановлено, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу та ч.4 ст.538 ЦК України, якою встановлено, якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що визначені сторонами у п.9.9 договору умови про зупинення розрахунків носять явно несправедливий характер відносно продавця, який передає товар покупцеві до отримання від того попередньої оплати, кредитуючи таким чином господарську діяльність останнього, порушують співвідношення майнових інтересів сторін договору поставки як учасників господарських відносин.

Верховний Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій помилковими з огляду на таке.

Однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (стаття 3 ЦК України).

Статтею 6 ЦК України передбачено право сторін укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін.

Отже, принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Суперечність правочину (його частини) актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного правочину всупереч змісту чи суті правовідносин сторін; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Судами попередніх інстанцій установлено, що уклавши договір поставки вугілля, сторони погодилися з передбаченими у ньому умовами щодо строків поставки (підпункт 2.2. цього договору) та порядку розрахунку за проданий товар (підпункт 4.3. цього договору) і кожна зі сторін цього договору беззаперечно взяла на себе певні обов`язки, які відображені в його умовах.

Так, у пункті 4.3. сторони погодили, що розрахунки за вугілля проводяться на умовах 100% попередньої оплати згідно з виставленим постачальником рахунком відповідно до кількості, зазначеній в заявці покупця.

Тобто за укладеним сторонами договором поставки у позивача виник обов`язок здійснити поставку відповідачеві вугілля окремими партіями у кількості, зазначеній в заявці покупця (відповідача), а у відповідача (покупця) здійснити оплату кожної окремої партії вугілля на умовах 100% передоплати згідно з виставленим постачальником рахунком.

Також у пункті 9.9 договору сторони погодили, якщо постачальник не зареєстрував податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних до закінчення граничного терміну реєстрації податкових накладних, передбаченого Податковим кодексом України, покупець має право призупинити виконання своїх зобов`язань по оплаті вартості вугілля та / або відшкодуванню витрат на його доставку на суму, що відповідає сумі ПДВ в незареєстрованих податкових накладних, до моменту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Правомірність будь-якого правочину презюмується: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України); а в силу статті 629 названого Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України (в редакції на час укладення договору) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7. цієї статті передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

За умовами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Отже, уклавши договір, сторони погодилися з передбаченими у ньому умовами, зокрема щодо порядку розрахунку за товар, і кожна зі сторін цього договору беззаперечно взяла на себе певні обов`язки, які відображені в його умовах.

Відповідна умова договору, зазначена в пункті 9.9 цього правочину, у якій сторони визнали наявність у покупця права призупинити виконання своїх зобов`язань по оплаті вартості вугілля та / або відшкодуванню витрат на його доставку на суму, що відповідає сумі ПДВ в незареєстрованих податкових накладних, до моменту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, узгоджується з вимогами статті 201 Податкового кодексу України, була на час вирішення спору у цій справі попередніми судовими інстанціями обов`язковою для сторін і правомірною в розумінні статті 204 ЦК України.

Будь-яких обставин стосовно того, що цей пункт договору (яким визначено право покупця призупинити виконання своїх зобов`язань по оплаті вартості вугілля та / або відшкодуванню витрат на його доставку на суму, що відповідає сумі ПДВ в незареєстрованих податкових накладних, до моменту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) визнано недійсним у встановленому законом порядку судами встановлено не було, отже, цей договір відповідно до норм чинного законодавства є обов`язковим для виконання сторонами, що не було враховано судами попередніх інстанцій.

Крім того, таким умовам договору як право замовника зменшити суму заборгованості перед виконавцем, яка належить до оплати, на суму ПДВ за незареєстрованими належним чином податковими накладними і не сплачувати її до моменту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних вже надавалась оцінка Верховним Судом.

Так, Верховний Суд у постанові від 06 червня 2023 року у справі № 916/1223/22, виходячи з встановлених у цій справі обставин які свідчать про те, що факт виконання робіт ТОВ "Агронерудпром" не заперечується ТОВ "Гнейс-С", водночас ТОВ "Гнейс-С" вважає, що в нього відсутні підстави для повного розрахунку з ТОВ "Агронерудпром", оскільки позивач всупереч вимогам договору про виконання робіт не зареєстрував належним чином податкові накладні у період з 01.02.2022 до 23.02.2022, дійшов висновку, що умови договору, укладеного між сторонами у цій справі, свідчать про те, що замовник має право зменшити суму заборгованості перед виконавцем, яка належить до оплати, саме на суму ПДВ за незареєстрованими належним чином / заблокованим податковими накладними, і не сплачувати її до моменту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а не на всю наявну суму заборгованості відповідача перед позивачем за господарськими зобов`язаннями.

Отже, Верховним Судом підтверджено право замовника зменшити суму заборгованості перед виконавцем, яка належить до оплати, саме на суму ПДВ за незареєстрованими належним чином / заблокованим податковими накладними, і не сплачувати її до моменту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, за наявності таких погоджених сторонами умов в договорі.

Наведена постанова Верховного Суду від 06 червня 2023 року у справі №916/1223/23 існувала на час прийняття оскаржених у цій справі рішень, однак помилково не була врахована судами попередніх інстанцій.

У той же час наведена постанова Верховного Суду не містить правових висновків про застосування норм права на які вказує скаржник у касаційній скарзі у цій справі № 910/9598/23.

Пункт 9.9. договору поставки, який міститься в розділі 9 «Інші умови і строк дії договору», фактично уточнює порядок розрахунків, врегульований пунктом 4.3 договору, а саме визначає умови за яких покупець має право зупинити виконання своїх зобов`язань по оплаті товару на суму, що відповідає сумі ПДВ в незареєстрованих податкових накладних, до моменту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто визначає порядок виконання зобов`язання.

Наведені умови договору узгоджуються з вимогами частини 3 статті 538 ЦК України, відповідно до якої у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, наведеного не врахували та неправильно застосували вимоги частин 3, 4 статті 538 ЦК України, виходячи виключно з встановлених у справі обставин виконання позивачем обов`язку з передачі обумовленого договором товару та невиконання відповідачем обов`язку щодо здійснення повної попередньої оплати кожної партії товару, зважаючи на наявність погодженої сторонами умови, викладеної у пункті 9.9. договору, що уточнює порядок розрахунків.

При цьому обставини своєчасного складення та реєстрації податкових накладних позивачем за спірними поставками судами попередніх інстанцій не встановлювалися.

У касаційній скарзі відповідач вказує на те, що він до цього часу зареєстрованих податкових накладних від позивача не отримав, однак встановлення обставин справи перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Отже, не застосувавши до спірних правовідносин положення статті 204 ЦК України, попередні судові інстанції через це не з`ясували належним чином обставини і не оцінили докази, які (обставини і докази) пов`язані з настанням у відповідача строку виконання зобов`язань з оплати вартості вугілля за договором, що відповідає сумі ПДВ в незареєстрованих податкових накладних.

У той же час від правильного визначення такого строку безпосередньо залежить результат розгляду позовних вимог у цій справі.

Висновки суду апеляційної інстанції, що відсутність реєстрації податкових накладних не є підставою для відмови від оплати повної вартості отриманого товару, оскільки згідно пункту 9.10 Договору, у випадку відсутності реєстрації податкових накладних протягом 365 календарних днів з дати виникнення податкового зобов`язання, в результаті чого Відповідач втратить право на податковий кредит за вказаними податковими накладними, належним способом захисту для Відповідача може бути звернення до контрагента з відповідною вимогою оплати грошових коштів в розмірі, що дорівнює сумі ПДВ, а у випадку незадоволення вимоги, звернення з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов`язку щодо складення та реєстрації є помилковими.

Спір стосується реалізації відповідачем, передбаченого договором права зупинити виконання своїх зобов`язань по оплаті товару на суму, що відповідає сумі ПДВ в незареєстрованих податкових накладних, до моменту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, обставин відмови відповідача як покупця від оплати повної вартості отриманого товару судами попередніх інстанцій у цій справі не встановлено.

Більш того відповідач, у наведеному у касаційній скарзі розрахунку відповідальності за порушення строків оплати за договором з врахуванням права на призупинення виконання зобов`язання, передбаченого пунктом 9.9 договору, частково визнає факт прострочення виконання зобов`язання з оплати, що також підлягає перевірці судами попередніх інстанцій.

Згідно з положеннями статті 236 Господарського процесуального кодексу України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення у цій справі наведеним вимогам не відповідають.

Висновки Верховного Суду

Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, такі недоліки не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції. Верховний Суд позбавлений можливості самостійно встановити обставини справи, що перешкоджає прийняттю законного рішення у справі, тому постановлені рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про часткове задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Судові витрати

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Укрвугілля» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 у справі № 910/9598/23 скасувати.

3. Справу № 910/9598/23 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді С. Бакуліна

О. Мамалуй