Ухвала від 12.05.2025 по справі 910/13912/23

УХВАЛА

12 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/13912/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Вронської Г.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(Владимиренко С.В., Демидова А.М., Ходаківська І.П.)

від 02.04.2025 (повний текст складений 10.04.2025)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай-Теко"

до 1) ОСОБА_2 ,

2) ОСОБА_1 ,

3)Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Укрзовнішінформ",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача 2, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Задорожний Олександр Сергійович,

про визнання недійсним правочину та застосування наслідків його недійсності,

ВСТАНОВИВ:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ай-Теко" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач 1), ОСОБА_1 (далі - Відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Укрзовнішінформ" (далі - Відповідач 3), у якому (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) просив :

- визнати договір дарування частки у статутному капіталі Відповідача 3, укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, посвідченого 13.09.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Задорожним Олександром Сергійовичем (далі - третя особа), та зареєстрованим в реєстрі за №463, удаваним на підставі вимог статті 235 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України;

- перевести права та обов`язки покупця частини (частки) у статутному капіталі Відповідача 3 у розмірі 99 % статутного капіталу номінальною вартістю 821 700,00 грн на Позивача;

- визнати недійсним акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Відповідача 3 від 13.09.2022, за яким Відповідач 1 безоплатно передав Відповідачу 2, а Відповідач 2 прийняв у власність частку у статутному капіталі Відповідача 3 у розмірі 821 700,00 грн, що становить 99 % статутного капіталу Відповідача 3;

- визначити розмір 100 % статутного капіталу Відповідача 3 номінальною вартістю 830 000,00 грн за Позивачем;

- перерахувати з депозитного рахунка суду кошти у сумі 10 000,00 грн, внесені Позивачем за платіжною інструкцією від 28.11.2023 №2 на користь Відповідача 2.

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі №910/13912/23 у задоволенні позову відмовлено.

3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 апеляційну скаргу Відповідача 3 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі №910/13912/23 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано договір дарування частки у статутному капіталі Відповідача 3, укладений між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, посвідчений 13.09.2022 третьою особою та зареєстрований в реєстрі за №463, удаваним правочином та ухвалено перевести права та обов`язки покупця частини (частки) у статутному капіталі Відповідача 3 у розмірі 99% статутного капіталу номінальною вартістю 821 700,00 грн на Позивача.

Ухвалено визнати недійсним акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Відповідача 3 від 13.09.2022, відповідно до якого Відповідачем 1 безоплатно передано, а Відповідачем 2 прийнято у власність частку у статутному капіталі Відповідача 3 у розмірі 821 700,00 грн, що становить 99 % статутного капіталу товариства.

Визнано розмір 100% статутного капіталу Відповідача 3 номінальною вартістю 830 000,00 грн за Позивачем.

Ухвалено перерахувати з депозитного рахунку суду кошти в сумі 10 000,00 грн, внесені Позивачем за платіжною інструкцією від 28.11.2023 №2, на користь Відповідача 2.

Стягнуто з Позивача в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 4 273,50 грн.

Стягнуто з Відповідача 1, Відповідача 2 та Відповідача 3 на користь Позивача по 6 792,50 грн судового збору з кожного.

Стягнуто з Відповідача 1, Відповідача 2, Відповідача 3 на користь Позивача по 8 151,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги з кожного.

4. 04 квітня 2025 року Відповідач 2 (Скаржник) направив до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025, ухвалену за результатами перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024, у справі №910/13912/23, у якій Скаржник просить:

- прийняти касаційну скаргу та відкрити касаційне провадження;

- на період касаційного розгляду справи зупинити дію постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі №910/13912/23;

- постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі №910/13912/23 скасувати;

- рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі №910/13912/23 залишити в силі.

5. 14 квітня 2025 року від Позивача до Верховного Суду надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження у справі №910/13912/23, у яких Позивач, посилаючись на те, що ця справа відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України є справою з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не підлягає касаційному оскарженню, просить у відкритті касаційного провадження відмовити.

6. 16 квітня 2025 року Скаржник в межах строку, встановленого на касаційне оскарження, направив до Верховного Суду клопотання про зміну чи доповнення касаційної скарги, у якому, зокрема, заперечив доводи Позивача та зазначив, що оскільки спір у цій справі виник з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій) (стосується корпоративних прав, 100 % яких становить 830 000, 00 грн), відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 247 ГПК України, такий спір не може розглядатися у порядку спрощеного позовного провадження.

7. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення її без руху виходячи з наступного.

8. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

9. У тексті касаційної скарги Скаржник посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

10. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову у справі №910/13912/23, застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:

- у справі №918/548/21 щодо достатності доказів на підтвердження добросовісності дарувальника та обдарованого;

- від 06.09.2023 у справі №904/637/22 (904/3129/22) стосовно того, що суди, розглядаючи питання удаваності правочину мають встановити мотив передачі в дар майна, зокрема у випадках, коли дарувальник та обдаровуваний не перебувають у родинних відносинах;

- у справі №910/5704/21 щодо необхідності надання Позивачем доказів на підтвердження укладення саме договору купівлі-продажу під прикриттям дарування, зокрема доказів руху грошових коштів, що становили ціну продажу спірного майна, зокрема доказів зняття коштів обдаровуваним, доказів розпорядження коштів тощо.

11. За змістом частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

12. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

13. Суд наголошує, що процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначити у касаційній скарзі: 1) норму матеріального та / або процесуального права (статтю, її частину, пункт, підпункт, абзац тощо), яка неправильно застосована чи порушена судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень; 2) висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваних судових рішеннях. Посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має вказати постанову Верховного Суду (дату її ухвалення та номер справи), а також викладений у ній висновок щодо застосування саме цієї норми права, обґрунтування, в чому полягає таке порушення або неправильне застосування; чи є правовідносини в справі, що розглядається, та у справі, у якій Верховний Суд виклав свій висновок, подібними.

14. Крім того, підставою касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції з метою обґрунтування мотивувальної частини постанови.

15. Водночас, Скаржником у касаційній скарзі фрагментарно цитуються постанови Верховного Суду з подальшим викладенням власної позиції щодо їх змісту, однак не вказуються конкретні норми, про застосування яких, на його думку, сформовані відповідні висновки (щодо кожного з висновків).

16. Крім того, Скаржник у касаційній скарзі зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

17. Водночас колегія суддів звертає увагу Скаржника, що, оскаржуючи судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник повинен зазначити, яке саме процесуальне порушення, передбачене частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу, призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

18. У разі посилання на недослідження зібраних у справі доказів, Скаржнику необхідно зазначити, які саме докази не було досліджено судами попередніх інстанцій. У разі якщо Скаржник вважає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, він повинен зазначити, яке саме клопотання було відхилено судом та як це впливає на оскаржуване судове рішення. У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинули на прийняття оскаржуваного рішення.

19. Скаржник у касаційній скарзі вказує на недослідження апеляційним судом доказу, а саме: іншого протоколу допиту свідка, однак не наводить належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.

20. Отже, у касаційній скарзі Скаржником викладено обґрунтування того, в чому, на його думку, полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваної постанови. Однак, обґрунтовуючи неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Скаржник у тексті касаційної скарги наводить лише обставини справи без посилання на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України.

21. Таким чином, Скаржник не виконав вимоги пункту 5 частини другої статті 290, абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України, позаяк належним чином не визначив підставу (підстави) касаційного оскарження.

22. Отже, вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України не були виконані з огляду на відсутність належного обґрунтування обраних Скаржником підстав касаційного оскарження.

23. Суд звертає увагу, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

24. Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які Скаржник не виклав у тексті касаційної скарги, та переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

25. Для усунення недоліків у цій частині Скаржник має належним чином обґрунтувати підстави касаційного оскарження.

26. Окрім наведеного, відповідно до частини третьої статті 290 ГПК України касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає такого підтвердження.

27. Згідно з частиною першою статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

28. Частиною першою статті 58 ГПК України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

29. Так, касаційна скарга від імені Скаржника підписана Грековою Ларисою Володимирівною, на підтвердження повноважень якої долучено довіреність від 11.03.2024, сформовану в підсистемі "Електронний суд", що видана Скаржником.

30. З 01.01.2017 представництво у Верховному Суді у провадженнях, розпочатих після 30.09.2016, має здійснюватися виключно адвокатами.

31. Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

32. До матеріалів касаційної скарги, поданої через підсистему "Електронний суд", додана довіреність від 11.03.2024, що сформована через Електронний кабінет, яка не відповідає вищезазначеним вимогами та з якої не можливо дійти висновку, що представниця Скаржника є адвокатом, за відсутності в матеріалах касаційної скарги належно засвідченої копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю чи витягу з Єдиного реєстру адвокатів України з відомостями про здійснення Грековою Л.В. адвокатської діяльності.

33. Відповідних документів про те, що Грекова Л.В. є адвокатом Суду не надано, натомість у касаційній скарзі зазначено, що вона подана і підписана представницею Скаржника - адвокатом Грековою Л.В.

34. Як убачається з відкритих даних, що містяться в Єдиному реєстрі адвокатів України, право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Грекової Л.В. зупинено згідно пункту 3 частини першої статті 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 22.01.2025 по 22.06.2025 на підставі рішення дисциплінарної палати КДКА Київської області від 22.01.2025 №17/2025. Зазначено також, що дію рішення дисциплінарної палати КДКА Київської області від 22.01.2025 №17/2025 зупинено на підставі рішення ВКДКА від 20.03.2025 №ІІІ-033/2025.

35. Водночас даних на підтвердження чи спростування наведеного Скаржником не надано.

36. Проте підписання та/або подання скарг, заяв чи клопотань є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.

37. Суд звертає увагу на те, що оскільки процесуальним законодавством не передбачено інших способів звернення до суду, окрім особистого звернення заявника та підписання заяви уповноваженою особою, то подання відповідних заяв без належних доказів на підтвердження права підпису та права звернення до Суду, на момент подання касаційної скарги, не відповідає вимогам 290 ГПК України.

38. Отже, Скаржнику необхідно надати Суду належні докази на підтвердження повноважень Грекової Л.В. представляти інтереси Скаржника та докази того, що право на заняття адвокатською діяльністю Грекової Л.В. не зупинене чи не припинене станом на час подання касаційної скарги.

39. Крім того, згідно зі статтею 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

40. Як убачається з матеріалів касаційного оскарження, Скаржник копію касаційної скарги та заяву про її зміну чи доповнення не направляв третій особі з посиланням на те, що відсутня інформація щодо наявності чи відсутності Електронного кабінету у підсистемі Електронний суд у третьої особи.

41. Відповідно до частини сьомої статті 42 ГПК України, якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІТС) або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення; якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаній зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи; суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через ЄСІТС або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

42. Приписами частини шостої статті 6 ГПК України (в редакції Закону від 19.10.2023 № 3424-IX) унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

43. Отже, за змістом абзацу 1 частини сьомої статті 42 ГПК України якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

44. Таким чином, ураховуючи вимоги частини сьомої статті 42 ГПК України та неможливість встановлення Скаржником наявності у третьої особи зареєстрованого Електронного кабінету, Скаржник не був позбавлений можливості направити копію касаційної скарги разом з доданими матеріалами третій особі засобами поштового зв`язку у паперовій формі листом з описом вкладення.

45. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

46. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

47. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга подана без додержання вимог процесуального законодавства, отже підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України з наданням десятиденного строку для усунення недоліків.

48. При цьому Суд звертає увагу на те, що заяву про усунення недоліків, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Верховному Суду докази такого надіслання.

49. Для усунення виявлених недоліків Скаржник повинен:

- навести та належним чином обґрунтувати підстави касаційного оскарження;

- надати докази на підтвердження повноважень представника;

- заяву про усунення недоліків касаційної скарги подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в строк, встановлений цією ухвалою, разом з доказами її надсилання іншим учасникам справи.

50. Згідно з частиною четвертою статті 174 та частиною другою статті 292 ГПК України, якщо Скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений Судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із касаційною скаргою.

51. Скаржник також просить зупинити дію постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі №910/13912/23 на період касаційного розгляду справи.

52. Водночас вказане клопотання буде розглянуто Судом за умови відкриття касаційного провадження у справі після усунення Скаржником недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025, ухвалену за результатами перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024, у справі №910/13912/23 залишити без руху.

2. Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

3. ОСОБА_1 усунути виявлені недоліки у такий спосіб:

- навести та належним чином обґрунтувати підстави касаційного оскарження з урахуванням викладеного в цій ухвалі;

- надати докази на підтвердження повноважень представника;

- заяву про усунення недоліків касаційної скарги необхідно подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в строк, встановлений цією ухвалою, разом з доказами її надсилання іншим учасникам справи.

4. Роз`яснити Скаржникові, що в разі невиконання вимог Суду касаційна скарга у справі №910/13912/23 вважатиметься неподаною та підлягає поверненню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Г. Вронська