Ухвала від 15.05.2025 по справі 910/13912/23

УХВАЛА

15 травня 2025 року

м. Київ

cправа №910/13912/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Вронської Г.О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду (Владимиренко С.В., Демидова А.М., Ходаківська І.П.)

від 15.04.2025 (повний текст складений 18.04.2025)

за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай-Теко" Безвершенка Олега Олександровича

про ухвалення додаткового рішення

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай-Теко"

до: 1. ОСОБА_2 ,

2. ОСОБА_1 ,

3. Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Укрзовнішінформ",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Задорожний Олександр Сергійович,

про визнання недійсним правочину та застосування наслідків його недійсності,

ВСТАНОВИВ:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ай-Теко" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач 1), ОСОБА_1 (далі - Відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Укрзовнішінформ" (далі - Відповідач 3), у якому (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) просив :

- визнати договір дарування частки у статутному капіталі Відповідача 3, укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, посвідченого 13.09.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Задорожним Олександром Сергійовичем (далі - третя особа), та зареєстрованим в реєстрі за №463, удаваним на підставі вимог статті 235 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України;

- перевести права та обов`язки покупця частини (частки) у статутному капіталі Відповідача 3 у розмірі 99 % статутного капіталу номінальною вартістю 821 700,00 грн на Позивача;

- визнати недійсним акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Відповідача 3 від 13.09.2022, за яким Відповідач 1 безоплатно передав Відповідачу 2, а Відповідач 2 прийняв у власність частку у статутному капіталі Відповідача 3 у розмірі 821 700,00 грн, що становить 99 % статутного капіталу Відповідача 3;

- визначити розмір 100 % статутного капіталу Відповідача 3 номінальною вартістю 830 000,00 грн за Позивачем;

- перерахувати з депозитного рахунка суду кошти у сумі 10 000,00 грн, внесені Позивачем за платіжною інструкцією від 28.11.2023 №2 на користь Відповідача 2.

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі №910/13912/23 у задоволенні позову відмовлено.

3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 апеляційну скаргу Відповідача 3 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі №910/13912/23 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано договір дарування частки у статутному капіталі Відповідача 3, укладений між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, посвідчений 13.09.2022 третьою особою та зареєстрований в реєстрі за №463, удаваним правочином та ухвалено перевести права та обов`язки покупця частини (частки) у статутному капіталі Відповідача 3 у розмірі 99 % статутного капіталу номінальною вартістю 821 700,00 грн на Позивача.

Ухвалено визнати недійсним акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Відповідача 3 від 13.09.2022, відповідно до якого Відповідачем 1 безоплатно передано, а Відповідачем 2 прийнято у власність частку у статутному капіталі Відповідача 3 у розмірі 821 700,00 грн, що становить 99 % статутного капіталу товариства.

Визнано розмір 100 % статутного капіталу Відповідача 3 номінальною вартістю 830 000,00 грн за Позивачем.

Ухвалено перерахувати з депозитного рахунку суду кошти в сумі 10 000,00 грн, внесені Позивачем за платіжною інструкцією від 28.11.2023 №2, на користь Відповідача 2.

Стягнуто з Позивача в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 4 273,50 грн.

Стягнуто з Відповідача 1, Відповідача 2 та Відповідача 3 на користь Позивача по 6 792,50 грн судового збору з кожного.

Стягнуто з Відповідача 1, Відповідача 2, Відповідача 3 на користь Позивача по 8 151,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги з кожного.

4. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 заяву Позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Відповідача 1 та Відповідача 2 на користь Позивача по 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених за розгляд справи №910/13912/23 у Господарському суді міста Києва та Північному апеляційному господарському суді, з кожного.

5. 23 квітня 2025 року від Відповідача 2 (Скаржника) до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 у справі №910/13912/23, у якій Скаржник просить:

- прийняти касаційну скаргу та відкрити касаційне провадження;

- на період касаційного розгляду справи зупинити дію постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 у справі №910/13912/23.

6. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Щодо вимог касаційної скарги

7. За змістом пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинні бути зазначені вимоги особи, яка подає скаргу.

8. З огляду на те, що суд, як державний орган, відповідно до вимог статті 19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні кореспондуватися з повноваженнями суду касаційної інстанції, передбаченими положеннями статті 308 ГПК України, відповідно до яких суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;

4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;

5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;

6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;

7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1 - 6 частини першої цієї статті.

9. Аналіз положень статті 308 ГПК України дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження, на думку скаржника, суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.

10. Разом із тим касаційна скарга подана без урахування викладеного вище.

11. Для усунення недоліків у цій частині Скаржник повинен на виконання вимог пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України, з урахуванням приписів статті 308 ГПК України, що закріплюють повноваження суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги, навести вимоги касаційної скарги.

Щодо підстав касаційного оскарження

12. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

13. У тексті касаційної скарги Скаржник вказує, що не погоджується з додатковою постановою суду апеляційної інстанції, оскільки, на його думку:

- відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення в частині витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 83 000,00 грн за участь адвоката в Господарському суді міста Києва та 67 000,00 витрат на професійну правничу допомогу за участь адвоката в Північному апеляційному господарському суді. Вказує, що у порушення вимог частин першої та третьої статті 123, частин першої та другої статті 124, частини першої статті 126 та частини восьмої статті 129 ГПК України апеляційний суд без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23.12.2020 у справі №903/664/19, не врахував що такі витрати є сумнівними, не відповідають критеріям реальності та є значно завищеними, а у разі задоволення заяви підлягають зменшенню;

- оскаржувана додаткова постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам процесуального закону, оскільки суд не мотивував своє рішення стосовно стягнення з Позивача на користь Відповідача саме такого розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та чи було дотримано Відповідачем порядку попереднього визначення суми судових витрат, передбаченого статтею 124 ГПК, зокрема й щодо подачі до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які сторона понесла, і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, та який подається кожною стороною разом з першою заявою по суті спору. Водночас, суд апеляційної інстанції не надав оцінки співмірності заявленої до стягнення з Позивача суми витрат на правничу допомогу із критеріями, встановленими частиною четвертою статті 126 ГПК, а також не з`ясував чи були підстави для зменшення розміру таких витрат з огляду на подані Позивачем заперечення;

- заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу удаваними та такими, що не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.06.2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №909/452/19, від 02.11.2020 у справі №922/3548/19 та від 18.11.2020 у справі №923/1121/17;

- як убачається з умов оплати витрат, у договорі № 83 про надання професійної правничої допомоги адвокатом Безвершенком О.О. було вказано рахунок відкритий для фізичної особи (без ознаки суб`єкта господарювання), а саме "2620" (повне значення - UA943348510000026206112554652), що у відповідності до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 №280 (зі змінами та доповненнями) не може бути використаний для проведення розрахунків між суб`єктами господарювання, що на думку Скаржника свідчить про удаваність понесення стороною таких витрат. Також Північний апеляційний господарський суд у додатковій постанові від 15.04.2025 року, на думку Скаржника, безпідставно не вказав Відповідача 3, та безаргументовано стягнув на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу лише з Відповідача 1 та Відповідач 2.

14. За змістом частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

15. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

16. Суд наголошує, що процесуальний закон покладає на Скаржника обов`язок зазначити у касаційній скарзі: 1) норму матеріального та / або процесуального права (статтю, її частину, пункт, підпункт, абзац тощо), яка неправильно застосована чи порушена судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень; 2) висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваних судових рішеннях. Посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має вказати постанову Верховного Суду (дату її ухвалення та номер справи), а також викладений у ній висновок щодо застосування саме цієї норми права, обґрунтування, в чому полягає таке порушення або неправильне застосування; чи є правовідносини в справі, що розглядається, та у справі, у якій Верховний Суд виклав свій висновок, подібними.

17. Крім того, підставою касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції з метою обґрунтування мотивувальної частини постанови.

18. Водночас Скаржником у касаційній скарзі фрагментарно цитуються постанови Верховного Суду з подальшим викладенням власної позиції щодо їх змісту, однак не вказуються конкретні норми, про застосування яких, на його думку, сформовані відповідні висновки (щодо кожного з висновків).

19. Крім того, Скаржник у касаційній скарзі зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, однак не наводить належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.

20. Водночас колегія суддів звертає увагу, що, оскаржуючи судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник повинен зазначити, яке саме процесуальне порушення, передбачене частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу, призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

21. У разі посилання на недослідження зібраних у справі доказів, Скаржнику необхідно зазначити, які саме докази не було досліджено судами попередніх інстанцій. У разі якщо Скаржник вважає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, він повинен зазначити, яке саме клопотання було відхилено судом та як це впливає на оскаржуване судове рішення. У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинули на прийняття оскаржуваного рішення.

22. Отже, обґрунтовуючи неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Скаржник у тексті касаційної скарги наводить лише обставини справи без посилання на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України.

23. Таким чином, Скаржник не виконав вимоги пункту 5 частини другої статті 290, абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України, позаяк належним чином не визначив підставу (підстави) касаційного оскарження.

24. Суд звертає увагу, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

25. Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які Скаржник не виклав у тексті касаційної скарги, та переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

26. Для усунення недоліків у цій частині Скаржник має навести та належним чином обґрунтувати підстави касаційного оскарження судового рішення, передбачені відповідним(и) пунктом(ами) частини другої статті 287 ГПК України, з урахуванням викладеного в цій ухвалі.

Щодо повноважень представника Скаржника

27. Відповідно до частини третьої статті 290 ГПК України касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає такого підтвердження.

28. Згідно з частиною першою статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

29. Частиною першою статті 58 ГПК України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

30. Касаційна скарга від імені Скаржника підписана Грековою Ларисою Володимирівною, на підтвердження повноважень якої долучено довіреність від 11.03.2024, сформовану в підсистемі "Електронний суд", що видана Скаржником.

31. З 01 січня 2017 року представництво у Верховному Суді у провадженнях, розпочатих після 30 вересня 2016 року, має здійснюватися виключно адвокатами.

32. Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

33. До матеріалів касаційної скарги, поданої через підсистему "Електронний суд", додана довіреність від 11.03.2024, що сформована через Електронний кабінет, яка не відповідає вищезазначеним вимогами та з якої не можливо дійти висновку, що представниця Скаржника є адвокатом, за відсутності в матеріалах касаційної скарги належно засвідченої копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю чи витягу з Єдиного реєстру адвокатів України з відомостями про здійснення Грековою Л.В. адвокатської діяльності.

34. Відповідних документів про те, що Грекова Л.В. є адвокатом Суду не надано, проте, як убачається з відкритих даних, що містяться в Єдиному реєстрі адвокатів України, право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Грекової Л.В. зупинено згідно пункту 3 частини першої статті 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 22.01.2025 по 22.06.2025 на підставі рішення дисциплінарної палати КДКА Київської області від 22.01.2025 №17/2025. Зазначено також, що дію рішення дисциплінарної палати КДКА Київської області від 22.01.2025 №17/2025 зупинено на підставі рішення ВКДКА від 20.03.2025 №ІІІ-033/2025.

35. Водночас даних на підтвердження чи спростування наведеного Скаржником не надано.

36. Підписання та / або подання скарг, заяв чи клопотань є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.

37. Суд звертає увагу на те, що оскільки процесуальним законодавством не передбачено інших способів звернення до суду, окрім особистого звернення заявника та підписання заяви уповноваженою особою, подання відповідних заяв без належних доказів на підтвердження права підпису та права звернення до Суду не відповідає вимогам 290 ГПК України.

38. Отже, Скаржнику необхідно надати належні докази на підтвердження повноважень Грекової Л.В. представляти його інтереси та докази того, що право на заняття адвокатською діяльністю Грекової Л.В. не зупинене чи не припинене станом на час подання касаційної скарги.

39. Крім того, згідно зі статтею 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

40. Як убачається з матеріалів касаційного оскарження, Скаржник копію касаційної скарги та заяву про її зміну чи доповнення не направляв третій особі.

41. Відповідно до частини сьомої статті 42 ГПК України, якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІТС) або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення; якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаній зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи; суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через ЄСІТС або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

42. Приписами частини шостої статті 6 ГПК України (в редакції Закону від 19.10.2023 № 3424-IX) унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

43. Отже, за змістом абзацу 1 частини сьомої статті 42 ГПК України якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

44. Таким чином, ураховуючи вимоги частини сьомої статті 42 ГПК України Скаржник повинен направити з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля) копію касаційної скарги з доданими до неї матеріалами в електронній формі третій особі, а у разі неможливості встановлення Скаржником наявності у третьої особи зареєстрованого Електронного кабінету або його відсутності, Скаржник не позбавлений можливості направити копію касаційної скарги разом з доданими матеріалами третій особі засобами поштового зв`язку у паперовій формі листом з описом вкладення.

45. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

46. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга подана без додержання вимог процесуального законодавства, отже підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України з наданням десятиденного строку для усунення недоліків.

47. При цьому Суд звертає увагу на те, що заяву про усунення недоліків, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Верховному Суду докази такого надіслання.

48. Для усунення виявлених недоліків Скаржник повинен:

- навести вимоги касаційної скарги з урахуванням приписів статті 308 ГПК України, що закріплюють відповідні повноваження суду касаційної інстанції;

- навести та належним чином обґрунтувати підстави касаційного оскарження;

- надати докази на підтвердження повноважень представника.

49. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги необхідно подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в строк, встановлений цією ухвалою, разом з доказами її надсилання іншим учасникам справи.

50. Згідно з частиною четвертою статті 174 та частиною другою статті 292 ГПК України, якщо Скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений Судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із касаційною скаргою.

51. Скаржник також просить зупинити дію постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 у справі №910/13912/23 на період касаційного розгляду справи.

52. Водночас вказане клопотання буде розглянуте Судом за умови відкриття касаційного провадження у справі після усунення Скаржником недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 у справі №910/13912/23 залишити без руху.

2. ОСОБА_1 усунути виявлені недоліки у такий спосіб:

- навести вимоги касаційної скарги з урахуванням приписів статті 308 Господарського процесуального кодексу України, що закріплюють відповідні повноваження суду касаційної інстанції;

- навести та належним чином обґрунтувати підстави касаційного оскарження судового рішення, передбачені відповідним(и) пунктом(ами) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України;

- надати докази на підтвердження повноважень представника.

3. Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

4. Роз`яснити, що в разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі №910/13912/23 вважатиметься неподаною та підлягає поверненню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Г. Вронська