Постанова

від 07.05.2025 по справі 288/1886/24

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №288/1886/24 Головуючий у 1-й інст. Поліщук Р. М.

Категорія 62 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М.,

за участі секретаря судового засідання Бузган А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №288/1886/24 за позовом ОСОБА_1 до Квітневої сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Яковенком Анатолієм Вікторовичем,

на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 11 грудня 2024 року, яке ухвалене під головуванням судді Поліщука Р.М. у смт Попільні,

в с т а н о в и в:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Квітневої сільської ради Житомирського району Житомирської області. Просила визнати за нею ( ОСОБА_1 ) в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну ділянку частку (пай) №485, члена ПКП ім.Фрунзе, розташованого на території с.Єрчики Житомирського (Попільнянського) району Житомирської області, розміром 3,90 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 . Після смерті чоловіка відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна частка (пай) члена ПКП «ім.Фрунзе», розташованого на території Єрчицької сільської ради Житомирського (Попільнянського) району Житомирської області, розміром 3,90 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), оскільки в списку членів ПКП ім.Фрунзе, який є додатком до державного акта на право колективної власності на землю серії ЖТ-04-06-000017, виданому 27 листопада 1995 року, спадкодавець ОСОБА_2 вказаний під №463. Вона ( ОСОБА_1 ) прийняла спадщину після смерті чоловіка та за її заявою відкрита спадкова справа, але нотаріус їй відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) у зв`язку з тим, що не надано сертифіката на право на земельну частку (пай), який підтверджував б належність спадкодавцю права на земельну частку (пай). Їй не відомо про видачу на ім`я її чоловіка сертифіката на право на земельну частку (пай), але факт належності спадкодавцю земельної частки (паю) підтверджується довідкою Квітневої сільської ради від 12 червня 2018 року №276, в якій вказано, що за ОСОБА_2 рахується земельна частка (пай) № НОМЕР_1 .

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 11 грудня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 , не погодившись із рішенням суду першої інстанції, через адвоката Яковенка А.В., подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів колективного сільськогосподарського підприємства до відповідних списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнень і затвердження списків, а з моменту передачі (державної реєстрації) державного акта про право колективної власності на землю колективному сільськогосподарському підприємству. Як убачається із роз`яснень, наданих судам у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті, успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Обставини справи підтверджують, що спадкодавець ОСОБА_2 набув за життя право на земельну частку (пай) члена ПКП ім. Фрунзе, розташованого на території Єрчицької сільської ради Житомирського (колишнього Попільнянського) району Житомирської області розміром 3,76 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Невидача спадкодавцю за життя сертифіката на право на земельну частку (пай), а також те, що за життя він не звертався з приводу того, що його в списку зазначено, як померлу особу, та видачі йому сертифіката про право на земельну частку (пай), відповідно питання про виділення земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючих документів, які б підтверджували наявність у нього права на земельну частку (пай), за його життя не вирішувалося, не вказує на те, що спадкодавець за життя не набув права на земельну частку (пай), так як таке право виникає з моменту включення його до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, з дня видачі цього акта, що спростовує висновки суду, в цій частині. Відмітка навпроти прізвища спадкодавця в додатку до державного акта на право колективної власності на землю - списку членів ПКП ім.Фрунзе, які мають право на земельну частку пай станом на 27 листопада 1995 року, про те, що він помер, не спростовує факт набуття ним права на земельну частку (пай), так як підтверджено належним та допустимим доказом, а саме, свідоцтвом про смерть, що він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто після видачі державного акта. Безпідставно судом не взято до уваги визнання відповідачем позову, оскільки визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Саме відповідач наділений повноваженнями згідно з законом приймати рішення про виділення в натурі земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), який не заперечував здійснити таке виділення після ухвалення рішення.

Відзиву на апеляційну скаргу позивача від відповідача не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судове засідання учасники справи не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Сторони спрямували заяви про розгляд справи за їх відсутності. За загальним правилом явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів належності спадкодавцю ОСОБА_2 на час смерті права на земельну частку (пай) у ПКП ім.Фрунзе, а тому дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення заявленого позову про визнання за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка, права на земельну частку (пай) №485, члена ПКП ім.Фрунзе.

Колегія суддів не може погодитися із підставами, з яких суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, виходячи з наступних мотивів.

Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 26 червня 1973 року був укладений шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 (а.с.5).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.4).

Згідно з пунктами 4,5,6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції від 16 січня 2003 року, ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Правовідносини, що є предметом розгляду у цій справі, виникли до набрання чинності ЦК України, отже для вирішення справи підлягають застосуванню норми ЦК УРСР.

Відповідно до положень ст.524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

У ст.527 ЦК УРСР зазначено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Згідно з ст.529 ЦК УРСР діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого при спадкоємстві за законом є спадкоємцями першої черги в рівних частках.

Стаття 548 ЦК УРСР визначає, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до положень ст.549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як убачається з державного акта на право колективної власності на землю серії ЖТ-04-06-000014, виданого 27 листопада 1995 року, ПКСП ім.Фрунзе передано у колективну власність 2 115,4 гектарів землі у межах згідно з планом (а.с.6).

Відповідно до списку членів ПКП ім.Фрунзе, які мають право на земельний пай станом на 27 листопада 1995 року, під №463 вказано - ОСОБА_2 , с.Яблунівка, помер (а.с.7-8).

До матеріалів справи додано документацію по паюванню земель, переданих у колективну власність ПКП ім.Фрунзе с.Єрчики від 12 березня 1997 року, в якій зазначено, що документація виготовлена в двох примірниках, один з яких зберігається в районному відділі земельних ресурсів, другий в ПКП ім.Фрунзе Попільнянського району (а.с.10).

Розпорядженням голови Попільнянської районної державної адміністрації від 07 березня 1997 року №63, затверджений розрахунок вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах ПКП ім.Фрунзе Єрчицької сільської ради Попільнянського району, згідно з додатком (а.с.11). Також пунктом 2 цього розпорядження вирішено виготовлення сертифікатів на право на земельну частку (пай) здійснити спеціалістами Попільнянського відділу земельних ресурсів.

Згідно з розрахунком вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах ПКП ім.Фрунзе с.Єрчики, затвердженого 07 березня 1997 року, загальна площа сільськогосподарських угідь у колективній власності 2 030,9 га, кількість осіб, які мають право на земельну частку (пай) 516 чоловік. Кількість осіб прийнятих для розрахунку на земельну часту (пай) 521 чоловік, з них: померлих - 34, згідно уточненого списку - 516, резервний фонд земельної частки (паю) - 5 чоловік. Розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах - 3,90 (а.с.12).

Відповідно до довідки приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Мітніцького Ю.Г. від 15 травня 2023 року №135/02-14, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведено спадкову справу. Станом на 15 травня 2023 року спадкоємцем, яка прийняла спадщину після його смерті, є ОСОБА_1 , тобто позивач (а.с.13).

Приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Мітніцький Ю.Г., розглянувши подані ОСОБА_1 , тобто позивачем, документи щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай), члена ПКП ім.Фрунзе, після смерті чоловіка ОСОБА_2 , листом від 10 травня 2023 року №131/02-14 роз`яснив, що не має можливості здійснити процедуру щодо подальшого оформлення спадкових прав та видати свідоцтво про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай), оскільки у матеріалах спадкової справи відсутній та не наданий сертифікат на право на земельну частку (пай), члена ПКП ім.Фрунзе, розташованого на території Єрчинської сільської ради Житомирського (Попільнянського) району Житомирської області, розміром 3,96 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), виданого на ім`я ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14).

Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області листом від 12 вересня 2024 року за вих.№3316/35-24 повідомлено, що у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Попільнянською районною державною адміністрацією по ПКП ім.Фрунзе, запис щодо реєстрації та отримання сертифіката на право на земельну частку (пай) на ОСОБА_2 відсутній (а.с.43).

За уточненим розрахунком вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах реформованого ПКП ім.Фрунзе с.Єрчики, розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах становить - 3,76 га, вартість земельної частки (паю) становить 144 223 грн (а.с.44, лист Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 17 вересня 2024 року №3364/35-24).

Положеннями частин першої, другої ст.2 Закону України від 05 червня 2003 року «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що основним документом, який посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Отже, для набуття права на земельну частку (пай) колективного сільськогосподарського підприємства особа повинна бути членом такого підприємства та мати необхідний обсяг правоздатності на день видачі колективному сільськогосподарському підприємств державного акта на право колективної власності на землю і, відповідно, для спадкування такого права воно має існувати у спадкодавця на день відкриття спадщини.

У постанові Верховного Суду від 10 січня 2020 року в справі №394/328/17 виснувано, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Як уже зазначалося вище, 27 листопада 1995 року видано державний акт на право колективної власності на землю серії ЖТ-04-06-000014, яким передано ПКСП ім.Фрунзе у колективну власність 2 115,4 гектарів землі та в списках членів ПКП ім.Фрунзе, які мають право на земельний пай станом на 27 листопада 1995 року, під №463 вказано - ОСОБА_2 , с.Яблунівка, помер. Помер ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, за життя ОСОБА_2 колективному сільськогосподарському підприємству виданий державний акт на право колективної власності на землю та за життя спадкодавець був включений до списку членів ПКП ім.Фрунзе, які мають право на земельний пай, а тому за життя, маючи необхідний обсяг правоздатності, ОСОБА_2 набув право на земельну частку пай, яке увійшло на складу спадщини, яка відкрилася після його смерті. За таких обставин, висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів належності спадкодавцю на час смерті права на земельну частку (пай) є помилковими та не відповідають обставинам справи, а доводи апеляційної скарги з цього приводу є обґрунтованими.

Разом із тим, за правилами ст.71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до положень ст.74 ЦК УРСР вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом, арбітражем або третейським судом незалежно від закінчення строку позовної давності.

Згідно з ст.75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Відповідно до положень ст.76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і ст.ст.78 і 79 цього Кодексу.

Закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові (ст.80 ЦК УРСР).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року в справі №907/50/16 зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює у неї цю можливість знати про посягання на права.

Позивач ОСОБА_1 , прийнявши спадщину після смерті чоловіка у 1996 році, мала об`єктивну можливість дізнатися про порушення своїх прав, оскільки могла звернутися до відповідних органів влади чи інших підприємств та установ за отриманням інформації щодо включення спадкодавця до списку пайовиків ПКСП ім.Фрунзе. ОСОБА_1 у позові не порушувала питання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності та не зазначала обставин, які протягом майже 28 років перешкоджали їй звернутися до суду за захистом своїх прав.

Отже, у позивача ОСОБА_1 право на звернення до суду з позовом виникло з 1996 року, а тому трирічний строк позовної давності, встановлений ст.71 ЦК УРСР (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин та повинен був застосований судом першої інстанції), минув до набрання чинності ЦК України 2003 року, що є підставою для відмови у задоволенні позову. За таких обставин, суд першої інстанції був зобов`язаний при розгляді цього спору застосувати наслідки спливу позовної давності без подання відповідної заяви іншою стороною спору.

Натомість, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позову, помилково вважав, що спадкодавцю на час смерті не належало право на земельну частку (пай) та саме з цієї підстави відмовив у задоволенні позову, не звернувши уваги на те, що правовідносини в справі виникли до набрання чинності ЦК України 2003 року, а тому застосуванню підлягав ЦК УРСР, за нормами якого, позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін та закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, але помилився з підставами відмови, а тому за положеннями ст.376 ЦПК України апеляційний суд змінює рішення суду першої інстанції, викладаючи її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Яковенком Анатолієм Вікторовичем, задовольнити частково.

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 11 грудня 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 12 травня 2025 року.

Головуюча Судді: